Ергономічні основи організації робочого місця

Тема: Ергономічні основи організації робочого місця

1.Загальні ергономічні вимоги: робота, поза, конфігурація, спосіб розташування меблів, обладнання і органів управління. Робочі поверхні та простори. Зони досяжності моторного поля та їх параметри. Вимоги антропологічні та біологічні.

Нині організація та обладнання робочих місць працівників апарату управління, створення відповідних умов для їх праці набувають дедалі більшого значення. З кожним роком збільшується обсяг оброблювальної інформації, все більше застосовуються засоби механізації та автоматизації робіт, техніка стає більш складна, виникають нові професії тощо. Все це потребує певної організації робочих місць, їх планування, устаткування, створення оптимальних умов для праці.

Робочим місцем оператора є окремий кабінет чи частина загального приміщення, де здійснюється його трудова діяльність і маються необхідні засоби праці відповідно до змісту робіт, що виконуються.

Якщо оператор на своєму робочому місці приймає відвідувачів і своїх працівників з службових і особистих питань, одержує і передає конфіденційну інформацію, проводить наради і бесіди, то він повинен, як правило, займати окреме приміщення (кабінет чи офіс). Під кабінет рекомендуються кімнати прямокутної форми зі співвідношенням сторін від 1:1 до 1:1,5 (не більш 1:2), із природним освітленням. Мінімальна висота кімнати -- 3,25 м, а мінімальна ширина -- 2,5 м.

Площа кабінету визначається функціями менеджера, його положенням і може коливатися в межах від 12 до 40 м.

Однак ці загальні норми площі робочих місць службовців можуть служити лише орієнтиром при організації і плануванні робочих місць, тому що вони не враховують усієї розмаїтості умов праці різних професій, що служать. Тому набагато зручніше використовувати для визначення необхідної площі робочого місця в кожному конкретному випадку сумарний метод розрахунку, в якому окремо враховується площа кожної з перерахованих вище трьох частин робочого місця.

При такому методі підрахунку можна врахувати також необхідну площу для відвідувачів, а в деяких випадках для устаткування, використовуваного колективно. При використанні сумарного способу розрахунок ведеться відповідно до нормативів на окремі елементи робочого місця. Площа, яку займають меблі й обладнання, розрахувати просто: кожний із предметів устаткування має визначені габарити. Однак габарити ці встановлюються не довільно, вони підлеглі вимогам ергономіки, і насамперед антропометрії.

Людина, сидячи за робочим столом, кульманом чи пультом управління може охопити лише визначений робочий простір, обмежений відстанню його витягнутих рук. Цей простір називають максимальною робочою сферою досяжності, і складає воно 65-70 см у довжину (при витягнутих уперед руках) і 150-160 см у ширину (при розведених у сторони руках). Виходячи з цих вимірів, конструюються в даний час стандартні письмові столи для більшості службовців -- 750 х 1500 мм. Столи з більшою поверхнею (до 1000 х 2000 мм) призначаються для керівників, які проводять наради з одним -- трьома відвідувачами, що розташовуються за цим же столом.

Якщо робочу сферу менеджера потрібно ще збільшити, це досягається за рахунок повороту його на обертовому стільці вправо чи вліво. Відповідно до такої можливості конструюються напівкруглі пульти ЕОМ, диспетчерські пульти.

Робоче місце може знаходитися й у загальному приміщенні. Але тоді воно повинно мати більшу площу, ніж у підлеглих, і розташовуватися окремо від них. Для часткової зорової і звукової ізоляції можна використовувати шафи, збірно-розбірні екрани, боксові розділові перегородки, декоративні рослини, пересувні перегородки, що збираються зі стандартних елементів легкої конструкції, та інші підручні засоби. У ряді випадків робоче місце розміщають на узвишші, щоб менеджеру були видні робочі місця виконавців. Якщо в одному кабінеті розташовано два робочі місця, то між ними повинен бути прохід шириною не менше 100 см.

