Глобальні ефекти стихійних лих і катастроф

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Юридичний факультет

на тему: «Глобальні ефекти стихійних лих і катастроф»

Виконавець: студент 2 курсу,

11 групи юридичного факультету

Кошман Андрій Володимирович

Київ 2013

План

Вступ

Природні стихійні лиха

Катастрофи антропогенного характеру

Висновок

Вступ

Не секрет, що людина з самого початку свого існування уявляла себе єдиним і повноправним володарем світу. З того моменту коли вона дослідила і навчилась використовувати усі ті багатства, що знаходяться у надрах Землі, вона одразу ж почала її експлуатувати, нехтуючи будь-якими принципами чи факторами. Розвиваючись ми створювали все нові і нові можливості для добування енергії. Так, люди почали спалювати нафту, будувати електростанції… Та мало хто задумувався, що в майбутньому результати нашого так званого розвитку будуть нашою основною проблемою.

Звичайно, люди, нажаль, ще не можуть впливати на такі стихійні лиха як землетруси, торнадо, засухи, цунамі, але саме наша діяльність є джерелами забруднення морів нафтою, вимирання цілих природніх зон через вибухи атомних електростанцій, лісових пожеш через недбалий відпочинок… Тож давайте детальніше розглянемо основні ефекти глобальних стихійних лих і катастроф, зробивши певні висновки і зрозумівши, яку небезпеку створює для сучасного світу як природа так і сама людина.

Природні стихійні лиха

Перш ніж говорити про цей вид катастроф, дамо визначення цього поняття: стихійні лиха - це надзвичайне природне явище, що діє з великою руйнівною силою, завдаючи досить значної шкоди району, в якому воно відбувається і порушує нормальну життєдіяльність населення, знищуючи її матеріальні цінності. Фактично це таке екстремальне природне явище катастрофічного характеру, що приводить до раптового порушення нормальної діяльності людей. Основною рисою є те, що його дуже важко попередити і вчасно передбачити. Наслідком такого лиха зазвичай є загибель людей і їх матеріальних цінностей. Воно зазвичай оцінюється за такими критеріями як кількість жертв і руйнування, за ступенем природнього середовища : рельєфу, рослинності, тваринного світу і за площею охоплення.

До стихійних лих належать: виверження вулканів, лавини, землетруси, цунамі, обвали, повені, урагани, смерчі, блискавки, тайфуни, смог, град, лісова пожежа та інші.

За місцем локалізації стихійні лиха поділяють на:

ь Літосферні (виверження вулканів, землетруси, зсуви, селі);

ь Гідросферні (повені, снігові лавини, шторми);

ь Атмосферні (урагани, зливи, ожеледі, блискавка).

Глобальні ефекти від таких катастроф заключаються в тому, що кожна з них окрім наявних людських жертв веде і до зміни клімату, неможливості в майбутньому заселити зону, що потерпіла впливу стихійного лиха. До прикладу: з 1949 року і до сьогоднішніх днів усі природні катаклізми забрали життя приблизно 1,4 мільйонів чоловік. Всього лиш за півстоліття на Землі сталося більше 250 катаклізмів, які майже завжди супроводжувалися людськими жертвами. А за все тисячоліття сталося 100 тис. природних катастроф, у яких загинуло 15 мільйонів чоловік, із них 3,5 млн -- у XX столітті. Як не дивно, за статистикою, перші позиції за кількістю жертв займають не торнадо, вулкани чи землетруси, а повені. У цьому випадку доцільно буде згадати трагедію у Венесуелі, коли під шаром води та грязі були поховані близько 50 тисяч чоловік. Друге місце серед найбільш страшних катаклізмів займають землетруси. Найбільш поширенні вони у таких країнах як Китай, Мексика, Вірменія та Туреччина. Експерти однієї з найбільших у світі страхових компаній Munich нещодавно підрахували, що у тільки у 1999 році на планеті сталося більше 700 великих та середніх природних катастроф, внаслідок яких загинули тисячі людей, а половина з цих катастроф мала глобальні наслідки для усієї планети. Ще одним фактом глобального ефекту стихійних лих є те, що за останні десять років економічні втрати від природних лих склали 535 мільярдів доларів.

