Іонізуюче випромінювання від відеодисплейних терміналів

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра хімії і конструкційних матеріалів

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з курсу «Охорона праці»

на тему: Іонізуюче випромінювання від відеодисплейних терміналів

Керівник______________

канд. техн. наук, доцент

Виконав_______________

студент групи

«__» ____________2009 р.

Чернігів 2009ЗМІСТ

Вступ

1 Найважливіші надбання Закону України «Про охорону праці»

2 Іонізуюче випромінювання від відеодисплейних терміналів та захист від них

3 Задача 4.6

4 Задача 4.13

Перелік посилань

ВСТУП

Міжнародна статистика свідчить, що в наш час травматизм може бути прирівняний до епідемії. Так, за даними Всесвітньої організації охорони праці смертність від нещасних випадків на сьогодні займає третє місце після серцево-судинних і онкологічних захворювань, причому переважно гинуть працездатні люди віком до 40 років. Аналіз причин смертності показує, що основною причиною смертності чоловіків у працездатному віці є нещасні випадки, отруєння, травми (30-35% усіх смертей у цьому віці). Тому зрозуміло, що охорона праці відіграє важливу роль, як суспільний чинник, оскільки, якими б вагомими не були трудові здобутки, вони не можуть компенсувати людині втраченого здоров'я, а тим більше життя - те і інше дається лише один раз. Необхідно пам'ятати, що через нещасні випадки та аварії гинуть на виробництві не просто робітники та службовці, на підготовку яких держава витратила значні кошти, а перш за все люди - годувальники сімей, батьки та матері дітей. Окрім соціального, охорона праці має, безперечно, важливе економічне значення - це і висока продуктивність праці, зниження витрат на оплату лікарняних, компенсацій за важкі та шкідливі умови праці тощо. В Україні, враховуючи мізерні витрати на заходи з охорони праці, ця різниця ще більша. Тому в даній роботі ми спробуємо висвітлити деякі питання щодо курсу «Охорона праці».

1 НАЙВАЖЛИВІШІ НАДБАННЯ ЗАКОНУ УКРАЇНИ «ПРО ОХОРОНУ ПРАЦІ»

Цей Закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні. Найважливішими надбаннями даного закону можна відмітити наступне.

- Встановлення норм прямої дії щодо порядку організації охорони праці безпосередньо на підприємстві, в установі, організації будь-якої форми власності, чітке визначення функцій, обов'язків, прав, відповідальності власника і конкретних посадових осіб та працівників, забезпечено визначення законом основоположних складових частин системи управління охороною праці на виробничому рівні.

- Зміцнення позиції та підтвердження вагомого статусу служб охорони праці щодо прав і повноважень працівників цих служб, їх підпорядкування безпосередньо керівникові та прирівнення до основних виробничо-технічних служб підприємства, необхідність створення служб охорони праці як на підприємствах, так і в усіх органах управління, включаючи місцеві державні адміністрації.

- Визначення вагомого місця та ролі колективного договору підприємства у вирішенні завдань охорони праці, забезпечення прав і соціальних гарантій працівників.

- Встановлення порядку створення в Україні власної нормативної бази з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища згідно з вимогами сьогодення, із врахуванням ринкових перетворень та необхідності забезпечення єдиних державних нормативів з охорони праці на рівні, не нижчому від міжнародних стандартів.

- Визначення курсу на забезпечення безперервного якісного навчання населення з питань безпечної життєдіяльності та охорони праці, впровадження у всіх навчальних закладах системи освіти відповідної дисципліни; започаткування підготовки спеціалістів з охорони праці у технічних вузах країни.

- Поширення принципів демократизму і гласності на сферу охорони праці, закріплення за відповідальними посадовими особами всіх рівнів та власниками підприємств обов'язків щодо надання населенню країни або відповідного регіону вичерпної інформації про стан умов і безпеки праці, причини аварій, нещасних випадків, профзахворювань та про вжиті профілактичні заходи.

- Забезпечення активної участі професійних спілок та інших громадських формувань у роботі щодо покращення охорони праці, створення можливостей для застосування ряду нових громадських інститутів: комісій з питань охорони праці підприємства, уповноважених трудового колективу з цих питань.

2 ІОНІЗУЮЧЕ ВИПРОМІНЮВАННЯ ВІД ВІДЕОДИСПЛЕЙНИХ ТЕРМІНАЛІВ ТА ЗАХИСТ ВІД НИХ

Термін «іонізуюче випромінювання» характеризує будь-яке випромінювання, яке прямо або опосередковано викликає іонізацію навколишнього середовища (утворення позитивно та негативно заряджених іонів).

