Літературознавча інтерпретація історичної драми Івана Огієнка "Розп'ятий Мазепа"

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ІСТОРИЧНОЇ ДРАМИ ІВАНА ОГІЄНКА «РОЗП'ЯТИЙ МАЗЕПА»

Н.М. Тимощук

Вінницький національний аграрний університет

У статті здійснено спробу літературознавчої інтерпретації історичної драми Івана Огієнка «Розп'ятий Мазепа», яка прислужилася розширенню інтелектуальних обріїв, європеїзації рідної літератури через поглиблення психологізму, розбудувала гуманістичний пафос письменства: відстояла духовні цінності, заперечила бездуховність, піднесла високі зразки мужества, стійкості головних героїв за трагічних обставин буття. Процес мистецького засвоєння та художнього переосмислення історичної постаті Івана Мазепи детермінований плином часу, його ідеологічними й художніми стереотипами і домінантами. Історична драма Івана Огієнка - вагомий внесок у розвій української літератури.

Ключові слова: Мазепа, історична драма, художнє моделювання, проблематика, історизм, ретроспекція.

огієнко мазепа драма історичний

Постановка наукової проблеми та її значення. Аналіз дослідження з цієї проблеми. Художній образ ясновельможного гетьмана Івана Мазепи був «олітературений» десятками авторів, його зображували Ф. Вольтер («Історія Карла ХІІ»), В. Гюго (поема «Мазепа»), Дж. Байрон (поема «Мазепа»), М. де Вогюе («Мазепа в легенді та історії»), А. Мей (драма «Степовий Король»), Р. Готтшаль (драма «Мазепа»), А. Мютцельбург (повість «Мазепа»), Ю. Словацький (трагедія «Мазепа»), К. Рилєєв (поеми «Войнаровський» і «Мазепа»), О. Пушкін (поема «Полтава»), Ф. Булгарін (роман «Мазепа»), О. Мордовцев (роман «Цар і гетьман»), Ф. Уманець (монографія «Гетьман Мазепа»), Т Шевченко (вірші «Чернець», «Іржавець», «Археологічні нотатки»; повісті «Музыкант», «Близнецы»), С. Руданський (поема «Мазепа, гетьман український»), В. Сосюра (поема «Мазепа»), І. Огієнко (митрополит Іларіон) (драма «Розп'ятий Мазепа») ... Однак «навіть найповніші й найоб'єктивніші видання сучасної мазепіани не несуть вичерпної інформації історико-біографічної та художньої інтерпретації буття і діянь Івана Мазепи» [1, с .170].

Іван Огієнко - «людина енциклопедичних знань, праці та обов'язку» (М. Тимошик). Багатогранність творчого потенціалу цієї особистості, як ученого, педагога, державного, громадського, церковного та культурного діяча, неодноразово ставала об'єктом наукових студій вітчизняних і зарубіжних науковців, адже як мовознавець, літературознавець, редактор, видавець, ректор, міністр, митрополит, історик він зробив вагомий внесок у поступ сучасної української науки.

Неможливо визначити превалюючий напрям діяльності українського мислителя-митрополита Івана Огієнка, хоча важко не погодитися з думкою В.П. Біляцької, «письменницька найменше досліджена» [1, с.170]. Поетичний доробок Івана Огієнка - самобутній феномен української літератури ХХ століття, вагомий внесок у розвій естетичної думки рідного краю. Сьогоднішній стан дослідження означеної проблеми спричинений загальним рівнем літературознавчого осягнення поетики митця. На думку Лілії Демидюк, «це зумовлено тим, що дослідники зосереджують свою увагу здебільшого на літературній, педагогічній та перекладацькій діяльності цієї різносторонньо обдарованої особистості»[3, с. 170].Звісно, українське «материкове» літературознавство зусиллями О. Даниліної, Є. Сохацької, М. Тимошика, В. Біляцької продовжило і поглибило дослідницьку та видавничу діяльність діаспорних вчених, проте донині бракує літературознавчих досліджень історичної драми Івана Огієнка «Розп'ятий Мазепа». Проблему для автора статті становить історичний дискурс твору, звідси випливає мета цієї короткої студії - проаналізувати особливості моделювання історичної постаті гетьмана у драмі.

Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих результатів дослідження. Тема Мазепи була завжди домінантною та актуальною для Івана Огієнка, він є автором історично-канонічних і науково-дослідних студій, присвячених великому гетьману, а також ним було створено його художній образ в історичній драмі. Смислова напруга заголовків викликає односпрямовані вібрації образних асоціацій, що задають і водночас містять у собі символічний код до розшифрування художнього змісту цих творів. Назва історичної драми глибоко алегорична - «Розп'ятий Мазепа», адже гетьмана віками «розпинали» як за життя, так і після відходу в небуття. Гадаємо, що Іван Огієнко також намагався провести паралель між жертовністю Христа-спасителя та Івана Мазепи. Ідея спасіння нації, держави України, її воля, честь і свобода - це все те, за що «розп'яли» гетьмана українського козацтва. «Не важко здогадатися, що ці проблеми цікавили самого Огієнка і проектувалися на сучасну Україну, куди не було йому дороги, і були його мрією про волю України, якою він жив усе своє життя. У цьому плані можна говорити про автобіографізм образу Мазепи. Розп'ятість Мазепи - це, передусім, розп'ятість самого Огієнка на чужині» [9, с.182].

Світло письменницького юпітера спрямоване на відтворення мистецтвом слова останніх днів життя розбитого, знеславленого й переслідуваного російським царатом Івана Мазепи після Полтавської битви. Хронологічні межі твору охоплюють невеликий період 1709 року (від 7 липня до 21 вересня), події в драмі розпочинаються в Очакові (перших три дії), а завершуються в Бендерах (четверта та п'ята дії). «Розп'ятий Мазепа» не має гострого сюжету, це драма не дії, а ідей, це інтелектуальна драма [9, с.181].

Іван Огієнко «надзвичайно вдало передав ментальність значної частини верхівки козацької держави, серед якої жив гетьман і на яку мусив зважати» [10], зображуючи нараду старшини, яка звинувачувала гетьмана у поразці та недоліках керування державою, бо «мріяв волю Україні здобути тихою ходою» [7, с.182]. Автор вустами запорозьких ватажків дорікає гетьманові за політичні прорахунки, найтяжчі помилки, що призвели Гетьманщину до поразки, серед них надмірна утаємниченість планів, це й незгода із Запорізьким Військом, унаслідок чого народ був не готовий до вирішального кроку і не піднявся на боротьбу, як за часів Б. Хмельницького. Гетьман гідно вислуховує усі звинувачення, гірко підсумовуючи: «Коли ти виконав завдання, то ти герой - навіки славен, а ні, - то йдеш на розпинання, у світі звичай цей - із давен» [7, с.182].

Пророчо-актуально звучать слова гетьмана з далекого 1709 року і нині, у 2016 р., адже він слушно зауважував: «Хіба не бачите і нині: наш край не був готов до бою!.. Як ми всі націю соборну, у всім єдиною не створим, - зітруть нас легко вражі жорна, ми будем ввік народом хворим...» [7, с.182]. Проблема «хронічної нашої роз'єднаності, невміння і небажання поступитися власними принципами заради спільної ідеї, прагнення володіти власною булавою» [10] наскрізно звучить у творі як один з домінантних лейтмотивів.

Національна єдність і цілісність, незалежність України є надзвичайно вагомими для автора, навіть у коментарях «Дієві особи» читаємо: «...у цій драмі слова: Держава, Воля, Ідеал, Мама, Мрія, коли вони визначають Державність України, пишуться з великої букви, як священне слово для українця!...» [7, с.13]. Бажання автора бачити Україну вільною, незалежною державою прочитується навіть у ремарках, «драма дихає» (Є. Сохацька) ним. «Цей наш руїнницько- запроданський дух - це червона нитка й основна ідея твору митрополита Іларіона», [2, с.5] - зазначав професор Бучинський про головну думку твору.

