Правове регулювання охорони праці

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія статистики, обліку та аудиту

Кафедра економіки підприємств

Контрольна робота

з дисципліни

Основи охорони праці

студентки _2_курсу,

ОАт-ІІ(13.30) групи,

Ренчка Вікторія Василівна

Київ 2014

Вступ

1. Колективний договір як правовий інструмент поліпшення умов і охорони праці

2. Соціально-економічне значення охорони праці

3. Практичне завдання

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Охорона праці -- це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці. В поняття охорони праці входять і всі ті заходи, що спеціально призначені для створення особливих полегшених умов праці для жінок і неповнолітніх, а також працівників зі зниженою працездатністю.

З охороною праці тісно пов'язана також низка правових норм, що відносяться до інших галузей права України. Це норми цивільного права, що встановлюють майнову відповідальність при ушкоджені здоров'я або смерті громадянина; норми адміністративного права, що визначають адміністративну відповідальність і порядок притягнення до неї громадян органами охорони праці; норми кримінального права, що встановлюють відповідальність при вчиненні злочинів у галузі охорони праці і техніки безпеки.

Тому правове регулювання охорони праці охоплює розробку і прийняття загальних норм охорони праці, правил техніки безпеки і виробничої санітарії; проведення профілактичних заходів, спрямованих на створення сприятливих умов праці, що попереджують виробничий травматизм та професійні захворювання; створення сприятливих умов праці і забезпечення її охорони на діючих підприємствах в процесі виконання працівниками своїх трудових обов'язків; систематичне поліпшення і оздоровлення умов праці безпосередньо з участю самих трудових колективів; розробку додаткових заходів щодо охорони праці окремих категорій трудящих -- жінок, неповнолітніх, осіб зі зниженою працездатністю тощо.

1. Колективний договір як правовий інструмент поліпшення умов і охорони праці

колективний охорона праці профілактичний

Колективний договір, угода укладається профспілковим комітетом підприємства від імені трудового колективу з роботодавцем.

Проект договору (угоди) повинен обговорюватись на зборах (конференції) трудового колективу і затверджуватись зборами (конференцією).

Колективний договір повинен містити основні положення з питань праці і заробітної плати, положення в галузі робочого часу, відпочинку, матеріального стимулювання, охорони праці, удосконалення виробництва і праці, зміцнення виробничої і трудової дисципліни, соціальні питання та ін.

Договір укладається в письмовій формі терміном на 1 рік і поширюється на всіх працівників установи, незалежно від того, чи є вони членами профспілки.

Колективний договір (угода) є найважливішим документом у системі нормативного регулювання взаємовідносин між роботодавцем і працівниками з першочергових соціальних питань, у тому числі з питань охорони праці.

Згідно ст. 47 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Законами України, що входять до Кодексу Законів про Працю «Про охорону праці" та "Про колективні договори і угоди", передбачено внесення комплексних заходів щодо організації безпечних і нешкідливих умов праці в колективні договори та визначення обов'язків сторін з цих заходів.

Колективний договір повинен обов'язково містити зобов'язання сторін щодо заходів захисту прав та соціальних інтересів осіб, які потерпіли на виробництві від нещасних випадків або профзахворювань, а також утриманців і членів сімей загиблих.

Згідно ст. 11 Закону України "Про охорону праці" рекомендовано включати до розділу "Охорона праці" договору заходи із поліпшення умов праці інвалідів, жінок, підлітків, надання їм пільг за виконання вимог щодо охорони праці.

Згідно з Законом України "Про внесення змін і доповнень до Кодексу України про адміністративні правопорушення і Кримінального кодексу України", адміністративним правопорушенням вважається ухилення від участі в переговорах щодо укладання, зміни або заповнення колективного договору, угоди; порушення строків переговорів або ухилення від переговорів роботодавців, уповноважених трудових колективів, або незабезпечення роботи комісій із представників сторін по укладенню, зміні або доповненням колективного договору, і передбачає накладення на порушника штрафу в розмірі десяти мінімальних заробітних плат. Порушення чи невиконання колективного договору особами роботодавців, уповноваженим трудового колективу, представниками трудових колективів передбачає накладання штрафу у розмірі до ста мінімальних заробітних плат.

Ненадання особами, які представляють роботодавців або інші уповноважені трудовим колективом органи, представникам трудових колективів інформації, необхідної для ведення колективних переговорів і здійснення контролю за виконанням колективних договорів, угод передбачає накладання штрафу у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.

