Главная Коллекция "Otherreferats" Безопасность жизнедеятельности и охрана труда Гігієнічні вимоги до місць занять фізичною культурою в школі

Гігієнічні вимоги до місць занять фізичною культурою в школі

Гігієнічна оцінка організації навчального процесу в школі, санітарні вимоги до спортивних споруд, одягу та взуття. Основні гігієнічні вимоги щодо організації уроку фізичної культури в школі. Заходи щодо попередження інфекційних захворювань у колективі.

Рубрика	Безопасность жизнедеятельности и охрана труда
Вид	реферат
Язык	украинский
Дата добавления	04.02.2016
Размер файла	39,4 K

посмотреть текст работы

скачать работу можно здесь

полная информация о работе

весь список подобных работ

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти i науки України

Херсонський державний університет

Факультет фізичного виховання та спорту

Кафедра теорії та методики фізичного виховання

РЕФЕРАТ

з предмету "Гігієна з основами валеології"

тема: Гігієнічні вимоги до місць занять фізичною культурою в школі

Студента 1к., заочної форми навчання

Липко І.В.

Херсон-2015

План

Вступ
1. Історична довідка про гігієну
2. Основи гігієни фізичної культури
2.1 Гігієна фізичної культури - предмет, завдання й методи
2.2 Гігієна - як навчальна дисципліна та її завдання
3. Гігієнічні вимоги до місць занять фізичною культурою в школі
3.1 Гігієнічні вимоги до спортивних споруд
3.2 Гігієна спортивного одягу та взуття
4. Гігієнічна оцінка організації навчального процесу в школі
4.1 Гігієнічні вимоги до уроку фізичної культури в школі
4.2 Заходи щодо попередження інфекційних захворювань у колективі
Висновок
Список літератури

Вступ

Заняття фізичною культурою надзвичайно важливі. Вони сприяють гармонійному розвитку організму. Але для позитивного впливу занять фізичною культурою і спортом на здоров'я потрібно дотримуватись певних гігієнічних вимог. Найважливішими з них є: ритм праці і відпочинку, зміст і режим харчування, виконання нормативних вимог щодо місць занять (спортивні споруди і обладнання, стан зовнішнього середовища), одяг і взуття людей, які займаються фізичною культурою і спортом.

У своїй роботі я детально розгляну гігієнічні вимоги для проведення занять фізичною культурою. Щоб навчитися давати гігієнічну оцінку місць, умов, організації занять фізичною культурою і спортом.

1. Історична довідка про гігієну

Як і інші науки, гігієна своїм корінням сягає в глибоку давнину. Античний період характеризується розвитком гігієни первісних людей. Зародки гігієни зводились до того, що людина, використовуючи свій життєвий досвід, застосовувала можливі гігієнічні заходи, спрямовані на охорону води, ґрунту, харчових продуктів, житла з метою охорони здоров'я. У Єгипті, Індії, Китаї, Індії гігієна являла собою систему практичних правил, які проявлялися в побутових навичках і релігійних приписах. Ці правила стосувалися захисту ґрунту від забруднення, вибору і будівництва джерел водопостачання, можливості вживання різних харчових продуктів, додержання чистоти тіла.

Для того, щоб мати боєздатне військо, армії рабів для будівництва пірамід, великих храмів влада змушена була вже в ті часи здійснювати певні гігієнічні заходи державного масштабу. Цим зумовлюється існування в Єгипті державних шкіл для підготовки лікарів, проведення санітарних оглядів на базарах. Велику роль у розвитку гігієни відіграв славетний лікар Стародавньої Греції Гіппократ. Про актуальність його праць свідчать назви трактатів: " Про повітря, воду та ґрунт ", " Про здоровий спосіб життя ". Стародавній Рим не тільки запозичив досягнення Греції в галузі гігієни і санітарно-технічних споруд, але й розвинув їх далі. Функціонували знамениті римські лазні-спортзали, каналізація, здійснювався контроль за якістю харчових продуктів.

Попри всі перелічені досягнення, гігієна стародавнього світу базувалася лише на емпіричних даних і міркуваннях, тому цей період можна назвати емпіричним періодом розвитку гігієни. З розпадом Римської імперії гігієнічна культури занепала. На зміну прийшли народи з менш розвиненою культурою. На противагу особистій гігієні з'явилася цілковита зневага до тіла та здоров'я. Не дивно, що в першій половині середніх віків лютували сильні епідемії віспи, тифу, чуми. У період раннього середньовіччя центр медичної науки перемістився в країни Сходу. Особливо значний внесок у медичну науку зробив видатний лікар Абу Алі

ІбнСіна (Авіценна), 980-1037 рр. Він написав п'ятитомний " Канон лікарської науки ", присвятивши деякі розділи гігієні: " Про хороше повітря ", " Про якості води ", " Про збереження здоров'я ". Високою для свого часу санітарною культурою відзначалася і Київська Русь: наявність парових лазень, використання з метою дезинфекції сірки, техніка бальзамування. Онучці Володимира Мономаха Євпраксії (ХІІ ст.) належить медичний трактат із 29 розділів, зокрема " Про спосіб 12 життя в різні пори року ", " Про їжу, питво, сон і спокій ", " Про баню ". У Х-ХІІ ст. В Києві, Суздалі, Новгороді та інших містах існували дерев'яні мостові. У деяких містах функціонували водопроводи, дуже поширеним було миття в лазнях. Початок епохи Відродження стимулював розвиток медичної науки й гігієни у Західній Європі. Знаменитою віхою в історії гігієни стала праця італійського лікаря Бернардіно Рамаціні (1633-1714) " Про хвороби ремісників ", якою започатковано систематизований опис й оцінку умов праці робітників 52 професій та професійних захворювань. Одна з ранніх праць із питань громадської гігієни належить нашому землякові І. Данилевському. У 1784 році він захистив у Німеччині дисертацію " Про державну владу як найдосвідченішого лікаря ", де висвітлює питання про завдання держави у справі охорони здоров'я населення.

