Профілактика виробничого травматизму

Профілактика виробничого травматизму

Зміст

1. Відповідальність посадових осіб за порушення законодавства про охорону праці

2. Розслідування і облік нещасних випадків і професійних захворювань

3. Класифікація причин виробничого травматизму, методи аналізу

4. Профілактика виробничого травматизму

1. Відповідальність посадових осіб за порушення законодавства про охорону праці

В Україні щорічно травмується на виробництві близько 30 тис. осіб. З них більше 3 тис. стають інвалідами, а близько 1,6 тис. осіб гине. В області гинуть 70-80 чоловік, стають інвалідами 90-100, всього нещасних випадків 5500. Винні, як правило, знаходяться завжди.

Відповідальність власників та посадових осіб за порушення законодавства про охорону праці обумовлена законодавством України.

Посадові особи, винні в порушенні законодавства про охорону праці, несуть юридичну відповідальність (4 види):

1. Дисциплінарну - в тих випадках, коли з їх вини допускаються порушення правил і норм з охорони праці, які не призводять до тяжких наслідків і не могли спричинити їх (1 - догана, 2 - звільнення).

2. Адміністративну відповідальність - полягає в накладенні на винних осіб грошових штрафів. Правом накладення штрафів користуються Держкомітет України з нагляду за охороною праці, органи пожежного і санітарного нагляду і їх регіональні підрозділи та інші державні органи контролю.

3. Кримінальну відповідальність - настає, коли порушення могли спричинити або спричинили нещасні випадки з людьми або інші тяжкі наслідки. Кримінальну відповідальність можуть нести лише ті винні посадові особи, на яких через їх службове положення або за спеціальним розпорядженням покладений обов'язок із забезпечення безпечних і здорових умов праці.

4. Матеріальну відповідальність винних посадових осіб за порушення правил охорони праці - виникає, якщо в результаті важкого порушення підприємство зобов'язано буде виплачувати певні грошові суми потерпілому від нещасного випадку або органам соціального страхування для компенсації цих виплат.

2. Розслідування і облік нещасних випадків і професійних захворювань

Порядок розслідування і обліку травм, пов'язаних з виробництвом, встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.93г. за № 623. З 01.01.94 р. введено "Положення про розслідування і облік нещасних випадків, профзахворювань і аварій на підприємствах, в організаціях і установах". Нова редакція документа ухвалена 17.06.1998 № 923, у даний час діє положення від 21.08.01 № 1094.

За наслідками розслідування на облік беруться такі види нещасних випадків: травми, гострі професійні захворювання і отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом і блискавкою, пошкодження в результаті аварій, пожеж, стихійних лих, контакту з тваринами і комахами, якщо вони відбулися (час та місце):

а) під час виконання трудових обов'язків (у тому числі у відрядженні), а також дій на користь підприємства навіть без доручення власника;

б) на робочому місці, на території підприємства або в іншому місці роботи, враховуючи встановлені перерви;

в) протягом часу, необхідного для приведення в порядок знарядь виробництва, засобів захисту, одягу перед початком або після закінчення роботи, а також засобів для особистої гігієни;

г) під час поїздки на роботу або з роботи на транспорті підприємства, а також на особистому транспорті, який використовується в інтересах підприємства з дозволу власника;

д) під час аварій, а також під час їх ліквідації на виробничих об'єктах;

е) в робочий час при русі пішки або на громадському транспорті з працівником, робота якого пов'язана з переміщенням між об'єктами обслуговування.

На кожний нещасний випадок (н/в), внаслідок якого були втрачені працездатність на 1 день і більше, або виникла необхідність переведення постраждалого на іншу, більш легку роботу, терміном не менше 1 дня, складається акт форми Н1.

Якщо в результаті розслідування встановлено факт самогубства, природної смерті або отримання травми під час здійснення злочину, то акт форми Н1 не складається і н/в не враховується як такий, що пов'язаний з виробництвом. Рішення про це може бути ухвалене тільки за наявності відповідних документів. Крім того, такий порядок застосовується:

а) якщо н/в відбувся в результаті отруєння алкоголем або наркотиками, якщо їх дія не викликана виробничим процесом;

б) якщо н/в відбувся під час руху на роботу або з роботи пішки, або на громадському транспорті.

Власник підприємства, отримавши інформацію про н/в, зобов'язаний створити комісію для розслідування його в складі:

а) фахівця відділу охорони праці (голова);

б) керівника структурного підрозділу, де відбувся н/в;

в) голови профспілкової організації, членом якої є потерпілий;

г) у випадку з можливою інвалідністю потерпілого також представник відповідного робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування.

