Мислення та прийняття розумних рішень в екстремальних ситуаціях

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державний вищий навчальний заклад

Українська академія банківської справи Національного банку України

Реферат

з дисципліни Безпека життєдіяльності

на тему: Мислення та прийняття розумних рішень в екстремальних ситуаціях

Суми-2009

Здавалося б, нині, у час технічної революції, коли створено численні та різноманітні засоби захисту від несприятливого впливу значних висот і низьких температур, коли технічна досконалість повітряного та морського транспорту забезпечує безпеку людини в польоті й на водних просторах, а засоби зв'язку дають змогу подавати сигнал про допомогу з будь-якої точки планети, мандрівникам, мореплавцям і землепрохідцям не може загрожувати ніяка небезпека. [3]

Та хоч би як далеко сягнув технічний прогрес, не стали теплішими арктичні заметілі, так само вражають потужністю урагани, не стали "добрішими" океанські шторми і тайфуни, так само безжальна спека в пустелях. Іноді людина потрапляє у критичний стан, залишившись наодинці з природою. Крім того, в наш час, коли загострилася екологічна ситуація, соціальні та воєнні протиріччя, значно посилилась ймовірність виникнення небезпеки для життя людей. [1]

Найчастіше, потрапивши в надзвичайну ситуацію, потерпілим до підходу допомоги доводиться існувати автономно, тобто за рахунок власних обмежених запасів їжі та води, забезпечувати своє життя за рахунок незначного спорядження. Нагромаджений людством досвід підказує, що люди тривалий час здатні витримувати найсуворіші умови. Проте людині, що не звикла до таких умов і потрапила в надзвичайну ситуацію вперше і випадково, у результаті обставин, що склалися, виявляється досить складно пристосуватися до життя за незвичних обставин. Що жорсткішими є умови, в які потрапила людина, то складніше людині вижити в цих умовах і тим більшого напруження потребує боротьба за виживання, ретельніше повинні виконуватися правила поведінки, тим вища ціна кожної помилки.

Іноді малоймовірний збіг обставин приводить до непередбачених наслідків, і нам здається, що ми є жертвою випадку. Однак аналіз багатьох подій показує, що здебільшого ми чинили, не уявляючи можливих наслідків. Одна з наших помилок -- переоцінка власних можливостей, інша крайність -- невпевненість у собі. Необережна, невпевнена і непідготована людина -- це вже потенційна жертва. В екстремальній ситуації слід уміти розрізняти небезпеки справжні й удавані, приймати швидкі рішення, оцінювати людей, постійно і безперервно контролювати себе, правильно визначати свої можливості і намагатися знайти вихід навіть з безнадійної ситуації. Дуже давно були сформульовані загальні правила особистої безпеки: передбачити, по можливості уникнути, при необхідності діяти. [3]

Для передбачення небезпеки необхідно знати і враховувати фактори ризику, що супроводжують нас у житті. Що б не трапилося з вами у житті, до всього треба бути завжди готовим, що вже само собою є ефективним засобом захисту від небезпеки. Як тільки людина потрапляє у складну чи небезпечну ситуацію, з нею можуть траплятися нерідко неймовірні речі. В екстремальній ситуації у багато разів зростають психологічні навантаження, змінюються реакції поведінки, знижується критичність мислення, порушується координація рухів, погіршується увага і сприйняття оточуючої дійсності, змінюються емоційні реакції і т. д.

У багатьох страх перед екстремальною ситуацією набагато вищий, ніж реальний ризик загинути чи отримати певні ушкодження. Через страх з'являється почуття тривоги, боязні, які можуть перерости у жах з його фізичними наслідками: слабість, нерухомість або панічну втечу. Це може супроводжуватися істеричною реакцією -- панікою, що, у свою чергу, призводить до алогічної поведінки в екстремальній ситуації. Такий стан утруднює пошук виходу з цієї ситуації, викликає безнадію і, отже, відмову від боротьби. [4]

