Нью-йоркський міф у романі "Регтайм" Е.Л. Доктороу

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Нью-йоркський міф у романі «Регтайм» Е. Л. Доктороу

Кравченко А. С., здобувач філологічного факультету Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна

Анотація

Статтю присвячено вивченню особливостей поетики Едгара Лоуренса Доктороу як творця «нового» міфологізованого історичного минулого на прикладі роману «Регтайм». Зроблено спробу дослідити характер і способи міфологізації історії в творі. Зроблено висновок, що в романі «Регтайм» нью-йоркський міф письменника слугує відображенням картини епохи прогресу в американській історії. міф регтайм доктороу

Ключові слова: сучасна американська література, міф, міфологізація, історіографічна метапроза, постмодернізм, історичний роман.

«Міф Америки» у літературі США ХХ ст. відобразився у творчості багатьох письменників, які вбачали в сучасній їм дійсності втрату національної ідеї та духу, вгасання національної свідомості, властиву минулим поколінням [2, с. 542]. Гострота переживання цієї трагедії породжує тему відродження колишніх ідеалів, основних елементів американської національної ідентичності [1, с. 12].

Творчість Едгара Лоуренса Доктороу (Edgar Lawrence Doctorow1931 р.н.) розглядається критиками як одне з найбільших досягнень сучасної американської літератури. Відомий своїм яскравим змалюванням американського життя XIX-XX ст. (зокрема Нью-Йорку), він вважається одним із найталановиті- ших, найамбітніших і найбільш шанованих американських романістів епохи постмодернізму.

У критиці творчість Е.Л. Доктороу привертала увагу таких відомих літературознавців, як Е. Варламова, Дж. Реберна, Г. Блума та ін. [1; 5; 6]. Але як у вітчизняному, так і в зарубіжному літературознавстві поетика ключового для всієї творчості Е.Л. Доктороу роману «Регтайм» («Ragtime», 1975 р.) залишається не в повній мірі дослідженою. При цьому її усестороннє охоплення важливе для більш глибокого теоретичного осмислення особливостей цього тексту та розвитку світової літератури постмодернізму в цілому. Актуальність нашої статті зумовлена потребою проаналізувати специфіку жанру історіографічної метапрози на прикладі творчості Е.Л. Доктороу. Наукова новизна дослідження полягає в здійсненні аналізу роману «Регтайм» Е.Л. Доктороу з точки зору міфологізації історії в творі. Метою статті є виявлення особливостей поетики Е.Л. Доктороу як творця «нового» міфологізованого історичного минулого на прикладі роману «Регтайм». Завданням статті є дослідження характеру і способів цієї міфологізації. Об'єктом дослідження є роман «Регтайм» Е.Л. Доктороу. Предмет дослідження - міфологізація історії у згаданому романі.

Міфологізацією історії називають процес генерації художнього образу (вимислу) та його результат на базі реальних історичних подій [3, с. 2]. У суспільстві, у тому числі і в художній літературі, значну роль відіграють політичні міфи новітнього часу і міфи масової культури. В історії залишаються тільки факти, які відчув на собі народ. Коли історичний факт стає символом або легендою, можна сказати, що він входить у міфічний простір історії. Тоді він повідомляє нам про народ, до якого відноситься: як цей народ сприймає світ, які його цінності і кінцеві цілі. Вивчаючи історичну подію, людина завжди її міфологізує і, в результаті, міфологізація бере гору над історичними фактами. Під час міфологізації історичний факт виходить за межі просторово- часових рамок і стає образом, символом.

З початку 1970-х рр. Е.Л. Доктороу критикував «велику американську мрію» у своїх романах. Театралізованість американського життя, відображена в його романах, тісно пов'язана з руйнуванням «американського міфу». Традиційною темою його романів стає життя іммігрантів, а ідея Америки як Землі Обітованої висміюється.

Дія в романі «Регтайм» відбувається на початку ХХ ст., коли США стають світовою державою. У романі знайшли відображення прагнення наукових відкриттів того часу і накопичення багатства, віра у величезні можливості людини і соціальне безправ'я, корупція і тероризм. Серед персонажів роману чимало історичних постатей: Г. Форд, Дж. Морган, Е. Голдман, З. Фройд, Г. Гудіні. Автор переосмислює канонічний образ цих знаменитостей, вносить у зображення історії чимало скептицизму та іронії, разом з тим виявляючи паралелі минулого з сьогоденням. Роман стосується теми скептичного ставлення до минулого і критики американського капіталізму. Також у творі постають питання про достовірність історичної белетристики, про співвідношення літератури й історії, в яких письменник бачить частини єдиного оповіді, причому література може стати «суперісторією».

