Небезпеки сучасного урбанізованого середовища

57

КУРСОВА РОБОТА

З фахової підготовки на тему:

«НЕБЕЗПЕКИ СУЧАСНОГО УРБАНІЗОВАНОГО СЕРЕДОВИЩА»

Зміст

Вступ

1. Урбанізація та її негативні наслідки

1.1 Екологічне середовище в містах

1.1.1 Забруднення міських приміщень

1.1.2 Забруднення питної води в містах

1.2 Шумове, вібраційне та електромагнітне забруднення міст

2. Небезпеки, пов'язані з експлуатацією житлового фонду

3. Небезпеки середовища проживання

3.1 Вода

3.2 Розташування меблів та обладнання

Розділ 4. Безпека життєдіяльності в умовах побуту

4.1 Освітлення

4.2 Шум

4.3 Чинники електробезпеки в умовах побуту

4.4 Електромагнітні поля і випромінювання в побуті

4.5 Чинники небезпеки при експлуатації газових приладів

4.6 Хімічні забруднюючі чинники житла

4.7 Заходи пожежної безпеки

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Урбанізація (від лат. urbanos - міський) означає процес зростання міст і міського населення та підвищення їх ролі в соціально-економічному та культурному житті суспільства. Способи виникнення міст в історії людства були різними. Міста виникали як сумісні поселення ремісників, що полегшувало їх виробничу діяльність, як центри торгівлі, як воєнні укріплення (фортеці). Процес світової урбанізації розпочався в Європі, де вперше почали формуватися міста завдяки концентрації засобів виробництва, великої промисловості. Становлення урбанізації почалося на зламі ХVII-XIX ст., коли міста в Західній Європі зосереджували найважливіші засоби виробництва й посідали ключові позиції у світовій економіці. Локальний розвиток міст породив певну просторову послідовність світового процесу урбанізації: Західна Європа - Північна Америка - Австралія та Океанія - Східна Європа - Латинська Америка - Азія - Африка. [2, с. 198]

Нині спостерігається стійке зростання кількості людей, що проживають в містах. Загальна площа урбанізованого простору земної кулі становила в 1980 р. 4,69 млн км². Очікується, що 2070 р. вона досягне 19 млн км² - 12% всього і більше 20% життєпридатної території суші. До 2030 р. переважним місцем проживання людей будуть селища міського типу. Економічні витрати в урбанізованому суспільстві від захворювань (стресу, шуму, забруднень та іншого) в деяких розвинених країнах дорівнює втратам, що заподіяні страйками робітників. [3, с. 210]

Уже сьогодні в багатьох країнах світу, особливо економічно розвинених, частка міського населення становить 85-90% і більше в загальній його чисельності. За прогнозами Комісії ООН з народонаселення, на початку ХХІ ст. у містах буде мешкати не менше 51% усього населення земної кулі, тоді як 1970 р. частка міського населення становила 38,6%. Зявляються і зростають багатомільйонні міста - мегаполіси (Нью-Йорк, Лондон, Токіо та ін.), збільшується їх кількість, розміри та проблеми. [2, с. 198-199]

Сучасне місто надає своїм жителям багато переваг економічного, соціального та суб'єктивного характеру, а саме:

· наявність місць роботи та можливість зміни роботи;

· зосередження закладів науки та культури;

· забезпечення висококваліфікованої медичної допомоги;

· можливість створювати кращі житлові та соціально-побутові умови життя;

· розвиток міжнародного та регіональної культури.

Незважаючи на переваги міського життя, міське середовище для людей є штучним і відірваним від природного, того, в якому тисячоліттями проходило їхнє життя. Штучне міське середовище шкідливо впливає на здоров'я населення через забруднення атмосферного повітря, дефіцит сонячного проміння, води, а також скупченістю населення, недостатністю зелених насаджень тощо. Також небезпеку для здоров'я людей у місті становлять шумові, вібраційні навантаження, транспортні проблеми, вплив електричних, магнітних, іонізаційних полів.

Об'єктом дослідження обрано процес урбанізації суспільства та її негативні наслідки.

Предметом дослідження є небезпеки сучасного урбанізованого середовища.

Мета даної роботи полягає в узагальненні наукової літератури про небезпеки урбанізованого середовища і визначення способів зменшення їх впливу на життєдіяльність людини.

Завдання курсової роботи:

Ш дослідження джерел виникнення основних небезпек сучасного урбанізованого середовища;

Ш визначення способів зниження негативних наслідків урбанізації за умов її прискорення;

Ш розробка рекомендацій щодо вибору методів захисту людини від шкідливих факторів техногенного середовища.

Для вирішення поставлених у дослідженні завдань були використані такі методи: теоретичний аналіз літератури з безпеки життєдіяльності; вивчення та порівняльний аналіз інформації, отриманої з електронних джерел; узагальнення теоретичного матеріалу.

Актуальність теми. Сучасній людській цивілізації властиві стрімкі темпи урбанізації, які зумовлені двома чинниками - «демографічним вибухом» другої половини ХХ ст. і науково-технічною революцією, яка відбувається в усіх сферах життєдіяльності людини.

1. Урбанізація та її негативні наслідки

Збільшення площі урбанізованого середовища сприяє знищенню природного середовища за рахунок зрубування лісів та інших насаджень, зміни умов життя і, як результат, явищ підвищеної захворюваності мешканців нових районів.

Проявився процес урбанізації і в Україні. До 1918 р. країна була аграрною і в містах проживало 18% населення. Інтенсивна урбанізація в Україні розпочалася в 1926-1939 рр., коли було взято курс на індустріалізацію народного господарства, тобто всього лише за 13 років чисельність міського населення зросла у 2,4 рази. За 1940-70 рр. чисельність міського населення в Україні зростала вже значно нижчими темпами, бо за 30 років воно збільшилось у 1,9 рази. З середини 50-х років ХХ ст. почався новий етап інтенсивного зростання кількості міст і чисельності міського населення в Україні. Тільки за останні 30 років частка міського населення в Україні зросла у 2,2 рази та становила на кінець ХХ ст. близько 70% загальної чисельності населення. За кількістю великих міст (з населення понад 100 тис.) наша держава тепер посідає одне з провідних місць серед країн світу, таких міст зараз - 61. В Україні є 7 міст з населенням, яке перевищило або майже сягає мільйона осіб: Київ, Дніпропетровськ, Одеса, Донецьк, Харків, Запоріжжя та Кривий Ріг. До речі, для Києва останні 30 років був характерний надзвичайно інтенсивний демографічний розвиток: чисельність його населення зросла майже у 2,5 рази і досягла на 2000 рік 2 млн. 600 тисяч мешканців. [2, с. 200-202]

Гострота соціального розвитку міст за своїм характером в Україні має свої особливості. Відсутня тенденція зростання чи утворення малих міст. Тенденція розвитку суспільства знаменує перехід від старого типу розселення - невеличке місто, село - до нових агломерацій - київська, харківська, донецька, львівська, які ставлять нові соціальні проблеми, викликані проживанням величезної чисельності населення на обмеженій території. Саме функціонування міст має загальні і специфічні проблеми.