Кабінет рекомендується поділяти на три функціональні зони: робочу, нарад і відпочинку. Кожній з них повинна відповідати обстановка. У набір меблів робочої зони входять: двотумбовий стіл, підйомно-поворотне крісло, шафа для книг чи кабінетна стінка, стіл-приставка, бокс для документів, технічні засоби, які використовуються в процесі роботи. Бажано, щоб: письмовий стіл розташовувався перпендикулярно до вікна; світло з вікна падало ліворуч; письмовий стіл і крісло були вилучені від джерела тепла; вхідні двері знаходилися в полі зору. Меблі і технічні засоби треба розташовувати так, щоб можна було, не встаючи, дістати якнайбільше предметів.

Зона нарад у залежності від площі кабінету і звичайної чисельності учасників сполучається з робочою чи створюється як самостійна. У першому випадку стіл для нарад установлюється перпендикулярно до робочого столу, а з кожної його бічної сторони встановлюють не більше чотирьох стільців. У другому випадку в зоні нарад розмішають стіл для нарад, стільці для учасників, крісло для головуючого.

Зону відпочинку рекомендується розташовувати в частині кабінету, протилежній робочій зоні. її обладнують кріслами для відпочинку, журнальним столиком, телевізором, локальним освітленням. Меблі і все устаткування кабінету можуть бути різної конструкції, розмірів, форми і кольору. Але вони повинні відповідати санітарним нормам, розміщатися з урахуванням взаємозв'язків з підлеглими, послідовності робіт, що виконуються, бути підібраними зі смаком, забезпечувати комфортні умови праці, виключати втрати часу, зв'язані з нераціональним переміщенням. Елементи обстановки кабінету повинні відповідати антропометричним даним менеджера і співробітників. Оптимальною висотою робочої поверхні столу вважається: при зрості до 160 см -- 70 см, від 161 до 170 -- 72, від 171 до 180 -- 75, понад 180 -- 78 см. Оптимальна висота сидіння в стільців і крісел складає: при зрості 161 -- 170 см-45 см, 170-- 180 -- 47, понад 180 --49см.

Крісло повинне мати підйомно-поворотний механізм, напівтверду спинку і поручні. Поверхня меблів повинна бути твердою і гладкою. Матеріал покриття не повинен давати відблисків.

У даний час науково-дослідні і проектні організації розробили типові проекти організації робочих місць менеджерів і інших категорій фахівців. Проекти складаються звичайно за такими розділами: введення, зміст праці й інформаційні зв'язки, розташування робочого місця, його оснащення і планування, інформаційне обслуговування робочого місця; матеріально-господарське обслуговування; умови праці й естетичне оформлення; економічна ефективність від упровадження проекту. Типовий проект прив'язується до конкретного місця з урахуванням можливостей підприємства й особливостей роботи менеджера.

Робочі місця можуть бути оснащені засобами адміністративного зв'язку і сигналізації, складання, копіювання, збереження і пошуку текстових документів, виконання креслярських робіт і відображення аудіовізуальної інформації, обчислювальної техніки, іншими технічними засобами і пристроями, настільною оргтехнікою і канцелярськими пристосуваннями.

Найважливішим елементом устаткування робочого місця є засоби адміністративного зв'язку і сигналізації. До них відносяться телефонна апаратура, візуальні й акустичні засоби пошуку і виклику. Сучасне телефонне устаткування, крім традиційного телефонного апарату, може містити ряд спеціальних пристосувань -- автовідповідач, телефонний підсилювач, концентратори, автонабирач номера та ін.

Телефонна техніка для постійно удосконалюється. Робочі місця можуть обладнатися комутаторами оперативного (директорського) зв'язку. Усе ширше застосовуються радіотелефони. Для зв'язку керівників із секретарями й окремими працівниками використовуються гучномовні телефонні пристрої. Терміновий виклик менеджерів чи підлеглих можна здійснювати за допомогою безпровідних пошуково-викличних систем сигналізації.

