Діалектизми у повісті М. Коцюбинського "Тіні забутих предків"

Бовгар, - ря, ч. Пастух волів. Бовгар сперся в задумі на довгу трембіту [28, с.194-195].

Ватаг, - а, ч. 1.Той, хто керує ватагою; ватажок. 2. Старший чабан [47, І, c.296]. Ватаг занятий був добуванням живого вогню [28,с.190].

Градівник, - а, ч. Чародій, який "вміє" відвертати град. Він був як бог, знаючий і сильний, той градівник і мольфар [28,с.205].

Козар, - я, ч. Пастух кіз [47,IV,c.210]. Біля нього - чорний пелехатий козар, що за кожним словом клене, а там, ще вівчарі [28,с.196].

Мольфар, - а, ч. Чарівник [47, IV,c.793]. Юра - мольфар стояв по той бік вориння і дивився на неї [28,с.210-211].

Спузар, - я, ч. Пастух, в обов'язок якого входить підтримувати вогонь, заготовляти дрова, носити воду [47, IX,c.611], це на Гуцульщині своєрідний полонинський слуга.. - Ні, я спузар, - одкрив зуби Микола, - маю пильнувати ватри, аби не згасла через все літо, бо була б біда!.. [28, с.198].

5. Назви музичних інструментів.

Денцівка, -й, ж. Музичний інструмент типу сопілки [47,II,c.243]. З досадою кидав денцівку і слухав інших мелодій, що жили в ньому, неясні і невловимі [28, c.180,181,183].

Трембіта, -й, ж. Гуцульський народний духовий музичний інструмент у вигляді довгої дерев'яної труби без вентилів і клапанів [47, X, c.242]. Раптом до вуха долітає давно жданий поклик трембіти [28, c.195, 198, 203, 226, 227].

Флояра, -й, ж. Басова сопілка - зубівка, майже метрової довжини, поширена на Гуцульщині [47,X,c.609]. Наш Федір зробив си таку файну флояру...та й як заграє... [28, c.194].

6. Явища природи.

Габа, -й, ж. Хвиля [47, II, c.7]. Марічку несла річка, а люди дивилися, як крутять нею габи, чули крики й благання і не могли врятувати [28,с.204].

Мрич, -і, ж. Мряка. Холодна мрич підіймалась з долини та простягала білі мохнаті лаби до чорних смерек, а під блідим ще небом оповідав свій сон Черемош [28,с.209].

Негура, -й, ж. Туман [47, V, c.280]. Часто негура заставала вівці у полонині [28,с.199].

Плова, -й, ж. Злива (переважно з буревієм) [47 VI, c.588]. Б'ють плови весняні. Ричать громом гірські верхи - і дух злого холодом віє од Чорногори ... а тут раптом з'являється сонце - праве боже лице - і вже дзвенить у коси, що кладуть сіно у поліг [28, c. 199].

7. Почуття

Тусок, -ску, ч. Туга, смуток [47, X, c.329]. Але потому щемлячий тусок погнав його в гори, далі од річки [28,c.217].

8. Назви свояцтва

Неня, -і, ж. І. Мати [47,V,c.343]. 2. Вживається при вираженні переляку, здивування, радості [47, V, c.344]. Мені неня купила нову запаску... [28,c.183].

Стариня, -і, ж. Старі люди, старики, батьки [47, IX, c.657]. Сходились коло церкви або десь у лісі, щоб стариня не знала, як кохаються діти ворожих родів [28, c.186-187].

9. Пори року

Первовік, -у, ч. Початок віків, найдавніший час [47,VI,c.119). - З первовіку не було гір, лише вода... Така вода, гейби, море без берегів [28,с.200].

10. Назви вогню.

Ватра, -й, ж. Вогнище, багаття [47,І,c.297]. Ніжно дзвеніла над ним хвоя смерек, змішавшись з шумом ріки, сонце налляло злотом глибоку долину, зазеленило трави, десь курився синій димок од ватри, з-за /греця оксамитовим гулом котився грім [28,c.192].