Національна історія відтворена Іваном Огієнком в ретроспекції, асоціативних спогадах героїв: вони пригадують історичні події та події особистого життя, рідні українські землі і,звісно, картини знищеного Батурина. «Використання ретроспекції сприяє встановленню тісного зв'язку життя окремої людини, в даному випадку - гетьмана, з історичним часом і стає частиною не скільки особистого, стільки загального соціально-історичного часу, поданого в рамках реального» [1, с.174]. Читач сприймає події, як історичного так і приватного характеру, через призму думок, переживань головних героїв.

«Історична особа - це завжди явище своєї епохи, хоча кожен письменник, звертаючись до образу, дивиться на особистість з точки зору свого часу. Можна сказати, що в тому, як інтерпретується який-небудь героїчний вчинок у художньому творі, виявляється світоглядна суть підходу до нього» [11, с.148]. У драмі «Розіп'ятий Мазепа» інтерпретовано історичні події, які мали доленосне значення не тільки для гетьмана, а й усієї України. Художньо моделюючи образ головного героя, автор відображає діяння історичної особи, полководця, суспільного діяча, який все життя «...для України готов здобути був і Неба!» [7, с.54], «думав-мріяв про Свободу: дать Мамі Сонечко ясне, здобути Волю для народу» [7, с.14]. Михайло Лєцкін, порівнюючи образ Мазепи, змодельований Іваном Огієнком, зазначає: «Втім, його Мазепа, який кається у своїх помилках (відрив від Запорозької Січі, загравання з Москвою та Варшавою тощо), більш перегукується із трактовою М. Костомарова, ніж Л. Старицької-Черняхівської. Втім, і в І. Огієнка - Іларіона І. Мазепа, передусім, - український державник- соборник, патріот-антимосковець, православний християнин, тільки не революціонер, а поступовець» [6, с.159]. Подібно до Мойсея І. Франка, Івана Мазепу не розуміють навіть найближчі люди, зокрема найлютіші звинувачення звучать з вуст Костя Гордієнка.

Формою передсмертної молитви-каяття гетьмана митрополит Іларіон акцентує на політичних поглядах Івана Мазепи, його любові до рідної землі, а також його духовності і непохитній вірі в Українську Православну Церкву. З огляду на це історична драма митрополита Іларіона прояснює не тільки релігійні цінності гетьмана, які не були домінантними у моделюванні художнього образу гетьмана попередниками Івана Огієнка, автор наголошує на християнському світогляді головного героя і його тверду підтримку і віру в дуалістичну єдність церкви і держави.

Головний зміст художнього твору закодовується певними символічними системами, що мають прадавнє міфологічне походження і є засобами вияву підсвідомих потягів душі письменника. Батьківщина у Мазепи асоціюється із високим дубом, могутнім деревом, що є символом «роду, довголіття» [4, с.204],«влади і слави» [8, с .148].

Усі дійові особи драми - люди однієї епохи, одного часу, майже однаково сильні вірою, це переважно старші офіцери, які разом з гетьманом втекли до Бендер: Пилип Орлик, Кость Гордієнко, Андрій Войнаровський, Іван Мирович та ін., Іван Огієнко подає їх короткі біографії у надзвичайно розлогих коментарях до драми, це своєрідні «енциклопедичні статті про історичних діячів» [5, с.237]. У творі письменник перейшов від фізичної характеристики до психологічної, від передачі своєрідних рис зовнішнього вигляду героя до дослідження особливостей його внутрішнього життя.

Висновки. Історична драма «Розп'ятий Мазепа» - «один із кращих драматичних творів І. Огієнка» (М. Тимошик), вона прислужилася розширенню інтелектуальних обріїв, європеїзації рідної літератури через поглиблення психологізму, розбудувала гуманістичний пафос письменства: відстояла духовні цінності, заперечила бездуховність, піднесла високі зразки мужества, стійкості, душевної чуйності головних героїв за трагічних обставин буття. Процес мистецького засвоєння та художнього переосмислення історичної постаті Івана Мазепи детермінований плином часу, його ідеологічними й художніми стереотипами і домінантами. Історична драма Івана Огієнка - вагомий внесок у розвій української літератури, духовності, для якої притаманна насиченість історичного матеріалу, художньо правдиве моделювання минулого, тематична різновекторність, глибока проблематичність зображуваних подій. Осмислення поразки під Полтавою й трагедії України через призму реалій сьогоднішньої боротьби є нині надзвичайно актуальне і вагоме.