Комісія зобов'язана протягом 3 діб розслідувати обставини н/в, скласти акти форми Н5 в 2 екземплярах та Н1 в шести екземплярах і передати їх на затвердження власнику підприємства. Власник підприємства протягом 1 доби зобов'язаний затвердити 6 екземплярів акта форми Н1 і направити їх:

1) потерпілому;

2) керівнику структурного підрозділу;

3) державній інспекції з нагляду за охороною праці;

4) профспілковій організації;

5) відділу охорони праці;

6) робочому органу виконавчої дирекції Фонду;

Акт форми Н1 разом з матеріалами розслідування зберігається на підприємстві протягом 45 років.

Якщо випадок не був розслідуваний своєчасно, або втрата працездатності настала не відразу, а через деякий час, то власник підприємства зобов'язаний розслідувати факт н/в протягом 1 місяця з моменту звернення потерпілого із заявою незалежно від часу, що пройшов з моменту н/в.

Нещасні випадки, які відбулися в результаті погіршення стану здоров'я працівника (серцевий напад, інсульт та інше), розслідуються на загальних підставах.

На облік ці н/в беруться, якщо:

а) погіршення здоров'я працівника сталося в результаті впливу небезпечних або шкідливих виробничих чинників;

б) робота, яка виконувалася, була протипоказана для потерпілого відповідно до медичного висновку про стан здоров'я.

Спеціальному розслідуванню підлягають:

а) групові н/в (одночасно з двома і більше працівниками);

б) н/в, що призвели до загибелі потерпілого.

Державний інспектор з нагляду за охороною праці має право вимагати спеціального розслідування кожного н/в, який може призвести до тяжких наслідків.

Про кожний нещасний випадок "а" або "б" власник зобов'язаний терміново повідомити:

1) відповідний орган держнагляду за охороною праці;

2) відповідний робочий орган виконавчої дирекції Фонду;

3) санстанцію (у разі гострих професійних отруєнь або захворювань);

4) місцевий орган виконавчої влади;

5) профспілкову організацію свого підприємства;

6) вищий профспілковий орган;

7) прокуратуру за місцем розташування підприємства;

8) вищий орган управління (міністерство, або інший орган);

9) держнагляд з охорони праці і Міністерство охорони здоров'я (якщо загинуло дві і більше людини).

Розслідування проводиться комісією у складі працівника відповідного органу держнагляду за охороною праці (голова комісії), представника відповідного робочого органу виконавчої дирекції Фонду, власника підприємства, представника вищої організації, представника профспілкової організації підприємства і вищого профспілкового органу, представника санстанції (при отруєннях).

У разі потреби в комісію можуть залучатися представники інших зацікавлених організацій.

Комісія створюється відповідно до наказу керівника територіального органу держнагляду.

Спеціальне розслідування проводиться не більше 10 днів. При цьому складається акт спеціального розслідування.

Акт спеціального розслідування підписується всіма членами комісії. Хто не погоджується з актом, повинен його підписати і додати до акта свою думку письмово.

Акт за формою Н1 на кожного потерпілого складається після висновків комісії і затверджується власником підприємства протягом доби після підписання акта спецрозслідування.

Мікротравматизм

Слід враховувати, що в промисловості, на транспорті, на будівництві та в інших галузях народного господарства має місце так званий мікротравматизм (легкі удари, порізи, отруєння, запорошення очей), який не враховується і тому може викликати приховані втрати робочого часу, тобто тимчасову непрацездатність. Як правило, звернення працівника в медпункт з цих приводів обмежується одноразовими відвідинами або взагалі потерпілий користується цеховою аптечкою швидкої допомоги. Бюлетень при мікротравмах не видається.

Але дослідження показали, що ці втрати робочого часу від мікротравматизму можуть навіть перевищувати втрати від виробничого травматизму, тому їх теж треба враховувати і здійснювати профілактику. Особливо небезпечні удари голови. Вони можуть проявитися значно пізніше.

Спочатку при травмах з втратою працездатності до одного дня складалися акти довільної форми. Це заважало робити ґрунтовний аналіз і узагальнення, оскільки вимагало виявлення додаткових, не врахованих при складанні акта даних про саме робоче, про місце і причини травмування.

Тому зараз рекомендовано складати акт за формою Н1 в двох екземплярах, але підписувати його повинен майстер, громадський інспектор з охорони праці і особа, що надала медичну допомогу. Затверджується такий акт начальником цеху, або підрозділу. Один екземпляр акта залишається в цеху, а другий подається у відділ охорони праці.

Таке відношення до розслідування і вжиття заходів при будь-якій, навіть найбільш незначній травмі, призвело до поліпшення надання медичної допомоги безпосередньо в цехах. Крім того, аналіз травм, систематизація причин, які спричиняють їх, дозволяють більш точно визначити ділянку, технологічний прогрес, категорію працівників, де найбільш вірогідне виникнення травми, і вжити своєчасних заходів до її попередження.