Роман «Регтайм», як і інші кращі твори письменника, продемонстрував, за висловом критика М. Какутані, «магічну здатність Е.Л. Доктороу викликати духів давно зниклого Нью-Йорка з пилу і туману історії» [14, с. 1]. «Регтайму» притаманний історико-метафоричний стиль. Роман щедро наповнений багатими деталями і точними реаліями. Минуле на його сторінках буквально оживає. Але за історією завжди проглядає сучасне та актуальне.

Ґрунтуючись на реальних обставинах, Е.Л. Доктороу будує, однак, не документальну, а художню оповідь, де поєднання точних історичних деталей та вимислу створює яскраву картину цілої епохи історії Америки через зображення життя мешканців Нью-Йорку, починаючи з 1900-х рр. до початку Першої світової війни. Г. Блум назвав «Регтайм» «захоплюючим романсом» [6, с. 7]: роман базується на музичній основі стилю регтайм.

Л. Хатчін розглянула цей твір і як роман політичний, в якому показана «деполітизація робітничого руху» і виявлені загальні риси американської історії початку століття і шістдесятих років [10, с. 12]. Критика звинувачує Е.Л. Доктороу в «цинічному ставленні» до історії й американських міфів, але автор, говорить Л. Хатчін, створив свій міф про Америку, а не писав підручник історії. Ф. Джеймісон трактував роман як музичну комедію, своєрідну «поп-історію» Нью-Йорка [12, с. 225].

На наш погляд, у «Регтаймі» передається дух століття через зображення життя мешканців Нью-Йорку: «Because like all whores you value propriety. You are creature of capitalism, the ethics of which are so totally corrupt and hypocritical that your beauty is no more than the beauty of gold, which is to say false and cold and useless. And though the newspapers called the shooting the Crime of the Century, Goldman knew it was only 1906 and there were ninety- four years to go» [7, с. 34] («Так як і всі хвойди, ти цінуєш приватну власність. Ти - створіння епохи капіталізму, етика якого повністю корупційна та впевнена, що твоя краса є не інакше, ніж краса золота, штучного, холодного та непотрібного. І хоча в газетах пишуть про злочин століття, Голдман знала, що це тільки 1906 рік і дев'яносто чотири роки попереду») (пер. А.К.). Мі- фологізоване здійснення «американської мрії» висвітлюється на прикладах доль Татка, Г Форда та Дж. Моргана. В основі сюжету лежить ідея взаємозамінних компонентів. За Е.Л. Доктороу, в економічній історії Америки ця ідея реалізується Г Фордом, в культурній - Татком. Г Форд максимально механізує працю робітників, тому самих робітників сприймає як легко замінні механізми. Саме цим Г Форд привернув до себе увагу фінансиста Дж. Моргана, який побачив у Г. Форді те, що відчував у собі самому: «щось від фараонів». Величезна кількість однакових автомобілів, виготовлених на заводах Г. Форда, як і кількість копій фільмів, знятих Татком, не тільки свідчить про зростаючий добробут авторів обох проектів, але й про реалізацію «ідеї тотожності». Форд і Морган уособлюють американську мрію в її квінтесенсній формі, але їх домінування в суспільстві спричинює опір бідних службовців і чорношкірих.

Для Татка взаємозамінними виявляються не тільки актори в його фільмах, але і члени сім'ї. Від своїх батьківських функцій в романі відсторонюються двоє батьків і дві матері. Татко сам замінив доньці мати, потім ці функції взяла на себе його нова дружина. Втручання першого секс-символу Америки Евелін Несбіт в життя дівчинки Татко не потерпів, оскільки її поява була не ним режисована. Зате як актриса у його фільмах вона дуже підійшла. Важливо, що до роботи в кіно вона на сцені танцювала регтайм. Саме тому вона присутня в романі до останньої сторінки, хоча головний герой, виконавець регтайму на піаніно, зник з тієї причини, що його роль відігравали інші. Автомобілі, кіно і музика, їх багатофункціональність і взаємодія виконують в романі сюжетну і композиційну функції. Ці обра- зи-символи у сукупності створюють художній міф тогочасної дійсності Нью-Йорка та всієї Америки.

Художня своєрідність роману «Регтайм» дозволяє бачити в ньому «замасковану біографію» (термін Ж. Женетта). Включення автором себе в історію XX ст. викликає особливий інтерес до образу оповідача в романі. Оповідь у романі ведеться від імені дитини, а «ідеологічний коментар» дає письменник, який міфологізував своє дитинство на тлі міфологізації історії своєї країни.

