Державна комісія з надзвичайних ситуацій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державна комісія з надзвичайних ситуацій



Державна Комісія Кабінету Міністрів з надзвичайних ситуацій створена постановою уряду у 1989 р. Мета -- забезпечити постійну готовність органів державного управління всіх рівнів до швидких і чітких дій в екстремальних ситуаціях, які виникли внаслідок аварій, катастроф і різного роду стихійного лиха. Комісія повинна координувати і контролювати роботу обласних, міських, районних органів влади з профілактики, попередження і ліквідації наслідків стихійного лиха і аварій.

У сфері безпосереднього керівництва комісії знаходиться невелика кількість відомств -- державні органи по охороні природи, Держкомгідромет і Т.О.

Одним з головних завдань комісії є створення державної системи профілактичних заходів, спрямованих на попередження аварііі і катастроф, екологічних криз, зменшення наслідків стихійного лиха, підвищення надійності потенційно небезпечних виробництв і забезпечення стійкості промислових об'єктів і соціальної сфери.

Розподілення функцій постійних надзвичайних комісій

Державна комісія по надзвичайних ситуаціях вступає в керівництво при виникненні:

§ аварііі 1 категорії і катастроф;

§ аварій на атомних електростанціях з викидом радіоактивних речовин в атмосферу і на місцевість;

§ стихійного лиха І категорії;

§ аварііі на залізницях: зіткнення поїздів та т.п., в результаті чого є людські жертви чи допущене повне припинення руху на дільниці протягом 6 годин і більше;

§ пожеж на особливо важливих об'єктах, які призвели до повної зупинки виробничого процесу терміном більше 6 годин;

§ пожеж в будівлях і рухомих поїздах метрополітенів, які призвели до загибелі людей;

§ лісових пожеж, що охоплюють територію більше 100 га і торф'яних пожеж на території більше 1000 га;

§ поодиноких випадків зараження чумою, віспою, жовтою пропасницею та інших небезпечних видів хвороб;

§ групових випадків захворювань на холеру - 5 чол. і більше;

§ спалахів дизентерії, гострих шлункових захворювань і токсикоінфекції - 500 чол. і більше;

§ спалахів захворювань К4 -- рикетсиозу, орнітозу, псевдотуберкульозу, різного роду пропасниць -- 50 чол. і більше;

§ захворювання тварин і зараження їжі особливо небезпечними (екзотичними) інфекціями;

§ ситуації, коли сили і засоби, що є в наявності в обласних і районних комісіях, не в змозі забезпечити вирішення всіх завдань по ліквідації наслідків аварій чи стихійного лиха.

Обласна комісія приступає до керівництва при виникненні:

§ аварій II категорії;

§ стихійного Лиха II категорії;

§ аварій на залізницях (які призвели зупинку руху до 6 годин);

§ пожеж на особливо важливих об'єктах народного господарства, що призвели до зупинки виробничого процесу терміном більше 3 годин;

§ лісових пожеж, що охопили територію більше 25 га і торф'яних пожеж - більше 100 га;

§ окремих випадків зхворювання чумою, віспою, епідемічним сипним тифом, вірусними констаціозними немоорганічними пропасницями, холерою, сибіркою, жовтою пропасницею, бруцельозом, ящуром, сипом, мелондозом;

§ спалахів захворювань К4 -- рикетсиозом, орнітозом, геморагічними пропасницями, псевдотуберкульозом -- 10 чол. і більше;

§ спалахів захворювань, викликаних гострими кишковими інфекціями і токсикоінфекціями -- 25 чол. і більше;

§ гострих захворювань тварин та птахів.

В залежності від конкретних умов виникнення і розвитку аварій та стихійного лиха, рівень керівництва їх ліквідації, а також завдань обласних і міських комісій додатково повідомляються пггабом цивільної оборони України.

Коротко розглянемо склад обласної комісії з надзвичайних ситуацій, завдання, які вона виконує, права її і порядок роботи. Обласна комісія з надзвичайних ситуацій складається з 40-50 чол., в .неї входять:

Голова комісії -- перший заступник голови виконавчої влади.

Заступники голови комісії:

· завідуючий обласним здороввідділом;

· начальник штабу ЦО області;

· заступник голови виконавчої влади;

· заступник начальника управління внутрішніх справ області.

Члени комісії: начальники управлінь, директори великих виробничих підприємств. Постійний робочий орган при комісії -- штаб цивільної оборони області. Обласна комісія з надзвичайних ситуацій вирішує такі завдання:

* В повсякденній діяльності:

- Виявлення джерел і причин виникнення виробничих аварій і катастроф.

- Оцінка і прогнозування наслідків можливих аварій і катастроф, стихійного лиха.

- Контроль за створенням груп, сил і засобів для проведення РіІНР і робіт по ліквідації наслідків можливих аварій, катастроф та стихійного лиха, забезпечення постійної готовності цих сил та засобів.

- Контроль за розробкою та реалізацією заходів, спрямованих на зменшення небезпеки виникнення аварій, катастроф і стихійного лиха і т.д. Відпрацювання питань взаємодії з органами військового командування, сусідніми областями, містами і районами.

- Підготовка особистого складу комісії, органів до дій в надзвичайних умовах, забезпечення їх постійної готовності до роботи.

* При виникненні виробничих аварій, катастроф і стихійного лиха:

- Приведення до готовності підпорядкованих формувань та органів, які залучаються, інших сил і засобів.

- Керівництво їх діями в надзвичайних умовах.

- Оцінка обстановки, масштаб пригод, розмір збитків та ін., наслідків аварій, катастроф та стихійного лиха.

- Здійснення негайних заходів по забезпеченню захисту населення від наслідків аварій, катастроф, стихійного лиха; його нормальної Діяльності.

- Керівництво заходами щодо евакуації населення з небезпечних зон.

- Організація РіІНР в осередку ураження. Керівництво заходами по ліквідації наслідків аварій, катастроф, стихійного лиха.

- Керівництво роботами по рятуванню населення, матеріальних та культурних цінностей, зменшення зростання збитків, зниження економічних наслідків.

- Встановлення режиму доступу і перебування в районі аварії і т.д.

- Організація заходів по підтримці громадського порядку. Здійснення взаємодій з органами військового командування в ході залучення війська до рятівних робіт.

- Організація збирання і вивчення інформації про обставини виникнення аварій, їх розвитку, наслідки, а також про втрати населення в зонах цих аварій.

- Інформація зацікавлених організацій та населення про проведення робіт з ліквідації наслідків.