Наступний розвиток і диференціація гігієни як самостійної науки тісно пов'язані з промисловою революцією, природничо-науковими відкриттями 18-20 ст. У цей час зародився науково-експериментальний період розвитку гігієни та санітарії. У промислово-розвинутих країнах Європи, насамперед в Англії, з'являються лікарі, які розуміють значення санітарно-оздоровчих заходів. Перший підручник з гігієни було написано у 60-х роках 19 ст. в Англії Е. Парксом. Велике значення у формуванні науково-експериментальної гігієни належить німецькому вченому М. Петенкоферу, якого названо засновником сучасної наукової гігієни, її науково-експериментального періоду розвитку. Розвиток гігієни на території сучасної України пов'язаний з розвитком гігієни в Росії, Австро-Угорщині та Польщі, які володіли в певні періоди частинами території України.

Свій внесок у розвиток гігієни зробили і українські вчені: О.М. Марзєєва, М.Г. Шандала, Є.Г. Гончарук, Л.І. Медведь, Р.Д. Габович, І.П. барчекно, І.І. Сліпушкіна. У 1946 р. на першій Генеральній Асамблеї ООН створено нову міжнародну організацію з охорони здоров'я - Всесвітню організацію охорони здоров'я (ВООЗ), яка здійснює і координує роботу з питань епідемічних захворювань, санітарної статистики, видання спеціальних журналів, монографій, проводить міжнародні конгреси лікарів та багато інших видів діяльності. Після проголошення незалежності України вже у 1992 року було прийнято " Закон про охорону атмосферного повітря ", у 1994 році затверджено постановою Верховної Ради України Закон " Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення ".

Отже, підсумовуючи вищесказане, можна зробити висновок, що гігієна за всю історію людства пройшла складний та нелегкий шлях становлення та розвитку і стала однією з найважливіших профілактичних галузей сучасної медицини. Поглиблене вивчення гігієни та застосування гігієнічних знань дає змогу успішно виконувати найперше завдання медичних працівників - запобігти захворюванню.

2. Основи гігієни фізичної культури

Гігієна - наука про збереження й зміцненні здоров'я. Його завдання - дослідження умов життя і праці в здоров'я людей, запобігання захворюванням, забезпечення оптимальних умов людини, збереження здоров'я дитини і довголіття.

Молоді фахівці, які закінчили Вузи, повинні добре знати основні тези особистого та громадського гігієни й уміло застосовувати в побуті, навчанні, з виробництва, з організацією різних заходів із масової фізичній культурі та спорту за умов професійної діяльності.

У визначенні стратегії і тактики реалізації завдань оздоровчої спрямованості необхідно з усією виразністю розуміти, що успішне розв'язання проблеми здоров'я підростаючого покоління можна тільки у разі, коли людина поруч із правильною теорією і достатньої за обсягом і інтенсивності рухової активністю буде систематично виконувати й інші шість заповідей збереження здоров'я (по М.Кенлехнеру): правильно дихати, правильно пити, правильно харчуватися, правильно розслаблятися, правильно берегтися, правильно думати.

Дотримання цих або подібних принципів, і правил мав на оці і Н.А. Семашка, коли стверджував, що для зміцнення здоров'я людина має займатися фізичної культурою 24 години на добу. Тому він повинен бажати це робити, знати, як правильно це робити, вміло реалізовувати свої потреби і практичну діяльність у процесі самовдосконалення. Розв'язання всіх цих найважливіших завдань і є головним змістом уроків фізичної культури та гігієни.

Основними завданнями сучасної гігієни є наукова розробка основ запобіжного і поточного санітарного нагляду, санітарного законодавства, обґрунтування гігієнічних заходів щодо охорони та оздоровлення оточуючого середовища, умов праці та відпочинку, охорона здоров'я дітей і підлітків, участь у розробці гігієнічних основ раціонального харчування, і навіть санітарна експертиза якості харчових продуктів і предметів побуту.

Знання гігієни необхідне рішення питань стосовно попередження захворювань, підвищення працездатності і опірності організму до несприятливих впливів довкілля.

2.1 Гігієна фізичної культури - предмет, завдання й методи

гігієнічний санітарний урок колектив

Гігієна (hygieinos) - область медичної науки про збереження і поліпшення здоров'я шляхом проведення запобіжних заходів. Вона вивчає вплив умов життя і праці в здоров'я і розробляє заходи щодо профілактиці захворювань.

На організм людини можуть впливати різноманітні чинники довкілля:

Хімічні - хімічні елементи і з'єднання, перебувають у повітрі, воді, грунті, їжі.

Фізичні - температура, вологість і тиск повітря, радіація, вібрація, гомін лісу і т.п.

Біологічні - мікроорганізми, гельмінти, гриби.

Соціальні чинники - характер праці, харчування, житлово-побутові умови та інших.

Залежно від розв'язуваних завдань гігієнічна наука використовує різноманітні методи. Їх використовують для гігієнічної оцінки чинників довкілля. До них належать санітарний обстеження і опис, фізичні, хімічні й біологічні методи санітарної експертизи.

Методи санітарного опису і обстеження дозволяють виявити загальний стан окремих груп чи населених пунктів. У цьому залучаються статистичні і демографічні показники у досліджуваному районі та робляться загальні висновки про стан населення і чинниках, які впливають на нього.

Для визначення кількісних характеристик середовища, і їх властивостей використовуються фізичні, хімічні, біологічні методи дослідження.