Грань, -і, ж. Жар [47, II, c.258]. Весела грань сміється до Івана з - під важкого накладу і раптом щезне [28, с.201].

М. Коцюбинський був переконаний, що більшість міфічних оповідань сучасної йому Гуцульщини народилася в дуже далекому минулому, що створив їх народ, над яким панував забобонний страх перед незнаними силами природи. Але злободенність міфів сивої давнини не ослабла й на початку XX ст. Демонологія в повісті -- це не тільки залишки минулого, а й справжнє світосприймання гуцула -- сучасника Коцюбинського. На основі фольклорного матеріалу Коцюбинський показує дотримання гуцулами звичаїв, обрядів під час різних свят, ворожіння, що нібито допомагало у боротьбі зі злими духами, які мали зашкодити господарству гуцула і навіть його життю. У повісті «Тіні забутих предків» М.Коцюбинських використовує наступні демонологічні назви:

Арідник, -а, ч. Злий дух; чорт, дідько [47, І, c.59]. Знав, що на світі панує нечиста сила, що арідник (злий дух) править усім, що в лісах повно лісовиків, які пасуть там свою маржинку: оленів, зайців і серн; що там блукає веселий чугайстир, який зараз просить стрічного в танець та роздирає нявки; що живе в лісі голос сокири [28,c. 179, 200, 201].

Бісиця, -і, ж. Уявна надприродна істота, що втілює зло і, звичайно, зображується у вигляді людини з козячими ногами, хвостом і ріжками; злий дух, чорт, диявол, сатана (9,1,89). В гуцульській демонології бісиця - це надприродна істота жіночої статі, те саме, що біс, але жіночого роду, чортова жінка. Не "сокотилася" баба при злогах, не обкурила десь хати, не засвітила свічки - і хитра бісиця встигла обміняти її дитину на своє бісеня [28, с.178].

Бісеня, -ти, с. Дитина біса... і хитра бісиця встигла обміняти її дитину на своє бісеня [28, с.178].

Лісна, -ж. Див. Бісиця. Тоді йому робиться ясно: се його кличе лісна [28,с.203].

Нявка, -й, ж. Мавка [47, V, c.459]. Він бачив перед собою Марічку, але йому дивно, бо він разом з тим знає, що то не Марічка, а нявка [28, с.217].

Чугайстир, -ра, ч. Лісовий добродушний дух чоловічого роду, всіх зустрічних викликає на танець. Чугайстир сів на пеньок, обтрусився з сухого листу і простяг до вогню ноги [28, c. 220, 221,222].

Щезник, -а, ч. міф. Злий дух; лісовик [47, XI, c.580]. Сидів прикутий на місці і німо кричав од холодного жаху, а коли врешті видобув голос, щезник звинувся і пропав раптом у скелі, а цапи обернулися в коріння дерев, повалених вітром [28,c.181, 184,221].

До групи «Інші діалектизми», які використав М.Коцюбинський у повісті «Тіні забутих предків», увійшли наступні:

Любас, -а, ч. Коханець [47, IV, c.561]. Коли б хотіла б мати любаса, узяла б Юру [28, c.214].

Любаска, -й, ж. Жіноча форма слова до любас [47, IV, c.561]. Він мав би з неї любаску, коли б тоді з'явився [28, c.214].

Вугля, -я, с. Вугілля [47,І,c.781]. З подри, де сохнуть великі круглі боханці будзу, повіває на ватага вітер, але не може прогнати зі стаї запах вугля, сиру і овечої вовни [28,с.197].

Примівка, -й, ж. Замовлення [47,VII,c.672]. Вона підглядала, говорила примівки, по кілька разів на вечір бігла до коров, вставала навіть вночі [28,с.205].

Співанка, -й, ж. Те саме, що пісня. - Почекай браччіку Йва, я зараз! - гукнув од стаї спузир, і вже звідти долітала до Івана його співанка [28, c.206].

Манниста. Худоба, яка дає молоко з високим вмістом жиру.

Плохий, -а, -е. 1. Те саме, що поганий [47,VI,c.593]. Не падають трупом, які плохі вівці, а твердо стоять на тоненьких ногах [28,с.196].

