Бібліографічний опис документа. Вимоги до нього

Бібліографічний опис. Функції та вимоги до нього

Бібліографічний опис -- це сукупність бібліографічних відомостей про документ, що дають певне уявлення про зміст, читацьке призначення тощо, а також створюють можливості його ідентифікувати - розшукати даний документ чи порівняти його з іншими. Бібліографічні дані представляють собою конкретні відомості про назву, автора твору, місце й рік його видання тощо.

Бібліографічні описи використовуються при створенні бібліотечних каталогів, бібліографічних та інформаційних видань, автоматизованих банків даних про документи, при написанні будь-якої рецензії, реферату чи огляду літератури, при науково коректному посиланні у науковому чи навчальному виданні тощо. Тобто, бібліографічний опис широко використовується в бібліотечній, бібліографічній, науково-інформаційній діяльності, книговидавництві, книжковій торгівлі, архівістиці, журналістиці та ін.

Бібліографічний опис виконує низку функції:

· ідентифікації, яка дозволяє виявити тотожність кількох копій документа чи відрізняти видання одне від одного, не маючи їх перед очима;

· пошукову (евристичну), яка дозволяє розшукати потрібний док, виходячи з характерних для нього ознак;

· вибору, яка допомагає вибрати із запропонованих документів той, що найбільше відповідає потребам користувача;

· інформаційну, яка полягає в інформуванні про твір, його формальні ознаки, читацьке призначення, у якійсь мірі і про зміст тощо. Сукупність описів у бібліотечному каталозі дає уявлення про склад бібліотечного фонду; в бібл.. покажчику - про видання з тієї чи іншої галузі знання, теми та ін.;

· сигнальну, яка "сигналізує" про появу нового видання, його вихід із друку, про надходження книги до бібліотеки, книготорговельної мережі тощо;

· обліково-реєстраційну, яка дає можливість здійснювати облік і реєстрацію документів як на загальнодержавному рівні, так і на рівні певної установи;

· організаційну, яка завдяки формальним ознакам документів, що наведені в бібліографічному описі, може служити основою для групування записів у конкретному пошуковому масиві.

Для реалізації вищезазначених функцій бібліографічний опис має задовольняти таким взаємопов'язаним і взаємозумовленим вимогам:

· точності - усі бібліографічні відомості в описі мають точно відповідати даним документа та, як правило, подаватися у тій формі, що і в документі;

· повноти - опис має мати повний набір бібліографічних даних, необхідних для характеристики твору та визначення його відмінностей від інших;

· єдності - перелік відомостей, їх форма та послідовність наведення мають бути стабільними;

· стислості - опис розташовується на невеликій площі бібл.. покажчика чи каталожній картці;

· ясності та чіткості - опис у цілому, як і кожна його частина окремо, мають бути однозначно й вірно зрозумілими для користувачів;

Відповідність бібліографічного опису цим вимогам забезпечується завдяки використанню при складанні опису встановлених правил, які регламентуються державними стандартами та інструкціями.

Бібліографічний опис є складовою частиною бібліографічного запису. Останній може вміщувати, крім бібліографічного опису, ще заголовок (прізвище автора чи назву установи/організації, що виступає як автор), класифікаційні індекси, предметні рубрики, анотацію.

Бібліографічний опис складається з низки бібліографічних елементів. Починається він із назви документа, але у деяких випадках доцільно починати з імені автора книги чи співавторів. Це одна з головних пошукових ознак, бо більшість читачів розшукують книги саме за нею. Крім того, розташування прізвища автора на першому місці дає змогу створити авторські комплекси, тобто зібрати в одному місці відомості про твори певного автора.

Перед описом може вміщуватись назва установи/організації, якщо документ виданий від їх імені. Це дозволяє створити комплекси документів певних організацій та установ, що сприяє повнішому висвітленню їх діяльності.

Інколи перед описом розташовують назву території, яка відтворена у документі. За цією ознакою легко шукати географічні карти у великих пошукових масивах.

