Сучасний український прозаїк у вимірах соціології літератури

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сучасний український прозаїк у вимірах соціології літератури

Вступ

Культура та освіченість людини є головними стовпами її успішного життя. Недаремно завжди цінувались у суспільстві ці якості.

Ще за часів Київської Русі князь Ярослав Мудрий мав найбільшу бібліотеку в Європі.

З тих пір пройшло багато часу, та менталітет українців-книголюбів залишився. Попри всі негаразди, що випали на долю України, вона була і залишається колискою справжніх талантів - письменників, відомих за межами України: Котляревський, Франко, Шевченко…

Книга - фундамент людської культури, бо вона, на відзнаку від інших видів культури характеризується високою кумулятивністю - спадкоємним накопиченням інформації.

Завдання людства - приймати участь у передачі цього багатства знань, бо сучасна ситуація з переважанням ЗМІ приводить до того, що сучасна людина менше читає в час дозвілля. Наслідком є зниження рівня інтелектуальності в суспільстві.

За даними дослідника Р. Бамберга читання має визначальне значення для духовного розвитку особистості, так як розвиває мислення.

Усамітнення людини з книгою віддаляє її від соціуму, але провокує наближення читача до конгеніальності автора. Відбувається «діалог» між автором і читачем.

Читання - праця, боротьба, напруження. Воно вимагає сили волі, упертості, початкового важкого входження в текст, пристосування до світу письменника, стилю його викладення, його специфічного світобачення.

Читання - розвиваюче і особистісно формуюче.

1. Основна частина

спілка письменник літератор поет

Як відомо, проза є найбільш популярним жанром, і визначити місце прозаїка в сучасній українській літературі є одним з пріоритетних завдань соціології літератури.

Зважаючи на те, що сучасна Україна все більше приймає інтернаціональні стандарти, слова та вирази іншомовного походження, продукцію інших країн - як матеріальну так і інтелектуальну - доречно було б звернути увагу на стан української літератури.

Саме література наряду з декількома іншими чинниками, такими, як родина та найближче оточення, ЗМК формує людину; її духовний розвиток, смаки, інтереси, національну свідомість.

Наявність відомих на весь світ книг є предметом гордості кожного народу і сприяє подальшому розвитку його літератури. Чим вищий імідж письменників певної країни, тим більше в них буде і читачів, тим більше і самих письменників, що бачачи гарний попит, здійснюють якісну пропозицію.

Стосовно української літератури найгостріше зараз стоїть питання про російськомовні книжки, що заполонили книжкові ринки і не завжди дають змогу, через свою велику кількість, звернути увагу читача на малочисельні і, як не прикро, нерозрекламовані книжки українських письменників.

Щоб привернути увагу сучасного читача потрібна величезна PR кампанія, реклама, а, значить, велике капіталовкладення, на яке небагато хто наважиться.

Найбільше читачів вітчизняної літератури серед людей старшого покоління та молоді, [«Вечірній Київ», пт, 3.02.06] це теж треба враховувати.

Шляхи подолання кризи в сучасній українській літературі очевидні.

Залишається тільки сподіватися, що в найближчому майбутньому справжні діти своєї батьківщини не словом, а ділом допоможуть нашій мові розвиватися.

На сьогоднішній день маємо велику кількість українських та інтернаціональних видавництв.

Більшість з них готові друкувати книжки на замовлення самого автора, не зважаючи на якість твору, аби тільки отримувати гроші.

Такі комерційні видавництва поширюють низькопробну літературу як на реальному, так і на віртуальному книжковому ринку. Ми не будемо зупинятися на них, а розглянемо достойних літераторів.

Спілка письменників України - один з гігантів літературних об'єднань.

Національна Спілка письменників України - добровільна творча організація професійних літераторів України: поетів прозаїків, драматургів, критиків і перекладачів. Створена у 1934 році як складова частина колишньої Спілки письменників СРСР на І з'їзді письменників України.

Історія письменницької організації містить немало сторінок. У роки тоталітаризму було репресовано 223 українських письменників, багатьох з яких було страчено чи ув'язнено у гулагівських таборах.