У кабінетах секретарів вищого рівня може бути встановлена апаратура факсимільного зв'язку. Вона забезпечує повну автоматизацію процесів прийому і передачі інформації і діє цілодобово, тобто і при відсутності абонента. З її допомогою (використовуючи спеціальний пристрій, що кодує -- МОДЕМ) можна передавати будь-яку документальну інформацію (схеми, графіки, фотографії та ін.) з високою надійністю й оперативністю. Машинописний текст на листі стандартного формату А4 (297 х 210 мм) передається по факсу протягом 10-- 180 с.

До засобів складання і копіювання текстових документів відносяться комп'ютер, диктофон, машини й автомати, що пишуть. На друкарських машинах і автоматах менеджери, як правило, безпосередньо не працюють, але трапляються виключення. Найбільш перспективним засобом складання і копіювання текстових документів вважається персональна ЕОМ (ПЕОМ).Диктофон є різновидом магнітофона, призначеного для запису усного мовлення і його наступного відтворення для використання надалі. Його застосовують:

· для підготовки листів, розпоряджень, наказів, доповідей, довідок, доповідних і пояснювальних записок;

· запису заміток, нагадувань, резолюцій, указівок, запитів у процесі оперативної діяльності менеджера;

· фіксації пропозицій, думок і думок з метою запам'ятовування і подальшого передруку і використання;

· запису ходу нарад, збір, тексту виступів, доповідей, прийнятих рішень тощо.

Використання диктофонів приводить до значної економії часу -- до 20 %, підвищення продуктивності праці друкарки на 25-45%, збільшення обсягу робіт, що виконуються, на 40-50% у порівнянні з обсягами при ручному записі.

Як засоби збереження і пошуку документів, що знаходяться в кабінеті, можуть використовуватися:

· устаткування для картотек (адресних, контрольних і інших довідкових -- вертикальних, плоских, підвісних, поворотних, настільних, пересувних),

· бокси для документів, папки-реєстратори та ін.

Для виконання технічних операцій з обробки документів застосовують пристосування для скріплення і склеювання, ручні й електричні зшивачі.

У кабінетах, можуть знаходитися біля засобів для виконання креслярських робіт:

· креслярський верстат,

· пристосування,

· інструменти і пристрої для креслення.

Кабінети, у яких розглядаються проекти, проводяться наради з демонстрацією зображень, зафіксованих на фото- і кіноплівці, можуть оснащуватися засобами відображення аудіовізуальної інформації :

· екраном,

· проекційною апаратурою,

· планшетами для планування.

Робоче місце повинно бути укомплектоване також необхідними засобами настільної оргтехніки і канцелярських приладів. До них відносяться:

· картотечні шухляди,

· лотки для документів і канцприладдя,

· електронний годинник,

· мікрокалькулятор,

· лічильно-довідкові лінійки,

· різнобарвні рейтери,

· фломастери,

· лінійки,

· ножиці,

· стрічка, що склеює,

· скріпки,

· папір для заміток і записів,

· картки, зшивачі з затисками тощо.

Прогресивним напрямом удосконалення організації праці робітників різних категорій є створення автоматизованих робочих місць (АРМ) фахівців.

Робоче місце обладнується набором засобів збору, збереження і передачі інформації:

· дисплеєм,

· терміналом,

· копіювальною машиною,

· засобами зв'язку і швидкісним друком,

· інтерфейсним устаткуванням для включення терміналу в локальну мережу, що забезпечує вихід на спеціалізовані бази даних.

Технічні засоби АРМ не тільки збирають і зберігають інформацію, але й аналізують її, обробляють, класифікують, підготовляють проекти оптимальних рішень. У цілому АРМ полегшують працю, підвищують ефективність.