Смерековий, -а, -е. Прикметник від слова смерека [47,IX,c.397]. Звідси дивились на гори, близькі й далекі верхи, що голубіли на небі, на смерекові вічні ліси... [28,с.179].

Студений, -а, -е. 1. Дуже холодний. 2. Байдужий, безсторонній (про погляди, вираз обличчя, слова) [47,IX,c.799]. Раз якось паслись мо вівці, та й звіяв студений вітер, гейби взимі... [28,с.224].

Файний, -а, -е. Гарний (47, X, c.551]. За його пам'яті вже двічі коло їх хати трембітала трембіта, оповіщаючи горам і долинам про смерть: раз, коли брата Олексу роздушило дерево в лісі, а вдруге, коли браччік Василь, файний веселий леґінь, загинув у бійці з ворожим родом, посічений топірцями [28,с.182- 183].

Фудульний, -а, -е. Гордовитий, зарозумний, пихатий [47,X,c.649]. Його Палагна була з багацького роду, фудульна, здорова дівка, з грубим голосом й волосатою шиєю [28, с.211].

У повісті "Тіні забутих предків" М.Коцюбинський добирав лексичні діалектизми з різних причин. По - перше, він хотів зобразити реалії, назв для яких немає в літературній мові, тож користувався тими назвами, які були в гуцульській говірці. Щоб їх пояснити М.Коцюбинський вдається до різних способів. Один з них - виноска, в якій розкривається значення слова. Наприклад: до слова царинка виноска - обгороджений сінокіс близько оселі; до слова острива - суха галузка, до слова афини - лісові ягоди. Другий спосіб - коли автор поряд з діалектним словом подає його літературне значення в дужках. Наприклад: кресаня (бриль) [28,c.179], арідник (злий дух) [28,c.179], ґрунь (верх) [28,c.180].

Морфологія територіальних утворень української мови в словотворі й особливо в словозміні має багато відмінностей різного поширення. У творі «Тіні забутих предків» М.Коцюбинського виявлені наступні морфологічні особливості діалектів:

1. Дієслова

Банувати, -ую, уєш, недок. Сумувати, журитися [47,І,c.102]. - За тобою, душко Марічко... за тобою, банував... [28,c.217].

Блеяти, блею, блеєш, недок. бекати [47,І,c.197]. Мечуться пси, блеють овечки і ллються перистим потоком в долину, трясучи вим'ям, обважнілим од молока [28,c.208].

Брели, бредеш, недок. 1. Повільно йти. 2. Переходити вбрід, перебродити (річку, струмок) [47, І, c.232]. За день перед сим, коли брела Черемош, взяла її вода [28,с.203].

Видіти, -джу, -диш, недок. Бачити [47,1,c.388]. - Чого вилупив баньки? Не видів? [28,с.210].

Нипати, -аю, єш, недок. Ходити туди - сюди, вишукувати що - небудь [47, V, c.414]. А коли і їх вже не стало, на засмучену полонину приволіклась мара та й нипа по стаї й по загородах, чи не лишилось чого для неї [28,с.203].

Облягатись, -аюся, аєшся, недок. 1. Укладатися спати. 2. Лягати на чомусь чи де - небудь [47,V,c.532]. Іван, перш ніж облягатись, кликав до себе Миколу, завжди співучого і говірливого [28,с.200].

Розметати, -таю, -аєш, ечу, ечеш. Швидко або із силою розкидати що - небудь в різні боки [47,VIII,c.738]. Летить од Чорногори, як розгнузданий кінь, б'є копитами трави і розмечує гривою звуки флояри [28,с.194].

Розщібати, -аю, аєш. Розстібати [47,VIII,c.871]. Палагна розщібнула сорочку, скинула з себе, постояла гола посеред хати і, боязко озираючись на Івана, пішла до дверей [28,с.209].

Скалити, -лю, лиш, недок. 1. Розсуваючи губи, відкриваючи, показувати зуби (звичайно про тварин). 2.Злегка прикривати повіками (око, очі); трохи примружувати [47, IX, c.246].