Під час Великої Вітчизняної війни 173 літератори України перебували в лавах Радянської Армії та партизанських загонах, воювали в УПА, інші працювали в тилу, в редакціях газет, журналів. 39 членів СПУ загинули у боротьбі з ворогом.

У 1989 р. письменницький з'їзд проголосив Спілку письменників незалежною від будь-яких союзних структур, які тоді ще існували. У роки суспільно-громадської боротьби за незалежність України Спілка письменників стає центром цієї боротьби, у середовищі українського письменства започатковуються відомі національно-визвольні організації - «Рух», «Просвіта», «Меморіал».

Немало українських письменників було переслідувано радянською владою і після розвінчання так званого культу особи Сталіна.

Статус Національної Спілка письменників України дістала після прийняття Закону «Про творчих працівників і творчі спілки» у 1998 році. Керівними статутними органами НСПУ є:

з'їзд;

рада;

президія;

секретаріат;

контрольно-ревізійна комісія;

Нині НСПУ налічує більше 1800 членів Спілки, серед них - 84 письменники, які живуть за межами України і є громадянами інших країн. Більшість членів НСПУ пишуть українською мовою, декотрі - російською, єврейською, молдавською, угорською та іншими мовами світу.

На прикладі голови Спілки можна отримати враження від організації в цілому. Отож така освічена, обдарована, та відома людина як Володимир Яворівський як найкраще може зарекомендувати солідну українську організацію, яка має давню історію, великих особистостей - письменників у своєму складі, яка активно розвивається сьогодні та має перспективи на майбутнє.

На ІІІ з'їзді письменників України головою НСПУ був обраний Яворівський Володимир Олександрович. Коротко про життя:

Народився 11 жовтня 1942 року в с. Теклівка Крижопільського району Вінницької області. Закінчив філологічний факультет Одеського університету (1964). Працював у редакціях різних газет у Запоріжжі, кіносценаристом львівського телебачення, референтом СПУ, завідуючим відділом прози, заступником головного редактора журналу «Вітчизна», секретарем СПУ. Автор книжок оповідань і повістей «А яблука падають…» (1968), «Горно стиглого винограду» (1971), «З висоти вересня» (1984), «Вовча ферма» (2000), книг публіцистики «Крила, вигострені небом» (1975), «Тут, на землі» (1977), «І в морі пам'ятати джерело» (1980), «Право власного імені» (1985), «Що ж ми за народ такий?» (2000); романів «Ланцюгова реакція» (1978), «Оглянься з осені» (1979), «Автопортрет з уяви» (1981), «А тепер - іди» (1983), «Марія з полином наприкінці століття» (про Чорнобильську катастрофу), «Криза».

Твори перекладено на мови інших народів.

За художньо-документальну повість «Вічні Кортеліси» удостоєний Державної премії ім. Т.Г. Шевченка (1984).

Був головою Комітету з Державних премій ім. Т.Г. Шевченка, очолював Демократичну партію України, обирався народним депутатом СРСР 1989 року, народним депутатом України І та ІІ скликання, очолював першу парламентську комісію з питань чорнобильської катастрофи.

Автор програми «20 хвилин з В. Яворівським» на Українському радіо.

Основними цілями НСПУ є:

- сприяння професійній діяльності письменників України;

- соціальний та правовий захист письменників;

- активна участь у розвитку цивілізованого суспільства та

- захист прав людини;

- видання та розповсюдження книг українських та іноземних авторів;

- допомога молодим літераторам у творчому становленні і виданні їхніх творів;

зв'язки із зарубіжними літературними організаціями;

проведення конференцій, літературних вечорів та зустрічей.

Структура Спілки

При НСПУ працюють творчі комісії.

Будинок письменників організовує та проводить літературні

зустрічі та вечори, презентації книг, конференції, виставки та

включає в себе різноманітні клуби.

Комісія по міжнародних літературних зв'язках підтримує прямі зв'язки зі світовими літературними та культурними організаціями та установами, проводить зустрічі з іноземними письменниками, конференції; сприяє діяльності перекладачів та виданню книжок іноземних авторів. Видавнича комісія робить експертну оцінку художньої цінності рукописів та співпрацює з фондами і спонсорами, які здатні підтримати видання книг відомих авторів на Україні.