Ім'я автора книги чи співавторів, назва організації або території можуть виступати як заголовок бібліографічного запису. Але найчастіше бібліографічний опис починається з назви твору, оскільки більшість документів розшукується читачами саме за назвою. У найбільшій мірі такий опис притаманний інформаційним і бібліографічним виданням.

Зони й елементи опису

БО скл. з БЕ. Бібліографічний елемент - це слово, словосполучення або група слів, що подають один елемент бібліографічної інформації. Елементи об'єднані в сім функціональних зон (областей):

1) зона назви і відомостей про відповідальність;

2) зона видання;

3) зона вихідних даних;

4) зона кількісної характеристики;

5) зона серії;

6) зона приміток;

7) зона міжнародного стандартного номера книги, ціни і накладу.

1) Зона назви і відомостей про відповідальність містить такі бібліографічні елементи: основна назва; паралельна назва; підназва (відомості, що пояснюють назву); відомості про відповідальність.

Основна назва - це головна назву документа і вказується в описі у тому вигляді, як вона наведена у виданні. Надто довгі назви, які часто зустрічаються у літературі, можна скорочувати. Наприклад, твір Ш. де Костера Легенда про героїчні, веселі і славетні пригоди Уленшпігеля і Ламме Гудзага у Фландрії та інших країнах в бібліографічному описі записується як Легенда про Уленшпігеля, твір Дж. Свіфта “Мандри до різних далеких країн світу Лемюєля Гуллівера, спершу лікаря, а потім капітана кількох кораблів” - як “Мандри Гуллівера”. Іноді назви на титульному аркуші та на обкладинці документа формулюються по-різному. У такому випадку за основу в описі береться назва з титульного аркуша, а назва з обкладинки наводиться у зоні приміток.

Основна назва може складатися не тільки з одного, а й з кількох речень. Наприклад, “Історія української бібліографії. Дожовтневий період”, “Бібліотечно-бібліографічна класифікація. Систематизація документів. Систематичний каталог”. Дати, що відносяться до основної назви, але граматично не пов'язані з нею, наводяться в описі через кому, якщо вони не вказані у книзі в круглих дужках. Наприклад, “Чернігівщина напередодні визвольної війни українського народу, 1648-1654.” Але: “Нарис історії Волинської землі (до 1914 року).”

П а р а л е л ь н а н а з в а -- це назва, що надрукована іншою мовою або іншою графікою. Наприклад, “Африканські казки та оповідання = Tales and stones of Africa”.

П і д н а з в а (відомості, що пояснюють назву) -- це слово чи словосполучення, що пояснює, уточнює основну назву, вона містить дані про призначення док, його форму тощо. Дані у цьому елементі наводять з титульній сторінці, проте при необхідності їх можна взяти і з інших джерел: передмови, вступу, післямови тощо, навіть сформулювати самостійно. В описах підручників і навчальних посібників наводять відомі лише про читацьку адресу, інші дані (про затвердження, ухвалення та ін.) не вказують.

У в і д о м о с т я х п р о в і д п о в і д а л ь н і с т ь подається інформацію про окремих осіб, установи та організації, які брали участь у створенні та виданні документа. Відомості вказуються у такій послідовності: дані про авторів, про інших осіб, про установи та організації, від імені або за участю яких опубліковано твір. Якщо книга видана без зазначення автора, то спочатку наводять відомості про установи, а потім -- про осіб. Відомості про інших осіб вказують разом зі вказівкою на їх роль у створенні твору (редактор, укладач, перекладач тощо), якщо вони наведені у виданні. Ці відомості подають у такій послідовності: дані про редакторів, про перекладачів, про авторів передмов, вступних статей, коментарів тощо, про художників-ілюстраторів, про авторів тексту при складанні описів ілюстрованих матеріалів. Інформацію про вчені ступені, вчені, почесні або військові звання, фах і посаду цих осіб в описі не наводять. Відомості про відповідальність наводяться в тій самій формі, що й у документі, а попереду ставиться коса риска ( / ). Окремі групи даних відокремлюються одна від одної знаком крапка з комою ( ; ), а в межах однієї групи (наприклад, укладачів) комою ( , ). Наприклад: / АН України, Ін-т мовознавства ім. О.О.Потебні; Ред. В.М.Русанівський.