- Надання допомоги спеціальним комісіям по адміністративному чи технічному розслідуванню причин аварій і катастроф.

Комісія з надзвичайних ситуацій має право:

1. Приймати рішення про проведення екстремальних заходів по забезпеченню захисту населення від наслідків аварій, катастроф, стихійного лиха; зниження збитків від них та ліквідації цих наслідків на всій території району, міста, області.

2. Здійснювати контроль за діяльністю підприємств, організацій і закладів незалежно від відомств підпорядкування з питань зменшення небезпеки виникнення аварій і т.п.

3. Брати участь в підготовці висновків про доцільність розміщення на території району (міста, області) об'єктів народного господарства, потенційно небезпечних для життя і здоров'я населення, природного середовища.

4. Виходити з клопотанням в державні органи влади щодо надання допомоги по попередженню аварій, стихійного лиха і т.п.

5. Підготовлювати до евакуації населення і вивезення матеріальних цінностей з районів аварій, катастроф та стихійного лиха.

6. Залучати до роботи комісії необхідних спеціалістів.

7. Вимагати від всіх підприємств, установ і організацій, розташованих на території області (району, міста), необхідну інформацію, пов'язану з аварією, катастрофою чи стихійним лихом, а також інформацію про хід ліквідації цих аварій.

Документи, які розробляються комісією:

— функціональні обов'язки особового складу (у повсякденній діяльності при виникненні надзвичайних обставин);

— особистий план роботи у випадках надзвичайного становища, зумовленого стихійним лихом, виробничими аваріями і катастрофами;

— карта-схема області з позначенням потенціііно небезпечних об'єктів і регіонів;

— перелік об'єктів і їх характеристики з точки зору аварійної небезпеки;

— список підпорядкованих сил і засобів, їх керівників, порядок приведення до готовності формувань цивільної оборони;

— списки необхідних телефонів, схеми оповіщення і зв'язку на випадок надзвичайного становища;

— інша необхідна інформація та нормативні документи.

Порядок роботи комісії:

Діяльність комісії здійснюється як в надзвичайних умовах, так і в період нормального безаварійного функціонування об'єктів і відсутності небезпечних природних явищ.

Повсякденна діяльність комісії організовується у відповідності до річного плану роботи, в якому відзначаються пункти по контролю за реалізацією заходів, спрямованих на зменшення збитків від можливих аварій, катастроф і стихійного лиха.

Дії комісії в надзвичайних умовах організуються у відповідності до планів заходів щодо ліквідації наслідків аварій, катастроф і стихійного лиха.

Заходи щодо захисту населення здійснюються на основі плану ЦО на мирний час.

В процесі своєї повсякденної діяльності комісія проводить періодичні засідання, перевірки, експертизи тощо. З моменту виникнення аварії, катастрофи і стихійного лиха комісія переходить на постійний режим роботи. Визначається місце дислокації комісії на період надзвичайних ситуацій.

Типові задачі по визначенню впливу радіації на людей

Серед потенційно-небезпечних виробництв особливе місце займають радіаційно-небезпечні об'єкти (РНО). До типових РНО відносяться: атомні електростанції (АЕС); підприємства з виготовлення ядерного палива, з переробки відпрацьованого ядерного палива і захоронення радіоактивних відходів; науково-дослідницькі та проектні організації, які працюють з ядерними реакторами; ядерні енергетичні установки на об'єктах транспорту.

Радіаційні аварії - це аварії з викидом (виходом) радіоактивних речовин (радіонуклідів) або іонізуючих випромінювань за межі, непередбачені проектом для нормальної експлуатації радіаційно-небезпечних об'єктів, в кількостях більше встановлених меж їх безпечної експлуатації.

Радіаційні аварії на РНО можуть бути двох видів: коли викид радіонуклідів у навколишнє середовище відбувається внаслідок аварії або теплового вибуху та зруйнування РНО; коли аварія відбувається внаслідок вибухової ядерної реакції. В цьому випадку зараження навколишнього середовища буде таким, як при наземному ядерному вибуху.

Найнебезпечнішими зі всіх аварій на РНО, є аварії на АЕС. Характер і масштаби радіоактивного забруднення місцевості при аварії на АЕС залежать від характеру вибуху (тепловий, чи ядерний), типу реактору, ступеня його зруйнування, метеоумов і рельєфу місцевості. В ядерних реакторах на теплових нейтронах як паливо використовується слабо збагачений природний уран-235.

Захист населення від дії іонізуючого випромінювання відбувається в залежності від величини можливих доз опромінення мешканців адміністративно територіальних одиниць (АТО), робітників, службовців ОЕ, під час аварії на атомній електростанції (АЕС) у зоні можливого ураження від неї.

Є декілька способів визначення доз опромінення людей на відкритій місцевості, наприклад з використанням формули:

де: Р₍ - рівень радіації на будь-який термін після аварії на АЕС;

І_п - час початку опромінення, год;

t_k - час кінця опромінення, год,

-0,4 - показник ступеня для реактору.

Р₍ визначається за формулою:



де Р_г - рівень радіації через одну годину після аварії АЕС, рад/ год,

Кпер - коефіцієнт перерахунку рівнів радіації, визначається за таблицею 1.1.

Примітка. Прийнята умова - викид РР відбувається одноразово і одночасно від усіх аварійних реакторів при максимально можливій швидкості середнього вітру у районі АЕС (з урахуванням усіх напрямків на протязі року).

Таблиця 1.1 Коефіцієнт перерахування рівнів радіації на будь-який час

Визначення дози опромінення людей у житлових та виробничих приміщеннях.

де: К_осл - коефіцієнт ослаблення рівня радіації за таблицею 1.2.

