Вплив АЗС на довкілля

Размещено на http://www.allbest.ru

Міністерство освіти і науки України

Сумський державний університет

Кафедра прикладної екології

Звіт з переддипломної практики на тему:

«Вплив АЗС на довкілля»

Місце проходження практики: СумДУ ФПК ПО ЦПО Автошкола

Виконала студентка групи Екмз-32с Колотуша В.В.

Керівник від виробництва Божкова В.В.

Керівник від університету Гурець Л.Л.

Керівник дипломного проекту Шевченко С.М.

Консультант з охорони праці Будьоний О.П.

Консультант з економіки Павленко О.О.

Суми 2014

Зміст

Вступ

1. Характеристика підприємства, на якому проходила практика, його природоохоронна діяльність, екологічні проблеми

2. Матеріали з теми дипломного проектування

3. Охорона праці та цивільна оборона

4. Економічне обґрунтування проекту

Висновки

азс грунт природний

Вступ

Нераціональне використання природних ресурсів без урахування екологічних вимог упродовж багатьох років і структурні деформації, які відбувалися в народному господарстві держави (перевага надавалася розвитку сировинно-видобувних, ресурсо- та енергомістких виробництв), а також низький рівень екологічної свідомості суспільства привели до значного погіршення навколишнього природного середовища. Це стало можливим через відсутність ефективно діючих правових, адміністративних та економічних механізмів природокористування, які не враховували раціональне та ощадливе використання природних ресурсів.

Одним з важливих моментів попередження негативного впливу на стан навколишнього природного середовища та атмосферу зокрема є аналіз та оцінка впливу підприємств, що привносять забруднюючі речовини.

Метою досліджень є екологічна оцінка впливу АЗС на навколишнє природне середовище та розробка заходів щодо зниження негативного впливу.

В якості об'єкта досліджень була обрана АЗС на перехресті вул. Калініна-Баумана в м. Суми.

Для досягнення поставленої мети вирішувалися такі завдання:

1. Оцінити природно-кліматичні умови території досліджень у зв'язку з діяльністю автозаправних станцій;

2. Відібрати зразки грунтів і вод і провести їх аналіз;

3. Оцінити ступінь впливу АЗС на природне середовище;

4. Розробити економічно обгрунтовані заходи щодо зниження негативного впливу АЗС на природне середовище.

1. Характеристика підприємства, на якому проходила практика, його природоохоронна діяльність, екологічні проблеми

СумДУ. Вищій навчальний заклад, який мае четвертий рівень акредитаціі.

Структура:

-Колегіальні та дорадчі органи управління та органи самоврядування на загально університетському рівні

-Громадські організації загальноуніверситетського рівня

-Приймальна комісія

-Служби і відділи общеорганизационного забезпечення діяльності

-Відділи і служби забезпечення фінансово-економічної діяльності.

-Бібліотека

-Відділ інформаційно-рекламної діяльності (ОИРД)

-Відділ міжнародних зв'язків (ВМЗ)

-Видавництво Сумду

-Організаційно-методичне управління (ЗМЗ)

-Департамент доуніверситетської освіти (ДДО)

-Департамент міжнародної освіти (ДМО)

-Відділи і служби забезпечення наукової діяльності

-Відділ докторантури і аспірантури

-Спеціалізовані вчені ради

-Відділ з організації навчальної доаспирантской підготовки та роботи з талановитою студентською молоддю

-Відділи і служби забезпечення позанавчальної діяльності

-Служби забезпечення соціального спрямування діяльності.

-Відділи і служби комп'ютерного забезпечення, мережевих технологій та технічного обладнання

-Адміністративно-господарська частина (АГЧ)

-Факультет підвищення кваліфікації та педагогічних інновацій (ФПК ПІ)

-Центр післядипломної освіти (ЦПО).

-Центр заочної, дистанційної та вечірньої форм навчання (ЦЗДВО)

-Кафедра військової підготовки

-Факультет технічних систем і енергоефективних технологій (Тесет)

-Факультет електроніки та інформаційних технологій (Еліт)

-Факультет економіки та менеджменту (ФЕМ)

-Факультет іноземної філології та соціальних комунікацій (ІФ СК)

-Юридичний факультет (ЮФ)

-Медичний інститут (МІ)

-Шосткинський інститут Сумду (ШІ Сумду).

-Центр заочної та дистанційної форм навчання ШІ Сумду

-Хіміко-технологічний коледж ім. В. Кожедуба ШІ Сумду

-Конотопський інститут Сумду (КІ Сумду)

-Центр заочної та дистанційної форм навчання КІ Сумду

-Політехнічний технікум КІ Сумду

-Індустріально-педагогічний технікум КІ Сумду

-Машинобудівний коледж Сумду

До складу ФПК ПО входить:

* Лабораторія педагогічних інновацій;

* Центр післядипломної освіти;

* Автошкола;

* Філія кафедри ЮНЕСКО «Нові інформаційні технології в освіті для всіх».