Сокотити, -очу, -отиш, недок. Берегти, стерегти [47,IX,c.440). Він мусить сокотити вогонь, сю полонинську душу, бо хто знає, щоб сталося, якби не вберіг! [28,c.208].

Чюрити, -рить, недок. Дзюрчати [47,XI,c.393]. Там можна побачитись з далеким родом, що осівся по околишніх селах, та й траплялась нагода оддячити Гутенюкам за смерть Василеву, та за ту кров, що не разчюрила з Палійчуків [28,с.182].

Щезати, -аю, аєш, недок. Переставати існувати, бути в наявності [47, XI, c.663). Отак якби хухнув на скло, воно запітніє, а потому щезне усе, наче нічого не було [28,c.204].

2. Прислівники

Хутко. Присл. до хуткий, -а, -е. означає дію, що відбувається, здійснюється з великою швидкістю, швидкий, скорий [9,XI,c.177]. Співай, Марічко, не втрачай веселості свої, я си хутко поверну [28, с.188].

Борше. Швидше [47, І, c.222]. - А розклади борше ватру в стаї...[28,с.191].

Май. 1. Мабуть. 2. Більше [47, IV, c.597]. Нічьо... В мене є другі. - .май ліпші [28,с.183].

Силком. Силоміць, насильно [47,IV,c.169]. Але Палагна була фудульна. її силком не візьмеш [28,с.211].

Сночі. Учора ввечері [47, IX,c.429]. - А я йду сночі, - оповідав Іван, - повз її хату та й дивлюся - кочеється щось кругле, гейби капшук [28, с.205].

Уліті. Літньою порою, влітку [47,І,c.705]. А коли сонце знизилось, одцвіли ватри і дими одлетіли у небо, радісним риком обізвалась худоба, перегнана через жар, аби була остра уліті, як ватра, аби множилась так, як намноживсь од вогню попіл [28,с.209].

Файно. Гарно [47, X, c.551]. Я си обую файно та буду дівка [28, с.183].

3. Частки

Си, Ся Себе [47, IX,c.152]. Я си обую файно... [28,c.188].

4. Сполучники

Гейби. Наче, немов [10, II,c.46]. - А я йду сночі, - оповідав Іван, - повз її хату та й дивлюся - кочується шось кругле, гейби капшук [28, с.205].

5. Вигуки

Мой. Уживається при звертанні до людини як вигук [47, IV,c.781]. - Ой мой-мой! Шо ти говориш... [28,с.188].

Гоу. 1. Звуконаслідування, яким супроводжується стрибок, притупування в танці. 2. Те саме, що гоп. Несподівано заскочила повінь, люті габи збили Марічку з ніг, кинули потім на гоу і понесли поміж скелів у долину [28,с.204].

Ігій. Тьху [47, IV,c.9]. Ігій на тебе, відьмо. [28,с.205].

Використовує письменник також лексично й семантично обрамлені діалектизми, які здебільшого розкриваються самим контекстом. Наприклад: "Не знати, чи то вічний шум Черемошу і скарги гірських потоків, що сповняли самотню хату на високій кичері, чи сум чорних смерекових лісів лякав дитину, тільки Іван все плакав, кричав по ночах, погано ріс і дивився на неню таким глибоким, старече розумним зором, що мати в тривозі одвертала од нього очі. Не раз вона з ляком думала навіть, що то не од неї дитина. Не "сокотилася" баба при злогах, не обкурила десь хати, не засвітила свічки - і хитра бісиця встигла обміняти її дитину на своє бісеня. Туго росла дитина, а все ж підростала, і не стямились навіть, як довелось шить їй штани. Але так само була чудна. Дивиться перед себе, а бачить якесь далеке і невідоме нікому або без причини кричить. Гачі на йому спадають, а воно стоїть серед хати, заплющило очі, роззявило рота і верещить." [28,c.212]

У лексичному складі гуцульських говірок є місцеві слова, що поширені і в інших південно-західних діалектах, а також слова із зміненим значенням (місцевого поширення). Наприклад: денцівка - сопілка з денцем, любас - коханець, стариня - батьки, тусок - жаль, царинка - огороджена сіножать, чугайстир - лісний дух. В гуцульських говірках є багато запозичень: бовгар - пастух рогатої худоби, ґрунь - вершина гори, жентиця - сироватка [28,c.98].