Таблиця 1.2 Коефіцієнти ослаблення доз випромінювання (К_осл)

Найменування сховищ	Вікна виходять на вулицю завширшки:	Вікна виходять на відкритий майдан
	15-30 м	30- 60м
1. Відкрите розташування	1	1	1
2. Виробнича (одноповерхова)	7	7	7
3. Виробничі та адміністративні будівлі з великою кількістю вікон
	6	6	6
1 поверх	5	5	5
2 поверх	7,5	7,5	7,5
3 поверх	6	6	6
4. Кам'яна житлова будівля 1-поверх
1 поверх	13	12	10
Підвал	50	46	37
5. Теж саме, 2-поверхова	20	18	15
1 поверх	21	19	15
2 поверх	19	17	14
Підвал	130	120	100
6. Теж саме, 3-поверхова	33	27	20
1 поверх	26	23	17
2 поверх	44	33	26
3 поверх	30	27	20
Підвал	600	500	400
5. Теж саме, 5-поверхова	50	42	27
1 поверх	26	24	18
2 поверх	50	41	27
3 поверх	68	54	33
4 поверх	75	57	34
5 поверх	38	33	24
Підвал	600	500	400
8. Житлові дерев'яні будівлі
1-поверхові	2	2	2
підвал	7	7	7
2-поверхові	8	8	8
Підвал	12	12	12
9. Перекриті щілини	40-50	40-50	40-50
10. Протирадіаційні сховища
П-1, П-3	200	200	200
П-2, П-4	100	100	100
П-5	50	50	50
11. Автомобілі, трамваї, вантажні вагони, тролейбуси	2	2	2
12. Бульдозери, екскаватори, бронемашини	4	4	4

Визначають прогнозовану дозу зовнішнього опромінення (Б_прог) у контрольних точках при знаходженні населення (виробничого персоналу) на відкритій місцевості та у житлових (виробничих) будівлях за перші 2 доби та 10 діб після аварії під час перебування населення на відкритій місцевості та у житлових будинках:

%ог = ^Р1 ¦ ^А1^{/ К}ося , [бер],

де: А₄ - коефіцієнт накопичення дози радіації з часом.

На підґрунті наведених розрахунків роблять висновки стосовно проведення першочергових захисних заходів за "Критеріями для прийняття рішень про заходи захисту населення у разі аварії ядерного реактору"

Рішення приймаються на підставі порівняння прогнозованих (оцінених) рівнів з нижнім та верхнім рівнями критерію. Якщо прогнозоване опромінення не перевищує нижній рівень, немає потреби запроваджувати будь які заходи. Якщо прогнозоване опромінення перевищує нижній рівень, але не досягає верхнього рівня, то здійснення заходів може бути відстрочене. У цьому випадку слід виконувати заходи щодо зниження можливих дозових навантажень на населення АТО (персонал ОЕ) з урахуванням конкретної радіаційної обстановки та місцевих умов. Якщо прогнозоване опромінення досягає або перевищує верхній рівень, то проведення заходів, що перелічені у таблиці 1.3., є обов'язковим, навіть коли вони пов'язані з порушенням нормальної життєдіяльності (евакуація, переселення) населення та господарського функціонування території.

Таблиця 1.3 Рівні безумовного виправданого термінового втручання у разі гострого опромінення

Орган або тканина	Прогнозована поглинута доза в органи чи тканини за період не менше 2 діб, Гр. (1 Гр= 100 Р)
Все тіло (кістковий мозок)	1
Окремі органи:
Легені	6
Шкіра	3
Щитовидна залоза	5
Кришталик ока	2
Гонади	2
Плід	0,1

Підготовка командира формування ЦО до проведення РІНР

Командир формування ЦО несе особисту відповідальність за підготовку і дисципліну підлеглого особового складу, підтримання повсякденної готовності формуваніія до негайного виконання завдань, а також збереження техніки, транспорту і майна. Він є безпосереднім начальником всього особового складу формування, повинен знати склад формування, його завдання і можливості, рівень підготовки, постійно підтримувати його в готовності і налагодженості, вміло керувати діями формування, добиватись успішного виконання завдань по проведенню РіІНР.

На промислових підприємствах (об'єктах) основними формуваннями ' є зведені загони (команди). Вони повинні підтримуватись у високій готовності до проведення РіІНР. З метою підтримки їх в постійній готовності штабом цивільної оборони підприємства розробляються такі документи:

Штатно-посадовий список і табель оснащення формувань ЦО.

План проведення дій по приведенню формувань ЦО в готовність.

Функціональні обов'язки особового складу (командирів, бійців).

Відомість видачі вимірювачів доз опромінення (дозиметрів).

Журнал контролю іонізуючого випромінювання.

Таблиця визначення працездатності особового складу.

Схема або копія плану ділянок роботи з нанесеними на них захисними спорудами і об'єктами, які мають значення для проведення рятувальних робіт.

Найбільш важливим і порівняно складним є план приведення в готовність формування. До плану включається:

Порядок сповіщення в робочий і неробочий час.

Місце і час збору особового складу.

Місце і строки видачі особовому складу табельного майна, 313 та інших засобів.

Час готовності до проведення РіІНР.

Порядок висування і строк прибуття в район проведення робіт або район розташування".

Порядок управління формуванням в період збору, приведення його : готовність для висування в район зосередження (робіт).

Організація комендантської служби.

Порядок матеріального і технічного забезпечення.

Робота командира в повсякденній діяльності складається з опрацювання штатно-посадового списку, вивчення особового складу формування, участі в розробці вищенаведених документів, вивчення призначених ділянок робіт і району розташування в заміській зоні, навчання особового складу заходам проведення РіІНР.

З отриманням сигналу оповіщення командир формування зобов'язаний: в найкороґший час прибути до місця збору, доповісти начальнику ЦО об'єкту або начальнику штабу ЦО, уточнити завдання, задіяти схему оповіщення особового складу. Після прибуття особового складу організовує видачу 313, табельного майна, забезпечує своєчасне прибуття і приведення в готовність закріпленої техніки і транспорту, уточнює порядок дії особового складу на випадок збору і висунення на ділянку робіт або заміську зону.

З одержанням наказу щодо виконання РіІНР командир формування ЦО працює в такій послідовності.

Усвідомлює поставлене завдання. При необхідності дає попереднє розпорядження.

Оцінює ситуацію, яка склалася.

Приймає рішення про виконання РіІНР.

Віддає наказ про проведення РіІНР.

Організує взаємодію і управління.

При усвідомленні завдання командир повинен:

-зрозуміти завдання свого формування;

-уявити характер майбутніх дій;

-визначити місце і роль підпорядкованого йому формування в угрупованні сил старшого начальника та виконанні загального завдання.

Усвідомлюючи завдання, командир визначає заходи по підготовці до дій та віддає необхідні попередні розпорядження підлеглим, спрямовані на всебічну та своєчасну підготовку формування до виконання завдань.

При оцінці обстановки командир вивчає та оцінює:

-характер зруйнувань, пожеж та заражень в районі робіт, характер та обсяг майбутніх робіт;

-радіаційну, хімічну, біологічну (епідеміологічну) обстановку та її вплив на виконання завдання;

-стан та можливості свого формування, наданих сил та засобів;

-характер місцевості, стан погоди, пору року та доби. В рішенні командир визначає:

-послідовність виконання робіт;

-завдання підлеглим та наданим формуванням;

-порядок взаємодії;

-заходи по забезпеченню та організації управління. В наказі командир вказує:

-ситуацію в районі робіт;

-завдання свого формування та, якщо необхідно, завдання сусідів;

-завдання підлеглим формуванням, а також наданим формуванням служб та забезпечення;

-місця розташування пунктів медичної допомоги, шляхи та порядок евакуації уражених;

-дози радіаційного опромінення особового складу, які встановлені на період виконання завдань;

-час початку робіт, своє місце перебування та місце перебування заступника.