Комісія по роботі з творчою молоддю допомагає порадами молодим авторам, сприяє виданню їхніх праць, проводить творчі семінари молодих письменників, конкурси.

Бібліотека має великий книжковий фонд (понад 100 000 томів). Бібліотека виконує інформаційну та бібліографічну роботу, організує книжкові виставки на честь визначних літературних подій та ювілейних дат.

Літературний фонд надає фінансову підтримку та дає гранти членам НСПУ. Його діяльність спрямована на створення кращих умов для творчої роботи письменників, для їх оздоровлення та відпочинку. Літературний фонд утримує клініку та будинки відпочинку для письменників в Ірпіні (біля Києва), Одесі, Ялті та Коктебелі.

Національна Спілка письменників України також має власне видавництво «Український письменник» та журнали «Вітчизна», «Всесвіт», «Дзвін», «Донбасс» та інші, а також газету «Літературна Україна». Створюються також нові видавництва «Гранослов», нові періодичні літературні видання, зокрема в різних областях України.

2. Історія утворення АУП

Не зважаючи на свій порівняно малий вік і не довгу історію, Асоціація українських письменників вже встигла зарекомендувати себе як організація, що є головним конкурентом НСПУ, а отже однією з двох найвпливовіших літературних об'єднань України.

Ідея утворення Асоціації українських письменників (АУП) виникла під час роботи III-го з'їзду Спілки письменників України у жовтні 1996 року. Літератори, не згодні з творчими та організаційними принципами та традиціями об'єднання письменників, подали заяви про вихід з СПУ.

Вранці, на третій день роботи спілчанського з'їзду, у одній із кімнат по вулиці Золотоворітській, 6, де тоді містилась редакція журналу «Сучасність» зібралися «розкольники» Юрій Андрухович, Ігор Римарук і Тарас Федюк. Саме там і тоді була сформульована ідея необхідності нового літературного об'єднання; після тривалого обговорення було знайдено назву цьому об'єднанню - Асоціація українських письменників; створено оргкомітет АУП (який пізніше значно розширився) і написано текст заяви оргкомітету Асоціації.

Через півроку, 6 березня 1997 року, у Києві, в актовій залі Києво-Могилянської академії відбувся Перший (установчий) з'їзд Асоціації українських письменників і 120 літераторів потвердили своє бажання стати засновниками цієї організації.

Понад 200 матеріалів в українських газетах, численні телерадіо сюжети посвідчили суспільний інтерес до нового творчого об'єднання. І не дивно.

Ось лише деякі імена, письменників, що увійшли до Асоціації: Юрій Андрухович та Ігор Римарук, Василь Герасим'юк та Оксана Забужко, Володимир Моренець і Микола Рябчук, Петро Мідянка і Анатолій Кичинський, Наталка Білоцерківець і Тарас Федюк, Василь Голобородько і Сергій Жадан, В'ячеслав Медвідь і Олександр Ірванець, Віктор Неборак та Іван Лучук, Олександр Кривенко та Іван Малкович, Дмитро Кремінь і Мирослав Лазарук, Юрко Винничук та Юрко Покальчук, Павло Гірник і Костянтин Москалець, Борис Нечерда і Дмитро Стус, Людмила Таран і Василь Портяк, і ще, і ще, і ще…

Спілка письменників та її тодішній голова Юрій Мушкетик невдоволено сприйняли появу нової творчої організації. В «Літературній Україні» органі СПУ - з'являється редакційна стаття «На чий млин вода», де новостворену Асоціацію звинувачено у всіх смертних гріхах з руйнуванням української незалежності включно. Асоціація, її письменники неохоче «відбрикувались», бо для неї важила не боротьба з НСПУ, а творення нового літературного, видавничого, культурологічного простору. Вже самим своїм існуванням Асоціація довела, що монополія СПУ на право визначати хто є письменником, а хто ні, - пішла у минуле.

Першим президентом Асоціації українських письменників було обрано Юрія Покальчука.