Для вивчення впливу довкілля на організм людини використовуються, клінічні, антропометричні, експериментальні методи. За необхідності встановити вплив середовища для здоров'я колективу користуються санитарно-статистичним методом.

Практичне втілення у життя гігієнічних нормативів, правил і заходів називається санітарією. Досягнення гігієни впроваджуються шляхом громадсько-гігієнічних заходів. Для цього розробляються різні санітарні правила і норми. Для ефективного використання досягнень гігієни необхідно, щоб кожна людина розуміла їх значення. У зв'язку з цим величезна роль належить санітарній освіті.

Залежно від предмета вивчення гігієнічна наука підрозділяється на:

Гігієну довкілля

Гігієну харчування і здоров'я

Гігієну праці

Соціальну гігієну

2.2 Гігієна - як навчальна дисципліна та її завдання

У зв'язку із необхідністю поглибленої розробки окремих проблем гігієни як науки сформувався ряд профільних гігієнічних дисциплін: соціальна гігієна, комунальна гігієна, гігієна праці, гігієна харчування, гігієна дітей та підлітків та ін. Однією з них є гігієна фізичної культури і спорту. Вона вивчає вплив різних факторів оточуючого середовища та соціальних умов на організм фізкультурників і спортсменів. Мета такого вивчення - розробка гігієнічних нормативів, вимог і заходів, спрямованих на зміцнення здоров'я тих, хто займається фізичною культурою та спортом, підвищення їх працездатності та досягнення високих спортивних результатів.

Основні завдання гігієни фізичної культури і спорту полягають у наступному:

- вивчати вплив різних факторів зовнішнього середовища та соціальних умов на стан здоров'я і працездатність фізкультурників та спортсменів;

- науково обгрунтовувати і розробляти гігієнічні нормативи, правила та заходи щодо створення оптимальних умов для фізичного виховання і спортивного тренування;

- науково обгрунтовувати і розробляти нормативи, правила та заходи щодо використання гігієнічних засобів та природних факторів для зміцнення здоров'я, підвищення працездатності і росту спортивних досягнень.

Гігієна фізичної культури і спорту, як навчальна дисципліна, належить до числа провідних предметів у фізкультурних навчальних закладах. Курс гігієни фізичної культури і спорту озброює студентів гігієнічними знаннями і практичними навичками для формування здорового способу життя, застосування різних гігієнічних засобів та природних факторів у процесі фізичного виховання, фізкультурно-масової роботи та спортивного вдосконалювання.

Актуальними є дослідження з гігієнічного забезпечення різних видів туризму, який набирає популярності. Спеціалістами розробляються гігієнічні рекомендації стосовно режиму туристів, особливості особистої гігієни, харчування і питного режиму, туристському спорядженню, одягу та ін. Розширюється вивчення найбільш важливих гігієнічних аспектів будівництва та експлуатації спортивних споруд, обладнання та інвентарю. Це дозволяє посилити оздоровчий ефект занять масовою фізичною культурою і спортом. 9 Особлива увага приділяється проблемі загартовування. При цьому розробляються методики загартовуючи процедур для різних груп фізкультурників і спортсменів.

Актуальними є дослідження в галузі гігієни спортивного одягу, взуття та спорядження. Розробляються гігієнічні рекомендації щодо використання сучасних тканин і матеріалів, а також моделей одягу, конструкції взуття для занять масовою фізичною культурою і спортом в різних кліматичних зонах. Спеціалістами розроблена та введена в практику система гігієнічного забезпечення підготовки спортсменів. Вона має визначену структуру і складається з наступних основних елементів: добового режиму, особистої гігієни, загартовування, раціонального збалансованого харчування; використання засобів відновлення спортивної працездатності; спеціалізованих комплексів гігієнічних засобів при підготовці спортсменів в складних кліматичних та інших умовах.

Вказана система дозволяє ефективніше застосовувати різні гігієнічні засоби у тренувальному процесі в залежності від специфіки окремих видів спорту, вікових та статевих особливостей спортсменів, етапів тренувального процесу, умов тренування та ін. Практика доводить, що гігієнічні фактори, справляючи глибоку і різнобічну дію на організм спортсмена, можуть оптимізувати увесь процес спортивного вдосконалення. Особлива увага приділяється вивченню засобів відновлення і підвищення працездатності спортсменів. На сьогоднішній день запропоновані такі гігієнічні засоби підвищення працездатності і прискореного відновлення спортсменів, як іонізоване повітря, ультрафіолетове опромінення за допомогою еритемних ламп та ін.

3. Гігієнічні вимоги до місць занять фізичною культурою в школі

У відповідності з нормативними вимогами в школах передбачені спортивна зона та навчально-спортивні приміщення.

Спортивна зона розташовується на ділянці школи не ближче ніж в 10 м від вікон різних приміщень школи. У неповній середній школі площа спортивної зони становить 5800-7900 м 2. У середній школі в залежності від кількості учнів вона може становити від 4900 до 10700м 2.

У школах всіх типів у спортивній зоні розташовуються легкоатлетичний і гімнастичний майданчики. У середній школі (1176-1960 учнів) проектується майданчик для спортивних ігор і легкоатлетичних метань, а також комбінований майданчик для баскетболу, волейболу та інших ігор.

У неповній середній школі (320 учнів) і в середній школі (392-984 учні) передбачений малий майданчик для спортивних ігор і легкоатлетичних метань.

Навчально-спортивні приміщення школи включають в себе спортзали і розташовані при них 2 роздягальні, 2 душові, 2 туалети і 2 спеціальні кімнати: для викладачів і для збереження інвентаря. Розміри спортзалів залежать від типу школи. У неповній середній і середній школі (192-624 учні) проектується спортзал розміром 9Ч18Ч5,4 м. У середній школі (784-1176 учні) передбачений спортзал розміром 12Ч24Ч6 м. У середній школі (1568 учнів) планується 2 спортзали: один - 12Ч12Ч3 м, а другий 12Ч24Ч6 м. У середній школі на 1960 учнів також передбачені два спортзали: 12Ч12Ч3 та 15Ч30Ч6 м.