Взаємодія організовується в інтересах формувань, що виконують головні завдання. Вона завершується в узгодженні дій формувань за метою, місцем і часом та у взаємній допомозі для найбільш успішного виконання завдань. При цьому командир формування, після видання наказу на місце роботи, повинен узгодити:

-порядок висунення формувань до ділянки робіт та їх дії при подоланні завалів, заражених ділянок та ін;

-дії підлеглих та наданих формувань при веденні рятувальних та інших робіт на ділянках (об'єктах);

-порядок евакуації уражених;

-порядок використання зв'язку, сигналів управління, оповіщення та порядок дій по них.

Організація і ведення розвідки

Ведення розвідки в осередку ядерного ураження при виконанні РіІНР здійснюється ланкою (групою) розвідки формування ЦО, організовуй розвідку командир формування. Дані розвідки необхідні для своєчасного прийняття рішень щодо дій формування в осередку ядерного ураження, який виник внаслідок аварії на АЕС з викидом радіоактивних речовин або застос'ування противником ядерної зброї. Ділянки з рівнями радіації 0.2 Р/г і більше в мирний час і 0,5 Р/г у воєнний час є небезпечними для проживання людей (потрібно організувати їх евакуацію). Під час аварії на ЧАЕС наземна розвідка проводилась на танках і бронетранспортерах1 обладнаних приладами радіаційної розвідки. Рівні радіації, небезпечні місця, захисні споруди та шляхи підходу до них, місця для розміщення уражених визначаються добре помітними знаками. Дані розвідки повинні терміново використовуватись командирами усіх формувань ЦО. Тільки на основі своєчасних та достовірних даних розвідки можна приймати обгрунтовані рішення про ведення рятувальних робіт та керувати формуваннями у ході їх роботи.

Марш формування та введення його в осередок ураження

Висунення формування ЦО до осередку ураження здійснюється в складі першого ешелону сил району (міста) або самостійною колоною. Формування об'єкту першої зміни висувається у такій послідовності:

розвідувальна група, група управління, пожежна команда, формування загального призначення з наданими формуваннями служб та забезпечення.

При самостійному висуненні колона розташовується таким чином: розвідка, командир, сандружина, яка замикає колону, і група механізації робіт. Середня швидкість руху автомобільних колон вдень 30-40 км/год, вночі 25-30 км/год. При русі пішим порядком швидкість може бути 4-5 км/год.

Дистанції між підрозділами формувань; які йдуть в одній колоні та їдуть машинами, визначаються в залежності від швидкості руху, умов місцевості і можуть становити 25-50 м. Командир формування йде в голові колони і підтримує встановлений порядок маршу. Для підтримання дисципліни серед особового складу на кожній машині визначаються старший, для спостерігання за сигналами - спостерігач.

Перед подоланням ділянки радіаційного зараження за розпорядженням командира формування чи за встановленим сигналом особовий склад одягає ічдивідуальні засоби захисту - протигази, респіратори, а при потребі і захисний одяг. Подолання зони радіаційного зараження проводиться на великих швидкостях та при збільшених дистанціях між машинами. При підході формувань до осередку ураження командир організовує швидкий вхід на об'єкти (місця) робіт, для цього уточнює шляхи та порядок входу особового складу та техніки і заходи по забезпеченню своєчасного їх просування. В міру того, як усуваються перешкоди на шляхах входу до об'єктів робіт, висовуються основні сили та засоби формування і розгортаються рятувальні роботи в повному обсязі.

Найпростіші засоби індивідуального захисту

Індивідуальний спосіб захисту передбачає застосування індивідуальних засобів захисту органів дихання, шкіри, а також медичних засобів захисту. Цей спосіб широко застосовують у мирний час в умовах радіоактивного забруднення, в зонах, заражених сильнодіючими ядучими речовинами, осередках біологічного зараження, районах стихійних лих. У режимі надзвичайної ситуації і надзвичайного стану всі заходи, які передбачається застосовувати для захисту населення, включають застосування засобів індивідуального захисту.

Індивідуальні засоби захисту призначені для захисту людей від радіоактивних, отруйних і сильнодіючих ядучих речовин, а також бактеріальних засобів. За призначенням засоби індивідуального захисту поділяються на засоби захисту органів дихання і шкіри.

За принципом захисту вони бувають фільтруючі та ізолюючі.

Фільтрація полягає в тому, що повітря, яке проходить у засобах захисту органів дихання через фільтруючі елементи, шар активованого вугілля, звільняється від шкідливих домішок і надходить в організм людини чистим.

Індивідуальні засоби захисту ізолюючого типу за допомогою матеріалів, непроникних для зараженого повітря, повністю ізолюють організм людини від навколишнього повітря.

За способом виготовлення індивідуальні засоби захисту поділяються на виготовлені промисловістю і найпростіші, або підручні, які виготовлені з підручних матеріалів.

Засоби індивідуального захисту є табельні, забезпечення якими передбачається табелями (нормами) оснащення залежно від організаційної структури формувань цивільного захисту, і не табельні, як доповнення до табельних засобів або для зміни їх.

Для захисту органів дихання людей у системі цивільного захисту є протигази. Вони захищають органи дихання, обличчя й очі людини від радіоактивних речовин, небезпечних хімічних сполук і бактеріальних речовин, що знаходяться в повітрі.

Щоб індивідуальні засоби захисту органів дихання забезпечували надійний захист, вони мають відповідати таким вимогам: забезпечувати низьку опірність диханню для зменшення втоми; забезпечувати подачу чистого повітря без його забруднення через підсос; забезпечувати потік сухого повітря до окулярів щоб не запотівали; мати малий мертвий об'єм для запобігання вдихання вдруге повітря, що видихається; легко і швидко збиратись; не заважати працювати в місцях з обмеженим доступом повітря; бути легкими і міцними; підтримувати задовільний рівень комфортності, щоб стимулювати використання, знижувати втому і сприяти зосередженню уваги того, хто ними користується; мати низький рівень шуму дихального клапана, щоб не відволікати користувача; мати переговорну мембрану, яка швидко може замінятись на радіопереговорний пристрій.

