Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості словесного інструментування драматичних творів О. Олеся та В.Б. Єйтса

Ольга Блашків (Тернопіль)

У статті досліджуються особливості віршування драматичних творів О. Олеся та В. Б. Єйтса, характеризуються засоби текстуального оформлення віршованих драм, визначаються їх спільні і відмінні особливості.

Ключові слова: ямб, хорей, мішані метри, рими, римування, повтори.

Оlha Blashkiv

The article deals with the particular qualities of O. Oles` s and W. B. Yeats`s dramas verse. Art means of text creation are characterized, common and different special features are determined.

Key words: iambus, trochee, mixed metres, rhymes, repetition.

Олександр Олесь і Вільям Баталер Єйтс -- визначні митці кінця XIX - початку XX століть, які відіграли в національних літературах подібну й вагому роль засновників символізму. Обидва митці внесли значний внесок в історію літератури у галузі словесного мистецтва. Проте, якщо високомистецькі зразки словесного інструментування митців у поезії були визнані та детально вивчені дослідниками, то віршування драматичних творів не ставало предметом детального вивчення, особливо, в порівняльному ключі. Серед ґрунтовних літературознавчих праць, в яких автори досліджували художні засоби драматичних творів власне В. Б. Єйтса, варто виділити розвідки англомовних науковців Т. С. Еліота (T. S. Eliot) [11], В. Топорова [13], Дж. Ріквелма (J. Riquelme) [12], Ч. Беррімана (C. Berryman) [10] тощо. Питання своєрідності тропів драматичних творів О. Олеся принагідно зринало у дослідженнях Р. Радишевського [9], С. Павличко [8], О. Олійник [7], Н. Малютіної [5] та багатьох ін. Ні драматургія українського та ірландського драматургів, ні особливості віршування їх драматичних творів не були предметом докладних порівняльно-типологічних зіставлень з іншими національними літературами. Тому необхідно по-новому поглянути на драматичні твори О. Олеся у компаративному зіставленні, а типологічна аналогія драматургічної творчості ірландського символіста та О. Олеся допоможе українським читачам зрозуміти «невідомого» В. Б. Єйтса через відомого О. Олеся. Віршована форма драм В. Б. Єйтса й О. Олеся має велике значення, оскільки драматична мова їх п'єс - це, в основному, поезія, відповідно цілісний аналіз окремо взятої драми не можливий без урахування поетичних особливостей їх висловлювань.

Основною ідейною настановою обох драматургів було прагнення заторкнути слабкі струни душі, то зрозуміло, що урочисті віршовані рядки з їх метром, римою, ритмом тощо «задавали» більш хвилюючого змісту їх драматичним творам. Поети надавали великого значення звучанню слова, тому були обережні у виборі відповідних слів, які не лише передавали ідею, емоції, а й створювали музичну атмосферу твору. Словесне інструментування було основною вимогою літературного символізму, який вимагав музичності вірша, оскільки музика є найкращим засобом передачі емоцій. Ліризмом, музичністю були пронизані у символістів зображення людської особистості. Символісти слідом за романтиками вносили ліричний елемент в усі галузі мистецтва, вони відштовхувалися від лірики і з великим уподобанням вдавалися до її зброї - до вірша. О. Олесь та В. Б. Єйтс для більшості своїх драматичних творів обрали жанр драматичної поеми, суттєвою ознакою якої є віршована форма. Драматична поема - це саме та проміжна ланка між ліричною та драматичною структурами, у якій автори часто реалізовують своє змагання до підсилення звучання символічного плану буття.

Найчастіше О. Олесь та В. Б. Єйтс використовували ямбічний розмір для своїх драматичних поем. Своєрідна змістовність цього розміру, за словами А. Єсіна, полягає в тому, що віршовані рядки за своїм темпоритмом подібні до прози, але не перетворюються в неї [3, с. 218 ]. За допомогою ямба автори відтворювали тривогу і хвилювання героїв. Домінуючий розмір більшості драматичних етюдів О. Олеся - чотиристопний ямб («Трагедія серця», «Тихого вечора», «Злотна нитка», «Над Дніпром», «Ніч на полонині»), почасти ямбічні рядки видовжені до пяти- шести, а то й семи стоп, інтонація яких епічна, спокійна і поміркована сприяє передачі процесу обміркування. Створенню невимушеної інтонації, наближеної до розмовної, сприяє значна кількість пірихіїв у всіх драматичних етюдах О. Олеся, надаючи віршам легкості і милозвучності.

