Поняття інституту пенсійного забезпечення військовослужбовців та його особливості

Размещено на http://www.allbest.ru/

Поняття інституту пенсійного забезпечення військовослужбовців та його особливості

Людмила Дрозач, здобувач наукового ступеня кандидата юридичних наук Науково-дослідного інституту публічного права

Анотація

В даній статті досліджено поняття інституту пенсійного забезпечення військовослужбовців та його особливості.

Щодо мобілізованих військовослужбовців, вони також мають право на одноразову виплату після звільнення, розмір якої варіюється від 4% від щомісячного грошового забезпечення за кожен місяць служби, але не менше 25% місячного грошового забезпечення.

Окремо слід зазначити, що більшість пільг і переваг пенсійної системи за вислугу років застосовуються переважно до кадрових військових та працівників силових структур. У порівнянні з ними, мобілізовані військовослужбовці мають обмеженіші можливості в отриманні пенсійних пільг.

Також існує можливість для учасників бойових дій виходити на пенсію достроково: чоловіки можуть це зробити у віці 55 років, а жінки - у віці 50 років. Це правило поширюється незалежно від того, чи є особа військовослужбовцем.

Згідно з законодавством, держава зобов'язана індексувати пенсії військових пенсіонерів у відповідності до загальної індексації та з урахуванням зростання грошового забезпечення чинних військовослужбовців. Тобто, коли Кабінет Міністрів України підвищує заробітну плату для діючих військових, це автоматично призводить до збільшення пенсій для пенсіонерів з числа колишніх військовослужбовців та працівників силових структур.

У випадку якщо пенсіонери, які отримують пенсію за Законом України від 09 квітня 1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», знову вступають на військову службу в Збройні Сили України чи інші військові формування, створені згідно із законами України, включаючи Державну службу спеціального зв'язку, Державну спеціальну службу транспорту, Національну поліцію, Національне антикорупційне бюро України, Службу судової охорони та інші, виплати їх пенсій призупиняються на час служби. Після повторного звільнення зі служби виплата пенсій відновлюється, враховуючи загальний стаж на дату останнього звільнення. В той же час, для пенсіонерів, які мобілізовані або уклали контракт на період особливого стану, виплата пенсій продовжується, і вони вважаються працюючими пенсіонерами. Після демобілізації або завершення дії контракту, укладеного до закінчення особливого періоду, ці «військові» пенсіонери мають можливість перерахунку своїх пенсій з урахуванням нового стажу та розміру грошового забезпечення. Окремо слід зазначити, що пенсії за інвалідністю, а також пенсії для членів сімей у разі втрати годувальника, призначаються без урахування тривалості служби, згідно із зазначеним Законом № 2262-XII.

Треба зазначити, що сучасне законодавство, яким регламентується пенсійне забезпечення військовослужбовців ухвалене в 1990-х роках, і воно, безумовно, не адаптоване до сучасних вимог і масштабів бойових дій.

Ключові слова: пенсія, пенсійне забезпечення, соціальний захист, соціальна політика, система пенсійного забезпечення, права громадян, пенсійне забезпечення військовослужбовців, соціальний захист, військовослужбовець.

Abstract

The concept of the institution of pension provision for military personnel and its features

Liudmyla Drozach, Holder of the scientific degree of candidate of legal sciences, Research Institute of Public Law

This article examines the concept of the institution of pension provision for military personnel and its features.

As for mobilized military personnel, they are also entitled to a one-time payment upon discharge, the amount of which varies from 4% of the monthly allowance for each month of service, but not less than 25% of the monthly allowance.

Separately, it should be noted that most of the benefits and advantages of the pension system for years of service are applied mainly to military personnel and employees of law enforcement agencies. Compared to them, mobilized servicemen have more limited opportunities to receive pension benefits.

There is also an option for combatants to retire early: men can do so at the age of 55, and women at the age of 50. This rule applies regardless of whether the person is a member of the military.

According to the legislation, the state is obliged to index the pensions of military pensioners in accordance with the general indexation and taking into account the increase in the financial support of active military personnel. That is, when the Cabinet of Ministers of Ukraine raises wages for active military personnel, this automatically leads to an increase in pensions for retired military personnel and employees of law enforcement agencies.