За принципом дії протигази поділяються на фільтруючі та ізолюючі.

Фільтруючі протигази є основними і найбільш поширеними для захисту органів дихання.

радіація цивільний рятувальний захист

Рис. 1. Фільтруючий протигаз ЦП-5: 1 -- протигазова коробка; 2 -- коробка з незапотіваючими плівками; 3 -- шолом-маска; 4 -- сумка

Для дорослого населення призначені фільтруючі протигази -- ЦП-5, ЦП-5М, ЦП-7, ЦП-7В; ПМГ (марки А, В, КД, БКФ, М), ПФСГ (марки А, В, КД, БКФ, СО, БК), ПФВГ (марки А, В, К, БКФ), для дітей -- ДП-6, ДП-6М, ПДФ-7, ПДФ-Ш, ПДФ-Д, ПДФ-2Ш, ПДФ-2Д, КЗД-4, КЗД-6.

Протигази ЦП-5 (рис. 1), ЦП-5М, ЦП-7, ЦП-7В комплектуються фільтру вально-поглинальною коробкою малого габариту і шолом-маскою. До комплекту протигаза ЦП-5М входить шолом-маска з мембранною коробкою, у коробці розміщений переговорний пристрій.

Протигаз ЦП-7 має фільтрувально-поглинальну коробку, за конструкцією аналогічну коробці ЦП-5, але з поліпшеними характеристиками. Лицева частина маски цивільного протигазу МЦП об'ємного типу з наголовником у вигляді гумової пластини. На протигазовій коробці є гідрофобний трикотажний чохол, який захищає від зараження, снігу, пилу і вологи (рис. 41). До комплекту протигаза ЦП-7В входить лицева частина МЦВ-В, аналогічна лицевій частині МЦП, але додатково під переговорним пристроєм є пристосування для прийому води -- це гумова трубка з мундштуком і ніпелем, за допомогою спеціальної кришки можна приєднувати до фляги. Протигаз ПДФ-Ш призначений для дітей шкільного віку від 7 до 17 років, а протигаз ПДФ-Д -- для дітей віком від 1,5 до 7 років. Ці протигази комплектуються фільтрувально-погли-нальними коробками ЦП-5 і лицевими частинами МД-3 або ШМ-62у. Камера захисна дитяча КЗД призначена для захисту дітей віком до 1,5 років від РР, ОР і БЗ. Фільтруючі протигази не захищають від окису вуглецю (чадного газу), тому для захисту від нього застосовують гоп-калітовий патрон, який приєднується до протигазової коробки.

Рис. 2. Протигаз ЦП-7: 1 -- лицева частина; 2 -- фільтрувально-поглинальна коробка; 3 -- трикотажний чохол; 4 -- вузол клапана вдихання; 5 -- переговорний пристрій (мембрана); 6 -- вузол клапана видихання



Необхідно пам'ятати, що при користуванні фільтруючим протигазом в умовах радіоактивного забруднення радіоактивні речовини затримуються фільтрувальними елементами і після цього стають джерелом опромінення, тому термін користування такою фільтру-вально-поглинальною коробкою має бути короткочасним.

Ізолюючі протигази є спеціальними засобами захисту органів дихання, очей, обличчя від усіх небезпечних речовин, що містяться в повітрі. Застосовують їх, якщо фільтруючі протигази не забезпечують захист, а також коли у повітрі недостатньо кисню. В ізолюючих протигазах ПТ-4, ІП-46, Ш-46М, ІП-5 та ізолюючих приладах КШ-5, КШ-7, КІП-8 необхідне для дихання повітря збагачується киснем у регенеративному патроні, де знаходяться перекис і надперекис натрію. Такі протигази складаються з лицевої частини, дихального мішка і регенеративного патрона.

Промислові протигази в сільському господарстві та деяких галузях промисловості застосовують для захисту органів дихання і очей від шкідливих газів, пилу.

Проведені в останні роки дослідження дали можливість розширити застосування цивільних протигазів для дорослих і дітей з метою захисту від СДЯР.

До протигазів ЦП-5, ЦП-5М, ЦП-7 і дитячих ПДФ-(А), ПДФ-Ш(А), ПД-2Д, ПДФ-2Ш, ПДФ-7 розроблені комплекти додаткових патронів ДПГ-1 і ДПГ-3 (рис. 42). Крім цього, протигази ЦП-7, ПДФ-ЗД і ПДФ-2Ш комплектуються фільтрувально-поглинального коробкою ЦП-7К, що дає можливість застосовувати для захисту від радіонуклідів йоду та його органічних сполук.

У комплекті з протигазом патрон ДПГ-3 захищає від аміаку, хлору, диметиламіну, нітробензолу, сірководню, сірковуглецю, синильної кислоти, тетраетил свинцю, фенолу, фосгену, фурфуролу, хлористого водню, хлористого ціану і етил меркаптану, а ДПГ-1, крім того, від двоокису азоту, метилу хлористого, окису вуглецю і окису етилену. Зовнішнє повітря очищається у фільтруваль-но-поглинальній коробці від аерозолів і парів СДЯР, надходить у патрон, де очищається від шкідливих домішок і через з'єднувальну трубку потрапляє в півмаску.

Усередині патрона ДПГ-1 є два шари шихти -- спеціальний поглинач і гопкаліт (рис. 43), а в ДПГ-3 -- тільки один шар поглинача.

Патрони мають гарантійний строк зберігання -- 10 років в упаковці підприємства.

Час захисної дії від СДЯР (обсягом легеневої вентиляції ЗО л/хв) для цивільних протигазів ЦП-5, ЦП-5М, ЦП-7 у комплекті з додатковими патронами ДПГ-1 і ДПГ-3 наведено в табл. 108.

Рис. 3. Протигаз ЦП-7 в комплекті з додатковим патроном ДПГ-3

Рис. 4. Додатковий патрон ДПГ-1: 1 -- прокладка гумова; 2 -- ковпачок; 3 -- корпус; 4 -- гопкаліт; 5 -- поглинач; 6 -- дно; 7 -- кільце прокладочне; 8 -- заглушка



Для дитячих протигазів час захисної дії від СДЯР (обсягом легеневої вентиляції 15 л/хв) не менш ніж у два рази більший вказаного у таблиці. Всі дані наведені для відносної вологості повітря 75 % і температури навколишнього середовища від -ЗО °С до +40 °С, для окису вуглецю, окису етилену і метилу хлористого -- від -10 °С до +40 °С.

Таблиця 1.4. Тривалість захисної дії протигазів у комплекті з ДПГ-1 і ДПГ-3 від СДЯР, хв.

