Велика кількість історичних романів Юзефа Ігнація Крашевського базувалася на подіях XVIII століття та часах панування польського короля Станіслава Августа Понятовського, цей період польської історії був предметом найбільшого зацікавлення письменника. Єжи Яровецький висловив припущення, що до даної тематичної групи входять тридцять шість історичних романівJarowiecki J. O powiesci historycznej Jozefa Ignacego Kraszewskiego. Prace monograficzne. - № 129. - Krakow: Wydawnictwo Naukowe WSP, 1991. - 231 s. , серед них є й роман "Мачуха", написаний Крашевським у 1872 році. Дія роману відбувається у 80-х роках XVIII століття, головні герої переважно фікційні персонажі, але письменник у своєму творі також дає характеристики найбільш відомим історичним діячам тогочасної Польщі. Станіслав Сєротвинський звернув увагу на те, що цей твір не можна назвати "справжнім історичним романом", якщо брати до уваги головні жанрові ознакиSierotwinski St. Postowie // Kraszewski J.I. Macocha. - Warszawa: Ludowa spoldzielnia wydawnicza, 1968. - S. 503-504. - S. 496. , але Крашевський створюючи "Мачуху" усе ж використав різноманітні джерела, серед яких були праці істориків, оригінальні документи, спогади, з них він черпав образи героїв від головних до епізодичнихDanek W. Pisarz wciqz zywy. Studia o zyciu i tworczosci Jozefa Ignacego Kraszewskiego. - Warszawa: Ludowa Spoldzielnia Wydawnicza, 1969. - 294 s. . Для більшої вірогідності представленого світу він використав деяку лексичну стилізацію, це надало роману рис історичної автентичності та реалістичностіJarowiecki J. O powiesci historycznej Jozefa Ignacego Kraszewskiego. Op. cit., 231 s. . Без сумніву змістовне багатство його романів ще довгі роки буде джерелом знань з історії та інформацією про життя людей минулих століть. У творі майстерно описано побут й культуру XVIII століття, відтворено процес зародження й становлення національного польського театру, який стане трибуною для народу, що на довгі роки був позбавлений державності. Правда, у романі "Мачуха" ми не знайдемо опису доленосних історичних та політичних подій, головна інтрига твору є типово родинно-побутовою, події загально-польського масштабу висвітлюються автором у критичному плані і не впливають на долю головних героїв роману - шляхтича Саломона Добка та його доньки Лаури, оточених великою кількістю епізодичних персонажів, створених уявою автора. Деякі історичні постаті виведені під власними іменами: це король Станіслав Август Понятовський, відомий польський актор Войцех Богуславський, єзуїт, письменник та драматург доби Просвітництва Францішек Богомолець, Катарина Коссаковська з Потоцьких каштелянова Камінська, власник банку Пьотр Фергусон Теппер та інші. Іноді Крашевський, замість відомого історичного прізвища використовував титул або суспільний статус свого героя - в постаті Гетьмана легко можна розпізнати державного й війського діяча князя Міхала Казимира Огінського тощо. Крашевський подбав також про психологічну мотивацію вчинків цих персонажів, які відіграють безпосередню роль в наррації твору, створюють багате тло для незвичайних й разноманітних пригод головних героїв. Крашевський мав надзвичайну здібність уводити в коло достовірних історичних осіб вигаданих ним героїв, робив це майстерно і ми віримо, що "пам'ятні історичні події були пов'язані саме з цими прибульцями із світу авторської фантазії"Парандовський Я. Алхімія слова / Пер. з пол.Ю. Попсуєнко. - К.: Дніпро, 1991. - 374 с. - С. 31. .