2). Зона в и д а н н я вміщує відомості про видання, а саме: перевидання, передруки, відомості про характер перевидання, спеціальне призначення документа, особливості форми його відтворення. Форма наведення даних у зоні така: 3-є вид., допов. і випр. Для репринтних, факсимільних та інших передруків вказують рік видання оригіналу, що відтворюється. Наприклад:

Репринт. відтворення вид. 1884 р.;

Факс. відтворення вид. 1911 р.;

Передрук з вид. 1885 р.

3). Зона в и х і д н и х д а н и х має такі елементи: місце видання, видавництво або видавнича організація, дата видання. Як місце видання наводять місто, де документ вийшов у світ. Назви міст можна скорочувати у відповідності із стандартом: К., М., СПб, Х. Назву видавництва вказують у скороченій формі після знака двокрапка ( : ). Якщо видавництво має характерну назву, то записується без лапок (Наук. думка, Либідь, Здоров'я та ін.). Видавничу організацію наводять із скороченням окремих слів і сполучень, а також використанням загальноприйнятих абревіацій (Вид. центр “Київ. ун-т”; ВАТ "Патент"). Якщо у виданні вказано два видавництва, їх записують в описі, розділяючи крапкою з комою ( ; ). Якщо видавництва мають різні адреси, вони наводяться після назви відповідного місця видання (К.: НДЦ БДР МВС України; Сімф.: Фірма "Рекоме"). Датою видання виступає рік виходу видання у світ. Наприклад: К. : Либідь, 1999.

4). У зоні к і л ь к і с н о ї ( чи ф і з и ч н о ї) х а р а к т е р и с т и к и вміщують кількісну характеристику документа -- кількість сторінок, ілюстрацій та супровідний матеріал. Тут вказують кількість сторінок аркушів, грамплатівок, магнітних стрічок тощо. Кількість сторінок у виданні береться з останньої пронумерованої сторінки. В документі може бути декілька пагінацій (порядкових нумерацій), вони записуються через коми ( , ): 124 с., VII с. У цій же зоні наводять дані про наявність ілюстративного матеріалу, розмір документа, наявність супровідного матеріалу, тобто додатку у вигляді атласу, альбому, брошури, грамплатівки тощо. Відомостям про супровідні матеріали передує знак ( + ). Наприклад:

276 с. : іл..;

64 с., 5 арк. портр. + 1 грп.

5). У зоні с е р і ї наводять основну назву серії; її паралельну назву; підназву серії; відомості про відповідальність, що відносяться до серії; міжнародний стандартний номер серіального видання; номер випуску серії, а також аналогічні відомості про підсерію, якщо серія поділяється на декілька підсерій. Наприклад: (Б-ка журн. “Пам'ятки України”. Сер.3. Нар. культура: укр.обряди і звичаї; №4). Всі ці дані наводять у круглих дужках, перед номером серії ставлять знак крапка з комою ( ; ), інші знаки за загальними правилами. Якщо є відомості про повторність видання серії, вони наводяться в зоні серії після знака двокрапка ( : ). Одна книга може бути випуском двох і більше серій. Відомості про кожну з них даються окремо, між ними ставиться знак крапка і тире ( .- ). Напр..: (Б-ка укр. літ).- (Новітня укр. літ.).

6). Зона п р и м і т о к вміщує додаткову інформацію про документ, яка не увійшла до інших зон. Тут можуть бути відомості про мову видання, про довідковий апарат, про зміст твору тощо. Спочатку наводять примітки, які відносяться до окремих зон та елементів опису, потім примітки до видання в цілому. Область приміток може повторюватись, тоді примітки відокремлюються одна від іншої знаком крапка і тире ( .- ). Наприклад: Бібліогр.: с.125-129.- Предм.покажч.:с.129-134.