Змальовуючи еру регтайму, Е.Л. Доктороу пише: «history was no more than a tune on a player piano» [7, с. 55] («історія була не більш ніж мелодія для гри на піаніно»). Америка залишилась культурою в русі, країною, де американська ідентичність ніколи не була статичною. Літературний критик Л. Фідлер вважає, що бути американцем означає «чітко уявляти долю, а не наслідувати її» [9, с. 89]. Так, у романі «Регтайм» уявна країна нагадує динамічну карточну гру з перемішаними історичними подіями і вигаданими результатами цих подій.

За критиком Д. Ембліджем, «Регтайм» демонструє, що «прогрес є ілюзією та історією повторення» і що з самого початку роману присутня «одна емоційна постійна надія» на краще життя, яку дослідник називає «прокляттям» [8, с. 398-400].

У насиченому історією творі присутні дати трьох загальновідомих історичних подій: підкорення Північного полюса американцями у 1909 р., страйк у Массачусетсі в 1912 р., загибель британського лайнера «Лузітанія» у 1915 р. від німецької торпеди. На наш погляд, історичні факти «ери прогрессу» ретельно відібрані в романі, щоб показати поступове перетворення США у провідну світову державу. Англійський дослідник Дж. Реберн вважає, що для письменника період 1900-1920 рр. є ключовим для розуміння історії культури Америки ХХ ст., оскільки регтайм передбачив еру джазу як домінуючу в культурі цілого століття [5, с. 44]. Таким чином, у романі «Регтайм» Е.Л. Доктороу зайняв позицію історичного ревізіоніста, запропонувавши нову схему періодизації культурної історії ХХ ст., яка переглядає розуміння минулого. Увага автора до таких другорядних для історії персонажів, як Колхаус або Татко, Гаррі Гудіні або Молодший Брат Матері контрастує з нормами історичної інтерпретації цього періоду. Адже для професійних істориків емблемою «ери прогресу» є президенти Теодор Рузвельт і Вудро Вільсон, чия політика зробила суспільство більш демократичним. Прийнято вважати, що такі перетворення стали можливі завдяки досягненню суспільної згоди про переваги еволюційних змін над революційними. Але жодне з досягнень американської демократії не знайшло відображення в концепції цієї епохи автором роману. Замість картини знайденої згоди в романі вирують конфлікти між чорними і білими, капіталом і працею, чоловіками і жінками, бідними і багатими, і в цих конфліктах - ключ до розуміння американської історії. Замість величного розгортання реформ, які роблять суспільство більш справедливим та демократичним, зображується суспільство, в якому основні питання економіки і права не стосуються фінансиста Моргана, сильнішого за уряд США. У творі головними героями є не середній клас, що підтримує реформи уряду, а аутсайдери і дисиденти, такі як Колхаус та Емма Голдман. Тому замість історичного оптимізму, викликаного американським «прогресом», Дж. Реберн бачить в романі іронічний скептицизм Е.Л. Доктороу з приводу того, чи можливий прогрес взагалі, принаймні, без фундаментальних змін у соціальній, економічній і політичній сферах. Цю саркастичну точку зору виражають найбільш принципові герої роману: Колхаус Уокер зрадницьки вбитий, товариші його розбіглися, Емма Голдмен депортована, а переконаний соціаліст «кінобарон» Татко перетворився на свою повну протилежність, ставши аристократом. Дж. Реберн приходить до висновку про те, що, на відміну від професійних істориків, Е.Л. Доктороу бачить в ері регтайма «не грядку для вирощування прогресивних реформ», а предтечу бунтарських шістдесятих [5, с. 44].

У газеті «Нью-Йоркер» П. Каел пише: «Це буфонада про картонні обриси у нашій свідомості фігури з фільмів, новин, популярної преси, мрій та історії, які зібрані докупи. Доктороу здійснив віртуозну гру з цими уривками - гру, яка залежить від того, чи має читач таку ж багату уяву як і автор» [13, с. 178]. Називаючи роман «елегантною книгою про гангстерів», П. Каел підкреслює, що Е.Л. Доктороу зобразив американську історію як «впевнену гру, яка перевіряє нашу здатність відрізняти факти від вигадки. Як колись сказав Вольтер: «Історія - це гра, в яку ми граємо з мерцями» [13, с. 178]. Отже, роману «Регтайм» притаманні загальні риси, характерні як для початку століття, так і для шістдесятих, а саме: політична істерія, утопічний радикалізм при помітному зростанні добробуту і, найважливіше, вихід на політичну арену нових соціальних груп американців: по-перше, євреїв-іммігрантів, по-друге, афроамериканців. Пародіюючи традицію зображення Америки на початку XX ст., за допомогою перерозподілу функцій головних героїв у сюжеті роману спостерігається, як ера регтайма змінилася ерою кінематографа. У рік створення роману (1975 р.) регтайм як музичний твір став знову популярний в Америці.

