Основи пожежної і вибухової безпеки виробництва

РЕФЕРАТ

Основи пожежної і вибухової безпеки виробництва

План

1. Категорії виробництва за вибухопожежною небезпекою

2. Первинні та автоматичні системи захисту від вибухів та пожеж

2.1 Загальні відомості

2.2 Дослідження надійності вуглекислотних засобів гасіння пожеж

2.3 Дослідження надійності порошкових засобів гасіння пожеж

2.4 Дослідження надійності хімічно-пінних засобів гасіння пожеж

3. Організація пожежного нагляду на Україні

1. Категорії виробництва за вибухопожежною небезпекою

Горіння відбувається за наявності горючої речовини, окислювача і джерела запалювання (таблиця 16).

Таблиця 16. Джерела запалювання та причини виникнення пожеж

Групи причин	Причини виникнення	Джерела запалювання
Необережність	У поводженні з: відкритим вогнем; ЛЗР та ГР; запалювальними зарядами і вибуховими речовинами; електроприладами; Під час паління. Внаслідок пустощів дітей.	фактори, які супроводжують вибух; тепло окислювальних реакцій; тепло від електроламп, телеприймачів, теплогенеруючого устаткування, опалювальних приладів; вогонь та іскри від сірників, багать, факелів, побутових електроприладів, піротехнічних виробів, непогашених тютюнових виробів.
Порушення вимог пожежної безпеки	Під час: конструювання та проектування; монтажу та налаштування; експлуатації; зберігання; транспортування.	фактори, які супроводжують вибух; тепло внаслідок хімічних реакцій; тепло від тертя чи іскри від удару; тепло мікробіологічних процесів; теплові прояви електроструму, розрядів природної електрики; тепло від розжарених тіл; частинки розплавленого металу механічного походження; відкрите полум'я; частинки сажі, полум'я залишків пального.

Горюча речовина - це речовина (матеріал, суміш, конструкція), яка здатна самостійно горіти після усунення джерела запалювання.

Окислювачем може бути не тільки кисень повітря, але й азотна кислота, пероксид натрію, бертолетова сіль, перхлорати тощо.

Процес горіння має багато складових та видів залежно від різних чинників:

повне горіння - відбувається за достатньої кількості окислювача;

неповне горіння - відбувається за недостатньої кількості окислювача, супроводжується утворенням горючих і токсичних продуктів;

дифузне горіння - відбувається в системах, де горюча речовина і повітря не перемішані і мають межі поділу, при цьому швидкість поширення полум'я становить кілька м/с;

кінетичне горіння - відбувається в однорідних горючих сумішах, швидкість горіння може досягати кількасот м/с і супроводжується вибухом;

вибухове горіння (вибух) - швидке перетворення речовин, яке супроводжується виділенням енергії та утворенням ударної хвилі.

До показників вибухопожежонебезпеки речовин і матеріалів належать: група горючості, t° спалаху, t° займання, t° самозаймання, межі запалювання, умови горіння тощо.

За горючістю речовини і матеріали поділяються на три групи:

- горючі - здатні до самозаймання, а також займання від джерел запалювання і самостійного горіння на віддалі від них;

- важко горючі - здатні до займання від джерел запалювання, але не здатні до горіння на відстані від них;

- негорючі - нездатні горіти у повітрі.

Спалахування - запалювання, яке супроводжується появою полум'я.

t° спалаху - найнижча температура горючої речовини, при якій над поверхнею цієї речовини утворюються пара або газ, здатні спалахнути від джерела запалювання.

За t° спалаху розрізняють:

- легкозаймисті речовини (ЛЗР) - здатні до спалаху при t° ? 61°С;

- горючі (спалимі) речовини - здатні до спалаху при t° > 61°С.

Залежно від характеристик речовин і матеріалів виділяють категорії вибухопожежної небезпеки приміщень:

Займання - початок горіння під дією джерела запалювання.

t° займання - найменша температура речовини, за якої вона виділяє пару або газ у таких обсягах, що виникає стійке горіння.