Доки вулканічні сили спочивають у підземних глибинах, ми забуваємо про їх руйнівну силу,що поряд із землетрусами, вони є однією з найпотужніших сил на планеті. Та й справді, важко не погодитися з тим, що виверження вулкана - це подія планетарного масштабу. Уже не один раз хмари з часток магми спричиняли погіршення клімату на Землі. Адже науці відомо, що вулканізм є частиною геохімічного циклу вуглецю, а виверження вулканів є джерелом значного підвищення концентрації сульфатних аерозолів в атмосфері, тому здатні змінити енергетичний баланс Землі та клімат. Достатньо всього одного сильного виверження вулкана щоб вплинути на клімат, викликавши похолодання тривалістю декілька років! Візьмемо до прикладу, виверження вулкана Пінатубо в 1991 році. Це виверження істотно вплинуло на клімат. Гігантські виверження, що формують найбільші магматичні провінції, трапляються всього кілька разів в сто мільйонів років, але вони впливають на клімат протягом цих мільйонів років і є причиною вимирання цілих видів.

У залежності від джерела, найсильніший землетрус з часів створення шкали Ріхтера відбувся або у березні 1964 р. в затоці Принца Вільяма на Алясці (з магнітудою 9,2 за шкалою Ріхтера), або у 1960р. в Тихому океані біля узбережжя Чилі. Який би з них не був першим, обидва землетруси виявилися надзвичайно руйнівними. Підземні поштовхи 1960р. не лише нанесли значних збитків всьому узбережжю Південної Америки, а й спричинили велетенське цунамі, яке пройшло близька 10 000 км Тихим океаном, доки не досягло м. Хіло на Гавайських островах, де зруйнувало біля 500 будівель і стало причиною загибелі близько 60 людей. Щодо недавніх подій, варто згадати землетрус силою 6,6 бали у грудні 2004 р. у місті-оазисі Бам на південному сході Ірану. Десятки тисяч людей загинули під час цього землетрусу. Було б помилкою не згадати ще одну один землетрус, який привів до техногенної катастрофи - Японський землетрус 11 березня 2011р. Він мав силу близько 9 балів за шкалою Ріхтера і тривав 4 дні. Цей землетрус спричинив грандіозне цунамі та вибухи чотирьох реакторів на АЕС, що мало глобальний негативний ефект для усієї планети та забрав більше 6000 життів. Цікавий факт: ще до початку сучасної катастрофи в Японії робітники Лондонського університетського коледжу попереджали, що Токіо - це місто «смерті». Столиця Японії розташована на межі зіткнення трьох тектонічних плит, до того ж, знаходиться у країні, яка добре відома своєю сейсмічною нестабільністю. Катастрофічне цунамі, що зародилося в Індійському океані біля узбережжя острова Суматра на католицьке різдво 26 грудня 2004 року, - називають одним із найбільш руйнівних стихійних лих в історії. Його причиною був підводний землетрус з магнітудою близько 9,1 бала. Жертвами цього цунамі стали як близько 231 тисяча чоловік.

Про глобальний вплив на нашу планету з боку цунамі говорить той факт, що 200 млн років тому гігантське цунамі знищило 3/4 всього живого на нашій планеті. Причиною цього мегацунамі стало падіння метеорита, який імовірно впав між Ісландією та Північною Америкою. Шар намиву цього мегацунамі знайдений і вивчений німецькими вченими під м. Тюбінген. Його товщина найбільша з відомих - 30 см. (на думку дослідників, спершу вона сягала 1 м.). Вважається, що це мегацунамі було найбільшим за всю історію планети Земля. Також щодо таких видів стихійного лиха, не можна не згадати, мегіцунамі, що мталося, на Алясці 8 липня 1958 р. в бухті Літуя, США. Причиною слугував обвал 30 млн мі гірських порід у води бухти з висоти приблизно 900 м. Найбільша висота гребеня хвилі була близько 520 м - максимальна для цунамі в історичні часи. Швидкість хвилі досягала 160 км/год. На аерофотозйомку було видно світлі області на березі, де ґрунт із деревами було змито повністю.

Важко не переоцінити і важливість впливу масштабних пожеж на нашу планету. Адже окрім знищення лісів та його тваринного світу досить негативним є і густий дим, що виділяється при згоранні дерев і є досить шкідливим для практично усіх живих організмів. До прикладів лісових пожеж можна привести лісову пожежу у Саймі-Веллі, що сталася в 2003р.
Отже, наслідками найбільших катастроф були різні кліматичні зміни, загибель багатьох живих істот, зміни розвитку різних видів, родів, популяцій і мутації організмів.