Повнота реалізації трудового і творчого потенціалу, працездатність, продуктивність праці, здоров'я і тривалість життя значною мірою залежать від виробничого середовища на робочому місці, тобто умов його праці.

Під умовами праці розуміється сукупність елементів виробничого середовища (хімічних, фізичних, біологічних) і власне трудового процесу (психофізіологічних), що роблять вплив на стан організму людини -- його здоров'я, працездатність, задоволеність працею, процес відтворення робочої сили й ефективність праці.

Стан умов праці на робочих місцях усіх працівників регулюється законодавчими актами, нормативами і стандартами. Наприклад, у Кодексі законів про працю України адміністрація підприємств, установ, організацій зобов'язана забезпечити здоров'я і безпечні умови праці. У Сніп 2.09.04-87 "Адміністративні і побутові будинки" зазначені вимоги до адміністративних будинків. Загальна площа будинків визначається за Сніп 2.09.02-85.

Специфіка праці обумовлює ряд особливостей у роботі зі створення сприятливих умов на їхніх робочих місцях. Основними елементами процесу оптимізації виробничого середовища для них є:

· розробка інтер'єру службових приміщень;

· забезпечення необхідного світлового режиму;

· всіляке усунення шуму;

· забезпечення необхідних параметрів повітрообміну, температури і вологості повітря.

Інтер'єр -- це архітектурне і художнє оформлення внутрішніх приміщень будинку. Робочі приміщення менеджерів якоюсь мірою є обличчям підприємств, організацій чи установ. По їхньому оформленню найчастіше судять про дане виробництво чи про надійність підприємців як партнерів за угодами. Крім того, вони впливають на продуктивність праці, оскільки працювати в красиво оформленому приміщенні приємніше і продуктивніше. Головна вимога до оформлення інтер'єру робочого місця -- це об'ємно-просторова єдність усіх його складових: планування й архітектурно-будівельного оформлення кімнати, робочих меблів, устаткування, іншого оснащення. Повинні враховуватися не тільки функціональні й ергономічні, але й психофізіологічні та естетичні вимоги.

Для інтер'єру важливе фарбування, оскільки існує визначена залежність між колірним оформленням середовища і зоровим стомленням. Різні кольори й у різних співвідношеннях неоднаково сприймаються оком і впливають на працю людини. Червоний, жовтогарячий і фіолетовий кольори діють збуджуюче, дратують і стомлюють. Зелений, голубий і близькі до них відтінки радують, заспокоюють. Чорний колір створює враження більшої ваги, чим білий.

Фарбування службових приміщень виконує три функції:

1. фізіологічну,

2. психологічну,

3. естетичну.

З урахуванням фізіологічної функції елементи інтер'єру потрібно фарбувати в такі кольори, що мають найбільший коефіцієнт відображення світла.

Знання психологічної функції кольору дозволяє знижувати несприятливі впливи навколишнього середовища на працю.

Наприклад, рівне, спокійне фарбування сприяє зосередженню уваги в роботі. Яскраві, підбадьорливі кольори доцільні при одноманітній роботі. Естетична функція кольору повинна враховуватися при прив'язці визначених колірних гам до конкретних архітектурних форм. Наприклад, за допомогою колірних рішень можна виправляти недоліки архітектури приміщення, прикрашати його.

З огляду на всі три функції фарбування елементів інтер'єру, стіни в кабінетах менеджерів рекомендується оклеювати шпалерою чи фарбувати в кольори, що сприятливо впливають на нервову систему: ясно-зелений, світло-бежевий, ясно-жовтий, колір слонової кістки чи голубий. Стелю краще фарбувати у світлі тони.

Важливим естетичним елементом службових кабінетів менеджерів є озеленення. Рослини в кімнатах, крім виконання декоративної функції, поліпшують склад повітря й очищають його, знижують нервове і зорове стомлення.