На нашу думку, «Регтайм» ставить під сумнів достовірність історичних документів, міфологізуючи історичні факти. Е.Л. Доктороу створив свій міф про Америку початку ХХ ст. Замість реалістичної картини того періоду зображується різнобарвний пастіш, художня хроніка, яка нагадує кіномистецтво. Слід зазначити, що в романі іронічно зіставляються опозиції: Форда і Моргана з Голдман і Букер Т. Вашингтон, промислову мрію Форда з Татковою мрією іммігранта витягти доньку з бідності, автомобілі Форда з кінематографом Татка, які є результатами взаємодії мистецтва і технологій. Також порівнюються лахміття Колхауса з водевілем, на якому Евелін Несбіт збирає тисячі людей. Чоловік Несбіт, Гарі Тоу, вбив її коханця, архітектора Стенфорда Вайта. Цей так званий злочин століття робить з неї на деякий час справжню знаменитість. Молодший Брат спочатку закохується в неї, але коли вона йому відмовляє, перетворюється на політичного бунтівника, революціонера. Трюк-визволення Гарі Гудіні стає метафорою визволення кожного успішного іммігранта.

Проведене дослідження дозволило визначити, що в романі «Регтайм» нью-йоркський міф Е.Л. Доктороу слугує відображенням картини епохи прогресу в американській історії. Твір проникнутий співчуттям до нестабільних політичних поглядів періоду початку ХХ ст. і належить до постмодернізму, який згідно з Л. Хатчін «денатуралізує деякі з домінантних особливостей нашого способу життя» [11, с. 65]. У «Регтаймі» чітко відчувається ритм того часу шляхом зображення доль персонажів різних соціальних верств населення Нью-Йорка. Міфо- логізація історичного минулого поєднується з ігровим началом та пильною увагою до соціально-економічних процесів. Поєднання правди та вигадки, гра історичними та культурними реаліями, стильова своєрідність прози Е.Л. Доктороу, змістовна глибина творів, різнобарвність та багатоплановість персонажів можуть слугувати предметом для подальших досліджень творчості письменника.

Література

Варламова Е. Образ Америки в литературе США первой половины ХХ века : дис. ... канд. філол. наук / Е. Варламова - Казань, 2010. - 213 с.

Вунд В. Мир и религия / В. Вунд. - М. : Эксмо, 2002. - 846 с.

Додола Э. Героический миф о Чапаеве / Э. Додола // Новый Взгляд. - 2007. - № 11. - С. 2.

Мелетинский Е. Миф и двадцатый век / Е. Мелетинский // Избранные статьи. Воспоминания. - М., 1998 - С. 421.

Рэберн Дж. «Рэгтайм» Э.Л. Доктороу и американская история культуры / Дж. Рэберн // Воображаемое прошлое Америки. История как культурный аспект : матер. III летней школы американистики в МГУ 2000 г. - М. : МАКС Пресс, 2001. - С. 41-45.

Bloom H. E.L. Doctorow's Ragtime / H. Bloom. -- Philadelphia : Chelsea House Publishers, 2004. - 105 р.

Doctorow E.L. Ragtime / E.L. Doctorow. - New York : Random, 1974. - 111 p.

Emblidge D. Marching backwards into the future : Progress as Illusion in Doctorow's novels / D. Emblidge // Southwest Review. - 1977. - P. 398-405.

Fiedler L. Literature as an institution : the view from 1980 / L. Fiedler // English literature : opening up the canon. - Baltimore : John Hopkins University Press, 1981. - P. 89.

Hutcheon L. A Poetics of Postmordernism. History, Theory, Fiction / L. Hutcheon. - New York : Routledge, 1988. - 268 p.

Hutcheon L. Narcissistic Narrative : the Metafictional Paradox / L. Hutcheon. - London and New York : Methuen, 1984. -168 p.

Jameson F. Postmodernism, or The Cultural Logic of Late Capitalism / F. Jameson. - Durham : Duke UP, 1991. - 438 p.

Kael P. The current cinema : the swamp / P Kael // New Yorker. - 1981. - November 23. - P. 176-185.

Kakutani M. How did they end up that way? / M. Kakutani // New York Times. - 2009. - August 31. - P. 1.

Размещено на Allbest.ru