Самозапалювання - загоряння внаслідок самонагрівання під дією внутрішніх хімічних чи біологічних процесів або зовнішнього нагрівання.

Само-спалахування - самозапалювання, яке супроводжується появою полум'я.

Залежно від причин самозапалювання може бути:

- тепловим - зумовленим процесами окислення, розкладу та зовнішнього нагрівання;

- хімічним - зумовленим дією кисню, повітря, води, взаємодією різних речовин;

- мікробіологічним - зумовленим дією термофільних мікроорганізмів.

Таблиця 17. Категорії приміщень за вибухопожежною та пожежною небезпекою

Категорія	Характеристика речовин та матеріалів
А вибухопоже-жонебезпечна	Горючі гази, легкозаймисті рідини, речовини, матеріали, здатні до вибуху і горіння у разі взаємодії з водою, киснем повітря, один з одним. Надмірний тиск вибуху > 5 кПа.
Б вибухопоже-жонебезпечна	Горючий пил, волокна, легкозаймисті і горючі рідини, здатні утворювати пило-повітряні та пароповітряні суміші. Надмірний тиск вибуху > 5 кПа.
В пожежо-небезпечна	Горючі, важко горючі рідини, тверді горючі та важко горючі речовини та матеріали, здатні тільки горіти при взаємодії з водою, киснем, один з одним, якщо приміщення не належить до категорії А чи Б.
Г	Негорючі речовини, матеріали у гарячому, розжареному та розплавленому стані, під час обробки яких виділяються тепло, іскри та полум'я, горючі гази, рідини та тверді речовини, використовувані як паливо.
Д	Негорючі рідини і матеріали у холодному стані.

Межі запалювання - такі температури речовини, за яких насичені пара або газ утворюють концентрації, рівні межам поширення полум'я.

Таблиця 18. Типи та умови пожежі

Найменування	t, ?С
Тління	100 і більше
Окислюючий безполуменевий терморозклад	До 500
Безполуменевий піроліз	1000
Полуменеве горіння, яке розвивається	400 - 600
Полуменеве горіння, яке повністю розвинулося при повільному газообміні	600 - 1000
Розвинене полуменеве горіння при швидкому газообміні

Таблиця 19. Розподіл пожеж за характером горючих речовин і матеріалів

Класи	Підкласи
А - горіння твердих речовин	1 - горіння твердих речовин, яке супроводжується тлінням
	2 - горіння твердих речовин, яке не супроводжується тлінням
В - горіння рідин	1 - горіння рідких речовин, нерозчинних у воді, зріджувальних речовин
	2 - горіння водорозчинних речовин
С - горіння газів	горіння газоподібних речовин
D - горіння металів	1 - горіння легких металів
	2 - горіння лужних та інших подібних металів
	3 - горіння металовмісних сполук

Таблиця 20. Розподіл пожеж на групи та підгрупи за умовами газо- та теплообміну

Групи	Підгрупи	Газо-обмін	Теплообмін	Вид приміщення
Відкритий простір	а) локальні	Вільний	Конвекція, випромінювання	---
	б) розпо-всюджу-вані
	в) масові
В огорожах	а - відкриті	Обмеже-ний	Теплопередача, випромінювання	Висотою до 6 м (лікувальні, навчальні, адміністративні)
		Вільний	Конвекція, випромінювання	Висотою над 6 м (промислові, громадсько-видовищні)
	б - закриті	Обмеже-ний	Теплопередача, випромінювання	Із заскленими прорізами (житлові, громадські)
				Із дверними прорізами без засклення (склади, гаражі)
				Без віконних прорізів (підвали, холодильники, склади)

Згідно з ГОСТ 12.1.004 - 91 за потенційною небезпекою викликати пожежу, підсилювати небезпечні фактори пожежі, отруювати навколишнє середовище, впливати на людину шляхом безпосередньої дії або на відстані речовини та матеріали поділять на розряди.