Спортзали розміщують на першому поверсі ізольовано від навчальних секцій і секцій спальних приміщень (у школі-інтернаті). Вхід до спортзалу здійснюється безпосередньо з роздягалок або через окремий коридор з спортзалу або інвентарної кімнати передбачений вихід на спортивний майданчик (для виносу інвентаря або евакуації учнів). Основні гігієнічні вимоги до обладнання, опалення, вентиляції, освітленню та експлуатації спортзалів школи аналогічні загальним вимогам, що висуваються до звичайних спортзалів.

Температура повітря у навчально-спортивних приміщеннях в залежності від кліматичних районів повинна мати наступні величини у спортивних залах - 15-17°С, роздягальнях при спортзалах - 19-22°С, душових - 25°С, роздягальнях при душових - 20-23°С, туалетах - 17-20°С.

Гігієнічними вимогами до будівельних матеріалів для спортивних споруд є: низька тепло- і звукопровідність, незначна гігроскопічність. Дані фактори створюють сприятливий мікроклімат у приміщеннях. Ці якості залежать як від основних будівельних матеріалів, з яких будують стіни та перекриття, так і від оздоблювальних і облицювальних матеріалів. Нині найширше для будівництва спортивних споруд використовується залізобетон і цегла. Для оздоблення та облицювання широко використовуються синтетичні полімери, яким притаманні добрі звуко- і термоізоляційні властивості, вони красиві і є зручними для обробки. Разом з тим вони можуть виділяти токсичні речовини, що особливо небезпечно при виконанні фізичних вправ внаслідок посиленого дихання. На синтетичних матеріалах утворюються статичні електричні поля, які негативно впливають на здоров'я і працездатність спортсменів, особливо при тривалому і повторному впливі.

Для підлог у спортзалах краще використовувати дерев'яне покриття. У роздягальнях, гардеробах, буфетних і масажних кімнатах підлогу краще покривати лінолеумом, який дозволяє проводити прибирання. Таке покриття також забезпечує добру теплоізоляцію. У приміщеннях, де потрібна добра водоізоляція - душових, туалетах, ваннах - підлога покривається керамічною плиткою або цементом. У легкоатлетичних і футбольних манежах, критих стадіонах сьогодні використовують покриття з синтетичних матеріалів - тартану, рекартану, які мають високі пружноеластичні властивості, потрібні для бігу і зручні для механічного прибирання.

Стіни спортзалів фарбуються масляними фарбами на висоту не менше 1,8 м. Вони зменшують затримку пилу і зручні для вологого прибирання, проте масляна фарба знижує повітропроникність стін, погіршує вентиляцію приміщень, сприяє підвищенню вологості. Тому, як правило, для покриття стін застосовують також і клеєву фарбу (вище 1,8 м). Доцільно використовувати фарби світлих тонів з матовою поверхнею (світло-жовті, світло-зелені), які сприяють кращому відбиванню світлових променів і створенню розсіяного рівномірного світла. До того ж, світлі тони тонізуюче впливають на нервову систему і створюють сприятливий емоційний фон у тих, хто займається.

Стеля в спортзалі, де відбуваються ігри, повинна фарбуватися масляною фарбою, оскільки вона стійкіша до ударів м'яча, ніж побілка та клеєва фарба.

3.1 Гігієнічні вимоги до спортивних споруд

Спортивні споруди поділяються на основні (група А) і допоміжні (група Б). Серед основних споруд виділяють відкриті і закриті, окремі (для одного виду спорту) і комплексні (декілька окремих споруд, які об'єднані територіально).

Загальними гігієнічними вимогами до всіх спортивних споруд є: розташування та орієнтація, транспортна доступність, планування, стан оточуючого середовища - повітря, вода, ґрунт, зелені насадження, обмеження шумових подразників, мікроклімат (температура, вологість, рух повітря, радіація).

Спортивні споруди будуються з навітряного боку від об'єктів, які забруднюють повітря. Відкриті спортивні споруди бажано розташовувати на південних схилах з деяким нахилом. Забруднення ґрунту не повинно досягати тої міри, коли втрачається його спроможність до самоочищення.

До спортивних споруд повинні бути зручні під'їзні шляхи громадського транспорту, які зменшують тим, хто займається там спортом, час на дорогу і забезпечують достатній потік глядачів на змагання.

У створенні сприятливих гігієнічних умов важливу роль відіграють зелені насадження. Вони повинні оточувати спортивні майданчики. Вибирають породи дерев і чагарників, які відповідають кліматичній зоні і мають добру пилезахисну спроможність (тополі, каштани, акації). Зелені насадження знижують забрудненість повітря на 40-60% влітку і 10-15% взимку, захищають від вітру, виділяють ароматичні речовини, створюють сприятливий естетичний фон.

Під час будування спортивних споруд повинна враховуватись їх орієнтація щодо сонця, від якого залежить величина радіації, яка надходить у приміщення. Опромінення прямим сонячним промінням спортивних приміщень знижує бактеріальну забрудненість і повинно тривати не більше 3 год на добу. Оптимальна орієнтація вікон повинна бути на південь і південний схід, а повздовжня вісь критої споруди - зі сходу на південний захід.

Орієнтація спортивних споруд залежить від напрямку домінуючих вітрів. У північних районах рекомендується надавати такої форми будівлям (овал, напівсфера), щоб вітри ніби обтікали їх, а вікна не виходили в бік домінуючих вітрів. На відкритих спортивних спорудах напрямок домінуючого вітру повинен бути поперечним щодо поздовжньої вісі.