Далі я приведу приблизну редакцію розділу «Охорона праці» в колективному договорі.

«Охорона праці»

Власник або уповноважений ним орган зобов'язується.

1. Забезпечити своєчасне виконання комплексних заходів щодо забезпечення нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, створення безпечних і нешкідливих умов праці, підвищення існуючого рівня охорони праці (додаток до розділу).

2. Створити фонд охорони праці на підприємстві в розмірі одного відсотка від обсягів виробництва.

Кошти фонду використовувати на доведення умов і безпеки праці до нормативних вимог, підвищення існуючого рівня охорони праці на виробництві або на виконання комплексних заходів, що забезпечують досягнення встановлених нормативів з охорони праці, на придбання спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, проведення атестацій робочих місць на відповідність їх нормативам, актам з охорони праці, придбання устаткування та матеріалів з метою профілактики проф-захворовань та реабіталітації потерпілих від нещасних випадків, проведення технічної експертизи аварійних приміщень і споруд, а також попередження дорожньо-транспортних пригод.

3. До провести аналіз стану та причин виробничого травматизму і захворювань, розробити та реалізувати заходи щодо запобігання нещасних випадків та захворювань на виробництві (окремий план).

4. До закінчити атестацію робочих місць, розробити заходи щодо приведення умов праці на робочих місцях у відповідність з вимогами стандартів нормативних актів з охорони праці.

5. Провести навчання і атестацію працівників, які зайняті на роботах з підвищеною небезпекою (додаток).

6. Забезпечити суворе дотримання посадовими особами та інженерно-технічними працівниками вимог Закону України "Про охорону праці", нормативних актів про охорону праці, технологічних процесів, графіків планово-попереджувальних ремонтів устаткування та вентиляції.

7. Працівників, зайнятих на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безплатно забезпечувати молоком (додаток).

8. Забезпечити умивальники і душові милом або організувати видачу мила працівникам (додаток).

9 Своєчасно видавати працюючим, відповідно до норм, спецодяг, спецвзуття, інші засоби індивідуального захисту. Компенсувати працівникам витрати на придбання ними засобів індивідуального захисту, якщо по нормі строк їх видачі закінчився, а на підприємстві в наявності їх немає. У випадку дострокового їх зносу не з вини працівників, замінювати за рахунок підприємства (додаток).

10. З метою поліпшення умов праці жінок, реалізувати такі заходи:

а) не допускати жінок на важкі роботи з небезпечними умовами праці (додаток);

б) не допускати жінок до піднімання і перенесення вантажу, вага якого перевищує гранично допустимі норми (додаток).

11. Відшкодовувати працівникові шкоду, заподіяну йому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаними з виконанням трудових обов'язків у повному розмірі втраченого заробітку, а також оплачувати потерпілому (членам сім'ї та утриманцям померлого) одноразову допомогу. Якщо відповідно до медичного висновку у потерпілого встановлена стійка втрата працездатності, ця допомога повинна бути не менше суми, визначеної з розрахунку середньомісячного заробітку за кожний відсоток втрати ним професійної працездатності.

У разі смерті потерпілого розмір одноразової допомоги повинен бути не менше п'ятирічного заробітку працівника; його сім'ї, крім того, не менше однорічного заробітку на кожного утриманця померлого, а також на його дитину, яка народилася після смерті.

12. Якщо нещасний випадок трапився внаслідок невиконання потерпілим вимог нормативних актів про охорону праці, розмір одноразової допомоги може бути зменшений лише у порядку, що визначається трудовим колективом підприємства, але не більше як на 50%. Факт наявності вини потерпілого встановлюється комісією по розслідуванню нещасного випадку.

13. Відшкодовувати потерпілому витрати на лікування, протезування, придбання транспортних засобів, по догляду за ним та інші види медичної соціальної допомоги, відповідно до медичного висновку, що видається в установленому порядку. Надавати інвалідам праці, включаючи непрацюючих на підприємстві, допомогу у вирішенні соціально-побутових питань за їх рахунок, а при можливості -- за рахунок підприємства.

14. За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з нещасним випадком на виробництві, зберігати місце роботи та середню заробітну плату на весь період до відновлення працездатності без визнання їх в установленому порядку інвалідами. У разі неможливості виконання потерпілим попередньої роботи, забезпечити відповідно до медичних рекомендацій його перепідготовку і працевлаштування, встановити пільгові умови та режим роботи.

