Безпека життєдіяльності на виробництві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

У процесі життєдіяльності людина піддається впливу різних небезпек, під якими зазвичай розуміють явища, процеси, об'єкти, здатні в певних умовах наносити шкоду здоров'ю людини безпосередньо або опосередковано, тобто викликати різні небажані наслідки. Реальне виробництво супроводжується шкідливими та небезпечними чинниками (факторами) і має певний виробничий ризик.

Людина піддається впливу небезпек і у своїй трудової діяльності. Ця діяльність здійснюється в просторі, називається виробничим середовищем. В умовах виробництва на людину в здебільшого діють техногенні, тобто пов'язані з технікою, небезпеки, які прийнято називати небезпечними і шкідливими виробничими факторами.

Сукупність чинників трудового процесу і виробничого середовища, які впливають на здоров'я і працездатність людини під час виконування нею трудових обов'язків складають умови праці. Люди, знаряддя праці, оточуюче середовище та завдання, що вирішуються в процесі трудової діяльності, являють собою динамічну систему, зміна в якій будь-якого з компонентів веде до зміни інших, а результуючий вплив на безпеку інколи буває важко оцінити заздалегідь. Під безпекою розуміється стан захищеності особи та суспільства від ризику зазнати шкоди.

Безпека життєдіяльності в умовах виробництва має й іншу назву - охорона праці. Законодавство з охорони праці становить частину трудового законодавства. травматизм профзахворювання безпека небезпечний

1. Небезпечні і шкідливі виробничі фактори. Загальні поняття

Небезпечним виробничим фактором називається такий виробничий фактор, вплив якого на працюючого в певних умовах призводить до травми або іншого раптового різкого погіршення здоров'я. Травма - це пошкодження тканин організму і порушення його функцій зовнішнім впливом. Травма є наслідком нещасного випадку на виробництві, під яким розуміють випадок небезпечного впливу виробничого фактора на працюючого при виконанні ним трудових обов'язків або завдань керівника робіт.

Шкідливим виробничим фактором вважається такий виробничий фактор, вплив якого на працюючого в певних умовах призводить до захворювання або зниження працездатності. Захворювання, які виникають під дією шкідливих виробничих факторів, називаються професійними.

До небезпечних виробничих факторів слід віднести, наприклад:

· електричний струм певної сили;

· розпечені тіла;

· можливість падіння з висоти самого працюючого або різних деталей і предметів;

· обладнання, що працює під тиском вище атмосферного, і т.д.

До шкідливим виробничим факторів належать:

· несприятливі метеорологічні умови;

· запиленість і загазованість повітряного середовища;

· дія шуму, інфра - та ультразвуку, вібрації;

· наявність електромагнітних полів, лазерного та іонізуючих випромінювань і ін

Між шкідливими та небезпечними виробничими факторами важко провести чітку межу. Один і той же чинник може викликати травму і захворювання (наприклад, високий рівень іонізуючого або теплового випромінювання може викликати опік або навіть призвести до миттєвої смерті, а довготривала дія порівняно невисокого рівня цих же факторів - до хвороби; пилинка, що потрапила в око, спричиняє травму, а пил, що осідає в легенях, - захворювання). Через це всі несприятливі виробничі чинники часто розглядаються як єдине поняття - небезпечний та шкідливий виробничий фактор (НШВФ).

Розглянемо в якості прикладу вплив на працює розплавленого металу. Якщо людина потрапляє під його безпосередній вплив (термічний опік), це призводить до важкої травми і може закінчитися смертю потерпілого. В цьому випадку вплив розплавленого металу на працюючого є згідно з визначенням небезпечним виробничим фактором.

Якщо ж людина, постійно працюючи з розплавленим металом, знаходиться під дією променистої теплоти, яка випромінюється цим джерелом, то під впливом опромінення в організмі відбуваються біохімічні зрушення, що настає порушення діяльності серцево-судинної і нервової систем. Крім того, тривалий вплив інфрачервоних променів шкідливо впливає на органи зору - призводить до помутніння кришталика. Таким чином, у другому випадку вплив променистої теплоти від розплавленого металу на організм працюючого є шкідливим виробничим фактором.

