Тема школи у творчості сучасної дитячої письменниці Галини Малик

Размещено на http://www.allbest.ru/

Тема школи у творчості сучасної дитячої письменниці Галини Малик

Фоміна О.В.

Анотація

У статті окреслено тему школи у творчості сучасної дитячої письменниці Галини Малик. Охарактеризовано загальні теми школи в українській літературі. Проаналізовано такі твори Галини Малик, як: "Абра&Кадабра", збірка невеличких анекдотичних творів "Сміятись заборонено!", вірші дитячої поетеси.

Ключові слова: школа, Галина Малик, сучасна дитяча письменниця, жанр, вірш, повість-сюр.

Дослідник Г. Грабович, розмірковуючи над поняттями жанру і стилю, небезпідставно зазначав: "...жанр - література в мікрокосмі: це й сукупність конкретних текстів, і динаміка співвідношень вартостей, норм, впливів, читацьких виповнених чи невиповнених очікувань. Жанр також стає носієм естетичного осягнення, що є суттю літератури як мистецтва і таким чином стає позачасовим" [1, с. 27]. Його дослідження в невідривній єдності зі стилем постає об'єктивним аналізом літературного процесу з урахуванням як магістральних явищ, так і поодиноких, адже факт їх появи надає їм морального, історичного авторитету: "Тільки тоді історія нашої літератури постане перед нами у всій своїй складності, і, власне, в тій складності буде привабливішою" [1, с. 33].

В українському науковому дискурсі з проблем літератури для дітей та юнацтва радянського періоду була поширена думка, що одним із її магістральних явищ є так звана шкільна проза - твори, у яких під тим чи іншим кутом зору розглядають проблеми стосунків дітей у навчальному колективі, з учителями, батьками, вибір майбутньої професії, веселі пригоди на канікулах тощо. Цієї думки дотримувалися Д. Білецький, Ж. Букетова, О. Будугай, В. Неділько, Н. Сидоренко та ін. Школа увібрала "майже все: і друзів, і добрих десять років життя, і радість відкриттів, і прикрість невдач, відчуття власного зростання, і народження осмислених понять "я" - "ми", "хочу" - "треба" [2, с. 112]. Факт виокремлення шкільної прози припадає на 20 - 30-ті роки минулого століття, коли на передній план щодо художньої творчості в радянській літературі почали висуватися дидактично-ідеологічні вимоги, а основною функцією творчості для дітей стала виховна. Ставлячи на перше місце з-поміж набору жанротвірних чинників (обсяг твору, стилістична тональність, сюжетні й композиційні особливості тощо) тематичний складник художньої творчості, радянське літературознавство визнавало створені жанрові різновиди "шкільна повість", "шкільний роман", а також "шкільна поезія". школа література твір

У середині минулого століття тема школи стала актуальною серед "класиків літератури для дітей та юнацтва" (О. Донченко, О. Копиленко, Ю. Збанацький), яким належало авторство надзвичайно популярних на той час (насамперед у середовищі ідеологічно налаштованої критики) типових "шкільних" текстів, що здебільшого були покликані оспівувати щасливу комсомольсько-піонерську дійсність школярів усуміш з не менш цікавим життям радянських учителів. Очевидно, усе ж більш логічно вести мову про тему школи, що реалізується у творах різного жанрового і стильового формату. Її широка популярність серед читачів зумовлена діалогічною природою художньої літератури. Будучи складною системою текстуальних кодів, за допомогою яких організовується фабульний простір, твір, у якому школа присутня на тематичному рівні, містить інформацію про близький дитині світ, прогнозує читацьке розуміння, підтримує зацікавленість у читанні, провокує реципієнта до обговорення актуальних і близьких йому проблем.

М. Жулинський, розмірковуючи про перспективи розвитку української літератури в посттоталітарному ХХІ столітті, звертає увагу на надзвичайно складний процес вивільнення з колективної свідомості, стереотипного мислення, "із чіпких обіймів брежнєвського ілюзорного статку і дозованої свободи під блюзнірським гаслом "служіння рідному народові". Письменників радянського періоду, які увійшли в друге тисячоліття, дослідник називає "уламками гігантської планети Імперія", частками колективного "ми", ідеологічно згуртованого суспільства" [3, с. 625 - 627].

Ця тенденція стосується й жанрово-стильового виміру літератури для дітей та юнацтва межі ХХ - ХХІ століть. У 50 - 80-ті роки минулого століття задля розкриття підліткових проблем письменники часто вдавалися до художнього узагальнення певної гострої соціальної тези, що супроводжувалось, зазвичай, драматичністю сюжету або посиленням психологізму підлітково-шкільної повісті за рахунок лірико-романтичного чи лірико-психологічного начала. Робилося це, на думку Р. Стаднійчука, з метою привернути увагу до моральних проблем підлітків, зробити максимально виразним сюжет твору і його художньо-естетичний зміст [7, с. 16]. Посилення пригодницького складника у творах на шкільну тему (Вс. Нестайко, Я. Стельмах, А. Костецький, Б. Комар) у 70 - 90-ті роки неминуче призвело до концентрації їх сюжетів, динамічної напруги, креативності дій персонажів, які прагнуть стати самодостатніми особистостями. У силу типологічної спорідненості з реципієнтом - прагнення дитини й підлітка до яскравого, надзвичайного, здатність до співпереживання героям, які долають небезпечні перешкоди, колоритна обстановка, швидка зміна місця дії, велика роль таємниці - пригодницькі твори відповідали підлітково-дитячому досвіду [8, с. 82 - 83].