Список використаних джерел

1. Біляцька В.П. Поема «Розп'ятий Мазепа» Івана Огієнка в типологічному зіставленні історичних романів у віршах / В.П. Біляцька // Іван Огієнко: і сучасна наука та освіта : науковий збірник. - Кам'янець-Подільський : Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, 2015. - Вип. ХІ. - С. 170-175.

2. Бучинський Д. Історична драма про гетьмана Мазепу / Д. Бучинський // Віра й Культура (Вінніпег). - 1961. - №8. - C. 5-15

3. Демидюк Л. Вірші Івана Огієнка як інтерпретація поетико-філософського світу Тараса Шевченка / Л. Демидюк // Українське літературознавство. - 2013. - Вип. 77. - С. 171-175.

4. Жайворонок В. Знаки української етнокультури : словник-довідник / В. Жайворонок. - К. : Довіра, 2006. - 703 с.

5. Козачук Н.В. Драматична поема «Розп'ятий Мазепа»: від символізму до анти- колоніалізму / Н.В. Козачук // Іван Огієнко: і сучасна наука та освіта : науковий збірник. - Кам'янець-Подільський : Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, 2015. - Вип. ХІ. - С. 236-243.

6. Лєцкін М.О. «Я мріяв волю Україні здобути...» (письменники на життєвому шляху Івана Огієнка: драматург Людмила Старицька-Черняхівська) / М.О. Лєцкін // Вісник Житомирського державного університету. - 2011. - Вип. 59. Філологічні науки. - С. 158-161.

7. Митрополит Іларіон. Розп'ятий Мазепа: Історична драма на п'ять дій / Митрополит Іларіон. - Вінніпег : Наша культура, 1961. - 89 с.

8. Символы, знаки, эмблемы : энциклопедия / авт.-сост. д-р ист. наук, проф. В.Э. Багдасарян, д-р ист. наук, проф. И.Б. Орлов, д-р ист. наук, проф. В.Л. Телицын ; под. общ. ред. В.Л. Телицына. - М. : Локид- Пресс, 2003. - 495 с.

9. Сохацька Є.І. «Молюся за ввесь рідний край...» : Штрихи до життєпису Івана Огієнка та його культурологічної діяльності / Є.І. Сохацька. - Кам'янець- Подільський : ПП Мошак М.І., 2007. - 276 с

10. Тимошик М. Еволюція творення образу Івана Мазепи у працях Івана Огієнка / М. Тимошик. - Режим доступу: http://journlib.univ.kiev.ua/index. php?act=article&article=1212.

11. Червинская О.В. Функциональная специфика творческого восприятия исторической личности (Жанна д'Арк в современной общеевропейской и французской литературной традиции) / О.В. Червинская // Питання літературознавства. - Чернівці : Рута, 1995. - Вип. 2. - С. 145-159.

The article is an attempt to interpret literary the historical drama «Crucified Mazepa» of Ivan Ohienko; it has expanded intellectual borders, has made our literature European by deepening its psychological aspects, has developed humanistic pathos of writing. It defend moral values, denied lack of spirituality held the highest examples of courage, characters resistance under the tragic circumstances of life. The process of artistic assimilation and artistic rethinking of hetman Ivan Mazepa is determined by modern realities, their ideological and artistic stereotypes and dominats. The historical drama «Crucified Mazepa» of Ivan Ohienko is a considerable and valuable contribution to the development of Ukrainian literature.

Key words: Mazepa, historical drama, art modeling, perspective, historical, retrospection.

Размещено на Allbest.ru