Олесева метрична канва охоплює також хореї (чотиристопний хорей у драматичній поемі «Над Дніпром», «Злотна нитка»), за допомогою яких автор створює бадьорий, життєрадісний ритм, що відповідає бадьорому, хвилюючому настрою героїв. У драматичній поемі «Над Дніпром» О. Олесь використав хорей для передачі схвильованості Оксани-русалки напередодні зустрічі з коханим Андрієм:

Стукну злегка я в віконце:

«Вийди, я стою і жду!»

І знімуся, і полину,

Як зомліла не впаду...[6, 42].

У драматичному етюді «Злотна нитка» чотирьохстопний хорей домінує у мові міфологічних Парок:

Се кобзар співає-грає

Сльози з серця виливає.

Сльози ті, що я дала,

Сльози ті, що я зібрала,

Знову кобза віддала

І степи позаливала! [ІІ, 90].

Помітно, що у наведених рядках хорей сприяє емоційному ритмові, який підсилюється анафорою. В останньому ж творі для підсилення значення сказаного, та досягнення естетичного враження О. Олесь пише монолог «Дівчинки в білому» чотиристопним ямбом. Цей монолог служить своєрідним епілогом етюду з алегоричним образом Лебедя для поглиблення розуміння читачам-глядачам ідейного задуму твору - роль митця у суспільстві. Для передачі ж трагічного настрою, глибини переживань через смерть композитора (М. Лисенка) поет використовує трискладовий розмір - дактиль, з його складним, гнітючим ритмом у монолозі Жінки.

Зустрічаємо у драматичних творах О. Олеся часто також мішані метри. Хоча переважаючим розміром більшості творів, як наприклад і драматичної поеми «Над Дніпром», є чотиристопний ямб та багато діалогів у творах написано анапестом, чи амфібрахієм. Так, наприклад, у форматі чотиристопного амфібрахія драматург створює ритм уповільнений, пригнічуючий, зажурливий, в якому втілюється відповідний пафос твору та передаються почуття героя Андрія: журба за загиблою коханою Оксаною, почуття провини:

Дівчата! Я мучусь, не їм і не сплю:

Все бачу Оксану і, може... люблю!

Душа моя завжди у бурі, в негоді... [ІІ, 44].

Повна характеристика віршової форми майже усіх драматичних поем В. Б. Єйтса подібна до Олесевої: система віршування - силабо-тонічна, домінуючий розмір - п`яти-, шестистопний ямб, багато перенесень, у більшості п`єс - білий вірш. За словами самого В. Б. Єйтса, він «у пошуках пристрасної форми для втілення пристрасної теми... навмисно обмежував себе традиційними розмірами, виробленими разом з мовою [4, с. 447]». Автор пояснював свій вибір розміру так: «якщо б я написав про своє кохання і смуток вільним віршем чи будь-яким ритмом, що залишає почуття у незмінному вигляді, у всій його розмитості, я б сам зневажав себе за егоїзм і розхитаність, передбачаючи нудьгу читачів. Я повинен обрати традиційну строфу, та навіть те, що я змінюю, повинно виглядати традиційно». Для цього, на думку автора, слід шукати не прості повсякденні слова, а «потужний, пристрасний синтаксис і націлитися на цілковитий збіг між строфою і періодом [4, с. 447 - 448]».

