Варіативність розв’язок одномотивних баладних творів Т. Шевченка "Із-за гаю сонце сходить" і "Якби тобі довелося"

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 82.09:81-144:82.161.2

Варіативність розв'язок одномотивних баладних творів Т. Шевченка "Із-за гаю сонце сходить" і "Якби тобі довелося"

Оксана Єременко,

кандидат філологічних наук, доцент кафедри української літератури Сумського державного педагогічного університету

імені А. С. Макаренка

У статті здійснено спробу розглянути проблему варіативності розв'язок баладних творів Т. Шевченка, написаних за фольклорним мотивом - зведення паном красуні-селянки. Закцентовано на поетиці, специфіці образотворення, підкреслено соці- ально-розвінчувальну тенденцію баладних творів.

Ключові слова: народна балада, споріднені з баладами твори, твори з баладними мотивами та інтонаціями, реалізм, часопростір.

баладний шевченко фольклорний поетика

В статье рассматривается проблема вариативности развязок балладных произведений Т. Шевченко, написанных по фольклорному мотиву - обесчещивания паном красавицы-крестьянки. Сакцентировано на поэтике, специфике создания образов, подчеркнуто социально-развенчивающую тенденцию балладных произведений.

Ключевые слова: народная баллада, родственные с балладами произведения, произведения с балладними мотивами и интонациями, реализм, время и пространство.

The article attempts to clarify the problem of variability of denouements in the ballads by T. Shevchenko that are based on folklore motifs (seduction of a young beautiful peasant girl by a landowner). The emphasis is laid on peculiarities of poetics and image- creation of the ballads as well as critical representation of the social inequality faced by narrator's contemporaries in the works.

Key words: folk ballad, ballad-related literary works, literary works with ballad motifs and intonations, realism, chronotope.

Жанр балади, зродившись у надрах усної народної творчості, пройшов тривалий і складний шлях еволюції, пережив періоди злетів і падінь. Балада була емблематичним жанром доби романтизму, своєрідною «формою часу», що задовольняла найвибагливіші запити читачів, а в добу реалізму, відійшовши на другий план, не вийшла з літературного обігу.

Загальні методологічні засади для дослідження історії жанру містяться у працях С. Єфремова, М. Зерова, Д. Наливайка. Важливою віхою в розгляді балади стали праці М. Коцюбинської «Специфіка бала-ди українських романтиків» та «Поетика Шевченка і український романтизм». У монографії О. Дея «Українська народна балада» проаналізовано балад-ний фонд фольклору, подано його загальну характе-ристику, простежено еволюцію традиційних сюжетів, здійснено вдалу спробу каталогізації балад. Важливою працею теоретико-узагальнюючого характеру стала монографія Г. Нудьги «Українська балада». Здійснивши велику дослідницьку роботу, залучивши широкий істо- рико-літературний фактаж, з'ясувавши специфічні ознаки жанру, автор подав історію балади, поклавши в її основу хронологічний принцип, що обумовив послі-довність викладу матеріалу: спочатку розглянуто пер-вістки жанру та романтичну баладу, потім виокремлено баладотворчість Т Шевченка, у наступних розділах простежено історію жанру в доробку поетів другої половини ХІХ - початку ХХ ст., а в заключному - про-аналізовано баладу ХХ сторіччя.

Нові перспективи комплексного дослідження своєрідності балад Т. Шевченка, аналізу тенденцій і закономірностей еволюції через типологічні зіставлен-ня відкрили синтезуючі праці О. Єременко «Українська балада ХІХ століття (еволюція жанру)» та В. Кравченко «Балади в контексті творчості Тараса Шевченка». Епізодично дослідники - М. Бондар, П. Волинський, Н. Калиниченко, М. Нечиталюк, В. Поважна, Ф. Погребенник, А. Погрібний - торкалися проблем жанру в доробку окремих письменників.