Автошкола СумДУ має таку структуру:

Керівний скалад:

Ректор СумДУ - професор, кандидат технічних наук Васильєв Анатолій Васильович;

Проректор з науково-педагогічної роботи - Доцент, кандидат педагогічних наук Бріжатий Олександр Володимирович;

В.О. декана ФПК ПО - доцент економічних наук Божкова Вікторія Вікторівна.

2. Матеріали з теми дипломного проектування

Зростання попиту на послуги АЗС та жорстка конкуренція серед нафтотрейдерів призводить до нарощування мережі АЗС, її максимального наближення до споживачів,забезпечення цілодобової роботи та збільшення об'єму послуг. Все це збільшує техногенне навантаження у містах і розширює діапазон негативних впливів на навколишнє середовище.

Незважаючи на широке розповсюдження АЗС, комплексної оцінки їх впливу на навколишнє середовище і досі не здійснено. Проте саме з цими об'єктами пов'язане надходження забруднювачів в повітря, грунт і підземні води та їх подальша міграція у відкриті водні об'єкти.

Невідповідне проектування і будівництво комунікаційних систем, недосконала ізоляція резервуарів, аварійні ситуації, порушення правил виконання технологічних процесів призводить до надходження в навколишнє середовище токсичних речовин, небезпечних для працівників АЗС та жителів прилеглих територій.

Екологічна небезпека АЗС визначається сукупністю забруднень, які надходять від автомобілів під час їх перебування на території заправної станції. Ці забруднення формуються відпрацьованими газами автомобільних двигунів, в результаті витоків палива та мастил, продуктами зносу деталей автомобілів і автомобільних шин, брудом з кузовів автомобілів, випарами з резервуарів АЗС для зберігання палива та паливороздавальних колонок.

Газоподібні й аерозольні забруднюючі речовини надходять в повітря. Велика частина з них поширюється в повітрі шляхом розсіювання, інша частина осідає на території АЗС і змивається поверхневими (дощовими та талими) і мийними водами на грунт прилеглих до АЗС територій, забруднюючи їх. Деяка частина забруднень надходить шляхом фільтрації в грунтові води.

Відпрацьовані гази автомобільних двигунів містять кілька сотень шкідливих для природного середовища компонентів, деякі з яких за ступенем впливу на організм людини відносять до I-IV класів небезпеки.

Люди, що знаходяться в безпосередній близькості від потоків автомобілів, особливо в місцях «пробок», в закритих, погано провітрюваних приміщеннях поруч з працюючим двигуном отримують отруєння від дії оксиду вуглецю (СО, IV клас небезпеки). Поступаючи в організм людини з повітрям СО швидко поглинається кров'ю і блокує можливість гемоглобіну постачати організм киснем. Багатьма дослідниками була встановлена статистично достовірна залежність від забруднень таких захворювань як бронхіт, пневмонія, емфізема легенів, а також гострі респіраторні захворювання. Забруднення атмосферного повітря впливають на резистентність організму, що проявляється у зростанні інфекційних захворювань. Так, респіраторні захворювання у дітей, що проживають у забруднених районах, триває в 2-2,5 рази довше, ніж у дітей, що проживають у відносно чистих територіях . Часто у дітей відзначається низький рівень фізичного розвитку. Діоксид азоту (NO2, II клас небезпеки) згубно діє на нервову систему, збільшує число хворих на астму.

Продукти переробки нафти розрізняються по складу, властивостям і областям застосування. Виділяється 9 основних груп нафтопродуктів: 1) палива: бензини, реактивні, дизельні, газотурбінні, пічні, котельні, зріджені гази комунально-побутового призначення; 2) нафтові олії, 3) парафіни і церезини; 4) ароматичні вуглеводні; 5) нафтові бітуми; 6) нафтовий кокс; 7) пластичні мастила; 8) присадки до палив і олив; 9) інші нафтопродукти різного призначення.

Попадання нафти та її компонентів в навколишнє середовище (повітря, вода і грунт) викликає зміна фізичних, хімічних і біологічних властивостей і характеристик природного середовища проживання, порушує хід природних біохімічних процесів. У ході трансформації вуглеводнів нафти можуть утворитися стійкі до мікробіологічного розщепленню ще більш токсичні сполуки, що мають канцерогенні та мутагенні властивості.

Найбільше забруднення атмосферного повітря надходить від енергетичних установок, що працюють на вуглеводному паливі (бензин, дизельне паливо, мазут, вугілля природний газ і інші). Кількість забруднення визначається обсягом палива, що спалюється, і організацією процессу згоряння. Основними джерелами забруднення атмосфери є транспортні засоби з двигунами внутрішнього згоряння (ДВЗ). Частка забруднення атмосфери від газотурбінних рухових установок (ГТРУ) і ракетних двигунів (РД) поки незначна, оскільки їхнє застосування в містах і промислових центрах обмежено. У місцях активного використання ГТРУ і РД (аеродроми, дослідні станції, стартові майданчики). Забруднення, що надходять в атмосферу від цих джерел, стоять на рівні з забрудненнями від ДВЗ і ТЕС, що обслуговують ці об'єкти.

