Перша допомога постраждалому при пораненні

Перша допомога постраждалому при пораненні

Перша медична допомога надається безпосередньо на місці поразки або поблизу від нього з використанням підручних засобів надання допомоги* Вчасно й правильно зроблена перша медична допомога рятує життя потерпілому і попереджає розвиток несприятливих результатів. У випадку відсутності поблизу людей потерпілий має сам подбати про себе. При організації першої медичної допомоги особливу увагу необхідно звернути на своєчасність її надання при травмах, що супроводжуються кровотечею, шоком, асфіксією, утратою свідомості, отруєнням окисом вуглецю.

В обсязі першої медичної допомоги особливого значення набуває виконання таких заходів, як зупинення зовнішньої кровотечі за допомогою тампонів, перев'язних пакетів, накладення джгута (закручення з підручних засобів), уведення знеболювальних засобів, усунення асфіксії, проведення штучного дихання, непрямий масаж серця з метою відновлення серцевої діяльності, закриття поверхні рани пов'язкою тощо.

Правила зупинення кровотечі

Розрізняють такі види кровотечі:

* капілярна;

* артеріальна;

* венозна.

Капілярна кровотеча відбувається при ушкодженні дрібних судин. Кров точиться по всій поверхні рани. Як правило, така кровотеча не буває великою. Зупиняється капілярна кровотеча накладенням пов'язки, що давить безпосередньо на рану.

Артеріальна кровотеча відрізняється яскраво-червоним кольором крові, що викидається з рани пульсуючим струменем, іноді у вигляді фонтана. Вона небезпечна для життя, оскільки поранений за короткий час може втратити велику кількість крові. Тому необхідно швидко зупинити кровотечу.

Венозна кровотеча визначається за темно-червоним, вишневим кольором крові, що витікає з рани безперервним струменем, але повільно, без поштовхів. Така кровотеча часто може бути великою. Для її зупинення достатньо накласти стерильну тугу пов'язку, щоб здавлювала, і підняти постраждалу частину тіла. При ушкодженні великих вен на кінцівці накладають джгут. У цьому випадку джгут накладають нижче рани і затягують не так туго, як при артеріальній кровотечі.

Таким чином, необхідно насамперед визначити вид кровотечі, і якщо це артеріальна кровотеча, зробити таке:

* пальцем притиснути артерію вище місця поранення. Пальцеве притиснення артерії -- це тільки перший захід, що застосовується при артеріальній кровотечі. Це можна застосовувати тільки протягом дуже короткого терміну до накладення джгута або закручення здавлюючої стерильної пов'язки з підручних засобів;

* далі накласти джгут.

Деякі особливості зупинення артеріальної кровотечі:

* При артеріальній кровотечі на гомілці притискається підколінна артерія. Притиснення робиться обома руками. Великі пальці при цьому кладуть на передню поверхню колінного суглоба, а іншими пальцями намацують артерію в підколінній ямці і притискають її до кістки.

* При артеріальній кровотечі зі стегна притискають стегнову артерію, що проходить по внутрішній поверхні верхньої частини стегна безпосередньо під паховою складкою.

* При артеріальній кровотечі з пораненої судини верхньої кінцівки притискають плечову артерію до плечової кістки у внутрішній поверхні двоголового м'яза плеча чотирма пальцями руки. Ефективність притискання перевіряють за пульсацією променевої артерії на внутрішній поверхні ліктьового згину.

* При кровотечі з рани на шиї притискають сонну артерію на боці поранення нижче рани.

* Для зупинення артеріальної кровотечі при пораненні кінцівок накладають джгути або закручення. Місця накладення кровоспинних джгутів збігаються з місцями притискання артерій. Найнадійніший спосіб зупинення артеріальної кровотечі з кінцівок -- накладення гумового або тканинного джгута (закручення), зробленого з підручних матеріалів: ременя, рушника і т.п.

Джерелом кровотечі є рана. Рана -- порушення цілісності шкіри і слизових оболонок. Вони різноманітні за розмірами, формою, глибиною і т.д. Залежно від предмета, яким нанесено рану, розрізняють рани колоті, різані, рубані, забиті, вогнепальні, від укусів тощо. Практично будь-яке поранення супроводжується кровотечею. Це може викликати втрату великого обсягу крові й інфікування рани. Самостійно можна лікувати тільки невеликі рані (колоті й різані, ціирина яких не перевищує 0,5-1,0 см), В усіх інших випадках необхідно звернутися до лікаря.