Щодо фразеологічного складу мовотворчості М.Коцюбинського, то він переважно не виходить за межі літературного фраземовживання. В основному використовувані письменником усталені конструкції представлені в сучасній літературній мові. І лише подекуди вони мають ті чи ті структурно-семантичні особливості, пов'язані передусім з модифікованим компонентним складом - це такі фразеологічні вирази як закликання і вітання:

Фразеологізми - закликання: Ігі на тебе[28,c. 178]. Щез би в озері та в тріски...[28,c.178]. Шляг би ті трафив! [28,c.193]. Траплялось, що і Іван звертався до нього, але за кожним разом, стрічаючи погляд чорних пекучих очей мольфара, спльовував непомітно: "Сіль тобі в оці!..." [28,c.205]. Аби так здоров був!..[28,c.205]

Фразеологізми - вітання: - Гаразд, як ви?.. [28,c.207].

Сталі словосполучення: Така віхола крутить, що світку не видно, а він, небіжчик... - оповідав ґазда сусідам [28,c.225]. - Тоді гине в той мах... [28,c.216]. Не встигла та за поріг, а двоє ягнят закрутилось на місці - та й вже по них... [28,c.205].

Сталі словосполучення: Така віхола крутить, що світку не видно, а він, небіжчик… - оповідає газда сусідам - Тоді гине в той мах… Не встигла та за поріг, а двоє ягнят закрутилось на місці - та вже ф по них…

Використовує письменник діалектизми, які так обрамлені, що здебільшого розкриваються самим контекстом.

Наприклад: Не знать, чи то вічний шум Чериемошу і скарги гірських потоків, що сповняли самотою хату на високій кечері, чи сум чорних смерекових лісів лякав дитину, тільки Іван все плакав, кричав по ночах, погано ріс і дивився на неню таким глибоким, старече розумним зором, що мати в тривозі одвертала од нього очі. Не раз вона думала навіть, що то не од неї дитина. Не «сокотилася» баба при пологах, не обкурила десь хати, не засвітила свічки - і хитра бісиця встигла обміняти її дитину на своє бісеня.

Туго росла дитина, а все ж підростала, і не стямилося навіть, як довелося шить їй штани. Але так само була чудна. Дивиться перед себе, а бачить якесь далеке і невідоме нікому або без причини кричить. Гачі на йому спадають, а воно стоїть серед хати, заплющило очі, роззявило рота і верещить.

У лексичному складі гуцульських говірок є місцеві слова, що поширені в інших південно-західних діалектах, а також слова із змінними значеннями (місцевого поширення). Наприклад: денцівка - сопілка з денцем, любас - коханець, чугайстир - лісний дух. В гуцульських говорах є багато запозичень: бовгар - пастух рогатої худоби, грунь - вершина гори, жентиця - сироватка.

Широко використовується допоміжне дієслово із залишком старої форми дієслова аориста бих, що свідчить про збереження деяких архаїчних форм, які вживались у грамотах XVI - XV ст..

У повісті «Тіні забутих предків» Коцюбинський використовує лексичні, фразеологічні, фонетичні та морфологічні особливості гуцульської говірки, щоб надати повісті мовного колориту, притаманного Гуцульщині, для індивідуалізації мови персонажів. Таким чином Гуцульщина повністю вимальовується такою, якою її сприймали й бачили самі гуцули.

Отже, різноманітні діалектизми, репрезентовані творчою спадщиною М.Коцюбинського, не лише віддзеркалюють процес адаптації літературною мовою територіально здиференційованих елементів регіональної загальнонародної мови, але й засвідчують передусім цільові стилістичні настанови мовця, оскільки їх використовано задля мовної характеристики персонажів, для відтворення колориту описуваних подій, явищ, процесів, для зображення життя й побуту такого рідного й близького його серцю українського народу.

