Історія львівської бібліотеки Михайла Грушевського за документальними джерелами

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Історія львівської бібліотеки Михайла Грушевського за документальними джерелами

Роман Дзюбан

молодший науковий співробітник науково-дослідного відділу

історичних колекцій ЛННБ України ім. В. Стефаника



Акцентовано увагу на важливості наукового дослідження приватної бібліотеки українського історика Михайла Грушевського періоду його перебування у Львові (1894-1914), яка тепер зберігається у фондах різних відділів ЛННБ України ім. В. Стефаника.

Ключові слова: львівська бібліотека Михайла Грушевського, книги, штамп «МИХАЙЛО ГРУШЕВСЬКИЙ», монограма «С. Г.», прове- нієнції.

The main idea of the paper is to show the importance of the scientific investigation of the fotmer Lviv private library (1894-1914) of the Ukrainian historian Mychajlo Hrushewsky. At present this library is preserving in the different departmens of V. Stefanyk Lviv National Scientific Library of Ukraine.

Keywords: Lviv private library of Mychajlo Hrushewsky, books, stamp «МИХАЙЛОГРУШЕВСЬКИЙ», monogram «С. Г.», book-plates.

львівська бібліотека грушевський

Акцентировано внимание на важности научного исследования собственной библиотеки украинского историка Михаила Грушевского периода его пребывания во Львове (1894-1914), которая теперь хранится в фондах разных отделов ЛННБ Украины им. В. Стефаника.

Ключевые слова: львовская библиотека Михаила Грушевского, книги, штамп «МИХАЙЛО ГРУШЕВСЬКИЙ», монограмма «С. Г.», книжные знаки.



Перші згадки у друкованих джерелах про львівську книгозбірку вченого знаходимо у прижиттєвих виданнях «Грушевскій, Михаилъ СергЬевичъ, профессоръ всеобщей исторіи Львовскаго Университета. Австрія, Львовъ, Софіевка, собственный] д[омъ]. Исторія, археологія, історія литературы, этнографы, источники и література Малороссіи и украинскаго народа. Около 1 700 названій. Дублеты есть» [1, с. 32].. Зокрема, деякі іконографічні матеріали бібліотеки-робітні М. Грушевського були опубліковані ще за його життя На підставі збережених двох світлин кімнати, де зберігалась бібліо-тека, а також поштівки з олійного портрета М. Грушевського ро-боти Фотія Красицького (1907 р.) можна відтворити робітню історика станом на 1910-ті рр. На поштівці Грушевський сидить за «б'юрком» (яке теж згадує у своїх листах) на тлі книжкової шафи. На одній із світлин бачимо малу Катерину Грушевську, яка сидить на фотелі під вікном. Друга світлина вперше опублікована у «Вістнику Союза визволення України» (Відень, 3 груд. 1916. -- Чис 67) з підписом: «М. Грушевський у своїй робітні». На ній навпроти канапи -- книжкова шафа з книгами в один ряд. Шафа розділена вертикальними перегородками на три частини. Грушевський правою рукою вказує на книги, а лівою опирається на спинку крісла біля довгого дубового стола на шістьох ніжках з латунними коліс- цятами. Стіл розкладався майже по всій ширині кімнати. Фактично, бібліо- тека-робітня М. Грушевського -- це єдина кімната усієї вілли, задокумен-тована майже повністю у світлинах (Частково про це ми вже писали [15]).. Інтерес до долі львівської бібліотеки М. Грушевського посилився в кінці 1980-х років. Її вважали майже повністю втраченою. Так, визначний український історик Ярослав Дашкевич на засіданні товариства «Спадщина» у Києві відзначив, що «бібліотеку, в основному, розікрали» [13, с. 330]. Про неї згадували практично всі дослідники, які вивчали львівський період його життя (1894-1914), а саме: Василь Горинь [9], Микола Кучеренко [18], Світлана Панькова [26] та ін.

Згадки про книги з львівської бібліотеки М. Грушевського часто трапляються у листуванні її власника, основний масив якого зберігається у Центральних державних історичних архівах України у Києві (І ІДІА України у Києві, фонд 1235) та Львові (ЦДІА України у Львові, фонд 362) Особливо багатий на листи М. Грушевського фонд 362 (Кирила Студин- ського) (ЦДІА України у Львові. -- Ф. 362 (Кирило Студинський), оп. 1, спр. 28-281). Цей епістолярій із незначними купюрами опублікований [21]..

Досліджень, в яких відведено місце бібліотеці М. Грушевського у Львові, теж обмаль. Науковий співробітник науково-дослідного відділу історичних колекцій ЛННБ України ім. В. Стефаника Маргарита Кривенко звернула увагу на власницькі знаки цієї книгозбірні у виявлених нею виданнях. Ці книги у процесі радянізації бібліотечної мережі Львова опинилися у розпорошеному стані у фондах академічної бібліотеки ім. В. Стефаника. Саме ці власницькі помітки «сприяють документальній реконструкції цілісності однієї з приватних книгозбірень вченого та введення до наукового обігу її змісту» [16, с. 430].

Багато уваги львівській книжковій колекції М. Грушевського присвячено у нещодавньому оглядовому дослідженні Світлани Пань- кової про приватні бібліотеки великого історика [26, с. 456-465].

У Львові бібліотека історика розміщувалася за адресами: вул. Длу- гоша, 5 (тепер -- вул. Кирила і Мефодія), вул. Зиблікевича, 24 (тепер -- вул. І. Франка), вул. Замойського, 1 (тепер -- вул. Ю. Романчука), вул. Домбровського, 6 (тепер -- вул. І. Рутковича, будинок не зберігся). Від 1902 р. -- у новозбудованій віллі на вул. Понінського, 6 (тепер -- вул. І. Франка, 154). Від 1914 р. у зв'язку з виїздом М. Грушевського зі Львова, бібліотека перестала комплектуватися.

Каталогу бібліотека не мала, адже на вцілілих примірниках відсутні будь-які цифрові позначення. Це підтверджує й лист від 21 жовтня 1941 р. відомого фольклориста-етнографа, композитора та музикознавця Філарета Колесси до вдови Михайла Сергійовича, Марії Сильвестрівни, яка мешкала тоді у Києві: «В осені 1937 р. пок[ійний] Мочульський хотів передати мені ключі від Ваших кімнат, та я не хотів брати на себе відповідальности за бібліотеку і річи, інвентар яких не був списаний [виділення наше. -- Р. Дз. ]. Я щойно тоді перебрав ключі, коли в присутности акад. К. Студинського опечатав найбільшу кімнату з бібліотекою й хатною обстановою, малу кімнату при вході (з виданнями в паках) і шафу в коридорі з різними гуцульськими виробами» [9, с. 52]. Згадана в листі «найбільша кімната з бібліотекою й хатною обстановою» це і є колишня бібліотека-робітня М. Грушевського (на плані 1).