Особливістю іонізуючих випромінювань є те, що всі вони відзначаються високою енергією і викликають зміни в біологічній структурі клітин, які можуть призвести до їх загибелі. На іонізуючі випромінювання не реагують органи чуття людини, що робить їх особливо небезпечними.

Іонізуюче випромінювання існує протягом всього періоду існування Землі, воно розповсюджується в космічному просторі. Вплив іонізуючого випромінювання на організм людини почав досліджуватися після відкриття явища радіоактивності у 1896 р. французьким вченим Анрі Беккерелем, а потім досліджений Марією та П'єром Кюрі, які в 1898 році дійшли висновку, що випромінювання радію є результатом його перетворення на інші елементи. Характерним прикладом такого перетворення є ланцюгова реакція перетворення урану-238 у стабільний нуклід свинцю-206.

На кожному етапі такого перетворення вивільняється енергія, яка далі передається у вигляді випромінювань. Відкриттю Беккереля та дослідженню Кюрі передувало відкриття невідомих променів, які у 1895 році німецький фізик Вільгельм Рентген назвав х-променями, а в подальшому в його честь названо рентгенівськими.

Перші ж дослідження радіоактивних випромінювань дали змогу встановити їх небезпечні властивості. Про це свідчить те, що понад 300 дослідників, які проводили експерименти з цими матеріалами, померли внаслідок опромінення.

Усі джерела іонізуючого випромінювання поділяються на природні та штучні (антропогенні).

Природними джерелами іонізуючих випромінювань є космічні промені, а також радіоактивні речовини, які знаходяться в земній корі.

Штучними джерелами іонізуючих випромінювань є ядерні реактори, прискорювачі заряджених частинок, рентгенівські установки, штучні радіоактивні ізотопи, прилади засобів зв'язку високої напруги тощо. Як природні, так і штучні іонізуючі випромінювання можуть бути електромагнітними (фотонними або квантовими) і корпускулярними.

Контакт з іонізуючим випромінюванням являє собою серйозну небезпеку для життя та здоров'я людини.

У результаті дії іонізуючого випромінювання на організм людини в тканинах можуть виникати складні фізичні, хімічні та біологічні процеси. При цьому порушується нормальне протікання біохімічних реакцій та обмін речовин в організмі.

В залежності від поглинутої дози випромінювання та індивідуальних особливостей організму викликані зміни можуть носити зворотний або незворотний характер. При незначних дозах опромінення уражені тканини відновлюються. Тривалий вплив доз, які перевищують гранично допустимі межі, може викликати незворотні зміни в окремих органах або у всьому організмі й виразитися в хронічній формі променевої хвороби. Віддаленими наслідками променевого ураження можуть бути променеві катаракти, злоякісні пухлини.

При вивченні дії на організм людини іонізуючого випромінювання були виявлені такі особливості:

- висока руйнівна ефективність поглинутої енергії іонізуючого випромінювання, навіть дуже мала його кількість може спричинити глибокі біологічні зміни в організмі;

- присутність прихованого періоду негативних змін в організмі, він може бути досить довгим при опроміненнях у малих дозах;

- малі дози можуть підсумовуватися чи накопичуватися;

- випромінювання може впливати не тільки на даний живий організм, а й на його нащадків (генетичний ефект);

- різні органи живого організму мають певну чутливість до опромінення. Найбільш чутливими є: кришталик ока, червоний кістковий мозок, щитовидна залоза, внутрішні (особливо кровотворні) органи, молочні залози, статеві органи;

- різні організми мають істотні відмінні особливості реакції на дози опромінення;

- ефект опромінення залежить від частоти впливу іонізуючого випромінювання. Одноразове опромінення у великій дозі спричиняє більш важкі наслідки, ніж розподілене у часі.

При одноразовому опроміненні всього тіла людини можливі такі біологічні порушення в залежності від сумарної поглинутої дози випромінювання:

Однак при виконанні певних технічних та організаційних заходів цей вплив можна звести до безпечного.

Зараз у нашій країні проводиться розробка національних нормативних документів, спрямованих на охорону праці користувачів ПК. Найбільш повним нормативним документом щодо забезпечення охорони праці користувачів ПК є «Державні санітарні правила і норми роботи з візуальними дисплейними терміналами (ВДТ) електронно-обчислювальних машин» ДСанПіН 3.3.2.007-98. До складу ДСанПіН 3.3.2.007-98 входять такі розділи:

1. Загальні положення.

Особлива увага звертається на те, що дотримання вимог, викладених в Правилах, значно знизить наслідки несприятливої дії на працівників шкідливих та небезпечних факторів, які супроводжують роботу з відео-дисплейними терміналами. В першу чергу, це стосується зорових та нервово-емоційних перевантажень, серцево-судинних захворювань.

2. Вимоги до виробничих приміщень для експлуатації ВДТ.