Довгі ямбічні рядки - до п`яти-шести стоп, іноді збільшені до дев`яти, - додають епічного характеру мові його драм. Але часто В. Б. Єйтс комбінує ритмічну будову віршованих рядків, переплітаючи стопи ямбічного - основного - розміру зі схвильованим хорей, що, в свою чергу, додає віршованій мові динамічності, створює бадьорий ритм. Яскравим прикладом суміжного використання двох традиційних розмірів - ямба і хорея - та специфічного характеру ритму, який змінюється у кожній книзі (твір поділений на книгу І, ІІ, ІІІ) є драматична поема «Мандри Ойсина» [«The Wandering of Oisin»]. В основу цієї п`єси, надрукованої 1889 року, лягли середньовічно-ірландські діалоги св. Патрика<sup>11</sup> Св Патрик - напівлегендарний засновник і перший єпископ ірландської християнської церкви, який шанується ірландцями як апостол і покровитель країни. та Ойсина<sup>22</sup> Ойсин - інша назва Ушін, Оссіан - співець і воїн, один із чільних героїв фенійського циклу ірландської міфології., який перед смертю розповідає про свою подорож до «країни молодості». Ойсин, зваблений «блідолицею» Ніамх<sup>33</sup> Ніамх - донька Енґуса - за словами В. Б. Єйтса, бога молодості, краси й поезії, що правив у Тір-на-н`Оґ, «країні молодих»., проводить по сто років на кожному з трьох островів, які, за задумом автора, є алегоріями трьох несумісних речей, що споконвіку шукають люди - почуття, боротьби і спокою. Кожен острів: острів Життя (у наступній редакції поеми перейменований на острів Танцю), острів Перемог і острів Забуття були лише тимчасовим притулком для героя: він незабаром починає сумувати і мріяти про справжнє життя, битви, зустріч з друзями-феніями⁴⁴ Фенії - військо героя, мудреця і віщуна Фіна - батька Ойсина., а невдовзі покидає «Країну Кохання і Юності», внаслідок чого стає старим і смертним.

«Країну вічної молодості» В. Б. Єйтс описує легкими, розлогими строфами, які нагадують пісню. У цій частині драматичної поеми (книга І) домінуючим розміром є п'ятистопний ямб, іноді скороченим до чотирьох стоп, який додає оповіді спокійного, поміркованого характеру; та переплітаючись з хореїчними стопами, вірш набирає бадьорого, життєрадісного ритму:

My father and my mother are

Aengus and Edain, my own name

Niamh, and my country far

Beyond the tumbling of this tide [14, p. 2]

(Отець мій любий, рідна ненька - / Енґус та Едайн; звать мене ж / Ніамх. І край мій далеченько / Та й від оцього буруна.// [2, c. 249] (Переклад О. Мокровольського)).

Перший рядок наведеного уривка - чотиристопний ямб, другий - п`ятистопний хорей, а далі ці два розміри переплітаються. Таких переплетень зустрічаємо у В. Б. Єйтса багато. Так, наприклад, у другій книзі, де описується острів Перемог, за допомогою постійного переплетення ямбічних стоп з хвилюючим хореєм та одночасним поступовим чергуванням довгих і коротких рядків - наростаючи від чотирьох до семи стоп і далі плинно зменшуючись до чотирьох - автор, таким чином, передає уявлення про цей острів безкінечних битв енергійними рядками, які нагадують марш:

And when he knew the sword of Manannan

Amid the shades of night, he changed and ran

Through many shapes; I lunged at the smooth throat

Of a great eel; it changed, and I but smote

A fir-tree roaring in its leafless top [14, p. 16]

(І він впізнав: меч - Мананнана річ, - / За сяйвом в смерку. Й шусть він крізь подоби: / Ось він - вугор товстий і пречудовий, / А як рубнув я - вже ялина став // [2, c. 264] (Переклад О.Мокровольського)).

Рівномірним, схожим на колискову ритмом описаний третій острів Забуття. Автор використовує довгі, до десяти стоп, ямбічні рядки, майстерно поєднані з хореєм, спондеєм та пірихієм, що надають віршованим рядкам невимушеності, легкості і милозвучності та за своїм темпоритмом нагадують прозову мову:

But the trees grew taller and closer, immense in their wrinkling bark;

Dropping; a murmurous dropping; old silence and that one sound;

For no live creatures lived there, no weasels moved in the dark:

Long sighs arose in our spirits, beneath us bubbled the ground [14, p. 27 - 28]

(А дерева все вищі й густіші, кора у глибоких зморшках / Й крап... крап... крап... - мурмотіння краплисте, звук один, і зблиська, й здаля / Бо ніщо там живе не водилось: ні ласка, ні мишка, ні мошка, - / І зітхнули в душі ми, й під нами пузирилась земля // [2, c. 268] (Переклад О.Мокровольського)).