Необхідно терміново звернутися до лікаря у таких ситуаціях:

1) коли в ділянці рани через кілька годин, днів або тижнів з'явилися почервоніння шкіри й припухлість, печіння, пульсуючий біль, температура тіла підвищилася до 37°С та вище;

2) при будь-якому пораненні обличчя або кисті;

3) при ранах розміром понад 1 см;

4) якщо протягом однієї години не вдається зупинити кровотечу з рани;

5) категорично неприпустимо обробляти рану (за винятком невеликої подряпини) розчином йоду спиртового» спиртом або спирто-вміщуючою рідиною. Обробляти рану зазначеними препаратами не рекомендується, оскільки при цьому виникає сильний біль і погіршуються процеси загоєння.

Рани можуть бути поверхневими, коли ушкоджуються тільки верхні шари шкіри (садна), і більш глибокими, коли ушкоджуються не тільки всі шари шкіри, а й глибокі тканини (підшкірна клітковина, м'язи, внутрішні органи).

Якщо рана проникає в яку-небудь порожнину (грудну, черевну, черепа), вона називається проникною.

Забиті, розтрощені і рвані рани, отримані у результаті ударів падаючих конструкцій та уламків стін зруйнованих будинків і споруджень, супроводжуються значним крововиливом у підшкірну клітковину й у глибші тканини. Більшість ран кровоточить унаслідок ушкодження кровоносних судин.

Перша допомога при пораненні

Перша допомога при пораненні має на меті зупинити кровотечу, запобігти забрудненню, створити спокій ушкодженій кінцівці.

При накладанні джгута (закручення) необхідно дотримуватися таких правил:

* джгут (закручення) слід накладати якнайближче до рани, що кровоточить, і центральніше від рани стосовно тулуба;

* джгут (закручення) слід накладати поверх одягу (або поверх кількох турів бинтів); накладений джгут (закручення) не можна закривати одягом або бинтом;

* затягувати джгут (закручення) слід до припинення кровотечі; надмірне затягування джгута (закручення) збільшує болісні відчуття і нерідко травмує нервові стовбури; слабко затягнутий джгут (закручення) підсилює кровотечу;

* у холодний час року кінцівку нижче джгута необхідно тепло укутати, але не можна застосовувати штучне зігрівання;

* джгут (закручення) не можна тримати більше 1,5-2 годин, інакше може омертвіти кінцівка. Якщо після накладення джгута (закручення) пройшло 1,5-2 години, то його потрібно злегка й плавно послабити, ушкоджену артерію в цей час надавити пальцями вище рани, а потім джгут знову накласти, але трохи вище того місця, де він був накладений раніше. Під джгут (закручення) обов'язково підкладають записку, у якій указується час (година, хвилини) їхнього накладення.

Захист рани від забруднення й зараження мікробами найкраще досягається накладенням пов'язки. Для цього використовуються марля й вата, які мають високу гігроскопічність. Сильну кровотечу зупиняють накладенням тугої пов'язки або кровоспинного джгута (на кінцівці) (рис. 1).

Рис. 6.1. Накладення пов'язки для захисту рани від забруднення й зупинення кровотечі

При накладенні пов'язки необхідно дотримуватися таких правил:

* ніколи не слід самостійно промивати рану, оскільки при цьому в неї можуть бути занесені мікроби;

* при потраплянні в рану шматків дерева, обривків одягу, землі тощо виймати їх можна лише в тому випадку, якщо вони на поверхні рани;

* не можна торкатися поверхні рани (опікової поверхні) руками, бо на шкірі рук особливо багато мікробів;

* перев'язку слід робити тільки чисто вимитими руками, за можливістю протертими одеколоном або спиртом.

* перев'язний матеріал, яким закривають рану, має бути стерильним.

* у випадку відсутності стерильного перев'язного матеріалу можна використувати чисто випрану хустинку або шматок тканини, бажано білого кольору, попередньо пропрасувавши;

Рис. 2. Іммобілізація постраждалого і накладення пов'язки при пораненняхгрудної клітки

Перед накладенням пов'язки шкіру навколо рани слід протерти горілкою (спиртом, одеколоном), причому протирати необхідно у напрямку від рани, а потім змазати шкіру йодною настойкою.

Перед тим як накласти пов'язку, на рану накладають марлеві серветки (одну або кілька, залежно від розміру рани), після чого рану бинтують. Бинтування звичайне роблять зліва направо. Бинт беруть у праву руку, вільний кінець його захоплюють великим і вказівним пальцями лівої руки.