СДЯР	Концентрація СДЯР, мг/л	ДПГ-1	ДПГ-3	СДЯР	Концентрація СДЯР, мг/л	ДПГ-1	ДПГ-3
Аміак	5,0	30	60	Етилмеркаптан	5,0	120	120
Диметиламін	5,0	60	80	Окис етилену	1,0	25
Хлор	5,0	80	100	Метил хлористий	0,5	35
Сірководень	10,0	50	50	Окис вуглецю	3,0	40
Соляна кислота	5,0	30	30	Нітробензол	5,0	70	70
Тетраетилсвинець	2,0	500	500	Фенол	0,2	800	800
Двоокис азоту	1,0	30		Фурфурол	1,5	400	400

Від хлору і сірководню у концентрації 5 мг/л цивільні протигази захищають і без додаткових патронів протягом 40 хв, а дитячі -- 80 хв.

Для захисту від парів і аерозолів таких СДЯР, як хлор, фосген, синильна кислота, хлорпікрин, етилмеркаптан можна застосувати цивільні протигази з часом захисної дії в 2,5--3 раза меншим, ніж вказано для промислових протигазів. Такі протигази комплектуються лицевими частинами від цивільних протигазів і протигазовими коробками, які спеціалізовані за призначенням. У протигазових коробках розміщені один або кілька поглиначів і аерозольний фільтр. Коробки різного призначення відрізняються кольором і літерними позначеннями (табл. 1.5).

Користуючись протигазом з коробкою марки Г, необхідно вести облік часу роботи кожної коробки. Через 100 і 80 год коробки відповідно марок Г без ПАФ і Г з ПАФ вважаються відпрацьованими і підлягають заміні новими.



Таблиця 1.5. Характеристика промислових протигазів

Марка коробки	Тип коробки, розпізнавальне пофарбування	Шкідливі речовини, від яких захищає коробка
А, А8	Без протиаеро-зольного фільтра (ПАФ), коричнева	Пари органічних речовин (бензин, гас, ацетон, бензол, толуол, ксилол, сірковуглець, спирти, ефіри, анілін, газо- і органічні сполуки бензолу та його гомологів, тетраетилсвинець), фосфор і хлорорганічні отрутохімікати
А	З ПАФ, коричнева з білою вертикальною смугою	Те саме, а також пил, дим і туман
В, В8	Без ПАФ, жовта	Кислі гази і пари (сірчистий газ, сірководень, синильна кислота, хлор, окисли азоту, фосген, хлористий водень), фосфор і хлорорганічні отрутохімікати
В	3 ПАФ, жовта з білою вертикальною смугою	Те саме, а також пил, дим і туман
Г, Г8	Без ПАФ, чорна і жовта по вертикалі	Пари ртуті, ртутьорганічні отрутохімікати на основі етилмеркурхлориду
Г	З ПАФ, чорна і жовта з білою вертикальною смутою	Те саме, а також пил, дим і туман, суміш парів ртуті й хлору
Б, Б8	Без ПАФ, чорна	Миш'яковистий і фосфористий водень
Б	З ПАФ, чорна з білою вертикальною смугою	Те саме, а також пил, дим і туман
КД, КД8	Без ПАФ, сіра	Аміак, сірководень та їх суміші
КД	З ПАФ, сіра з білою вертикальною смугою	Те саме, а також пил, дим і туман
М	Без ПАФ, червона	Оксид вуглецю в присутності органічних парів (крім речовин, які практично не сор-буються, наприклад, метану, бутану, етану, етилену та ін.), кислих газів, аміаку, миш'яковистого і фосфористого водню
М	З ПАФ, червона з вертикальною білою смугою	Те саме, а також пил, дим і туман
СО	Без ПАФ, біла	Оксид вуглецю
БКФ	3 ПАФ, зелена з білою вертикальною смугою	Кислотні гази і пари, пари органічних речовин, миш'яковистого і фосфористого водню і різні аерозолі (пил, дим і туман)

Респіратори застосовують для захисту органів дихання від радіоактивних речовин, ґрунтового пилу, бактеріальних засобів та різних шкідливих аерозолів. Такі респіратори, як Р-2, ШБ-1, "Пелюстка", широко застосовували після Чорнобильської аварії. Добре себе зарекомендували:

-- пилозахисні: "Кама", "Пульс-К", "Пульс-М", Ф-62Ш, "Росток-2", "Росток-3", У-2к, Р-2, Р-2д (для дітей), Ф-62П, "Айстра-2", "Айстра-9";

-- протиаерозольні: РРР1, РТР2, гТІБ, ЬТ25;

-- газопилозахисні: РУ-60М, РПГ-67, "Тополь" (марки А, В, КД) та ін. Респіратор промисловий У-2К ідентичний респіратору Р-2, прийнятому на оснащення формувань цивільного захисту.

Респіратор фільтруючий протигазовий РПГ-67 захищає органи дихання від впливу парів шкідливих речовин. Залежно від умов, у яких доводиться працювати, респіратор комплектують патронами різних марок. Марка респіратора відповідає марці фільтруючого патрона.

Респіратори випускаються з напівмасками трьох розмірів: 1, 2, 3. Дозволяється працювати у середовищах, де граничнодопустимий коефіцієнт (ГДК) не перевищує 15.

Респіратор фільтруючий газопи-лозахисний РУ-60М захищав органи дихання від впливу шкідливих речовин, наявних у повітрі одночасно у вигляді парів, газів і аерозолів (пил, дим, туман). Залежно від призначення укомплектовують фільтруючими патронами марок А, В, КД, Г, як і РПГ-67. Тому захищає він від таких самих речовин, але додатково ще й в усіх випадках від пилу, диму, туману.

Забороняється застосовувати респіратори для захисту від високотоксичних речовин типу синильної кислоти, миш'яковистого, фосфористого, ціанистого водню, тетраетилсвинцю, низькомолекулярних вуглеводів (метан, етан), а також від речовин, які в пароподібному стані можуть проникати в організм через пошкоджену шкіру.

Протигазові й газопилозахисні респіратори надійно захищають органи дихання, якщо вони правильно підібрані та зручно надіті.

Найпростіші засоби захисту органів дихання -- протипилова тканинна маска (ІГГМ-1) і ватно-марлеві пов'язки (ВМП) можуть захищати органи дихання від радіоактивних речовин і бактеріальних засобів. Кожна людина може їх виготовити.

Засоби захисту шкіри за призначенням поділяються на спеціальні (табельні) і підручні.