Більшої мелодійності мові віршованої драми додають рими, які увиразнюють закінчення рядка, чим посилюють ритм твору. У «Мандрах Ойсина» В. Б. Єйтса трапляються різноманітні рими: чоловічі (treмe - seмa, haмnd - laмnd), жіночі (hoмurs - shoмwers), дактилічні (foмuntains - moмuntains), але домінують чоловічі і жіночі. Такі засоби евфонії як рими у В. Б. Єйтса - точні, прості, прикінцеві, граматичні: у переважній більшості - це іменникові (sea (море) - fantasy (фантазія), earth (земля) - birth (народження), time (час)- rhyme (рима), wing (крило) - king (король, цар), deer (лань) - spear (спис), moon (місяць (світило)) - (Druid) swoon (у контексті - друїдський транс) та здебільшого домінують неграматичні рими, які мають більшу силу, загостреність, багатше звучання: fate (доля) - hate (ненавидіти), feet (ноги) - (to) kiss (цілувати), son (син) - (should) run (у контексті - повинна мчати), together (разом) - feather (перо, пір`я), roses (троянди)- encloses (у контексті - гнітить), above (вгорі, вище) - love (любов) тощо.

Проте, більшість драматичних поем В. Б. Єйтса написані білим віршем: «Графиня Катлін» [«The Countess Cathleen»], «Земля душевних бажань» [«The Land of Heart`s Desire»], «Тіняві води» [«The Shadowy Waters»]. Відсутність рими у цих творах певною мірою компенсується упорядкованим чергуванням клаузул. Використання ірландським драматургом білого вірша покликане прагненням автора наблизити віршовану мову до розмовної, але зберегти при цьому ритмічний лад і емоційність. Як писав поет: « я намагався пристосувати віршовану дикцію до ритму звичайної схвильованої мови. Я хотів писати тією природною мовою, якою ми говоримо між собою, реагуючи на події свого життя чи на уявний випадок [4, c. 447]».

У драматичних етюдах О. Олеся, як і у В. Б. Єйтса, переважають точні (подекуди трапляються неточні рими-асонанси: пімсню - розвімяв, Андрімю - бімлу, стимх - лісовимк, нічомго - здоромвий), чоловічі і жіночі рими (клаузули), прості, прикінцеві як граматичні: дієслівні (набачусь - наплачусь, не прощу - перехрещу), іменникові (весни - сни, садка - козака, любов - кров, перлину - дитину), прикметникові (полохлива - вродлива, чесне - небесне), так і неграматичні (гай - розпрягай, уяві - ласкаві, своє - кує, одну - нажну, мине - мене, Карпати - спати, щоранку - діаманти, зблід - цвіт).

Своєрідність римування в обох митців, О. Олеся та В. Б. Єйтса, виявляється в оригінальному їх підборі: в О. Олеся більшість його рим мають фольклорне походження (до рана - аркана, чортів - лісовиків, струмочок - горбочок, раненько - гарненько, парубки - голубки), нерозривний зв`язок поетики О. Олеся зі стихією українських пісень. Ми помітили, що на відміну від В. Б. Єйтса у віршованих драмах О. Олеся частіше зустрічаються точні, дієслівні рими, що додають його драматичним творам динамічності.