7). Зона М і ж н а р о д н о г о с т а н д а р т н о г о н о м е р а к н и г и (International Standart Book Number - ISBN), ц і н и і н а к л а д у містить Міжнародний стандартний номер книги у формі, наведеній у документі, відомості про наявність оправи, обкладинки тощо, відомості про ціну і наклад. Усі ці відомості потрібні для реєстрації та ідентифікації книг, для книгообміну та торгівлі, статистики друку. Міжнародний стандартний номер книги (ISBN) - це реєстраційний код, який дається міжнародним та національним агентством і дає змогу полегшити ідентифікацію книг. При наявності кількох ISBN вони наводяться з назвою відповідної організації: ISBN 966-518-161-0 (KM "Academia"), 966-7671-06-2 ("Пульсари"). До міжнародних стандартів відноситься також міжнародний стандартний номер нотних видань (ISMN) та міжнародний стандартний номер серійних видань (ISSN).

Якщо опис складається для каталогів або картотек, які виконують функції обліку, то необхідно наводити ціну та наклад книги. Перед ціною став. знак двокрапка ( : ), перед відом. про наклад - кома ( , ).

Бібліографічні елементи поділяються на обов'язкові (дають можливість ідентифікувати документ) й факультативні (отримати додаткову інформацію про зміст, призначення, форму документа) елементи. Обов'язковими з вищерозглянутих елементів є: основна назва, відомості про видання, місце видання, дата видання, кількість сторінок, ISBN. Інші елементи - факультативні.

У залежності від повноти наведених відомостей про документ бібліографічний опис може бути коротким, розширеним і повним. Короткий опис включає обов'язкові бібліографічні елементи, розширений -- обов'язкові та деякі факультативні, повний -- усі обов'язкові та факультативні елементи.

Елементи бібліографічного опису відокремлюються розділовими знаками за загальними правилами синтаксису, а також умовними розділовими знаками - знаками пунктуації та математичними символами.

Складання БО документів, що мають індивідуальних авторів

Для творів, які мають авторів, важливою ознакою виступає прізвище автора. Автор -- це особа, яка створила твір самостійно або з іншими особами.

У БЗ автор, як правило, вказується в заголовку. Це дає змогу здійснювати пошук за авторською ознакою; сприяє тому, що праці одного автора збираються в одному місці в пошукових масивах, що, в свою чергу, сприяє створенню авторських комплексів документів.

У формулюванні заголовка спочатку наводять прізвище у називному відмінку, потім ініціали або ім'я та по батькові повністю. Повністю ім'я та по батькові автора наводять на картках централізованої каталогізації, в описах для каталогів великих бібліотек і у деяких бібліографічних виданнях. Після прізвища ставлять кому ( , ). Як правило, прізвище автора беруть з титульного аркуша видання. Проте в різних виданнях творів одного й того ж автора його прізвище може наводитися у різній формі (псевдонім чи власне прізвище, різна транскрипція прізвищ іноземних авторів). Наприклад, Тобілевич І.К. чи Карпенко-Карий І.К.; Квітка-Основ'яненко Г.Ф. чи Квітка Г.Ф.; Жорж Санд чи Жорж Занд. У такому випадку для заголовка обирають найбільш відому форму. Про форму прізвища, наведену на титульному аркуші або оправі, повідомляють у відомостях про відповідальність:

Карпенко-Карий, І.К. Хазяїн : Комедія на 4 дії / І.К. Тобілевич (Карпенко-Карий).- К.: Мистецтво, 1974.- 107 с.

Іноді прізвище може доповнюватися відомостями, що мають відрізнити авторів з однаковими прізвищами. Це можуть бути відомості про галузь діяльності автора, дати життя, родинні взаємини, титул тощо. Такі відомості наводять у дужках ( ): Дюма, О. (батько); Дюма, О. (син); Соловйов, А. І. (географія); Соловйов, А. І. (мікробіологія); Олесь, О.І.(1878-1944).