При плануванні спортивних споруд повинні враховуватись кліматичні умови. У південних районах перевагу надають павільйонному розташуванню приміщень, яке забезпечує кращу вентиляцію. Перед вікнами висаджують дерева, які затримують надмірну сонячну радіацію.

До складу спортивних споруд входять допоміжні споруди і приміщення - гардероби, буфети, роздягальні, душові, туалети, приміщення для лікарів і відновних заходів, для викладачів і адміністрації тощо. Шляхи руху спортсменів і глядачів повинні проходити окремо. З роздягальні повинен бути обов'язково вихід до туалету і душової (ці приміщення повинні бути роздільними), до спортзалу.

3.2 Гігієна спортивного одягу та взуття

Гігієнічні вимоги до матеріалів, з яких виготовляють спортивний одяг та взуття. Спортивний одяг та взуття мають забезпечувати сприятливі умови функціонування організму під час занять фізичними вправами за різних метеорологічних умов з урахуванням специфічних особливостей виду спорту та правил змагань.

Спортивний одяг призначений підтримувати оптимальну теплову рівновагу організму, забезпечувати ефективну спортивну діяльність та захист від травм і механічних ушкоджень. Тканини, з яких його виготовляють, повинні 13 відповідати гігієнічним вимогам щодо теплозахисних та інших властивостей. Високі теплозахисні властивості мають бавовняні та шерстяні тканини, сукно, а також вироби з лавсану, нітрону та полівінілхлориду. Необхідну вентиляцію підодягового простору забезпечує одяг, що виготовлений із тканин з високою проникністю повітря та вологи. Таким якостям відповідають шерсть, сукно, трикотаж, лавсан.

Для захисту від вітру та дощу використовують одяг, виготовлений з тканин, яким притаманна низька повітропроникність (бавовна, льон, капрон тощо). Високу здатність віддавати вологу шляхом випаровування мають гладкі бавовняні тканини. Цю властивість враховують при спортивних навантаженнях за умов високої температури повітря. Для забезпечення нормального теплообміну спортивний одяг виготовляють з тканин, які мають високу гігроскопічність, тобто добре адсорбують на своїй поверхні вологу з навколишнього повітря та піт з поверхні шкіри. Найвищу гігроскопічність мають шерстяні та трикотажні вироби.

Для видів спорту з посиленим зустрічним повітряним потоком передню частину одягу виготовляють з матеріалів, які володіють великою теплозахисною і вітрозахисною здатністю, а на спині - з великою теплопроникністю. Спортивне взуття повинно бути зручним, міцним та еластичним з урахуванням кліматичних умов та особливостей окремих видів спорту, мати достатню водостійкість, забезпечувати оптимальний мікроклімат навколо ніг (температуру 20-ЗЗ°С, вологість 60-70%). Невідповідність цим вимогам може спричинити розлад функцій потових залоз, перегрівання ніг (влітку) або переохолодження (взимку).

Конструкція спортивного взуття має сприяти зняттю зарядів статичної електрики та має забезпечувати максимальну свободу рухів. Воно повинно мати мінімальну масу, добрі амортизуючі властивості підошви для захисту від ударів. Взуття не може стискати м'які тканини ступней, спричиняти біль, обмежувати рух у суглобах., адже тоді можливі ушкодження зв'язкового апарату, суглобів, порушення кровообігу в нижніх кінцівках, що спричинює втому м'язів.

При конструюванні спортивного взуття для кожного виду спорту передбачають спеціальні захисні накладки, прокладки, щитки, ребристі підошви, шипи. Найкращим матеріалом для верхньої частини спортивного взуття є натуральна шкіра. Вона міцна, м'яка та еластична, надійно захищає від механічних ушкоджень та надмірної вогкості, забезпечує достатнє випаровування поту, зберігає форму і розміри після висушування.

Для підошв, прокладок, щитків та інших конструкцій широко використовують різні синтетичні матеріали, яким притаманні міцність, термопластичність, м'якість. Добре себе зарекомендували полівінілхлорид, поліуретан, капрон, поролон, латекс та ін. Гігієнічні вимоги щодо спорядження, одягу та взуття висококваліфікованих спортсменів та фізкультурників мають бути диференційовані. Для спортсменів спорядження повинно бути більш спеціалізоване, а для занять масовою фізкультурою - більш уніфікованим.

Важливе гігієнічне значення має правильна експлуатація спортивного спорядження та догляд за ним. Забруднення спортивного спорядження може негативно позначитися на властивостях матеріалів: погіршується пористість та повітряпроникність, збільшується їх маса. Все це може призвести до розладу терморегуляції, подразнення та інфікування шкіри. Одяг із синтетичних 14 матеріалів легко всмоктує жирові речовини, а тому його слід часто прати. Маски, шоломи, рукавички після користування необхідно обробляти денатурованим спиртом або одеколоном. Решту спорядження 1-2 рази на тиждень дезинфікують, або знешкоджують ультрафіолетовим випромінюванням за допомогою бактерицидних ламп. Спортивне взуття добре зберігається після старанної пропитки риб'ячим жиром або спеціальними кремами.

4. Гігієнічна оцінка організації навчального процесу в школі

Гігієнічна оцінка організації навчального процесу в школі передбачає аналіз відповідності навчального навантаження гігієнічним вимогам. Ступінь навчального навантаження визначається кількістю уроків на тиждень, їх розкладом та важкістю, організацією уроків, перерв, обсягом домашніх завдань. Розподіл уроків за кількістю і важкістю впродовж тижня та навчального року повинен узгоджуватися з тижневою та денною динамікою працездатності дітей.