2. Класифікація небезпечних та шкідливих факторів виробництва

Відповідно до ГОСТ 12.0.003-74 небезпечні та шкідливі виробничі фактори (НШВФ ) за природою дії поділяються на такі групи: фізичні, хімічні, біологічні та психофізіологічні.

До фізичних НШВФ відносяться:

? машини та механізми або їх елементи, а також вироби, матеріали, заготовки тощо, які рухаються або обертаються;

? конструкції, які руйнуються;

? системи, устаткування або елементи обладнання, які знаходяться під підвищеним тиском;

? підвищена запиленість та загазованість повітря; підвищена або понижена температура повітря, поверхонь приміщення, обладнання, матеріалів;

? підвищені рівні шуму, вібрації, ультразвуку, інфразвуку; підвищений або понижений барометричний тиск та його різкі коливання;

? підвищена та понижена вологість;

? підвищена швидкість руху та підвищена іонізація повітря;

? підвищений рівень іонізуючих випромінювань;

? підвищене значення напруги в електричній мережі;

? підвищені рівні статичної електрики, електромагнітних випромінювань;

? підвищена напруженість електричного, магнітного полів;

? відсутність або нестача світла; недостатня освітленість робочої зони;

? Підвищена яскравість світла;

? понижена контрастність;

? прямий та віддзеркалений блиск;

? підвищена пульсація світлового потоку;

? підвищені рівні ультрафіолетової та інфрачервоної радіації;

? гострі кромки, задирки, шершавість на поверхні заготовок, інструментів та обладнання;

? розташування робочого місця на значній висоті відносно землі (підлоги);

? слизька підлога; невагомість.

На самопочуття, стан здоров'я людини впливає мікроклімат виробничих приміщень, який визначається дією на організм людини температури, вологості, рухомості повітря і теплового випромінювання.

Результати досліджень свідчать, що в виробничих умовах усі метеорологічні фактори впливають на людину водночас. Тому важливо виявити їх сумарний вплив на працівника.

Так при високій температурі та вологості може статися перегрів тіла, навіть тепловий удар. Він може бути викликаний також інфрачервоним випромінюванням.

Фізична робота в умовах підвищеної температури призводить до прискорення серцебиття, падає артеріальний тиск.

При низькій температурі може статися переохолодження організму, що призведе до застудного захворювання.

На сьогоднішній день шум є одним з найшкідливіших факторів, притаманних нашій цивілізації. Виробничий шум -- це сукупність різних за силою і частотою звуків, що виникають у повітряному середовищі та безпосередньо впливають на працездатність.

Ряд виробничих процесів пов'язаний з вібрацією. Вібрація -- це тремтіння всього тіла чи окремих його частин внаслідок виконання певних робіт.

Розрізняють вібрацію загальну та місцеву. Загальна вібрація викликає тремтіння всього тіла людини, місцева залучає до коливання тільки окремі частини тіла (руки, передпліччя, ноги).

До хімічних НШВФ відносяться речовини, які по характеру дії на організм людини поділяються на токсичні, задушливі, наркотичні, подразнюючі, сенсибілізуючі, канцерогенні, мутагенні та такі, що впливають на репродуктивну функцію. За шляхами проникнення в організм людини вони поділяються на такі, що потрапляють через:

? органи дихання;

? шлунково-кишковий тракт;

? шкіряні покриви та слизисті оболонки.

До біологічних НШВФ відносяться: патогенні мікроорганізми (бактерії, віруси, рикетсії, спірохети, грибки, найпростіші) та продукти їхньої життєдіяльності, а також макроорганізми (тварини та рослини).

До психофізіологічних НШВФ відносяться: фізичні (статичні та динамічні) перевантаження і нервово-психічні перевантаження (розумове перенапруження, перенапруження аналізаторів, монотонність праці, емоційні перевантаження).