Складаючи опис книги двох і трьох авторів, у заголовку вказують лише прізвище одного -- найчастіше першого з наведених, іноді першого за алфавітом. Відомості про всіх авторів вміщують у відомостях про відповідальність.

Жупанин, С.І. Освітянин-добротворець : Про наук.-пед. творчість проф. В. Гомонная / С.І. Жупанин, В.В. Расул, М.І. Талапканич.- Ужгород :Закарпаття, 1999.- 91 с: ілюстр.-Бібліогр.: с. 67-82 .- ISBN 5-87116-066-2 : Б.ц., 200 пр.

Користувачі не запам'ятовують прізвищ авторів, якщо їх більше трьох, і розшукують такі книги за назвою. Тому на такі книги складають бібліографічні записи під назвою. При цьому, якщо авторів чотири, їхні прізвища наводять у відомостях про відповідальність; якщо авторів п'ять і більше -- вказують лише три перших прізвища зі словами "та ін."

Іноді автор не пише книгу, а складає її з різних матеріалів, що йому не належать (збірки офіційних, історичних або літературних документів; фольклорні твори; різні довідкові видання; бібліографічні посібники тощо). Такі особи - укладачі. Роль укладачів видання різна. Один лише зібрав матеріали та підготував до друку (статистичні, демографічні дані, бібліографічні матеріали тощо). Інший не тільки зібрав матеріали, але й обробив їх, доповнив вступною або заключною статтею, коментарями тощо. Від внеску укладачів видання отримує авторське або безавторське оформлення, тобто на титульному аркуші вказують прізвище чи автора, чи укладача. Саме оформлення титульного аркуша впливає на вибір першого елементу запису. Якщо книга має авторське оформлення, опис здійснюють за правилами складання описів авторських книг. Якщо книга має безавторське оформлення, опис складається під назвою.

Складання аналітичного бібліографічного опису

БО складової частини документа (аналітичний опис) широко використовується в бібліографічних покажчиках, списках, картотеках, в інформаційних виданнях, менше - у бібліотечних каталогах. Цей опис може бути складений як на окремий твір (статтю, оповідання з журналу чи збірника), так і на частину твору (главу, розділ).

Аналітичний опис складається з двох частин. Перша містить відомості про складову частину документа, а друга - відомості про документ, у якому вміщена складова частина. Вони розділяються знаком дві похилі риски (//).

Схема аналітичного опису має такий вигляд:

Відомості про складову частину документа // Відомості про документ, у якому вміщена складова частина.- Примітки.

У відомостях про складову частину документа наводять заголовок бібліографічного запису, основну назву, підназву, відомості про відповідальність з відповідними розділовими знаками. У другій частині опису елементи наводять у залежності від виду документа, де вміщена складова частина. Слід зазначити, що назва документа, у якому вміщена частина, може скорочуватися (Пр.; Зібр. творів; Тез. доп.).

При складанні бібліографічного опису статті з журналу в другій частині опису наводять назву журналу, рік видання, номер та сторінки, на яких вміщено статтю:

Білоцерківєць, Н. Із янголом на плечі: Поезія на межі століть / Н.Білоцерківєць // Укр. культура.- 2000.- №2.-С.14-15.

Якщо складається опис на статтю з газети, то в другій його частині вміщують назву газети і дату видання (рік, місяць і число). Для газет обсягом більше 8 сторінок вказують також сторінки, на яких опубліковано матеріал.

Пирогов, С. Шедевр Верді на сцені дитячого театру / С. Пирогов //Молодь України.- 2000.-18 трав.

Складаючи описи статей з газет і журналів, доцільно наводити відомості про характер матеріалу, наприклад, "Передова", "Ред. ст.", "Виклад постанови" тощо. Часто назви статей не дозволяють здобути досить повне уявлення про їх зміст, а це важливо для бібліографічних покажчиків, картотек та інших пошукових масивів, тому у підназві нерідко самостійно формулюють дані, які допомагають орієнтуватися у змісті.