У міжвоєнний період у віллі М. Грушевського мешкали квартиранти, нею опікувалися приятелі -- літературознавці Кирило Сту- динський та Михайло Мочульський, директор бібліотеки НТШ Володимир Дорошенко, згодом -- композитор Філарет Колесса, який поселився у віллі на партері з родиною 1 жовтня 1932 р. [22, арк. 65], та ін. Кімната-робітня була замкнена, хоча деякий час доступ до неї мали кухарка Ю. Кинашева і сторож. Як знаємо з листування М. Грушевського та К. Студинського, деякі книги з вілли останній надсилав М. Грушевському, коли той перебував в еміграції. Можливо, книгозбірня М. Грушевського вже тоді зазнала якихось суттєвих втрат, оскільки в листі Ф. Колесси до К. Студинського від 18 червня 1938 р. є згадки про «окрадення бібліотеки Грушевського» сторожем і про те, що Студинський «не відправив сторожа після обікражі книжок Грушевського» [22, арк. 60].

У 1940 р., коли у Львові відбувалась масова націоналізація приватного житла, вілла академіка М. Грушевського, офіційно поділена на квартири й оцінена у 42 300 крб., не була націоналізована. У переліках будинків, які належали великим домовласникам і підлягали націоналізації в 1940 р., відзначено, що власником вілли є [померлий ще 1934 р. -- Р. Дз.] М. Грушевський і що тут адмініструють його діти [29].

Директор бібліотеки НТШ (тоді керівник ІІІ відділу Державної бібліотеки у Львові) Володимир Дорошенко в листі від 8 червня 1942 р., адресованому Марії Грушевській до Києва, повідомив: «В грудні на вимогу влади спорожнили Вашу віллу і все, що було в ній із Вашого маєтку, перевезено до Наукового Т[оварист]ва та складено в бувшій друкарні. Але речі треба чистити, тріпати, просушувати на сонці, зберігати від молів. На це треба грошей. Можна б продати якусь кількість видавництв [тобто, видань. -- Р. Дз.] Михайла Сергійовича і з цих грошей оплачувати робітників. Та й Ви ж могли б користати з цього джерела» [5, с. 113-114]. Йдеться тут про приміщення колишньої друкарні НТШ на вул. Чарнецького, 26 (тепер -- вул. Винниченка) [9, с. 52-56], де після війни знаходилось одне з відділень концентрації Львівської філії Бібліотеки АН УРСР.

Вже після війни, коли приміщення під № 26 було вилучено із переліку нерухомого майна академічної бібліотеки, книгозбірню М. Грушевського перенесли до напівпідвальних приміщень у будинок № 24, розташованих у дворі праворуч (т. зв. сутеринів, де колись мешкав історик Іван Кревецький і де тепер облаштовано кімнати археологів Інституту українознавства ім. І. Крип'якевича) Саме на ці приміщення вказував у розмові з тодішньою співробітницею відділу Лесею Кусий колишній завідувач відділу україніки ЛНБ ім. В. Сте- фаника Євген Петрович Наконечний (1931-2006)..

6 вересня 1946 р. на пленумі львівського міськкому КП(б)У, на якому йшлося про діяльність гуманітарних установ, секретар парторганізації Філіалу академії наук УРСР Павло Іванович Гнип -- тодішній заступник директора з наукової роботи і секретар партбюро Львівської філії Бібліотеки АН УРСР, згадував, плутаючись у фактах, про бібліотеку М. Грушевського: «Бібліотека Грушев- ського, яку він організував в 1918 році у Львові [? -- Р. Дз.], до цього часу знаходиться по вул. Чернецького Має бути Чарнецького, теперішня вул. В. Винниченка., 24, в окремій кімнаті. Коли стало питання, що цю бібліотеку потрібно забрати в спецфонд, її переховували 28 років, і зараз Возняк намагається її спасти, він купує за 17 тисяч цю бібліотеку і цим самим підтримує дружину Грушевського, яка живе ще в Києві. Ось яка поведінка академіка Возняка» [17, с. 343]. Досліджуючи книгозбірню М. Воз- няка, Зоряна Бродик дійшла висновку, що до своєї книгозбірні він включив лише ті видання, яких бракувало в його бібліотеці [3, с. 462].

Академік М. Возняк у 1944 р. був завідувачем відділу Інституту української літератури ім. Т. Г. Шевченка, від 1945 р. входив у комісію по відбору книжок з Львівської Бібліотеки АН УРСР для Польщі [26, арк. 10]. Фундаментальною бібліотекою АН УРСР у Києві тоді керував Юр Меженко. Завідувач І сектору (українсько- російського) Львівської Бібліотеки АН УРСР Марія Деркач У кінці 1945 р. вона відмовилася від керівництва рукописним відділом і залишилася на посаді завідувача І (українсько-російського) сектору Львівської філії БАН УРСР [12, с. 210]. пропонувала Меженкові закупити бібліотеку М. Грушевського для Львівської академічної бібліотеки, щоб зберегти її окремою колекцією з окремим каталогом. Хоча Ю. Меженко не заперечував проти окремого каталогу [який ще треба було скласти. -- Р. Дз.], однак наполягав, щоб його картки було включено до загального каталогу бібліотеки [17, с. 343] У листі до М. Деркач від 12 листопада 1945 р. Ю. Меженко писав: «Щодо продажу-купівлі бібліотеки Михайла Сергійовича, то я не на-важуюся висловлюватися про ціну. Аджеж я, властиво, її зовсім не знаю. Я навіть не знаю скільки в ній всього томів та якого вони змісту. Тобто я знаю, що це є історія, але цього ще замало знати. Я цілком погоджуюся з тим, що розпорошувати її не слід, вона має зберегтися як цілість, але каталог має бути не тільки окремий; необхідно, крім того, карточки влити в генерального каталога» [23, с. 192]..

Львівською книгозбірнею М. Грушевського Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР у Києві зацікавився ще у 1945 р. У відділі рукописів Інституту зберігається лист від 22 грудня 1945 р. завідувача відділу рукописів Марії Грудницької до Марії Деркач у справі купівлі матеріалів Лесі Українки, в якому читаємо: «Просив Давид Демидович [Копиця] сповістити нашій бібліотеці (Зав. бібліотеки т. Стучевська Надія Іванівна) профіль бібліотеки М. Гру- шевського, в якій кількості, яка в основному там література і в яку суму вона оцінена. Інститут хоче її придбати» [24] Висловлюємо щиру вдячність п. Галині Сварник за надану інфор-мацію..

М. Возняк вказану вище суму передав удові історика, Марії Силь- вестрівні Грушевській, яка доживала віку в Києві у матеріальній скруті. Свідчення про те, що з придбаної книгозбірні М. Грушевського майже 500 книжок академік передав бібліотеці Львівського університету і понад тисячу переслав до Центральної бібліотеки АН УРСР у Києві Як пригадує З. Бродик, цю інформацію вона отримала від Марії Вальо [3, с. 462]. Про наявність у фондах бібліотеки Львівського універси-тету книжок з львівської бібліотеки М. Грушевського сьогодні відо-мостями не диспонуємо. (тоді Державна публічна бібліотека У країн - ської РСР) не зовсім точні. Спробуємо з цим розібратися.