Урбанізація проходить на фоні специфічної поведінки населення - його міграції. Міграція населення - складний суспільний процес, пов'язаний з переміщенням населення в регіони зі стабільним соціально-економічним становищем. Міграції населення відіграли важливу роль в історії людства. Люди змінюють звичайні для них місця проживання через ряд обставин, що змушують їх переселятися в інші міста, регіони, країни. Це, по-перше, виштовхування, пов'язане із серйозними соціальними потрясіннями, конфліктами та іншими економічними кризами, стихійними лихами та ін. По-друге, притягання - сукупність привабливих рис або умов для проживання в інших містах (в регіонах, де високі заробітки, де можна зайняти високий соціальний статус та ін.). Відмінні умови життя можуть створювати штучно в процесі виникнення потоків емігрантів, під час притягання робочої сили і кваліфікованих кадрів в певні регіони, де їх не вистачає. По-третє, шляхи міграції - це характеристики безпосереднього пересування мігрантів з одного географічного місця в інше (доступність міграції, відсутність бар'єрів для міграції тощо). З міграцією населення зв'язані процеси заселення, господарського освоєння і змішування рас, мов і народів.

Зростання населення внаслідок визначених міграційних процесів викликає інші соціальні процеси в суспільстві. В умовах нормальної адаптації нового населення загальні риси суспільства залишаються незмінними. Але в умовах, коли більшість нового населення не адаптується у великих конгломераціях, то з'являються передумови виникнення негативних відповідних наслідків у суспільстві.

3 іншого боку, збільшення населення великих конгломерацій веде до перевантаження структури обслуговування, систем постачання найнеобхіднішої продукції та енергетичних ресурсів життєдіяльності. Одночасно з розвитком конгломерацій збільшується їх негативний тиск на біосферу. Кожне велике місто становить штучне середовище антропогенного походження. Це середовище - досить складна екологічна система зі своїми специфічними умовами, створеними співвідношенням природних факторів середовища та технічних особливостей виробництв.

Характерними наслідками дії згаданих вище негативних факторів є ураження здоров'я населення, внаслідок чого виникають захворювання ендокринної системи, інфекційні, крові, органів дихання, туберкульоз, педикульоз та інші.

Збільшився рівень дорожньо-транспортного травматизму, аварій в побуті (пожеж, вибухів та ін.). Найбільш поширеною причиною вибухів у побуті є низька культура у використанні газових приладів (особливо в умовах користування, коли споживачі знаходяться в нетверезому стані). З такої ж причини збільшується кількість випадків пожеж у помешканнях. [2, с. 210-211]

Визначимо основні небезпеки життя в урбанізованому середовищі.

1.1 Екологічне середовище в містах

Вплив урбанізації на біосферу - це об'єктивний складний природний процес, що історично склався і розвивається під дією цілого ряду чинників. В різних регіонах світу ці чинники різні бо залежать від характеру природних процесів та особливостей розвитку цивілізації. До найголовніших чинників, що сприяли урбанізації відноситься скупчення відповідних верств населення у певних географічних регіонах. Концентрацію населення у певних регіонах пояснюють спільними видами виробництва та способами реалізації виготовленої продукції. З певним часом збільшувався попит на продукти виробництва, що зумовило нарощування його обсягів та необхідність розвитку засобів виробництва. Інтеграція різних видів виробництва і діяльності призвела до розвитку науки і культури, регіональної і міжнародної торгівлі, що стало позитивним чинником підвищення добробуту, збільшення кількості населення та зростання мегаполісів.

В сучасних урбанізованих мегаполісах можна виділити декілька підсистем - природну, соціальну та технологічну, що визначають особливість життєдіяльності людини у великих містах.

Одночасно з розвитком міст почав збільшуватися їх негативний вплив на біосферу. Кожне місто - це штучне середовище проживання, що має антропогенне походження, свої специфічні умови, своє співвідношення природного середовища (клімат, рельєф, фауна, флора) та технічних чинників (особливості промисловості, інфраструктуру, спосіб життя і ін.).

Людина, що живе нині у сучасних урбанізованих мегаполісах, досить сильна і в той же час досить вразлива. Вона має захист від жари і холоду, запас їжі і води, сучасне медичне забезпечення, але природна опірність людського організму до інфекційних захворювань щорічно знижується. Природна опірність людини в урбанізованих містах змінюється штучними засобами захисту такими як антибіотики, продукти біотехнології, синтетичні вакцини. Під впливом урбанізації створюється людина зі штучними реакціями які постійно необхідно підтримувати та коректувати.

Раніше все це розглядалося як неминучий чинник ризику, як епізод на шляху технічного прогресу. На сьогодні вже не можна розглядати і враховувати тільки чинник ризику, потрібно враховувати ту небезпеку, що чинять на здоров'я людини крупні урбанізовані райони. Дані статистики вказують на те, що в цілому світі зростає кількість спадкових, хронічних захворювань, збільшується кількість неповноцінних дітей в крупних містах. Ступінь поширення багатьох хвороб у великих містах набагато більший, ніж в малих містах чи селах. Такі хвороби, як рак легенів, у великих містах нині реєструється в два-три рази частіше, ніж у сільських місцевостях. Тут набагато більше хворіють бронхітами, астмою, алергічними хворобами. Рівень інфекційних захворювань у містах втричі виший ніж у селищах.