Таблиця 21. Розряди речовин щодо пожежонебезпеки

Розряд	Характеристика	Умови зберігання
Безпечні	Негорючі речовини і матеріали в негорючій упаковці, які в умовах пожежі не виділяють небезпечних продуктів розкладу або окислення, не утворюють вибухових або горючих, отруйних їдких сумішей з іншими речовинами	У приміщеннях або на майданчиках будь-якого типу
Мало небезпечні	Горючі та важко горючі речовини і матеріали, які не належать до безпечних, а також негорючі речовини та матеріали в горючій упаковці	У складах усіх ступенів вогнестійкості (крім V)
Небезпечні	Горючі та негорючі речовини і матеріали з властивостями, прояв яких може спричинити вибух, пожежу, загибель, травмування, отруєння, опромінення, захворювання людей і тварин, пошкодження споруд, транспортних засобів	У складах І і ІІ ступенів вогнестійкості
Особливо небезпечні	Такі небезпечні речовини і матеріали, які не сумісні з речовинами і матеріалами однієї з ними категорії	В окремих складах І і ІІ ступенів вогнестійкості

2. Первинні та автоматичні системи захисту від вибухів та пожеж

2.1 Загальні відомості

У комплексі заходів протипожежного захисту важливе значення має правильний вибір раціональних способів та засобів гасіння пожеж згідно з БНіП 2.04.09 - 84.

Таблиця 22. Засоби гасіння пожежі

Процес	Умови	Засоби
Причини горіння	- охолодження горючої речовини до t° < t° спалаху; - зниження концентрації кисню в повітрі зони горіння; - припинення надходження пари або газів горючої речовини в зону горіння	- вода (у вигляді струменя, пари, розчину солей); - інертні гази (вуглекислота тощо); - хімічні засоби (піна, рідина); - порошкоподібні сухі суміші (пісок + флюс); - пожежні покривала з брезенту та азбесту.

Вода - найбільш дешева та поширена вогнегасна речовина. Це пояснюється:

- великою теплоємністю (теплота пароутворення 539 кал/г);

- високою термічною стійкістю (розкладається при t° > 1700°С);

- значним збільшенням об'єму під час пароутворення (з 1 л води утворюється 1700 л пари);

- охолодженням зони горіння.

Воду застосовують у вигляді:

- потужних струменів (гасять тверді горючі речовини, збивають полум'я, охолоджують поверхню);

- дощу (гасять тверді, волокнисті сипучі речовини, легкозаймисті, горючі рідини);

- водяної пари (гасять пожежі у приміщеннях об'ємом до 500 м3 , невеликі запалювання на відкритих установках);

- водних розчинів солей (гасять речовини, які погано змочуються водою - бавовна деревина, торф, - з додаванням піноутворювачів, сульфанолів, сульфонатів, змочувачів).

Водою не можна гасити:

- речовини, які не реагують з водою і виділяють горючі продукти реакцій (металевий натрій, калій, магній, карбід кальцію);

- метали, нагріті до t° > 1500°С, оскільки вода розкладається з виділенням гримучого газу.

Інертні гази (вуглекислота, азот, аргон та ін.) особливо доцільно застосовувати тоді, коли використання води може викликати вибух або поширення горіння, або ж пошкодження апаратури, обладнання, матеріальних цінностей.

Вуглекислота виконує охолоджувальну та ізолювальну функції. Азот як засіб гасіння використовують за методом розбавлення горючої речовини, для заповнення вільних об'ємів у посудинах над легкозаймистими речовинами з метою запобігання вибухів. Вуглекислоту та азот застосовують у порівняно невеликих приміщеннях під час гасіння горючих рідин та газів.

Для використання вуглекислоти необхідно врахувати її токсичність (параліч дихання і смерть при 10 % вмісту СО2 у повітрі), а також здатність відновлюватися лужноземельними металами (гасіння заборонено).

Піни для гасіння пожеж - це суміш газу з рідиною, яка екранує тепло зони горіння від поверхні речовини запобігає виходу горючої рідини в зону горіння, охолоджує зону горіння.

Хімічна піна утворюється в результаті такої реакції, за якої в рідкому середовищі утворюється будь-який газ. Наприклад піногенераторний порошок містить кислотну та лужну частину, екстракт солодкового кореня (для надання міцності плівкам пухирців). Під час змішування порошку з водою утворюється вуглекислий газ.