Забезпечення сприятливих кліматичних умов праці. Праця, пов'язана з передачею і переробкою великих масивів текстової, цифрової й графічної інформації, вимагає особливого режиму висвітлення. Заданими закордонних дослідників, за допомогою органів зору працівники управління одержують 83% інформації, тоді як через слух -- 11%, запах -- 3,5%, дотик-15%.

Раціональна освітленість робочого місця знижує стомлюваність і підвищує продуктивність праці.

Фізіологічним особливостям праці найбільшою мірою відповідає природне освітлення. Тому бажано, щоб кабінети менеджерів мали максимальну площу віконних прорізів. При орієнтації вікон на південну сторону на вікнах повинні бути світлорозсіюючі штори чи жалюзі.

Застосовуючи штучне освітлення, варто враховувати такі вимоги:

· достатність освітлення за рівнем і рівномірністю;

· правильний набір джерел;

· раціональний розподіл світла в приміщенні;

· відсутність прямих променів і відбитих відблисків;

· поєднання загальних і місцевих джерел світла.

Більш зручним вважається освітлення з використанням люмінесцентних ламп, їхнє світло близьке за спектром до сонячного. При їхньому використанні збільшується гострота зору, знижується стомлюваність, поліпшується настрій.

При однаковій з лампами накалювання витраті електроенергії вони забезпечують збільшення освітленості в 2-2,5 рази, що робить їх економічно вигідними. Але є й недоліки: миготіння, тріск стартерів.

Як джерела місцевого освітлення рекомендується застосовувати пересувні лампи, що повертаються, на гнучкому шлангу чи на спеціальних шарнірах. Потужність ламп повинна бути не менш 60 Вт. М'яке, несліпуче світло повинно падати на робоче місце ліворуч.

Несприятливий вплив на роботу роблять шумові перешкоди. Вони стомлюють центральну нервову систему, знижують увагу і працездатність. Нормальними умовами праці вважаються такі, при яких рівень шуму не перевищує 50 децибел. Для порівняння вкажемо, що в звичайній житловій кімнаті рівень шуму складає 40 децибел, у будинку на вулиці з напруженим рухом при закритому вікні -- 60, а при відкритому -- 70, у будинку біля аеропорту -- 100. Літак при зльоті утворить шум у 120 децибел.

Джерелами шуму на робочих місцях, особливо якщо вони знаходяться в загальних приміщеннях, можуть бути:

· робота устаткування в сусідніх виробничих підрозділах,

· робота управлінської техніки,

· процес обробки документів,

· пересування стільців,

· розмови,

· ляскіт дверей,

· зайві ходіння співробітників і відвідувачів,

· телефонні розмови.

Для зниження рівня шуму на робочих місцях проводяться заходи за двома напрямами:

· технічні: установка амортизаторів під управлінську техніку, усунення несправностей у меблях і устаткуванні, усунення ляскоту й оббивка дверей, пристрій звуковбирних ковпаків над телефонними апаратами, заміна звукової викличної сигналізації світловою, облицювання стін, стелі, підлог адміністративних приміщень звуковбирними матеріалами;

· організаційні: заборона голосних розмов у службових приміщеннях, оформлення попереджувальних написів, перепланування робочих місць, усунення непродуктивних ходінь співробітників по приміщенню, виділення спеціальних кімнат для прийому відвідувачів і телефонних розмов.

Самопочуття, а виходить, і ефективність його роботи багато в чому визначаються повітрообміном і температурно-вологим режимом на робочому місці. По силі впливу на продуктивність праці працівників розумової праці ці фактори стоять на другому місці після світлового режиму.

Робота людей у закритому приміщенні призводить до зниження вмісту кисню. Це викликає погіршення хімічного складу крові, що викликає сонливість, різко знижує продуктивність розумової' праці. Тому потрібно забезпечувати провітрювання приміщень. Повітря повинне бути чистим. Неприпустимі протяги. Необхідно з'ясувати також, наскільки надійно забезпечена ізоляція адміністративних приміщень від виробничих ділянок і технологічних процесів з несприятливими умовами праці -- загазованістю, високим вмістом у повітрі хімічних речовин.