9 травня 1947 р. завідувач бібліографічного відділу Наукової бібліотеки Львівського університету Федір Максименко [2] написав листа Ю. Меженкові, в якому повідомив, що: «Акад[емік] М. С. Возняк перевів розвантаження своєї б[ібліоте]ки від видань, які для нього з тих чи інших міркувань є баластом. По перше він організував фонд Кабінету Укр[аїнської] л[ітерату]ри Університета. По друге, видання, що для кабінету не потрібні, він передав б[ібліоте]ці Університету, але з умовою, що ми звіримо все з каталогами й залишимо собі лише те, чого у нас немає, а всі фактичні дублети передамо від його імени б[ібліоте]ці АН у Києві -- тобто Вам. Зараз ми закінчуємо цю звірку, й з 500 кн[ижкових] одиниць певне 200 перепадає на Вашу долю. В більшости це література характеру спецфондового з УРСР, Галичини, Праги (1942-1943 рр.), але є дещо й не спецфондове. Зокрема, є повний комплект «Aktow grodzkich i z[i]emskich» «Akta grodzkie i ziemskie z czasow Rzeczypospolitej Polskiej z archiwum tak zwanego bernardynskiego we Lwowie w skutek fundacyi sp. Alexandra hr. Stadnickiego» у 25-ти томах були опубліковані в 1868-1935 рр. у Львові. (Всі 25 тт.), літературний журнал «Mercure de France» 1928 й сл[ідуючі] роки, «Временник ставропигийского института» біля 20 томів, велика кількість Грушевського (більш зараз не пригадаю що. Тижня за два все буде відібране. Передача його Вам обумовлюється теж: після звірки фактичні дублети л[ітерату]ри не спецфондової (спецфондова лишається у Вас безумовно) Ваша б[ібліоте]ка передасть б[ібліоте]ці Києвського універ- ситета. На мою думку таке обумовлення цілком раціональне й корисне для бібліотек. Отже прохання повідомити, яким чином цю літературу переправити в Ваше розпорядження. Якщо у Вас мають бути якісь транспорта зі Львова, то може просто здати цю літературу Вашій Філії, з тим що вона разом з іншими перешле й возняківську літературу?» [20, арк. 5-7 зв.].

19 січня 1948 р. Ю. Меженко написав офіційного листа до Наукової бібліотеки Львівського державного університету, в якому дякував за список книжок, які М. Возняк подарував бібліотеці Львівського університету, і повідомляв, що Бібліотека АН УРСР охоче візьме «ці книжки, але лише по одному примірнику кожної назви». Оскільки з Києва Меженко не мав «змоги надіслати окремого робітника по ці книжки», то просив «передати їх до нашого Львівського філіала», куди цього ж дня надіслав листа такого змісту: «За бажанням дійсного члена АН УРСР М. С. ВОЗНЯКА Наукова бібліотека Львівського Університету ім. І. Франка передає нам дублети літератури, що її він подарував Університету. В зв'язку з тим, що ми не маємо змоги надіслати нашого представника до Львова прошу на підставі цього листа одержати для нас в Науковій бібліотеці по одному примірнику літератури, яку внесено до списку, що додається до листа. Додаток: Список на 24 аркушах. Копія н/ листа до Наукової Бібліотеки при Львівському Університеті». Внизу -- підпис Ю. Меженка. Через два дні -- 21 січня (як зазначено у резолюції на листі), Ярослав Дашкевич, працівник Львівської бібліотеки АН УРСР, мав «відібрати книжки» [8, арк. 1-2].

Через десять днів, 31 січня 1948 р., було складено акт про те, що «бібліотека Львівського Державного університету ім. І. Франка здала а бібліотека Академії наук УРСР приняла книжки, що їх бібліотека одержала в дар від академіка М. С. Возняка, які виявилися дублетними для бібліотеки ЛДУ й за побажанням Акад. М. С. Возняка мали бути переданими до бібліотеки АН УРСР в Київі. Передано разом 438 назв книжок в 740 примірниках, згідно списка що додається». Внизу документа підписи Ф. Максименка і бібліотекаря Львівської філії Бібліотеки АН УРСР Романа Лу- цика [8, арк. 3]. На жаль, ми не знаємо, чи осіла тоді якась частина з книгозбірні М. Грушевського в бібліотеці Львівського університету, -- це справа майбутніх досліджень.

Ю. Меженко, тоді вже після інфаркту, відбував останні дні на директорській посаді. 1 лютого 1848 р. він офіційно звільнився з бібліотеки і 5 лютого виїхав до Ленінграда «шукати пристанища і роботи». Після нього обов'язки директора тимчасово виконував Г. М. Плеський. Цього ж року директором став Іван Золотоверхий Не інакше як «Дурноверхий» називав його Меженко у листі до Ф. Мак-сименка [19].. Цей період в історії Бібліотеки АН у Києві Сергій Білокінь називає «масштабним погромом налагодженої бібліотечної роботи». Очевидно, у той складний час Вознякові книги до київської академічної бібліотеки так і не потрапили. Можемо припустити, що книжки із книгозбірні М. Грушевського, які виявилися дублетними для бібліотеки Львівського університету, придбав Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР. Напевно, саме про ці книжки у 1958 р. згадував колишній співробітник Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР, а тоді директор Київської кіностудії ім. О. Довженка Давид Копиця під час допиту, пов'язаного зі справою реабілітації Катерини Грушевської: «[...] покойный академик М. С. Возняк показал мне очень ценную библиотеку из книг собственности Михаила Грушевского и его дочери, которые хранились там, и предложил забрать их в Киев и приобрести [виділення наше. -- Р. Дз.], что мы и сделали. [...]» [26, с. 464]. Вочевидь, так воно й відбувалося. У бібліотеці Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України й тепер знаходимо примірники книжок зі штампами М. Грушевського [26, с. 464].

Значна частина книжок із львівської бібліотеки М. Грушев- ського залишилась у фондах Львівської філії Бібліотеки АН УРСР.

Так, згідно з річним планом роботи відділу концентрації бібліотеки на 1949 р. листопаді-грудні планувалося передати «до відділу комплектування недублетні фонди б[увшої] бібл[іотеки] Грушів- ського -- 2 190 т.» [6, арк. 3], а з річного звіту про роботу бібліотеки за 1949 р. відомо, що у відділі концентрації «8. Розпочато впорядкування фондів бувшої бібліотеки М. Грушівського, які знаходяться по вул. Радянській № 24» [28, арк. 77], а з річного звіту відділу обміну і концентрації («концентрації та обміну Львівської Бібліотеки А.Н.УРСР») Вочевидь, протягом року відділ змінив свою назву. про виконання плану роботи за 1949 р. -- «12. Перепроваджено консервацію б[увшої] бібліотеки Грушівського в кількості 3 450 томів книжок» [7, арк. 2].

Припускаємо, що дублети (для львівської академічної бібліотеки), близько 1 260 томів, потрапили тоді до відділу обміну й концентрації (тепер -- відділ обмінно-резервних фондів та ретроспективного комплектування) академічної бібліотеки у Львові.

На початку 1955 р., після смерті М. Возняка, всупереч його волі передати власну бібліотеку Львівському державному університету, її віддали Львівській бібліотеці АН УРСР. Відтоді і книгозбірня М. Возняка, яка зберігається окремим фондом у ЛННБ України ім. В. Стефаника, а з нею і колишня збірка книжок М. Грушев- ського, зазнали окремих втрат [3, с. 462].

Основний масив збереженої частини львівської бібліотеки М. Грушевського тепер знаходиться у фондах ЛННБ України ім. В. Стефаника, хоча окремі примірники книг як самого історика, так і його батька зберігаються у Державному меморіальному музеї Михайла Грушевського у Львові: «[...] Окремо представлено найдорожчі раритети -- книжки вченого та його батька з автографами. [...]» [14].