А тепер уявіть собі, що все це відбувається з Вами в ситуації реальної загрози. Не всі люди, які опиняються в надзвичайній, здатні до негайних, енергійних, цілеспрямованих дій. Більшість людей (приблизно 50-75 % потерпілих), перебувають у стані панічної реакції, залишаючись відносно спокійними, хоча й недостатньо діяльними. У 12-25 % людей спостерігається істерична реакція. В одних осіб проявляється у вигляді сильного збудження, безладних, неадекватних ситуації дій, в інших -- у загальмованості, пригніченості, глибокій прострації, повній байдужості до того, що сталося, нездатності до будь-яких дій. І лише 12-25 % людей, зберігши самовладання, швидко оцінюють ситуацію, що склалася, діють рішуче й розумно.

Таким чином виходить, що Ви можете спостерігати на собі одну з трьох форм поведінки в екстремальній ситуації:

_ різке зниження організованості;

_ різке гальмування активних дій;

_ підвищення ефективності дій.

Дезорганізація Вашої поведінки може проявитися у несподіваній втраті раніше набутих навиків, які, здавалося, були доведені Вами до автоматизму. Так, якщо розглянути для прикладу небезпеку пов'язану з насильством, то виявиться, що не раз спостерігалися випадки, коли деякі люди в ситуації, що не віщувала реальної загрози, проявляли чудеса у володінні різними прийомами самозахисту, але в екстремальній ситуації вони раптом цілком забували про все це і, в кращому випадку, переходили до звичайної вуличної рукопашної бійки.

Різке гальмування дій характеризується тим, що подібна ситуація може викликати у Вас стан ступору (заціпеніння).

Підвищення ефективності дій при виникненні екстремальної ситуації виражається у мобілізації усіх ресурсів психіки людини на подолання несприятливих для нього обставин. При цьому спостерігається підвищений самоконтроль, чіткість сприйняття і оцінки того, що відбувається, вчинення адекватних ситуації дій. Така форма реагування, звичайно, найбільш бажана, але ж чи у всіх і завжди її можна спостерігати? Подібне реагування на екстремальну ситуацію можливе тільки при наявності певних якостей і спеціальної підготовки людини до дій в такій ситуації. Якщо Ви усвідомите, що, як і чому відбувається з Вами, що і як слід робити для того, щоб уникнути або хоча б применшити можливість настання небажаних для Вас наслідків,-- це стане істотним кроком уперед на шляху ефективного подолання неадекватної поведінки в екстремальній ситуації. [3]

Певний період часу всі люди, за незначним винятком, заспокоюються, адаптуються до нової, незвичної обстановки і поступово підключаються до діяльності, необхідної для збереження життя і здоров'я. Успішність цієї діяльності залежить від багатьох обставин: фізичного і психічного стану людей, наявних запасів їжі, води, аварійного обладнання.

Біль є нормальною фізіологічною реакцією організму, яка виконує захисну функцію. З одного боку, людина, яка позбавлена больової чутливості, наражається на серйозну небезпеку, тому що не може своєчасно усунути загрозливого фактору. З іншого боку, біль, завдаючи страждань, подразнює, відволікає людину, а тривалий, непереборний біль впливає на її поведінку і подальшу діяльність. Разом з тим людина може здолати навіть дуже сильні больові відчуття, перебороти їх. Зосередившись на розв'язанні якогось завдання, людина здатна на певний час "забути" про біль.

Говорячи про холод, слід пам'ятати, що знижуючи фізичну активність і працездатність, холодовий стресор впливає на психіку людини. Кам'яніють від холоду не лише м'язи, ціпеніють мозок, воля, без якої будь-яка боротьба приречена на поразку. Тому в зоні низьких температур, наприклад в Арктиці, діяльність людини починається із заходів захисту від холоду -- будівництва сховищ, розведення вогню, приготування гарячої їжі й питва.