ВИСНОВКИ

Діалектизми у мові творів художньої літератури виконують три функції -- комунікативну, етнографічну і експресивно-виражальну. Можна визначити міру вияву цих функцій у літературі того чи іншого періоду, у творчій спадщині окремого письменника, на різних мовних рівнях (фонетичному, морфологічному тощо).

Комунікативна функція діалектизмів полягає в тому, що письменник, вживаючи діалектні елементи рідного йому говору чи наріччя у мові персонажів і авторській мові, свідомо чи несвідомо використовує їх замість слів літературної мови. Якщо лексичні діалектизми передають певні відомості про матеріальну культуру жителів тієї чи іншої місцевості, то фонетичні, морфологічні, словотворчі та синтаксичні елементи діалектного мовлення вказують на їх етнос. Експресивно-виражальна функція діалектизмів використовується переважно з метою типізації та індивідуалізації мови персонажів, щоб якнайглибше охарактеризувати реальну дійсність, відображену в художньому творі.

У XIX -- на початку XX ст. функціонували східноукраїнський й західноукраїнський варіанти літературної мови. Східноукраїнський варіант базувався на південно-східних, північних і волинському та подільському південно-західних говорах, діалектну основу західноукраїнського варіанта становила решта говорів південно-західного наріччя. Основними творцями нової української літературної мови були письменники.

У повісті "Тіні забутих предків" М.Коцюбинський використав лексичні, фразеологічні особливості гуцульської говірки, щоб надати повісті мовного колориту, притаманного Гуцульщині.

З твору "Тіні забутих предків" було виписано всі речення, в яких є лексичні діалектичні форми й на цій основі створена картотека, яка стала підґрунтям для аналізу мовних особливостей повісті, майстерності користування діалектами в літературному творі.

У повісті "Тіні забутих предків" М.Коцюбинський добирав лексичні діалектизми з різних причин. По-перше, він хотів зобразити реалії, назв для яких немає в літературній мові, тож користувався тими назвами, які були в гуцульській говірці. Щоб їх пояснити М.Коцюбинський вдається до різних способів: один з них - виноска, в якій розкривається значення слова; другий спосіб - коли автор поряд з діалектним словом подає його літературне значення в дужках. Описуючи життя і побут гуцулів, їх звичаї, повір'я М.Коцюбинський вводить у канву твору чимало діалектизмів і серед яких значна кількість етнографічних. Письменник вводить ці слова не тільки тому, що хоче ознайомити читача з особливостями гуцульського діалекту, а й тому, що чимало понять не мали відповідної літературної назви, оскільки відомі були тільки в гуцульському побуті. Це назви деяких будівель, страв, продуктів харчування, посуду, одягу, взуття, музичних інструментів, тварин і рослин, демонологічні назви, мікротопоніми та інші. З іншого боку, автору потрібно було введення діалектизмів для надання творові гуцульського колориту, індивідуалізації мови персонажів.

Гуцульський говір, його елементи виконують важливі художні функції у творі «Тіні забутих предків», пов'язані з образотворенням, індивідуалізацією персонажів, етнографічною ідентифікацією героїв твору. Діалектизми, використані М. Коцю-бинським у повісті “Тіні забутих предків”, відзначаються багатим розмаїттям і є важливим елементом його оригінального й самобутнього ідіостилю. Крім того, вони допомагають письменникові глибше передати колорит епохи.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бевзенко С.П. Українська діалектологія / С.П.Бевзенко.- К.: Наук. думка, 1980. - 218 с.

2. Бестюк І. Міфогенність імпресіонізму як основа поетики повісті «Тіні забутих предків» М.Коцюбинського /І.Бестюк // Мандрівець. - 2006. - №2. - С.49-55.

3. Білодід І.К. Курс історії української літературної мови: В 2-х т. Т.1 /І.К.Білодід. - К.: Знання, 1958. - 544 с.

4. Богдан М. М. Діалектизми в художніх творах М. Коцюбинського // Структура і розвиток українських говорів на сучасному етапі. ХV Республіканська діалектологічна нарада: Тези доповідей і повідомлень. - Житомир, 1983. - С. 263-265.