Роман починається подіями, які відбуваються в пущі, де здавна оселися шляхтичі з роду Добків гербу Холева, в осаді Боровці, а після втечі героїні Лаури від злої мачухи її пригоди продовжуються у Варшаві. Дія в романі могла відбуватися в період з 1764 до 1795 року, тобто в часи панування польського короля Станіслава Августа Понятовського (1832 - 1798). Деякі дати, відповідно до описаних подій і історичних постатей, теж можна реконструювати - це приїзд актора Войцеха Богуславського до Варшави та його спроби організувати національний польський театр в 1778 році, а описане в романі банкрутство банку Топпера дійсно мало місце у 1793 році. Також відомо, що одна із історичних постатей роману Катарина Коссаковська з Потоцьких каштелянова Камінська в 1767 році силою була вивкезена до Варшави: "przez Moskalow w areszcie politycznym do Warszawy byla przyprowadzona"Cieszkowski L. Pami^tnik anegdotyczny z czasow Stanistawa Augusta. Z r^kopismu wydany przez J.I. Kraszewskiego. - Poznan: J. K. Zupanski, 1867. - 348 s. - S. 266. як небезпечна особа, що в Галіції на своїх землях підбурювала польську шляхту проти влади короля: "Kossakowska zas pozostawszy w kraju, burzyta Polakow przeciw krolowi i Rosji, do konfederacji podbudza"Ibidem, S. 266. . Художній дискурс роману Крашевського "Мачуха" характеризується яскравою образністю, мова збагачена елементами живої розмовної мови ХУІІІ століття, вражають знання автора та його вміння відбирати точні деталі, з допомогою яких майстерно відтворена атмосфера життя польського суспільства так званої "Станславівської епохи". Безперечно свою роль тут відіграв композиційно доцільний й виразний літературний портрет Катарини з Потоцьких Коссаковської (1722 - 1803), суспільно-політична діяльність якої як польської патріотки, опікунки осиротілих синів Станіслава Потоцького (1698 - 1760) - Вінцентія й Францішка, власниці міста - фортеці Станіславова, розумної та дотепної жінки, Крашевському-історику була добре відомою. У романі вміщено не традиційний опис зовнішності пані Коссаковської, як засіб характеротворення та індивідуалізації персонажу, а своєрідний літературний портрет цієї непересічної особистості. Справедлива думка дослідника, що подібний портрет у художньому творі "представляє собою складно змодельовану структуру. Поруч з такими важливими периферійними референтами, як обличчя, костюм, етикет, провідне місце, перш за все посідає поведінка, спосіб життя та вчинки, де базові аксіологічні домінанти ґрунтуються на ролі та внеску конкретної особистості в суспільне життя краю. Таким чином, зовнішньо нейтральний портрет плавно переходить у портрет-характеристику"⁸. Власне, з допомогою такого портрету - характеристики Катарини Коссаковської Юзеф Ігнацій Крашевський створює правдивий і критичний художній образ минулого, висловлює своє негативне ставлення до традиції ідеалізації польської історії, що набрала розмаху в польській літературі після поразки січневого повстання 1863 року.

Вивчаючи домашні архіви волинської шляхти, Юзеф Ігнацій Крашевський приблизно в 1859 році виявив цікавий рукопис, який пізніше опрацював та видав у Познані під назвою "PamiQtnik anegdotyczny z czasow Stanistawa Augusta"⁹. У передмові до цього видання Крашевський зазначив, що "іті§ autora pamiQtnika, ktory ogtaszamy, dot^d dla nas zostato zagadk^. RQkopis pisany dosyc niepoprawnie, pospiesznie i niestarannie, dostat siQ nam przed lat dziesi^tkiem na Wotyniu. Z niego mato co zaczerpn^c mozna wiadomosci o pisarzu, ktory zdaje siQ nazywat Cieszkowski"¹⁰. Рукопис належав сину Цєшковського, батько якого був знайомий з багатьма видатними діячами XVIII століття, брав участь у Барській конфедерації та в своїх спогада описав все "jak styszat, co mu gdzies ktos opowiadat"¹¹. У книзі, що складалася з сімнадцяти частин, йшлося переважно про популярних чоловіків-політиків (Тадеуша Костюшка, Гуго Коллонтая, Францішка Дмоховського та інших), з якими зустрічався автор спогадів, або чув про їх діяльність, також він приятелював з магнатськими родами Потоцьких й Годзьких. Один із розділів автор присвятив спогадам про Катерину з Потоцьких Коссаковську каштелянову Камінську¹², хоча вважав, що його збідностей не вистачить, щоб гарно описати життя цієї талановитої і доброчесної жінки, бо вона "czynita zaszczyt ptci swojej w Polsce¹³, а всі її вчинки, розум й характер "wyzsze byty nad pospolitych kobiet i dlatego przyznaj^c jej mQzkie zalety, zwano jo, pospolicie w Polsce: Hic mulier (ten niewiasta). Miata tez rozum prawdziwie mQzki"¹⁴. Щодо своїх здібностей Цєшковський мав рацію, бо більша частина його спогадів нагадує звичайні плітки, але вони дуже пластично та яскраво передають дух минулих століть.