Основні компоненти, що викидаються в атмосферу при спалюванні різних видів палива в двигунах усіх видів, - нетоксичні діоксид вуглецю (С02) і водяна пара (Н20). Однак, крім них в атмосферу викидаються і шкідливі речовини, такі як оксид вуглецю, оксиди сірки, азоту, сполуки свинцю, сажа, вуглеводні, у тому числі канцерогенний бензопірен (С20Н12), незгорілі частки палива і т.п. Токсичними викидами ДВЗ є гази відпрацьовані і картерні гази, пари палива з карбюратора і паливного бака. Основна частка токсичних домішок надходить в атмосферу від ДВЗ з відпрацьованими газами. З картерними газами і парами палива в атмосферу надходить - 45% від їхнього загального викиду. Дослідження сполуки відпрацьованих газів ДВЗ показують, що в них міститься кілька десятків компонентів. Діоксид сірки (S02) утворюється у відпрацьованих газах, що відпрацювали, у тому випадку, коли сірка міститься у вхідному паливі (дизельне паливо). Аналіз даних показує, що найбільшою токсичністю володіють вихлопи карбюраторних ДВЗ за рахунок більшого викиду CO, N0X, і ін. Дизельні ДВЗ викидають у великих кількостях сажу, яка у чистому вигляді не токсична. Однак, частки сажі несуть на своїй поверхні токсичні речовини, у тому числі і канцерогенні. Сажа може тривалий час знаходитися в зваженому стані в повітрі, збільшуючи тим самим час впливу токсичних речовин на людину.

Джерела забруднення грунту нафтопродуктами ті ж, що й у випадку води і повітря.

Будь-який з класів нафтопродуктів може стати шкідливою домішкою, що забруднює воду. У невеликих концентраціях нафтові забруднення можуть впливати на смак і запах води, а при великих змістах вони утворюють гігантські нафтові плями і стають причиною екологічних катастроф.

Для зменшення викидів забруднюючих речовин із джерел забруднення АЗС рекомендуємо:

* підтримувати в повну технічну справність резервуари, технологічне обладнання і трубопроводи; забезпечувати їх герметичність;

* паливороздавальні колонки не повинні мати протікань та допускати розливів нафтопродуктів;

* підтримувати технічну справність дихальних клапанів, своєчасно проводити на них технічне обслуговування і відповідні регулювання;

* газоуравнительная система повинна бути герметичною і забезпечувати роботу дихального і запобіжного клапанів;

* забезпечувати герметичність зливних та замірних пристроїв, люків оглядових і зливних колодязів, у тому числі і при проведенні операцій зливу нафтопродуктів в процесі їх зберігання;

* здійснювати злив нафтопродуктів з автоцистерн тільки з застосу-ням герметичних швидкорознімних муфт (на автоцистерні і резервуарі АЗС);

* не допускати переливів і розливів нафтопродуктів при заповненні резервуарів і заправки автотранспорту;

* обладнати резервуари з бензином газової обв'язкою;

* обладнати резервуари АЗС і паливороздавальні колонки системами (установками) уловлювання (відведення), рекуперації парів бензину;

* підтримувати в справності злiчена-дозуючі пристрої, пристрої для запобігання переливу, системи забезпечення герметичності процесу зливу, системи автоматизованого вимірювання кількості що зливаються нафтопродуктів в одиницях маси (обсягу), а також пристрої трубопроводу після закінчення операції зливу.

Для максимального ослаблення впливу на навколишнє населення виробничих забруднень атмосферного повітря територія СЗЗ повинна бути упорядкована і озеленена газостійкими породами дерев і чагарників (наприклад, акацією білої, тополею канадським, ялиною колючого, шовковиці, кленом гостролистим, в'язом і т. д.). З боку житлового масиву ширина смуги деревно-чагарникових насаджень повинна бути не менше 50 м, а при ширині зони до 100 м - не менше 20 м. При проходженні промислових викидів через озеленену зону розриву концентрація що містяться в них пилу і газів має зменшитись вдвічі.

3. Охорона праці та цивільна оборона

Автомобільне пальне належить до горючих і легкозаймистих речовин. Тому необхідно створити умови для того, щоб унеможливити виникнення пожежі на заправних станціях.

Автозаправні станції (АЗС) поділяються на стаціонарні (САЗС) та пересувні (ПАЗС). Існують різновиди стаціонарних АЗС: традиційні, модульні (МАЗС) і контейнерні (КАЗС). Традиційні АЗС мають підземні резервуари для зберігання пального. На КАЗС і МАЗС резервуари для зберігання палива мають наземне розташування. Технологічне обладнання пересувних АЗС встановлене на базі автомобільного шасі.