Специфічними випадками є проникні поранення грудної й черевної порожнини, черепа. При проникному пораненні в грудну порожнину виникає загроза припинення дихання і летального кінця для потерпілого внаслідок асфіксії (ядухи).

У результаті проникного поранення в грудну порожнину вирівнюється зовнішній атмосферний і внутрішньочеревний тиск. При спробі потерпілого вдихнути, повітря потрапляє в грудну порожнину й легені не розправляються- У таких випадках необхідно терміново видихнути, затиснути рану рукою і заклеїти будь-яким підручним матеріалом (скотч, упаковка від стерильного пакета, поліетиленовий пакет). Якщо потерпілий без свідомості, необхідно різко натиснути на грудну клітку для імітації видиху і також заклеїти рану (рис. 6.2). При необхідності зробити штучне дихання.

При проникному пораненні в черевну порожнину необхідно закрити рану стерильною бинтовою пов'язкою- Якщо внутрішні органи випали назовні, їх не можна заправляти в черевну порожнину, а необхідно акуратно прибинтувати до тулуба. Потерпілим із проникними пораненнями грудної, особливо черевної порожнини, не можна давати пити.

Поранення живота супроводжується ушкодженнями поверхневих шарів передньої черевної стінки, які рідко супроводжуються значними кровотечами, тоді як глибокі поранення (що проникають у черев-ну порожнину) можуть мати ушкодження кишечнику, селезінки, печінки, підшлункової залози й нирок. Поранення живота супроводжуються різким болем, блідістю шкіри, загальною слабкістю, запамороченням, утратою свідомості. У цих випадках затримка з наданням лікарської допомоги смертельно небезпечна. Надання допомоги:

1. Очистити й промити рану.

Шкіру навколо рани обробити йодом або розчином перманганату калію (марганцівки), брильянтового зеленого (зеленки), спиртом (горілкою) тощо. Слід стежити, щоб розчини не потрапляли в рану, оскільки при цьому різко посилюється біль і сповільнюється загоєння рани.

2. Накласти на рану пов'язку.

Усе, що випало через рану черевної порожнини (петлі кишки, сальник), не можна вправляти. Пов'язку накладають прямо на них. Для цього рану закривають будь-яким сухим (бажано стерильним або пропрасованим) матеріалом: марлею, серветками, бавовняною тканиною і накладають бинтову пов'язку, яку обгортають навколо живота через спину, знову на живіт. При відсутності бинта як пов'язку можна використати рушник, простирадло або інший матеріал, щоб вузол був на бічній поверхні тулуба.

3. На пов'язку в ділянці рани покласти холод. Охолодження сприяє зменшенню болю, зупинці кровотечі. На пов'язку в ділянці рани накладають лід, загорнений у поліетиленовий пакет, грілку, наповнену холодною водою тощо. їх змінюють через 10-15 хвилин. Холод треба тримати на рані до прибуття в лікарню або огляду потерпілого лікарем.

4. Постраждалого необхідно якомога швидше доставити в лікарню.

Усі потерпілі з пораненнями живота мають бути терміново доставлені до лікаря (у лежачому положенні). Баритися неприпустимо, оскільки великою є небезпека розвитку перитоніту (запалення очеревини), тоді допомога потерпілому буде вкрай утруднена.

Потерпілим із пораненнями живота категорично забороняється давати їжу, воду і будь-які лікарські засоби. При проникних пораненнях живота предмет, що є в рані, не можна виймати, це зможе зробити тільки лікар.

При проникному пораненні черепа слід видалити осколки кісток, що стирчать, або сторонніх предметів, а рану щільно забинтувати.

Поранення м'яких тканин волосистої частини голови завжди небезпечні. Вони можуть супроводжуватися рясними кровотечами, ушкодженням кісток черепа, забитим місцем мозку (струс) або крововиливом у мозок (гематома), виникненням набряку мозку й запаленням оболонок мозку (менінгіт, енцефаліт). Ознаками ушкоджень мозку й кісток черепа, розвитку запальних ускладнень є головний біль, нудота, порушення зору й чутливості шкіри кінцівок або слабість у них, підвищення температури тіла, затьмарення свідомості аж до його втрати.

Надання допомоги:

1. Очистити й промити рану.

Рану, забруднену землею або будь-якими іншими сторонніми предметами, необхідно очистити, використовуючи пінцет або зробити це руками. Потім рану ретельно промивають перекисом водню або слабким розчином марганцівки (2-3 крупинки на склянку бажано кип'яченої води). Можна промити рану водопровідною водою. При сильній кровотечі, насамперед, необхідно зупинити кровотечу.