Населення крупних сучасних міст відчуває на собі постійну шкідливу дію від забруднення атмосфери, від надмірного шуму, а для міст майбутнього ці проблеми набудуть ще більшої гостроти. [8, с. 334-335]

Шумові, вібраційні навантаження, перенаселення, транспортні проблеми, вплив електричних, магнітних, іонізаційних полів у великих містах стали причиною масових захворювань нервової системи (шумова хвороба, неврози, психічні хвороби), підвищеної смертності. Мегаполіси споживають велику кількість води, одночасно забруднюючи її. Населення великих міст вже давно використовує воду набагато гіршої якості, ніж жителі сіл. Останнім часом виявлено, що в більшості міст України якість питної води не відповідає санітарним нормам (немає можливості як слід очищати величезні об'єми за браком відповідних технологій та коштів). Мегаполіси створюють свій мікроклімат, під ними і над ними змінюється фізичний стан атмосфери і ґрунтів.

Незважаючи на вищезгадане дивним є те, що у всьому світі самі перенаселені, самі забруднені пиловими, шумовими, вібраційними, енергетичними чинниками крупні мегаполіси усе ж ваблять до себе нових людей, тому населення в них зростає значно швидше ніж в інших регіонах.

Однією з найбільших проблем усіх міст світу, яка з кожним роком загострюється, є ресурсна проблема. Різко зменшуються такі види природних ресурсів, як продовольчі, мінеральні, просторові, рекреаційні. Нині головним завданням є визначення шляхів стабілізації зростання міст, вдосконалення господарств природної зони; збільшення площ «зеленої зони» міст (парки, сквери, насадження уздовж доріг).

Проблема забруднення міст автотранспортом повинна вирішуватися влаштуванням об'їзних доріг, переходом на екологічно чисте паливо, створенням шумозахисних бар'єрів. Необхідно вирішувати питання охорони зон водозаборів та водосховищ, контролювати стан повітряного та водного середовища; зменшувати всі види промислових забруднень, за рахунок введення нових безвідходних технологій та застосування оборотного водопостачання.

Найбільш опірними до антропогенного навантаження є ті міста в яких видозмінені ландшафти чергуються з природними територіями. Необхідно зберігати всі природні ділянки (яри, струмки, заболочені ділянки) непридатні для забудови, бо вони є важливими компонентами урбоекосистем, найбільш стійкими і такими що найдовше протистоять антропогенному навантаженню.

Зелені насадження не тільки поліпшують мікроклімату містах, очищають повітря, виконують рекреаційні функції, вони захищають будівлі і тротуари від перегрівання, поглинають шуми, створюють сприятливе середовище для проживання. Проблеми раціонального планування структури міст вирішує ландшафтна архітектура. Вона досліджує питання забудови міст з максимальним урахуванням екологічних чинників, збереженням і поширенням зелених зон, створенням сприятливих умов для праці та повноцінного життєзабезпечення людини. [8, с. 335-336]

Основними джерелами забруднення атмосфери міста є транспорт, енергетичні системи міста та промисловість.

У містах зосереджена основна маса транспортних засобів. Це вантажний, власний та громадський транспорт. Автотранспорт дає 70% усіх токсичних викидів в атмосферу. В Україні зареєстровано більше 1 млн. вантажних автомобілей та близько 3 млн. легкових. Частка автотранспортного забруднення атмосфери в загальній їх кількості становить в Ужгороді - 91%, Ялті, Полтаві - 88%, Львові - 79%, Києві - 75%. За останній час в міському повітрі виріс об'єм оксидів вуглецю, вуглеводнів, оксидів азоту, сажі. Але найбільшу небезпеку окрім оксидів азоту становлять сірчані та свинцеві сполуки, їх вміст у міському повітрі значною мірою зріс. Міста не пристосовані до такої кількості автотранспорту. Довжина пробігу без зупинок між світлофорами становить лише 400-600 м, внаслідок чого середня швидкість руху вдень в центрі міста (зокрема, Києва) і на великих автошляхах знижується до 12-20 км/год, а це збільшує витрати палива в 3-4 рази. Відповідно збільшуються й викиди. Автотранспорт також призводить до специфічних форм забруднення повітря. При русі стираються шини, і тисячі тон гуми у вигляді пилу потрапляють у повітря. Міський автомобільний транспорт не тільки забруднює повітря продуктами згорання палива, він сприяє зростанню надходження свинцю в навколишнє середовище. В Україні поки що використовують бензин із вмістом свинцю 0,36 г./л, тоді як в Англії, Німеччині та США - 0,013-0,15. [5]

Зниження якості атмосферного повітря небезпечне для здоров'я міських мешканців. Людина за добу вживає в середньому 25 кг повітря. Навіть, якщо відносний вміст забруднювачів в повітрі незначний, їх сумарна кількість, яка потрапляє в організм людини при диханні, може виявитись токсичною. Найбільш поширеною шкідливою домішкою повітряного середовища є чадний газ. Надмірна кількість цього газу в повітрі призводить до швидкої втомлюваності людини, головного болю, запаморочення, ослаблення пам'яті, порушення діяльності серцево-судинної та інших систем організму.

Міста - основні споживачі енергії. Місто споживає енергію у різних формах. Досить широко використовується викопне паливо - кам'яне вугілля, нафтопродукти та природний газ. Це вже само по собі визначає забруднення міст продуктами згорання. До житлових будинків та виробничих приміщень енергія потрапляє у формі електрики, газу, парового опалення.

Зниження якості атмосферного повітря небезпечне для здоров'я міських мешканців. Людина за добу вживає в середньому 25 кг повітря. Навіть, якщо відносний вміст забруднювачів в повітрі незначний, їх сумарна кількість, яка потрапляє в організм людини при диханні, може виявитись токсичною. Найбільш поширеною шкідливою домішкою повітряного середовища є чадний газ. Надмірна кількість цього газу в повітрі призводить до швидкої втомлюваності людини, головного болю, запаморочення, ослаблення пам'яті, порушення діяльності серцево-судинної та інших систем організму. [6]

1.1.1 Забруднення міських приміщень

Специфіка проживання в місті веде до того, що люди 80-95% свого часу проводять в приміщеннях (житлові будинки, метро, службові приміщення). Одним з показників якості міського життя є повітря приміщень. Згідно з оцінкою Агентства з охорони навколишнього середовища США, повітря всередині міських приміщень забруднено у 100 разів більше, ніж зовні.

Токсичні матеріали приміщень - олійні фарби і розчинники, килимовий клей, меблевий лак, із яких виділяються бензол, толуол та інші речовини.