Коло наукових інтересів великого історика віддзеркалене у тематиці книг його бібліотеки. С. Панькова, досліджуючи листування великого історика з одним із його найближчих приятелів, літературознавцем Кирилом Студинським, старанно занотувала згадки про книги, які були у бібліотеці М. Грушевського: Н. Ні- кольського «О литературных трудах митрополита Климента Смо- лятича, писателя ХІІ века» (Санкт-Петербург, 1892), М. Сухомлінова «Рукописи графа Уварова» (Санкт-Петербург, 1858), А. Лященка «О «Молении Даниила Заточника» (Санкт-Петербург, 1896), Ф. Уманця «Гетман Мазепа» (Санкт-Петербург, 1897), А. Яцімір- ського «Григорий Цамблак» (Санкт-Петербург, 1904), Ф. Тітова «Русская православная церковь в польско-литовском государстве в XVII-XVIII вв. (1654-1795). Опыт церковно-исторического изсле- дования» (Київ, 1905). З часом книгозбірня поповнилась усіма виданнями НТШ, працями історика та його учнів, а також багатьма часописами різними мовами з рецензіями на публікації вченого [26, с. 457]. Знову ж таки, перебуваючи у Відні, М. Грушевський звертався до К. Студинського з проханням розшукати на віллі та вислати йому потрібні для наукової роботи видання, зокрема: «Полное собрание русских летописей» (Санкт-Петербург, 1841-1863, 1885-1914), «Памятники полемической литературы в Западной Руси» (Санкт-Петербург, 1878, 1882, 1903, кн. 1-3), «Памятники древнерусской церковно-учительной литературы» під редакцією О. По- номарьова (Санкт-Петербург, 1894-1898, вип. 1-4), «Памятники древнерусского канонического права (XI-XV вв.)» (Санкт-Петербург, 1880; 1908, 2-ге вид.), «Чтения в Историческом обществе Нестора-летописца» (Київ, 1879-1914), «Исторические песни малороссийского народа» (Москва, 1874) з поясненнями Володимира Антоновича та Михайла Драгоманова, «О русских летописях» Олексія Маркевича, «Слово Даниила Заточника» по всем известным спискам» Іллі Шляпкіна (Санкт-Петербург, 1889), «Материалы по этнографии Новороссийского края, собранные в Елисаветградском и Александрийском уездах Херсонской губернии: І. Суеверия и обряды. ІІ. Легенды, сказки и рассказы» (Одеса, 1894), «Писання Трохима Зіньківського» під редакцією Бориса Грінченка та ним же написаним життєписом автора (Львів, 1893, 1896, кн. 1-2), «Этнографически матеріальї, собранные въ Черниговской и со- седнихъ съ ней губертяхъ» Б. Грінченка (Чернігів, 1895, 1897, 1899, вип. 1-3), «Разыскания о древнейших русских летописных сводах» Олексія Шахматова (Санкт-Петербург, 1908), «Студії над народними піснями» Івана Франка (Львів, 1908) [26, с. 458-459] та ін.

То які ж книжки із книгозбірні історика збереглися у фондах ЛННБ України ім. В. Стефаника На жаль, ніхто цілеспрямовано не шукав їх у різних відділах бібліотеки (та й не у всіх відділах можливий до них доступ), як і в іших бібліотеках львівських інституцій.?

У колекції М. Возняка у відділі основних книжкових фондів

з колишньої бібліотеки М. Грушевського зберігаються: «Летопись событий в Югозападной Россіи въ VIII вТкЁ» у чотирьох томах (Київ, 1848), дослідження Д. Айналова та Е. Рєдіна «Кіево-Со- фійскій соборъ: ИзслЬдованіе древній мозаической и фресковой живописи» (Санкт-Перербург, 1889), «Кювъ съ древнейшимъ его училищем академіею» (Київ, 1856), «Описание русскихъ и сло- венскихъ рукописей Румянцевского музеума» (Санкт-Петербург, 1842), Дениса Зубрицького «Критико-исторіческая повЬсть вре- менныхъ лЬтъ Червоной или Галицкой Руси» (Москва, 1845), «Описаніе Кіева» (Москва, 1868), праці М. Бантиш-Каменського,

І. Срезневського, В. Барвінського, Ф. Бродовича та інші [3, с. 462]. Книжки із львівської бібліотеки М. Грушевського, які тепер зберігаються у колекції М. Возняка, потребує окремого розгляду.

Окремо у відділі основних книжкових фондів бібліотеки у відмінному стані зберігається книга (шифр 2.021.957): Nicephori archiepiscopi Constantinopolitani opuscula historica. Edidit Csrolus de Boor. Accedit Ignatii diaconi vita Nicephori (Лейпциг, 1880). На форзаці і всередині -- характерні штампи М. Грушевського, на корінці: «золотом» витиснуті перше слово заголовка, унизу -- літери «С. Г.». Треба думати, що книжок з провенієнціями М. Гру- шевського у цьому відділі є значно більше.

У 2002-2003 рр. працівники відділу обмінних та резервних фондів (ОРФу) Тепер -- відділ обмінно-резервних фондів та ретроспективного комп-лектування. бібліотеки, здійснюючи звірку наявних книжок, робили позначки на звороті карток топографічного каталогу про наявність провенієнцій, а саме -- штампів книгарень, громадських і приватних бібліотек, в яких свого часу зберігалися ці книжки. Згодом Маргарита Кривенко, співробітниця науково-дослідного відділу історичних колекцій бібліотеки, працюючи з цим каталогом, виписала номери карток з відзначеним прізвищем М. Грушевського Висловлюємо щиру вдячність М. Кривенко за можливість використати нумерацію цих книжок..

Отже, до ОРФу ЛННБ України ім. В. Стефаника теж потрапили книжки з львівської книгозбірні М. Грушевського. Поки що нам вдалося нарахувати більше трьох десятків видань, хоча, без сумніву, їх там значно більше.

На значний фрагмент львівської бібліотеки великого історика звернула увагу співробітник відділу рукописів ЛННБ України ім. В. Стефаника Ірина Сус, характеризуючи наповнення та зміст науково-довідкової бібліотеки (підсобний фонд, підручна бібліотека) цього структурного підрозділу. До її фонду увійшли видання, які походять із розформованих у 1939-1940-х рр. книгозбірень Західної України. Найбільшою серед них є збірка книг (понад 50) саме М. Грушевського. До неї входять «видання літописів, архівних матеріалів, праць з історії Церкви, дослідження з українського краєзнавства, історії України, Росії та країн Європи» [30, с. 360], а саме: «Источники малороссійской исторіи», видані Осипом Бодянським (Москва, 1858), «Червенские города: исторический очеркъ, в связи с этнографией и топографией Червонной Руси» А. Лонгінова (Варшава, 1885), «Черты изъ истории сословий в Юго-Западной (Галицкой) Руси XIV-XV в.» Івана Линниченка (Москва, 1894), «Киевский митрополитъ Петр Могила и его сподвижники» С. Голубєва (Київ, 1883-1898), «Моравия и Мадьяры: съ половины ІХ до начала Х века» К. Грота (Санкт-Петербург, 1881). Серед них є й книги з дарчими написами авторів, зокрема Миколи Василенка («Вопросъ о сервитутахъ в Юго-Западномъ краЪ» (Юевъ, 1894), Петра Голубовського («История Смоленской земли до начала XV ст.» (Юевъ, 1895), Митрофана Довнар-За- польського («Очеркъ исторіи Кривичской и Дреговичской земель до конца XII столетия» (Київ, 1891) та («Изъ истории литовско- польской борьбы за Волынь: (договоры 1366 г.)» (Київ, 1896), Петра Іванова («Историческія судьбы Волынской земли съ древнЬйшихъ временъ до конца XIV вЪка» (Одеса, 1895), Платона Жуковича («Сеймовая борьба Православнаго западнорусскаго дворянства съ церковной уніей» (Санкт-Петербург, 1910; 1912), Венедикта Мя- котіна («Изъ исторіи русскаго общества» (Санкт-Петербург, 1906), Станіслава Пташицького («Письмо Первого Самозванца къ папе Клименту VIII от 24 апреля 1604 года» (Санктъ-Петербургъ, 1899), а також видання Івана Каманіна («Документы эпохи Богдана Хмельницкаго 1656-1657 гг.» (Київ, 1911) [30, с. 360].