Відповідальність за забезпечення пожежної безпеки АЗС несуть їхні власники, відповідно до чинного законодавства. До роботи на АЗС допускаються особи, які пройшли навчання за програмою пожежно-технічного мінімуму і мають про це посвідчення відповідно до НАПБ Б.02.005-2003. Для працівників повинна бути розроблена, затверджена керівником та погоджена з органами Держпожнагляду інструкція про заходи пожежної безпеки на АЗС. Загальні вимоги до розміщення.

Розміщення АЗС у населених пунктах та за їх межами здійснюється відповідно до п. 7.60* ДБН 360-92** та п. 3 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 р. № 1442 (із змінами).

Територію АЗС слід спланувати таким чином, щоб унеможливити розтікання пролитого пального на території та за її межами шляхом влаштування твердого водонепроникного покриття проїзної частини і майданчиків на території АЗС. Територія та протипожежні розриви від АЗС до прилеглих будинків, споруд, відкритих майданчиків, лісових масивів повинні утримуватися в чистоті та звільнятися від горючих речовин та матеріалів. У випадку розміщення АЗС поблизу паркових насаджень, посадок сільськогосподарських культур, лісових масивів тощо, якими можливе поширення вогню, по периметру території АЗС слід передбачити наземне покриття, що не поширює полум'я своєю поверхнею, шириною не менше 5 м, або зорану земельну смугу такої ж ширини. Огорожа території АЗС (за її наявності) повинна бути провітрюваною та виготовлятися з негорючих матеріалів. В огорожі території АЗС передбачають не менше двох розосереджених розтульних воріт для в'їзду та виїзду автотранспорту.

На в'їздах і виїздах з території АЗС слід влаштувати похилі підвищення висотою не менш як 0,2 м або дренажні лотки для відведення забруднених нафтопродуктами атмосферних опадів до очисних споруд.

Дренажні лотки повинні бути приєднані до приймальної воронки. Лотки та воронки слід закривати металевими ґратами. Майданчик для автоцистерн необхідно огороджувати по периметру бортиком висотою не менше як 0,2 м.

Місця в'їзду (виїзду) на майданчик облаштовувати похилими підвищеннями з ухилом не менш як 2 %. Не дозволяється озеленення території АЗС кущами та деревами, які виділяють пухнасте насіння.

На АЗС дозволяється продаж масел, мастил, запасних частин, приладдя для автомобілів та інших транспортних засобів, приймання від власників індивідуального транспорту відпрацьованих масел та дрібної тари з-під нафтопродуктів, а також технічне обслуговування та миття автомобілів.

Поза населеними пунктами в комплексі з АЗС допускається розміщувати готелі, об'єкти роздрібної торгівлі та харчування й інші будівлі сервісного обслуговування водіїв та пасажирів на відстані не ближче 25 м від резервуарів і роздавальних колонок АЗС, якщо будівельними нормами не встановлено інше.

В'їзд та територію АЗС обладнують відповідними знаками: За ГОСТ 12.4.026-76 «ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности», з внесеними в нього змінами ДСТУ ISO 6309:2007; За ГОСТ 12.4.009-83 «ССБТ. Пожарная техника для защиты объектов. Основные виды. Размещение и обслуживание» такі як: «Вогненебезпечно», «Курити заборонено», «Використання відкритого вогню заборонено»; Попередження водіїв мототранспорту про необхідність вимкнення двигуна на відстані 15 м від паливно-роздавальних колонок; Про обов'язкову висадку пасажирів; Дорожніми знаками, які забороняють в'їзд транспортних засобів з небезпечними та вибуховими вантажами на територію АЗС; Дорожніми знаками щодо обмеження швидкості пересування автотранспорту по території АЗС; Місцезнаходження пожежного водоймища, гідранта, первинних засобів пожежогасіння. На видних місцях на АЗС вивішуються плакати, які містять перелік обов'язків водія під час заправляння автотранспорту, а також інструкції про заходи пожежної безпеки.

Облаштування на АЗС протипожежного захисту.

На АЗС для протипожежного захисту слід передбачити:

-- застосування пересувної пожежної техніки;

-- зовнішній протипожежний водогін або водойми;

-- установки пожежної сигналізації;

-- установки пожежогасіння (автоматичні, автономні);

-- системи оповіщення про пожежу та управління евакуацією людей;

-- первинні засоби пожежогасіння.

Влаштування протипожежного водопостачання для зовнішнього пожежогасіння АЗС слід здійснювати згідно з вимогами СНиП 2.04.02-84 «Водоснабжение. Наружные сети и сооружения». Зовнішнє пожежогасіння АЗС слід передбачати від водойми або не менш ніж від двох пожежних гідрантів, які повинні розташовуватися на відстані не ближче ніж 35 м від резервуарів пального та паливороздавальних колонок. Види, кількість і порядок розміщення первинних засобів пожежогасіння слід передбачити відповідно до Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МНС України від 19 жовтня 2004 р. № 126 та Типових норм належності вогнегасників, затверджених наказом МНС України від 2 квітня 2004 р. № 151.