Складаючи описи бесід, інтерв'ю, попереду наводять заголовок, яким виступає, як правило, прізвище особи, з якою ведеться бесіда. Ім'я журналіста, що провів і записав бесіду, вказують у відомостях про відповідальність. Якщо ж такий матеріал підписаний журналістом, у тексті переважає його коментар, опис складають під прізвищем журналіста. Складаючи записи діалогів, у заголовку наводять обох осіб, що його вели.

На офіційні матеріали, опубліковані у періодичних виданнях, збірках, складають бібліографічні записи, першим елементом яких виступає колективний автор або основна назва. Вибір його здійснюється за загальними правилами. Під назвою складають опис викладів офіційних матеріалів, що друкуються під назвами "У Верховній Раді України", "У Кабінеті Міністрів України", "З офіційних джерел" тощо. Саме ці назви виступають у описах як основні, зміст повідомлення розкривають у підназві.

Періодичні видання часто використовують загальні назви, друкуючи під ними декілька матеріалів. Такі загальні назви можуть виступати як основні в описі. Складаючи опис для бібліографічних покажчиків, картотек, доцільно розкрити зміст такої добірки:

Вітаємо лауреатів Державної премії України ім. Т. Шевченка //Культура і життя.- 1994.- 12 берез.- Зміст: Щедрі жнива Юрія Герца / А.Синявська. Вічний дзвін Віктора Зарецького / Р.Звіпяцьківський.

При потребі складають опис на кожний окремий матеріал, опублікований під загальною назвою; саму цю назву наводять у зоні серії.

Синявська, А. Щедрі жнива Юрія Зарецького / А. Синявська //Культура і життя.- 1994.- 12 берез.- (Вітаємо лауреатів Державної премії України ім. Т. Шевченка).

При складанні опису твору із збірки у другій частині опису наводять: заголовок бібліографічного запису; основну назву; відомості про відповідальність; відомості про видання; місце і дату видання; позначення і порядковий номер тому, випуску, частини (для багатотомних та серіальних видань); сторінки, на яких вміщено твір.

Бурлай, Е.В. Ще раз про законність / Е.В. Бурлай // Правова держава: Респ. міжвід. зб. наук. пр. / Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького.- К., 1992.- Вип.1.- С.18-23.

При складанні бібліографічного опису твору, надрукованого в зібранні творів, заголовок бібліографічного запису в другій частині не повторюють, якщо він збігається з першою частиною.

Франко, І.Я. Смерть Каіна: Поема / І.Я. Франко // Твори : У 3 т. / АН України.- К., 1992.- Т.І.- С.598-615.

Але заголовки можуть бути й різними, тоді вони наводяться в обох частинах:

Павличко, Д. Сонця і правди сурма / Д. Павличко // Малишко, А. С. Твори: У 10 т. / А.С. Малишко.- К., 1972.- Т.І.- С.5-82.

Аналітичний опис складають на рецензії, надруковані в журналах і газетах. Для цього спершу складають аналітичний опис рецензії, а відомості про рецензований твір вміщують в примітках після слів "Рец. на кн. :", "Рец. на ст. :". Іноді рецензія не має особистої назви, тоді нею стає слово [Рецензія], узяте в прямі дужки ( [ ] ).

Васильєва, Г. Предтечі / Г. Васильєва // Друг читача.-1990.- 20 верес.- Рец. на кн.: Нудьга, Г.А, На літературних шляхах: (Дослідження, пошуки, знахідки) / Г.А. Нудьга.- К. : Дніпро, 1990.- 349 с.

При використанні другого способу спочатку дається опис твору, який рецензується, потім з нового рядка після слова "Рец.:" вміщують опис самої рецензії. При відсутності у рецензії назви відомості про джерело, в якому вона опублікована, наводять одразу після прізвища рецензента.