стихійний лихо катастрофа антропогенний

Катастрофи антропогенного характеру

Починаючи з 20 століття і до сьогодення, виникнення більшості складних екологічних ситуацій -- катастроф -- пов'язане з людською діяльністю й, на жаль, вони дедалі частішають. Умовно їх поділяють на катастрофи хімічного, фізичного, інженерно-геологічного, мілітаристичного та комплексного характеру.

Перше місце серед них належить катастрофам, що пов'язані із військовою діяльністю, війнами, масштабними випробуваннями ядерної зброї та військовими навчаннями, випробуваннями хімічної й бактеріологічної зброї. Звичайно, війни завжди, за усіх часів завдавали величезної шкоди довкіллю, але сучасні війни -- це справжні екологічні катастрофи. Давно відомо, що людина - єдина жива істота, здатна з неймовірною жорстокістю вбивати подібних до себе. У випадку світової термоядерної війни, вона може в лічені секунди знищити все людство й більшість живих істот планети. Вченим підраховано: накопичених ядерними державами боєголовок, кількість яких перевищує 60 тис., а їхня сумарна потужність становить 20 000 МТ, достатньо для того, щоб 70 разів поспіль знищити всі великі й малі міста планети і 5 разів знищити планету Земля. Ще факт щодо глобального впливу війн на природу є те, що наприклад у Балтійському морі після закінчення Другої світової війни союзники затопили тисячі тонн німецьких хімічних снарядів та авіабомб. На дно Атлантичного й Тихого океанів, Карського й Охотського морів було скинуто багато відпрацьованих ядерних реакторів із підводних човнів і контейнерів із радіоактивними відходами. Через десятиліття вони знову почали загрожувати природі та людству: корозія матеріалу упаковок спричинила «розповзання» шкідливих речовин у довкіллі й отруєння всього живого і це в свою чергу матиме достатньо негативний вплив на світовий океан та його жителів. Це загрожує вимеранню цілих видів живих істот.

Не можна не нагадати про тяжкі екологічні наслідки, пов'язані з випробуванням ядерної зброї та похованнями радіоактивних відходів. Випробування атомних боєзарядів на Новій Землі, в Казахстані, в пустелі Гобі, в штаті Аризона, на Тихоокеанських островах Муруроа, Бікіні, Еніветок, поховання залишків відпрацьованих атомних реакторів в Охотському морі -- все це не лише спричинило значне підвищення загального радіоактивного фону на планеті, в атмосфері та водах Світового океану, а й також призвело до масових отруєнь тюленів, риби, захворювань та загибелі людей і тварин у цих районах.

Також потенційну загрозу виникнення надзвичайних екологічних ситуацій з надзвичайно глобальними наслідками становлять усі великі нафто- й газосховища, трубопроводи, склади всіляких хімічних речовин, особливо -- отруйних (пестициди, кислоти, аміак тощо). Людство вже неодноразово відчуло на собі наслідки аварій на таких об'єктах. У 1976 р. в італійському місті Севесо хмара діоксину, що утворилася після вибуху на хімічному заводі, накрила територію площею понад 10 км, на якій мешкало більше ніж тисяча людей і було розташовано багато тваринницьких ферм. У результаті загинуло близько 100 тис. голів худоби, захворіли сотні людей, двоє дітей померло, а загальний первинний збиток становив понад 10 млн. доларів. Завдяки погодним умовам хмара не поширилася далі. Цікавий факт - через деякий час підрахували: концентрація цієї отрути була такою, що могли б загинути 100 млн. чоловік!

3 грудня 1984 р., уночі, коли усі люди спали, смертоносна хмара метилізотіоціанату, який використовується для виготовлення пестицидів, просочилася з велетенської цистерни заводу компанії «Юніон Карбайд» і накрила місто Бхопал в Індії. Це стало однією з найбільших в історії індустріальних катастроф: 2,5 тис. чоловік померли зразу, близько 100 тис. тяжко захворіли й стали інвалідами (ушкодження мозку, сліпота, стерильність).