Працездатність дитячого організму під час навчальної діяльності упродовж тижня і дня зазнає фазових змін: підвищуючись на початку діяльності, вона утримується певний час на високому рівні і поступово знижується, що свідчить про розвиток втоми. Вважається, що працездатність сягає оптимального рівня у вівторок, середу, нижчою вона є у четвер і понеділок, найнижчою - у п'ятницю.

Упродовж дня найвищі показники працездатності реєструються на другому-третьому уроках, нижчими вони є на першому уроці, останні уроки характеризуються розвитком втоми. У дні та години з низькою працездатністю обсяг навчального навантаження, зокрема кількість уроків на день, зменшують, планують легкі предмети, які не вимагають значного розумового напруження і пов'язані з переважанням динамічного компоненту (фізкультура, ручна праця, малювання, креслення, співи). Тривалість періоду оптимальної працездатності визначається передусім віком дитини і є найкоротшою у молодшому шкільному віці.

Згідно з гігієнічними вимогами до розкладу уроків у І-ому класі перший урок відводять для предметів середньої важкості, до яких можна віднести математику. Читання та письмо на початку навчання, навпаки, завдають учням значно більших труднощів унаслідок недосконалої техніки читання і напруження недостатньо розвинених дрібних м'язів кисті й проводяться, як правило, на другому уроці. У 2-3-ому класах, коли діти вже оволоділи навичками читання, урок читання можна ставити першим, а другий урок відводити для математики, природознавства - предметів, складніших за змістом, ніж читання. Третій урок, на якому у першокласників з'являються перші ознаки втоми, використовують для занять середньої важкості, четвертий урок - для легких, із переважанням динамічного компоненту занять.

З метою деякого підвищення працездатності на четвертому уроці заняття з ручної праці або фізкультури можна влаштовувати на третьому уроці в разі дотримання фізіологічно обгрунтованих норм навантаження під час їх проведення. Ручну працю та фізкультуру доцільно ставити за розкладом у понеділок (день впрацьовування) і четвер (початок зниження працездатності), співи - у п'ятницю. 19 У зв'язку із особливостями фізіологічних реакцій на навантаження у дітей середнього та старшого віку можливі певні відмінності динаміки тижневої та денної працездатності порівняно з класичним трифазним її типом. Зокрема, в учнів 5-9-х класів упродовж дня працездатність знижується на третьому й особливо четвертому уроках, підвищується на п'ятому і знову падає на шостому уроці. В учнів 10-11-х класів поступово зменшується працездатність від третього- четвертого уроку. В учнів 4-5х класів у середу працездатність найчастіше знижується, у четвер і п'ятницю знову дещо підвищується. У 6-11-х класах коливання працездатності менш помітні: підвищившись у вівторок, вона залишається на відносно високому рівні у середу, інколи в четвер, у п'ятницю - спад. Раціонально складений розклад передбачає оптимальне співвідношення й правильне чергування упродовж дня й тижня предметів природничо- математичного і гуманітарного циклів з уроками динамічного циклу.

Здвоєні уроки допускаються лише у старших класах при проведенні лабораторних та контрольних робіт, уроків ручної праці, фізкультури у зимову пору при виконанні програми з лижної підготовки. Розклад уроків обов'язково погоджують зі шкільним лікарем. Максимальна тривалість уроку 45 хвилин є оптимальною для учнів середніх та старших класів і граничною для молодших класів. Гігієнічні вимоги до структури уроку для всіх класів однакові.

Урок, під час якого також спостерігається три фази змін працездатності, умовно поділяється на три частини: вступну - для організаційних заходів, опитування, основну - для викладення нового матеріалу, заключну - для тренувального відтворення. У молодших школярів тривалість оптимальної працездатності та активної уваги обмежується 15-25 хв., останні 10 хв. уроку особливо малоефективні. З огляду на це оптимальна тривалість уроку, яка відповідає функціональним можливостям дитини, обмежується 30-35 хв. у І, 35-40 хв. - у ІІ, 40 хв. - у ІІІ класі. Щоб запобігти передчасній втомі під час уроку, чітко регламентують у часі кожний різновид роботи, широко використовують зміну видів діяльності, зокрема ігрові моменти, застосовують різноманітні, насамперед наочні методи і технічні засоби навчання, фізкультурні паузи. Домашні завдання задають з розрахунку їх виконання в межах до 1 год. у 1- ому класі; 1,5 год. - у 2-ому; 2 год. - у 3-4-ому класах; 2,5 год. - у 5-6 -ому класах; 3 год. - у 7-ому; 4 год. - у 9-11 класах. Вони повинні збігатися з другим максимумом добової працездатності.

4.1 Гігієнічні вимоги до уроку фізичної культури в школі

Уроки фізичної культури - основна форма фізичного виховання в школі. Їх зміст визначається державними програмами. В процесі уроків фізичної культури поряд із освітніми та виховними вирішуються й оздоровчі завдання. По можливості їх потрібно проводити на свіжому повітрі: такі уроки справляють більший оздоровчий ефект. Готуючись до уроків на свіжому повітрі, учитель має враховувати стан погоди і підготувати до цього дітей, у яких має бути відповідний одяг та взуття.

Гігієнічні вимоги до уроку фізичної культури:

1. Зміст уроку та величина навантаження повинні відповідати стану здоров'я школярів, їх фізичній підготовленості, віку та статі.

2. Методично правильна побудова уроку із виділенням окремих структурних частин, створення оптимальної моторної щільності уроку та фізіологічного навантаження.

3. Виконання фізичних вправ, які сприяють зміцненню здоров'я, гармонійному розвитку та формуванню правильної постави.

4. Дотримання послідовності занять, їх поєднання з іншими уроками в розкладі навчального дня та тижня.

5. Проведення занять у спеціальному приміщенні (спортивному чи гімнастичному залі), на спеціально обладнаній пришкільній ділянці, стадіоні, лижній трасі або у басейні.