У драматичних поемах В. Б. Єйтса слова, що римуються, перш за все зв`язані, зіставлені за змістом; помітна орієнтація автора на езотеризм: його рими суґестивні і багатовимірні (death (смерть) - breath (дихання), die (вмирати) - lie (обман), peace (мир, спокій) - (never)cease (ніколи не припиниться), morrow (поет. день прийдешній) - Sorrow (Горе, Смуток)). Як бачимо, кожне слово у драматургів, що римується має поглиблене змістовне значення та немаловажний естетично-звуковий аспект. Зрозуміло, що якоїсь певної інтонації рими самостійно створити не можуть, та майстерне їх використання увиразнює, посилює основну авторську інтонацію, змушує всі рядки, що будують основну думку, взаємозв`язуватися. Тісний зв`язок між рядками, що викладають певну закінчену думку, утворює ще один важливий фактор ритмотворення - римування. У двох митців різних культур майстерно використовуються майже усі види римування: паралельне і перехресне (домінують в О. Олеся), кільцеве (у В. Б. Єйтса спостерігається суміжне використання всіх видів римування); та різнорядкові строфи (у випадку В. Б. Єйтса), а О. Олесь найчастіше використовує катрен, рідше - дистих, терцет і п`ятивірш. Іноді трапляються у драматичних творах обох авторів і холості рядки, і потрійне римування - в О. Олеся: коси - роси - покоси, у В. Б. В. Б. Єйтса: die - lie - fly; в ірландського поета - і монорими:

«'Why do you wind no horn?» she said

«And every hero droop his head?

The hornless deer is not more sad

That many a peaceful moment had…» [14, р. 3] (Курсив наш - О. Б.)

(«У ріг чом не заграєте? - спитала. - / Чому на груди пада голова / Героям? Лань ще так не сумувала, / Хоч радісна, а не лише жива...[2, с. 248]» (Перекл. О. Мокровольського)).

У драматичних поемах О. О. Олеся зустрічаються і внутрішні рими:

Скажу, скажу;

Я змамлку, сестри, ворожу.

Козамцтво прампор викидамє

І золотім шаблім виймамє [ІІ, 36] (Курсив наш - О. Б.).

Милозвучність вірша, крім внутрішніх рим - асонансів у другій строфі, підсилює алітерація на звуки [с] та [ж] у перших двох рядках, яка гармоніює з природою тієї дії, про яку йдеться у першій строфі, краще б сказати, суґерує своїми акустичними властивостями дух ритуалу - ворожби. Те, що О. Олесь увійшов в українську літературу як майстер граціозного, вишуканого звукового інструментування - давньовідомий факт, який засвідчує й багатство асонансів і алітерацій у його драматичних творах та наведений приклад з драматичної поеми «Над Дніпром». Цей приклад ілюструє не лише звукові повтори, що виконують підсилювально-смислову функцію, а й наявність фразових повторів - у вигляді, так званого, синтаксичного паралелізму - які відіграють ще й композиційну роль: перші два віршовані рядки - анафоричний повтор, який пов`язує розведені у тексті репліки русалки-ворожки, де анафора виділяє окремі одиниці композиційного поділу вірша - строфи (слугує додатковим (поряд з константною паузою) сигналом закінчення попереднього рядка й початку наступного). Повторення цілої строфи у віршованій мові твору нагадує приспів у пісні, обумовлює співучість Олесевих віршів та свідчить про міцний, нерозривний зв'язок поетики драматурга з українською народною традицією, із стихією народної пісні. Цю думку підтверджують і своєрідні вставні пісні у його драматичних творах, які виконують певну підсилювальну «ліротворчу функцію» в і так достатньо музикальному віршованому творі. Наприклад, у тій ж драматичній поемі «Над Дніпром» зустрічаємо і веснянки, які співають русалки, і колискову, що співає Оксана дитині свого коханого Андрія.

Таким чином, повтор як стилістичний засіб відіграє важливу функцію у поетичних драмах: виділення окремих слів чи частин фрази, особливо важливих у смисловому відношенні, композиційну, функцію емоційного увиразнення і т.д.; та що важливо - додає цим творам потужний заряд ліризму.

Фігури повтору часто використовує й ірландський драматург. Ще дослідник творчості В. Б. Єйтса В. Топоров у своїй праці «Вільям Баталер Єйтс» («William Butler Yeats») доводив, що джерелом для поетики повторів, якими так рясніють твори В. Б. Єйтса були ірландські саги, національна традиція, в якій різнорідні повтори відіграють провідну композиційну і сюжетотвірну роль¹¹ Аналізуючи поезію В. Б. Єйтса, В. Н. Топоров доводив думку, що у поезії ірландця природно поєднується використання фольклорної та індивідуально-авторської моделей, споріднених з поетикою повторів. [10, p. 95 - 115].