In the event that pensioners who receive a pension under the Law of Ukraine dated April 9, 1992 No. 2262-XII "On pension provision for persons released from military service and certain other persons" rejoin the military service in the Armed Forces of Ukraine or other military formations, created in accordance with the laws of Ukraine, including the State Special Communications Service, the State Special Transport Service, the National Police, the National Anti-Corruption Bureau of Ukraine, the Court Security Service and others, their pension payments are suspended for the duration of their service. After re-dismissal from the service, the payment of pensions is resumed, taking into account the total length of service on the date of the last dismissal. At the same time, for pensioners who are mobilized or have entered into a contract for the period of a special state, the payment of pensions continues and they are considered working pensioners. After demobilization or termination of the contract concluded before the end of the special period, these "military" pensioners have the opportunity to recalculate their pensions taking into account the new length of service and the amount of financial support. Separately, it should be noted that disability pensions, as well as pensions for family members in case of loss of a breadwinner, are assigned without taking into account the length of service, in accordance with the aforementioned Law No. 2262-XII.

It should be noted that the current legislation regulating the pension provision of military personnel was adopted in the 1990s, and it is certainly not adapted to the modern requirements and scale of hostilities.

Keywords: pension, pension provision, social protection, social policy, pension provision system, rights of citizens, pension provision of military personnel, social protection, military personnel.

Постановка проблеми

Конституція України у розділі II «Права, свободи та обов'язки людини і громадянина» встановлює військовий обов'язок для громадян України[1], в той же час, у даної категорії суб'єктів повинні бути державні гарантії їх соціального захисту.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

У юридичній літературі зазначена проблематика частково розглядалася у працях таких учених-юристів, як: В.М. Андріїв, Н.Б. Болотіна, С.Я. Вавженчук, В.С. Венедіктов, С.В. Венедіктов, С.В. Вишновецька, Т.З. Герасимів, І.В. Зуб, І.П. Жигалкін, М.І. Іншин, В.Л. Костюк, С.С. Лукаш, А.Р. Мацюк, П.Д. Пилипенко, С.В. Попов, С.М. Прилипко, О.І. Процевський, С.М. Синчук, Б.І. Сташків, О.В. Тищенко, Н.М. Хуторян, Г.І. Чанишева, М.М. Шумило, Л.П. Шумна, В.І. Щербина, О.М. Ярошенко та ін.

Метою статті є розкриття поняття інституту пенсійного забезпечення військовослужбовців та його особливості.

Виклад основного матеріалу

Відповідно виконання даного обов'язку може буди реалізоване через набуття певних видів правового статусу, а саме: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час. До категорії військовослужбовців прирівнюються іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону проходять військову службу у Збройних Силах України[2].

Треба зазначити, що військовослужбовці-іноземці, які вступають на військову службу, роблять це не через обов'язковий призов, а з власного вибору та пориву. Цей акт волонтерства часто відображає їхнє бажання допомогти Україні, особливо в умовах, коли країна притерпеває від російського окупанта. Служба іноземців у військових формуваннях України відкриває для них можливості долучитися до захисту прав та свобод, які вони цінують, а також демонструє їхню солідарність з Україною. Це також може бути способом для іноземців набути нового досвіду, покращити свої військові навички та зрозуміти культуру та традиції нашої країни.

Служба іноземців у Збройних Силах України є також проявом міжнародної підтримки та співпраці. Вона може сприяти розвитку міжнародних відносин і підсилювати дипломатичні зв'язки між Україною та іншими країнами. Треба зауважити, що питання пенсійного забезпечення іноземців (по інвалідності, втраті годувальника), які проходять військову службу в Україні не урегульовано в українському законодавстві. Іноземні громадяни, які працюють і сплачують податки в Україні, теоретично мають право на пенсійне забезпечення відповідно до українського законодавства. Це стосується і іноземців, які служать у Збройних Силах України.