Мета цієї статті - шляхом зіставлення виявити ідейно-художню різноманітність ліро-епічного втілення мотиву зведення паном дівчини і розглянути варіанти розв'язок баладних творів Т. Шевченка «Із-за гаю сонце сходить» і «Якби тобі довелося».

Балада - це суміжна змістоформа, утворена на помежів'ях лірики, епосу та драми, що характеризується такими стійкими ознаками як сюжетність, фабульність, наявність елементів фантастики, фаталь-ним збігом обставин та лаконічністю викладу.

Балада еволюціонувала в напрямі зближення з іншими жанрами, що зумовлювалося багатьма чинни-ками, зокрема контамінацією тем, різноплановістю ідейного змісту й авторського задуму, емоційною напругою та своєрідною внутрішньою єдністю елемен-тів - епічного, драматичного та ліричного. У творчій практиці поетів ХІХ століття часто з'являлися перехідні зразки, дещо віддалені від баладного осердя, тобто споріднені з баладами твори, як, наприклад, «Із-за гаю сонце сходить» Т. Шевченка.

Найчастіше балада зближувалася з ліро-епічною поемою. Інколи вони так «схрещувалися», що один і той же твір літературознавці називали то поемою, то баладою, як-от «Гамалію» Т. Шевченка чи «Варязьку баладу» Є. Маланюка. Вся увага в баладах зосередже-на на кульмінаційних етапах сюжетної канви, щоб із більшою емоційністю та драматизмом подати кульмі-наційний вибух, саме тому в баладах здебільшого від-сутні експозиція, додаткові лінії тощо. У поемі ж розви-ток дії проходить уповільнено, виклад подається послідовно - від початку, через перипетії до кульмінації і розв'язки. Різниться поема й характером сюжету, в якому відсутня фантастика й незвичайність; крім того, поема більша від балади за обсягом. У цьому руслі розглянемо соціально-побутову поему з баладними мотивами та інтонаціями «Якби тобі довелося» Т. Шевченка.

Якщо схематично зобразити жанрові модифікації баладних творів у вигляді трьох концентричних кіл, то отримаємо таку модель (Рис. 1):

1 - найменше з кіл символізує власне типову або класичну баладу;

2 - споріднені з баладами

І твори («Із-за гаю сонце сходить» у Т. Шевченка);

3 - твори з баладними мотивами та інтонаціями («Якби тобі довелося» Т. Шевченка).

У спорідненому з баладами творі «Із-за гаю сонце сходить», написаному в другій половині 1848 р. На Косаралі, коли всепоглинаюча ностальгія оживляла трепетно-гнівні спогади про Україну, поет-засланець продовжує розробляти мотив зведення паном дівчини, надаючи йому виразного антикріпосницького спряму-вання. Автор деталізує експозиційну частину, маркуючи український простір - «гай» і час - від сходу до заходу сонця. У початкових рядках - «Із-за гаю сонце сходить / За гай і заходить» [6, т. ІІ, с. 139] - за допомогою анафори й епіфоричних дієслів-антонімів скон-денсовано час, підкреслено швидкоплинність люд-ського щастя і життя.

Шевченкові образи пов'язані з українським часо- простором: закоханий козак виглядає дівчину-красуню «із темного гаю» [6, т. ІІ, с. 139]. Поет «живописує сло-вом» [за Г. Клочеком], рядки тексту - то своєрідні кадри-малюнки, що постійно змінюються. Першій частині твору (1--9 рядки) характерні сповільнена ритмо-мелодика очікування; сумовито-тривожна настроє- вість, що поступово наростає, підсилюється семикратним повторенням однокореневих дієслів («сходить», «заходить», «ходить», «не виходить»); інверсований епітет («козак смутний») та ретардація створюють потужний психологічний ефект, сугеруючи драматичне враження.

