Перша фахова англомовна рецепція поезії Т.Г. Шевченка у працях Вільяма Річарда Морфіла

Размещено на http://allbest.ru

Інститут філології КНУ імені Тараса Шевченка

Перша фахова англомовна рецепція поезії Т.Г. Шевченка у працях В.Р. Морфіла

Гузій Ольга, аспірантка

Наукові кола англомовного світу, зокрема, літературознавці, які цікавляться історичними процесами, що спричинили сучасний стан подій в Україні, з кожним роком усе більше прагнуть знати, якою була наша держава до насильницьких втручань країн-агресорів, а саме, що відомо в світі про українську літературу та культуру. З огляду на те, що відбувається сьогодні, англомовний реципієнт знає про Український світ не так багато, як ми уявляємо.

Здається, що нічого не перешкоджає пересічному західному науковцю вивчити історію української літератури в контексті інших літератур, однак фахових джерел не так багато, як того хотілося б. Тому зараз досить актуальним є пошук і детальне дослідження найкращих зразків світового літературознавства, які фіксують перші згадки про Т. Шевченка в англомовному світі.

Важливими у цьому контексті є наукові публікації Вільяма Річарда Морфіла, якими ім'я і творчість Т. Шевченка введено в науковий обіг англомовної україністики. Зокрема, стаття "Російська мова та її діалекти" (1876) [4], стаття "Селянські поети Росії" (1880) [3], монографія "Слов'янська література: світанок європейської літератури" (1883) [5], стаття "Козацький поет" (1886) [2].

Особливої уваги потребує велика праця В.Р. Морфіла "Слов'янська література: світанок європейської літератури" (1883), у якій історія української літератури розглядається у контексті глобальних європейських рухів і суспільних змін, що спричинили виникнення і розквіт естетичної доктрини романтизму, а також зафіксовано важливу роль і статус творчості Т. Шевченка у світовому літературознавстві ХІХ ст.

Але, перш ніж детально її розглянути, важливо зосередитися на тому, які акценти робить науковець у своїх менших за обсягом фахових статтях і розвідках, а ще дещо повідомити про становлення українознавчих поглядів В.Р. Морфіла. Вільям Річард Морфіл народився 17 листопада 1834 року в маленькому місті Мейдстоун (графство Кент), що у Великій Британії. Його батько був скрипалем. Освіту майбутній науковець здобував спочатку в Мейдстоуні, потім у Гонбріджі. У 1853 році Морфіл вступив до Оксфордського університету, де успішно навчався й здобув повну класичну вищу освіту. Ще у юному віці Вільям почав цікавитися англійською літературою, а саме поезією. А поштовхом до вивчення літератур Східної Європи й слов'ян зокрема став підручник з граматики російської мови, який йому подарував учитель у школі Гонбріджу. В.Р. Морфіл добре знав німецьку й французьку мови, але не хотів цим обмежуватися. Так, завдяки своїй зацікавленості тим же підручником із російської граматики, шлях В.Р. Морфіла на роки визначився у сфері славістичних студій [1].

Варто зазначити, що на той час в Оксфордському університеті славістика не була пріоритетним напрямком наукових досліджень, хоч і в 1844 р. йшлося про заснування кафедри славістики. Але в 60-ті роки ХІХ ст., коли В.Р. Морфіл розпочав свою діяльність, інтерес до славістики майже зник у всіх наукових осередках Англії. Таким чином, можемо уявити, який вагомий внесок здійснив В.Р. Морфіл у розвиток англомовних славістичних студій того часу, попри те, що не мав учителів-славістів, які б допомагали визначати майбутні вектори його досліджень. Однак учений багато подорожував, бував і в Україні, а також у Болгарії, Польщі, Чехії, Румунії, Греції, Сербії, Туреччині. А у 1881 році навіть був у Києві (також у Санкт-Петербурзі й Москві). Показово, що В.Р. Морфіл обмінювався думками та досвідом із М. Драгомановим, з яким листувався упродовж 1871-1895 рр. та зустрічався у 1892-му р. Цікаво, що українські інтелектуали того часу чимало знали про В.Р. Морфіла й навіть надсилали йому книжки з дарчими написами. Серед таких були М. Вороний, І. Стешенко, І. Рудченко та В. Антонович.