2. Обробити шкіру навколо рани.

Перед обробкою шкіри необхідно вистригти волосся на відстані двох сантиметрів навколо рани. Потім краї рани акуратно змазати розчином йоду, зеленки (брильянтова зелень), насиченим розчином марганцівки або спиртом. При цьому категорично не допускається потрапляння спирту в рану.

3. Зупинити кровотечу.

При кровотечах із рани волосистої частини голови найбільш ефективне тампонування її стерильною серветкою або стерильним бинтом. Молена використовувати марлю, вату або будь-яку чисту тканину. Тампон щільно притискають до країв і дна рани на 10-15 хвилин. Якщо кровотеча не зупиняється, то на введений у рану тампон накладають тугу пов'язку.

4. Накласти пов'язку (бажано стерильну).

Накладення пов'язки на рану волосистої частини голови здійснюють у такий спосіб: від бинта відірвати шматок (зав'язку) розміром близько 1 м, покласти його на тім'яну зону, кінці опустити вертикально вниз попереду від вух; сам хворий або хто-небудь із помічників утримує їх у натягнутому стані. Тур бинта починають із лівого боку на рівні чола, переходять на правий бік назад на потилицю, таким чином, роблять два тури з обов'язковою фіксацією першого. Третій тур бинта обертають навколо зав'язки то ліворуч, то праворуч, так, щоб він на 1/2 або 2/3 перекривав попередній тур бинта. Кожен наступний тур підіймають вище й вище, поки вся волосиста частина голови не буде забинтована. Останній тур бинта прив'язують до вертикальної частини зав'язки, що залишилася, з будь-якого боку. Вертикальні кінці зав'язки закріплюють під підборіддям.

5. Прикласти холод.

На пов'язку в ділянці рани накладають холод. Охолодження місця поранення зменшує кровотечу, біль і набряк. Можна прикласти лід, загорнений у поліетиленовий пакет, наповнену холодною водою грілку або змочену холодною водою тканину. У міру зігрівання лід змінюють. Як правило, холод достатньо тримати в місці травмованого місця 2 години, діючи таким чином: 15-20 хвилин холод тримають на місці ушкодження, потім на 5 хвилин його знімають, а нову порцію льоду накладають знову на 15-20 хвилин і т.д.

6. Звернутися до лікаря.

Зовнішні ознаки травми голови не завжди відбивають стан потерпілого. Невидимі внутрішні ушкодження мають небезпеку для життя потерпілого. Не можна баритися звертатися до лікаря.

Як перев'язний матеріал найкраще використовувати стандартні перев'язні пакети. Для розкриття пакета його беруть у ліву руку, правою захоплюють надрізаний край упаковки та ривком обривають склейку. Зі складки папера дістають шпильку і закріплюють її на своєму одязі, розгорнувши паперову оболонку, беруть кінець бинта, до якого пришита ватно-марлева подушечка, у ліву руку, а в праву -- скачаний бинт і розводять руки. Бинт натягається, при цьому буде видно другу подушечку, що може пересуватися по бинту. Цю подушечку використовують у тому випадку, якщо рана наскрізна, одна подушечка при цьому закриває вхідний отвір, а друга -- вихідний, І для чого подушечки розсовують на потрібну відстань.

До подушечок можна торкатися руками тільки з боку, позначеного кольоровою ниткою. Зворотною стороною подушечку накладають на рану. Круговими ходами бинта їх закріплюють, а кінець бинта заколюють шпилькою. У тому випадку, коли рана одна, подушечки розташовують поруч, а при ранах невеликих розмірів -- вони накладаються одна на одну.

Існують певні правила накладання різних типів пов'язок (рис. 3).

Рис. 6.3. Накладення різних типів пов'язок при пораненні:

а -- пов'язка на лікоть; б -- пов'язка на колінний суглоб; а -- пов'язка на тильну частину кисті; г -- спіральна пов'язка на палець; д -- накладення джгута на плече; є -- пов'язка на ділянку тазостегнового суглоба і на верхню частину стегна

Найпростіша пов'язка -- кругова. Вона накладається на зап'ястя, нижню частину гомілки, чоло тощо. При круговій пов'язці бинт накладається так, щоб кожен наступний оборот його цілком закривав попередній.

