Інтертекстуальність текстів Б. Акуніна у світлі перекладознавчих проблем

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інтертекстуальність текстів Б. Акуніна

у світлі перекладознавчих проблем

Н.М. Валуєва

Метою дослідження є розгляд основних рис сучаної літератури, для якої стає нехарактерним чітке розмежування меж між літературними течіями й жанрами. Кінець XX ст. позначився появою нового типу літератури - якісної мідл-літератури, разрахованої на широке коло читачів, одним з яскравих представників якої є Б. Акунін, чиїм творам притаманні літературна гра, міжтекстові зв'язки, відсилання до різних літературних жанрів. Особливості текстів письменника створюють своєрідний складний акунінський простір, насичений різними інтертекстуальними елементами. Сьогоднішне багатонаціональне світове суспільство не може існувати без діалогу культур, чому в значній мірі сприяє вивчення іншомовної літератури. Твори Б. Акуніна активно перекладаються, проте стилістична інтертекстуальна тканина його творів часто ускладнює процес перекладу й призводить до відсутності еквівалентного відтворення інтертекстуальних включень у тексті перекладу. Актуальність пошуку альтернативних стратегій відтворення інтертекстуальних елементів текстів сучасної літератури яскраво ілюструє аналіз прикладів перекладів романів Б. Акуніна.

Ключові слова: мідл-література, інтертекстуальність, інтекст, мовна картина світу, мова оригіналу, мова перекладу, еквівалентність перекладу.

Целью исследования является рассмотрение основных черт современной литературы, для которой становится характерным размытие четких границ между литературными течениями и жанрами. Конец XX в. ознаменовался появлением нового типа литературы - качественной миддл-литературы, рассчитанной на широкий круг читателей, одним з ярких представителей которой является Б. Акунин, чьм произведениям присущи литературная игра, межтекстовые связи, отсылки к разным литературным жанрам. Своеобразие текстов писателя создают сложное акунинский пространство, насыщенное различными интертекстуальними элементами. Современное многонациональное мировое сообщество не может существовать без диалога культур, чему в значительной степени способствует изучение иностранной литературы. Произведения Б. Акунина активно переводятся, однако сложная стилистически-интертекстуальная ткань его произведений часто усложняет процесс перевода и приводит к отсутствию эквивалентного воспроизведения интертекстуальних включений в текст перевода. Актуальность поиска альтернативных стратегий передачи интертекстуальних элементов текстов современной литературы ярко иллюстрирует анализ примеров переводов романов Б. Акунина.

Ключевые слова: миддл-литература, интертекстуальность, интекст, языковая картина мира, язык оригинала, язык перевода, эквивалентность перевода. текст акунін літературний

The aim of the article is to examine the main features of modern literature, for which some distinct boundaries between literary genres has become unclear. The end of the XX century was marked by the appearance of a new type of literature - a qualitative middle literature intended for a

wide range of readers, one of its creators and representatives is Boris Akunin, whose works are characterized by literary play, intertextual links, references to different literary genres. The originality of the writer's texts creates a complex author's space, saturated with various intertextual elements. A modern multinational world cannot exist without a dialogue of cultures, which is largely facilitated by the study of foreign literature. B. Akunin's works are actively translated, but their complex stylistic intertext often complicates the translation process and leads to the absence of an equivalent reconstruction of intertextual inclusions in the text of the translation. The search for alternative strategies as for the rendering of intertextual elements of the texts of modern literature is essential for modern literature translation, and this need is illustrated by the analysis of translations of B. Akunin novels.

Key words: middle literature, intertextuality, intext, linguistic worldimage, source language, target language, equivalence of translation.

Масова література й література постмодернізму є найбільш показовими літературними течіями XX-XXI століття, вони «демонструють свої можливості в специфічних обставинах: в умовах кризи “літературоцентричності”, падіння авторитетності художнього слова, його впливу на соціальні й духовні процеси» [6, с. 214]. У таких різновекторних літературних течіях, які репрезентують сучасний літературний простір, по-своєму знаходять відображення й основні прийоми, моделі, риси, принципи побудови тектів, які раніше були притаманні лише елітарній або, навпаки, масовій літературі. Так, в ряді постмодерністських текстів можна простежити принципи спрощення, ідеологічну спрямованість, позитивний заряд, тобто наявність тих положень, які є характерними для масового мистецтва. Сьогодні постмодернізм «швидко змішується у сферу масової літератури - у серіали й детективи», - вважає М. Абашева [1, с. 21]. У свою чергу, категорія інтертекстуальності, властива постмодерністським текстам, у спрощеному вигляді може бути виявлена й у текстах масової літератури. «Літературність, цитатність масової літератури не менша, ніж у високої, але її роль інша: “літературністю” (будь-якого роду - мови, стилістики, героїв, композиції й т.п.) у цьому випадку засвідчується онтологічність зображення реальності» [3, с. 72]. Говорячи про інтертекстуальність як властивість усіх текстів літератури ХХ століття, М. Черняк зауважує, що у спрощеному вигляді вона може бути виявлена й у масовій літературі. «Маркери інтертекстуальності можуть бути підготовлені автором масової літератури у вигляді прямої вказівки на джерело у виносках або словах кого-небудь із персонажів, або в епіграфах, вони якоюсь мірою допомагають “наївному” читачеві атрибутувати текст» [10, с. 145].