Найбільш сприятливою температурою в приміщеннях вважається 22-23°С, а вологість -- порядку 40-60%. Розрахунки температури і кратності обміну повітря в адміністративно-конторських приміщеннях повинні відповідати Санітарним нормам проектування промислових підприємств (СН-245 -- 89) і Системі стандартів безпеки праці (ССБТ).

Спільне одночасне регулювання повітрообміну, вологості повітря і його температури являє собою кондиціонування. Воно набуває особливого значення в літню пору при підвищеній температурі, коли різко знижується працездатність. Розрахунки й дослідження показали ефективність установки кондиціонерів в адміністративних приміщеннях, незважаючи на їхню значну вартість і збільшення витрат на електроенергію.

2.Статичні та динамічні антропометричні ознаки, структура і конструкція робочого місця оператора. Робочі сидіння. Вимоги до робочих сидінь тривалого використання.

Проектування робочих місць, забезпечених відео терміналами, відноситься до числа найважливіших проблем ергономічного проектування в області обчислювальної техніки.

Робоче місце і взаємне розташування всіх його елементів повинне відповідати антропометричним, фізичним і психологічним вимогам. Велике значення має також характер роботи. Зокрема, при організації робочого місця програміста повинні бути дотриманий наступні основні умови:

· оптимальне розміщення устаткування, що входить до складу робочого місця;

· достатній робочий простір, що дозволяє здійснювати всі необхідні рухи і переміщення;

· необхідне природне і штучне освітлення для виконання поставлених задач;

· рівень акустичного шуму не повинен перевищувати допустимого значення.

· достатня вентиляція робочого місця;

Ергономічними аспектами проектування відео термінальних робочих місць, зокрема, є: висота робочої поверхні, розміри простору для ніг, вимоги до розташування документів на робочому місці ( наявність і розміри підставки для документів, можливість різного розміщення документів, відстань від очей користувача до екрану, документа, клавіатури і т.д.), характеристики робочого крісла, вимоги до поверхні робочого столу, регулювання робочого місця і його елементів.

Головними елементами робочого місця програміста є письмовий стіл і крісло. Основним робочим положенням є положення сидячи.

Робоча поза сидячи викликає мінімальне стомлення програміста. Раціональне планування робочого місця передбачає чіткий порядок і постійність розміщення предметів, засобів праці і документації. Те, що потрібен для виконання робіт частіше, розташоване в зоні легкої досяжності робочого простору.

Моторне поле - простір робочого місця, в якому можуть здійснюватися рухові дії людини.

Максимальна зона досяжності рук - це частина моторного поля робочого місця, обмеженого дугами, описуваними максимально витягнутими руками при русі їх в плечовому суглобі.

Оптимальна зона - частина моторного поля робочого місця, обмеженого дугами, описуваними предпліччями при русі в ліктьових суглобах з опорою в точці ліктя і з відносно нерухомим плечем.

Зони досяжності рук в горизонтальній площині.

а - зона максимальної досяжності;

би - зона досяжності пальців при витягнутій руці;

в - зона легкої досяжності долоні;

г - оптимальний простір для грубої ручної роботи;

д - оптимальний простір для тонкої ручної роботи.

Розглянемо оптимальне розміщення предметів праці і документації в зонах досяжності рук:

ДИСПЛЕЙ розміщується в зоні а (в центрі);

КЛАВІАТУРА - в зоні г/д;

СИСТЕМНИЙ БЛОК розміщується в зоні б (зліва);

ПРИНТЕР знаходиться в зоні а (справа);

ДОКУМЕНТАЦІЯ

в зоні легкої досяжності долоні - в (зліва) - література і документація, необхідна при роботі;

у висувних ящиках столу - література, невживана постійно.