15. Організовувати проведення попереднього та періодичного медичних оглядів працівників.

16. За порушення Закону та нормативних актів по охороні праці притягувати винних працівників до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної, судової відповідальності, згідно зі ст. 49 Закону України "Про охорону праці" та іншими актами законодавства

17. Запроваджувати систему стимулювання працівників, які виконують акти законодавства з питань охорони праці та техніки безпеки, не порушують вимог особистої і колективної безпеки, беруть активну участь в здійсненні заходів щодо підвищення рівня охорони праці на підприємстві.

Працівники підприємства зобов'язуються:

- вивчати та виконувати вимоги правил і нормативних актів по охороні праці, -суворо дотримуватися правил експлуатації устаткування, норм, правил, стандартів та інструкцій з охорони праці, встановлених вимог поводження з машинами, механізмами, інструментами тощо;

- застосовувати в разі необхідності засоби індивідуального захисту;

- проходити в установленому порядку' попередні та періодичні медичні огляди;

- брати активну участь у створенні безпечних умов праці;

- вносити пропозиції по ліквідації можливих аварійних ситуацій на виробництві;

- ставити до відома майстра про нещасний випадок.

2. Соціально-економічне значення охорони праці

1. Соціальне значення охорони праці

Соціальне значення охорони праці полягає в сприяння зростанню ефективності суспільного виробництва шляхом безперервного вдосконалення і поліпшення умов праці, підвищення її безпеки, зниження виробничого травматизму і захворюваності.

У зв'язку з цим соціальне значення охорони праці виявляється, перш за все, у впливі на зміну наступних трьох основних показників, що характеризують рівень розвитку суспільного виробництва.

1) Зростання продуктивності праці в результаті збільшення фонду робочого часу за рахунок:

* скорочення внутрішніх змінних простоїв шляхом попередження передчасного стомлення, а також зниження числа або ліквідації мікротравм, обумовлених несприятливими умовами праці. Попередження передчасного стомлення за допомогою раціоналізації умов праці, введення оптимальних режимів праці та відпочинку та інших заходів на харчових підприємствах сприяє збільшенню ефективного використання робочого часу. Цей же результат дає ліквідація мікротравм, тому що кожна з них супроводжується втратою до 2-х годин робочого часу;

* скорочення цілоденних втрат робочого часу в результаті зниження рівня або ліквідації тимчасової непрацездатності через виробничого травматизму, професійної та загальної захворюваності. Цей показник має важливе значення для харчових виробництв, на яких кожна травма в даний час супроводжується втратою працездатності в середньому більш ніж на 26 днів.

2) Збереження трудових ресурсів і підвищення професійної активності працюючих за рахунок:

* поліпшення стану здоров'я працюючих і збільшення середньої тривалості їх життя шляхом поліпшення умов праці, що також супроводжується збільшенням виробничого стажу працюють при їх високої трудової активності;

* підвищення професійного рівня внаслідок зростання кваліфікації і майстерності у зв'язку зі збільшенням виробничого стажу;

* можливості використання залишкової трудової активності, великого практичного досвіду та професійних знань пенсіонерів по старості та інвалідів на доступних для них роботах і забезпеченні відповідних їх фізичних можливостей умов праці.

3) Збільшення сукупного національного продукту за рахунок поліпшення зазначених вище показників і складових їх компонентів.

2. Економічне значення охорони праці

Економічне значення охорони праці визначається ефективністю заходів щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці і є економічним виразом соціальної значущості охорони праці. У зв'язку з цим економічне значення охорони праці оцінюється результатами, отримуються при зміні соціальних показників за рахунок впровадження заходів щодо поліпшення умов праці. Результати зміни соціальних показників наступні:

1. Підвищення продуктивності праці. Воно досягнуто в результаті:

* збільшення працездатності за рахунок поліпшення умов праці. На харчових підприємствах одним з основних шкідливих виробничих факторів є надлишки теплоти. Цей фактор, що визначає мікрокліматичні умови праці в робочій зоні, істотно впливає на працездатність і продуктивність праці. При температурі повітря на робочих місцях 26 - 30 ° С працездатність людини складає всього 20 - 50% її рівня при температурі 18 ° С. Для цих підприємств також характерні низькі рівні освітленості на робочих місцях з-за одностороннього бічного природного освітлення, захаращеного цехів великогабаритним обладнанням і недостатнім доглядом за освітлювальними приладами (періодична очистка світлових прорізів, світильників, заміна ламп, що перегоріли).