Соціальні НШВФ - це неякісна організація роботи, понаднормова робота, необхідність роботи в колективі з поганими відносинами між його членами, соціальна ізольованість з відривом від сім'ї, зміна біоритмів, незадоволеність роботою, фізична та/або словесна образа та її ризик, насильство та його ризик.

Під час роботи на виробництві на людину можуть впливати один, або низка небезпечних та шкідливих виробничих факторів. Безпека того чи іншого технологічного процесу може бути визначена за їх кількістю і за ступенем небезпеки кожного з них зокрема. Безпека праці на виробництві визначається ступенем безпеки окремих технологічних процесів.

3. Система управління охороною праці (СУОП) на підприємстві

Система управління охороною праці - підсистема єдиної системи управління виробництвом, яка контролює показники безпеки та охорони праці, аналізує стан охорони праці, забезпечує прийняття, підготовку і реалізацію рішень, які спрямовані на збереження здоров'я та працездатності людини в процесі праці.

Основні принципи функціонування СУОП підприємства :

а) зв'язок процесу виробництва з рівнем забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці;

б) виконання трудової і технологічної дисципліни працівниками підприємства;

в) діяльність органів управління охороною праці підприємства спільна з метою виконання заходів по створенню безпечних і здорових умов праці;

г) обов'язкова економічна зацікавленість роботодавця і працівника у поліпшенні безпечних і нешкідливих умов праці.

Мета СУОП - забезпечити безпеку праці, зберегти здоров'я та працездатність працівників.

Об'єкти управління СУОП підприємства :

а) виробнича діяльність робітників підприємства;

б) виробниче обладнання;

в) технологічні процеси, будівлі і споруди;

г) виробниче середовище.

Органи управління СУОП підприємства:

а) роботодавець;

б) структурні підрозділи підприємства;

в) професійні спілки;

г) комісія охорони праці ;

д) уповноважені трудових колективів.

Для економічної оцінки впливу виробничих шкідливостей на ефективність праці необхідно проаналізувати низку показників по цеху, дільниці, робочому місцю до і після вжиття заходів, спрямованих проти їх негативного впливу. Такими показниками є:

· випуск продукції за зміну;

· середня тривалість виконання основної виробничої операції;

· питома вага оперативного часу в змінному фонді робочого часу;

· питома вага допоміжного часу в оперативному часі;

· частка втрат робочого часу в змінному фонді робочого часу;

· питома вага бракованої продукції в загальному випуску.

3.1 Існуючі нормативи безпеки

Рівні небезпечних і шкідливих виробничих факторів не повинні перевищувати граничнодопустимих значень, встановлених у санітарних нормах, правилах і нормативно-технічній документації.

Введемо поняття основних нормативів безпеки праці. Як вже сказано вище, при безпечних умов праці виключено вплив на працюючих небезпечних і шкідливих виробничих факторів. Завжди в умовах реального виробництва можна так організувати технологічний процес, щоб значення впливають на працюючих небезпечних і шкідливих виробничих факторів дорівнювали нулю (щоб на працюючих не діяли небезпечні і шкідливі виробничі фактори)?

Ця задача в принципі еквівалентна задачі створення безпечної техніки, тобто досягнення абсолютної безпеки праці. Проте абсолютна безпека або технічно недосяжна, або економічно недоцільна, так як вартість розробки безпечної техніки зазвичай перевищує ефект від її застосування. Тому при розробці сучасного обладнання прагнуть створити максимально безпечні машини, обладнання, установки та прилади, тобто звести ризик при роботі з ними до мінімуму. Однак цей параметр не може бути зведений до нуля.

Ризик - кількісна характеристика дії небезпек, які формуються конкретної діяльністю людини.

Існуючі нормативи безпеки поділяються на дві великі групи: гранично допустимі концентрації (ГДК), що характеризують безпечне вміст шкідливих речовин хімічної і біологічної природи в повітрі робочої зони, а також гранично допустимі рівні (ПДУ) впливу різних небезпечних і шкідливих виробничих факторів фізичної природи (шум, вібрація, ультра - та інфразвук, електромагнітні поля, іонізуючі випромінювання тощо).