Усі приміщення АЗС, за винятком приміщень категорії Д та приміщень з мокрим процесом (санітарні вузли, душові, приміщення для миття автомобілів тощо), повинні бути обладнані автоматичними установками пожежної сигналізації. Приміщення категорії В площею понад 20 кв. м, складські приміщення з наявністю легкозаймистих і горючих речовин незалежно від площі, приміщення постів технічного обслуговування площею понад 100 кв. м, повинні бути обладнані автоматичними установками пожежогасіння. Дозволяється застосовувати автономні установки пожежогасіння. Якщо автономна установка пожежогасіння не забезпечує подавання сигналу про пожежу, то обладнані нею приміщення додатково обладнуються автоматичною пожежною сигналізацією. ПРК слід оснащувати автономними установками пожежогасіння або пересувними вогнегасниками.

Усі первинні засоби пожежогасіння, установки пожежної сигналізації та пожежогасіння, розташовані у приміщеннях або на території АЗС, повинні мати сертифікати відповідності, утримуватися у справному стані та бути готовими до негайного застосування. Телефонний та гучномовний зв'язок АЗС, установки пожежної сигналізації та лінії виведення сигналу про пожежу до системи цілодобового пожежного спостереження місцевих органів МНС постійно утримуються в робочому стані. АЗС оснащуються жорсткою буксирною штангою довжиною не менш 3 м для евакуації транспортних засобів з території АЗС у випадку пожежі.

В разі спрацювання установки пожежної сигналізації у приміщенні АЗС повинні бути забезпечені в автоматичному режимі:

-- подавання сигналу про пожежу у приміщення операторської з цілодобовим перебуванням у ньому персоналу АЗС;

-- припинення операцій з наповнення резервуарів паливом;

-- відключення всіх ПРК, компресорного та насосного обладнання;

-- подавання сигналу на пульт централізованого пожежного спостереження пожежної охорони.

Вимоги безпеки під час заправляння транспортних засобів.

Під час заправляння на АЗС виконуються такі вимоги:

Автомобілі, які чекають черги для заправлення, повинні знаходитися біля в'їзду на територію АЗС, поза зоною розміщення паливних резервуарів і колонок.

Відстань між автомобілем, який набирає пальне та автомобілем, що стоїть за ним, має бути не менше 3 м, а відстань між усіма іншими автомобілями, які стоять у черзі, -- не менше 1 м; при цьому для кожного транспортного засобу забезпечується можливість маневрування та виїзду з території АЗС.

Мотоцикли та моторолери подаються до бензоколонок з вимкненими двигунами, пуск та вимкнення яких здійснюються на відстані не менше 15 м від колонок, а автомобілі -- своїм ходом із наступним вимкненням двигунів до початку процесу заправлення.

Місця заправлення та зливання нафтопродуктів освітлюються в нічний час. Нафтопродукти відпускаються безпосередньо в бензобаки.

Допускається відпуск нафтопродуктів власникам індивідуального транспорту в спеціально призначені для цього каністри.

Ступінь заповнення резервуарів рідким паливом не повинен перевищувати 95 % їх внутрішнього геометричного об'єму.

Облиті нафтопродуктами частини автомобілів, мотоциклів та моторолерів до запуску двигунів насухо протираються.

Випадково розлиті на землю нафтопродукти засипаються піском, а просочений пісок і промаслені обтиральні матеріали збираються в металеві ящики з кришками, які щільно закриваються і не утворюють іскор, після закінчення робочого дня вивозяться з території АЗС.

У разі виникнення пожежі заправник негайно припиняє заправку транспорту, вимикає загальний рубильник, викликає по телефону підрозділи

МНС і приступає до гасіння пожежі наявними засобами (первинними засобами пожежогасіння, пожежним устаткованням тощо).

Вимоги до технічного обслуговування устатковання АЗС.

Мінімальний рівень бензину в резервуарі повинен становити не менш 5 % від номінального рівня наповнення резервуара за винятком випадків, коли випорожнення виконується для очищення резервуарів, перевірки стану їх внутрішніх стінок, виконання ремонтних робіт, зміни виду палива тощо.

Очищення внутрішньої поверхні резервуарів та трубопроводів виконується пожежобезпечним способом згідно з графіком не рідше одного разу на два роки, а також у разі заміни марки нафтопродукту.

При зміні виду пального після очищення проводиться відповідна зміна напису на корпусі наземного резервуара або на видимих місцях трубопроводів наливу підземних резервуарів.

Зливання нафтопродуктів в підземні резервуари здійснюється тільки закритим способом (трубопроводом або через шланг). Автоцистерни перед зливанням приєднуються до заземлювального пристрою. Кожна цистерна автопоїзда заземлюється нарізно до повного зливання з неї нафтопродуктів. Кришки зливних та замірних труб, люків оглядових та зливних колодязів утримуються закритими. Процес зливання контролюється працівником АЗС та водієм автоцистерни.

