Управління ризиком. Оцінка захисних споруд

Управління ризиком - це аналіз ситуації і розробка рішень, спрямованих на зведення ризику до прийнятного мінімуму.

Головним пріоритетом безпеки життєдіяльності є намагання підвищення рівня безпеки в усіх видах діяльності людини. Коли створюються нові пристрої, устаткування, технічні системи, необхідно, щоб у відповідний проект,наскільки це можливо, були включені елементи,що виключають небезпеку.

В будь-якій системі чи ситуації досягають цього такими шляхами:

* повна або часткова відмова від робіт, операцій та систем,які мають високий ступінь небезпеки;

* заміна небезпечних операцій іншими, менш небезпечними;

* технічне удосконалення системи та об'єкта;

* розробка та використання спеціальних засобів захисту;

* вживання заходів організаційно-управлінського характеру, в тому числі контроль за рівнем безпеки, навчання людей з питань безпеки, стимулювання безпечної роботи та поведінки.

Всі ці напрямки забезпечення безпечної життєдіяльності мають свої переваги і недоліки, а тому важко заздалегідь визначити, який з них кращий. Для підвищення рівня безпеки найкраще використовувати комплекс цих заходів і засобів. Для того, щоб вибрати конкретний захід або засіб, а краще їх комплекс, порівнюють витрати на ці заходи та засоби і рівень зменшення шкоди, який передбачається в результаті їх впровадження. В цьому процесі не останнє місце посідає вартість такого управління. Іншим аспектом того, як встановлюється співвідношення витрат з розміром прийнятного ризику, є можливість контролювання чи ліквідації ризику.

Деякі небезпеки, що мають відносно низький рівень ризику,вважаються неприпустимими, тому що їх досить легко контролювати та ліквідувати.

Наприклад, хоча ризик удару блискавкою, ймовірність якого 1 на 14 млн., може вважатися відносно низьким, люди рідко знаходяться на вулиці під час грози. Ціна контролю чи ліквідації цього ризику, навпаки, незначна - треба просто не виходити з приміщення.

Існують інші небезпеки, які вважаються допустимими, хоча мають великий потенціал ризику,через те, що їх важко або практично неможливо усунути. Прикладом, може бути процес запуску космічного корабля. Рівень ризику при експлуатації такої системи приймається тому, що його практично неможливо усунути на даному рівні розвитку космонавтики, і такі польоти необхідні для розвитку людської цивілізації, вони відкривають нові перспективи для розвитку багатьох галузей науки, техніки, оборони, народного господарства.

Таким чином, вартість не може бути головним критерієм встановлення прийнятного ризику. Важливу роль у цьому процесі відіграє його оцінка, пов'язана з визначенням іконтролем ризику.

Для того, щоб чіткіше уявити собі, як на практиці використовується методика управління ризиком, розглянемо приклад, пов'язаний з ризиком лише однієї технологічної операції - операції покриття меблів кількома шарами лаку в процесі їх виготовлення. Цей приклад показує не тільки, як потрібно застосовувати методику управління ризиком, а й те, коли і як використовуються засади окремих напрямів безпеки життєдіяльності, а саме охорони праці, захисту навколишнього середовища та цивільної оборони.

Основні небезпеки сучасних лакувальних матеріалів - токсичність, горючість, здатність до вибуху. Вже на стадії проектування виробництва, а саме конкретного виду та марки лаку, ці небезпечні властивості матеріалу, слід враховувати поряд з іншими його характеристиками - вартістю, технологічністю якістю тощо.

Вибір технології нанесення лаку на меблі також пов'язаний з вибором більш безпечного варіанту, а також відповідних засобів індивідуального та колективного захисту працівників. Якщо власник підприємства побажає взагалі уникнути небезпеки шкідливого впливу парів лаку на працівників у процесі лакування, то він зможе скористатись автоматичною фарбувальною лінією. Однак таке обладнання досить дороге, тому для невеликого підприємства, яке тільки починає промислову діяльність, установка його практично неможлива, особливо в умовах жорсткої конкуренції. Крім того, слід пам'ятати, що, навпаки, може призвести до появи нових небезпек, наприклад, до небезпеки враження електричним струмом при налагодженні та профілактичних роботах на ній.

Скоріше за все,оператор буде здійснювати нанесення лаку за допомогою пульверизатора у фарбувальній камері, а засіб захисту органів дихання буде респіратор - як найдешевший з можливих засобів, в даному випадку, це не може бути запропоновано, оскільки він не захищає обличчя та очі. Можливість використання фільтруючого протигазу буде визначатись характеристиками парів лаку, але такий протигаз у даному випадку буде малоефективним, потрібен ізолюючий протигаз.

Щоб унеможливити негативний вплив парів лаку на інших працівників, які прямо не стосуються процесу лакування, але змушені працювати у безпосередній близькості, тому фарбувальна камера повинна мати ефективну систему вентиляції та відповідне обладнання, яке не дозволяє проникненню іншого виробничого персоналу в небезпечну зону. Таким обладнанням можуть бути: ризик небезпека виробництво повітропостачання

* попереджувальні знаки, розташовані в зоні робіт, які нагадують персоналу про небезпеку танеобхідність використання індивідуальних засобів захисту;

* сигнальні або попереджувальні вогні, які будуть вмикатися кожен раз, коли відбувається лакування для того, щоб запобігти проникненню решті співробітників в зону робіт;

* оголошення по всій фабриці, яке інформує працівників про початок і кінець небезпечної операції.