В свою чергу високі температури в поєднанні з прямою сонячною радіацією викликають в організмі людини значні зміни, подекуди за досить короткий проміжок часу. Перегрівання організму порушує функції органів і систем, послаблює фізичну та психічну діяльність. Особливо небезпечний вплив високих температур у поєднанні з нестачею питної води, тому що в цьому разі поряд з перегріванням розвивається зневоднення організму. [2]

Спрага є нормальним сигналом про нестачу води в організмі. Проте якщо неможливо вгамувати спрагу через недостатню кількість або відсутність води, вона стає серйозною перепоною діяльності людини в умовах автономного існування. Спрага заволодіває всіма думками і бажаннями людини, і людина зосереджується на єдиній меті -- позбутися цього нестерпного відчуття.

Сукупність відчуттів, пов'язаних з потребою організму в їжі, тобто голод, можна розглядати як типову, хоча й уповільнену стресову реакцію. Відомо, що людина може обходитися без їжі тривалий час, зберігаючи працездатність. Проте тривале голодування, особливо при нестачі води, знижує стійкість людини до впливу холоду, болю тощо.

Перевтома є своєрідним станом організму, який виникає після тривалого (а інколи і нетривалого) фізичного або психічного напруження. Перевтома є потенційною небезпекою, бо притупляє волю людини, робить її поступливою до власних слабкостей. Вона готує людину до думки: "Ця робота неважлива, її можна відкласти і на завтра". Наслідки таких настанов можуть бути найсерйознішими.

Уникнути перевтоми і швидко відновити сили дає змогу правильний, рівномірний розподіл фізичного навантаження, своєчасний відпочинок, який усіма доступними засобами необхідно робити якомога повно ціннішим.

У людей, які потрапили в надзвичайну ситуацію і протягом тривалого часу перебувають в таких умовах існування, часто виникає психічний стан, який називається зневірою. Викликаний самотністю, цей стан посилюється невдалими спробами зорієнтуватися, розшукати воду і їжу, встановити зв'язок тощо. Розвитку зневіри сприяють незайнятість, монотонна одноманітна робота, відсутність вираженої мети. Цього стану можна уникнути, поклавши на кожну людину певні обов'язки, вимагаючи від неї їх неухильного виконання, поставивши перед кожним конкретні завдання, які можна виконати. [1]

Ще однією з форм емоційної реакції, яка виникає в результаті аварійної ситуації, є страх -- почуття, яке викликається існуючою або такою, що видається, небезпекою, очікуванням болю, страждання. "Страх, -- казав Оноре де Бальзак, -- це явище, яке так сильно і болюче діє на організм, що всі здібності людини раптово або сягають надзвичайного напруження, або настає цілковите знесилення". Відчуття небезпеки призводить організм у стан, подібний до стиснутої пружини. Мозок починає мислити швидше, зір і слух гострішають, м'язи напружуються. Якщо людина вміє приборкувати і контролювати страх, він стає своєрідним каталізатором енергії та рішучості. Разом з тим якщо поступитися страху, він перетвориться на небезпечного ворога, який підкорить усі почуття людини, її думки і вчинки. Страх посилює відчуття болю і страждання від голоду і спраги, спеки або холоду. Будь-яка проста проблема стає надзвичайно складною, а складна стає непереборною. Багато людей, які потрапляли в екстремальні умови, гинули від голоду, не використавши аварійного запасу їжі, замерзали на смерть, маючи під руками сірники і запаси палива для вогнища, втрачали свідомість від спраги лише в кількох кроках від джерела питної води. Усе це можна віднести на рахунок того, що людина не подолала страху. [2]

Крім того, досить важливим чинником, що впливає на поведінку людини, є таке поняття як натовп. Взагалі, натовп _ це скупчення неорганізованих людей, стурбованих фактором зовнішньої провокації.