Нудьга, Г.А. На літературних шляхах: (Дослідження, пошуки, знахідки) /Г.А. Нудьга.- К.: Дніпро, 1990.- 349 с.- Рец.: Васильєва, Г. Предтечі / Г.Васильєва // Друг читача.- 1990.- 20 верес.

Складаючи описи глав, розділів, параграфів тощо, у першій частині вміщують прізвище автора, якщо він є, і назву частини твору. У другій частині, як завжди, дають відомості про документ у цілому, причому перед сторінками вказують номер глави, розділу тощо, звичайно, якщо він є.

Донцов, Д. Українська державна ідея / Д. Донцов // Донцов, Д. Історія розвитку української державної ідеї / Д. Донцов.- К., 1991.- Гл.1.- С. 6-7.- (Народна б-ка / Т-во "Знання" України).

У випадку, коли глава, розділ, інша складова частина твору не має самостійної назви, навіть якщо вона не виділена в тексті, відомості про неї можна дати у зоні приміток.

Шерех, Ю. Третя сторожа : Літ. Мистецтво. Ідеології / Ю. Шерех.- К. : Дніпро, 1996.- 590 с.- Із змісту : [Про Ф. Дудка].- С.495.

У бібліографічних посиланнях намагаються скоротити опис, тут можна не давати назву статті або іншої складової частини документа, але обов'язково наводити сторінки, де вона надрукована.

Васильченко, М.П. // Біліотекознавство і бібліографія.- 1989.- Вип.29.- С.85-92.

Можна навести назву статті, але не вказувати сторінки.

У записах декількох бібліографічних посилань на різні матеріали, що надруковані в одному виданні, у другому і наступних посиланнях відомості, що збігаються, замінюють словами "Там же":

* Чепелєв, В.У. Про історію філософії в Україні / В.У. Чепелєв //Куль-тура України : історія і сучасність : Респ. наук.-теор. конф., 26-28 жовт. 1992: Тези доп.- X., 1992.- С.34-36.

**Клінова, П.Ю. Дисидентський рух / П.Ю. Клінова // Там же.- С.66.

БО багатотомних видань

Описи на багатотомні видання мають певні особливості. Вони можуть доповнюватися заголовком бібліографічного запису у відповідності до загальних правил. Окремі томи багатотомного видання можуть бути написані різними авторами, тоді опис складається під основною назвою багатотомника.

Схема бібліографічного опису багатотомного видання така:

Заголовок бібліографічного запису. Основна назва = Паралельна назва : Підназва / Відомості про відповідальність.- Відомості про видання.- Місце видання : Видавництво, Дата видання.- (Зона серії).- Зона приміток.- ISBN видання в цілому.

Номер тому : Основна назва = Паралельна назва : Підназва / Відомості про відповідальність.- Відомості про видання.- Місце видання : Видав-ництво, Дата видання.- Кількість сторінок : Ілюстрації + Супровідний матеріал.- (Зона серій).- Зона приміток.- ISBN тому : Ціна, Наклад.

У специфікації елементи повторюються при записі кожного окремого тому і дані про кожен том пишуть з нового рядка.

В загальній частині у підназві, крім інших даних, завжди містять дані про кількість томів у виданні в єдиній формі, наприклад, "Зібрання творів: У З т.". В зоні вихідних даних, якщо багатотомник виходив у світ протягом двох і більше років, наводять перший і через тире ( - ) останній роки.

Якщо видання не завершено, після знака тире ( - ) залишають місце, щоб у майбутньому дописати останній рік видання:

Л.: Каменяр , 1998-2000.

X.: Основа, 1999-

Коли до бібліографічного посібника необхідно включити незакінчене видання, наводять роки видання першого і останнього з томів, що є в наявності.

Щодо зони серії, то в загальній частині вказують відомості про серію, які відносяться до всього видання (найчастіше це назва серії), а в специфікації -- номери випусків: Т.2.- 218 с.- (...; Вип.5).

У загальній частині фіксують ISBN видання в цілому, а в специфікації ISBN окремих томів.