На нижній частині корінців багатьох книжок колишньої бібліотеки М. Грушевського, які тепер зберігаються у підручній бібліотеці відділу рукописів ЛННБ України ім. В. Стефаника, витиснуті «золотом» літери «С. Г.».

Здавалося б, що ми маємо підстави вважати, що власником цих книг був батько Михайла Грушевського, Сергій Федорович*. Та чи так це насправді? Як відомо, М. Грушевський свої книги позначав підписом (автографом) та чорнильним штампом фіолетового кольору «МИХАЙЛО ГРУШЕВСЬКИЙ». Цей штамп характерний саме для

* Сергій Грушевський помер 6 лютого 1901 р. Після його смерті, як свідчить «Хроніка НТШ», «родина Грушевських», а, швидше всього, М. Грушевський особисто, передали бібліотеці НТШ 83 друки «по покійному» [31, с. 13]. Ці книжки й досі мали б зберігатись у фондах ЛННБ України ім. В. Стефаника, найімовірніше, у відділі україніки. Пієтет до книги був притаманний Сергієві Грушевському ще з юних років. У січні 1861 р. його призначили бібліотекарем семінарії [18, с. 76]. Як згадував через багато років його син Михайло, він, гостюючи в 1882 р. у діда, отця Захарія Оппокова, знайшов у нього «останки колишньої татової бібліотеки, що лишилася тут, мабуть, іще з того часу, як він їхав до Холма: вона була зложена в величезній скрині в якійсь коморі і тепер виглянула на світ. Склад її дуже різноманітний: фрагменти якоїсь старої шкільної бібліотеки XVIII віку -- латинські граматики і різні старі друки XVI-XVIII в., російські журнали 1860-х років (найбільше «Русского слова», радикального місячника) і рукописний збірник «священного ієрея Даниїла Г ирмана» з Ботушкової слобідки коло Золотоноші першої четвертини XVIII віку» [18, с. 76-77]. Зрадівши знахідці, він попросив батька «щоб усі сі дорогоцінності забрати до Владикавказа; їх спаковано до скрині і відправлено» [18, с. 77]. Відомо, що М. Грушевський збирати власну бібліотеку розпочав ще в дитячі роки під час навчання у тифліській гімназії (1880-1886) (Проаналізувала літературні зацікавлення М. Грушевського догімна- зійного та гімназійного часів Галина Бурлака [4]) і посилено її поповнював, ставши студентом київського Імператорського університету Св. Володимира. За час навчання (1886-1890) та праці над магістерською дисертацією (1890-1894) встиг накопичити багато книжок. За спогадами Сергія Єфремова, вже на останньому своєму помешканні (вул. Тарасівська, 1, будинок не зберігся), де він проживав на квартирі у «провінційної польки», вдови Білецької, у двох кімнатах, книгозбірня М. Грушевського займала чималу світлицю, щільно заставлену полицями з книжками [25, с. 17]. Десь усередині 1883 р. свою бібліотеку М. Гру- шевський значно поповнив книжками, які його батько замовив за каталогом київської книгарні Ільницького. Через два роки у Сестринівці його дід Захарій побачив у скриньці «куплені в українських книгарнях українські книжки» [18, с. 114].

Львівського періоду життя М. Грушевського (1894-1914) С. Панькова у листі до автора цих рядків припускає, що «знаменитий чорнильний штамп Михайло Грушевський запровадив ще в універ-ситетську київську добу», а також (і ми приєднуємося до її думки) «...на книгах зі своєї останньої (київської 1924-1931 рр.) бібліотеки Михайло Сергійович штампи вже не ставив».. Переглядаючи томи «Архива Юго-Западной Россіи» із підручної бібліотеки відділу рукописів, вдалось помітити цікаву закономірність його розташування. Окрім нижньої частини справа другого форзацу, титульного аркуша (або м'якої обкладинки з повним титулом) книжки, найчастіше М. Грушевський штампував сторінки: 32, 132, 232, 332, 432 і далі, через кожні 100 сторінок. Переважно штамп проставлено у нижній лівій частині сторінки, під текстом горизонтально, на марґінесі -- вертикально, деколи -- всередині тексту у більшому проміжку, між рядками підрозділу.

Подекуди при наявності на корінці літери «С. Г.», штамп М. Грушевського трапляється всередині книжки, а на форзаці і титульному аркуші відсутній. На багатьох примірниках книг штампи історика старанно замазані фіолетовим чорнилом, хоча все-таки прочитуються, як, наприклад, на титульних аркушах і форзацах томиків «Малороссійскаго Родословника» В. Модзалевського. Часто трапляються штампи та автографи М. Грушевського, перекреслені червоним олівцем. Знаходимо, правда, книжки лише з літерами «С. Г.» на корінці, без будь-яких інших провенієнцій, деякі втратили первісні обкладинки, у деяких тканина зі старого корінця з літерами «С. Г.» наклеєна на основу корінця нової обкладинки вже в радянський час. Зі 103 виявлених нами переплетених книг (чи конволютів) з бібліотеки М. Грушевського -- 43 мають на корінці вказану монограму його батька, а на 41 -- монограма з великою ймовірністю була (у багатотомних чи серійних виданнях), але не збереглася, оскільки первісні корінці обкладинки були заклеєні, чи замінені під час реставрації.

У деяких виданнях при реставрації чи заміні старих палітурок не збереглися старі форзаци, або вціліли частково (переважно збереглися 2-й і 3-й форзаци), усередині теж відсутні штампи чи автографи, хоча за аналогічною обкладинкою до інших, сигнованих книг, можемо гіпотетично вважати, що вони належали до колишньої бібліотеки М. Грушевського.

На полицях підручної бібліотеки відділу рукописів також зберігаються «Акты, относящіеся къ исторіи Южной и Западной Россіи», які М. Грушевський придбав 27 і 29 жовтня 1889 р. і зробив помітки про це на книжках, а частину докупив у Москві за 25 карбованців у лютому-березні 1892 р., куди він приїхав для праці в архівах і бібліотеках [26, с. 455]. На жаль, палітурки на цих томах вже нові.