Сучасні твори як масової, так і постмодерністської літератури, перенасичені інтертекстуальними включеннями, які не тількі відображають певну картину світу, але й створюють певний образ культури, що особливо актуально при перекладі цих творів іншими мовами, оскільки роль перекладу у формуванні стереотипів сприйняття іншомовної літератури за кордоном очевидна. Адекватне відтворення картин світу однієї культури в контексті творів перекладу є одним з провідних завдань перекладознавства; це, зокрема, проблема розпізнання, сприйняття, розуміння й інтерпретації

інтертекстуальних вкраплень, адаптація інтексту до іншого культурного середовища. Способом досягнення адекватності перекладу інтертекстуальних включень присвячені роботи Г.В. Денисової, М.Л. Малаховської, Г.О. Гусєвої й інших дослідників. Більш того, зростання ролі культурологічної функцій масової коммунікації, активний діалог культур сприяє популяризації на Заході творів вітчизняних письменників, твори яких характеризуються наявністю інтертексту. Одним з популярних авторів як на пострадянському просторі, так і за кордоном є Григорій Шалвович Чхартішвілі - перекладач, історик, фахівець з японської мови й культури, літературознавець та літературний критик, сценарист, драматург, есеїст, белетрист, громадський діяч, псевдонімами, або, вірніше, «авторськими масками» якого є Борис Акунін, Анатолій Бруснікін, Ганна Борисова. Він є одним із творців «мідл-літератури»: «пограничного» варіанту серединної літератури, яка, з одного боку, характеризується динамічним сюжетом, легка й прагматична, орієнтована на сучасність, а з іншого - не позбавлена літературної гри, міжтекстових зв'язків, концептуальної поезії, відсиланням до різних літературних жанрів.

Тексти Б. Акуніна створюють своєрідний складний простір, де перетинаються різні культури, епохи, художні тексти; переломлюються та взаємодіють різні художні явища, що виникли в різних національних літературах на різних етапах їхнього історичного розвитку. Ці чинники є важливими характеристиками текстів письменника, саме вони створюють цілісний образ як окремого твору, так і усієї серії романів кожного з проектів. За допомогою інтексту письменник створює «певний образ культури, вступаючи в діалог з відомими історичними претекстами, що представляють культурну спадщину» [9, с. 11]. Зазначені особливості акунінського тексту мають бути враховані перекладачами під час перекладу на інші мови, оскільки їх адекватна передача впливає на формування стереотипів сприйняття російської літератури іншомовною спільнотою. Низка проблем з цього приводу вже була порушена рядом дослідників (В.М. Карпухіною, Н.О. Солуяновою, К.В. Руденко), які намагаються на основі аналізу способів перекладу інтертекстуальних включень романів Б. Акуніна виокремити основні стратегії перекладу інтексту.

Зацікавленність науковців творами саме Бориса Акуніна не випадкова, адже для них характерний широкий міжкультурний діалог, запозичення відомих сюжетів, мотивів і образів з вітчизняної й іншомовної літератури «грайливий» інтертекстуальний дискурс. Г.Ш. Чхартішвілі створив низку успішних літературних проектів. «Сам феномен літературного проекту являє собою міжвидову комунікацію, що відбувається як у межах російської культури, так і між різними національними культурами, у тому числі між російською й англійською» [7, с. 529]. Не випадково різнопланові проекти письменника: «Новий детектив» («Пригоди Ераста Фандоріна»), «Провінційний детектив» («Пригоди сестри Пелагії»), «Пригоди магістра», «Жанри», блог «Любов до історії», «роман-квест», «роман-кіно» все частіше стають предметом наукового аналізу, адже детективи письменника представляють собою постмодерністський варіант інтелектуального детективу, в якому поєднуються різні культурні традиції й літературні коди, їм властиві подвійна адресація, стилізація, прихована цитатність, складна поетика інтертекстуальних зв'язків, що дозволяє ряду критиків говорити про їх постмодерністську природу (М. Липовецький, А. Захаров, Л. Данилкін, В. Щербакова, Чинція де Лотто, Н. Волкова, О. Метеліщенков та інші). У цілому ряді критичних статей був виділений і проаналізований інтертекстуальний пласт російської й англомовної класики (Л. Данилкін, А. Ранчін, Н. Потаніна, К. Ропоткін, О. Ісакова, Т. Мегрелішвілі, Г.С. Клюйко та інші дослідники). Дійсно, тексти Б. Акуніна розраховані на читачів з різним рівнем - якщо й не інтелекту, то вже, у будь- якому разі, ерудиції. Читач творів Б. Акуніна звичайно «схоплює» (або вгадує) ремінісценції, якими насичені романи автора, і йому не потрібно пояснювати, звідки запозичений той чи інший епізод або герой; у такого роду текстах виразні маркери інтертекстуальності у вигляді прямих посилань, як правило, не виносяться. Читач певного рівня, захоплений детективною інтригою, попросту не помічає інтертекстуальних вкраплень; більш кваліфікований читач у прямих посиланнях на першоджерела не має потреби: у цьому випадку спрацьовує принцип подвійної адресації, послідовно втілюваний авторами «мідл- літератури».