Підтвердженням цієї думки є прикметний монолог Мері Брун, головної героїні п'єси В. Б. Єйтса «Країна душевних бажань». У віршованій мові головної героїні гармонійне звучання і форма її висловлювань ніби компенсують завуальованість, своєрідне «нерозпізнання» змісту її слів, що, в свою чергу, обумовлює сприйняття форми як носія змісту. Важливим стає у В. Б. Єйтса не те, про що говорять персонажі, а як вони говорять. На запитання священика про що вона читає, Мері відповідає:

How a Princess Edane,

A daughter of a King of Ireland, heard

A voice singing on a May Eve like this,

And followed half awake and half asleep,

Until she came into the Land of Faery,

Where nobody gets old and godly and grave,

Where nobody gets old and crafty and wise,

Where nobody gets old and bitter of tongue.

And she is still there, busied with a dance

Deep in the dewy shadow of a wood,

Or where stars walk upon a mountain-top [15, р. 205]

(Про те, як Едайн, / Дочка короля ірландського, читаю, / Одного разу в ніч напередодні першого травня, як і сьогодні, / Почула віддалений дивний голос, / І, ніби напівсонна, за ним пішла. / Прийшла вона в країну веселих фей, / Де немає ні старих, ні набожних, ні поважних, / Де немає ні старих, ні лукавих, ні мудруватих, / Де немає ні старих, ні жовчних словами. / Вона все ще там, і все ще танцює / В темній хащі вологого лісу, / Чи на пагорбі, куди ступають зорі // (Переклад наш - О. Б.)).

Анафоричні повтори у цьому монолозі акцентують його ліричну природу. Крім того вони нагадують сомнамбулічний стан, коли людина, як говорить сама Мері, «напівсонна»(«half awake and half asleep» - дослівно - «наполовину прокинулася, наполовину спить»). Такий стан сам поет вважав надзвичайно важливим, оскільки він дозволяє проникнути в суть речей, угледіти істинну сутність світу і одночасно в такому стані «виявляється» справжнє єство самої людини. В. Б. Єйтс писав: «мета ритму, як мені завжди здавалося, полягає в тому, щоби затримати мить споглядання - мить, коли ми спимо і одночасно не спимо, ця мить творчості, яка заспокоює нас привабливою монотонністю і водночас змушує нас не спати, утримує нас в такому стані, де розум, звільнений від волі, розкривається в символах [16, p. 128]». У таку мить розкривається душа Мері, яка живе в мріях про інший, таємничий світ - країну фей. Стан, подібний до трансу, - «напівпритомності, напівдрімоти», маркує межу двох світів - земного, конечного, «похмурого світу» («dull world»), за cловами Мері, і потойбічного, казкового світу, повного «червоного спалаху мрій»(«red flare of dreams»), якого прагне душа Мері. Такий монолог важко назвати традиційно драматичним: головна героїня не лише не «характеризує» ні себе, ні дій, що відбуваються, а навпаки ще більше «завуальовує».

Підводячи підсумок аналізу особливостей віршування О. Олеся та В. Б. Єйтса, можемо стверджувати, що віршовані рядки драматичних творів обох митців на мовному рівні (особливо фонетичному та семантичному) зосереджують на собі значну увагу читачів, помітний тісніший зв`язок звукової організації зі змістовою. Засоби віршування, якими послуговуються обидва драматурги, крім того, що виконують композиційну функцію, сприяють й вираженню головної ідеї, створюють потрібну тональність твору. Віршована форма драматичних творів дозволяє авторові при потребі надати певному слову чи фразі своєрідного відтінку, створити більшу чи меншу емоційну піднесеність, напругу, перепади між якими створюють, за словами Т. С. Еліота, «ритм пульсуючої емоції, притаманний цілісній музичній структурі [1, c. 100]». О. Олесь та В. Б. Єйтс, як ми помітили, зуміли обрати ту систему віршування і той метр, які найкраще і найбільше придатні для їх естетичних намірів, а такі засоби віршування як, наприклад, рими, які передусім базуються на зіткненні не лише фонетичних, а й семантичних форм, значень слів разом із взаємодією їх з контекстом і обширністю асоціацій, є саме тією точкою перетину, де народжується музикальність драм поетів. Проте, у двох драматургів різних культур ми помітили різну мірку музичності їх творів: віршовані рядки драм О. Олеся внаслідок тісного зв'язку його поетики з народнопоетичною традицією захоплюють своєю мелодійністю і сприяють автоматичному сприйняттю змісту, а от у віршованих драмах В. Б. Єйтса, багатих асоціативно насиченими словами, доводиться стежити передусім за змістом і тоді їхня мелодійність сприймається на підсвідомому рівні.