По особливому нормуються психофізіологічні небезпечні і шкідливі виробничі фактори. Вони можуть бути охарактеризовані параметрами трудових (робочих) навантажень та (або) показниками впливу цих навантажень для людини.

У практичних цілях безпеки застосовуються нормативи наступним чином. Припустимо, потрібно визначити, чи є безпечним для працюють повітря робочої зони, в якому містяться пари бензину. За нормативними документами (ГОСТ 12.1.005-88 «Повітря робочої зони. Загальні санітарно-гігієнічні вимоги») вважають, що величина гранично допустимої (безпечної) концентрації (ГДК) цієї речовини складає 100 мг/м3. Якщо дійсна концентрація бензину в повітрі не перевищує цього значення (наприклад, становить 90 мг/м3), то такий повітря є безпечним для працюючих. В іншому випадку необхідно застосувати спеціальні заходи для зниження підвищеної концентрації парів бензину до безпечного значення (наприклад, використовуючи загальнообмінну припливно-витяжну вентиляцію).

Таким же чином для характеристики безпеки при дії небезпечних і шкідливих виробничих факторів фізичної природи використовують поняття гранично допустимого рівня (ПДК) цього фактора. Якщо потрібно, наприклад, визначити безпечні допустимі рівні напруги та струму, то по довідкової літературі знаходять цікавлять значення. Так, для змінного струму частотою 50 Гц (промислова частота) при тривалості впливу на організм людини понад 1 з ці значення становитимуть: напруга (V) - 36В, струм (I) - 6 мА (1 мА = 10-3A). Дія на організм людини електричного струму з параметрами, що перевищують вказані значення, небезпечно.

3.2 Засоби захисту від небезпечних і шкідливих виробничих факторів

Одна з найпоширеніших заходів щодо попередження несприятливого впливу на працюючих небезпечних і шкідливих виробничих факторів - використання засобів колективного та індивідуального захисту. Перші з них призначені для одночасного захисту двох і більше працюючих, другі - для захисту одного працюючого. Так, при забрудненні повітряного середовища пилом процесі виробництва як засоби колективного захисту може бути рекомендована загально обмінна припливно-витяжна вентиляція, а в якості індивідуального - респіратор.

Засоби колективного захисту призначені для:

* нормалізації повітряного середовища виробничих приміщень і робочих місць (вентиляція, кондиціонування, опалення, автома-тичний контроль і сигналізація);

* нормалізації освітлення виробничих приміщень і робочих місць (джерела світла, освітлювальні прилади, світлозахисне об-ладнання, світлофільтри);

* захисту від іонізуючих, інфрачервоних, ультрафіолетових, електромагнітних, лазерних, магнітних та електричних полів (огородження, герметизація, знаки безпеки, автоматичний контроль і сигналізація, дистанційне керування тощо);

* захисту від шуму, вібрації (огородження, звукоізоляція, віброізоляція);

* захисту від ураження електричним струмом (різні види ого-родження, захисне заземлення, автоматичне відключення, дис-танційне керування);

* захисту від дії механічних факторів (огородження, автома-тичний контроль і сигналізація, знаки безпеки);

* захисту від хімічних факторів (огородження, герметизація, вен-тиляція та очищення повітря, дистанційне керування, знаки безпеки);

* захисту від високих і низьких температур навколишнього середовища (огородження, автоматичний контроль і сигналізація, термоізоляція, дистанційне керування).

Створення на робочому місці сприятливих і безпечних умов праці тісно пов'язане із забезпеченням робітників спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту.

Заходи, щодо зниження негативного впливу мікроклімату:

· впровадження раціональних технологічних процесів (наприклад, заміна гарячого засобу обробки металу холодним);

· механізація та автоматизація виробничих процесів;

· дистанційне управління, що дозволяє вивести людину в більшості випадків з несприятливих умов;

· захист працівників різними типами екранів;

· раціональна теплова ізоляція устаткування;

· раціональне розміщення устаткуваня

· раціональне планування та конструкторське рішення виробничих приміщень (гарячі цехи розміщуються в одноповерхових приміщеннях);

· раціональні вентиляція та опалюваня;

· раціоналізація режимів праці та відпочинку (додаткові перерви);

· спеціальний питний режим (білково-вітамінні напої, хлібний квас, підсолена вода).