Втім, для отримання пенсії вони повинні відповідати певним критеріям, як-от мінімальний страховий стаж та інші умови, встановлені законодавством нашої країни. Зазначимо, що правила та умови отримання пенсії для іноземців можуть варіюватися в залежності від двосторонніх угод між Україною та країною громадянства іноземця, а також від конкретних умов їх перебування та працевлаштування в Україні. Зазначену прогалину необхідно усунути, саме тому у випадку перебування іноземних громадян та осіб без громадянства на військовій службі питання їх пенсійного забезпечення повинно бути урегульовано у законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». На підставі викладеного пропонуємо в зазначений закон України додати Розділ*** «Іноземні громадяни та особи без громадянства, які проходять військову службу в Збройних Силах України, мають право на державні фінансові виплати, які визначені Кабінетом Міністрів України та передбачені державним бюджетом. Ці виплати можуть включати: заробітну плату, надбавки, допомоги та інші винагороди, пропорційні до строку служби, звання, спеціалізації та виконуваних обов'язків. Також, у випадку поранення, травми або іншого пошкодження здоров'я, пов'язаного з виконанням військових обов'язків, передбачається компенсація та виплата відповідних допомог для покриття медичних витрат та реабілітації іноземних громадян та осіб без громадянства. Крім того, у разі втрати годувальника, сім'ї іноземних військовослужбовців мають право на відповідні соціальні виплати».

У законі України «Про військовий обов'язок і військову службу» відсутнє розгорнуте визначення поняття «військовослужбовець», разом з тим, норми цього Закону встановлюють, що це громадяни України, іноземці та осіб без громадянства, які проходять військову службу[2]. У Положенні про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України встановлено, що військовослужбовцями Збройних Сил України є громадяни, які проходять військову службу, їх статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу. Форма та порядок його видачі встановлюються Міністерством оборони України[3].

З цього приводу необхідно зазначити, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності[3].

Тобто військовий обов'язок громадян України реалізується у добровільному порядку або за призовом шляхом зарахування на військовому службу. У добровільному порядку громадяни проходять: військову службу (навчання) за контрактом курсантів у вищих військових навчальних закладах, а також закладах вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки; військову службу за контрактом осіб рядового складу; військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військову службу за контрактом осіб офіцерського складу. За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; військову службу за призовом осіб офіцерського складу[3].

Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу встановлено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); 4) під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою; 5) під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку[2].

Ці обставини породжують певні правові наслідки для військовослужбовців, згідно з чинним законодавством. Наприклад, вони можуть включати присвоєння статусу ветерана військової служби, визначення розміру пенсійних виплат та інших соціальних допомог. Також передбачається надання певних пільг, які встановлені законодавством, а також відповідальність військових за порушення законів та правил. Це створює правову основу для забезпечення соціального та юридичного захисту військовослужбовців, водночас забезпечуючи дотримання військової дисципліни та законності.

Вищевикладене дає можливість виокремити ознаки, які характеризують поняття військовослужбовців: вступ на військову службу здійснюється за призовом, за контрактом, добровільно; кожна особа, яка вступає на військову службу, складає військову присягу; кожному військовослужбовцю, відповідно до займаної посади, присвоюється військове звання; військовослужбовець зобов'язаний носити військову форму і знаки розрізнення; відносини військової служби мають субординаційні ознаки; проходження військової служби відбувається на військових та інших посадах; військовослужбовцем не може бути особа, яка має не погашену або не зняту судимість за вчинення злочину; за військовослужбовцем закріплена зброя; військовослужбовці не можуть бути членом жодної партії; військова служба може бути здійснена на військових та інших посадах; військовослужбовці можуть брати участь у військових операціях, міжнародних миротворчих місіях або виконувати інші обов'язки, пов'язані з забезпеченням безпеки та обороноздатності країни; військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність, як один із підвидів публічно-правової дисциплінарної відповідальності.

Початком проходження військової служби є:

1) день відправлення у військову частину з обласного збірного пункту - для громадян, призваних на строкову військову службу;

2) день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов'язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації;

3) день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов'язаних;

4) день відправлення у військову частину з районного (міського) військового комісаріату - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу. Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України[3; 4, с. 166]. Закінчення військової служби відбувається через звільнення. За законодавством в України є дві форми звільнення з військової служби: у запас і у відставку. Розглянемо при яких обставинах можливо застосувати ці види звільнень.