5. Борщевський В. Вивчення творчості Михайла Коцюбинського в школі /В.Борщевський. - К.: Знання, 1975. - 200 с.

6. Вивчення мови художніх творів: 36. статей. - К.: Знання, 1955. - 276 с.

7. Грещук В. Гуцульські діалектні риси в мові повісті М. Коцю-бинського “Тіні забутих предків” / В.Грещук // Вісник Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника. Серія: Філологія / [редкол.: В. Г. Матвіїшин (голова) та ін.]. - Івано-Франківськ : Видавничо-дизайнерський відділ ЦІТ Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника, 2007. - Вип. XV-XVIII. - С. 520-524.

8. Грещук В. Художні функції гуцульських діалектизмів у белетристичних текстах / В.Грещук // Лінгвістичні студії: [зб. наук. праць / укл. А. Загнітко (наук. ред.) та ін.]. - Донецьк : ДонНУ, 2008. - Вип. 17. - С. 237-243.

9. Грицюта М. Михайло Коцюбинський: Літературний портрет /М.Грицюта. - К.: Знання, 1961. - 143 с.

10. Грицюта М.С. Фольклорна основа повісті "Тіні забутих предків"/М.С.Грицюта // Радянське літературознавство. - 1958. - №1. - С.53-60.

11. Гурдуз А. Повість М. Коцюбинського "Тіні забутих предків" і роман К. Гамсуна "Пан" у порівняльно-типологічному висвітленні / А.Гурдуз// Слово і час.- 2003.- № 11.- С. 40-44.

12. Гуцульщина: Лінгвістичні етюди. - К.: Знання, 1991. - 315 с.

13. Демчук Г. "Тіні забутих предків": трансформація фольклорного матеріалу: Урок-культурологічне дослідження в 10-му класі /Г.Демчук // Українська мова та література. - 2004.- № 17.- С.10-13.

14. Дяченко С. "Тіні забутих предків" М. Коцюбинського - дума про добро і зло, любов і ненависть: Урок-диспут /С.Дяченко // Українська література в загальноосвітній школі. - 2003.- № 4.- С. 16-20.

15. Закревська Я.В. Нариси з діалектного словотвору в ареальному аспекті /Я.В.Закревська. - К. : Наук. думка, 1976. - 163 c.

16. Жила С. “Тіні забутих предків” - собор муз /С.Жила // Дивослово. - 2000. - №12. - С.37-42.

17. Жилко Ф.Т. Нариси з діалектології української мови: посібник /Ф.Т.Жилко. - К.: Рад. шк., 1966. - 307 c.

18. Жилко Ф.Т. Проблема діалектизмів в українській літературній мові доби імперіалізму(кінець XIX і початок XX століття) /Ф.Т.Жилко // Наукові записки Київського державного педінституту. Т.VІІ. - Філологічна серія. № 2. - К.: 1948, с.15-23.

19. Жук Н. Михайло Коцюбинський: Семінарій /Н.Жук. - К.: Знання, 1966. - 208 с.

20. Калениченко Н. Великий сонцепоклонник /Н.Калениченко. - К.: Дніпро, 1967. - 250 с.

21. Калениченко Н. Михайло Коцюбинський. Життя і творчість /Н.Калениченко. - К.: Знання,1984. - 189 с.

22. Кобилянський Б.В. Діалект і літературна мова /Б.В.Коби-лянський. - К.: Знання, 1960. - 245 с.

23. Колесник П. Коцюбинський - художник слова /П.Колесник. - К.: Знання, 1964. - 534 с.

24. Кононенко В. Гуцульські мовні елементи в художньому тексті / В.Кононенко // Мова. Культура. Стиль. - К. - Івано-Франківськ: Плай, 2002. - С. 316-320.

25. Костенко М. Вивчення творчості Михайла Коцюбинського в школі /М.Костенко. - К.: Радянська школа, 1966. - 183 с.

