Недосліджена мемуарна проза України XVIII ст.: "Щоденник" Якова Марковича (1717-1767)

Институт литературы им. Т Г. Шевченко НАН Украины, г. Киев

НЕИССЛЕДОВАННАЯ МЕМУАРНАЯ ПРОЗА УКРАИНЫ ХУШ СТ.: “ДНЕВНИК ” ЯКОВА МАРКОВИЧА (1717-1767)

В данной работе исследован один из самых ярких образцов Украинской мемуарной прозы XVIII в. - «Дневник» Якова Марковича (1717-1767) и проанализированы его особенности.

Ключевые слова: дневник (диариуш), мемуарная проза, типология, тематика, художественные методы.

Annotation

In this paper, one of the best examples of Ukrainian prose memoir XVIII century «Diary» by Yakov Markovich (1717-1767) is investigated and its features are analyzed.

Keywords: diary (diariush), prose memoir, types, topics, artistic means.

Виклад основного матеріалу

Одним з найяскравіших прикладів малодослідженої мемуарної прози XVIII ст. є «Щоденник» («Діаріуш») Якова Марковича. Яків Маркович вів «Щоденник» 50 років: розпочав писати ще при Петрі І - в 1716 році, а закінчив при Катерині ІІ - в 1767 р. Приводом до ведення «Щоденника» послужили хронологічні нотатки про історичні події, писані його тестем - Павлом Полуботком - які охоплювали 1452-1715рр. Яків Маркович спочатку їх продовжив, а з 1723 почав вести свій щоденник, назвавши його «Домашній протокол».

Частковим дослідженням цього твору займалися здебільшого історики, зокрема О. Лазаревський, В. Модзалевський, І.Каганов, О.Апанович, О.Струкевич. В. Горобець уклав картотеку рукопису «Щоденника» Я.Марковича [1, С. 104 - 106], що зберігаються у фондах Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В.І.Вернадського. Це пояснюється тим, що цей «Діаріуш» уперше було надруковано у 1859 році в 2 частинах його онуком - О. Марковичем. Але це видання було неповним. У 1893-97 рр. О.Лазаревський видав друком 3 томи щоденника у «Київській старовині». Проте й тут було пропущено деякі виписки з газет, вірші, рецепти. Лише у 1913р. археографічна комісія НТ ім. Т Шевченка в XXII томі «Джерел до Історії України-Русі» детально надрукувала IV том щоденника, зберігши текст у авторській редакції. Незважаючи на дослідження істориків, тексти щоденника залишали поза увагою літературознавців. Саме тому вивчення художньо-стилістичних моделей щоденникових записів, зокрема й «Діаріуша» Якова Марковича є актуальним.

Яків Маркович народився в м. Прилуках 1696 р. Належав він до одного з найбагатших родів козацько-єврейського походження. Дід Марковича, вихрещений єврей Марко Аврамович займався орендами, торгував і нажив великі капітали, а згодом поріднився з багатою козацькою старшиною України. Одна із його дочок, Настя Міклашевська, після смерті чоловіка - стародубського полковника Міклашевського - вийшла заміж за гетьмана Івана Скоропадського. Сам Яків Маркович був лубенським полковником, пізніше - генеральним підскарбієм;його тесть - Павло Полуботок - чернігівським полковником, пізніше - наказним гетьманом.

Як і всі представники козацької старшини, Яків Маркович навчався в Ки- єво-Могилянській академії і був улюбленим учнем Феофана Прокоповича, тоді ще ректора цього закладу. Феофан Прокопович вважав, що в подальшому Якова чекає блискуча духовна кар'єра, але того вабили світські чини і багатства.

У 18 років за бажанням своєї тітки, гетьманші Скоропадської, Яків одружився з дочкою Павла Полуботка. Після її смерті Яків побрався вдруге з простою вдовою Марією Прохорівною, яка прославилася безкорисливістю, гуманізмом, допомогою хворим.