Для захисту від прямих ударів блискавки і занесення високих потенціалів усі металоконструкції та електропровідні неметалеві частини технологічного обладнання (резервуари, трубопроводи, паливороздавальні колонки тощо) приєднуються до заземлювального пристрою.

Для відкривання і закривання пробок металевої тари та проведення інших робіт у вибухонебезпечних зонах АЗС працівник забезпечується набором інструменту з металу, який не утворює іскор.

Ефективність вентиляційних установок перевіряється щорічно спеціалізованими організаціями з відміткою в журналі.

Вимоги до контейнерних та модульних АЗС

Кожна КАЗС та МАЗС піддається випробуванню для підтвердження відповідності вимогам технічних умов не рідше 1 разу на 3 роки, про що має бути складено акт.

До паспорту (інструкції) АЗС повинні бути занесені номер телефону, прізвище, посада особи, відповідальної за її безпечну експлуатацію.

Резервуари для зберігання пального на КАЗС і МАЗС слід установлювати на окремому забетонованому майданчику. Поверхню майданчика необхідно підняти над планувальною відміткою прилеглої території не менше ніж на 0,1 м та мобгородити по периметру водовідвідним лотком, з'єднаним трубою з очисними спорудами для атмосферних опадів, забруднених нафтопродуктами. Розмір майданчика повинен забезпечувати можливість установлення блок-пункту, а також стоянки автомобіля, який заправляється, або автоцистерни, що зливає нафтопродукт у блок-пункт.

Зона стоянки автотранспорту повинна мати ухил поверхні до водовідвідного лотка величиною не менше 2 %.

Майданчик, на якому встановлено резервуари для зберігання палива МАЗС та КАЗС, слід огородити стіною з негорючих матеріалів або обдернованим земляним обвалуванням, які перешкоджають розтіканню пального у випадку аварії. Висота стіни визначається з такого розрахунку, щоб на обгородженому майданчику вміщувався об'єм пального, який дорівнює об'єму одного найбільшого резервуара. При застосуванні резервуара підвищеної надійності (двостінного) влаштовувати огороджувальну стіну або обвалування не обов'язково.

Операторна МАЗС і КАЗС має бути обладнана дистанційним керуванням колонками, засобами зв'язку, пожежогасіння, звуковою охоронною сигналізацією.

Експлуатація пересувних АЗС.

ПАЗС повинні розміщуватися на спеціально відведених майданчиках (за погодженням з місцевими органами держпожнагляду).

На території стаціонарних АЗС дозволяється використання ПАЗС у разі зупинення АЗС на ремонт або очищення резервуарів.

Під час розміщення ПАЗС на території АЗС експлуатація будинків сервісного обслуговування забороняється. ПАЗС на території АЗС слід розміщувати поруч із заправними острівцями на одному з проїздів таким чином, щоб було забезпечено безпечний під'їзд автотранспорту для заправлення по протилежному проїзду, який відноситься до цього острівця. Попереду та позаду ПАЗС слід установлювати тимчасові огородження з негорючих матеріалів. На кожній ПАЗС повинні бути нанесені фарбою написи «Пересувна АЗС», «Вогненебезпечно» та знак класифікації вантажу. Кожна ПАЗС повинна мати інструкцію із заходів пожежної безпеки для водія-заправника. Кожна ПАЗС повинна мати первинні засоби пожежогасіння: не менше двох вогнегасників, покривало з повсті або негорючого теплоізоляційного матеріалу, пісочницю із сухим піском, лопату. Автомобілі ПАЗС повинні мати вимикачі для відключення акумуляторної батареї, а вихлопні труби повинні бути виведені під радіатор і обладнані справними іскрогасниками.

Перед початком відпускання нафтопродуктів водій-заправник зобов'язаний:

-- забезпечити надійне гальмування автомобіля й причепа на майданчику;

-- надійно заземлити ПАЗС (вертикальний заземлювач під час установлення забивають у землю на глибину 0,5-0,6 м);

-- підготувати до застосування первинні засоби пожежогасіння;

-- надійно зафіксувати дверцята шафи паливороздавальних агрегатів під час відкривання, протерти підлогу шафи;

-- перевірити герметичність трубопроводів та паливороздавальних агрегатів, у разі необхідності негайно усунути несправності, які виникли.

На АЗС забороняється курити, проводити ремонтні та інші роботи, пов'язані із застосуванням відкритого вогню як у будівлі АЗС, так і на відстані менше 20 м від її території.

Якщо відбувається зливання нафтопродуктів з автоцистерн до резервуарів, то застосування відкритого вогню забороняється на відстані менше 40 м від території АЗС.

Забороняється:

- Заправляння транспортних засобів з увімкненими двигунами.

- Проїзд автотранспорту над підземними резервуарами.

- Робота в одязі та взутті, облитих бензином.

- Відпускання пального в скляну тару та тару з полімерних матеріалів.