Серед книжок історика є й чотири переплетених томики лекцій, які, без сумніву, слугували підручниками майбутньому великому історику України під час навчання у 1886-1890 рр. на історичному відділенні історично-філологічного факультету київського університету:

1) літографований цикл лекцій, який дуже нагадує рукопис, професора Ф. Фортинського, семінари якого відвідував майбутній учений, «Исторія Среднихъ Віковь съ Карла Великого» з тими ж таки літерами «С. Г.» на корінці, штампом «Михайло Грушевський» у нижній частині і підписом «Грушевський» та датою «1889» у верхній частині другого форзаца;

2) видання «Исторія Среднихъ Віковь періодь до Карла Вел.» від 1884 р. з київської літографії П. Барського з аналогічними палітурками й штампом на титульному аркуші;

3) книжка «Історія Англіи (до начала XVI стол.) Лекціи читанныя вь Императорскомь університеті Св. Владиміра Ординарнымъ Профессоромь 0. Я. ФОРТИНСКИМЪ вь 1882-83 академическомь году» (Київ, 1883) випродукована в літографії Л. Г. Данилової (Крещатикь, домь Дегтерева). В неї такі ж обкладинки з літерами «С. Г.» на корінці, на титульному аркуші у верхньому правому кутку -- підпис Грушевського і дата «1887», внизу -- його «перекинутий» штамп;

4) конволют «Исторія Рима лекціи профессора Ю. А. Кула- ковскаго часть 1-ая. (съ древ. времень до 14 V в. до Р. Х. Составиль и издаль 0. Вилинский». (Київ, 1885). Новий корінець і форзаци (штампи «МИХАЙЛО ГРУШЕВСЬКИЙ» -- на титульному аркуші (закреслений), с. 32, 132).

«Исторія Рима лекціи профессора Ю. А. Кулаковскаго части 2 и 3-яя. До установленія имперіи. Составить и издаль 0. Вилинский». (Київ, 1886).

Ряд томів «Архива Юго-Западної Россіи» з характерними палітурками (літерами «С. Г.» на корінці) і штампами «МИХАЙЛО

ГРУШЕВСЬКИЙ» (на другому форзаці й сторінках). Плями від пальців у правому нижньому кутку багатьох перших аркушів «Архива» засвідчують інтенсивне користування ними. Характерно, що позначки «С. Г.» проставлені на томах «Архива», які вийшли друком у 1902, 1904, 1909, 1911 рр. Також на корінці власницького конволюта П. Жуковича «Сеймовая борьба православнаго западнорускаго дворянства съ церковной уній (съ 1609 г.)» на обох томах (Вип. 5 і 6), виданих у 1910 і 1912 рр., витиснута монограма «С. Г.». Монограму «С. Г.» бачимо також на корінці книги «Powiat Mohylowski w Gubemii Podolskiej. Opis Geograficzno-historyczny wszystkich miast, miasteczek, wsi, przysiolkow, futorow, slowem za- ludnionych miejscowosci w tym powiecie, z dodaniem odpowiednich dokumentow». Zebral i opracowal Wladyslaw Pobog Gorski. Wydanie nakladem ksi^zny Amelii Czetwertynskiej». (Краків, 1902), на книжці Петра Іванова («Историческія судьбы Волынской земли съ древ- нЬйшихь временъ до конца XIV века» (Одеса, 1895) з присвятою «Дорогому Михаилу Сергеевичу Грушевському отъ автора»*, а також на кількох інших книжках, належність яких М. Грушев- ському не викликає сумніву.

Лише на одному з томів «Архива» («Часть третья, томъ VI, Акты Шведскаго Государствен. Архіва, относящіеся къ исторіи Малороссіи (1649-1660 гг.») (Київ, 1908) замість уже звичних ініціалів батька вдалось виявити власну монограму історика -- тиснені «золотом» літери «М. Г.»**.

11 квітня 1894 р. М. Грушевський був офіційно затверджений на посаду ординарного професора кафедри «всесвітньої історії з окремим виокремленням історії Східної Європи» у Львівському університеті. У вересні 1894 р. він приїхав до Львова.

Цікаво, що у фондах Історико-меморіального музею Михайла Грушев- ського в Києві, як нам ласкаво повідомила директор музею С. Пань- кова, за що висловлюємо їй щиру подяку, зберігаються дві книги з цими ініціалами: 1. [Власн. конволют:] Народныя южнорусскія сказки / Издал И. Рудченко. -- К.: Типография Е. Я. Федорова, 1869. -- Вып. 1. -- 216 с.; 1870. -- Вып. 2. -- 209 с. -- На корінці -- ініціали: «М. Г.».

На правому аркуші шмуцтитулу вгорі праворуч -- автограф М. Гру- шевського, внизу -- чорнильний штамп «МИХАЙЛО ГРУШЕВСЬКИЙ»: на титульному аркуші 2-го випуску -- штамп «МИХАЙЛО ГРУШЕВСЬКИЙ».

Дбайливо ставлячись до книжки, Грушевський часто звертався до палітурників. Згадки про них трапляються у його щоденнику ще в дольвівський період [11, с. 52, 186, 188, 205].

Видається, що монограму «С. Г.» давав палітурникам розпорядження витискати на корінцях своїх книжок сам Сергій Гру- шевський, а його син, без сумніву, продовжив цю «традицію» у Львові. Чому ж він це робив? Пригадуючи згодом про своє захоплення художньою літературою в юні роки, М. Грушевський писав: «До читання я мав дуже велику охоту, але, як се не дивно сказати, -- читати сливе не було нічого. Батько був людиною практичною, активного життя, а не книжного почитанія, часописей не виписував -- крім «Сына Отечества» для себе і «Модного Світа» для матері, книжок не купував [...] і не піддавався на мої прошенія щодо книжок. Бібліотека наша складалась, крім різної педагогічної літератури, якої я не цікавий був, розуміється, читати, з кількох випадкових книг, з яких я прочитував все для себе цікавіше -- се був один том творів Карамзіна, «Історія літератури Галахова, «Енеїда» Вергілія в поганім перекладі Соснецького, книжка про Крим, другий том «Фрегата «Паллади» Гончарова і три томи Гоголя, котрі я читав і перечитував безконечно» [10, с. 126]. Згодом про своє навчання у тифліській гімназії він згадував: «Я доповняв свою лектуру в тім, що бракувало в гімназіальній бібліотеці, з інших джерел, а згодом [...] став систематично спроваджувати книги додому від московських і київських книгарів» [10, с. 117]. Фактично, батькову бібліотеку у гімназійні роки значною мірою, Чумацкія народныя пЬсни И. Я. Рудченка. -- К. : Типографія М. П. Фрица (Большая Владимирская, возле пам. св. Ирины, в собст. д.), 1874. -- 257, [5] с. -- На корінці -- ініціали: «М. Г.».

На правому аркуші шмуцтитулу вгорі праворуч -- автограф М. Гру- шевського олівцем «Наклад 1 200 прим», внизу -- затертий чорнильний штамп «МИХАЙЛО ГРУШЕВСЬКИЙ»; на аркуші книжкового блоку (с. 31-32) -- вирізаний контур чорнильного штампу «МИХАЙЛО ГРУ-ШЕВСЬКИЙ», на с. 132 та с. 232 -- збережений чорнильний штамп «МИХАЙЛО ГРУШЕВСЬКИЙ».