Напевно саме це джерело надихнуло Крашевського на змалювання постаті пані Коссаковської в романі "Мачуха", хоча вона не виконувала ролі активного персонажу, не мала безпосереднього впливу на долю головної героїні Лаури, але її влучні, гострі, критичні характеристики аристократів, які забули польські звичаї і традиції, її глузування над коспомолітизмом багатої шляхти та модою на все іноземне, дали змогу письменнику показати власне негативне ставлення до польських можновладців XVIII століття, а героїні твору Лаурі допомогли краще зрозуміти стосунки у вищих колах Варшави та вийти з усіх пригод з високо піднятою головою.

До того ж 1862 року у варшавській газеті "Tygodnik Illustrowany" була надрукована велика стаття-спогад про Катерину з Потоцьких Коссаковську, в ній наведено багато цікавих фактів з життя пані каштелянової Камінської. Автор укрився за ініціалами "L. S. "L. S. Katarzyna z Potockich Kossakowska, kasztelanowa Kamienska // Tygodnik Illustrowany. - 1862. - № 135. - 26 kwietnia. - S. 161-163. Крашевський, який того року ще жив у Житомирі, міг знати про це джерело. Але спогади Цєшковського, публікацію яких здійснив Крашевський в 1867 році, стали більш популярними, їх передруковували навіть у звичайних календаряхKatarzyna z Potockich Kossakowska, kasztelanowa Kaminska. Wyjqtek z "Pami^tnika agend." J.I. Kr. // Kalendarz powszechny Stanislawowski na rok 1871 swiqteczny, domowy i gospodarski obrzqdku lacinskiego i ruskiego, zastosowany do uzytku wszystkich mieszkancow. Rocznik 35 - Stanislawow: Jan Dankiewicz, 1871. - S. 45-48. , тому письменник в 1872 році міг без перебільшення написати у романі "Мачуха", що Катерину Коссаковську, знають в усій Польщі як розумну та найдотепнішу жінку свого часу: "Z imienia przynajmniej mato kto nie zna pani Kossakowskiej, najdowcipniejszej kobiety owych czasow, gdy na dowcipie nie zbywato nikomu"Kraszewski J.I. Macocha. - Warszawa: Ludowa spotdzielnia wydawnicza, 1968. - 529 s. - S. 247. .

Спогади Цєшковського не були позбавлени історичних помилок і неточностейJarowiecki J. O powiesci historycznej J.I. Kraszewskiego... Op. cit., S. 122. , мова рукопису була далека від досконалості, але Крашевський був заінтригований "wizerunkami osob, zywo i wiernie opisanych"Ibidem, S 186. , тому використав деякі факти з цього документу в інших своїх творахIbidem, S. 189. . Власне, майже увесь ХІІІ розділ спогадів Цєшковського складається із популярних анекдотів, які кружляли по всій Польші про те, як Катарину Потоцьку молоду, поставну дівчину видали заміж за багатого, але горбатого: "pospolicie Karlem zwany"Ibidem, S. 267. та малорослого пана Коссаковського каштеляна Камінського, як Коссаковська "воювала" з австрійськими чиновниками усіма доступними їй засобами й була в цьому досить вигадливою, про те, як під час подорожі Галіцією австрійський імператор Йосиф ІІІ в 1783 році відвідав Станіславів, де його гостинно вітала Катарина Коссаковська у своєму родовому замку Потоцьких, що був пишно декорований на честь високого гостя, як повернувшись до Галіції ввела звичай пісних обідів у п'ятницю, мешкаючи в палаці єпископа при церкві св. Юра у Львові тощоCieszkowski L. Pami^tnik anegdotyczny z czasow St. Augusta... Op. cit., S. 275-277. . Цікаво, що Крашевський, добре знаючи зміст записок Цєшковського, жодного разу не використав ці анекдотичні розповіді як джерело до ілюстрації літературного портрету Коссаковської. Відомо, що Крашевський був противником ідеалізації минулогоBujnicki T. Polska powiesc historyczna XIX wieki. Op. cit., S. 18. , але в літературному портреті Коссаковської він описує лише позитивні риси її характеру, перш за все, її політичну свідомість, гострий розум, дотепність й виняткове почуття гумору: "Pani Kossakowska miata go z bozej taski, dobrej proby i pod piQtnem tej krwi, z ktorej pochodzit. W rodzinie Potockich nigdy na zdolnosciach nie zbywato; bywaty rozne, szty w kierunkach rozmaitych, ale gtowy mieli. Dose na jedn^ epokQ Ignacego, Jana, a choeby i najnieszczQsliwszego ze szcz^snych, ktoremu ludzie odejmowali zdolnosci, choc je miat, a duma je i lekkomyslnose zacieniata. Pani Kossakowska miata dowcip Potocczyzny (jak j^ zwata), dumny, ostry, nielitosciwy, powazny, ironiczny, wcale nie figlarny i nie giQtki. CiQta nim jak butatem, a komu siQ nim dostato po gtowie, dtugo bliznQ nosit. Samemu krolowi jegomosci nieraz siQ dostawato"Kraszewski J.I. Macocha. Op. cit., S. 247-248. . Крашевський постійно підкреслює, що Коссаковська у будь-якому оточенні звертала на себе увагу: "cata uwaga byta zwrocona na gospodynie, ktorej postac i rysy, obejscie, stowa miaty cechQ niezwyczajn^. Zdawata siQ caty bozy swiat miec za fraszkQ i nie szczQdzita w mowie nikogo"Ibidem, S. 248. . Як один із способів характеристика Коссаковської, автор обирає також її позитивне ставлення до театру, про який вона говорить, що любить, "ale szlachetny, wzniosty, ktory do uczuc pieknych budzi i na chwile choc cztowieka z powszedniego btota wyprowadza"Ibidem, S. 250. Jarowiecki J. O powiesci historycznej Jozefa Ignacego Kraszewskiego. Не варто забувати, що Катарина Коссаковська була людиною свого часу, вміла користуватися привілеями свого походження, була вправною політичною інтриганкою і, без сумніву, мала й негативні риси. Але Крашевському було важливим використати гострі, влучні й сатиричні вислови пані каштелянової, критично прокоментувати життя та вчинки польських можновладців, тому що висловам-афоризмам пані Коссаковської польський читач вірив у першу чергу.

Дослідники творчості Крашевського неоднаразово підкреслювали, що серед необхідних матеріалів для створення своїх романів та повістей письменник використувував також "portrety i rozmaitego rodzaju sztychy oraz ryciny, na podstawie ktorych pisarz mogt kreslic dziesi^tki postaci historycznych, ich wygl^d zewnetrzny, ubiory i stroje". Серед них визначне місце займали старовинні портрети короля і відомих осіб. Письменник неодноразово висловлювався на тему впливу мистецтва на формування вигляду й особливостей характерів автентичних постатей, які описував у своїх творахIbidem, S. 128. . Портрет у малярстві - це жанр, він ніби концентрує в собі всю образну систему твору, він дорівнює їй. В літературі портрет є елементом структури твору та завжди існує ніби всередині образної системи роману, його неможливо відокремити від сюжету, від історичного контексту, в якому персонажі живуть і діють. На противагу мальованому, літературний портрет використовує вербальне зображення, як зовнішності персонажу, так і його дій та вчинків. Але у малюнка-портрету i портрету в літературі одна мета - вони намагаються передати характер, думки, психологічний настрій людини. Тому ми припускаємо, що Крашевський, який сам був художником-аматором, навіть власноруч виюэнав ілюстрації до другого видання своїх спогадів "Wspomnienia Polesia, Wotynia i Litwy (i860) Okon W. Malarstwo a literatura // Stownik literatury polskiej XIX J. Bachorza i A. Kowalczykowej. - Wroclaw: Zaklad Narodowy Wydawnictwo, 1991. - S. 528-532. - S. 532. , при створенні літературного портрету пані Коссаковської міг скористатися візуальним зображенням Катарини Коссаковської. Напевно він бачив її портрет, створений у 1773 році придворним художником Станіслава Августа Понятовського Луі Франсуа Марто (І7І5 - 1804) Portrety osobistosci polskich znajdujqcych si§ w pokojach i w galerii patacu w Wilanowie Katalog. - Cz.I. - Warszawa: Wydawnictwo Muzeum narodowe w Warszawie, 1967. - , на якому зображена жінка приблизно 50-ти років, звичайної зовнішності, що одягненна згідно з модою свого часу, але без зайвих прикрас. Але її обличчя приваблює великими розумними очими й ледве помітною іронічною посмішкою. Такою ж вперше побачила Катарину Коссаковську героїня роману "Мачуха" Лаура Добек під час прогулянки у Варшаві: "Pierwsza, ktora siQ przyblizyta byta stusznego wzrostu kobieta, sucha i chuda, rysow twarzy grubych i mQskich, ubrana mniej starannie, acz stroj byt kosztowny; twarz jej, mimo ze j^ brzydk^ nazwac byto mozna, jasniala chtodnym rozumem, a оczy tryskaty dowcipem. W postawie jej byto cos dumnego i rozkazuj^cego"Kraszewski J.I. Macocha. Op. cit., S. 243. . Як бачимо, Крашевський теж акцентує на деталях, підмічених художником-портретистом: гордовита постава й спокійна гідність в спілкуванні з людьми: "Zawsze jednak wielka pani"Ibidem, S. 248. .