Катастрофічні наслідки наслідки має будь-яке широкомасштабне втручання в природні екосистеми. Наприклад, унаслідок будівництва на великих річках гребель і водосховищ відбуваються наступні зміни:

ь кардинально змінюється режим річкового стоку (в багато разів уповільнюється);

ь змінюється тепловий режим;

ь змінюється характер випадання опадів, розчинення солей, їх відкладення, біохімічних та інженерно-геологічних процесів;

ь різко змінюються умови взаємозв'язку річкових і підземних вод у даному басейні, рівневий режим, фізичні й хімічні властивості поверхневих і зв'язаних з ними підземних вод;

ь розвиваються процеси стагнації (гниття) й «цвітіння», застою, нагромадження всіх видів забруднювачів, що змиваються з водозборів і приносяться вітрами;

ь вимирають ті види водяних організмів, зокрема риба, які потребують чистої води й міграції вздовж русла;

ь гинуть заплави -- найцінніші природні об'єкти.

Основною проблемою сучасного світу є той факт, що ресурси планети вичерпуються зі швидкістю, що перевищує швидкість їх відновлення. Нині на Землі немає жодного біогеоценозу, якого б так чи інакше не зачепила діяльність людини.

Серед найбільш небезпечних для природи творінь людей особливе місце займають радіаційно небезпечні об'єкти до яких відносять атомні електростанції, атомні теплоелектростанції, підприємства по виготовленню, переробці ядерного палива і похованню радіоактивних відходів та інші організації, підприємства, що працюють з ядерними і ядерно енергетичними установками.

У 1957 році - у Великобританії, в 1979 - у США і в колишньому СРСР у 1986 році відбулися найбільші катастрофи. В Уіндскейлі (Великобританія) в результаті аварії в атмосферу потрапило біля 21000 кюрі радіоактивних речовин, в тому числі 20000 кюрі радіоізотопів йоду-131, 600 кюрі цезію-137. В ядерному центрі тоді загинуло 13 співробітників. Дозиметри зареєстрували рівень випромінювання від радіоактивної хмари 4 мР/рік, що в 400 разів перевищувало природний фон.

Величезна аварія відбулася на АЕС у Три-Майл-Айленд (штат Пенсільванія, США). При неправильній експлуатації реактора була зруйнована половина твелів і в реакторному залі опромінення складало 80 Р/час, а в допоміжних приміщеннях - 10 Р/час. Відбулося два викиди радіоактивних ізотопів ксенона і криптона в атмосферу. Крім цього в річку Саксугана потрапило 185 куб м слаборадіоактивної води. Доза опромінення жителів склала 0,02 мЗв або 2мР.

Найзначніша атомна аварія сталася в кінці 20 століття - на Чорнобильській АЕС, у 1986 р., за 70 км на північний-захід від Києва. Про силу вибуху можна судити за радіусом розкиду майже 30 кілометрів. Потім відбулося ще кілька вибухів. В першу добу аварії було викинуто тільки 25 процентів матеріалів, а інші - протягом 9 діб. В реактор, що горів, щоб зменшити поширення радіоактивного зараження, було скинуто з вертольотів 5000 тонн карбіда бору, доломіту, глини, свинцю. За весь період аварії в природне середовище було викинуто 100 млн. Бк різноманітних радіонуклідів. Після аварії утворилася радіоактивна хмара, яка накрила не лише сучасну Україну, Білорусь та Росію, які знаходилися поблизу ЧАЕС, але й і Східну Фракію, Македонію, Сербію,Хорватію, Болгарію, Грецію, Румунію, Литву, Естонію, Латвію, Фінляндію, Данію, Норвегію, Швецію, Австрію, Угорщину, Чехію, Словаччину, Нідерланди, Бельгію, Словенію, Польщу,Швейцарію, Німеччину, Італію, Ірландію, Францію, Велику Британію.

Інформація про радіацію прийшла не з СРСР, як мало б бути, а з Форсмаркської АЕС (знаходилася за 1100 км від місця аварії) в Швеції, коли на одязі співробітників 27 квітня було знайдено радіоактивні частинки. Після пошуків витоку радіації на самій АЕС, стало зрозуміло, що в західній частині СРСР існує серйозна ядерна проблема. Підвищення рівня радіації також було зафіксовано у Фінляндії, але страйк державної цивільної служби затримав відповідь і публікацію.