Спіральну пов'язку застосовують при бинтуванні кінцівок. Спіральну пов'язку починають так само, як і кругову, роблячи на одному місці два-три оберти бинта, щоб його закріпити. Причому починають бинтувати з найтоншої частини кінцівки. При бинтуванні по спіралі, щоб бинт прилягав щільно, не утворюючи кишень, після одного-двох обертів його перевертають. По закінченні бинтування бинт закріплюють шпилькою або кінець його розрізають по довжині і зав'язують.

При бинтуванні ділянки суглобів стопи та кисті застосовують восьмиподібні пов'язки, називаються так через те, що при їхньому накладенні бинт увесь час начебто утворює цифру «8».

При бинтуванні рани, розташованої на грудях або на спині, застосовують так звану хрестоподібну пов'язку.

При пораненні плечового суглоба роблять колосоподібну пов'язку.

Косиночна пов'язка накладається при пораненні голови, ліктьового суглоба й сідниці.

На підборіддя, ніс, потилицю й чоло накладають пращеподібну пов'язку (рис. 6.4). Для цього беруть шматок широкого бинта довжиною близько 1 м, кінці розрізають по довжині, середню частину залишаючи цілою, при невеликих ранах замість пов'язки можна застосовувати наклейку.

При накладенні пов'язки потерпілого слід посадити або укласти, оскільки навіть при невеликих ушкодженнях, під впливом нервових зрушень, сильного болю може настати короткочасна втрата свідомості -- непритомність.

Будь-які поранення обличчя завжди вкрай небезпечні для життя. По-перше, вони, як правило, супроводжуються значною кровотечею. По-друге, вони можуть спричинити ушкодження головного мозку. Можливий також розвиток раневої інфекції (насамперед велика небезпека розвитку правця або сказу при укусі хворою твариною), ушкодження нервів і проток залоз (слинних, слізних). Зрештою, таке поранення утворює грубі шрами, які спотворюють обличчя. Поранення обличчя, як правило, супроводжуються сильною кровотечею, яку складно зупинити. Для цього необхідний якийсь час. Однак допомога надається, як і при будь-якій кровотечі. На рану накладають стерильну серветку, стерильний бинт або чисту тканину (за винятком тканини зі штучних матеріалів), тримають її, щільно притискаючи до рани, протягом 10-15 хвилин.

Після того як рана очищена від сторонніх предметів і промита, необхідно накласти тугу пов'язку. Як перев'язний матеріал можна використовувати лейкопластир. Для цього краї рани (після промивання перекисом водню) з'єднують на одному рівні і фіксують невеликою смужкою лейкопластиру. Смужки розташовуються на невеликій відстані одна від одної. Потім накладають стерильну серветку або бинт і обклеюють по периметру лейкопластирем.

На ділянку поранення накладають холод. Для цього використовується міхур із льодом або целофановий пакет, наповнений льодом.

Надання допомоги:

1. Очистити і промити рану.

2. Зупинити кровотечу.

3. Обробити шкіру навколо рани.

4. Накласти тугу пов'язку.

5. Накласти холод.

Поранення очей викликають різкий біль, причому настільки сильний, що людина часто непритомніє, у неї може припинитися сльозотеча. При пізньому звертанні до лікаря можна втратити зір. До зазначених ускладнень іноді долучається інфекція, що стосується мозку, викликаючи запалення мозкових оболонок (менінгоенцефаліт). Це може стати причиною смерті потерпілого.

Надання допомоги:

1. Накласти пов'язку (рис. 5).

Стерильну серветку або невеликий шматочок стерильного бинта накладають на ушкоджене око (використовувати вату категорично забороняється). Потім роблять кілька фіксуючих турів бинта навколо голови через чоло й потилицю. Починають бинтувати з чола; роблять два тури навколо голови і потім бинт опускають униз на потилицю, проводять під вухом із хворого боку через щоку нагору, закриваючи ним хворе око. Роблять косий тур трохи вище попереднього і так, чергуючи кругові й косі оберти, закривають усю ділянку ока. При відсутності бинта, марлю, якою закривають око, можна фіксувати окремими смужками лейкопластиру через перенісся на скроневу ділянку або з чола на щоку.

2 Дати знеболювальне.

Можна дати потерпілому знеболювальні препарати для зменшення травматичного шоку.

3. Негайно доставити потерпілого до лікаря-окуліста.

Перевозити потерпілого краще лежачи на спині, повернувши голову на здоровий бік.

Категорично протипоказано промивати око розчинами антисептиків або закапувати лікарськими засобами.