Щодо першої статті В.Р. Морфіла "Російська мова та її діалекти" (1876), то в ній лише побіжно згадано ім'я і внесок Т. Шевченка в розвиток української мови, однак літературознавчого аналізу, на жаль, бракує, оскільки у статті йдеться переважно про особливості будови російської мови й чи не вперше в англомовній славістиці постає питання про українську мову, як повноцінну лінгвальну систему. Але вже в статті "Селянські поети Росії" (1880) поряд із іменами О. Кольцова та М. Ломоносова В.Р. Морфіл ставить і Тараса Шевченка.

Таким чином, дослідник увиразнює зв'язок яскравих і нетипових біографій із історичним контекстом, соціальними умовами та впливом середовища поетів на їхню творчість. Зокрема, біографії Т. Шевченка він приділяє багато уваги й лише частково торкається питань про домінантні теми й мотиви поезії автора. Дослідник звертався до різних джерел, за якими сумлінно описував нюанси біографії Шевченка, які, на його думку, сформували художнє бачення світу поета. В основі спостережень Морфіла - автобіографія Шевченка, видана 1866 року у Львові.

Цікавим є й той факт, що В.Р. Морфіл добре уявляв простір і середовище, в якому витворився поетичний геній Шевченка. На початку статті дослідник згадує, що на літературному конгресі в Києві мав можливість слухати одного з останніх кобзарів - Остапа Вересая, що дало змогу науковцю відчути й прожити всю силу й красу образу народного співця України.

Згадуючи 1840 р., появу першого видання "Кобзаря", а також поем "Гайдамаки" та "Гамалія", В.Р. Морфіл чи не вперше в англомовній україністиці зазначає наступне: "Ці поеми були прийняті із великим ентузіазмом південними росіянами та зробили ім'я поета справедливо відомим серед його співвітчизників" [3, с. 27]. У той час дослідник часто вживав такі терміни, як "південні росіяни", "малоросіяни" та ін., враховуючи історичний контекст і соціальні умови існування сучасників Шевченка, але й назву "Україна" (Ukraine, Oukraine) В.Р. Морфіл теж сміливо використовує, ба більше, вводить поетичні здобутки Шевченка в контекст розвитку української тематики іншими поетами, що творили в той час й говорить наступне: "Україна та оточуючі землі завжди формували найбільш поетичний регіон Росії й він був прославлений не лише поетами, які використовували національну мову, але й також т. зв. українською школою польських поетів, до якої належали Залеський, Мальчевський, Гощинський, Падура, Словацький та інші" [3, с. 27].

Т. Шевченка перший британський україніст характеризує в основному як поета, який "любить зображати дике шаленство козаків у їхні давні, незалежні дні, а також зібрав у своїх віршах багато найдивовижніших переказів України. Він розповідає про Гамалію, Івана Підкову, Дорошенка, Наливайка та інших" [3, с. 30]. Далі у своїй розвідці В.Р. Морфіл акцентує на ролі поеми "Гайдамаки" в творчості Т. Шевченка, зазначає, що твір має "велику ліричну та драматичну силу, написаний в енергійному стилі, але відштовхує від предмету зображуваного" [3, с. 30]. Щодо такої характеристики Р. Зорівчак зазначає, що В.Р. Морфіл "недооцінював поему "Гайдамаки" й був далекий від розуміння Т. Шевченка як класика світової літератури, вважав його одним із останніх справжніх народних співців" [1].

Перш ніж приділити увагу динамічному мисленню Морфіла, яке він блискуче виразив у монографії "Світанок європейської літератури. Слов'янська література" (1883), варто зупинитися на тому історико-літературному оглядові фактів із біографії і детальнішого аналізу творчості Шевченка, що відображений у статті "Козацький поет" (1886).