Повітряно-механічна піна утворюється під час механічного змішування повітря, води і поверхнево-активної речовини.

Піни з різними характеристиками використовуються для гасіння нафтопродуктів, твердих речовин та матеріалів, легкозаймистих і горючих речовин.

До сучасних вогнегасних порошків та сумішей належать:

- Порошок вогнегасний ПГС-М; ПГС-3; ПСБ-3М; ПГПМ; ПХК (ВЕКСОН-Д); ВЕКСОН-Д3; ВЕКСОН-АВС; ПИРАНТ-А;

- Заряд до повітряно-пінного вогнегасника ОВП;

- Вогнегасна суміш ОС-А1; ЕДЕЛЬВЕЙС; ОС-А2; ОС-5;

- Піноутворювач ФЛОТОН; загального призначення ПО-6ТС; цільового призначення ПО-6ЦП; ПО-6НП.

До первинних систем протипожежного захисту належать: пісок, відра, лопати, протипожежні покривала (кошми); внутрішні пожежні крани; вогнегасники.

Вони повинні розміщуватися на спеціальних стендах і мати червоне забарвлення.

Таблиця 23. Класифікація вогнегасників

Вогнегасники	Порошкові	Переносні	ОП-1, ОП-2, ОП-3, ОПУ-5, ОП-5, ОП-5(г), ОПУ-10, ОП-10, ОП-10 (г)
		Стаціонарні	ОП-50, ОП-100, ОПА-100
	Вуглекислотні	Переносні	ОУ-2,ОУ-3, ОУ-5, ОУ-8
		Стаціонарні	ОУ-10, ОУ-20, ОУ-40, ОУ-80
	Пінні	Хімічні	ОХП-10
		Повітряні	Переносні	ОВП-5, ОВП-10
			Стаціонарні	ОВП-50, ОВП-100
Генератори вогнегасного аерозолю	СОТ	СОТ-1, СОТ-3, СОТ-5
	АГС	АГС-2, АГС-2/4, АГС-3, АГС-5, АГС-6, АГС-7/1, АГС-7/2

2.2 Дослідження надійності вуглекислотних засобів гасіння пожеж

Вуглекислотні вогнегасники застосовують як правило для гасіння пожеж класу В та електроустаткування під напругою до 1000 В за умови обмеження наближення до струмопровідних частин на відстань не ближче 1 м.

Вогнегасники вуглекислотні ОУ-2, ОУ-5 мають сталевий балон з запірним вентилем. Балон заповнений вуглекислотою під тиском 7 МПа. Під час відкривання вентиля вуглекислота прямує у патрубок, де розширюється, охолоджується до -70°С, що спричиняє утворення снігоподібної речовини. Такі вогнегасники застосовують для гасіння невеликих пожеж, електрообладнання під напругою. Забороняється використовувати їх для гасіння спирту, ацетону, які розчиняють вуглекислоту, а також фотоплівки і целулоїду ,які горять без доступу повітря.

Для приведення до дії таких вогнегасників потрібно:

розтруб вогнегасника спрямувати на осередок пожежі (розтруб легко фіксується у зручній позиції для викидання вогнегасної речовини);

видалити запобіжну чеку;

натиснути на важіль керування клапаном, одночасно тримаючись за ручку;

розпочати викидання вогнегасної речовини на осередок пожежі.

Під час гасіння пожежі класу В розтруб вогнегасника має бути спрямованим в основу осередку пожежі, який знаходиться найближче до оператора. Не можна братися руками за розтруб, тому що температура снігоподібної вуглекислоти, яка викидається з нього, становить -78 оС.

Експлуатація та технічне обслуговування вогнегасників здійснюють відповідно до вимог, викладених у технічних паспортах заводів-виготовлювачів, а також у регламентах технічного обслуговування.