Розміщення робочих місць з ВДТ у підвальних приміщеннях, на цокольних поверхах заборонено.

Площа на одне робоче місце становить не менше ніж 6,0 м², а об'єм - не менше ніж 20,0 м³.

Приміщення для роботи з ВДТ повинні мати природне та штучне освітлення відповідно до СНиП ІТ4-79.

Природне освітлення має здійснюватись через світлові прорізи, орієнтовані переважно на північ чи північний схід, і забезпечувати коефіцієнт природної освітленості (КПО) не нижче, ніж 1,5%.

У приміщеннях з ВДТ слід щоденно робити вологе прибирання.

Мають бути оснащені аптечками першої медичної допомоги.

При приміщеннях з ВДТ мають бути обладнані побутові приміщення для відпочинку під час роботи, кімната психологічного розвантаження.

3. Гігієнічні вимоги до параметрів виробничого середовища приміщень з ВДТ.

Гігієнічні вимоги до параметрів виробничого середовища включають вимоги до параметрів мікроклімату, освітлення, шуму і вібрації, рівнів електромагнітного та іонізуючого випромінювання. Як джерела світла для штучного освітлення мають застосовуватись переважно люмінесцентні лампи типу ЛБ. Допускається застосування ламп розжарювання у світильниках місцевого освітлення. Рівні звукового тиску в октавних смугах частот, рівні звуку та еквівалентні рівні звуку на робочих місцях, обладнаних ВДТ, мають відповідати вимогам СН 3223-85, ГОСТ 12.1.003-83, ГР 2411-81.

Інтенсивність потоків інфрачервоного випромінювання має не перевищувати допустимих значень, відповідно до ДСН 3.3.6.042-99. Інтенсивність потоків ультрафіолетового випромінювання не повинна перевищувати допустимих значень, відповідно до СН 4557-88.

Потужність експозиційної дози рентгенівського випромінювання на відстані 0,05 м від екрана та корпуса відео термінала при будь-яких положеннях регулювальних пристроїв не повинна перевищувати 0,1 м бер/год (100 мкР/год).

4. Гігієнічні вимоги до організації та обладнання робочих місць з ВДТ.

Конструкція робочого місця користувача ВДТ має забезпечити підтримання оптимальної робочої пози. Робочі місця з ВДТ слід так розташовувати відносно світлових прорізів, щоб природне світло падало збоку, переважно зліва. Екран ВДТ має розташовуватися на оптимальній відстані від очей користувача, що становить 600...700 мм, але не ближче ніж за 600 мм з урахуванням розміру літерно-цифрових знаків і символів. Клавіатуру слід розташовувати на поверхні столу на відстані 100...300 мм від краю, звернутого до працюючого. Для забезпечення захисту і досягнення нормованих рівнів комп'ютерних випромінювань необхідно застосовувати при екранні фільтри, локальні світлофільтри (засоби індивідуального захисту очей) та інші засоби захисту, що пройшли випробування в акредитованих лабораторіях і мають щорічний гігієнічний сертифікат.

5. Вимоги до режимів праці і відпочинку при роботі з ВДТ.

При організації праці, що пов'язана з використанням ВДТ, для збереження здоров'я працюючих, запобігання професійним захворювання і підтримки працездатності слід передбачити внутрішньо змінні регламентовані перерви для відпочинку. При виконанні протягом дня робіт, що належать до різних видів трудової діяльності, за основну роботу з ВДТ слід вважати таку, що займає не менше 50% часу впродовж робочої зміни мають передбачатися:

- перерви для відпочинку і вживання їжі (обідні перерви);

- перерви для відпочинку і особистих потреб (згідно з трудовими нормами);

- додаткові перерви, що вводяться для окремих професій з урахуванням особливостей трудової діяльності.

Для зниження нервово-емоційного напруження, втомлення зорового аналізатору, поліпшення мозкового кровообігу, подолання несприятливих наслідків гіподинамії, запобігання втомі доцільні деякі перерви використовувати для виконання комплексу вправ.

6. Вимоги до профілактичних медичних оглядів.

Працюючі з ВДТ підлягають обов'язковим медичним оглядам: попереднім - при влаштуванні на роботу і періодичним - протягом трудової діяльності відповідно до наказу МЗ України №45 від 31.03.94 р. Періодичні методичні огляди мають проводитися раз на два роки комісією в складі терапевта, невропатолога та офтальмолога. Основними критеріями оцінки придатності до роботи з ВДТ мають бути показники стану органів зору: гострота зору, показники рефракції, акомодації, стану бінокулярного апарату ока тощо. При цьому необхідно враховувати також стан організму в цілому.

Отже, можна зробити висновок, що для захисту організму людини від іонізуючого випромінювання ВДТ слід обов'язково дотримуватись гігієнічних вимог викладених у санітарних правилах і нормах роботи з ВДТ.