Причини забруднення приміщень:

· забруднення від спалювання вугілля та деревини в камінах;

· не вентильовані гази від газових плит та водонагрівачів;

· аерозолі;

· очисники, що містять хлор або аміак;

· лакові та воскові покриття для підлог;

· зволожувачі повітря;

· розпилювачі проти комах (інсектициди);

· дим від цигарок;

Заходи щодо поліпшення якості повітря в приміщеннях:

· ефективний засіб проти токсинів - домашні рослини;

· замість освіжувачів повітря використовувати оцет, наливши його в тарілку і поставити на 1-2 години в кімнаті; в закритих невеликих приміщення (холодильники, туалет) поставити відкриту коробку з харчовою содою; внести в кімнату свіжу гілку ялини або сосни;

· замість підбілювачів використовувати харчову соду або буру;

· робити регулярне вологе прибирання приміщення, а також провітрювання;

· не залишати відкритими пляшки з миючими та дезінфікуючими засобами.

1.1.2 Забруднення питної води в містах

Питна вода - найважливіший фактор здоров'я людини. В крани міських квартир питна вода потрапляє з річок, водосховищ, озер, з підземних глибин. Найчистіша - підземна (особливо глибинна, артезіанська) вода. Але для великих міст цієї води не вистачає.

За даними ВООЗ, вода може містити 13 тисяч токсичних речовин, водою передається до 80% усіх захворювань, від яких у світі щорічно вмирає 25 млн. осіб. У реальних умовах вода містить органічні й мінеральні сполуки, мікро- і макроелементи, гази, колоїдні частинки та живі мікроорганізми. Основні ком-поненти питної води незмінні - гідрокарбонаті, сульфатні та солі кальцію, магнію та натрію. З мінералів у воді є кремній, фтор, стронцій, цинк, з макроелементів - залізо і калій. Вміст цих речовин не повинен перевищувати ГДК.

Щоб природна вода була придатна для вживання, вона проходить декілька стадій очищення та знезараження на водопровідних станціях. Способи очищення забруднених вод можна об'єднати в такі групи: механічні, фізичні, фізико-механічні, фізико-хімнічні; біологічні, комплексні.

Після визначених методів очищення у воді можуть знаходитись різноманітні віруси та бактерії (дизентерійні бактерії, холерний вібріон, збудники черевного тифу, вірус поліомієліту, вірус гепатиту та ін.). Знешкодити мікроорганізми, які залишились, можна чотирма способами:

· термічно (скип'ятити);

· за допомогою сильних окисників (наприклад, хлору, озону, марганцевого калію);

· впливом іонів благородних металів (зазвичай використовується срібло);

· фізичними методами (за допомогою ультрафіолетових променяів або ультразвуку).

Проблема забезпечення населення України якісною питною водою з кожним роком ускладнюється, стає більш гострою. Склалася ситуація, коли практично всі поверхневі, а в окремих регіонах і підземні води за рівнем забруднення не відповідають вимогам стандарту до джерел водопостачання. Питна вода стає активним чинником шкідливого впливу на здоров'я і першопричин виникнення багатьох небезпечних масових інфекційних захворювань, зокрема вірусного гепатиту А. Внаслідок хлорування в питній воді утворюються хлорорганічні сполуки, наприклад, кількість хлороформу перевищує в 1,5-2 рази норми, рекомендовані ВООЗ. Окрім того, в питну воду можуть потрапити інші токсичні речовини: іони важких металів, сполуки фосфору і сірки, пестициди, нітрати, нітрити. Про недостатню ефективність існуючої технології очистки води свідчить високий рівень захворюваності населення кишковими інфекціями. Взагалі ж на сьогодні відомо близько 100 хвороб, які «дарує» нам питна вода.

Яку ж воду треба пити, щоб бути здоровим? Одні спеціалісти радять пити воду кип'ячену та відстояну, інші наполягають на воді «срібній», через Те що срібло вбиває мікроорганізми. Але срібло - це метал, який здатний накопичуватись в організмі людини, зокрема, в нирках. Сьогодні можна сказати, що «срібна» вода є лікувальним засобом, який може допомогти при лікуванні деяких хвороб тільки у випадку її вживання в певних дозах і нетривалий час. Як альтернативу питній воді використовувати її просто недопустимо.

Згідно з розпорядженням Київської міської держадміністрації, в місті збудовано та введено в експлуатацію 25 павільйонів бюветної роздачі артезіанської води. Вода в них чиста, доброякісна, радіонукліди та важкі метали на таку глибину не потрапили. Але приблизно в 66% свердловин вода містить підвищену кількість заліза, марганцю, сірководню, сульфідів, сульфатів, хлоридів, карбонатів та інших домішок, що звичайно вимагає додаткового очищення цієї води. Нерідко артезіанська вода не відповідає вимогам щодо бактеріологічних показників. Наслідком неконтрольованого й довгострокового використання таких вод як питних можуть бути різні захворювання у людей - отруєння важкими металами, нітратами та ін. Як правило, артезіанська вода є умовно питною й може служити лише додатковим джерелом водопостачання.

У торговельних закладах можна придбати різноманітні індивідуальні та колективні фільтри для водопровідної води, але лише деякі з них здатні зробити воду максимально безпечною. Універсальних фільтрів, здатних повністю очистити воду від усіх шкідливих домішок, просто не існує. Але в наш час фільтри стали предметом першої необхідності.

1.2 Шумове, вібраційне та електромагнітне забруднення міст

Для мешканців міста шум - справа звичайна. Досить часто людина навіть не замислюється над його протиприродністю. В будь-якому регіоні міста шумить автотранспорт, гуркоче трамвай, з певним шумом працює підприємством, поблизу літають з аеродрому літаки. В квартирах шумлять холодильники і пральні машини, в під'їздах - ліфти. Цей перелік можна продовжити. Якщо шуму так багато в нашому житті, може здатися, що він не шкідливий. Однак за своїм впливом на організм людини шум більше шкідливий, ніж хімічне забруднення. За останні 30 років у всіх великих містах шум збільшився на 12-15 дБ, а суб'єктивна гучність виросла в 3-4 рази.

Шум знизив продуктивність праці на 15-20%, суттєво підвищив ріст захворюваності. Експерти вважають, що у великих містах шум скорочує життя людини на 8-12 років.