Стаття цінна тим, що в ній В.Р. Морфіл чітко простежує відчуття свого часу Т. Шевченком, називаючи поета не інакше, як козаком: "Я пропоную у наступних сторінках відрекомендувати до уваги моїх читачів поета, чиє ім'я майже не чули в західних частинах Європи. Це козак Тарас Шевченко" [2, с. 458]. Важливо також, що Морфіл перед тим, як подати аналіз творчості поета, намагається пояснити для західного читача, який статус мала українська мова в його часи, спираючись на дослідження Мілкошича та інших європейських славістів, які визнавали за т. зв. малоросійським діалектом право незалежної мови. Свої спостереження В.Р. Морфіл підкріплює і чисельністю людей, які цією мовою розмовляли в той час: "Шевченко став національним поетом малоросіян, великої частини слов'янської сім'ї, що налічує до десяти мільйонів" [2, с. 458]. Далі британський дослідник зазначає, що українська мова "має багату колекцію легендарних віршів, казок і народних пісень, але письмова та штучна література цією мовою датується лише кінцем минулого століття (XVIII. - О. Г.)" [2, с. 458]. Сьогодні важко погодитися із такими судженнями, але слід враховувати контекст і уявлення В.Р. Морфіла про розвиток української літератури, адже вони дещо відрізнялися від сучасного нашого розуміння (зокрема, науковець характеризував літературу києво-руського періоду як частину російської історії).

У статті "Козацький поет" В.Р. Морфіл уважно зосереджує увагу саме на славному козацькому минулому України та відображенню цієї тематики в поезії Шевченка. Також із цієї наукової розвідки бачимо, наскільки біографія поета захоплювала В.Р. Морфіла. Керуючись виданням "Кобзаря", опублікованого 1876 року в Празі, й автобіографією поета, дослідник зосереджується на багатьох деталях, які формували особистість митця: нелегке дитинство, навчання у дяка, праця в Енгельгардта й особливо деталізує перші спроби Шевченка в мистецтві письма та малярства. В.Р. Морфіл пише про перебування поета в Петербурзі, у Вільно, про перше знайомство із Сошенком, про якого зазначає: "Сошенко асестував йому в роботі, і працював також заради його морального та інтелектуального прогресу, відрекомендувавши його малоросійському новелісту Гребінці" [2, с. 459]. Згадує В.Р. Морфіл і про особливості викупу Шевченка з кріпацтва й про те, наскільки сильний поштовх ці події дали творчому розвитку поета.

Знайомство Шевченка з Кулішем і Костомаровим, обмін з ними ідеями Морфіл також не оминає увагою. Для дослідників історії української літератури особливо цінним є те, що в контексті огляду інтелектуальної діяльності П. Куліша та його дружби з Шевченком, Морфіл вперше вживає термін "література України" (literature of Ukraine) [2, с. 460]. Куліш, за спостереженнями науковця, "був добре відомий по всій Росії через свою симпатію до мови та літератури України" [2, с. 460]. Що ж до громадської активності вищезгаданих письменників, Морфіл писав: "Троє цих чоловіків мали прогресивні політичні погляди і були нескромними у їх вираженні" [2, с. 460].

Наступні сторінки статті "Козацький поет" присвячені викладенню історичних відомостей про причини й наслідки заслання Шевченка до Оренбурга та Новопетровського укріплення. Р. Зорівчак звертає увагу: "Траплялися у працях Морфіла і фактичні помилки. Пишучи про Т. Шевченка, він зазначив, що поет був на засланні в Сибіру" [1, с. 43]. Очевидно, дослідниця має на увазі наступні рядки: "З Оренбурга він був відправлений до Сибіру, і потім до Новопет- ровського укріплення, що на азіатському березі Каспійського моря" [2, с. 460]. Але, зважаючи на глибину опрацювання фактичного матеріалу та брак джерел, можна пробачити Морфілу ці неточності.

Характеризуючи ж творчість і труднощі прочитання/перекладу поезії Шевченка, Морфіл акцентує на такому: "Шевченко є поетом переважно південних росіян, титул, одержаний ним завдяки його інтенсивним національним почуттям. Я можу лише надіятися у такому короткому нарисі, як цей, простежити головну ідею, що характеризує його, як генія. Його вірш втрачає більшу частину своєї рідної простоти у перекладі, і якщо здійснювати таку спробу, то хіба шотландською говіркою" [2, с. 462].