Рисами некерованого натовпу є:

- панічна втеча

- віра в те, що обставини край небезпечні

- відсутність спроби обміркувати небезпеку

Власне кажучи, одного факту випадкового надходження в місці багатьох індивідів недостатньо для того, щоб вони набували характер організованого натовпу. Тисячі індивідів, відділених один від одного, можуть у видатні моменти підпадати одночасно від вплив деяких сильних емоцій або якої-небудь великої національної події і набувати, таким чином, всі риси натхненного натовпу. Потрібно лише якому-небудь випадку звести цих індивідів разом, щоб всі їх дії і вчинки негайно набували характер дій і проступків натовпу. Які б не були б індивіди, що складають натовп, який би не був їх спосіб життя, занять, їх характер чи розум, одного їх перетворення в натовп достатньо для того, щоб у них утворився рід колективної душі, що заставляє їх відчувати, думати і діяти зовсім інакше, ніж думали б, діяли і відчували кожен з їх окремо. Взагалі, у числі спеціальних властивостей, що характеризують натовп, зустрічаються такі як: імпульсивність, дратівливість, нездатність обмірковувати, відсутність міркування і критики, перебільшену чуттєвість і т.д.

Натовп виражає таку ж авторитетність у своїх судженнях, як і нетерпимість. Індивід може перенести протиріччя і заперечування, натовп ж ніколи їх не переносить. У публічних зборах найменше заперечення з боку якого-небудь оратора негайно викликає люті лементи і бурхливі лайки в юрбі, за яких випливають дії і вигнання оратора, якщо він буде наполягати на своєму. Таким чином, якщо натовп впевнений в правильності своїх дій, чи піддався всеохоплюючій паніці, то заспокоїти цих людей вкрай важко. Особа, що потрапила в натовп стає його частиною, вона уже не усвідомлює своїх учинків, і в неї, як у загіпнотизованої, одні здатності зникають, інші ж доходять до крайнього ступеня напруги. Люди, що володіють досить сильною індивідуальністю, щоб противитися вселянню, у натовпі занадто нечисленні і тому не в змозі боротися з плином.[5] Це свідчить про важливість самоконтролю в надзвичайних ситуаціях. Тобто очевидною є роль самовладання людини в екстремальних умовах, можливість швидко приймати правильні рішення, вміння керувати своїми емоціями.

Галузь психології, що займається вивченням психологічних причин нещасних випадків, що виникають в процесі праці та інших видів діяльності і психологічні фактори підвищення безпеки людей називається психологією безпеки. [2]

На людину постійно діє безперервний потік зовнішніх подразників, а також різноманітна інформація про процеси, що відбуваються всередині організму й поза ним. Тут варто пригадати про деякі психологічні особливості людини, які значною мірою впливають на поведінку особи в екстремальних умовах. До них можна віднести пам'ять, увагу, мислення, ризик і обережність, сенсомоторні реакції, волю, здібності особи, її комунікабельність, сором'язливість, компетентність, характер і темперамент, емоції тощо.

Пам'ять - закріплення, збереження в мозку того, що відбувалося в минулому досвіді людини. Пам'ять необхідна для прийняття правильного рішення при нестандартних чи аварійних ситуаціях.

Увага - це концентрація свідомості на якому-небудь об'єкті чи діяльності з одночасним відвертанням від усього іншого. Здорова, неутомлена людина завжди до чогось уважна ы в кожен момент її свідомість направлена на які-небудь об'єкти, думки чи діяльність. Однією з причин людських помилок є неуважність. [1]

Мислення - це процес пізнання, спрямований на розкриття загальних і суттєвих властивостей, ознак, предметів, явищ та зв'язків між ними. Здатність мислити - властивість людини. Вона дає нам можливість пізнавати те, що ми безпосередньо не спостерігаємо, передбачити хід подій, результати наших власних вчинків. Мислення має бути

- глибоким (проникати в суть пізнавальних явищ);

- послідовним (логічним);

- самостійним (полягає в умінні людини ставити нові питання, знаходити нові підходи до їх застосування, виявляти ініціативу тощо);

- критичним;

- швидким.

Ризиком називають можливу небезпеку чогось, або дію навмання, яка вимагає сміливості, відваги в сподіванні на кращий результат. Обережність є набутою психічною якістю, результатом свідомого і дисциплінованого відношення людини до чого-небудь.