Автор відтворює психічний стан юнака, думки якого напружено пульсують, шукаючи відповіді на запитання, що терзає душу: чому «не виходить чорнобрива»? [6, т. ІІ, с. 139]. Драматичний поворот подій готує рядок, що вносить дисонанс у романтичне звучання твору: «Не виходить зрадливая» [6, т. ІІ, 139]. Нестягнена форма субстантивованого прикметника й стилістична фігура - апосіопеза - підкреслюють неможливість глибшого відтворення відчаю й горя героя. Різкий поворот дії розвіює будь-які здогадки- припущення козака:

А з гаю та з лісу З собаками та псарями Де пан гульвіса [6, т. ІІ, 139].

Асоціативно зринають у пам'яті сповнені сарказму рядки з «Кавказу»:

...Слава! Слава!

Хортам, і гончим, і псарям,

І нашим батюшкам-царям Слава! [6, т. І, с. 344], -

адже «добірне товариство» розбещеного поміщика - то злі собаки й посіпаки-псарі, що втратили людську подобу.

Поява у творі всевладного вершителя людських доль вказує на соціальну основу життєвої трагедії закоханих. Поет не подає кульмінаційної сцени насиль-ства, акцентуючи на морально-етичних проблемах.

Прискорений темпоритм, інтонаційний лад, винят-кова емоційна напруга характеризують другу частину (10--20 рядки) спорідненого з баладами твору. Щільна інформативність тексту досягається за допомогою градаційно вибудованого синонімічного ряду дієслів, що сприяє економності фрази, стислості думки, дина-мічності цілком зримих малюнків:

Цькують його собаками,

Крутять назад руки І завдають козакові Смертельної муки [6, т. ІІ, 139].

Художньо моделюючи життєву ситуацію, Т. Шевченко завершив твір правдоподібною розв'язкою: пан замикає козака в льох, а «дівчину покриткою по світу пускає» [6, т. ІІ, с. 139]. Достовірна кінцівка від-биває увесь трагізм реального становища селян-крі- паків, поет «виявляє рішучість і правоту, коли вказує, що причини трагедій цих героїв зумовлені соціальним життям, в основі якого лежить несправедливість і насильство» [4, с. 138].

У кріпосницькій дійсності наруга над простою людиною, її почуттями з боку панів була явищем буденним, а розправа над тим, хто виявляв найменший спротив, неминучою. Так, Б. Познанський, у 1885 р., оприлюднивши запис балади про Бондарівну, здійсне-ний у с. Дударі на Черкащині, проаналізував його у статті «Две старые украинские песни и по поводу их», де окреслив «постать нестримного у своїх пристрастях та забаганках старости Каньовського, тобто магната Потоцького» [1, с. 186]. Як стверджував автор статті, цей свавільний розпусник, «приїхавши в якесь село, ...зараз же влаштовував із збереженням всієї обрядо-вості «весілля». Намічену дівчину вінчали з ним (попи це робили під загрозою пістоля), влаштовувалась все- загальна п'янка, і молодих чинно, як і слід, клали спати, причому молодий пан староста був звичайно п'яний. Вранці на другий день молодожон жалівся своїм при-бічникам на незручність бути жонатим, вимагав розлу-чення і це розлучення влаштовувалось дуже просто: клеврети схоплювали молоду в мішок і топили в най-ближчій річці» [цит. за: 1, с. 186].

У спорідненому з баладами творі «Із-за гаю сонце сходить» зло, як і в тогочасному кріпосницькому сус-пільстві, торжествує, але читацьке співчуття й симпатія, безсумнівно, на боці знедолених, тобто гуманна позиція, народна мораль встановлюється від проти-лежного - аморальної поведінки пана. Однак така розв'язка, вочевидь, не вдовольняла поета-вигнанця, тому невдовзі після його написання, у першій половині 1849 р. у Раїмі, він створив соціально-побутову поему з баладними мотивами та інтонаціями «Якби тобі дове-лося», що стала органічним продовженням/варіантом означеної теми.