- Заправляння транспортних засобів (крім легкових автомобілів), у яких перебувають пасажири.

- Заправляння автомобілів, завантажених небезпечним вантажем (вибуховими речовинами, стисненими та зрідженими горючими газами, ЛЗР і ГР, отруйними та радіоактивними речовинами тощо).

- В'їзд на територію АЗС і заправлення тракторів, не обладнаних іскрогасниками. Заправляння транспорту під час зливання нафтопродуктів до резервуарів АЗС з автоцистерн.

- Застосування зливних шлангів з наконечниками, які виготовлені з матеріалу, що утворює іскри у разі ударів об корпус резервуара.

- Застосування кришок оглядових і приймальних колодязів, а також колодязів очисних споруд, виготовлених з горючих матеріалів і таких, що можуть утворювати іскри під час ударів.

- Зливання нафтопродуктів до резервуарів і заправка транспорту на АЗС під час грози.

- Приєднання заземлювальних провідників до пофарбованих та забруднених частин автоцистерни.

- Використання як заземлювачів трубопроводів з ЛЗР, ГР та горючими газами, а також інших трубопроводів.

- Експлуатація вибухозахищеного електрообладнання зі знятими деталями оболонки, у тому числі кріпильними, передбаченими його конструкцією.

- Експлуатація паливороздавальних колонок за наявності витоків нафтопродуктів.

- Експлуатація АЗС без переносного газоаналізатора у вибухозахищеному виконанні.

- Експлуатація АЗС за наявності ритвин на оперативних майданчиках в районі паливороздавальних колонок.

- Використання тимчасової електропроводки, електроприладів з відкритими нагрівальними елементами, а також електроприладів незаводського виготовлення.

4. Економічне обґрунтування проекту

Ефективність відноситься до числа ключових категорій в економіці, яка безпосередньо пов'язана з досягненням кінцевої цілі розвитку суспільного виробництва в цілому. В найбільш загальному вигляді, економічна ефективність представляє собою кількісне співвідношення двох величин - результату діяльності і виробничих затрат. Сутність проблеми економічної ефективності складається у збільшенні економічних результатів. На кожну одиницю затрат в процесі використання ресурсів, які є в наявності.

Підвищення ефективності виробництва може досягатися, як за рахунок економіки поточних затрат, так і шляхом ліпшого використання діючого капіталу і нових його вкладень.

Найважливішим його результатом риночної діяльності з урахуванням довгострокової перспективи його розвитку, являється отримання максимального прибутку на вкладений капітал. Співвідношення прибутку і одноразових затрат стає висхідною основою для реального підвищення ефективності.

В риночній практиці зустрічаються найрізноманітніші форми проявлення економічної ефективності. Технічні та економічні аспекти ефективності характеризують розвиток основних факторів виробництва і результативність їх використання. Соціальна ефективність відображає вирішення конкретних соціальних задач. Зазвичай соціальні результати тісно пов'язані з економічними, оскільки основу будь-якого прогресу складає розвиток будь-якого виробництва.

Абсолютна економічна ефективність розраховується за формулою (1):

Еі = (Еріч - Се) / І Ен ,

де Еі - загальна (абсолютна) економічна ефективність інвестицій, грн.;

Еріч - річний економічний ефект, який складається з додаткового прибутку (прибуток від реалізації проекту), соціального проекту (економії засобів на лікування, медикаменти і таке інше) і економії при зниженні собівартості, грн.;

Се - експлуатаційні витрати - витрати на утримання і обслуговування майбутнього підприємства, грн.;

І - інвестиції - кошти, витрачені на здійснення проекту, грн.;

Ен - нормативний коефіцієнт ефективності інвестицій (для виробничої діяльності - 0,16, для хвойних зелених насаджень - 0,1, для листяних - 0,14).

Прибуток від реалізації проекту розраховується за формулою (2):

Пр = ГВ - Сзаг,

де Пр - прибуток, грн.;

ГВ - грошова вигода - кошти, отримані від реалізації продукції та послуг, грн.;

Сзаг - всі витрати на виробництво та реалізацію продукції, грн..

Грошова вигода розраховується за формулою (3):

ГВ = Ц1 · ТП1 + Ц2 · ТП2 + … + Цn · ТПn,

де ТП - товарна продукція, од.;

Ц - ціна продукту, грн..

Приведені витрати розраховуються по формулі (4):

ЗП = Се + І · Ен > min,

де ЗП - приведені витрати, грн..

Економічний сенс формули полягає в тому, що інвестиції призводять до одного року освоєння.

Також можливий розрахунок приведених витрат за формулою (5):

ЗП = І · Се · Тн > min,

де Тн - нормативний строк повернення (для виробничої діяльності - 6,25 років, для хвойних зелених насаджень - 10 років, для листяних - 7 років), років.