Захист від інфрачервоних випромінювань забезпечують: огороджувальні, герметизуючі, теплоізолюючі пристрої, знаки безпеки, дистанційне управління.

Зниження шуму досягається використанням таких заходів:

· зниження шуму в джерелі створення;

· зменшення шуму на шляху поширення (за рахунок місцевої та загальної звукоізоляції, шумовлюючих екранів, поглинаючих фільтрів);

· раціональне планування підприємств;

· використання зелених насаджень;

· застосування на машинах і механізмах неметалевих деталей, малошумного металу;

· застосування індивідуальних засобів захисту (навушники, заглушки);

· раціоналізація режимів праці та відпочинку;

· використання глушителів шуму.

Найрозповсюдженішими інженерними методами захисту від вібрації є віброгасіння. Вібруючі машини (вентилятори, насоси, агрегати) встановлюють на окремі фундаменти. Джерела коливань ізолюють від опорних поверхонь гумовими, пружними чи комбінованими віброізоляторами.

Серед заходів індивідуального захисту виділяють: спеціальне віброзахисне взуття, рукавиці та рукавички з м'якими надолонниками.

Захист від іонізуючих випромінювань забезпечується такими засобами та методами:

· ізоляцією або захищенням джерел випромінювання за допомогою спеціальних камер, огорож, екранів;

· обмеженням часу перебування персоналу в радіаційно-небезпечній зоні;

· відділенням робочого місця від джерел випромінювання;

· використанням дистанційного керування;

· застосуванням приладів сигналізації і контролю;

· використанням засобів індивідуального захисту.

· Виділяють наступні засоби захисту від ультрафіолетового випромінювання:

· екранування джерел випромінювання;

· загородження робочих місць щитами, ширмами, спеціальними кабінами;

· застосування індивідуальних засобів захисту (спецодягу, спецвзуття, захисних окулярів, рукавиць).

Захист від електромагнітного випромінювання здійснюється за такими напрямами:

· завдяки дистанційному контролю і керуванню в екранованому приміщенні. Захистні властивості екранів базуються на ефекті послаблення напруженості електричного поля в просторі поблизу заземленого металевого предмета. Екрани виготовляються у вигляді металевої сітки, розміщеної між екранним простором та джерелом електричного поля;

· організаційними заходами (проведенням дозиметричного контролю, медичних оглядів, додатковою відпусткою, скороченням робочого часу);

· застосуванням засобів індивідуального захисту (окулярів, шоломів, рукавиць, спеціального взуття, спецодягу).

Серед засобів захисту від лазерного випромінювання виділяють:

· застосування телевізійних систем спостереження за технологічним процесом, захисних екранів;

· системи блокування та сигналізації;

· загородження лазерно-небезпечної зони;

· індивідуальні засоби захисту (спеціальні протилазерні окуляри, щитки, маски, спецодяг, рукавиці).

Захист працівників від несприятливого впливу хімічних речовин здійснюється за допомогою таких заходів:

· удосконалення і розробки нових технологічних процесів, які виключають використання шкідливих хімічних речовин;

· застосування безперервних технологічних процесів, автоматичного контролю за технологічним процесом;

· заміни шкідливих речовин менш шкідливими (заміни метилового спирту бутиловим, жовтого фосфору -- червоним при виробництві сірників, заборони використання ртуті при виробницт­ві капелюхів тощо);

· установлення концентрації хімічних речовин у сумішах (бензол як розчинник у лаках має становити 10 % рідкої частини лаку, кількість миш'яку в кислотах для травлення металу не повинна перевищувати 0,2 %);

· комплексної механізації та автоматизації процесів, що супроводжуються шкідливими виділеннями;

· дистанційного управління технологічними процесами;

· раціонального планування цехів і обладнання (ізоляції шкід­ливих речовин);

· удосконалення конструкції обладнання (герметизації тощо);

· влаштування місцевої вентиляції для відсмоктування шкідливих речовин безпосередньо від місця їх утворення;

· використання індивідуальних засобів (спецодягу, окулярів, шоломів, масок, протигазів та респіраторів, антисептичних паст і т.д.);

· контролю за станом повітряного середовища на робочих місцях;

· токсикологічної експертизи і гігієнічної стандартизації всіх хімічних речовин.