Частота захворювань серцево-судинної системи у людей, які живуть у зашумлених районах, у кілька разів вища, а ішемічна хвороба-серця у них трапляється утричі частіше. Зростає також загальна захворюваність.

Особливо вражає вплив шуму міських жителів. Якщо на 100 тисяч сільських мешканців припадає 20-30 тих, хто погано чує, то в містах ця цифра виростає в 5 разів. За даними статистики, жителі великих міст втрачають гостроту слуху вже з 30 років (в нормі - в 2 рази пізніше). Під впливом шуму погіршується сон та сприйнятливість до навчання. Діти стають більш агресивними та вередливими.

Для позначення комплексного впливу шуму на людину медики ввели термін - «шумова хвороба». Симптомами цієї хвороби є головний біль, нудота, дратівливість, які досить часто супроводжуються тимчасовим зниженням слуху. До шумової хвороби схильні більшість мешканців великих міст, які постійно отримують шумові навантаження. Наприклад, нормативні рівні звуку в дБ для мешканців житлових кварталів повинні становити 55 вдень і 45 вночі. Однак різні джерела техногенного шуму вносять вагомий внесок у звукове середовище міста. У сучасних міських районах зі значним рухом транспорту рівень шуму близький до небезпечної межі у 80 дБ.

Шум діє на організм людини не тільки прямо й опосередковано. Шум має й інші можливості впливу. Так, у міських умовах тривалість Життя дерев коротша, ніж у сільській місцевості. Головною причиною цього є вплив інтенсивного шуму. При дії шуму в 100 дБ рослини виживають 10 днів. При цьому швидко гинуть квіти і уповільнюється ріст рослин.

Отже, шум шкідливий, але чи можна зменшити його вплив на живі організми, включаючи людину. Виявляється, можливо, і таких заходів багато. Насамперед, необхідно суворо дотримуватись чинних нормативів. На сьогодні на вулицях великих міст шум не спускається нижче 80 дБ. Для того, щоб зменшити цей рівень, докладаються значні зусилля, насамперед, з удосконалення самої техніки. Конструктори працюють над малошумними двигунами й транспортними засобами, житлові забудови віддаляють від вуличних магістралей, останні відокремлюють від будинків бетонними екранами, поліпшують покриття.

Ефективним заходом боротьби з шумом в містах є озеленення. Дерева, які посаджені близько одне від одного, оточені густими кущами, значно знижують рівень техногенного шуму і покращують міське середовище.

Поради щодо зменшення шуму в квартирі:

· відрегулюйте в найбільш сприятливому для вас режимі гучність дзвінка вхідних дверей та телефону;

· для звукоізоляції стін використовуйте гіпсокартонні плити або спеціальні прокладки з натуральної пробки під лінолеум, килимове покриття або паркет;

· щоб двері не скрипіли змажте їх машинним маслом, щоб не грюкали прибийте до косяка смужку тонкої гуми;

· замініть двері у ванну кімнату на пластикові або дерев'яні, які герметично закриваються;

· коли на кухні відкритий кран або працює витяжка, не вмикайте там телевізор;

· привчайте домочадців щільніше прикривати двері у свої кімнати, не вмикати телевізор та магнітофон на повну гучність;

До негативних фізичних чинників міста належить також вібрація. Джерелами вібрації в містах є: рейковий транспорт, автомобільний транспорт, будівельна техніка, промислові установки тощо.

Несприятливо впливають на організм людини і електромагнітні випромінювання промислової частоти (50 герц) та частот радіохвильового діапазону. В помешканнях електромагнітні поля створюють: радіоапаратура, телевізори, холодильники тощо, що становить певну небезпеку.

Якщо поруч знаходиться постійне джерело електромагнітного випромінювання, яке працює на аналогічній (чи є кратною) частоті, що може призвести до збільшення або зменшення нормальної частоти роботи людського органа, то наслідком цього можуть бути головний біль, порушення сну, перевтома, навіть загроза виникнення стенокардії. Найбільш небезпечним випромінювання є, коли людина (а особливо дитина) спить.

Безперечно, обійтися без електропобутових приладів неможливо, та й не потрібно. Головне - дотримуватись певних правил:

· у спальні не варто встановлювати комп'ютер, «базу» для радіотелефону, а також вмикати на ніч пристроїв для підзарядки батарейок та акумуляторів;

· телевізор, музичний центр, відеомагнітофон на ніч треба вимикати з електромережі;

· електронний будильник не повинен стояти в головах;

· потужність мікрохвильових печей може змінюватись, тому час від часу треба звертатись до майстра, щоб контролювати рівень випромінювання.

2. Небезпеки, пов'язані з експлуатацією житлового фонду

Основним завданням планування і благоустрою населених пунктів є створення найбільш сприятливих умов для життя, предметної діяльності та культурного відпочинку людей.

Проектування населених міст здійснюється після узгодження соціально-економічних, архітектурно-будівельних, санітарно-гігієнічних і інженерно-технічних вимог до стану житлового фонду на найближчу перспективу (25-50 р.).

При плануванні населених пунктів враховують вимоги щодо найбільш сприятливого розташування на території комплексу житлових і громадських будівель, виробничих і господарських підприємств, місць відпочинку.

З точки зору безпеки життєдіяльності основною вимогою, до будівель, є їх міцність, надійність, вогнестійкість в умовах надзвичайних ситуацій. Міцність та стійкість будівлі забезпечується міцністю основних конструктивних елементів та з'єднань між собою, що забезпечує їх просторову жорсткість.

Небезпечними чинниками в будівлях, що можуть призводити до небажаних наслідків є обладнання їх ліфтами та сміттєпроводами. Ствол сміттєпроводу повинен бути повітронепроникненним, звукоізольованим будівельними конструкціями від житлових приміщень. Сміттєприймальні камери обладнуються самостійними входами, ізольованими від входу у будівлю глухими стінами, протипожежними перегородками та перекриттями.

Машинне відділення ліфтів забороняється розміщувати безпосередньо над житловими кімнатами або суміжно з ними. Шахти ліфтів не повинні щільно прилягати до стін квартир.

Для запобігання падіння з висоти, на дахах будівель висотою понад 10 м необхідно по периметру влаштовувати огородженні.