Особливе місце в доробку письменників ІІ половини ХХ ст. - I половини ХХІ ст. посіли пригодницько-шкільні твори, у яких тема школи пожвавлена пригодницьким сюжетом. Вони викликають найбільший інтерес сучасних читачів. Способи художнього моделювання пригоди і її вплив на жанрову форму твору, специфіка естетико-художніх пошуків Вс. Нестайка, Я. Стельмаха, В. Бердта, Г. Малик та інші."Шкільна тема" у творі для дітей та юнацтва зазвичай передбачає, крім дитячих персонажів, і розробку персонажів дорослих.

Мета розвідки - дослідити тему школи у творчості сучасної української дитячої письменниці Галини Малик.

Зважаючи на активну експлуатацію теми школи в літературі ІІ половини ХХ ст. - І половини ХХІ ст., що розчинялася в масиві різножанрових творів для і про дітей, у роботі окрему увагу приділено дослідженню специфіки її інтерпретації письменниками різних стильових напрямів. Це дало можливість спостерегти еволюційні зміни в літературі для юного читача, що характеризувались поступовим відходом від практики "соцреалізму", пошуком нових шляхів діалогу з адресатом. Встановлено, що одним із пріоритетних напрямів у розбудові шкільної теми у творах Галини Малик є актуалізація пригодницького компоненту, посилення динамічності сюжету, введення елементів інтриги, гри, узгоджених з віковими запитами читачів. Пригодницькі невеличкі анектодичні твори Галини Малик "Сміятись заборонено", вірші "Пісня про слова", "Слухняні літери", "Буква А", "Улюблений предмет", "Знає Вітя все на світі", "Чергова", повість-сюр "Абра&Кадабра" на тему школи оптимізують читацьку рецепцію, вияскравлюють константи літератури для дітей та юнацтва, своєрідність дитячого світу.

Кожний твір Галини Малик, без перебільшень, є високим зразком літератури, де щоразу відкривається нова грань осмислення письменницею дитячого космосу і водночас гострішає відтворення того, як бачать навколишнє буття школярі, народжені в реаліях інформаційної доби з усіма її здобутками й втратами.

Повість-сюр "Абра&Кадабра" адресована одночасно дітям і дорослим.

Галина Малик в "Абракадабрі" продовжує розкривати очі читачам на виразкові хвороби суспільства, які кровоточать і потребують кардинального втручання нехай "не хірурга зі скальпелем", а хоча б письменника з сатирично-іронічним пером.

Навіть діти втягнуті у цей брудний і недосконалий дорослий світ: вони просто пристосовуються до умов життя. Не випадковим у творі "Абра&Кадабра" був вибір почварою першої жертви та помічника. Це учень п'ятого класу гімназії Вася-Денвер, який ненавидів навчання, заздрив крутим хлопцям, бо не мав комп'ютера та найсучаснішого мобільного телефону. А поки цього всього не мав, то виміщав свою злість на слабших однокласниках, собаках, котах. Це типова сучасна цивілізована дитина з не надто забезпеченої сім'ї, де матеріальні проблеми є насущними, а будь-які інші не вирішуються з тої простої причини, що потреби в духовному, моральному, фізичному розвиткові просто не існує. І де ж узятися справжнім людським цінностям, якщо вони в цьому суперцивілізованому та до краю зматеріалізованому світі не в ціні. Школяр виявився доволі кмітливим хлопцем: швидко зрозумів, як мати вигоду із ситуації, що склалася. Він стає перекладачем, адже залишається чи не єдиним, хто розуміє людську мову.

Отже, Вася почувається переможцем, героєм свого часу. Йому до рук припливло таке давно жадане багатство. І зовсім неважливо, який обирається для цього шлях - прихований чи прямий шантаж, вимагання, погрози: гімназист Денвер - господар становища. Утішені його найбільші амбіції: він має все, чим був обділений: найсучасніші комп'ютери, мобільні телефони, цифрові камери, одяг, гроші. Проте біда в тому, що немає перед ким хизуватися: усі заклопотані спільною проблемою - втратою мови та можливості порозумітися. Завершення історії життя Васі трагікомічне: він сам стає почварою, оброслою золотавим хутром (подіяли краплі, які щоночі капав хлопцю у вухо мутант) [4, с. 17], зате обвішаний мобільниками, цифровими апаратами, з грубою чорною барсеткою на поясі. Автор показує своїх героїв в екстремальній ситуації, адже найкраще пізнається людина у випробуваннях, про що свідчить поведінка школяра. Авторка зобразила матеріальну сторону школяра-Васі, який на все готовий заради грошей, комп'ютера, мобільного телефону, що характеризує майже половину дітей у реальному світі сьогодення.