віршування драматичний олесь єйтс

Література

1. Еліот Т. С. Музика поезії // Антологія світової літературно-критичної думки / ред. М. Зубрицька. - [2-е вид., допов.]. - Львів: Літопис, 2001. - С. 95 - 106.

2. Єйтс Вільям Батлер. Вибрані твори: Поезії, поеми та драми / В. Б. Єйтс; [пер. з англ. О. Мокровольського; передм. С. Павличко; післямова І. Мокровольської]. - К.: Юніверс, 2004. - 640 с. - (Лауреати Нобелівської премії).

3. Есин А. Б. Анализ произведений в аспекте рода и жанра / А. Б. Есин // Принципы и приемы анализа литературного произведения: учеб. пособие для студ. и препод. филол. факульт., учителей словесников. - [3-е изд]. - М.: Флинта: Наука, 2000. - С. 208 - 228.

4. Йейтс У. Б. Общее введение к моим сочинениям (отрывки) / У. Б. Йейтс; [перевод с англ. Г. Кружкова] // Йейтс Уильям Баталер. Роза и Башня. - СПб.: Симпозиум, 1999. - C. 446 - 450.

5. Малютіна Н. Інтенціональність висловлювань та способи їх художнього функціонування у драматичних творах О. Олеся / Н. Малютіна // Слово і час. - 2004. - № 12. - С. 42 - 50.

6. Олександр Олесь. Твори: в 2 т. / О. Олесь; упор., передм. Р. Радишевського. - К.: Дніпро, 1990. (При подальшому посиланні на це видання в тексті зазначається том і сторінка).

7. Олійник О. Початки символізму в українській драматургії (На матеріалі п'єс О. Олеся та С. Черкасенка): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: 10.01.02 / О. Олійник. - К.: АН України, Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 1994. - 19 c.

8. Павличко С. Дискурс модернізму в українській літературі: монографія / С. Павличко. - К.: Либідь, 1999. - 417 с.

9. Радишевський Р. Журба і радість Олександра Олеся / Р. Радишевський // Олесь О. Твори: в 2 т. - К., 1990.--Т.1.--С. 5 - 50.

10. Berryman, Charles, W. B. Yeats: Design of Opposites / Ch. Berryman. - N. Y.: Exposition Press, 1967. - 149 p.

11. Eliot, Thomas Sterns, The Sacred Wood: Essays on Poetry and Criticism / T.S. Eliot; [reprint of the 1920 ed.]. - London: Methuen, 1960. - xix, 171p.

12. Riquelme, John Paul, Yeats`s Passionate. Composed Style / J. P. Riquelme // An Annual of Critical and Textual Studies. - Volume XIII. / ed. by Richard J. Finneran. - Ann Arbor: The University of Michigan Press, 1995. - P. 102 - 110.

13. Toporov, Vladimir N., William Butler Yeats: «Down by the Salley Gardens». An Analysis of the Structure of Repetition / V. N. Toporov // PTL: A Jornal for Descriptive Poetics and Theory of Literature. - 1978. - № 3. - P. 95 - 115.

14. The Variorum Edition of the Poems of W.B.Yeats / ed. by Peter Allt and Russel K. Alspach. - New York: Macmillan, 1957. - XXXV, 884 p.

15. The Variorum Edition of the Plays of W.B.Yeats / ed. by Russel K. Alspach. - New York: Macmillan, 1966. - XXV, 1336 p.

16. Yeats W. B. Plays and Controversies / W. B. Yeats. - London, 1923, 1963. - 416 p.

Размещено на Allbest.ru