Огляд вогнегасників проводиться один раз на рік або у випадку їх використання для гасіння пожежі. Огляд включає перевірку наявності:

Інвентарних номерів за прийнятою системою нумерації;

Пломб на пристроях ручного пуску;

Бирок та маркування на корпусі;

Червоного сигнального забарвлення згідно з державними стандартами;

Запобіжних пристроїв для убезпечення на випадок перевищення тиску у корпусі понад допустимий;

Блокувальних пристроїв на зарядно-пускових пристроях для запобігання випадковому приведенню вогнегасників до дії від вібрацій, струшування, випадкового натискання на елементи керування;

Інформації на пожежних щитах та стендах, які знаходяться поза приміщеннями або в неопалюваних приміщеннях, у холодний період року про розміщення вогнегасників, які не призначені для експлуатації за мінусових температур.

Спеціальних кронштейнів для розміщення та оперативного виймання вогнегасників, які встановлюються на транспортних засобах.

Крім того, перевіряється вага вогнегасних речовин у вогнегаснику (як різниця між загальною вагою вогнегасника та вагою деталей).

Зарядження і перезарядження вогнегасників усіх типів виконуються відповідно до інструкцій з експлуатації. Вогнегасники, відправлені на перезарядження, повинні бути замінені від повідною кількістю заряджених вогнегасників.

Вогнегасники слід розміщувати у легкодоступних та помітних місцях, де виключається пряме потрапляння сонячних променів і безпосередній вплив опалювальних та нагрівальних приладів. Їх слід встановлювати у коридорах, біля входів або виходів з приміщень, а також у пожежонебезпечних місцях, безпосередньо на технологічному обладнанні, транспортних засобах.

2.3 Дослідження надійності порошкових засобів гасіння пожеж

Порошкові вогнегасники використовують для гасіння пожеж класів А (крім вогнегасника з порошком ПСБ-3), В і С та електроустановок під напругою до 1000 В. Вид матеріалів та речовин, горіння яких можна гасити, залежить від типу порошку.

Порошкові вогнегасники - ОП-1, ОП-5, ОП-10, - це поліетиленові балончики з фосфорно-амонійними солями або карбонатом натрію. Їх застосовують для гасіння магнію, алюмінію, лужних металів, металоорганічних сполук, а також тоді, коли заборонено гасіння водою, піною або вуглекислим газом.

Для приведення до дії вказаного вогнегасника потрібно:

видалити запобіжну чеку;

натиснути та відпустити кнопку, в результаті чого голка руйнує мембрану балона та газ - витискувач надходить через отвори в голівці та сифонну трубку в корпус вогнегасника, створюючи в ньому надлишковий тиск та виконуючи спускання вогнегасного порошку;

натиснути на важіль керування, при цьому відкривається клапан і вогнегасна речовина крізь сифонну трубку, рукав та насадок-розпилювач подається на вогнище пожежі.

Для припинення викидання вогнегасної речовини потрібно відпустити важіль.

Переміщення голки для руйнування мембрани балону з газом - витискувачем може здійснюватися в інших моделях вогнегасників не натисканням кнопки, а підійманням ручки.

Огляд вогнегасників проводиться аналогічно вищевказаному.

2.4 Дослідження надійності хімічно-пінних засобів гасіння пожеж

Хімічно-пінні вогнегасники призначені для гасіння твердих горючих матеріалів, горючих рідин, за виключенням тих, які взаємодіють з піною і вибухають або горять. Ці вогнегасники не можна використовувати для гасіння пожеж в електроустановках під напругою.

Пінний вогнегасник ОХП-10 має сталевий корпус, в якому міститься лужний розчин соди з лакричним екстрактом. Крім того, всередині є поліетиленова посудина з сумішшю сірчаної кислоти і сульфату заліза. Під час змішування кислотного і лужного розчинів утворюється піна. Довжина струменю піни - 6 м, час дії - 60 с. Такі вогнегасники застосовують для гасіння твердих речовин і легкозаймистих рідин з відкритою поверхнею. Оскільки піна електропровідна, забороняється гасити такими вогнегасниками електрообладнання, яке знаходиться під напругою.