Пильна увага до портрету в літературі і мистецтві ґрунтується на загальній закономірності, згідно з якою внутрішні психічні стани людей відбиваються зокрема у міміці й рухах героїв. Важливими елементами образотворення, у портреті Коссаковської, використаних як в романі Крашевського, так і на малюнку Марто, стають елементи невербального спілкування: погляд, поза, жест, тобто "мова тіла"Brocki M. Kulturowy obraz data. // Brocki M. J^zyk data w uj^ciu antropologicznym. - Wroclaw: ASTRUM, 2001. - S. 119-239. - S. 197. . Відомо, що обличчя й руки передають нам практично всю інформацію про конкретну людину, перш за все, ми звертаємо увагу на очі, а потім на руки людини, які є одним із важливих засобів психологічної характеристики героя, як в літературі, так і в малярстві. Подібність характеристики Коссаковської у Марто і у Крашевського вражає. На малюнку Катарина Коссаковська зображена в спокійній позі, очі спрямовані на глядача, вони ніби запрошують до розмовиPortrety osobistosci polskich... Op. cit., S. 41-45. Портрет Катарини Коссаковської в наш час знаходиться в портретній галереї палацу у Віланові, копія портрету зроблена у половині ХІХ ст. Щепаном Баранським - в Національному музеї у Варшаві. , але її права рука підтримує голову, вказівний палець спрямований вгору. Психологи стверджують, що подібний жест означає нудьгу та критичне ставлення до життяПастухов Е.С. Мимика, взгляд, поза и жесты. - Електронний ресурс. - Режим доступу: // http://www: //www.elitarium.ru/2007/10/30/mimika_vzgljad_poza_zhesty.html. . Так Луї Марто делікатно підкреслив внутрішній стан Коссаковської, яка нудьгувала у Варшаві, була штучно позбавлена можливості брати активну участь у суспільно-політичному житті Польщі. Лише в 1774 році вона повернеться до Станіславова, де буде вести активну політичну діяльність та дбати про добробут родини Потоцьких, пізніше буде жити у Львові і КристинополіУ наш час це місто Червоноград Львівської області. .

У романі "Мачуха" Крашевський також використовує цей характерний жест і позу Коссаковської, що відтворена у малюнку Марто, які передають її думки, створюють голофрастичну конструкціюBitti P. E., Poggi I. Symbolik nonverbal behavior: Talking througugh gestus // Fundamentals of nonverbal behavior, R. Feldman, B. Rime (eds). - Cambridge, 1993. - Р. 440-447. - Р. 446-447. , в якій невербальний текст ніби знаходиться у середині цього жесту, його не треба "подвоювати словами", це не тільки звичайний рух тіла, а своєрідний рух душі. Він розповідав читачам про те, що вона відчувала, про що думала довгими самотніми вечорами у Варшаві. Контекст детермінує значення жестів, позбавляє їх двозначності, свідчить про загострену увагу автора до деталей у літературному портреті Коссаковської. Так, під час однієї вечері в палаці Потоцької, яку описує Крашевський у романі "Мачуха", Катерина Коссаковська, подивившись на своїх гостей, послухавши їх розмови, темою яких були дрібні "міські плітки", новини про розлучення й шлюби, про сварки у відомих аристократичних родинах, з сумом підперла голову рукою та почала важливу розмову з сусідкою каштеляновою Віською про державні справи, про майбутнє країни, яке не турбувало державних мужів, що тримали в своїх руках долю Польщі. Розмова починається з риторичного питання Коссаковської: "Jak tu zw^tpic o kraju i o przysztosci patrz^c na taki zastQp mQzow, ktorzy losy nasze w dtoniach swych dzierz^?"Danek W. Pisarz wciqz zywy. Studia o zyciu i tworczosci Jozefa Ignacego Kraszewskiego. - Warszawa: Ludowa Spoldzielnia Wydawnicza, 1969. - 294 s. - S. 253.