При проектуванні письмового столу слід враховувати наступне:

· висота столу повинна бути вибраний з урахуванням можливості сидіти вільно, в зручній позі, при необхідності спираючись на підлокітники;

· нижня частина столу повинна бути сконструйований так, щоб програміст міг зручно сидіти, не був вимушений підтискати ноги;

· поверхня столу повинна володіти властивостями, що виключають появу відблисків в полі зору програміста;

· конструкція столу повинна передбачати наявність висувних ящиків (не менше 3 для зберігання документації, лістингів, канцелярських обладнань, особистих речей).

Висота робочої поверхні рекомендується в межах 680-760 мм Висота робочої поверхні, на яку встановлюється клавіатура, повинна бути 650 мм

Велике значення надається характеристикам робочого крісла. Так, рекомендується висота сидіння над рівнем підлоги повинна бути в межах 420-550 мм Поверхня сидіння рекомендується робити м'якою, передній край закруглюючим, а кут нахилу спинки робочого крісла - регульованим.

Необхідно передбачати при проектуванні можливість різного розміщення документів: збоку від відеотерміналу, між монітором і клавіатурою і т.п. Крім того, у випадках, коли відео термінал має низьку якість зображення, наприклад помітні мигтіння, відстань від очей до екрану роблять більше (близько 700 мм), ніж відстань від ока до документа (300-450 мм). Взагалі при високій якості зображення на відео терміналі відстань від очей користувача до екрану, документа і клавіатури може бути рівною.

Положення екрану визначається:

- відстанню прочитування (0.60 + 0.10 м);

- кутом прочитування, напрямом погляду на 20 нижче горизонталі до центру екрану, причому екран перпендикулярний цьому напряму.

Повинна передбачатися можливість регулювання екрану:

- по висоті +3 см;

- по нахилу від 10 до 20 щодо вертикалі;

- в лівому і правому напрямах.

Зоровий комфорт підкоряється двом основним вимогам:

- чіткості на екрані, клавіатурі і в документах;

- освітленості і рівномірності яскравості між навколишніми умовами і різними ділянками робочого місця;

Велике значення також надається правильній робочій позі користувача. При незручній робочій позі можуть з'явитися болі в м'язах, суглобах і сухожиллях. Вимоги до робочої пози користувача відеотерміналу наступні: шия не повинна бути нахилений більш ніж на 20 (між віссю "голова-шия і віссю тулуба), плечі повинні бути розслаблений, лікті - знаходитися під кутом 80 - 100, а передпліччя і грона рук - в горизонтальному положенні. Причина неправильної пози користувачів обумовлена наступними чинниками: немає доброї підставки для документів, клавіатура знаходиться дуже високо, а документи - дуже низько, нікуди покласти руки і кисті, недостатньо простір для ніг. В цілях подолання вказаних недоліків даються загальні рекомендації: краще пересувна клавіатура, ніж вбудована; повинні бути передбачений спеціальні пристосування для регулювання висоти столу, клавіатури, документів і екрану, а також підставка для рук.

Характеристики робочого місця, що використовується:

- висота робочої поверхні столу 750 мм;

- висота простору для ніг 650 мм;

- висота сидіння над рівнем підлоги 450 мм;

- поверхня сидіння м'яка із закруглюючи переднім краєм;

- передбачена можливість розміщення документів справа і зліва;

- відстань від ока до екрану 700 мм;

- відстань від ока до клавіатури 400 мм;

- відстань від ока до документів 500 мм;

- можливо регулювання екрану по висоті, по нахилу, в лівому і в правому напрямах;

Створення сприятливих умов праці і правильне естетичне оформлення робочих місць на виробництві має велике значення як для полегшення праці, так і для підвищення його привабливості, позитивно впливаючої на продуктивність праці. Забарвлення приміщень і меблів повинне сприяти створенню сприятливих умов для зорового сприйняття, гарного настрою. В службових приміщеннях, в яких виконується одноманітна розумова робота, що вимагає значної нервової напруги і великого зосередження, забарвлення повинне бути спокійних тонів - мало насичені відтінки холодного зеленого або голубого кольорів

При розробці оптимальних умов праці програміста необхідно враховувати освітленість, шум і мікроклімат.