Сенсомоторні реакції є зворотними діями людини на всякі відчуття, які сприймаються органами чуттів.

Воля - це здатність людини керувати своїми діями і вчинками. Вона виражається в мотивованих діях, які завжди спрямовані на досягнення свідомо поставленої мети. Основними вольовими якостями є:

- дисциплінованість (підкорення своїх дій громадському обов'язку);

- самовладання (вміння в будь-яких умовах управляти своєю розумовою діяльністю, почуттями і вчинками);

- рішучість (здатність швидко оцінювати ситуацію, приймати рішення і без вагань виконувати їх);

- наполегливість (здатність довго і наполегливо до кінця впроваджувати прийняте рішення).

Здібності - це істотні психофізіологічні властивості особистості, що проявляються в цілеспрямованій діяльності і зумовлюють її успіх.

Комунікабельністю називають схильність, здатність до комунікації, встановлення контактів і зв'язків.

На відміну від комунікабельності, бути сором'язливим значить боятися людей, особливо тих, від яких йде емоційна загроза, незнайомих, начальства, осіб протилежної статі.

Ще однією особливістю, що впливає на поведінку особи в екстремальній ситуації, є компетентність особи, тобто її поважність, повноправність у розв'язанні якоїсь справи. [2]

Характер є сукупністю найбільш стійких психічних рис особливості людини, які виявляються в її вчинках і діях. Риси характеру дають змогу передбачити поведінку людини в різних життєвих ситуаціях. [1]

Переживання людиною свого ставлення до того, що вона пізнає, що робить, тобто до речей, і явищ навколишнього світу, до людей, до їх дій і вчинків, до своєї праці, до самого себе і своїх поступків називаються емоціями. У певних життєвих ситуаціях емоційний стан здатний мобілізувати фізіологічні резерви, які допомагають людині запобігти небезпеці і боротися за життя.

психічний некерований екстремальний працездатність

Висновки

Протягом усієї історії існування людства воно завжди прагнуло дбати про свою безпеку. І зараз все більш актуальним стає питання про формування знань з безпеки життєдіяльності, як умови забезпечення стійкого й безпечного життя. Але, незважаючи на це, надзвичайних ситуацій не стає менше. Потрапивши в надзвичайну ситуацію, потерпілі до підходу допомоги мають намагатися вижити самостійно, без будь-чиєї допомоги.

Іноді малоймовірний збіг обставин приводить до непередбачених наслідків, і нам здається, що ми є жертвою випадку, тож слід пам'ятати головні особливості нашої поведінки в екстремальній ситуації.

Правильна оцінка ситуації -- перший крок до вирішення проблеми.

Постраждавши від нещасного випадку людина може поводитись згідно з однією з трьох форм поведінки в екстремальній ситуації. Це такі, як різке зниження організованості, різке гальмування активних дій та підвищення ефективності дій.

Значну роль у виживанні в екстремальних умовах відіграватимуть досить важливі До них належать так звані стресори виживання, які найнегативніше впливають на людський організм, на тривалість гранично допустимих термінів автономного існування, а саме: фізичний біль, холод, спека, спрага, голод, перевтома, самотність, страх.

В яку б небезпечну ситуацію не потрапила людина, все одно безпека її життя і здоров'я, основним фактором є її психічний стан, можливість швидко організуватись до певних дій тощо.

Список використаних джерел

1. Джигирей В.С., Жидецький В.Ц. Безпека життєдіяльності. Навчальний посібник. - Вид. 3-тє, доповнене. - Львів: Афіша, 2000. - 256 с.

2. Курс лекцій з безпеки життєдіяльності (для бакалаврського рівня) Пістун І.П., Мешанич Р.Й., Березовецький А.П. - Львів: в-во «СПОЛОМ», 1997. _ 224 с.

3. http://kiev-security.org.ua/b/x103/1.shtml

4. http://ru.wikipedia.org/wiki/Паника

5. http://uk.wikipedia.org/wiki/Натовп

Размещено на Allbest.ru