Розслідування професійних захворювань

Всі уперше виявлені хронічні захворювання і отруєння підлягають розслідуванню.

Зв'язок профзахворювання з умовами роботи працівника визначається на підставі клінічних даних і санітарно-гігієнічної характеристики умов праці хворого, визначених санепідемстанцією.

Така характеристика видається після запиту керівника лікувально-профілактичної установи, яка обслуговує дане підприємство. Для встановлення остаточного діагнозу і зв'язку профзахворювання з впливом виробничих чинників і трудового процесу фахівець з професійної патології направляє хворого до спеціалізованої лікувально-профілактичної установи відповідно до переліку МОЗ. Якщо встановлений факт профзахворювання, ця установа складає повідомлення. Протягом 3 днів це повідомлення направляє підприємству, в санітарно-епідеміологічну станцію і лікувально-профілактичній установі, яка обслуговує це підприємство.

Власник підприємства зобов'язаний організувати розслідування причин кожного випадку профзахворювання протягом 7 днів після отримання повідомлення.

Розслідування проводиться комісією, створеною наказом керівника санепідемстанції в складі:

1) співробітника санепідемстанції (голова);

2) представника профспілкової організації;

3) представника трудового колективу;

4) представника лікувально-профілактичної установи;

5) фахівця з професіональної патології;

6) представника місцевого органу охорони здоров'я.

Комісія складає акт розслідування за спеціальною формою в кількості 5 екземплярів протягом 3 діб після закінчення розслідування. Акти направляють:

1) хворому;

2) підприємству, де виявлено профзахворювання;

3) лікувально-профілактичній установі;

4) профспілковій організації;

5) 1 екземпляр залишається у санепідемстанції для аналізу і контролю.

3. Класифікація причин виробничого травматизму, методи аналізу

У загальному випадку можна виділити 4 групи причин виробничого травматизму:

1. Технічні причини (несправність машин, відсутність огорож).

2. Організаційні (недостатня організація праці, робочого місця, відсутність інструктажу, нагляду).

3. Санітарно-гігієнічні (чинники виробничого середовища).

4. Психофізіологічні (особисті): перевтома, недисциплінованість, неприємності до роботи, алкоголь.

Для зіставлення виробничого травматизму за окремі відрізки часу на кожному підприємстві необхідно не тільки враховувати кількість н/в, але і пов'язувати їх з кількістю працівників і тяжкістю н/в. Для цього служать коефіцієнти травматизму (показники).

Нижченаведені формули для їх визначення. До показників виробничого травматизму відносять:

1) Коефіцієнт частоти травматизму;

2) Коефіцієнт тяжкості травматизму;

3) Коефіцієнт втрат.

Коефіцієнт частоти травматизму - це середнє число потерпілих при нещасних випадках на підприємстві, що за звітний період доводяться на 1000 працюючих:

Кч=1000,(2.1)

де n - число потерпілих за звітний період;

P - середньоспискове число працівників.

Коефіцієнт тяжкості травматизму - це середнє число людино-днів непрацездатності, що припадає на один нещасний випадок:

Кт = Д/н,(2.2)

де D - сумарне число днів непрацездатності за нещасними випадками, що закінчилися в звітному періоді;

n - число потерпілих.

Коефіцієнт втрат - середнє число людино-днів непрацездатності, що припадає на 1000 працівників:

К = Д*1000/Р,(2.3)

де n - число осіб, потерпілих при н/в у звітному періоді (півріччя, рік і т.п.) з втратою працездатності понад 1-го робочого дня;

Р - середньоспискове число працівників, визначається шляхом підсумовування средньоспискового числа працівників за кожний місяць звітного періоду і діленням цієї суми на кількість місяців звітного періоду;

D - загальне число л/днів непрацездатності за весь час хвороби (в робочих днях у всіх потерпілих, враховуючи померлих), тимчасова непрацездатність яких закінчилася в звітному періоді. Тут враховують і дні непрацездатності тих потерпілих при н/в, непрацездатність яких почалася в попередньому періоді, а закінчилася в звітному.

Методи аналізу виробничого травматизму

Нещасні випадки і профзахворювання, що відбулися на виробництві з метою профілактики, потрібно вивчати і аналізувати. Відомі такі методи аналізу:

1) статистичний;

2) монографічний;

3) топографічний;

4) груповий;

5) економічний.

Статистичний метод - заснований на вивченні матеріалів реєстрації і обліку н/в, зібраних за тривалий час (рік, півроку). Далі здійснюється систематизація їх за професіями, стажем роботи, статтями, віком, технічними чинниками, характером травм, подібністю обставин та ін. Будується залежність травматизму від вказаних чинників, які потім використовуються у профілактичній роботі. Цей метод найпоширеніший.