Для обміну повітря в житлових приміщеннях обладнують природну вентиляцію через витяжні канали кухонь, вбиралень та ванн. При влаштуванні житлової вентиляції для відводу повітря із квартир не дозволяється підключати до неї вентиляцію об'єктів іншого призначення, вбудованих в житлові будинки. Вентиляція таких об'єктів повинна бути автономною.

У житлових будинках повинні створюватися найбільш зручні та здорові умови для життєдіяльності людини. Особливе значення для життєдіяльності людини має інсоляція житлових приміщень. Достатнє і правильно влаштоване освітлення приміщень сонячним світлом визначає їх якість. Коли сонячного опромінення житлових приміщень північної орієнтації недостатньо, або є його надлишок у південному напрямку створюються несприятливі або навіть шкідливі умови для життєдіяльності людини. Тому при проектуванні будівель, при забудові вулиць необхідно передбачувати таку орієнтацію за сторонами світу (меридіональну, екваторіальну, діагональну) при якій кожна квартира мала б необхідну кількість сонячного світла. Нормами проектування житлових будівель (БНІП 2.08.01-85) забороняється проектувати квартири таким чином, щоб усі вікна приміщення виходили на одну сторону горизонту, бо природне освітлення має великий вплив на безпеку життєдіяльності.

При південній орієнтації вікон для покращення мікроклімату житлових приміщень необхідно використовувати різноманітні сонцезахисні влаштування - козирки, жалюзі, вертикальні щитки.

Велике значення для життєдіяльності населення має санітарно-гігієнічний тепловий режим квартир, наявність тамбурів, скорочення периметру зовнішніх стін і таке інше, тому в перших та цокольних поверхах житлових будівель дозволяється розміщувати приміщення підприємств торгівлі, громадського харчування та побутового обслуговування населення, що пов'язані з нетривалим перебуванням в них людей.

Забороняється влаштовувати в житлових будинках приміщення громадського харчування з числом посадочних місць понад 50 чоловік і домових кухонь потужністю понад 500 обідів протягом дня або магазинів сумарною торгівельною площею понад 1000 м². Будь-які приміщення громадського призначення повинні мати евакуаційні виходи, ізольовані від жилої частини будівель.

Щоб не спричиняти мешканцям небезпеки завантаження і розвантаження підприємств торгівлі і громадського харчування товарами і продуктами має здійснюватися з торцової частини житлових будівель, де немає вікон або з спеціальних розвантажувальних приміщень з під'їздами до них зі сторони вулиці.

Спеціалізовані магазини торгівлею будівельними матеріалами, хімічними або вибухонебезпечними речовинами забороняється влаштовувати в житлових будівлях тому, що експлуатація їх може спричинити забруднення території, повітря житлової забудови або іншу небезпеку для життєдіяльності людей.

Таким чином є надія нате, що процеси реформування, які відбуваються в суспільстві, мають суттєво вплинути на покращення стану існуючого житлового фонду і того, що будується чи буде проектуватися. Щоб прискорити у будівельній галузі позитивні зміни спрямовані на зменшення в умовах проживання захворювань, травматизму і аварій в Україні, прийнято «Закон про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення». [8, с. 336-341]

3. Небезпеки середовища проживання

Середовище проживання чинить потужний вплив на людину, формує її особистість, характер, поведінку та стан здоров'я. Його вплив на генофонд населення, на здоров'я можна порівняти з їжею і водою, що у значній мірі визначає рівень життя, діяльність, старіння та смерть людини. Якщо всі чинники здоров'я неінфекційної природи прийняти за 100%, то 50% припадає на спосіб життя, 20% - на спадковість, генетичні чинники, 19% на навколишнє середовище, 9% на стан медицини і охорони здоров'я і 2% на всі інші чинники. За образним виразом норвезьких вчених житло є «другою шкірою людини».

Враховуючи важливу роль середовища проживання у визначенні здоров'я людини, з загальної гігієни виділена комунальна гігієна, що займається проблемою здорового житла.

Більшість жителів міста від 70% до 90% свого життя (до 20 годин на добу) проводять в умовах побуту чи виробництва, оточені цегляними, бетонними або кам'яними стінами і вважають, що дім повинен служити надійним захистом людині від шкідливих чинників.

Однак, встановлено, що причиною поганого самопочуття і багатьох психосоматичних, онкологічних і спадкових захворювань людини може стати власне житло.

Середовище існування людини чітко розподіляється на зовнішнє (поза домом) і внутрішнє (в приміщеннях житла). Вони тісно взаємопов'язані шляхом обміну речовинами, енергією і інформацією. В наш час в житлових домах і на виробництві в основному контролюються лише параметри температури, вологості та освітленості, інші чинники середовища проживання не враховуються і мало досліджуються. Сюди відноситься вплив на людину природних і штучних електромагнітних полів, конструкція будівель і рівень їх радіоактивності, внутрішній декор, якість житла, водопостачання і надходження в нього повітря.

Навіть за умов, що житло відповідає основним вимогам санітарно-гігієнічного законодавства, воно здатне принести ураження біологічній природі людини. В сучасному житлі, а також виробничих приміщеннях можна виділити три основні групи уражаючих чинників:

1) фізичні чинники - радіоактивне випромінювання будівельних матеріалів, радон, електромагнітне випромінювання, шуми і ін.;

2) хімічні чинники - гази, токсичні речовини, що утворюються внаслідок деструкції полімерних, лакофарбувальних і інших будівельних матеріалів;

3) біологічні чинники - мікроорганізми, алергени тваринного і рослинного походження, віруси, кліщі, що знаходяться в хатньому пилу, різні комахи і таке інше.

Враховуючи велику кількість часу, що проводить людина у власному домі, сумарна дія фізичних, хімічних, біологічних чинників житла становить велике навантаження та загрозу для здоров'я.

Серед уражаючих чинників дому виділяють мутагени, канцерогени і геномодулятори. Перші два види чинників уражають структуру генів і викликають різні спадкові захворювання, в тому числі і рак. Третій вид чинників змінює функції генів, обумовлює появу не спадкових психосоматичних захворювань. Всі вони прискорюють процес природного старіння організму.