3 ЗАДАЧА 4.6

Визначити силу струму, що протікає через тіло людини при дотику її до одного оголеного проводу трифазної мережі:

А) з заземленою нейтраллю;

Б) з ізольованою нейтраллю.

Напруга живлючого трансформатора U = 380/220 В. Інші вихідні дані:

Розв'язання

А) Визначимо силу струму, що протікає через тіло людини при дотику її до одного оголеного проводу трифазної мережі із заземленою нейтраллю.

При однофазному вмиканні в мережу із заземленою нейтраллю людина потрапляє під фазну напругу, яка в 1,73 рази менша за лінійну, і наражається на вплив струму, величина якого визначається величиною фазної напруги устаткування і опору тіла людини. Схематично це відображено на мал. 1.

Мал. 1. Схема однофазного вмикання людини в мережу трифазного струму із заземленою нейтраллю

Таким чином, у трифазній мережі із заземленою нейтраллю ланцюг струму, що проходить через людину, включає опір його тіла, а також опір підлоги, взуття і заземлення нейтралі джерела струму. При цьому величина струму знаходиться:

І= Uл / 1,73(Rт+Rп+Rоб+Rо)

де Uл - лінійна напруга, В (приймемо, що Uл = 380 В );

Rт - опір тіла людини, Ом;

Rп - опір підлоги, Ом;

Rоб - опір взуття

Rо - опір заземлення нейтралі ( приймемо, що Rо = 4 Ом).

Звідси

І = 380 / 1,73*(950+1500+2000+4) = 380 / 7705,42 = 0,049 А = 49 мА

Б) Визначимо силу струму, що протікає через тіло людини при дотику її до одного оголеного проводу трифазної мережі із ізольованою нейтраллю.

У випадках включення у в трифазну мережу з ізольованою нейтраллю, що має незначну емність між дротами і землею, струм, що протікає через людину, повертається до джерела струму через ізоляцію дротів, що мають великий опір (мал.2)

У такому випадку величина струму, що протікає через тіло людини визначається:

І= 1,73*Uл / 3(Rт+Rп+Rоб)+R

де Uл - лінійна напруга, В (приймемо, що Uл = 380 В );

Rт - опір тіла людини, Ом;

Rп - опір підлоги, Ом;

Rоб - опір взуття;

R - опір ізоляції.

Мал. 2 Схема однофазного вмикання людини в мережу трифазного струму із ізольованою нейтраллю.

Звідси

І=1,73*380 / 3*(950+1500+2000)+800000 = 657,4 / 813350 = 0,0008 А = 0,8 мА

Таким чином можна зробити висновок, що однофазне вмикання людини до мережі з ізольованою нейтраллю є менш небезпечним у порівнянні з іншими видами вмикання.

4 ЗАДАЧА 4.13

Визначити чисельність служби охорони праці на підприємстві залежності від небезпечності та шкідливості виробництва. Вихідні дані: Рср - середньосписочна чисельність працюючих на підприємстві; Рв - чисельність працюючих із шкідливими речовинами; Ра - чисельність працюючих на роботах підвищеної небезпеки (що підлягають щорічній атестації з охорони праці), наведені нижче.

Розв'язання

Для розв'язання даної задачі скористаємось наступною інформацією.

Розрахунок чисельності працівників служби охорони праці в залежності від небезпечності та шкідливості виробництва на підприємствах з числом працюючих більше 500 чоловік здійснюється за формулою:

М=2+Рср*Кв/Ф,

де М - чисельний склад служби охорони праці підприємства;

Ф - ефективний річний фонд робочого часу спеціаліста з охорони праці (Ф = 1820 годин);

Кв - коефіціен, що враховує шкідливість та небезпечність виробництва:

Кв=1+ Рв+Ра / Рср

Кв максимально може дорівнювати трьом, у разі коли всі робітники працюють зі шкідливими речовинами і всі вони підлягають атестації з охорони праці, тобто

Рв + Ра = 2Рср.

Звідси

Кв = 3; М = 3,15 = 3 чол.

Отже, після проведених розрахунків бачимо, що на підприємстві має бути 3 працівники служби охорони праці.

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

1. В.Ц. Жидецький, В.С.Джигирей, О.В. Мельников. Основи охорони праці. - Вид. 2-е, стериотипне. - Львів: Афіша, 2000. - 348 с.

2. Закон України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року №2694-XII.

3. Державні санітарні правила і норми роботи з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин ДСанПІН 3.3.2.007-98 «Гігієнічні вимоги до організації роботи з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин» №7 від 10.12.98.

4. Полтев М. К. Охрана труда в машиностроении: Учебник. - М.: Высшая школа, 1980. - 285 с.