У фарбувальній камері та поряд з нею з метою зменшення ризику вибуху та пожежі електричне та вентиляційне обладнання повинно мати відповідно вибухопожежозахисне виконання.

Запровадження наведених вище технічних заходів забезпечення безпеки працівників не виключає необхідності здійснення спеціально організаційних та санітарно-гігієнічних заходів:

* розроблення та запровадження технологічних карт та інструкцій з охорони праці;

* навчання та інструктажу персоналу;

* контролю за дотриманням і виконанням правил безпеки під час проведення робіт;

* забезпечення працівників санітарно-гігієнічним обладнанням і відповідними процедурами, а також іншими заходами та засобами, як це вимагають чинні нормативні документи з охорони праці.

ІІ. Якісний аналіз небезпек

Аналіз небезпек починають з попереднього дослідження, яке дозволяє в основному ідентифікувати джерела небезпек. Методи цього аналізу та прийоми, які використовуються при його виконанні, відомі під різними назвами. Нижче наведені основні з них.

Типи аналізу:

* попередній аналіз небезпек (ПАН);

* системний аналіз небезпек (САН);

* підсистемний аналіз небезпек (ПСАН);

* аналіз небезпеки робіт та обслуговування (АНРО).

Методи та прийоми, що використовуються при аналізах:

* аналіз пошкодження та викликані ним ефекти (АПВЕ);

* аналіз дерева помилок (АДП);

* аналіз ризику помилок (АРП);

* аналіз дерева подій (АДПд).

Попередній аналіз небезпек - це аналіз загальних груп небезпек, присутніх в системі, їх розвитку та рекомендації щодо контролю. ПАН є першою спробою в процесі безпеки систем щодо визначення та класифікації небезпек, які мають місце в системі. Проте в багатьох випадках цьому аналізу може передувати підготовка попереднього переліку небезпек.

ПАН звичайно виконується у такому порядку:

- вивчають технічні характеристики об'єкта, системи чи процесу, а також джерела енергії, що використовуються, робоче середовище, матеріали; встановлюють їхні небезпечні та шкідливі властивості;

- визначають закони, стандарти, правила, дія яких поширюється на даний об'єкт, систему чи процес;

- перевіряють технічну документацію навідповідність її нормам законів, правилам, принципам і нормам безпеки;

- складають перелік небезпек, в якому зазначають ідентифіковані джерела небезпек (системи, підсистеми, компоненти), чинники, що викликають шкоду, потенційні небезпечні ситуації, виявлені недоліки.

Після того, коли виявлені крупні системи об'єкта, які є джерелами небезпеки, їх можна розглядати окремо і досліджувати більш детально за допомогою інших методів аналізу, перелік яких наведено вище.

Аналіз дерева помилок (АДП) вважається одним з найбільш корисних аналітичних інструментів у процесі системної безпеки, особливо при оцінці надзвичайно складних або деталізованих систем. Він дуже корисний при дослідженні можливих умов, які можуть призвести до небажаних наслідків або яким-небудь чином вплинути на ці наслідки. Небажані події рідко відбуваються під впливом тільки одного чинника. Через це при аналізі дерева помилок в процесі системної безпеки небажану подію відносять до кінцевої події. Це - загальний, або відомий, результат можливого ряду подій, характер яких може чи не може бути відомий, поки не проведено розслідування. Оскільки аналітик починає ідентифікувати окремі події, може бути побудовано дерево помилок. Розташовуючи кожний фактор у відповідному місці дерева, дослідник може точно визначити, де відбулись будь-які пошкодження в системі, який зв'язок існує між подіями і яка взаємодія відбулась (чи не відбулась, але може відбутися).

Будуючи дерево, яке описує всі події, що повинні відбутись, щоб здійснилась кінцева подія, аналітик може використовувати АДП як метод для створення основи промислової програми техніки безпеки.

Створення дерева помилок починається з визначення кінцевої події. Ця подія може мати широкий та загальний характер - відмова чи пошкодження системи, або вузький та специфічний, коли порушується функціонування компонента Х. Ця кінцева подія буде розташовуватись на верхівці дерева помилок, а всі наступні події, які ведуть до головної, будуть розташовуватись як гілки на дереві. На рисунку 1 зображено початок простого дерева помилок з розташуванням кінцевої події, подій, що впливають, та нерозвинутих подій, далі - до первісних подій.

Рис. 1.

ІІІ. Розрахункова робота «Оцінка захисних споруд»

Місткість сховища за площею (формула 1)

осіб.

Оцінюємо місткість сховищ за об'ємом (формула 2)

осіб.

Беремо найменше значення: 300 чол.

Висновок:Сховище здатне укрити 300 людей, ана 100 людей з працюючої зміни не вистачає місць у сховищах.

3.2 Оцінка можливості повітропостачання

3.5 Загальні висновки і рекомендації

1. Желібо Є.П., Заверуха Н.М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти України I-IV рівнів акредитації/За ред. Є.П. Желібо і В.М.Пічі. - Київ: «Каравела»; Львів: «Новий Світ-2000», 2001. - 320 с.

Размещено на Allbest.ru