Гармонійна, добре продумана композиція твору складається зі вступу і двох сюжетних малюнків, що взаємодоповнюються. Авторська позиція оприявлена вже в полемічному вступі, побудованому у формі діа- логу-суперечки поета і «пана-брата», котрий легковаж-но, з певною долею іронії зауважив:

Поки пани в селах,

Будуть собі тинятися

Покритки веселі

По шиночках з москалями» [6, т. ІІ, с. 188].

Щоб спростувати його слова, автор розповів істо- рію-бувальщину, бо не раз чув про випадки панського насилля, перебуваючи в Україні, на засланні зустрічав-ся з месниками за людські кривди, а потім перебирав у пам'яті ті спомини, перебуваючи в Раїмі, на Косаралі, в Новопетровському укріпленні.

Тема зневаженої дівчини не відпускала поетову душу, в якій генетично оживала народно-історична пам'ять, а страждання жінки усимволізовувались до страждань України, про що свідчать соціально-побутові поеми з баладними мотивами та інтонаціями, у яких варіюється мотив збезчещення паном дівчини: «Петрусь», «Марина» («Неначе цвяшок в серце вби- тий«), «Княжна», «Варнак».

Твір «Якби тобі довелося» починається з опису буденного літнього дня, коли «Дівчата на луці гребли, / А парубки копиці клали» [6, т. ІІ, с. 188]. Спекотного дня немилосердно пече сонце, тому дівчата, аби вто- лити спрагу та хоч трохи відпочити, вчащали до криниці: «Найкращая з всього села / Давненько вже у яр пішла» [6, т. ІІ, с. 188]. Однак «лукавий лановий», приставлений пильно стежити за роботою кріпаків, не шукає красуні, бо, очевидно, щось знає. Автор, вдаючись до художнього прийому отваринення, дає йому влучну характеристику: «Стара собака, та ще й бита» [6, т. ІІ, с. 189]. На відчайдушний крик збіглися хлопці й побачили, що творить панич-«недоліток»... Самопозиціонування автора, його співчуття скривдженій употужнється анафорою: «Сердешну дівчину мордує, / Сердешна дівчина кричить» [6, т. ІІ, с. 189].

Здавалося б, що хлопці, котрі збіглися на дівочий крик-благання, повинні оборонити її, однак вони не вдаються до рішучих дій, бо в стані помертвіння/оціпе- ніння «бояться пана».

Поет показує згубний вплив аморального суспіль-ства на людей, котрі мовчазно співчувають дівочій біді, але не вдаються до захисту. Про них, упосліджених, слабкодухих і зневірених, Т. Шевченко писав не раз: «Неначе люди подуріли, / Німі на панщину ідуть / І діто-чок своїх ведуть!» [6, т. ІІ, с. 207] або «Псарі з псарята- ми царять, / А ми...хортів годуємо та плачем» [6, т. ІІ, с. 367]. Поета непокоїло, що люди, зачерствілі від без-прав'я і злиднів, стають байдужими до суспільного зла й несправедливості. Він прагне створити гідного наслі-дування героя, а для цього поглиблює у творі активне, героїчне начало, пробуджує соціальну й національну самосвідомість народу.

Герої твору «Якби тобі довелося» поставлені в ситуацію вибору, коли на межі життя і смерті їм дово-диться вибирати між правом на животіння і самопо-жертвою. Лише один із натовпу - «щонаймолодший» - за порухом палкого серця, «просадив» пана-«поганця» вилами, «мов ту жабу». Перший сюжетний малюнок вивершує правдива розв'язка: незабаром сміливця «в тюрму захвасували» [6, т. ІІ, с. 139].