Одночасно це питання-відповідь й самого Юзефа Ігнація Крашевський, який разом з Коссаковською озвучує свої думки про те, яке політичне майбутнє чекало Польщу, якщо один з тогочасних сенаторів лише займався алхімією й пошуком філософського каменя, другий ночами грав у карти, третій постійно перебудовував свої маєтки, а той, хто повинен був займатися економікою, писав вірші, прикрашав свою перукуSierotwinski St. Przypisy// Kraszewski Jozef Ignacy. Macocha. - Warszawa: Ludowa spoldzielnia wydawnicza, 1968. - S. 505-525. - S. 515-516. Kraszewski J.I. Macocha. Op. cit., S. 523. Danek W. Pisarz wciqz zywy... Op. cit., S. 253-254. , а в цей час "szable rdzewiej^". Сам король Станіслав Август Понятовський більшу частину дня присвячував не вирішенню важливих державницьких питань, а урокам малювання, які йому давав італійський художник Марчело Баччиареллі. Пані Коссаковська розповіла про ці події, які не могли не турбувати кожного поляка-патріота, але її гостей, переважно представників вищого світу Варшави, не цікавлять такі проблеми, а "товстенька і весела" каштелянова Вісьлицька вважає, що не варто цим займатися, хай турбується про долю Польщі Пан Бог: "Со my tam sobie gtowQ bQdziemy ktopotali. to Jego rzecz!"Ibidem, S 254. . Так застосовуючи метод контрасту, Крашевський протиставляє зіпсованій атмосфері міста Варшави дух давньої польської традиції, в якій шанували рідні звичаї й мову, та яка ще зберіглася у родинах політично свідомої польської аристократіїJarowiecki J. O powiesci historycznej... Op. cit., S. 152. . Противником королівської влади Коссаковська показана згідно з історичною правдою, яку письменник не прикрасив анекдотами про власницю Станіславова пані каштелянову Камінську. Психологічно точним літературним портретом Коссаковської він підкреслив однозначність своєї письменницької оцінки цієї історичної постаті, бо вважав, що історія повинна впливати на дійсність, перш за все, моральними уроками. Не випадково він створює історичний роман "Мачуха" 1872 року в столітню річницю першого розподілу Польщі. Того ж року письменник напише у відомому творі "Program polskim 1872. Mysli o zadaniu narodowi w stuletni^ rocznice pierwszego rozbioru", що моральна духовність становить "cata sitQ nasz^, z ktorej siQ inne, nawet materialne, wyrabiac maja. Przysztosc wiQc jest w zachowaniu ducha, i wszystkiego co go krzepi, pomnaza, utrwala. Zw^tlony organizm dzwign^c potrzeba"Olszewska M. J. Tajemnice swi^tosci. "Boleszczyce" Jozefa Ignacego Kraszewskiego // W poszukiwaniu sensu. Szkice o literaturze polskie XIX i XX wieku. - Warszawa, 2005. - S. 41-58. - S. 14. . Існує думка, що Крашевский більше ніж історичним документам довіряв власній інтуїції, маючи певність, що митець ліпше ніж історик відчуває, а тому краще розуміє минулеIbidem, 47. . Художні якості своєрідного історичного роману "Мачуха" виходять за межі жанру і звичайної конкретики, але обіймають важливий комплекс історичних подій, в яких укриті погляди на основи моралі і звичаїв кінця XVIII століття. Роман Крашевського не повинен був показати як то було насправді, а давав приклад нового мислення, яке тяжіло до більш глибокого аналізу змісту відомих історичних фактів та біографій історічних постатей минулого. Письменник збудував у романі "Мачуха" свою художню візію минулого Польщі, не уникаючи реалістичних деталей, але одночасно бачив в історії щось більше, ніж тільки предмет дослідження. Тому події, які описані в романі, й наведені історичні факти, відсилають нас до універсального виміру людської долі. Напевно, тому для Крашевського було важливим завдання створення літературного портрету Катарини Коссаковської з Потоцьких каштелянової Камінської.

Размещено на Allbest.ru