Фактичний строк повернення інвестицій розраховується за формулою (6):

Тф = 1 / Еі = І / (Еріч - Се) ? Тн ,

Екологія і економіка нероздільно пов'язані один з одним, особливо в останні роки. Від рівня оснащеності і охорони навколишнього середовища залежить якість відпочинку, а значить здоров'я та життя людини.

Витрати на послуги робіт по озелененню території із врахуванням прейскуранту лісгоспу і торгівельного центру на 2014 рік, які постачають на реалізацію саджанці дерев і матеріали наведені в таблиці 1.

На території запропоновано здійснити додаткове озеленення по периметру АЗС (тополя пірамідальна): відстань між деревами 5 м.

Витрати на запропоновані роботи по озелененню з урахуванням вартості підготовчих робіт складає 10686 грн. (табл.. 1).

У відповідності з нормативами, попереджений збиток в результаті посадки дерев заключається в тому, що 1 га зелених насаджень поглинає за 1 час 8 кг вуглекислого газу, який вдихають за цей час 200 чоловік, а 1 га листових дерев затримує в годину 100 тис. пилу.

В грошовому вираженні попереджений збиток оцінюється з розрахунку 25650,3 грн./га посадок (вартість викиду 8 кг оксиду вуглецю оцінюється в 50,3 грн., а 100 т пилу - 25,6 тис. грн., або 769,5 грн. на кожні 100 м запланованих насаджень. Так як проект по озелененню передбачає 200 м посадок дерево-чагарникових насаджень, то загальна сума попередженого збитку складає 3078 грн.

Таблиця 1 Найменування і вартість робіт

№ п/п	Найменування робіт	Вартість 1 од., грн	Кіль-сть, од.	Загальна вартість, грн..
1	Вивчення території до 1 га	500	1	500
2	Розробка програми робіт: план посадки (площею до 1 га)	300	1	300
3	Придбання матеріалів для посадки: - клен псевдо платановий - бузок звичайний - жимолость золотиста	30 20 25	34 34 67	1020 680 1675
4	Транспортування дерев	300	1	300
5	Підготовка ґрунту: - викопка ям, - посадка, - полив (з підвозом води)	20 7 7	135 135 135	2700 945 945
6	Догляд за посадкою: - полив, - обрізка, - вибілка, підвязка	7 2 3	135 135 135	945 270 405
Всього	10685

Розрахунок ефективності інвестицій був проведений за формулою (1):

Ен = 3078 / 10685 = 0,28, що відповідає нормативному коефіцієнту ефективності інвестицій для листових зелених насаджень (0,28).

Розрахунок терміну повернення інвестицій, після вступу дерев у стан зрілості, був проведений за формулою (6): Тф = 10685 / 3078 = 3,5 років.

Таким чином, термін окупності проекту не перевищує встановленого нормативу. Не дивлячись на достатньо високі затрати заходів, що передбачалися, їх необхідно реалізовувати на практиці, так як вони допомагають поліпшити екологічну ситуацію в районі дослідження і являються економічно рентабельними та доцільними.

Висновки

На підставі проведеної роботи можна зробити наступні висновки:

1. Комплексна оцінка стану ґрунтів по факторах ступеня забруднення нафтопродуктами і фенолом, в цілому по об'єкту характеризується як задовільну і відповідає допустимим нормам;

2. У ґрунтовому повітрі на території АЗС, спостерігається деяке перевищення ГДК з пропану;

3. Концентрація нафтопродуктів в ґрунтової води відповідає допу-стимой категорії. Забруднення вод фенольними сполуками становить 4,0 ГДК, що характеризується як помірно небезпечне;

4. Очищені стоки мають концентрацію на виході в межах норма-активів ПДС. Вміст нафтопродуктів становить 0,05 мг/л, а зміст зважених речовин - 3-5 мг/л;

5. Еквівалентний рівень шуму, що створюється автотранспортом при заїзді на автозаправку становить 41,8-44,6 дБА, що відповідає нормам для прилеглих територій;

6. Все що утворюються на даному об'єкті відходи, зберігаються і вивозяться згідно з наказом регламентів;

7. Нормативна СЗЗ (50 м) дотримується. Уточнена СЗЗ також дотримується.

Таким чином, екологічна оцінка стану геологічного середовища на території АЗС і прилеглих площ визначається як щодо задовільна.

Для контролю забруднення ґрунтів і ґрунтів рекомендуємо проведення моніторингових спостережень випробування ґрунтів і відбір проб ґрунтових вод не рідше одного разу на півріччя. Якщо в процесі моніторингових спостережень протягом 2-3 років буде спостерігатися погіршення геоэкологической обстановки, то необхідно проведення другого етапу обстеження, згідно з «Методичних рекомендацій по виявленню і попередньою оцінкою забруднення геологічного середовища».

Для покращення екологічної ситуації рекомендує провести озеленення прилеглої території до житлового сектору. Для цього доцільно використовувати газопилостійкі породи не вимогливі до ґрунтових умов: клен , бузок звичайний і жимолость золотисту.

Размещено на Allbest.ru