Ізолюючі засоби захисту шкіри виготовляють із прогумованої тканини і застосовують при тривалому перебуванні людей на зараженій або забрудненій місцевості, для захисту від радіоактивних речовин, опромінення альфа-променями, отруйних і сильнодіючих ядучих речовин та бактеріальних засобів. Вони призначені тільки для формувань цивільного захисту.

До ізолюючих засобів шкіри належать: легкий захисний костюм Л-1, захисний комбінезон і загальновійськовий захисний комплект.

Фільтруючі засоби захисту шкіри -- комплект захисного фільтруючого одягу ЗФО, який захищає шкіру людини від отруйних і сильнодіючих ядучих речовин, що перебувають у пароподібному стані, а також від радіоактивних речовин і бактеріальних засобів у вигляді аерозолів.

Для тимчасового захисту шкіри від радіоактивного пилу, хімічно небезпечних речовин і бактеріальних засобів, якщо немає табельних 313, можна використовувати, особливо населенню, звичайний одяг і взуття. Плащі, накидки, куртки, пальта з прогумованої тканини, шкіри, із хлорвінілу, поліетилену або цупкої вовняної тканини, гумове і шкіряне взуття, рукавиці служать захисним засобом протягом 5--10 хв; а вологий одяг протягом 40--50 хв. Цього часу достатньо, щоб вийти із зараженої території.

З метою посилення захисних властивостей звичайного одягу проти небезпечних хімічних речовин можна просочити його миючими засобами ОП-7, ОП-10 або мильно-мастильною емульсією.

Медичні засоби захисту призначені для профілактики і надання допомоги, запобігання ураженню або значного зниження його ступеня, підвищення стійкості організму до уражаючого впливу радіоактивних, отруйних речовин, СДЯР і бактеріальних засобів.

До медичних засобів захисту належать радіозахисні препарати, засоби захисту від впливу отруйних речовин (антидоти), протибактеріальні засоби -- сульфаніламіди, антибіотики, вакцини, сироватки та ін.

Для надання першої медичної допомоги існують санітарні сумки і медичні аптечки санітарного поста, індивідуальні перев'язочні пакети та індивідуальні протихімічні пакети.

Аптечка індивідуальна АІ-2 укомплектована засобами, призначеними для надання самодопомоги і взаємодопомоги при пораненнях, опіках, для зниження впливу отруйних речовин, бактеріальних засобів та іонізуючого випромінювання. У комплекті аптечки є інструкція. На внутрішньому боці кришки нанесена схема розміщення препаратів у аптечці.

Індивідуальний протихімічний пакет -- ІПП-8, ІПП-51 призначений для знезаражування крапельно-рідинних отруйних речовин, які потрапили на відкриті ділянки тіла й одяг. До комплекту входять флакон з дегазуючим розчином і ватно-марлеві тампони. Відкриті ділянки тіла і одяг протирають тампоном, змоченим рідиною з флакона. При обробці тіла відчувається печіння, але воно проходить. Не допускати потрапляння рідини в очі.

Якщо немає індивідуального протихімічного пакета, можна застосувати марлю з ватою, змоченою дегазуючою рідиною такого складу: 3 %-й розчин перекису водню і 3 %-й розчин їдкого натру в однаковому об'ємі або 3 %-й розчин перекису водню і 150 г конторського силікатного клею (із розрахунку на 1 л). Можна застосовувати як дегазуючу речовину нашатирний спирт.

Індивідуальним медичним засобом є й індивідуальний перев'язочний пакет.

Організація забезпечення населення індивідуальними засобами захисту є важливим завданням органів цивільного захисту. Безпосередньо відповідають за це керівники об'єктів і населених пунктів. Облік наявних індивідуальних засобів ведуть органи управління цивільного захисту.

Заявки на необхідну кількість табельних 313 об'єкт подає до відділу з питань НС та цивільного захисту населення району. Розподіл 313 централізований за підлеглістю зверху вниз за номенклатурою, з відповідною оплатою вартості виділених засобів. Порядок забезпечення 313 визначає відділ ЦО району й об'єкта.

Індивідуальними засобами захисту органів дихання і шкіри промислового виготовлення в першу чергу забезпечується особовий склад формувань згідно з табелем (нормативом) оснащення. На об'єктах після оснащення формувань необхідно забезпечити працюючих зміни на особливо важливих ділянках роботи. Решту населення забезпечують 313 за можливості їх придбання. Значно більшими є можливості забезпечити населення респіраторами.

Незалежно від забезпеченості протигазами і респіраторами все населення, у тому числі й особовий склад формувань, повинне знати, як самостійно завчасно виготовити тканеві маски і ватно-марлеві пов'язки, а також як пристосувати одяг для захисту в разі потреби.

Народногосподарські і побутові вимірювачі потужності дози радіаційного випромінювання

Народногосподарські і побутові дозиметричні прилади.

Дозиметричні прилади фіксують мікро величини, тобто процеси, що відбуваються на рівні ядра (кількість розпадів ядер, потоки окремих частинок і квантів). Тому для багатьох незвичні самі одиниці вимірювання, з якими вони стикаються.

Більше того, одиничні показники навіть ідеальних приладів можуть

відрізнятися у декілька разів, але при цьому прилади справні. Тому необхідно проводити декілька вимірювань і визначати середнє значення.

Далі - всі виміряні величини повинні бути співставлені з нормативами, щоб визначити їх вплив на організм людини.

Щоб бути впевненим у точності показів приладів, їх треба періодично перевіряти у метеорологічних службах. Серійний випуск дозиметрів складається із цілої гами приладів: "Бета", "Белла", СІМ-03, "Круїз", "Пошук-2", ДРГ-20, РКС-100, ДРГ-01Т та інші.

Широкодіапазонний переносний дозиметр ДРГ-01Т призначений для вимірювання експозиційної дози фотонного опромінення на робітничих місцях, у суміжних приміщеннях і на території установ, що використовують радіоактивні речовини та інші джерела іонізуючого випромінювання, у санітарно-захисній зоні і зоні спостережень. Крім того, ДРГ-01Т може бути застосований для контролю ефективності біологічного захисту радіаційних упаковок і радіоактивних відходів, а також для вимірювання потужності дози у період виникнення, протікання і ліквідації наслідків аварійних ситуацій.

Дозиметр дає можливість проводити вимірювання при наявності фонового нейтронного опромінення: у приміщеннях з поганим освітленням і у темряві; при температурі повітря від -10 до +40°С і відносній вологості до 90% при +30°С; в умовах забруднення приміщень радіоактивними речовинами.