Яків Маркович був одним із найосвіченіших представників козацької інтелігенції свого часу. Він знав єврейську, латинську, польську, німецьку мови, у середньому віці почав вивчати французьку. Він займався філософією, богослов'ям, медициною, писав композиції на теми проповідей зі «слів»

Іоанна Златоуста та ін. отців церкви, перекладав із латини, залишив «Генеалогічні замітки», зібрав величезну бібліотеку (уже в 1725 р. у Якова Марковича було зібрано «богословских 21, филозофских 12, исторических 10, медических 5, протчіих 8, и того всіх 56, а з Глухова привезлем 32, и того тут всіх 345» [2,210]).3 цього приводу І. Я. Каганов зауважує: «Якщо придивитися до тематики книг, що читав Яків Маркович у кінці 20-х років, то виявиться, що вона відображає ті значні культурні зрушення, які все ясніше намічалися до середини XVIII століття [5,116].

Дружба Марковича з Прокоповичем була тривалою і, як зазначається в журналі «Современник» (за 1860 р.), у спадкоємців Марковича збереглося його листування з Феофаном, яке згодом зникла через нещасний випадок [6,56], отож у «Київській Старовині» за 1882 р. було надруковано лише листи Феофана Прокоповича до Якова Марковича.

За викликом Петра І у серпні 1716 р. в Петербург для посвячення в сан єпископа псковського Феофан проїжджав через Глухів та хотів побачитися з Яковом, але не застав його вдома.

Із молодих літ і до старості Яків Маркович служив батьківщині та часто виконував важливі доручення. Державні службові справи він детально фіксував у своїх щоденникових записках. Приналежність Якова Марковича до вищої правлячої старшини відкривала йому доступ до різноманітної інформації. Він був ознайомлений з державними, урядовими та іншими документами. Службові події Яків Маркович описував із меншими подробицями, ніж господарські, але постійно занотовував відомості про воєнне управління: кого поставили в осавули, сотники, обозні, які вийшли нові укази та розпорядження, коли й куди призначені походи, скільки було наказано заготовляти провіанту і т.д. Наведемо приклад тексту, що характеризує стиль “Щоденника” Марковича: « Правителі малороссійскіє, Павел Полуботок, полковник черніговскій и наказній гетман, з старшиною генеральною, послали к государю, в Москву, прошеніє своє о избраніи нового гетмана на місто покойного Скоропадского, через нарочных посланников Грабянку, суддю гадяцкого, Войцеховича, седневского, Холодовича, вороніжского, и добронізкого, переяславского, сотников, и Гамалію Стефана, бунчукового товарища» [2, 12].

Через недостатній розвиток суспільної свободи та особистої незалежності Яків Маркович утримується від будь-яких оцінок зазначених в щоденникових записах подій та фактів, він байдуже пише про переміни у владі, яких було багато за його життя (розпочав писати щоденник при Скоропадському, закінчив при Румянцеві).

Маркович нотує всі найменші подробиці свого господарства: кількість волів, овець, кількість горілки та ціни, за якими її продавав, тощо. Яків Маркович займався різноманітною діяльністю заради збільшення прибутковості свого господарства: розводив на продаж коней, волів, корів, свиней, птицю, плекав сади, виноградники, сіяв тютюн, займався бджільництвом. У 1745р. у Я.Марковича нараховувалося 827 вуликів [2,226].

Крім того, Я.Маркович фіксує відомості про торгові відносини. Він постачав коней, корів, вовну, мед, птицю, горілку, тютюн у Москву, Петербург, Астрахань, Крим, Польщу, у Західну Європу - волів. Із Петербурга і Москви Яків Маркович імпортував залізо, мідь, хутро, сукно, цитрусові, чай, каву; із Криму - рибу, сіль, які перерозподіляв по місцевих ринках. Лише у січні 1730 р. Маркович надіслав до Москви 390 гусей, 214 качок, 206 курей, 46 індиків [3;340]. У “Щоденнику” подано детальні відомості про грошові одиниці та ціни свого часу. Так, 3 січня 1724 р. знаходимо такий запис: «У Кошелева з п. Миклашевским був и торг учинил ведлуг крестянина его, за 50 рублей» [2,60]. «Купилем меду відерок 7, по 8 зол. и 3 шага; купилем міди камень за 49 золотих». [2,17]

Із 1729 р. у своєму «Щоденнику» Яків Маркович веде детальні щоденні спостереження за погодою. Ці дані мають велику цінність для вивчення історії української метеорології.

