Захист живих організмів від впливу радіоактивного випромінювання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Захист живих організмів від впливу радіоактивного випромінювання

Підготувала учениця 9-А класу

Капустей Марія

Ужгород 2012

Дія радіації на живі організми

радіація випромінювання організм

Радіація -- виділення елементарних частинок чи електромагнітної енергії атомними ядрами під час їх поділу. Нині широко використовують термін іонізуюче випромінювання,під яким розуміють промені різних типів і походження, які в результаті проходження крізь речовину йонізують атоми і молекули. Так, іонізація може бути спричинена електромагнітними коливаннями (рентгенівським, гамма-випромінюванням) та частинками (електронами, позитронами, протонами, альфа-частинками, прискореними ядрами, нейтронами). Найважливішим для людини і в той же час небезпечним є б-, в-іг-випромінювання.

Радіочутливість живих систем та її модифікація. Дози радіації

Всі живі організми мають власну радіочутливість - здатність реагувати у відповідь на подразнення, що викликане поглинутою енергією іонізуючого випромінення. Радіочутливість частіше всього оцінюється за смертельною дією радіації. Різні біологічні об'єкти мають різний рівень радіочутливості. Наприклад, деякі найпростіші організми, бактерії, віруси здатні переносити величезні дози радіації 1000-10000 Гр (10000-1000000 Р) і при цьому зберігати свою життєдіяльність. У ссавців стійкість до іонізуючих випромінювань набагато менша. Аналіз нещасних випадків показує, що абсолютна смертельна доза для людини, це 600+/-100 Р, а безпосередні (найближчі) ефекти опромінення не розвиваються при дозах менших 100 Р короткочасового опромінення.

Взагалі чутливість клітини до опромінення залежить від швидкості процесів обміну, що відбуваються у них, кількості внутрішньоклітинних структур та інтенсивності поділу клітин.

Складність та різноманітність процесів, що мають місце між початковим поглинанням радіаційної енергії та кінцевим проявом біологічного ушкодження, обумовлюють можливість багаточисельних модифікацій. Різні фізичні, хімічні та біологічні фактори можуть модифікувати число радіаційних ушкоджень.

До людського організму радіоактивні речовини потрапляють при диханні, заковтуванні, а також через пошкоджений шкіряний порив. Внутрішнє опромінення набагато небезпечніше, ніж зовнішнє, в цьому випадку збільшується період впливу радіоактивної речовини, зростає доза опромінення (відстань між речовиною і тканиною, яка іонізується, практично відсутня), виникає сприятлива можливість вибіркового розподілу іонізуючих речовин у тих органах, в яких вони найбільш схильні накопичуватись, виключається можливість застосування засобів захисту (екранів, віддалення від джерела або скорочення часу контакту з речовиною).Із трьох шляхів надходження радіонуклідів до організму людини до найбільш небезпечного відносять вдихання забрудненого повітря. Пов'язано це з тим, що людина пропускає за робочий день через органи дихання близько 20 м3 повітря і тим, що у даному випадку радіоактивна речовина виключно швидко засвоюється.

Пилові частинки, потрапляючи через дихальні шляхи, осідають у альвеолах легенів і трахеобронхіальній області (до 90%), а також через рот і носоглотку потрапляють у травний тракт. У кишково-шлунковому тракті в залежності від природи ізотопу хімічної форми з'єднання ,величина коефіцієнта всмоктування речовини змінюється від часток відсотка (для нерозчинних з'єднань -Ru, Zr, Nb до десятків і навіть 100%, розчинні з'єднання - Ra, Ba, Cs). Надходження через непошкоджену шкіру у 200-300 разів нижчі, ніж через травний тракт.

За здатністю розподілятись в організмі людини радіонукліди поділяються на три групи:

- накопичення в скелеті - Sr-90, Ra-226, Th-228, U-238, ^u-239 (Стронцій, Кальцій, Барій, Радій);

- накопичення в кровотворних органах і лімфатичній системі - Fu-198,Po-210 (Ніобій, Рутеній);

- рівномірно розподіляються в усіх органах і тканинах - Н-3, М4, Zn-95, Nb-95, Ru-103, Cs-137 (Тритій, Карбон, Ферум, Полоній).

Види організмів та смертельні дози радіації

Дія дози опромінювання на людину

Люди можуть отримати однократні (гострі) і хронічні опромінювання. Гостре опромінення виникає внаслідок короткочасного впливу іонізуючого випромінювання. При цьому шкідливі наслідки не виявляються при дозах до 100Р. Хронічне опромінювання може бути розтягнуте на десятки років, і сумарна величина його може досягти 1000 Р. Справа в тому, що відновлювальні процеси у живих тканинах мають високу інтенсивність, завдяки чому організм здатний протистояти багатократному опроміненню, сумарна доза якого при однократному впливі була б смертельною.

Якщо брати на увагу Чорнобильську катастрофу, то в даний час форма та рівні радіаційного впливу в Чорнобильській зоні такі, що вони найчастіше не викликають видимих «потворних» або патологічних ефектів (такі ефекти взагалі рідкість та зникають раніше, ніж їх може помітити дослідник). Більшість наслідків виявляється тільки під час використання складних сучасних методів біологічних досліджень (підвищений рівень мутагенезу, зміна генетичних структур популяцій, цитогенетичні ефекти й ін.). Як правило, вони не представляють «небезпеки» для популяції організмів у цілому, але можуть бути причиною зниження життєздатності або навіть загибелі окремих особин. Тому навіть в умовах найбільш забруднених ділянок Чорнобильської зони існують і розвиваються цілком життєздатні співтовариства організмів, навіть створюється видимість їх «процвітання».

Захист організмів від випромінювання

Під час роботи з будь-яким джерелом радіації необхідно вживати заходів для радіаційного захисту.

У приміщеннях для роботи, пов'язаної з випромінюваннями речовин, встановлюють дозиметри - прилади для вимірювання доз випромінювання в даному місці приміщення. Їх часто забезпечують пристроєм, який автоматично подає звуковий або світловий сигнал, якщо доза випромінювання перевищить допустиме значення. Кожна людина під час роботи з радіоактивними речовинами повинна мати при собі контрольні прилади, які показують дозу, одержану протягом робочого дня. Як кишенькові дозиметри використовують також інтегруючі іонізаційні камери, виготовлені у вигляді авторучок.

Найпростіший метод захисту -- це ізоляція персоналу від джерела випромінювання на досить велику відстань. Ампули з радіоактивними препаратами не слід брати руками. Треба користуватися спеціальними щипцями з довгою ручкою.

Для захисту від випромінювання використовують перешкоди з поглинаючих матеріалів. Наприклад, захистом від - випромінювання може бути шар алюмінію товщиною у кілька міліметрів. Найбільш складним є захист від - випромінювання і нейтронів через їх велику проникну здатність. Кращим поглиначем - променів є свинець. Повільні нейтрони добре поглинаються бором і кадмієм.

Размещено на Allbest.ru