4. Стан профзахворюваності і травматизму в Україні

Один і той же небезпечний і шкідливий виробничий фактор за природою своєї дії може належати одночасно до різних груп. Дія окремих несприятливих факторів виробничого середовища може призвести до невиробничої травми -- порушення анатомічної цілісності організму людини або його функцій внаслідок впливу виробничих факторів. Часто травма є наслідком нещасного випадку.

Наслідком дії несприятливих виробничих факторів може бути і професійне захворювання -- патологічний стан людини, обумовлений роботою і пов'язаний з надмірним напруженням організму або несприятливою дією шкідливих виробничих факторів.

Діагноз професійного захворювання ставиться у кожному випадку з урахуванням характеристики умов праці, тривалості роботи працюючого за даною професією, професійного маршруту робітника, даних попередніх періодичних медичних оглядів, результатів клініко-лабораторних та діагностичних досліджені.

Цей діагноз встановлюється лише тоді, коли саме умови праці зумовили розвиток даного захворювання, тобто є йото безумовною причиною. Окрім професійних, на виробництві зараз відокремлюють трупу так званих виробничо-зумовлених захворювань.

Захворювання - це порушення нормальної життєдіяльності організму, зумовлене функціональними та/або морфологічними змінами.

Виробничо-зумовлене захворювання - захворювання, перебіг якого ускладнюється умовами праці, а частота якого перевищує частоту його у працівників, які не зазнають впливу певних професійних шкідливих факторів.

Професійне захворювання (профзахворювання) - це захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов'язаних з роботою.

Виробничі фактори (рухомі машини й механізми, рухомі частини виробничого устаткування та ін.) можуть спричинити травми. Під виробничою травмою розуміють порушення анатомічної цілісності або фізіологічних функцій тканин чи органів людини внаслідок механічного, теплового, хімічного та іншого впливу факторів виробничого середовища на організм людини у зв'язку з виконанням нею професійної праці, будь-якого виробничого завдання або громадського доручення. Виробнича травма -- травма, отримана працівником на виробництві та викликана невиконанням вимог безпеки праці.

Відповідно до впливу чинників виробничого середовища на працівників травми поділяють на механічні, теплові, хімічні, електричні, променеві, комбіновані. Сукупність виробничих травм називають виробничим травматизмом.

Травматизм на виробництві завдає багато горя і страждань конкретним людям, їх рідним та близьким, а й безпосередньо впливає на економіку країни, бо особисті трагедії зливаються в чималі суспільні втрати, негативно позначаються на рівні життя народу.

За даними Міжнародної організації праці, щороку у світі фіксується приблизно 125 млн нещасних випадків, пов'язаних з виробництвом, у тому числі 10 млн з тяжкими і 220 тис. зі смертельними наслідками. На сьогодні зареєстровано близько 60--150 млн випадків захворювань, пов'язаних з працею, 60 млн працівників піддаються впливу канцерогенних речовин, 500 млн працівників не працездатні з причин невідповідності стану умов і безпеки праці санітарним вимогам.

Закордонні економісти підрахували, що смерть працівника на виробництві внаслідок нещасного випадку обходиться суспільству надто дорого як у фінансовому, так і в соціальному аспектах. Високим залишається виробничий травматизм у вугільній промисловості як за абсолютними ознаками, так і на 1 млн видобутого вугілля. Основними факторами є: зношеність шахтного фонду, погіршення гірничо-геологічних умов видобутку вугілля, низький рівень виробничої та технологічної дисципліни працівників, відсутність з боку керівників належного контролю за безпечним веденням робіт згідно з нормативно-правовими актами про охорону праці.