6. Виконання учнями впав у спортивному одязі та за температурних умов, які забезпечують загартовування організму.

Уроки з фізичної культури проводяться двічі на тиждень (по 45 хвилин) із перервою 1-2 дні. Рекомендована моторна щільність уроків для школярів становить 60-80%. Гігієнічна характеристика ввідної частини уроку ФК: вправи сприяють підвищенню працездатності організму, його систем, органів, готують його до великих фізичних навантажень. У процесі розминки підвищується тонус нервової системи, покращується координація рухів. Саме тому ввідна частина уроку має включати гімнастичні вправи для усіх суглобів, вправи на розтягування, щоб підготувати м'язи та суглоби до інтенсивних навантажень.

Циклічні вправи (біг) сприяють підготовці організму (особливо серцево-судинної та дихальної систем) до основної частини заняття. Гігієнічна характеристика основної частини уроку - підвищення функціонального стану організму школярів та їх фізичної підготовленості. Дотримуватися наступних фізіолого-гігієнічних принципів: на одному занятті розвивати декілька рухових якостей, тобто зміст заняття має бути комплексним; об'єм фізичного навантаження, спрямований на розвиток певної рухової якості, має бути достатнім для досягнення тренувального ефекту, що визначається показниками лікарсько-педагогічного контролю та самоконтролю; фізичні 28 навантаження необхідно чергувати за інтенсивністю впливу на серцево-судинну систему; фізичні навантаження необхідно чергувати за їх спрямованістю на розвиток певних м'язових груп. Гігієнічна характеристика заключної частини - ця частина є важливою, оскільки має бути поступове відновлення функціонального стану. У цій частині бажано використовувати спеціальні вправи, які підсилюють ефект відновлення: на розслаблення, розтягнення, дихальні вправи. Тривалість цієї частини - 3-5 хвилин. Важливого значення надається має постійному медичному контролю за процесом фізичного виховання дітей та підлітків. Учні загальноосвітніх шкіл, середніх спеціальних та вищих навчальних закладів проходять медичне обстеження не рідше одного разу до року.

4.2 Заходи щодо попередження інфекційних захворювань у колективі

Державні заходи попередження інфекційних захворювань та боротьба з ними передбачають покращення умов праці та побуту населення, широке житлове будівництво, благоустрій міст, сіл, спорудження водогонів та каналізації.

Медичні заходи, що застосовують у боротьбі з інфекційними захворюваннями, в основному спрямовують на усі ланки епідемічного процесу: джерела інфекції, механізм передачі її та підвищення опірності організму людини. Джерела інфекції виявляють та знешкоджують. Хворих на інфекційні хвороби та носіїв ізолюють від оточуючих, госпіталізують в інфекційні лікарні та лікують.

Методом попередження інфекційних захворювань в колективах є введення карантину. Для порушення механізму передачі інфекції застосовують дезинфекцію, дезинсекцію та дератизацію, що здійснюють за допомогою різних хімічних, фізичних та інших засобів. Дезинфекція - це заходи, спрямовані на знищення збудників інфекційних захворювань в оточуючому середовищі (повітрі, воді, екскрементах). Для цього найчастіше використовують хлорамін, хлорне вапно, лізол,, карболову кислоту, ультрафіолетове опромінення тощо.

Дезинсекція - це заходи боротьби із шкідливими комахами та кліщами, що можуть переносити інфекцію.

Дератизація - це знищення епідемічно небезпечних шкідливих гризунів. Для цього існує багато різних отруйних речовин та фізичних засобів. Щоб припинити поширення інфекції необхідна активна участь усього населення у виконанні спеціальних колективних та індивідуальних заходів, дотриманні правил особистої гігієни тощо.

Заходи щодо посилення несприйнятливості організму до інфекції спрямовуються на підвищення неспецифічної фізіологічної стійкості та створення специфічного імунітету.

Не менш важливе значення для профілактики інфекційних захворювань має систематичне підвищення рівня санітарної культури населення. Для цього широко використовують засоби масової інформації; бесіди, лекції, періодичну пресу, радіо, телебачення. Враховуючи те, що у фізкультурних та спортивних колективах можливе поширення інфекційних захворювань, тренери, викладачі фізичного виховання та спортсмени мають добре знати причини їх виникнення, особливості перебігу та заходи профілактики. Особливо про це слід пам'ятати під час перебування на навчально-тренувальних зборах, змаганнях та у спортивно-оздоровчих таборах.

Висновок

Написавши цей реферат, мною були зроблені певні висновки. Гігієна - надзвичайно важлива і невід'ємна складова фізичного виховання. Її завдання вивчати взаємодію організму котрі займаються фізичної культурою і спортом із зовнішнього середовищем. Мета такого вивчення - розробка гігієнічних нормативів, вимог, і заходів, вкладених у оздоровлення, підвищення працездатності й досягнення високих спортивних результатів.

Список літератури

1. Бенедь В.П., Ковальчук Н.М., Завацький В.І. Цілеспрямовані дії фізичних вправ на розумову працездатність людини: Навчальний посібник. - Луцьк: Надстир'я, 1996. - 104 с.

2. Борисенко А.Ф., Цвек С.Ф. Руховий режим учнів початкових класів: Навч.-метод. посібник. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: Рад.шк., 1989. - 190 с.

3. Булатова М.М., Платонов В.Н. Спортсмен в различных климато-географических и погодных условиях. - К.: Олимпийская литература, 1996. - 176 с.

4. Вайнбаум Я.С. Гигиена физического воспитания: Учеб. пособие для студентов фак. физ. воспитания пед. ин-тов. - М.: Просвещение, 1986. - 176 с.