В повітрі житла можуть знаходитись всі три види уражаючих чинників, що мають фізичну, хімічну або біологічну природу. Повітря є головним джерелом уражаючих чинників житла. Стало відомо, що матеріали і обладнання житла мають небезпечні для здоров'я речовини. Наприклад, на фільтр побутового кондиціонера осідають спори грибів і бактерії, де у сприятливих умовах поступово розмножуються. Якщо своєчасно не чистити всі системи кондиціонера, то мікроби із струменем повітря будуть розпилюватися по всьому об'єму кімнати. Люди, що знаходяться в такій кімнаті, без видимих причин можуть захворіти хворобою, що буде мати ознаки запалення легенів (хвороба легіонерів).

Іншим можливим джерелом забруднення повітря в квартирі є відстійники в каналізаційно-водопровідній мережі. На перший погляд раковина, що знаходиться на кухні або у ванній кімнаті є простим пристроєм, через який вода змивається в каналізацію. Однак, цей пристрій є потенційним джерелом забруднення, у зігнутому коліні (відстійник) є водяна пробка, що перекриває надходження газів і шкідливого випаровування з каналізаційної мережі у житло. При відсутності цього пристрою, залах гнилих органічних і інших речовин, що скидаються в каналізацію надходив би у приміщення. Однак необхідно мати на увазі, що відстійник не тільки створює водяну пробку, що затримує неприємні запахи з каналізації, на його стінках осідають різні речовини і відходи кухонного виробництва. Тому з перебігом часу він заповнюється гниючим слизом, подібним до болотного мулу. Якщо відкрити пробку, то на стінках коліна можна побачити налипання шару мулової сірої маси і почути неприємний запах. Багато жителів міста взагалі нічого не знають про призначення відстійників і дуже мало людей досить регулярно їх чистить.

На чистоту повітря в приміщеннях впливають продукти життєдіяльності людей, тварин і рослин, що там знаходяться. Якщо ззовні повітря чисте, то регулярне сильне провітрювання кімнат повинно бути загальним правилом.

Особливо, це стосується тих житлових приміщень в яких приймальні камери сміттєпроводів знаходяться в кухні. В сміттєпровід щоденно викидаються різні побутові відходи, частина яких осідає на стінках, створюючи умови для розмноження мікробів і бактеріального забруднення квартир, чому сприяє сильна тяга повітря у сміттєпроводах.

В домах і квартирах побутовий пил є основним джерелом забруднення повітря. Він являє собою брудні частки, що в аерозольному стані знаходяться в повітрі. Ці частки добре видимі в затемненій кімнаті, коли тонкий промінь сонячного світла проходить через вікно. Пил осідає на стінах, підлозі і особливо на тих поверхнях, що мають статичний електричний заряд - лаковані і поліровані меблі, паласи і килими, бавовняні тканини, пластикові плитки і ін. Якщо врахувати те, що людина вдихує повітря зі швидкістю приблизно 3-4 м/сек, то легко уявити яка кількість пилу надходить і осідає в легенях людини за кожну хвилину, коли вона у стані спокою робить 16-18 вдихів.

Боротьба з пилом за допомогою пилосмоків, вологе прибирання, а також сильне провітрювання мають бути щоденними. Свіжість є важливим показником якості повітря, що впливає на баланс позитивних і від'ємних, тяжких і легких іонів у повітрі. Газові частки в іонізованому стані несуть позитивні або від'ємні заряди. Найбільш важливими для людини є від'ємні аероіони, що мають вільні електрони, які з легенів розносяться у всі клітини тіла. У позитивних іонів необхідних організму вільних електронів немає.

Після грози або у хвойному лісі за рахунок іонізації утворюється багато від'ємне заряджених аероіонів внаслідок чого в таких місцях легко дихається і відчувається аромат повітря особливо якщо порівняти його з повітрям біля працюючої автомашини.

Якість середовища в квартирах розташованих на перших поверхах залежить від санітарного стану підвальних приміщень де розташовані інженерні комунікації (труби газо-, тепло- і водопостачання, каналізація, кабельна електромережа і т. ін.). Приміщення перших поверхів відокремлені від підвалів бетонними плитами, стики яких не мають герметичності. Тому у квартири надходить повітря з специфічним запахом підвалів внаслідок корозії металоконструкцій, підвищеної вологості, гниття відходів життєдіяльності різних гризунів, комах, слизнів, хробаків і т.ін.

Особливу небезпеку для жителів перших поверхів і підвальних приміщень становить радіоактивний газ радон (Кп²²²), що у 7 разів важчий за повітря, тому накопичується в підвалах і нижніх поверхах будівель. Період напіврозпаду Кп²²² становить - 4,468 млн. Опромінення обумовлені радоном житла становлять 40% загальної дози опромінення населення і складають 5-15% загальної смертності від раку легенів.

Для того, щоб зменшити ризик отримання радонового опромінення, необхідно проводити захисні заходи - використовувати для підлоги спеціальні покриття, ретельно провітрювати приміщення. Активна вентиляція приміщення протягом 2-3 годин знижує концентрацію радону в 3-4 рази. [8, с. 341-345]

3.1 Вода

Вода є другим після повітря життєво необхідним елементом існування людини. Добова потреба міського жителя у воді для господарських і харчових потреб становить понад 150 л. Якщо вимоги до якості води для технічних і побутових потреб відносно невисокі і для них підходить звичайна водопровідна або колодязна вода, то для харчових і питних потреб необхідна особливо чиста вода.

В хімічно чистому вигляді води в природі не буває, тому що вона є універсальним розчинником практично всіх речовин в рідкому, твердому та газоподібному стані. В недалекому минулому людина пила чисту воду безпосередньо з природних джерел (річка, струмок, озеро). В наш час великою проблемою в окремих регіонах є питна вода, що забруднена продуктами «технічного прогресу».

Різноманітні речовини, наприклад, добрива, нітрати, пестициди і інші сполуки, що використовує сільське господарство попадають з полів у воду, незважаючи на систему очистки міської води. Небезпека нітратів полягає в тому, що надходячи в організм, вони вступають в контакт з гемоглобіном крові, переходять у нітрозам-іни, що веде до розвитку шлункових захворювань (рак), прискореного старіння і передчасної смерті.

Основні показники якості питної води регламентуються ГОС-Тами (ГОСТ 2874-82 «Вода питна»). Однак, історія використання питної води знає безліч випадків масових інфекційних захворювань з фатальними наслідками.