Найбільше В.Р. Морфіла приваблюють твори Т. Шевченка на історичну тематику: "Гайдамаки", "Гамалія", "Іван Підкова", "Тарасова ніч". "Утоплену" дослідник розглядає на рівні символіки та глибинних образів українського фольклору: "Він (Шевченко. - О. Г.) бездоганно схопив дух малоросійських народних пісень та відтворив їх настільки точно, як Бернс шотландські. Їхні забобони про птахів, русалок, магічні трави та інші дивні вірування представлені вільно. Таким чином, ворони, як у сербській поезії, приносять звістку про лихо; сокіл - улюблений птах, з яким часто порівнюється молодий чоловік; а зозуля - віщунка. Не дивно й знаходити розповіді про магічні хустки, як ті, що Отелло давав Дездемоні" [2, с. 463].

Переклад віршів Шевченка в статті "Козацький поет" подано переважно в прозовій формі, з метою максимально наблизити англомовного читача до розуміння ідеї та змісту творів автора. Окремі поетичні фрагменти, до цитування та аналізу яких вдається Морфіл: "крім перших восьми рядків "Заповіту", є "Садок вишневий коло хати", "Ой три шляхи широкії", "Ой одна я, одна" (перших вісім рядків)" [1, с. 42].

Підсумовуючи, В.Р. Морфіл зазначає: "Національна поезія, як та, що йде із серця народу й живе на його вустах, зараз, завдяки поширенню цивілізації і космополітизму, швидко зникає. Умови її існування кожного дня стають все більш неможливими. Якби Шевченко жив сто років тому, його вірші навряд чи були надруковані, а були б передані від співака до співака, як це сталося у випадку із шотландськими баладами "Сір Патрік Спенс", "Лорд Рендал" та багатьма іншими" [2, с. 464]. Попри такі судження, Морфіл аж ніяк не ставить під сумнів геніальність Шевченка, а навпаки, наголошує на цьому.

Вагомою роботою у науковому доробку В.Р. Морфіла є велика монографія "Світанок європейської літератури. Слов'янська література" (1883), яка заслуговує окремого уважного коментаря в даній науковій розвідці. морфіл шевченко кобзарь англомовний

Зазначена монографія належить до спадщини університету "Оксфорд" Великої Британії і стала офіційно першим великим науковим дослідженням світового рівня, у якому становлення творчості Тараса Шевченка, роль його імені у слов'янському світі розглянуто саме для англомовного читача, який у той час міг бути заледве знайомий з існуванням України (тогочасної Малоросії) на карті світу і з поезією Шевченка зокрема. Ба більше, у цій праці Тарас Шевченко згаданий як головний поет України (the chief poet of Ukraine) [5, с. 108].

Монографія "Світанок європейської літератури. Слов'янська література" складається з десяти розділів, з яких перші чотири є найцікавішими не лише для англомовного світу, а й українських науковців. Зокрема, в Розділі І "Класифікація слов'янських рас" В.Р. Морфіл описує перших слов'ян у Греції, слов'янські мови, болгарську мову, сербів в Угорщині, литовців і латишів, іноземні елементи в російській мові, страслов'янську мову, коротко здійснює ревізію церковних книг, зокрема, згадує про важливість стародруку "Остроми- рове Євангеліє", аналізує виникнення кирилиці та глаголиці, руни, а на останок порушує питання про процеси, що сприяли розквіту усної народної творчості у слов'янському світі.

Розділ ІІ "Термінологія слов'янських родів" наповнено якісним історичним оглядом генези росіян, поляків, болгар, сербів та чехів, хорватів і скіфів, а також додано посилання на історичні трактати Геродота, який ще у V ст. до н. е. зафіксував легенду про трьох братів із племені скіфів, які спіймали золоті реліквії з неба та змушені були віддати їх найменшому братові, оскільки двоє старших не могли ними заволодіти (реліквії спалахували, як тільки старші брати намагалися схопити їх). Це були: золотий плуг із ярмом, золота сокира та золота чаша. Пізніше усі ці образи ми неодноразово зустрінемо в творах давньої та нової української літератур, зокрема в творчості Т. Шевченка (поема "І мертвим, і живим, і ненарожден- ним...", рядки "Обніміте ж, брати мої, / Найменшого брата...", образна система вірша "У Бога за дверима лежала сокира" тощо).