Дія наступної сюжетної картини відбувається на верстовому шляху, де під корчмою спочивають «в путах арестанти». Тут зупиняється і весільний почет, із якого виходить молода й частує сторожу та невольників, серед яких впізнає свого «месника безталанного». Читача насторожує її байдужість до рятівника, адже дівчина «Не почастувала / Свого месника святого / І не привітала» [6, т. ІІ, с. 190 ]. Автор, поглиблюючи психо-логізм, ускладнює образ героїні. Він послуговується принципом поетичної асоціації ідей (за І. Франком), позаяк «навмисне завдає трудності нашій уяві, щоби розбурхати її, викликати в душі те саме занепокоєння, напруження, ту саму непевність та тривогу. Пориваючи нашу уяву від звичайних до незвичайних асоціацій, він осягає один з наймогутніших способів поетичного малювання - контраст. Се діється саме в тих творах, де темою є мішані чуття, драматичні ситуації, сильні людські афекти та пристрасті» [7, с. 67].

Однак риторичний вигук («Боже! Милий Боже!») передає внутрішнє зворушення/потрясіння, котре дів-чина прагне приховати від сторонніх очей. Коли ж стемніло і «молодій постіль пішли слати», вона безслідно зникає. На запитання «Де ж поділась? / Де?» поет- засланець дає лаконічну, але вичерпну відповідь: «Помандрувала / З невольником убогим / У Сибір» [6, т. ІІ, с. 190].

Автор підкреслює високу духовність, саможертов-ність героїні, вивищує моральні устої простої людини. Для Т. Шевченка жертовність - ознака великої душі, символ очищення людського життя від скверни і насилля. Образи обох героїв твору - цілком оновлені; кардинально трансформовані у свідомості митця й морально-етичні проблеми, розроблені з позицій гуманізму.

Отже, розглянувши одномотивні твори - спорід-нений з баладами твір «Із-за гаю сонце сходить» і соціально-побутову поему з баладними мотивами та інтонаціями «Якби тобі довелося», яким властивий симбіоз романтичних і домінантних реалістичних елементів, - можемо стверджувати, що варіативність їхніх розв'язок свідчить про авторські пошуки і творчі знахідки, зокрема у сфері поглибленого психологізму, соціальної мотивації вчинків, новизні художніх рішень. У розглянутих вище творах оживає дух народного спротиву кривді й неправді, заперечується самодержавно-кріпосницький лад, ідеалізуються герої, духовна велич яких випрозорюється у вчинках. Боротьба проти насилля осмислювалася згідно з неписаним народним моральним кодексом та вива-женою філософсько-авторською концепцією, тому не втратила своєї актуальності й у наш непростий, сповнений суспільними катаклізмами час.

Література

1. Дей О. Українська народна балада / О. І. Дей. - К.: Наукова думка, 1986. - 262 с.

2. Єременко О. Українська балада ХІХ століття (історія жанру) / Оксана Єременко. - Суми: Мрія - 1,2004. - 216 с.

3. Короткий тлумачний словник української мови / Д. Г. Гринчишин. - К.: Радянська школа, 1988. - 412 с.

4. Нудьга Г Українська балада (З теорії та історії жанру) / Григорій Нудьга. - К.: Дніпро, 1970. - 257 с.

5. Українські поети-романтики: поетичні твори / [упоряд. і прим. М. А. Гончарука]. - К.: Наукова думка, 1987. - 592 с.

6. Шевченко Т. Повне зібр. тв.: у 12 т. / [редкол. М. Г Жулинський (голова) та ін.] / Тарас Шевченко. - К.: Наукова думка, 2001. - . -

Т. 1: Поезія 1837-1847 / Перед. слово І. М. Дзюби, М. Г Жулинського. - 784 с.

Т. 2: Поезія 1847-1861. - 784 с.

7. Франко І. Із секретів поетичної творчості // Франко І. Зібр. тв.: у 50-ти т. / [редкол.: Є. П. Кирилюк] / Іван Франко. - К.: Наукова думка, 1981. - . -

Т. 31: Літературно-критичні праці (1897--1899). - С. 45-119.

Размещено на Allbest.ru