Крім професійних хвороб, на виробництві виділяють групу так званих виробничо-зумовлених захворювань. До них відносять ті, що у принципі не відрізняються від звичайних хвороб, однак несприятливі умови праці викликають виникнення деяких з них і погіршують їх перебіг.

Водночас високий рівень травматизму пояснюється зменшенням витрат на охорону праці, ослабленням виробничої дисципліни, неритмічністю роботи, спрацьованістю устаткування, скороченням служб охорони праці, збільшенням кількості малих неконтрольованих підприємств.

Висновки

Отже, небезпечним виробничим фактором називається такий виробничий фактор, вплив якого на працюючого в певних умовах призводить до травми або іншого раптового різкого погіршення здоров'я. Шкідливим виробничим фактором вважається такий виробничий фактор, вплив якого на працюючого в певних умовах призводить до захворювання або зниження працездатності. Захворювання, які виникають під дією шкідливих виробничих факторів, називаються професійними.

Усі фактори за природою дії поділяються на такі групи: фізичні, хімічні, біологічні та психофізіологічні. Один і той же небезпечний і шкідливий виробничий фактор за природою своєї дії може належати одночасно до різних груп.

Рівні небезпечних і шкідливих виробничих факторів не повинні перевищувати граничнодопустимих значень, встановлених у санітарних нормах, правилах і нормативно-технічній документації.

Система управління охороною праці - підсистема єдиної системи управління виробництвом, яка контролює показники безпеки та охорони праці, аналізує стан охорони праці, забезпечує прийняття, підготовку і реалізацію рішень, які спрямовані на збереження здоров'я та працездатності людини в процесі праці.

Одна з найпоширеніших заходів щодо попередження несприятливого впливу на працюючих небезпечних і шкідливих виробничих факторів - використання засобів колективного та індивідуального захисту.

За даними Міжнародної організації праці, щороку у світі фіксується приблизно 125 млн нещасних випадків, пов'язаних з виробництвом, у тому числі 10 млн з тяжкими і 220 тис. зі смертельними наслідками.

Водночас високий рівень травматизму пояснюється зменшенням витрат на охорону праці, ослабленням виробничої дисципліни, неритмічністю роботи, спрацьованістю устаткування, скороченням служб охорони праці, збільшенням кількості малих неконтрольованих підприємств.

Список використаної літератури

1) В.П. Кляуззе. Курс лекцій «Санітарія і гігієна праці», 2011. - 70 с.

2) Гандзюк М.П., Желібо Е.П., Халимовський М.О. Основи охорони пра-ці: Підручник. - К.: Каравела, 2005. - 393 с.

3) Геврик Є.О., Пешко Н.П. Гігієна праці на виробництві: Навч. посіб. для студентів вищих навч. закладів. - К.: Ельга Ніка Центр, 2004. - 276 с.

4) Желібо Е.Н., Заверуха Н.В., Зацерний В.В. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник/ За редакцією Е.П. Желібо, В.М. Пічі. - Київ: «Караве-ла», Львів: «Новий світ - 2000», 2001. - 320с.

5) Жидецький В.Ц. Основи охорони праці. Підручник. -- Львів: Афіша, 2005. -- 319 с.

6) Законодавство України про охорону праці: У 4-х томах. - К., 1995.

7) Зеркалов Д. В. Безпека життєдіяльності [Електронний ресурс] : Навчальний посібник / Д. В. Зеркалов. - Електрон. дані. - К. : Основа, 2011. - http://zerkalov.org/files/bgd-k2011.pdf

8) Метрологічне забезпечення безпеки праці. У 2 т. / Під ред. І.Х. Сологяна. Т. 1. Вимірювані параметри фізичних небезпек та шкідливих факторів. - М: Видавництво стандартів, 1988.

9) Москальова В.М. Основи охорони праці: Підручник. - К., 2005.

10) Ярошевська В.М., Чабан В.Й. Охорона праці в галузі. - Навчальний посібник. - К.: Професіонал, 2004. - 288 с.

Размещено на Allbest.ru