Для очищення води використовується хлор і озон, які крім основного призначення - обеззаражування вступають у фізико-хімічну взаємодію з розчиненими у воді гуміновими кислотами, нафтопродуктами, миючими речовинами, пестицидами і ін. При цьому утворюються шкідливі та отруйні речовини типу хлорфос-форазоторганіки, а також понад 100 діоксинових сполук. Ці речовини у питній воді хоч і в невеликих концентраціях є хімічними мутагенами і канцерогенами. Нині відомо понад 2000 таких сполук але офіційна теорія питної води в жодній країні світу про боротьбу з ними нічого не говорить. ВООЗ проблемам мутагенності та канцерогенності води останні роки стала приділяти підвищену увагу в зв'язку з зростанням онкологічних захворювань. За даними ВООЗ понад 80% всіх захворювань людей пов'язані з вживанням забрудненої мутагенної водопровідної води. Встановлено, що будь-яка ступінь мутагенності питної води є головною причиною таких тяжких захворювань, як рак, атеросклероз, склероз судин головного мозку і ін. Цю проблему потрібно вирішувати шляхом переходу на глибоководні запаси вод з артезіанських свердловин тому, що існуючі очисні споруди і технологія водопідготовки не справляється з завданням отримання питної води належної я кості. В побутових умовах для покращення якості водопровідної води нині використовується фільтрування різноманітними побутовими очисними пристроями («Роднічок», «Криничка») або фасована вода в бутилях з природних джерел. [8, с. 346]

Найбезпечніше в побуті людина почуває себе у своєму будинку, квартирі, на дозвіллі. Як кажуть британці, мій дім - моя фортеця. І загалом це справді так. А щоб почуватися не тільки безпечно, а й достатньою мірою комфортно, людина використовує у своїй домівці різноманітну техніку, яка, безперечно, полегшує їй життя.

Нинішній рівень технічного прогресу цілком достатній для того, щоб забезпечити автономне існування будь-якої людини упродовж тривалого часу без потреби спілкування із зовнішнім світом. Зокрема, у переважній більшості будинків є холодна і гаряча вода, світло, центральне опалення, холодильник, аудіо - та відеотехніка, телефон, туалет, сміттєпровід тощо. Поки що залишимо поза увагою те, що ці блага хтось забезпечує. Сприйматимемо це як належне. Одне слово, в оселі людина майже всім забезпечена.

Проте за певних обставин «фортеця» може виявитися вразливою.

Як вже зазначалося, надбання цивілізації несуть у собі не лише комфорт, а й певну небезпеку. Що ж загрожує безпеці людини в її власній оселі? [7]

3.2 Розташування меблів та обладнання

Велике значення для безпечності проживання в оселі має раціональне розташування в ній меблів і обладнання. Тут важлива не лише і не головне комфортність, а насамперед безпечність.

Меблі не повинні заважати пересуватися кімнатою. Інакше людина може спіткнутися, впасти і травмуватись. Принагідне зауважимо: вдома не варто виконувати самостійно роботу, що несе в собі підвищену небезпеку. Наприклад, ремонтувати електрообладнання, мити вікна чи фарбувати рами.

Доцільно нагадати, що над плитою (газовою чи електричною) не слід навішувати полиць, а тим більше зберігати там легкозаймисті предмети. Звичайне бажання щось дістати з полиці над плитою може закінчитися не лише опіками, а й пожежею і навіть смертю. [6]

4. Безпека життєдіяльності в умовах побуту

Науково-технічний прогрес суттєво змінив та покращив побут людини, але на жаль разом із благами приніс негативні наслідки, що призводять до зростання нещасних випадків. Проблема травматизму в умовах побуту набуває гостроти бо поведінка людини стає все більш непередбачуваною, аномальною та, навіть, іноді соціальне небезпечною внаслідок втрачання інстинкту самозбереження.

Суттєве покращення умов побуту призвело до величезного насичення житла побутовими приладами, не байдужими для нормального функціонування організму речовинами, продуктами неповного згоряння газу та інших небезпек.

Згідно з санітарним законодавством всі компоненти мікроклімату приміщень не повинні створювати різких коливань, виходити за межі фізіологічне допустимих норм, порушувати нормальні тепло відчуття та погіршувати здоров'я людини. Температура в житлових приміщеннях не повинна бути нижчою за 18°, в кутніх кімнатах 20°, а рухомість повітря не виходити за межі 0,1-0,15 м/сек. Підвищення вологості повітря погіршує стан здоров'я людини, загострює деякі хронічні захворювання. Вологість повітря в приміщеннях може підвищуватися внаслідок несправності систем тепло- і водопостачання, прання білизни чи нерегулярного провітрювання кімнат. В будинках з центральним опаленням відносна вологість повітря зимою різко падає. Дихати таким сухим повітрям не є корисним для здоров'я. Сухість слизових оболонок часто призводить до появи мікро тріщин або носових кровотеч. В зимовий період в квартирах (бетонних) з підвищеною сухістю повітря рекомендується встановлювати біля батарей відкриті посудини з водою. Підвищенню вологості сприяють кімнатні квіти, вологе прибирання та побутові зволожувачі повітря.

4.1 Освітлення

В умовах побуту велике значення має рівень та якість освітлення, що створює добре самопочуття та знімає зорову напругу і втому. Недостатнє природне та штучне освітлення житла сприяє виникненню зорової патології (економія електроенергії, використання лампочок малої потужності і ін.). Недостатнє освітлення житла знижує увагу, погіршує координацію руху, якість хатньої роботи та може стати причиною побутового травматизму. Низький рівень освітлення призводить до розвитку короткозорості, розладнання нервової системи та інших захворювань. Для більшості видів робіт найбільш оптимальним є природне освітлення, максимальному його використанню сприяє чистота віконного скла.

Сонячне світло необхідне для нормальної життєдіяльності, розвитку організму людини, для збереження здоров'я і високої працездатності. Недостатня кількість сонячного світла часто проявляється в порушенні фізіологічної рівноваги в організмі і розвитку патологічних явищ («ультрафіолетове голодання»).

Особливо страждають від нестачі сонячного світла діти, в організмі яких не виробляється вітамін D, що призводить до рахіту. Для житлових приміщень інсоляція є чинником, що виявляє сприятливу емоційну, психофізичну, антирахітну, імунологічну дію. підвищує опірність організму до несприятливих умов середовища проживання. Інсоляція виявляє також високу сануючу дію. прискорює процеси самоочищення, що відбуваються в повітрі.