За словами С. Панькової, ці книжки для музею були придбані у 2004 р. у Львові, але, можливо, вони належали М. Грушевському ще в часи навчання у Київському університеті.особливо белетристикою, докомплектував (хоч і за батькові гроші) сам М. Грушевський, тому й вважав її і своєю книгозбірнею. Частину книг з бібліотеки С. Грушевського після його смерті було передано Київському університетові, деякі, очевидно, більшість, забрав М. Грушевський, решту залишили собі брат Олександр і сестра Ганна.

Отже, навіть виявлений і досліджений нами невеликий фрагмент книгозбірні М. Грушевського періоду його перебування у Львові, яка тепер розпорошена у фондах ЛННБ України ім. В. Стефаника, дає змогу скласти уяву про її наукову цінність, а подальше її вивчення допоможе встановити її збережену кількість та зміст.



ДОДАТКИ

№ 1

Частина львівської книгозбірні М. Грушевського (за топокаталогом відділу обмінно-резервного фонду ЛННБ України ім. В. Стефаника): фрагментарна реконструкція Назви видань подаємо за топографічним каталогом. Скорочені назви видань

доповнюємо за алфавітним каталогом цього ж відділу, а також за іншими джерелами у квадратних дужках (у деяких випадках картки в алфавітному каталозі відсутні). Місце видання подаємо у квадратних дужках в перекладі українською мовою.

1. Balcer O. Rewizya teoryi o pierwotnym osadnictwie w Polsce. -- [Львів]², 1898. -- [Odbitka z Kwartalnika Historycznego? Rocznik XII. Z. 1.].

На звороті картки напис: «Автогр[аф] авт[ора] до Грушевського».

В 33.694

2. Deutschlands Geselichtigquellen in Mittelalter. T. 1-2. 1893.

В 37.192-3

3. Dintorfius L. Historici Graeci minores. Vol. 1. -- [Лейпциг], 1870.

На звороті картки напис: «шт[амп]Михайло Грушевський».

В 33.171

4. Gromnicki T. Ormianie w Polsce... -- [Варшава], 1889.

На звороті картки напис: «шт[амп]Михайло Грушевський».

В 27.341

5. [Конволют:] Hube R[omuald]. Statuta Niessawski z 1454 roku. -- [Варшава], 1875,

Hube R. Prawo polskie w wieku trzynastym [: przedstawil i objasnil ze zrzodel wspolczesnych]. -- [Варшава, 1874].

В 15.223

6. [Конволют:] Jacob G[eorg]. Die Waaren beim arabisch nordischen Verkehr im Mittelalter... -- [Берлін], 1891.

Jacob Georg. Der Nordisch-baltische Handel der Araber im Mittelalter Dargestellt von... -- [Лейпциг], 1887.

B 17.221

7. Jacob G[eorg]. Welche Handelsartikel bezogen die Araber des Mitte- lalters [aus den nordisch-baltischen Landern?]. -- [Берлін], 1891.

На звороті картки напис: «шт[амп]Михайло Грушевський».

В 20.864

8. Jastrebow Vl. Pains de noces rituels en Ukraine. -- [Париж], 1895.

9. Lassota von Steblau Erich. Tagebuch des... Nach einer Handschrift... herausgegeben und mit Einleitung und Bemerkungen begleitet von R. Schattin. -- [Галлє], 1866.

B 13.751

10. Mogilnicki Jan. Rozprawa o j^zyku ruskim. -- [Львів], 1848.

На звороті картки напис: «Авт[огра]ф М. Грушевського ?».

В 16.150

11. Monumenta Poloniae Historica. Pomniki Dziejowe Polski. Т. 4. -- [Львів], 1884.

В 17.733

12. Monumenta Poloniae Historica. Pomniki Dziejowe Polski. Т. [Львів], 1888.

В 17.734

13. Niederle L. Zur Frage uber den Urspung der Slaven. -- [Прага], 1899.

В 29.195

14. Pindarus. Carmina cum fragmenti selectis. -- [Лейпциг], 1882.

На звороті картки написи: «1. Автогр. Грушевський -- 1886.» і «Книжн. Магазинъ съ 1830 г. Н. Я. Оглоблина въ Кіеві. Бившій С. И. Литова» Вочевидь, мається на увазі характерна овальна печатка (штамп) магазину..

В 16.151

15. Roepell R. Geschichte Polens. Th. 1. -- [Гамбург], 1840.

В 37.469

16. Rolle A[ntoni] J[ozef]. Opowiadania. -- [Варшава], 1884.

B 13.435

17. Rolle A[ntoni] J[ozef]. Opowiadania historyczne. Т. 1-2. -- [Варшава], 1882.

На звороті картки написи: 1) Михайло Грушевський; 2) Ksiqgarnia

O. Zukerkandla i syna Zloczow.

В 36.747

18. Rozprawy Akad[emii] um[iej§tnosci]. Wydzial hist[oryczno]-filozol[iczny]. Serya 2. T. 6.

На звороті картки напис: «шт[амп]Михайло Грушевський».

B 38.139

19. Smolka St. Kiejstut i Jagiello. -- [Краків], 1888.

В 43.786 На звороті каталожних карток топокаталогу -- помітки: «Михайло Грушевський»,

що може свідчити як про наявність у виданні штампів (переважно), так і ав-тографів М. Грушевського.

20. Stadnicki K. O pocz^tkach arcybiskupstwa... -- [Львів], 1882.

В 34.425

21. Stecki T. J. Z boru i stepu. -- [Краків], 1888.

В 16.858

22. Studynskyj C. (Kyrylo) Над прізвищем напис: «Studzinski Cyryl»». Charakterystyka i geneza poetycznych... Ambr. Metlinskiego. -- [Краків], 1897.

На звороті картки написи: «авт[ограф] автора М. Грушевському» і «шт[амп]Михайло Грушевський».

В 33.699

23. Szajnocha K. Opowiadania o krolu Janie III. -- [Житомир], 1860.

На звороті картки написи: «1) Михайло Грушевський» і «1. Karol Wild. Ksiqgarnia i sklad not we Lwowie».

В 37.502

24. Szaraniewicz I. Zacz^tki slowianskie u stokow Karpat. 1870.

В 27.946

25. Theophylactus I. Historiae. -- [Лейпциг], 1887.

В 15.795

26. Volkov Th. Decouvertes prehistoriques de M. Chvojka a Kiew. -- [Париж,1898].

В 36.864

28. Wolff J. Rod Gedimina. -- [Краків], 1886.

29. Worobkiewicz E. Ein historisches gedenkbischlein der orthodox- orientalische Kirche in Lemberg. -- [Львів], 1896.

На звороті картки напис: «шт[амп]Михайло Грушевський».

В 27.951

№ 2

Частина львівської книгозбірні М. Грушевського у підсобному фонді (підручній бібліотеці) відділу рукописів ЛННБ України ім. В. Стефаника: фрагментарна реконструкція

1. Акты Московскаго Г осударства, изданные Императорскою Академією Наукъ подъ редакціею Н. А. Попова, члена-корреспондента Академій. -- [Санкт-Петербург], 1890. -- Т. І. Разрядный приказъ. Московскій столъ. 1571-1634.

