Размещено на http://www.allbest.ru/

Література періоду "Бурі і натиску"

План

1. Антифеодальний виступ штюрмерів. Творчість поетів "Бурі і натиску"

2. Гердер та ідея народності. Характеристика творчості

1. Антифеодальний виступ штюрмерів. Творчість поетів "Бурі і натиску"

народний поезія гердер література

Літературний рух Німеччини, який отримав таку колоритну нашу "Буря і натиск" постав надзвичайно суперечливим та складним явищем.

У річних містах країни майже одночасно спостерігалися виступи молодих постів із найнесподіванішими для широкою кола суспільства бунтарськими нас і роями. Німецьким бюргерам, які подумки мріяли про здійснення соціальних реформ, ці виступи видавалися небезпечними. Влада (князі та курфюрсти) підозріло поставилась до новою явища в літературі, найбільш нетерпимі з них відразу ж вдалися до репресивних заходів.

Утворилось декілька літературних груп :

* гетінгенська (Л. Гелті, Г.Бюргер, С. Геснер. І. Форс. И. Мюллер);

* страсбурзька (Гете. Я. Лепц, Ф.Клінгер. Г.Вангер):

* швабська (Ф.Шіллер.,Д. X. ІІІубарт).

Всі учасники цих літературних груп висловлювали протест проти рунній, якою було охоплено соціальне життя у Німеччині, і. звичайно, проти феодальною режиму останньої.

У п'єсі Клінгера "Буря і натиск" ( 1776). що дала назву усьому рухові, була проголошена ідея бунту заради самою бунту, ніж заради певної усвідомленої мети. "Давайте бесноваться и шуметь, чтобы чувства закружились, как кровельные флюгеры в бурю. В диком і грохоте находил я не раз наслаждение, и мне как будто становилось легче", говорить герой п'єси юнак Вільд.

"Знайти забуття в бурі", "насолоджуватися сум'яттям" первісний зміст бунту молодих штюрмерів, які протестують, але ще не знають, як змінити це житія. Герой п'єси Клінгера Вільд, проте, знаходить застосування своїм силам: він миру шаг до Америки і бере участь у визвольній війні повсталих проти метрополії.

У творчості штюрмерів сильно і завзято зазвучали голоси на захист припиненої, подавленої людини.

У п'єсі "Дітовбивця" відтворено долю дівчини, звабленої та жорстоко обманутої розбещеним офіцером. Доведена жебрацтвом, голодом, все загальною зневагою до відчаю, дівчина здійснює злочин і гине на ешафоті.

У п'єсі "Гофмейстер" (1774) відображено життя бідного домашньою вчителя, який зазнавав постійних принижень та образ з боку господаря.

Революційний протест, заклик до свободи, уславлення великих поборників свободи звучали в оді "До свободи" Фріша Штольберга ( 1775).

Занепокоєне дворянство вдалося до вагомих заходів для придушення літературною руху, що, на їх думку, загрожував підвалинам соціального добробуту.

Доля поета Крістіана Шубатра ( 1743-1791) була похмурою пересторогою молодим поетом. Шубарт, видавець журналу "Німецька хроніка" в Ульмі, якій різко виступав проти свавілля князів, був зрадницьки заманеній на територію Вюртермберського герцогенства і провів у місцевій в'язниці 10 років.

Отже, головний ефект літератури "Бурі і натиску" в той історичний період, коли вона створювалась, полягала у її антифеодальному протесті. Цей протесі народжувався у свідомості має. Це була не усвідомлена до кінця, але не менш нагальна потреба суспільства змінити економічні, соціальні та політичні порядки в країні. Штюрмери, не підозрюючи того висловлювали саме цю потребу суспільства.

Незважаючи на глибоку симпатію представників руху до простого народу, вони не вірили у революційні сили останньою, що і становило їхню найголовнішу помилку. Народ, як вони вважали, не здатен відновлювати своє щастя, не повинні були зробити сильні та благородні герої.

Виходячи з цього твердження, штюрмери стали прославляти окремих героїчних особливостей, себе називати " буремними і геніями". а всю епоху "часом геніїв".

Культ героїчної особистості наклав свій відбиток і на їх естетичну програму, і на їхні етичні погляди відповідно.

Штюрмери були переконані: подібно до того як і героїчна особистість здатна перетворити суспільство, геніальний поет перетворює мистецтво.

Увагу представників руху привертає все надзвичайне, від їхніх грандіозних мрій до практичних звернень було далеко.