* попередження стомлення за рахунок поліпшення умов праці. Будь-яке відхилення умов праці на робочих місцях від санітарно-гігієнічних нормативів змушує організм людини додатково витрачати енергію для надання протидії несприятливому впливу шкідливих виробничих факторів.

* підвищення ефективності використання обладнання та фонду робочого часу за рахунок зниження внутрізмінних простоїв через погіршення самопочуття за умовами праці та мікротравм. При комплексному впливі на робочого одночасно декількох шкідливих виробничих факторів ці простої можуть становити 20 - 40% цілоденних втрат, обумовлених виробничим травматизмом і захворюваністю;

* підвищення злагодженості в роботі при нормалізації психологічного клімату внаслідок поліпшення умов праці.

2. Зниження непродуктивних витрат часу і праці. Ці витрати складаються із-за несприятливих умов праці, обумовлених організацією робочих місць без урахування вимог ергономіки. Зазвичай непродуктивні витрати часу та праці, що збільшують трудомісткість робіт, пов'язані з необхідністю виконання зайвих рухів, фізичних зусиль, нервово-психологічних навантажень, прийняттям незручних поз внаслідок невдалого розташування органів управління обладнанням, конструктивного оформлення робочих місць і отриманням зайвої інформації.

3. Збільшення фонду робочого часу. Воно отримано за рахунок скорочення цілоденних втрат через неявку на роботу в результаті виробничої травми або захворювання. Умови праці істотно впливають не тільки на професійну захворюваність, але і на виникнення і тривалість загальних захворювань. 25 - 30% загальних захворювань на виробництві пов'язано з несприятливими умовами праці.

4. Економія витрат на пільги і компенсації за роботу в несприятливих умовах праці. Такі пільги і компенсації, як скорочений робочий день і додаткову відпустку, пов'язані зі значними трудовими втратами і супроводжуються виплатами великих грошових сум за фактично не відпрацьований час. Інші різновиди пільг і компенсацій (підвищені тарифні ставки, пільгові пенсії, лікувально-профілактичне харчування, безкоштовна видача молока) також супроводжуються витрачанням значних грошових коштів. Створення умов праці, що відповідають вимогам охорони праці, дозволяє повністю або частково скасувати ці пільги і компенсації, що дає значну економію витрат на ці цілі.

5. Зниження витрат через плинності кадрів за умовами праці. Із загальної кількості звільнених за власним бажанням близько 21% становлять особи, які не задоволені умовами праці (важка фізична праця, несприятливі санітарно-гігієнічні умови, монотонність роботи, погіршення здоров'я і т. п.). На харчових підприємствах особливо висока плинність кадрів серед зайнятих важкою фізичною працею. З цієї причини звільняється 21%, а які пішли з роботи з мотивуванням погіршення стану здоров'я на цукрових підприємствах становлять 6,6 - 7,2% загальної кількості не задоволених умовами праці.

Плинність робочої сили завдає істотної шкоди підприємствам, так як звільняють деякий період часу працюють з зниженою продуктивністю, що приймаються замість них нові робочі вимагають виробничого навчання. Процес звільнення і найму також супроводжується певними витратами грошових коштів. У цілому по народному господарству плинність кадрів завдає значних економічних втрат, так як кожен звільнився при переході з одного підприємства на інше в середньому не працює близько одного місяця. Загальна сума річного економічного збитку в народному господарстві від плинності кадрів внаслідок незадоволеності умовами праці перевищує 0,6 млрд. грн.

3. Пільги та компенсації у зв'язку з несприятливими умовами праці що застосовується на ряді виробництв, цехів і ділянок харчових підприємств комплекс заходів з охорони праці не завжди забезпечує ефективність, що гарантує повністю безпечні та здорові умови праці. Таке становище склалося через відсутність одночасної наукової і проектно-конструкторської розробки нових технологій і відповідних ним рішень, з охорони праці. Тому в даний час на багатьох харчових підприємствах ще широко використовується система пільг та компенсацій, що надаються особам, зайнятим на роботах із шкідливими і важкими умовами праці (кочегари парових та водогрійних котлів, машиністи аміачних компресорів і ін). Право на отримання пільг і компенсацій мають робітники, ІТП і службовці, професії і посади яких зазначені у спеціальних списках та переліках виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Система пільг і компенсацій не замінює, а тільки доповнює що використовується на підприємствах комплекс заходів з охорони праці. Ця система включає додаткові відпустки, скорочені робочі дні та пільгове пенсійне забезпечення, лікувально-профілактичне харчування, доплати до заробітної платі; безкоштовну видачу молока. Їх оздоровче і компенсаційне значення полягає в наступному:

* Додаткова відпустка (від 6 до 36 днів).