Забруднення території після аварії на ЧАЕС залежало від погодних умов. Повідомлення радянських і західних учених вказують на те, що Білорусь отримала близько 60% радіоактивного забруднення від загальної кількості на СРСР. Проте згідно з даними (англ. The Other Report on Chernobyl (TORCH report)), які були оприлюдненні в 2006 році половина летких часток приземлилася за межами України, Білорусі і Росії. Багато людей і до сьогодні відчувають на собі наслідки цієї страшної катастрофи, що виявляються у мутаціях організму і розвитку раку.

До важливих екологічних небезпек, що мають вплив на все довкілля відносять і забруднення. Ось найбільш поширенні забруднення нашої планети, що розповсюдженні практично у всіх країнах світу:

- оксид вуглецю (СО) - чадний газ - не має кольору та запаху й є одним з найпоширеніших забруднювачів повітря. Окис вуглецю утворюється внаслідок неповного згорання кам'яного вугілля, газу, деревини, нафти, бензину. При концентрації в повітрі більше 1% він негативно впливає на рослини, тварин і людину, понад 4% - спричинює смерть. Токсичність СО для людини полягає в тому, що, потрапляючи в кров, він позбавляє еритроцити (червоні кров'яні тільця) здатності транспортувати кисень, настає кисневе голодування, задуха, запаморочення й навіть смерть;

- окиси азоту NO для людини в десять разів небезпечніше ніж СО. Їх багато в районах металургійних і хімічних заводів, ТЕС. З'єднуючись з водою в наших дихальних шляхах, вони утворюють азотну та азотисті кислоти, що спричинює сильні подразнення слизових оболонок, тяжкі захворювання. У повітря окиси азоту викидаються переважно підприємствами, що виробляють азотну кислоту та нітрати, анілінові фарби, віскозний шовк, а також паливними установками, металургійними заводами;

- сірчаний газ (сірчистий ангідрид, SO2) - виділяється внаслідок згорання палива з домішками сірки (вугілля, нафти), переробки сірчаних руд, частково - горіння териконів, виплавки металів;

- сірководень (H2S) викидається в повітря окремо або разом з іншими сірчаними сполуками, але в менших кількостях, ніж SO2 підприємствами, які виготовляють штучне волокно, цукор, а також нафтопереробними й коксохімічними заводами. Характерною ознакою цих забруднювачів є різкий, неприємний, подразливий запах і висока токсичність (вони в 100 разів токсичніше за сірчаний газ);

- сполуки хлору концентруються в повітрі навколо хімічних заводів, що виробляють соляну кислоту, пестициди, цемент, суперфосфат, оцет, гідролізний спирт, хлорне вапно, соду тощо. У великих кількостях вони дуже шкідливі для рослин, тварин і людини. В атмосфері ці сполуки знаходяться у вигляді молекулярного хлору та хлористого водню (HCl), 84% сумарної кількості сполук хлору в атмосфері сконцентровано в районах, де сильно розвинена промисловість;

- сполуки фтору характерні для районів, де діють підприємства, що виробляють алюміній, емаль, скло, кераміку, фарфор, сталь, фосфорні добрива. В повітрі вони містяться у вигляді газоподібних HF або пилуватих часток CaF2. Сполуки фтору надзвичайно токсичні. До фтору дуже чутливі комахи.

Парниковий ефект і глобальне потепління

Одночасно із забрудненням атмосфери зростає й виділення техногенного тепла від спалювання палива та використання електричної енергії, а це є дуже важливим фактором змін глобальної температури. Серед усіх забруднювачів атмосфери найважливішу роль у зміні клімату відіграє вуглекислий газ. Він поглинає довгохвильову радіацію і е одним з факторів, що створюють парниковий ефект в атмосфері; збільшення концентрації вуглекислоти в атмосфері призводить до підвищення температури біля земної поверхні. Клімат Землі, який залежить в основному від стану її атмосфери, протягом геологічної історії періодично змінювався: чергувалися епохи істотного похолодання, коли значні території суші вкривалися льодовиками, та епохи потепління (до речі, ми живемо саме в епоху потепління, коли розтанули великі льодовикові щити у Євразії та Північній Америці). Та останнім часом метеорологи б'ють на сполох: сьогодні атмосфера Землі розігрівається набагато швидше, ніж будь-коли в минулому. За даними ООН, з кінця XIX до початку XXI ст. глобальна температура на земній кулі підвищилася загалом на 0,6 °С. Середня швидкість підвищення глобальної температури до 1970 р. становила 0,05 °С за 10 років, а останніми десятиліттями вона подвоїлася. Це зумовлено такими причинами:

· по-перше, людина "підігріває" атмосферу, спалюючи велику кількість вугілля, нафти, газу, а також будуючи нові атомні електростанції;

· по-друге, і це головне, внаслідок спалювання органічного палива, а також знищення лісів в атмосфері нагромаджується вуглекислий газ.