Віце-президентами - Юрія Андруховича, Володимира Моренця, Ігоря Римарука, Тараса Федюка.

13 листопада 1997 року Міністерством юстиції України було зареєстровано Всеукраїнську громадську організацію Асоціація українських письменників.

Протягом ближчих двох років Асоціація провела низку широких презентаційних заходів: у Львові - «Наші в місті», «Вогні великого міста», в Одесі - фестиваль сучасного українського мистецтва «Південний хрест», аупівські фестивалі відбулись в Києві, Харкові, Чернівцях, Кіровограді.

З 1998 року за сприяння фонду «Відродження» почала виходити літературна газета Асоціації «Література плюс».

4-5 лютого 2000 року відбувся II-й з'їзд Асоціації. Президентом АУП було обрано Тараса Федюка, віце-президентами - Сергія Жадана, Олександра Кривенка, Володимира Моренця, Ігоря Римарука.

З 2000 року Асоціація широко розпочала здійснення власної видавничої програми. Чільним партнером АУП стало видавництво «Кальварія», співпрацює Асоціація і з іншими видавництвами, зокрема Лілея-НВ» (Івано-Франківськ), «Астро-принт» (Одеса).

Організаційними зусиллями Асоціації з 2000 року здійснено понад ЗО книжкових проектів. Членами АУП протягом 2000-2001 років видано близько 200 книжок. Саме ці книжки, інтерес до них читача і змогли започаткувати те, що згодом стане ринком української книги.

19 квітня 2001 року Асоціація набула статусу Всеукраїнської творчої спілки.

За роки існування АУП до неї долучилися такі відомі українські письменники як Василь Шкляр, Олесь Ульяненко, Марина та Сергій Дяченки, Мар'яна Савка, Маріанна Кіяновська та інші.

На сьогодні членами Асоціації є 158 письменників, що працюють у 17 регіональних організаціях України.

Як будь-яка законна організація, АУП має свій Статут, у якому затверджені основні принципи існування Асоціації. Зокрема, загальні положення, мета, завдання, засади членства в Спілці, структура та керівні органи, їх права та обов'язки.

Якщо запитати середнього українця, яких вітчизняних письменників він знає, кожен другий згадає Андрія Куркова, майже кожний третій серед перелічених авторів назве Оксану Забужко. Вони - чи не найбільш відомі з усіх письменників. Завдячують як самій творчості, так і активній громадській діяльності в Україні та за її межами.

Такі визначні особистості потребують особливої уваги.

Андрій Курков, відомий український прозаїк і публіцист, презентував нещодавно, а точніше 14 грудня 2005 року, в Тернополі свої книги.

Читачі мали можливість 13 грудня поспілкуватись із письменником у магазині «Дім книги» та кількох тернопільських вузах.

Багато питань під час зустрічі стосувались передбачень письменника. Так, у своєму романі «Остання любов президента» письменник описав таємничу хворобу президента за півроку до отруєння Ющенка.

Також співпав епізод у книзі про вручення паспортів в урочистій обстановці та в національних костюмах. Віце-прем'єр з гуманітарних питань подав пізніше про це запит у Верховну Раду.

- Важко сказати чи це просто збіг обставин, чи ні. У моїх романах ще є багато ідей, які можна використати. Але література не може бути підручником для отруєння, - іронічно відзначив письменник.

Андрій Курков є автором тринадцяти романів для дорослих та п'яти дитячих книг. Нещодавно в тернопільському видавництві «Навчальна книга «Богдан» вийшли два романи автора у перекладі українською - «Остання любов президента» і «Улюблена пісня космополіта». Обидві книги раніше продавались лише у російськомовному варіанті.

У Тернопіль Андрій Курков приїздив уже вчетверте. Як стало відомо, у квітні чи травні відомий письменник планує ще раз приїхати в Тернопіль, аби особисто продавати книги та спілкуватись з читачами. Таким живим та плідним спілкуванням з шанувальниками своєї творчості Андрій Курков подає приклад іншим письменникам, які могли б стати більш популярними, використовуючи таку практику.

Размещено на Allbest.ru