У Розділі ІІІ, що має назву "Рання російська література", детально розглянуто особливості виникнення жанру билини й такі теми: "Богатирі", "Володимир та його дружина", "Балада Бояр", "Іван Грозний", "Взяття Азову", "Лямент грішної душі", "Латинські та німецькі слова у старослов'янській мові", "Слов'янська міфологія", "Остроми- рове Євангеліє" (Священне писання), "Нестор та літописці", "Давні російські мандрівники", "Володимир Мономах", "Ігорів похід", "Руська правда", "Розпорядження імператора Олексія", "Друкована преса у слов'янських країнах", "Домострой", "Сергіус Кубасов", "Котошихін", "Іноземні студенти в Англії", "Крижанич", "Симеон Потоцький". У сучасному українському літературознавстві вже давно прийнято вживати визначення "давня українська література", оскільки літературна спадщина, що досить вдало проаналізована Морфілом у третьому розділі його праці, тривалий час не могла вважатися українською з огляду на бездержавний статус української нації у ХІХ ст. та ідеологічні перешкоди у ХХ-му.

Розділ IV "Рання малоросійська література та білоруська література" безпосередньо торкається питань, які можуть зацікавити сучасного українського науковця. Йдеться про тематичні ареали: "Козаки", "Дисципліна Січі", "Професор Боденстедт про поезію козаків". Про Тараса Шевченка згадано в контексті розвитку української літератури.

Таким чином, цінність наукової діяльності В.Р. Морфіла в галузі англомовної україністики заслуговує уваги та поваги. А праця "Світанок європейської літератури. Слов'янська література" стане в нагоді всім, хто цікавиться оригінальним і глибоким літературознавчим аналізом. В.Р. Морфіл дуже багато уваги приділив національній специфіці кожної літератури, яку включав до слов'янського світу. Його ґрунтовний аналіз походження та розквіту певних племен, що згодом ставали націями й давали поштовх виникненню своїх літератур, апелює до широкого спектру авторитетних й інформативних джерел і не має зникати з поля зору сучасних українських шевченкознавців та істориків літератури.

Список використаних джерел

1. Зорівчак Р. Вільям Річард Морфіл - перший україніст Великобританії / Р. Зорівчак // Слово і Час. - 2016. - № 1. - С. 36-45.

2. Morfill W. R. A Cossack poet / W. R. Morfill // Macmillan's Magazine. - 1886. - April. - Vol. 53. - P.458-464.

3. Morfill W. R. The Peasant poets of Russia / W. R. Morfill // The Westminster Rev. - 1880. - Vol. 58, July. - P. 63-93.

4. Morfill W. R. The Russian language and its dialects / W. R. Morfill // Transactions of the Philological Society. - 1875/1876. - P. 503-553.

5. Morfill W. R. Slavonic literature: The dawn of European literature / W. R. Morfill. - L., N. Y.: E. & J. B. Young and Co, 1883. - 264 p.

Анотація

Перша фахова англомовна рецепція поезії Т. Шевченка у працях Вільяма Річарда Морфіла. Гузій Ольга аспірантка, Інститут філології КНУ імені Тараса Шевченка

У статті проаналізовано перші фахові дослідження поетичної творчості Т. Шевченка в оригінальному англомовному літературознавстві Великої Британії ХІХ століття. Зокрема, до аналізу залучено статті "Козацький поет", "Селянські поети Росії" та огляд розділів про історію української літератури з монографії "Слов'янська література: світанок європейської літератури" В.Р. Морфіла.

Аннотация

Первая профессиональная англоязычная рецепция поэзии Т. Шевченко в трудах Уильяма Ричарда Морфила. Гузий О.

В статье проанализированы первые профессиональные исследования поэтического творчества Т. Шевченко в оригинальном англоязычном литературоведении Великобритании ХІХ века. В частности, к анализу привлечены статьи "Казацкий поэт", "Крестьянские поэты России" и обзор разделов об истории украинской литературы из монографии "Славянская литература: рассвет европейской литературы" В.Р. Морфила.

First professional English reception of T. Shevchenko's poetical works in the studies by William Richard Morfill. Huzii O.

Key words: Shevchenko studies; original English reception; cossack poet; slavonic literature.

Размещено на Allbest.ru