Сутність парникового ефекту: Земля отримує енергію Сонця в основному у видимій частині спектру, а сама, оскільки є набагато холоднішим тілом, випромінює у космічний простір інфрачервоні промені; але багато газів атмосфери - водяна пара, вуглекислий газ, метан, окисли азоту та інші - хоч і є прозорими для видимих променів, але активно поглинають інфрачервоні промені, утримуючи тим самим в атмосфері частину тепла, яка повинна була потрапити у Космос. Таким чином на поверхні Землі утримується температура на рівні, придатному для життя. Затримуючи тепло в атмосфері Землі, ці гази створюють ефект, який називається парниковим, а гази - парниковими.

Це мабуть єдина екологічна проблема, винним у якій є кожен з нас, оскільки кожний день ми тільки погіршуємо становище, навіть не задумуючись про її значення. За підрахунками вчених, у середньому кожен мешканець Землі виділяє 1 т і 100 кг парникових газів на рік. Йдеться далеко не тільки про той С02, який ми видихаємо та який просочується в атмосферу, коли ми відкриваємо пляшку мінеральної води. Цей С02 прихований всюди: в нашій їжі, в нашому одязі, у комп'ютері, у будь-чому. Справді, аби створити будь-яку річ, потрібна енергія. Виробництво енергії поки, на жаль, не обходиться без значних викидів парникових газів. При цьому чим "брудніше" джерело енергії, тим більше С02 приховано у всіх наших придбаннях. Більше того, їх транспортування супроводжується викидами парникових газів, оскільки геліо- і електромобілі для нас залишаються або фантастикою, або, у кращому випадку, незвичайною річчю.

Висновок

Отже, всі природні та антропогенні катастрофи охоплюють цілі континенти, і їх розвиток ставить під загрозу існування усього людства. Потрібно пам'ятати про те, що наш цивілізований, технічно розвинений час людство залишається залежним від природних явищ, які досить часто мають катастрофічний характер. Виверження вулканів, землетруси, повені спричиняють загибель багатьох тисяч людей, завдають величезних матеріальних збитків, а люди у свою чергу тільки додають собі проблем, шляхом створення нових екологічних небезпек світового характеру, що мають більш негативний вплив ніж природні катастрофи. Сьогодні йдеться про інтенсивне якісне і кількісне знищення природних умов та ресурсів, необхідних і достатніх для існування живого. За прогнозом учених Римського клубу, при збереженні наявних тенденцій у взаємодії суспільства і навколишнього середовища, вже через 35--40 років може розпочатися масове вимирання землян. Щоб не допустити це, ми повинні кинути усі наші розумові здібності, технічні винаходи на розробку методів збереження нашої планети. Так, прийдеться обмежити себе у певних видах діяльності й вчитися самодисципліни, але це не така вже й велика ціна за можливість існувати і розвиватись на Землі й далі.

Список використаної літератури

1. Арнольд В.И. Теория катастроф. М.: Наука, 1990.

2. Бурдіян Б. Навколишнє середовище. К., 1993.

3. Білявський Г.О., Падун М.М., Фундуй Р.С. Основи загальної екології. К.: Либідь, 1993.

4. Болт Б.А. Землетруси. М.: Мир, 1981.

5. Заморока А.М. Глобальні потепління: яка їх природа?

6. Основи безпеки життєдіяльності. Підручник. К., 2001.

7. Пушкарь В.С., Черепанова М.В. Природные катастрофы и их экологические последствия М: ЛА «АЛЕКС», 2010.

8. Стародуб Ю.П. Обернена динамічна задача сейсміки для вивчення будови земної кори. Львів: Світ, 1998.

Інтернет джерела:

1. http://pidruchniki.ws/14350120/bzhd/tehnogenni_avariyi_katastrofi.

2. http://pidruchniki.ws/1854110937960/ekologiya/parnikoviy_efekt_globalne_poteplinnya_klimatu.

Размещено на Allbest.ru