Раціональне освітлення робочого місця є одним з найважливіших чинників, що впливають на ефективність трудової діяльності людини, застережливих травматизм і професійні захворювання. Правильно організоване освітлення створює сприятливі умови праці, підвищує працездатність і продуктивність праці. Освітлення на робочому місці програміста повинне бути таким, щоб працівник міг без напруги зору виконувати свою роботу. Стомлюваність органів зору залежить від ряду причин:

· недостатність освітленості;

· надмірна освітленість;

· неправильний напрям світла.

Недостатність освітлення приводить до напруги зір, ослабляє увагу, приводить до настання передчасної стомленості. Надмірно яскраве освітлення викликає засліплення, роздратування і різь в очах. Неправильний напрям світла на робочому місці може створювати різкі тіні, відблиски, дезорієнтувати працюючого. Всі ці причини можуть привести до нещасного випадку або профзахворювань, тому такий важливий правильний розрахунок освітленості.

Розрахунок освітленості робочого місця зводиться до вибору системи освітлення, визначенню необхідного числа світильників, їх типу і розміщення. Процес роботи програміста в таких умовах, коли природне освітлення недостатньо або відсутній. Виходячи з цього, розрахуємо параметри штучного освітлення.

Штучне освітлення виконується за допомогою електричних джерел світла двох видів: ламп розжарювання і люмінесцентних ламп. Використовуватимемо люмінесцентні лампи, які в порівнянні з лампами розжарювання мають істотні переваги:

· по спектральному складу світла вони близькі до денного, природного освітлення;

· володіють більш високим КПД (в 1.5-2 рази вище, ніж КПД ламп розжарювання);

· володіють підвищеною світовіддачею (в 3-4 рази вище, ніж у ламп розжарювання);

· більш тривалий термін служби.

Системи опалювання і системи кондиціонування слід встановлювати так, щоб ні тепле, ні холодне повітря не прямувало на людей. На виробництві рекомендується створювати динамічний клімат з певними перепадами показників. Температура повітря у поверхні підлоги і на рівні голови не повинна відрізнятися більш, ніж на 5 градусів. У виробничих приміщеннях крім природної вентиляції передбачають приточування-витяжну вентиляцію. Основним параметром, що визначає характеристики вентиляційної системи, є кратність обміну, тобто скільки разів на годину зміниться повітря в приміщенні.

Вентиляційна система складається з наступних елементів:

1. Камери приточування, до складу якої входять вентилятор з електродвигуном, калорифер для підігріву повітря в холодну пору року і жалюзна грати для регулювання об'єму повітря, що поступає;

2. Круглої сталевої витяжки завдовжки 1.5 м;

3. Розподільника повітря для подачі повітря в приміщення.

Література

. Розанов В.С., Рязанов А.В. Обеспечение оптимальных параметров воздушной среды в рабочей зоне. Учебное пособие. Москва, МИРЭА, 1989 г.

Экология и безопасность труда, Методические указания по дипломному проектированию. Москва, МИРЭА, 1990 г.

Охрана труда и окружающей среды, Методические указания по дипломному проектированию раздела. Москва, МИРЭА 1980 г.

Мотузко Ф.Я., "Охрана труда", Москва, Высшая школа 1989 г.

Самгин Э.Б., "Освещение рабочих мест", Москва, МИРЭА, 1989 г.

Под редакцией Павлова С.П., "Охрана труда в радио- и электронной промышленности", Москва, Энергия, 1979 г.

Зинченко В.П., Мунипов В.М., "Основы эргономики", Москва, МГУ, 1979 г.