5. Вайнбаум Я.С. Дозирование физических нагрузок школьников. - М.: Просвещение, 1991. - 64 с.

6. Дубовис М.С. Твій фізичний гарт. - К.: Здоров'я, 1983. - 80 с.

7. Зільман С.Л., Зільман В.Л., Шевченко С.М. Гігієнічне виховання учнів: Посібник для вчителів. - К.: Рад.шк., 1988. - 123 с.

8. Куколевский Г.М. Гигиена физкультурника. - М.: Медицина, 1971. - 80 с.

9. Лаптев А.П., Малышев И.Н. Практикум по гигиене: Пособие для институтов физической культуры. - Изд. 2-е, перераб. - М.: Физкультура и спорт, 1981. - 151 с.

10. Лаптев А.П., Минх А.А. Гигиена физической культуры и спорта: Уч-ник для ин-тов физ. культуры. - М.: Физкультура и спорт, 1979. - 288 с.: ил.

11. Массовая физическая культура в вузе: Учеб. пособие /И.Г. Бердников, А.В. Маглеваний, В.Н. Максимова и др.; Под ред. В.А. Маслякова, В.С. Матяжова. - М.: Высш. шк., 1991. - 240 с.: ил.

12. Матеріали лекцій.

13. Мейксон Г.Б. и др. Самостоятельные занятия учащихся по физической культуре /Г.Б. Мейксон, В.Н. Шаулин, Е.Б. Шаулина. - М.: Просвещение, 1986. - 112 с.

14. Омельяненко В.Г. Лекції і лабораторні заняття з гігієни шкільної і фізичних вправ: Навчальний посібник. - Тернопіль: Видавничий відділ ТДПУ, 1999.-140с.

Размещено на Allbest.ru

реферат "Гігієнічні вимоги до місць занять фізичною культурою в школі" скачать

Подобные документы

Санітарні вимоги до працівників та робочого місця
Значення раціональної організації праці. Вимоги до санітарного одягу працівників торгівлі та сфери харчування. Необхідність своєчасного проходження медичного огляду. Організація прибирання та дезінфекції на підприємстві. Основні вимоги до миття посуду.

контрольная работа [346,5 K], добавлен 13.02.2009
Вимоги до мікроклімату та санітарно-гігієнічного стану ресторану "Шкипер", розташованому на березі озера
Санітарно-гігієнічні вимоги до мікроклімату, освітлення, опалення та вентиляції, водопостачання підприємства. Санітарні вимоги до облаштування і вмісту підприємства. Гігієнічні вимоги до будівництва та оздоблення ресторану. Кольорове оформлення приміщень.

презентация [4,6 M], добавлен 17.03.2017
Гігієнічні норми житла
Орієнтація будівель на забезпечення достатнього освітлення і необхідного теплового режиму. Основні гігієнічні вимоги щодо будівельних матеріалів. Методи боротьби з шумом. Попередження вогкості в будівлях. Необхідність вентиляції та освітлення приміщень.

реферат [23,6 K], добавлен 17.11.2009
Охорона праці користувачів ПК
Особливості робот з ПК, основні негативні наслідки для організму. Гігієнічні вимоги до параметрів виробничого середовища приміщень із ПК, організації та обладнання робочих місць. Вимоги до режимів праці та відпочинку при роботі з ПК, медичних оглядів.

контрольная работа [1,0 M], добавлен 03.02.2010
Основи санітарії і гігієни, державний нагляд у закладах готельно-ресторанного господарства
Санітарно-гігієнічні вимоги до середовища закладів готельно-ресторанного господарства. Забезпечення якості харчування у закладах ресторанного типу. Санітарно-гігієнічні вимоги до забезпечуючих систем закладів готельного господарства, державний нагляд.

курсовая работа [72,7 K], добавлен 20.01.2011
Організація робочих місць та безпека життєдіяльності на тваринницьких фермах
Вимоги до території, відведеної під будівництво тваринницьких ферм. Створення необхідних санітарно-гігієнічних умов праці для обслуговуючого персоналу на фермах. Вимоги до організації робочих місць працівників та безпека праці при догляді за тваринами.

реферат [23,9 K], добавлен 30.09.2010
Роль профспілок в забезпеченні охорони праці
Позиція профспілок в питаннях соціального захисту. Вимоги щодо охорони праці у гірничо-металургійної галузі. Вивчення стану умов праці на робочих місцях, розкриття технічних порушеннь техніки безпеки. Вимоги профспілок до організації професійних пенсій.

реферат [21,4 K], добавлен 08.04.2011
Гігієнічна характеристика трудового процесу
Гігієнічна оцінка факторів формування умов праці лікарів-гігієністів. Рекомендації щодо поліпшення умов праці та підвищення ефективності державного санітарного нагляду за учбовими закладами. Класифікація професійних захворювань під час трудового процесу.

контрольная работа [20,1 K], добавлен 23.09.2009
Норми праці та їх використання в економічній роботі
Аналіз трудового процесу, організаційно-технічного оснащення і обслуговування робочих місць. Санітарно-гігієнічні умови праці на підприємстві. Оцінка організації праці токаря, виявлення недоліків, аналіз ефективності зміни планування робочого місця.

курсовая работа [105,3 K], добавлен 08.01.2012
Сутність біоергономіки
Вивчення механічної взаємодії людини з оточуючим предметним середовищем з метою оптимізації цієї взаємодії. Попередження травм людини: падіння та пошкодження опорно-рухового апарату. Фізико-механічні вимоги до взуття. Згинальна жорсткість взуття.

презентация [397,5 K], добавлен 05.05.2012

Другие документы, подобные "Гігієнічні вимоги до місць занять фізичною культурою в школі"

весь список подобных работ

скачать работу можно здесь

сколько стоит заказать работу?

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.