Створення текстів на основі переосмисленого класичною літературою матеріалу - будь то імітація стилю, імітація жанру, написання продовження - нерідко трапляються в сучасній літературі, це надає додаткові можливості авторам: вихід до вільної гри із традиційними образами й смислами. Класика «приваблива й зручна для ігрової літератури постмодернізму, <...> зав'язаної на естетиці гри, на прекрасному й гармонійному (навіть як їх анти-: потворному й хаотичному)» [2, с. 166]. Разом з тим класика з її оформленими етичними й естетичними канонами, «з її збалансованими нормами, що породжують особливий ефект гармонії й естетичності» [2, с. 166], надає постмодернізму якусь гармонійність. Актуалізація класики означає прагнення автора до загубленої гармонії. Класика задає сюжет, визначає тип героя, тобто слугує тією основою, яку для своїх цілей використовують сучасні письменники. М. Загідулліна в статті «Ремейки, або Експансія класики» [4] аналізує твори, що з' явилися в Росії та являють собою переспів класики, або, як їх називають, ремейк. Цей жанр цікавий тому читачеві, що хоча б якоюсь мірою знайомий з оригіналом і зможе оцінити трансформацію вихідного твору; завдяки йому виникає своєрідний діалог із класичними текстами, і «роман-ремейк змушує теперішнього масового читача відчути себе причетним до далекого золотого століття російської культури» [4, с. 212]. У цьому сенсі класика є загальним комунікаційним кодом у літературі, універсальною мовою, зрозумілою широкій читаючій публіці. Вона проникає в сучасну літературу «у вигляді незліченних алюзій, прямих цитат, прихованих ремінісценцій» [4, с. 215]. Використання «архіву» класичної літератури дозволяє «псевдокласикам» занурити читача в потрібний контекст. Запозичення знакових творів сприймається читачами як міжкультурний і міжчасовий «колективний код». Дж. Кавелті також

підкреслював, що більш глибоке враження у читачів викликає переробка старого, його нова інтерпретація, ніж зовсім інший твір. При цьому, коли письменник пропонує своє замість класичного, відбувається і його легітимізація: «заявлена постмодернізмом делегітимізація минулої культури супроводжується сильним прагненням легітимізувати себе» [2, с. 170]. Проте таке прочитання класики далеко не завжди можливо відтворити у перекладі, про що свядчать результати аналізу перекладів текстів Б.Акуніна англійською й французькою мовами [5, 8, 9].

Переклад художніх творів - складне творче завдання, особливо в тих випадках, коли вихідний текст представляє собою ігровий інтертекстуальний дискурс, прикладом якого є тексти Б. Акуніна, де, між іншим, знаходять відбиття поєднання російської, європейської й східної систем світогляду й світосприйняття. «Переклад інтертексту художнього твору становить найбільшу складність, оскільки є стилестворюючою і смислонароджуючою ланкою, що дозволяє зберегти певний образ культури» [9, с. 3].

Інтертекстуальні вкраплення мають бути еквівалентно передані у тексті перекладу для їх адекватного сприйняття читачем іншої культури. Перекладач не просто сприймає оригінал, його лінгвістичну сторону, але має сприйняти й відтворити у перекладі екстралінгвістичну інформацію, яка імпліцитно представлена у вихідному тексті, тобто перекладач має володіти фоновими знаннями й культурною пам'яттю, як й носії мови. Проте сприйняття, рецепція інтертекстуальних вкраплень - категорія суб'єктивна. Як свідчать проведені дослідження, представники різних культур й професійно-соціальних прошарків населення по-різному сприймають й здатні розпізнати інтертекстуальні включення [9, с. 15]. Б. Акунін створює твори з «подвійним кодуванням», або «подвійною адресацією», коли один і той самий текст може по-різному сприйматися читачем: наприклад, як детектив або пригодницький роман, або як твір, що порушує актуальні питання сучасності. Умовний «вітчизняний середньостатистичний читач» розпізнає алюзії на класичні твори російської літератури, фільми й реалії, проте у сприйнятті мешканців США, Великобританії, Франції з'являються нові елементи, обумовлені іншими фоновими знаннями й культурною спадщиною [9, с. 15]. У процесі перекладу перекладач у першу чергу орієнтується на цільову аудиторію - середньостатистичного читача, а отже, інтерпретує оригінал згідно з нормами і звичками суспільства мови перекладу, що веде до послаблення естетичної й посилення інформаційної функції перекладу [8, с. 100].