У своєму «Щоденнику» Яків Маркович виступає живописцем життя та звичаїв XIII ст., акцентуючи увагу на домашньому побуті, весіллях, похоронах, святах, рецептах. Зустрічається і екзотика: «Дочері моей Настусі, захо- ровавшой уже тому дней з десяток на горло, cataplasma прикладала: гніздо ластовине, корень фіялковій и кал собачій варили в молоці и тим горло обкладали, з совіту Полторацкого» [2,163]. Він не забуває про тих, хто надіслав йому хустку з приводу заручин чи весілля, хто - родинний узвар. Та все ж від цих картин віє лаконічністю й сухістю.

Яків Маркович розповідає про різні урочистості і церемонії, зустріч гетьмана, про заходи, пов'язані з коронацією імператриці Єлизавети Петрівни (1741-1742рр.). За браком інших розваг дуже часто давалися бенкети, і Маркович не відмовлявся від них до самої старості - всі подробиці їх перебігу він занотовує у «Щоденнику».

Записи, що датуються 1735-39рр. (Кримська війна), відображають колоніальну політику Росії щодо України. Яків Маркович фіксує дані про мобілізацію козаків, селян, кількість зібраних у них волів, возів, коней, провіанту. Так, 1723 р. в похід було вислано 10 тис. козаків для ремонту кріпості, 1724 в похід відправились 6500 козаків. «Там же в листі и тое предложено, жебы козаков, нехогівших в Ладокгу ити, нублічно карать для постраху протчи» [2,25]. «Там же и о утікачах з ладожского походу написано, жебы, в колодки забивши, до обозу оних отсилать» [2,27].

Згадується в «Щоденнику» про прорубування, за вимогою Румянцева, льоду на Дніпрі, щоб перешкодити татарським ордам перейти через річку, що, на нашу думку, було безглуздим. Лід швидко замерзав, і зусилля величезної кількості українських селян виявлялися марними.

Підсумовуючи викладене, зауважимо, що Яків Маркович писав “Щоденник” тільки для себе, тому щоденні нотатки короткі, уривчасті, наповнені незначними фактами і лише зрідка у них йдеться про вагомі суспільно-політичні події. Отже, “Щоденник” Якова Марковича містить у собі багато прецікавих фактів, які допомагають реконструювати життя української шляхти XVIII - початку XIX ст. “Таким чином, головне значення щоденника Марковича полягає в тому, що він змалював нам щоденне, буденне життя українського пана минулого століття (18 ст.), який, будучи вільним від громадських обов'язків, проводив трудове життя в турботах про збільшення своїх достатків, а відпочинок - в випивці” - підсумовує О.К.Струкевич [7;15].

Література

1. Горобець В.Й. Діаріуші - визначні пам'ятки української писемності 18 століття /В.Й. Горобець // Історичні джерела та їх використання.-1972.- Вип.7. С. 102-114.

2. Дневник генерального подскарбия (1717 - 1725 гг.). Издание «Киевской Старины» под редакцией Ал.Лазаревского. 1893. Ч.1.

3. Дневные записки малороссийского подскарбия генерального Якова Марковича. М.: Изд. А. Марковича. 1859. 2 ч.

4. Дневник Якова Марковича.(1735-1740) [Т. 4]. Джерела до історії України-Русі /Видав В. Модзалевський / Київ-Львів: Наукове товариство ім. Шевченка, 1913.

5. Каганов И. Я. Маркович и его «Дневник» как материал для истории просветительства на Украине в 18 в. / И. Я. Каганов // Проблеми русского просвещения в литературе 18 в. Л., 1961.

6. Петров Н. Интимная переписка Феофана Прокоповича з Яковом Марковичем // Киевская Старина. 1882. Т. 2. Июнь. С. 498 - 508.

7. Струкевич О.К. Генеральний підскарбій Яків Маркович./ О.К. Струке- вич // Український Історичний журнал. 1997. №5. С. 87-95.

Размещено на Allbest.ru