Порядок приведення до дії хімічно-пінного вогнегасника такий:

піднести вогнегасник до вогнища;

прочистити сприск від бруду та пилу за допомогою спеціальної голки, яка прив'язана до ручки (в останніх моделях використовують пластмасову заглушку, відкручуванням якої звільняється сприск);

повернути важіль запуску на 180 вгору до кінця (при цьому підіймається шток та клапан відкриває отвір в стакані, де знаходиться кислотна частина);

перевернути вогнегасник догори дном, тримаючись однією рукою за ручку, а іншою - за нижню частину корпусу, потрясти вогнегасник, щоб прискорити змішування кислоти з лугом;

спрямувати струмінь піни, який виходить через сприск, на осередок пожежі.

Повітряно-пінні вогнегасники використовують для гасіння пожеж класів А і В, за виключенням лужних металів, речовин, які горять без доступу повітря, та електроустановок під напругою.

Для приведення вогнегасника до дії потрібно:

видалити пристрій, який запобігає випадковому приведенню до дії (висмикнути чеку);

натиснути та відпустити кнопку, в результаті чого голка руйнує мембрану балону та газ-витискувач подається в корпус вогнегасника і утворює в ньому надлишковий тиск;

підняти вогнегасник за ручку;

тримаючись однією рукою за рукав, спрямувати піногенератор у напрямку осередку пожежі;

натиснути на важіль керування клапаном і почати гасіння.

Огляд вогнегасників проводиться аналогічно до вищевказаного.

Таблиця 24. Рекомендації щодо обладнання приміщень переносними вогнегасниками

Категорія приміщення	Гранич-на захи-щувана площа, м2	Клас пожежі	Пінні, водяні вогнегас-ники, 10 л	Порошкові вогнегасники, л	Хладонові вогнегасни-ки, 2 (3) л	Вуглекислотні вогнегасники, л
				2	5	10		2 (3)	5 (8)
А, Б, В (горючі гази і рідини)	200	A	2++	-	2+	1++	-	-	-
		B	4+	-	2+	1++	4+	-	-
		C	-	-	2+	1++	4+	-	-
		D	-	-	2+	1++	-	-	-
В	400	A	2++	4+	2++	1+	-	-	2+
		D	-	-	2+	1++	-	-	-
Г	800	B	2+	-	2++	1+	-	-	-
		C	-	4+	2++	1+	-	-	-
Г,Д	1800	A	2++	4+	2++	1+	-	-	-
		D	-	-	2+	1+	-	-	-
Громадські приміщення	800	A	4++	8+	4++	2+	-	-	4+
		(E)	-	-	4++	2+	4+	4+	2++

Примітки: знаком ++ позначені вогнегасники, рекомендовані для обладнання об'єктів; знаком + позначені вогнегасники, використання яких дозволяється у разі відсутності рекомендованих вогнегасників та за наявності відповідного обґрунтування; знаком - позначені вогнегасники, які не допускаються до використання на даних об'єктах.

До автоматичних систем протипожежного захисту належать: електрична пожежна сигналізація; спринклерні установки; дренчерні установки.

Електрична пожежна сигналізація є надійним і швидким засобом повідомлення про пожежу. Вона може вмикатися вручну або автоматично.

Автоматичні оповісники є:

- плавкі (спаяні легкоплавким сплавом пружини під дією t° розходяться і замикають сигнальне коло);

- біметалеві (металеві пластинки під дією t° викривляються і замикають коло, але потім відновлюють початкову форму);

- термісторні (під дією t° знижується опір напівпровідникового шару, через який замикається коло електромагніта і вмикається сигналізація);

- фотоелектричні оповісники спрацьовують внаслідок затемнення димом світлового променя, спрямованого на випромінювач;

- іонізаційний оповісник спрацьовує внаслідок взаємодії диму з штучно іонізованим повітрям.

Спринклерні установки можуть бути водяні, повітряні та змішані. Вони складаються з системи труб, прокладених по стелі, які закінчуються спринклерними голівками. Голівки закриті легкоплавкими замками, які розраховані на спрацювання при t° 72, 93, 141 та 182°С.