Кумиром штюрмерів був Жан-Жак Руссо. Французького просвітництва та німецьких поетів об'єднував пафос любові до народу. Разом з тим штюрмерами була сприйнята висунута Руссо недовіра до ідеї прогресу. Вони піддавали осуду цивілізацію та її надбання і натомість оспівували природний стан людини. її почуття, причому протест проти дійсності у штюрмерів, на відміну від французького просвітника, маг відкрито негативний і відразливий характер.

2. Гердер та ідея народності. Характеристика творчості

Теоретиком штюрмерства став Й. Г. Гердер (1744- 1803) За його ініціативи була випущенна брошура "Про німецький дух та мистецтво" ( 1772), яка містила "Витримки з листування про Осіанна та пісні стародавніх народів" самого Гердера, "Роздуми про стародавню німецьку історію" Юстуса Мерзера і "Про німецьке зодчество" В. Гете. Брошура прозвучала як маніфестація нових поглядів на мистецтво та художню творчість.

Гердер народився у містечку Морунген, "найкрихітнішому в безлюдній країні" (як охарактеризував її сам письменник) 25 серпня 1744 року у сім'ї бідного паламаря лютеранської церкви, водночас дзвонаря, півчою і шкільного вчителя. У сім'ї він прожив похмуру і сумну молодість, самотій, заляканий, під болісною загрозою "червоного галстука" прусської військової повинності, яка прирекла б його па двадцять років служби під орудою капрала. Тут він закінчив школу і невідомо, як би склалася пою доля, коли б не випадок, який у житті Гердера часто відігравав важливу роль. У Морунгені був розквартирований російський полк, і військовий хірург цього полку звернув увагу на кмітливого юнака. Він забрав його з собою до Кенігсберга, міста, де був відомий усій Європі університет.

Після закінчення університету Гердер о і рима и місце нас гора у Ризі, де пробу" п'яті, років (1764- 1769) На той час не місто входило до складу Російської імперії.

Гердер привертав до себе увагу насамперед незвичайними проповідями, сміливими за змістом, блискучими за формою, вони лише частково нагадували проповіді церковника.

Таким чином, можна з упевненістю підсумувати, що Гердер використовував церковну кафедру у просвітницьких цілях, розкриваючи перед слухачами нове розуміння історії, філософії, моралі та релігії. На той час він уже був автором двох книг, полемізував з ідеями Лессінга тощо.

Влаштувавши церковну кар'єру, Гердер несподівано все залишив і відправився у подорож, яка швидко закінчилася через брак коштів.

У 1770 році у Страсбурзі він зустрівся із юним Гете, студентом місцевого університету. Дружба між ними триватиме до кінця життя першого.

У 1776 році Гете, який переїхав до Веймару, запросив Гердера на посаду голови церковного відомства. Віднині і до кінця своїх днів Гердер проживатиме у Веймарі.

Друг і близький співрозмовник Гете був одночасно філософом, істориком, літературознавцем. У збірнику "Про німецький характер та мистецтво" -- маніфест " Бурі і натиску" (1773) він вмістив статтю "Шекспір", у якій порушив проблему невідповідності художнього часу і побутового, астрономічного, і водночас протиставив дві великі, але такі різні драматичні системи: античну та шекспірівську. Варто зазначити, що Гердер протиставляє Шекспіра представникам французької трагедії, яку вважав другорядною, наслідувальною.

Не залишився Гердер і осторонь мовознавства. У 1770 році ним був надрукований трактат "Про походження мови", у якому питання походження мови пов'язувалось із розвитком мислення.

Штюрмери утверджували поняття народності художньої творчості. Виразником цієї ідеї був Гердер, саме йому належить пальма першості у піднятті ідеї народності на висоту більшої принципової важливості. У цьому його найбільша заслуга перед людською культурою, і ця діяльність Гердера має бути висвітлена детальніше.

Цікавість до народної, усної, не зафіксованої на письмі поезії виникла ще до Гердера. Англійський учений-археолог Вуд написав книгу про Гомера ("Досвід оригінального генія Гомера", 1768), учений Персі збирав давньоанглійські балади тощо.

Однак, Гердер завів мову про вивчення народної творчості як загального завдання, надавши ідеї народності філософського звучання, створивши "Філософію народності".

Гердер звертався до авторитетних імен, які свого часу проявили цікавість до народної творчості. Він спирався на слова Лессінга: "поэты рождаются во всех странах света", "живые чувства не являются привилегией цивилизованных народов".

Його приклади збирати та інтерпретувати народні сюжети наслідували інші штюрмери, зокрема Гете, Бюргер.

Цікавість до народної поезії прокинулася майже у всіх країнах світу, і основна заслуга в цьому належала саме Гердеру.

Размещено на Allbest.ru