Монографічний метод - описовий, характеризується тим, що небезпечні або шкідливі умови роботи виявляються детальним обстеженням окремих робочих місць, цехів, машин, установок. Вивчаються н/в, що мали місце на даному об'єкті за минулий рік, розслідується характер технологічного процесу, наявність сигналізації, спецодягу, умови виробничої обстановки, тобто випадок вивчається комплексно.

Топографічний метод - полягає в тому, що на плані підприємства графічно зображаються випадки у вигляді умовних знаків за місцем їх виникнення. Таким чином, в основу його покладений аналіз місць, де відбуваються н/в. Цей метод найнаочніший, проте причин не зазначає.

Груповий метод - розкриває структуру загальних показників і виділяє головні групи причин, що спричинили травматизм, він також встановлює основні напрями витрачання коштів на попередження травматизму (різновид статистичного).

Економічний метод - полягає у визначенні економічного збитку від виробничого травматизму, а також в оцінці ефективності витрат, спрямованих на попередження н/в з метою оптимального розподілу засобів на заходи щодо охорони праці.

Разом з традиційними методами можна відзначити нові напрями:

а) системний підхід до вирішення проблеми безпеки праці (використовуються комплексні прийоми дослідження);

б) метод наукового прогнозування безпеки праці;

в) автоматизована система оперативного обліку і попередження виробничого травматизму.

4. Профілактика виробничого травматизму

У системі заходів профілактики травматизму особливе місце належить навчанню та інструктажу працівників безпечних прийомів праці. Багаторічною практикою встановлена єдина система навчання безпечних способів роботи. Форма цього навчання різна і відповідає цільовому призначенню.

Ввідний інструктаж є першим етапом навчання безпечних методів праці, обов'язковий для всіх тих, хто влаштовується на роботу (робітники, ІТП, студенти в період практики). Його проводить інженер з ТБ або головний інженер. Як правило, це груповий інструктаж протягом 1,5-2 годин, а якщо індивідуальний - 4-5 годин. Проводиться в кабінеті або кутку з ТБ з наочними засобами.

Зміст ввідного інструктажу

Основні положення законодавства з охорони праці.

Правила внутрішнього трудового розпорядку і поведінки на території підприємства, у виробничих приміщеннях.

Маршрут руху по території, розташування цехів, значення попереджувальних знаків, кольорів безпеки, звукової і світлової сигналізації.

Коротка характеристика особливо небезпечних робіт і міри попередження н/в (переміщення вантажів кранами, газополум'яна обробка металу).

Окремі характерні обставини і причини н/в, що відбулися в результаті допущених порушень правил, інструкції з ТБ і виробничій дисципліні.

Загальні поняття про правила електробезпеки, методи звільнення людини, що потрапила під дію електричного струму, і способи надання їй першої допомоги.

Вимоги безпеки до робочого одягу, взуття та інше.

Значення вентиляції у виробничих приміщеннях її улаштування (місцеві вентиляційні установки).

Основні вимоги до самих працівників з виробничої санітарії та особистої гігієни.

Прийоми і методи надання першої допомоги при н/в і необхідності звернення в медпункт.

Порядок оформлення і розслідування н/в, пов'язаного з виробництвом . Значення і завдання інструктажу на робочому місці.

Пожежна безпека в діючих цехах і на території.

Після закінчення ввідного інструктажу робітнику видається на руки інструкція з ТБ для працівників заводу. Обов'язковий розпис у спеціальному журналі!

Крім того, заповнюється особиста картка інструктажів, яка зберігається в цеху в особистій справі працівника.

Первинний інструктаж на робочому місці.

Проводиться керівником підрозділу: майстром, механіком і т.д. в індивідуальному порядку. Його завдання - детально ознайомити робітника:

а) з будовою устаткування, на якому необхідно буде працювати;

б) із запобіжними пристосуваннями, огородженням і засобами індивідуального захисту - їх призначенням і використовуванням;

в) з правильною і безпечною організацією робочого місця (укладання сировини, матеріалів, напівфабрикатів і готової продукції);

г) із змістом інструкції з ТБ на даному робочому місці (вона видається на руки);

д) з безпечними прийомами роботи, застосування яких повинне оберігати робітника від травмування і профзахворювань;

е) з небезпечними прийомами роботи, які забороняється застосовувати.

Після закінчення інструктажу робиться відповідна відмітка в особистій картці.

Повторний інструктаж - не рідше одного разу за 0,5 року, як правило, один раз на квартал.

Позаплановий інструктаж проводиться, як правило, майстром при зміні виду робіт або після нещасного випадку, що відбувся.