Вода у водяні спринклери надходить з водогінної мережі. Важливою частиною такої установки є контрольно-сигнальний клапан, який пропускає воду в мережу, подає звуковий сигнал, контролює тиск води. Площа змочування одним спринклером становить від 9 до 12 м2, інтенсивність подачі води - 0,1 л/с на 1 м2.

Повітряні спринклери застосовують у неопалюваних приміщеннях. Трубопроводи в таких системах заповнені стиснутим повітрям. У випадку розкривання голівок з них виходить повітря, а потім - вода.

Змішані спринклери системи влітку заповнюють водою, а взимку - повітрям.

Дренчерні установки обладнують розбризкувальними голівками, які постійно відкриті. Вода подається у дренчери вручну або автоматично після спрацювання пожежних датчиків, які відкривають клапан групової дії.

3. Організація пожежного нагляду на Україні

Відповідальними за пожежну безпеку є керівники підприємств, установ, організацій (командири військових частин та підрозділів). Вони зобов'язані організовувати пожежну охорону, виконувати протипожежні заходи, стежити за дотриманням протипожежного режиму та наявністю протипожежних засобів тощо.

Пожежна охорона може бути воєнізованою або професійною. Воєнізована охорона створюється на об'єктах з підвищеною пожежною небезпекою. З числа працівників, службовців та ін. організовуються добровільні пожежні дружини, команди, товариства і пожежно-технічні комісії.

Завданням пожежної охорони є:

- пожежна профілактика;

- недопущення поширення пожеж та їх локалізація;

- евакуація людей та матеріальних цінностей під час пожеж.

Забезпечення пожежної безпеки - невід'ємна частина державної діяльності щодо охорони життя та здоров'я людей, національного багатства та навколишнього середовища. Відповідно до статті 4 Закону України «Про пожежну безпеку» державні органи виконавчої влади та органи самоврядування усіх рівнів у межах своєї компетенції організовують розробку та впровадження організаційних та науково-технічних заходів щодо запобігання пожежам та їх гасіння, забезпечення пожежної безпеки населених пунктів та об'єктів.

Згідно з діючим законодавством, відповідальність за утримання підприємства, установи, організації у належному протипожежному стані покладається безпосередньо на керівника (власника).

В населених пунктах та на об'єктах незалежно від форм власності здійснюється державний пожежний нагляд (ДПН). Органи ДПН відповідно до покладених на них завдань:

розробляють і затверджують загальнодержавні правила протипожежної безпеки;

погоджують проекти державних і галузевих стандартів, норм, правил та інших нормативно-технічних документів, які стосуються забезпечення пожежної безпеки;

встановлюють порядок опрацювання і затвердження нормативних актів з питань пожежної безпеки для підприємств (установ організацій, військових формувань);

здійснюють контроль за дотриманням вимог законодавчих актів з питань пожежної безпеки;

проводять перевірки та дізнання за повідомленнями і заявами про злочини, пов'язані з пожежами та порушеннями правил пожежної безпеки.

Посадовими особами органів ДПН є державні інспектори з пожежного нагляду, які мають право:

- проводити в будь-який час у присутності власника (начальника, керівника) або його представника обстеження та перевірки підконтрольних об'єктів, отримувати необхідні пояснення, матеріали та інформацію;

- давати (надсилати) обов'язкові для виконання розпорядження (приписи) про усунення порушень і недоліків з питань пожежної безпеки;

- у разі створення загрози виникнення пожежі припиняти чи забороняти роботу підприємств, окремих виробництв, дільниць, агрегатів;

- здійснювати контроль за виконанням протипожежних вимог під час проектування, будівництва, реконструкції, розширення, капітального ремонту підприємств, будівель, споруд та інших об'єктів;

- у разі виявлення порушень забороняти випуск і застосування проектів, зупиняти проведення будівельно-монтажних робіт;

- притягати до адміністративної відповідальності посадових осіб, працівників (військовослужбовців) та громадян за порушення вимог пожежної безпеки, невиконання приписів та постанов органів ДПН, використання пожежної техніки та засобів пожежогасіння не за призначенням;

- застосовувати штрафні санкції за порушення вимог пожежної безпеки, невиконання розпоряджень органів ДПН.