* Скорочений робочий день.

* Пільгове пенсійне забезпечення.

* Зниження пенсійного віку і необхідного для отримання пенсії стажу роботи не тільки скорочує тривалість періоду несприятливого впливу на робітника шкідливих виробничих факторів, але і забезпечує більш раннє виведення з організму нагромадилися в ньому шкідливих речовин, відновлення нормальної діяльності всіх систем його життєзабезпечення.

* Лікувально-профілактичне харчування.

* Доплата до заробітної плати.

Одним із головних завдань системи управління охороною праці на підприємстві є поліпшення умов праці. У відповідності з рівнем їх покращення керівники міністерств і відомств зобов'язані зменшувати додаткові відпустки або встановлювати їх, а також робочий день нормальної тривалості, якщо всі нормовані параметри умов праці відповідають вимогам чинного законодавства з охорони праці. При цьому умови також частково або повністю повинні скасовуватися надані робочим інші пільги і компенсації за роботу в шкідливих та важких умовах праці.

6. Витрати на охорону праці та втрати через травматизм та професійної захворюваності

Щорічні витрати на охорону праці складаються з трьох видів витрат: впровадження заходів, спрямованих на поліпшення умов праці та підвищення його безпеки; пільги і компенсації у зв'язку з несприятливими умовами праці; відшкодування наслідків несприятливого впливу умов праці на працюючих.

Витрати, спрямовані на поліпшення умов праці та підвищення його безпеки на підприємствах, складаються з двох основних статей: номенклатурні заходи, передбачені угодою з охорони праці; придбання спеціального одягу, взуття та інших засобів індивідуального захисту і запобіжних пристроїв.

На харчових підприємствах структура витрат за основними статтями витрат на охорону праці приблизно однакова і становить близько 1/3 загальних витрат на кожну з наступних статей: загальне поліпшення умов праці, попередження нещасних випадків та попередження захворюваності.

Із вказаних видів витрат на охорону праці випливає, що кошти, спрямовані на поліпшення умов праці та підвищення його безпеки, в даний час не окуповують себе.

3. Практичне завдання

Задача

Унаслідок впровадження протишумових заходів (установлення шумоглушителів) знижено шум з 94--108 до 70--71 Дб, що дозволило збільшити питому вагу тривалості фази підвищеної працездатності у загальному фонді робочого дня (в середньому по ділянці).

Вихідні дані:

умовно постійні витрати в собівартості річного 18 000

випуску продукції, гри 185000

Визначити економію на ділянці по умовно постійних витратах.

Економія на ділянці по умовно постійних витратах, грн. :

Е=У *

Е= 18000 * =18000* 0,05=900

Висновок

Організація роботи в галузі управління охороною праці полягає у виборі і формуванні такої структури управління охороною праці на виробництві, котра якнайкраще відповідала б основній меті -- забезпеченню безпеки і здорових умов праці.

Метою управління охороною праці є керування і координація роботи підрозділів та відділів в галузі охорони праці, планомірний і цілеспрямований вплив на фактори та умови, що визначають безпеку, нешкідливість, ступінь важкості та напруженості праці на всіх етапах формування виробничого процесу. Управління охороною праці організовується на основі: щоденного контролю умов праці на робочих місцях; щомісячної оцінки рівня безпеки праці в об'єднанні, підприємстві, цеху, на дільниці; щомісячної оцінки рівня безпеки праці в структурних підрозділах галузі.

Велике значення у забезпеченні високого рівня охорони праці має пропаганда знань, передового досвіду, новітніх досягнень науки і техніки в цій галузі. Основними методами та формами такої пропаганди є лекції, бесіди та консультації, плакати і навчально-наочні посібники, тематичні виставки, конкурси, кінофільми, діафільми та ін.

Список використаної літератури

1. “Основи охорони праці” під редакцією д.т.н. професора М.П. Купчика, д.т.н. професора М.П. Гандзюка - Київ 2000, стр.410.

2. “Про охорону праці” Н. Дядькова - “Праця і зарплата” № 15 (211) квітень 2000 р.

3. В.І. Прокопенко. Трудове право. Курс лекцій. Х.-1996.

Размещено на Allbest.ru