Під час аналізу англомовного перекладу роману «Азазель», здійсненого Ендрю Бромфільдом (“Winter Queen”), В.М. Карпухіна дійшла висновку, що основною стратегією перекладача була макростратегія адаптації тексту: максимальне наближення тексту оригіналу до мови й культури перекладу. У якості допоміжної стратегії використавувалася модернізація: введення у текст перекладу елементів сучасної розмовної мови, сленгу, що певною мірою суперечить концептуальному задуму автора оригіналу; окреме місце у роботі дослідниця відводить аналізу шляхів відтворення багатомовного комунікативного простору роману [5]. У свою чергу, Н.О. Солуянова проаналізувала переклад й інших романів Б. Акуніна, здійснених Е. Бромфільдом, а також французький переклад окремих романів письменника (перекладачі: О. Шевало, І. Сокологорська, Л. Дагуіно, П. Лекесн, С. Каждан).

Завдання передачі інтексту було по-різному вирішене різними перекладачами. Для англомовних перекладів більш характерна адаптація як основний прийом компенсації, дослівність із втратою інтертекстуальності, мінімум коментарів. У французьких перекладах, навпаки, часто викоритовується перекладацький й соціокультурний коментар. З аналізу перекладів текстів Б. Акуніна англійською й французькою мовами стає очевидним, наскільки є важливим розпізнання, сприйняття і розуміння інтексту, оскільки від цього залежить і його інтерпретація. Складна ж стилістична інтертекстуальна тканина творів письменника, яка передає культурні традиції XIX століття, часто ускладнює процес перекладу й призводить до відсутності еквівалентного відтворення інтертекстуальних включень в тексті перекладу. Приклад перекладів інтертекстуальних романів Б. Акуніна яскраво засвідчує актуальність подальшого пошуку альтернативних стратегій відтворення інтертекстуальних елементів текстів сучасної літератури.

Бібліографічні посилання

1. Абашева М.П. Русская литература рубежа ХХ-ХХІ веков как итог и прогноз / М.П. Абашева // Современная русская литература: проблемы изучения и преподавания. Матер. Всерос. науч.-практ. конф. Ч. 1. / Под ред. М.П. Абашевой. - Пермь: Перм. гос. пед. ун-т, 2003. - С. 17-24.

2. Адамович М. Юдифь с головой Олоферна. Псевдоклассика в русской литературе / Марина Адамович // Новый мир. - 2001. - №7. - С. 165-174.

3. Гудков Л. Литература как социальный институт: Статьи по социологии литературы / Л. Гудков, Б. Дубин. - М.: Новое лит. обоз., 1994. - 352 с.

4. Загиддулина М. Ремейк, или Экспансия классики / Марина Загиддулина // Новое лит. обоз. - 2004. - № 69. - С. 213-222.

5. Карпухина В.Н. Ключевые лингвоаксиологические макростратегии перевода романа Б. Акунина «Азазель» на английский язык / Виктория Карпухина // Сибирский филологический журнал. - 2017. - № 1. - С. 184-192.

6. Мережинская А.Ю. Русский литературный постмодернизм: Художественная специфика. Динамика развития. Актуальные проблемы изучения: Учеб. пос. / А.Ю. Мережинская. - К.: Логос, 2004. - 234 с.

7. Потанина Н.Л. Англомания Б. Акунина: фактор успеха? // Межкультурная коммуникация и проблемы национальной идентичности: Сб. науч. трудов / Под ред Л.И. Гришаева. - Воронеж: Изд-во Воронежского ун-та, 2002

8. Солуянова Н. А. Способы достижения адекватности перевода интертекстуальных включений (на примере перевода произведений Б. Акунина) // Вестник МГОУ. Серия «Лингвистика». - 2012. - № 4. - С. 99-105.

9. Солуянова Н.А. Проблема интертекстуальности в переводе (на материале переводов произведений Б. Акунина): автореф. ... дис. ... кандидата филол. наук: 10.02.20 / Н.А. Солуянова. - М., 2013. - 24 с.

10. Черняк М. А. Феномен массовой литературы XX века / М.А. Черняк. - СПб.: Изд-во: РГПУ им. А.И. Герцена, 2005. - 308 с.

Размещено на Allbest.ru