Розміри 46х76х160 мм. Маса - не більше 500г. Живлення - від батарейки типу "Корунд". Час неперервної роботи від одного елемента - не менш як 24 години.

Вимірювання потужності експозиційної дози здійснюється за допомогою газорозрядних лічильників, у яких під дією гама квантів генеруються електричні імпульси струму, що надходять на вхідний каскад. Він перетворює їх на імпульси напруги із амплітудою, необхідною для реєстрації їх подальшою схемою. Імпульси через подільник частоти потрапляють на чотири розрядний лічильник. Інформація, що накопичується у ньому за цикл вимірювання, піде на індикатор через дешифратор. Час встановленого робочого режиму - не більше 4 год. Індикація показів здійснюється на цифровому табло рідко-кристального індикатора. Розмірність - у залежності від встановленого під діапазону вимірювання (мР/год, Р/год). Регулюється дозиметр перемикачами "Режим роботи", "Діапазони вимірювання" і кнопки "Скид". На лицьовій панелі розташована кнопка підсвічення цифрового табло.

Дозиметр ДРГ-01Т1. Це - модифікація приладу ДРГ-01Т, має більш лінійну характеристику в усьому діапазоні вимірювань. Джерело живлення батарейка типу "Корунд". Може бути застосований малогабаритний акумулятор типу акумулятор типу 7Д-0,115-У1.1. Даний прилад відповідає світовому рівню дозиметричних приладів. Демонструвався на міжнародних виставках у Великій Британії, Бельгії, Італії та інших країнах.

Аварійний нейтронний дозиметр-сигналізатор АНДС призначений для реєстрації і вимірювання доз при імпульсній дії нейтронного опромінення. Використовується для виявлення аварії на ядерних установках і визначення величини аварійної дози нейтронів. За його допомогою можна фіксувати поле опромінення від імпульсних джерел нейтронів.

Прилад складається з трьох виносних датчиків і пульту, в якому знаходяться конденсатори, що накопичують заряд при надходженні сигналів від датчиків. У пульт вбудована схема вимірювання для визначення величини зарядів, накопичених на конденсаторах.

Технічні дані: маса-16 кг; габарити 500 х 300 х 220 мм; споживана потужність - 5 Вт; діапазон вимірюваних доз нейтронів від 10-4 до 10-1 с; час від початку імпульсу опромінення до визначання - 20-З0 с.

Дозиметр ДРГ-05 слугує для вимірювання експозиційної дози і потужності цієї ж дози рентгенівського і гама-опромінень і якісної оцінки наявності бета-опромінень. Використовується у лабораторних і виробничих умовах у тих випадках, коли необхідний дозиметричний контроль радіаційної обстановки.

Час встановлення робочого режиму - до 1 хв. Працює надійно при температурі навколишнього середовища від -10 до +40 °С. Габарити - 75х242х240 мм. Маса - 1,5 кг. Діапазон вимірювання потужності експозиційної дози розширений до 5 порядків, у той час, як аналогічні за призначенням прилади мають діапазон 3-4 порядки.

Одиниці вимірювання іонізуючих випромінювань.

Позасистемні одиниці Системні одиниці

1. Одиниці експозиційної дози

Рентген - одиниця експозиційної дози рентгенівського або гамма-опромінення, під дією якого в 1 куб. см. сухого повітря при нормальних умовах (І=О(С; Н=760 мм рт. ст.) створюються іони, що несуть одну електростатичну одиницю кількості електрики кожного знаку. Знак іона дорівнює 4,8х10-10 електростатичних одиниць. 1Р=2,08х10-9 пар іонів в 1см3. Потужність дози позначають Р / год. (рідше Р / с). 1Р/с = 2,58х10-4 Кл / кг. Мілірентген = 0,001Р.

Активність речовини - кількість розпадів, що трапляються у ній за одиницю часу. 1 кулон на кілограм (Кл / кг) - експозиційна доза.

Кулон на кілограм дорівнює експозиційній дозі гамма- і рентгенівського опромінення, при якому сума електричних зарядів всіх іонів одного знаку, що створені електронами, звільненими в опроміненому повітрі, масою 1 кг за умови повного використання іонізуючої здатності електронів, дорівнює 1 кулону.

Потужність експозиційної дози (рівень радіації) в системі СІ виражається в амперах на кг.

Ампер на кілограм - одиниця вимірювання потужності доз:

Позасистемні одиниці Системні одиниці

Несистемною одиницею вимірювання активності речовини є кюрі.

Кюрі - кількість радіоактивних речовин, у якій відбувається 37 мільярдів розпадів ядер в 1 сек. (Кі).

Мілікюрі = 0,001 Кі. Мікрокюрі = 0,000001 Кі. 1Кі=3,7х10-10Бк

Ступінь зараження радіоактивними речовинами поверхонь - Кі/кг. раження радіоактивними речовинами поверхонь - Кі/кг.

Концентрація - Кі/л дорівнює потужності експозиційної дози опромінення, при якій за час 1 год. експозиційна доза зростає на 1 Кл/кг.

Беккерель (Бк) - один розпад за сек. поглинутої дози.

2. Одиниці поглинутої дози

Рад - одиниця поглинутої дози будь-якого іонізуючого випромінювання, рівна 100 Ерг / г поглинутої енергії на 1 г речовини.

1Дж = 10-7 Ерг. І Рад = 10-2 Дж / кгх10-2. 1 Гр = 100 Ерг / г.

1Р = 0,95 рад у тканині; 1Р = 0,83 рад у повітрі. 1 грей - це така одиниця поглинутої дози, при якій 1 кг випромінюваної речовини поглинає енергію в 1 джоуль (Дж), відтак, 1 Гр = 1Дж / кг.

Одиницею потужності поглинутої дози в системі СІ є ватт на кілограм (Вт / кг).

3. Одиниці еквівалентної дози

Біологічний еквівалент рентгена - бер.

1 бер - це така доза нейтронів, біологічна дія яких еквівалентна дії одного рентгена гама-опромінення.

Спеціальної одиниці еквівалентної дози немає.

Оскільки для гамма- і бета-опромінення коефіцієнт якості рівний одиниці, то на місцевості, зараженій радіоактивними речовинами: 1 Зв =1 Гр; 1 бер = 1 рад; І рад ( І Р В системі СІ встановлена одиниця зіверт (Зв).

Еквівалентна доза e 1 Зв = 100 бер. 1 Зв = 1 Гр / Q = 1 Дж на кг/Q = 100 рад/Q = 100 бер, де Q - коефіцієнт якості.

Размещено на Allbest.ru