Сучасні "гендерні тексти", розраховані на дитячу рецепцію, побудовані за пригодницьким принципом з елементами детективу, гри, фантастики, з урахуванням специфіки дитячого сприйняття художньої реальності, й засвідчують трансформацію гендерних рис.

Авторський ігровий стиль, що передбачає насамперед гру мовними ресурсами, актуалізує авторське іронічне бачення дійсності, за допомогою якого досягається естетичний ефект.

Галина Малик, конструюючи образи твору, інтуїтивно "шукає" гострі (з педагогічного погляду) епізоди з їхнього шкільного життя з такою подієвою концентрацією, що дає змогу вловити найважливіше в їх характерах і по-можливості доступно і зрозуміло презентувати їх читачеві. Автор при цьому демонструє знання психології дитини й підлітка, педагогічний хист і обізнаність у тонкощах проблем виховання, які часто межують з надмірною дидактикою й моралізаторською наївністю. Наприклад, у збірці "Сміятися заборонено!" у невеличкому оповіданні "Про Свєту Сушко" письменниця зображує шкільну мораль, що на уроках потрібно вчитися і уважно слухати, а не спати на останній парті: "Свєта Сушко дуже любила спати. Якось вона заснула на уроці. Урок закінчився, Свєта спить. Всі пішли додому, зачинили школу, а Свєта спить " [6, с. 87]; у творі "Про Миколу Микитася" Галина Малик нам хоче донести, що потрібно вести здоровий спосіб життя школярам і не тільки, не треба палити, а треба дітям вчитися у школі: "Микола Микитась навчився палити за шкільним туалетом. Візьме сигарету в зуби, припалить і попихкує. - А хлопці, хто не вміє, просять: - Навчи, навчи, Микито!" [6, с. 88]; у творі "Про Вітю Димченка" письменниця закликає школярів ніколи не обманювати вчителів, коли не вивчив домашнє завдання, а то "дим із рота піде..." : "Вітя Димченко біля дошки відповідав урок. Вірніше, НЕ ВІДПОВІДАВ, бо нічого не знав. - Димченко, ти вчив дома правило? - спитала Надія Михайлівна. - Чесне слово, вчив! - сказав Вітя. - Я аж двадцять разів повторював! Після цих слів у Віті з рота почав клубами валити густий білий дим" [6, с. 90].

Тема школи у творах Галини Малик вводить читача у світ веселих пригод. Деякі з них за змістом дуже близькі до народних. Відомі фольклорні сюжети набувають в її інтерпретації нових акцентів, більш відповідних світосприйманню дітей. Новаторство письменниці полягає в тому, що вона створила нову текстову тканину - виклад відомих сюжетів. По суті, це друге народження давніх казок: "Сергій Бузькин зробив собі металістський костюм. Нашльопав на куртку і штани металевих бляшок, одягнув на руки і шию металеві ланцюжки, ще й на ранець блискучу наклейку "Хеві метал " приліпив. Та й пішов до школи. А по дорозі його сорока вкрала йу гніздечко принесла" [6, с. 86], Галина Малик по-новому розповіла віршовану казку "Сорока-білобока..."; "..Коли це їде повз школу принц на коні. Почали всі його просити: - Ходіть, поцілуйте нашу Сплячу Красуню. Може, вона прокинеться? Прийшов принц, подивився, та й каже: - Не буду я її цілувати! Вона вся павутинням заросла і пилюкою припала! Самі її цілуйте! Та й поїхав далі на своєму коні. А Свєта Сушко так і залишилася на все життя без принца" [6, с. 87] - у процесі роботи над старою казкою авторка збагачує її новими барвами - авторською іронією - "Принц і Спляча Красуня"; "....- Микита - це котрий у кожах. Кожум'яка. А Змій Горинич - це у котрого дим із рота! Диви, який, ще й обдурює! Ану, поїхали з нами! І довелося Миколці Микитасю працювати на зірці Альфа Центавра Змієм Гориничем, аж поки в нього сигарети скінчилися...." [6, с. 88]. Галина Малик створює оригінальний сюжет, який доносить до дітей "розумну мораль" через оновлену стару казку "Змій Горинич".

Для творчості Галини Малик характерне обігрування "анатомування" слів, несподівані рими, напружений, динамічний ритм, задерикуваті інтонації. Короткі вірші на шкільну тематику сповнені ударної енергетики, своєю художньою тканиною ці віршики нагадують лічилки або ж бечівки. Це особливий світ письменниці, який розрахований на сприйняття школярем особливої теми - теми школи: "Я багато літер знаю - як букварик відкриваю, у рядок вони стають - теж мене упізнають" [5, с. 356]; "Я сьогодні вчила брата букву А розпізнавати" [5, с. 362]; "..І на зборах в класі крикнув з місця Вася: - Та зате я з гірки їду на п 'ятірки" [5, с. 363].

Галина Малик зробила вагомий внесок у скарбницю сучасної дитячої літератури для дітей різних вікових категорій. У своїх творах письменниця тактовно вчить дітей шкільної моральності на теренах сьогодення.

Література