На другому форзаці -- закреслений У всіх випадках закреслено червоним олівцем. штамп «МИХАЙЛО ГРУШЕВСЬКИЙ». «Золоте» тиснення на корінці -- літери «С. Г.».

(IV)69871/1

2. Акты Московскаго Государства, изданные Императорскою Ака- деміею Наукъ подъ редакціею Н. А. Попова, члена-корреспондента Ака- деміи... -- [Санкт-Петербург], 1894. -- Т. ІІ.

«Золоте» тиснення на корінці -- літери «С. Г.».

(IV)69871/2

3. Акты, относящіеся къ исторіи Южной и Западной Россіи, собранные и изданные Археографическою коммисіею. -- [Санкт-Петербург], 1862. --

На титульній м 'якій обкладинці -- автограф «Грушевсь[кий] 1889.X. 27.». Палітурки нові.

4. Акты, относящіеся къ исторіи Южной и Западной Россіи, собранные и изданные Археографическою коммисіею. -- [Санкт-Петербург], 1862. -- Т. IV. 1657-1659.

На м'якій титульній обкладинці -- автограф «Грушевськ[ий] 1889Х.27.».

556.996/4-5

5. Акты, относящіеся къ исторіи Южной и Западной Россіи, собранные и изданные Археографическою коммисіею. -- [Санкт-Петербург], 1869. -- Т. VI. 1665-1668.

Зафарбовані1 штампи «МИХАЙЛО ГРУШЕВСЬКИЙ» -- на форзаці, с. 32, 132, 232. Корінець заклеєний.

556.996/6-7/3пр.

6. Акты, относящіеся къ исторіи Южной и Западной Россіи, собранные и изданные Археографическою коммисіею. -- [Санкт-Петербург], 1875. -- Т. VIII. 1668-1669, 1648-1657.

На другому форзаці -- штамп МИХАЙЛО ГРУШЕВСЬКИЙ» і автограф олівцем (закреслені), цей же штамп на с. 32 (закреслений), 132, 232. Корінець заклеєний.

556.996/8-9

7. Акты, относящіеся къ исторіи Южной и Западной Россіи, собранные и изданные Археографическою коммисіею. -- [Санкт-Петербург], 1878. -- Т. X. (Дополненіе къ ІІІ тому).

На м 'якій титульній обкладинці -- зафарбовано автограф: «Грушев- ськ[ий], 1889.Х.29.»; на с. 32, 132, 232 -- штампи «МИХАЙЛО ГРУШЕВСЬКИЙ» зафарбовані. Палітурки й форзаци нові.

556.996/10-11/3пр.

8. Акты, относящіеся къ исторіи Южной и Западной Россіи, собранные и изданные Археографическою коммисіею. -- [Санкт-Петербург],

9. Акты, относящіеся къ исторіи Южной и Западной Россіи, собранные и изданные Археографическою коммисіею. -- [Санкт-Петербург], 1889. -- Т. XIV. (Дополненіе къ ІІІ тому).

На другому форзаці і м 'якій титульній обкладинці -- перекреслені штампи «МИХАЙЛО ГРУШЕВСЬКИЙ», цей же штамп -- на с. 32, 132, 232. Корінець новий. Усі зафарбування фіолетовим чорнилом.

10. Архивъ Югозападной Россіи, издаваемый Временною коммисіею для разбора древнихъ актовъ, высочайше учрежденною при Кювскомъ Военномъ, Подольскомъ и Волынскомъ Генералъ-ГубернаторЬ. -- [Київ], 1859. -- Ч. 1. Акты, относящіеся къ исторіи православной церкви въ Югозападной Россіи. Т. І.

На с. 32, 132, 232 -- штампи «МИХАЙЛО ГРУШЕВСЬКИЙ», на авантитулі -- штамп книжкового магазину Н. Я. Оглобліна в Києві -- закреслено. Корінець заклеєний.

556.994/1-1

11. Архивъ Юго-западной Россіи, издаваемый Временною коммисіею для разбора древнихъ актовъ, высочайше учрежденною при Кювскомъ Военномъ, Подольскомъ и Волынскомъ Генералъ-ГубернаторЬ. -- [Київ], 1864. -- Ч. 1, т. ІІ.

На другому форзаці, авантитулі, с. 32, 132, 232 -- штампи «МИХАЙЛО ГРУШЕВСЬКИЙ». Корінець заклеєний.

556.994/1-2

12. Архивъ Юго-западной Россіи, издаваемый Временною коммисіею для разбора древнихъ актовъ, высочайше учрежденною при Кювскомъ Военномъ, Подольскомъ и Волынскомъ Генералъ-Губернатор'Ь. -- [Київ], 1864. -- Ч. 1, т. Ш.

На форзаці, титульному аркуші, с. 32, 132, 232 -- штампи «МИХАЙЛО ГРУШЕВСЬКИЙ». Корінець заклеєний.

556.994/1-3

13. Архивъ Юго-западной Россіи, издаваемый Временною коммисіею для разбора древнихъ актовъ, высочайше учрежденною при Кювскомъ, Подольскомъ и Волынскомъ Генералъ-ГубернаторЬ. -- [Київ], 1873. -- Ч. 1, т. V. Акты, относящіеся къ дЬлу о подчиненіи Кіевской митро- поліи Московскому патріархату (1620-1694 г.).

Штампи «МИХАЙЛО ГРУШЕВСЬКИЙ» -- на другому форзаці (закреслений), внизу на м'якій обкладинці, с. 32, 36, 132 і далі.

556.994/1-5

14. Архивъ Юго-западной Россіи, издаваемый Коммисіею для разбора древнихъ актовъ, состоящей при Кювскомъ, Подольскомъ и Волынскомъ Генералъ-ГубернаторЬ. -- [Київ], 1887. -- Ч. 1, т. VII.

На другому форзаці, с. 32, 132, 232 -- штампи «МИХАЙЛО ГРУШЕВСЬКИЙ». Корінець заклеєно.

15. Архивъ Юго-западной Россіи, издаваемый Коммисіею для разбора древнихъ актовъ, состоящей при Кювскомъ, Подольскомъ и Волынскомъ Генералъ-ГубернаторЬ. -- [Київ], 1893. -- Ч. 1, т. IX.

«Золоте» тиснення на корінці -- літери «С. Г.».

556.994/1-9

16. Архивъ Юго-западной Россіи, издаваемый Коммисіею для разбора древнихъ актовъ, состоящей при Кювскомъ, Подольскомъ и Волынскомъ Генералъ-ГубернаторЬ. -- [Київ], 1904. -- Ч. 1, т. Х.

Штампи «МИХАЙЛО ГРУШЕВСЬКИЙ» -- на м 'якій обкладинці (закреслений), с. 32, 132, 432, 532, 732. «Золоте» тиснення на корінці -- літери «С. Г.».

556.994/1-10

17. Архивъ Юго-западной Россіи, издаваемый Коммисіею для разбора древнихъ актовъ, состоящей при Кювскомъ, Подольскомъ и Волынскомъ Генералъ-Губернатор'Ь. -- [Київ], 1910. -- Ч. 2, т. ІІІ. Постановлены провинщальныхъ сеймиковъ Юго-западной Руси въ 1698-1726 г.г.