26. Костенко М. Художня майстерність М.Коцюбинського /М.Костенко. - К.: Рад. школа,1969. - 262 с.

27. Коцюбинская-Ефименко З. М.М.Коцюбинский. Мастерство списателя /Коцюбинская-Ефименко З. - М.: Знание, 1959. - 126 с.

28. Коцюбинський М. Тіні забутих предків /М.Коцюбинський// Коцюбинський М. Твори в семи томах. - К.: Наук. думка, 1974. - Т. 3. - 429 с.

29. Коцюбинський М. Вибране /М.Коцюбинський. - Львів: Світло, 1983. - 398 с.

30. Кузнецов Ю. До проблеми вивчення стилю М.Коцюбинського /Ю.Кузнецов// Радянське літературознавство.-1988.- N 6. - С.44-48.

31. Кузнецов Ю. Поетика прози М.Коцюбинського. /Ю.Кузнецов - К.: Знання,1989. - 268 с.

32. Кузнецов Ю. Слідами феї Моргани / Ю.Кузнецов, П.Орлик. - К.: Радянська школа, 1990. - 208 с.

33. Кушнаренко Д.О. Коломийка в повісті М.Коцюбинського «Тіні забутих предків» /Д.О.Кушнаренко // Народна творчість та етнографія. - 1964. - №1. - С.85-92.

34. Логвин Г. Коцюбинський і імпресіонізм /Г.Логвин // Дивослово. - 1996. - № 10. - С. 17-19.

35. Логвиненко Н. Фольклорно-етнографічні джерела повісті “Тіні забутих предків” /Н.Логивененко// Дивослово. - 1997. - №1. - С.57-60.

36. Лютіна С. Іванове світове дерево /С.Лютіна // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях. - 2002. - №2. - С.40-47.

37. Масальський В. Мова і стиль творів М.Коцюбинського /В.Масальський. - К.: Знання, 1965. - 126 с.

38. Матвіяс І.Г. Засади української діалектології /І.Г.Матвіяс// Мовознавство. - 2000. - №1. - С.3-8.

39. Матвіяс І.Г. Українська мова та її говори /І.Г.Матвіяс. - К: Знання, 1990. - 254 с.

40. Матвіяс І.Г. Відображення говорів у мові української художньої літератури /І.Г.Матвіяс // Мовознавств. - 2008. - № 6. - С.3-12.

41. Миненко Л. Розвиток реалізму в творчості М.Коцюбинського /Л.Миненко. - К.: Знання, 1957. - 216 с.

42. Науменко Н. В. Символіка як стильова домінанта української новелістики кінця ХІХ початку ХХ століть: Монографія /Н.В.Науменко. - К. : НУХТ, 2005. - 204 с.

43. Негр-Неґрич М. Скарби гуцульського говору: Березови /М. Негр- Неґрич М . - Львів, 2008. - 224 с.

44. Оссовецкий И. А. Диалектная лексика в произведениях советской художественной литературы 50-60-х годов /И.А.Оссовецкий // Вопросы языка современной русской литературы. - М.: Наука, 1971. - С. 301-385.

45. Пахаренко О. Над берегами вічної ріки /О.Пархоменко // Дивослово. - 1994. - №7. - С.46-47.

46. Піпаш Ю. О. Матеріали до словника гуцульських говірок (Косівська Поляна і Росішка Рахівського району Закарпатської обл.) /Ю.О. Піпаш, Б.К.Галас. - Ужгород, 2005. - 266 с.

47. Словник української мови: в XI-ти томах. - К., 1970-1980.

48. Токин Н. М.Коцюбинський та його повість “Тіні забутих предків” /Н.М.Токин // Дивослово. - 1999. - №1. - С.37-49.

49. Українська діалектна лексика: Зб. наук. праць. - К.: Знання, 1987. - 290 с.

50. Федоренко Є. Пошуки Михайла Коцюбинського-стиліста /Є.Федоренко //Українське слово: Хрестоматія української літератури та літературної критики XX ст.: У 3-х кн. Кн.1. - К.: Рось, 1994. - С.83-99.

Размещено на Allbest.ru