В специфікації вміщують лише ті відомості, які не збігаються з відомостями загальної частини. Починається специфікація з позначення та номера тому, причому останній записується арабськими цифрами: Т. 1; Вип.З; Кн.2. Перед основною назвою тому стоїть знак двокрапка ( : ). Наприклад:

Мовчан, П.М. Твори: В 3 т. / П.М. Мовчан.- К.: Вид. центр "Просвіта", 1999.- ISBN 966-7551-09-3 (в опр), 2 000 пр.

Т.1: Голос: Поезії.- 639 с.: ілюстр., портр.- ISBN 966-7951-07-5.

Т.2: Межовий камінь:Поезії.- 535 с.: ілюстр.- ISBN 966-7551-10-5.

Т.З: Координати часу.- 582 с.: ілюстр.- Бібліогр. в тексті та в підрядк. прим.- ISBN 966-7551-08-3.

Окремі томи можуть мати однакову назву, тоді вона вказується лише один раз, а в описі наступних томів замінюється словами "Те ж":

Т.8: Вірші.

Т.9: Те ж.

У деяких багатотомних виданнях томи можуть об'єднуватися у групи за певними ознаками (жанром творів, хронологічними межами тощо). У таких випадках відомості, спільні для групи томів, наводять перед їх специфікацією: Листи: Т.17-20.

У бібліографічних посібниках і списках, іноді в бібліотечних каталогах зведений опис багатотомного видання може бути складений у скороченій формі. Такий опис включає загальну частину в повному обсязі, а у специфікації вказуються позначення та номери томів. ISBN наводять для видання в цілому, але можливо через знак крапка і тире ( .- ) вказати ISBN кожного тому:

Антоненко-Давидович, Б.Д. Твори : В 2 т. / Б.Д. Антоненко-Давидович.- К.: Наук. думка, 1999.- (Б-ка укр. літ.).- ISBN 5-308-00995.- Т.1-2.

Специфікація може бути відсутня, якщо наявні усі томи видання. У такому випадку в кількісній характеристиці вказують загальну кількість томів.

Яворницький, Д.І. Історія запорізьких козаків:У З т./Д.І. Яворницький; З рос. пер. І. Сварник.- Л.: Світ, 1992.-З т.- ISBN 5-11-000907-4

Достатньо часто виникає необхідність скласти опис окремого тома багатотомника. В такому випадку можна скласти монографічний опис. У каталогах невеликих бібліотек, ЦБС найчастіше в якості основної назви опису виступає загальна назва багатотомного видання, номер тому та, при наявності, його індивідуальна назва. Оскільки всі ці відомості скл осн назву, вони розділяються крапками ( . ). Наприклад:

Досвітній, О.Ф. Твори. У 2 т. Т.1. Романи / О.Ф. Досвітній.- К.: Дніпро, 1991.- 570 с.: портр.- ISBN 5-308-01012-9 (в опр.): 2 крб.

Якщо книга має індивідуальну назву, ця назва може виступати основною назвою в описі, а відомості про багатотомне видання наводяться в зоні серії :

Тулуб, З.П. В степу безкраєм за Уралом : Роман / З.П. Тулуб.- К.: Дніпро, 1992.- 572с.- (Твори:У 3 т.; Т.З).- Бібліогр.: с.564-571.- ISBN 5-308-01065-х (в опр.), 62 000 пр.

Такий опис використовується, як правило, в бібліографічних посібниках, а в каталогах - при наявності лише даного тому.

На картках централізованої каталогізації використовується третій спосіб складання опису на окремий том. При цьому опис має вигляд зведеного, а в зоні вихідних даних загальної частини вміщують відомості, що стосуються даного тому. В специфікації вони не повторюються:

Красне поле: У 3 ч. / Упоряд. Ю. Зейкан, В. Копейко.- Ужгород: ВАТ "Патент", 1999.

Ч.1 : Про Карпатську Україну.- 317 с.- ISBN 966-7242-79-Х.