При будь-яких пораненнях обличчя або очей необхідно не зволікаючи звернутися до лікаря.

Поранених із сильною артеріальною кровотечею після накладення джгута (закручення) потрібно негайно доставити в найближчий медичний пункт або в лікарню. У дуже холодний час джгут бажано на короткий час послабляти через кожні півгодини.

При артеріальній кровотечі кінцівки кров можна зупинити шляхом максимального її згинання.

Для зупинення кровотечі з рани кисті й передпліччя потрібно розташувати згорнутий з марлі, вати або тугого м'якого матеріалу валик у ліктьовий згин, зігнути руку в лікті, при цьому передпліччя щільно прив'язується до плеча.

Для зупинення кровотечі з плечової артерії валик кладуть у пах-вову западину і зігнуту в лікті руку міцно прибинтовують до грудної клітки.

При кровотечі в пахвовій западині зігнуті в ліктях руки максимально відводять назад і лікті зв'язують, при цьому підключична артерія притискається ключицею до першого ребра. Цим прийомом не можна користуватися при переломі кісток кінцівок.

При ушкодженні дрібних артерій, а також при пораненні грудей, голови, живота, шиї й інших місць тіла артеріальні кровотечі зупиняють накладенням стерильної тугої пов'язки. У цьому випадку на рану накладають кілька шарів стерильної марлі або бинта і щільно забинтовують.

При будь-якому пораненні необхідно зробити щеплення проти правця (якщо невідомо, як давно була зроблена остання). Необхідно пам'ятати, що правильно зроблене щеплення (триразово протягом року) створює імунітет тільки на 10 років.

Велике значення має правильне зупинення носової кровотечі. У цьому випадку потерпілий має лежати або сидіти з розстебнутим коміром сорочки, без головного убору, голова злегка закинута назад, до ніг слід покласти грілку, на перенісся -- холодні примочки*

Кровотеча внутрішніх органів виникає внаслідок сильних ударів, її ознаки: різка блідість людини, слабість, частий пульс, задишка, запаморочення, сильна спрага і непритомний стан. У таких випадках слід негайно доставити потерпілого в лікувальний заклад, а до цього створити потерпілому повний спокій. На живіт або до місця травми необхідно покласти міхур із льодом; холод звужує судини, сприяє зупинці кровотечі, без дозволу лікаря ураженому не можна давати пити. Евакуація таких потерпілих виконується з особливою обережністю й у першу чергу.

Досить цікаві рекомендації щодо надання першої медичної допомоги наводяться в пам'ятці охоронця київської компанії «Сакура». Робота охоронця постійно пов'язана з підвищеним ризиком для власного життя, крім того, в обов'язок охоронця входить запобігання небезпеки, що загрожує його підопічному. Якщо ж охоронцеві не вдалося запобігти нанесенню тілесних ушкоджень його клієнтові, то він (охоронець) саме й є тією особою, що має вміти надавати першу медичну допомогу потерпілому.

«... Завжди в надзвичайній ситуації слід оцінити необхідність першої допомоги, установити першочергові завдання, а потім скласти план дій і виконувати його. Зрозуміло, ваші рішення можуть сильно залежати від конкретної ситуації, але, незалежно від обставин, дотримуйтеся таких правил.

* Зберігайте спокій- Якою б серйозною не була травма або небезпечна ситуація, паніка тільки послабить вашу здатність думати й знизить ефективність ваших дій. Крім того, при цьому ви втратите час, а у кризовій ситуації час може стати вирішальним для життя.

* Уникайте непотрібного ризику. Це не боягузтво. Ви не зможете нікому допомогти, якщо самі постраждаєте.

* Перед тим як діяти, подумайте ретельно й спокійно, але, за можливістю, швидко.

* Постарайтеся заспокоїти й утішити потерпілих.

* З'ясуєте, чи немає серед інших уцілілих людей, які зберегли активність і могли б допомогти вам справитися із ситуацією. Зокрема, пошукайте, чи немає серед уцілілих медиків або людей, досвідченіших за вас.

* При оцінці наслідків нещасного випадку максимально використовуйте свої відчуття. Запитуйте. Дивіться. Слухайте. Нюхайте. Потім думайте й дійте.

¦ Попросіть потерпілого описати свої симптоми, а також сказати вам, що, на його думку, відбулося, і що, відповідно до його відчуттів, у нього не в порядку...» У наведеній цитаті простою і доступною мовою описані основні правила й порядок дій, яких має дотримуватися людина, що надає допомогу потерпілим.