Військовослужбовці можуть бути переведені у запас за наступними обставинами:

1) досягнення граничного віку служби, тобто кожна військова служба має визначений граничний вік, після досягнення якого військовослужбовці зазвичай переводяться у запас (в умовах воєнного стану після досягнення 60 років);

2) завершення терміну контракту, у випадку, якщо військовослужбовець здійснює службу на контрактній основі, то він може піти у запас після завершення терміну контракту( цей пункт не дозволений в умовах венного стану);

3) за станом здоров'я, у випадку, коли військовослужбовець не може продовжувати службу через проблеми зі здоров'ям. На підставі висновку (постанови) військово лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку або про непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців[2];

4) за сімейними обставинами військовослужбовець в Україні в умовах особливого періоду може бути звільнений за наступними обставинами:

утримання військовослужбовцем повнолітньої дитини, яка є особою з інвалідністю I чи II групи;

виховання матір'ю-військовослужбовцем, яка не перебуває у шлюбі, дитини або кількох дітей віком до 18 років, що проживають з нею, без батька;

необхідність постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, батьками військовослужбовця або батьками дружини (чоловіка), які потребують постійного догляду;

наявність дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи;

необхідність здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною;

необхідність здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I чи II групи;

наявність у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років;

виховання військовослужбовцем дитини з інвалідністю віком до 18 років;

виховання військовослужбовцем дитини з серйозними захворюваннями або потребою в паліативній допомозі.

5) у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі[2].

Треба зазначити, що відставка у цивільній державній службі та відставка з військової служби є двома різними процедурами припинення службових відносин і мають різні характеристики. Так, відставка у цивільній державній службі означає припинення службових відносин державним службовцем, який займає посаду першої чи другої категорії, за особистою заявою. Вона ініціюється самим державним службовцем, і керівництво може прийняти чи не прийняти цю заяву. Відповідно державний службовець, при відставці за певних умов, може повертатися на державну службу після звільнення у відставку.

Відставка з військової служби означає припинення військово-службових відносин без права їх поновлення. Відставка з військової служби відбувається на підставі дії, такої як досягнення граничного віку перебування на військовій службі. Військовослужбовцю надаються соціальні гарантії та пільги при відставці з військової служби. Треба зауважити, що існують випадки, коли можливе поновлення на військовій службі після відставки:

1. у випадку введення військового стану або мобілізації через надзвичайні обставини (наприклад, у разі війни або національної кризи), колишні військовослужбовці можуть бути поновлені в службу;

2. У деяких випадках, коли військовослужбовець володіє унікальними навичками або спеціалізацією, що є важливими для військових потреб.

У деяких випадках колишній військовослужбовець може подати запит на повторне прийняття на службу, якщо не порушено вікові обмеження, фізична підготовка відповідає вимогам, відсутні медичні показники тощо.

Треба зауважити, що в умовах воєнного стану, законодавець змінив умови військової служби та обставини звільнення з військової служби. Наприклад, під час воєнного стану, всі військовослужбовці на строковій службі залишаються на службі до кінця воєнного стану, демобілізації або до моменту, коли з'являється підстава для їх звільнення. Зміни у законодавстві, які вступили в силу 31 липня 2023 року, дозволяють строковикам підписувати контракт на продовження служби після завершення терміну строкової служби. Контрактники продовжують служити за існуючим контрактом до кінця воєнного стану, демобілізації або до настання підстав для звільнення. Ті, хто були мобілізовані з 24 лютого 2022 року, служать до кінця воєнного стану або оголошення демобілізації, з можливістю звільнення за наявності відповідних законних підстав.

Процес звільнення з військової служби в Україні урегульований законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», відповідно військовослужбовець, який бажає звільнитися, повинен спочатку отримати документи, що підтверджують наявність законних підстав для звільнення, відповідно до статті 26 згаданого закону України[2].

Далі, військовослужбовець готує рапорт на звільнення, в якому вказуються причини звільнення, ставлення до служби у військовому резерві та інші важливі аспекти, включаючи погодження на виключення зі списків особового складу військової частини та інформацію про територіальний центр комплектування, куди буде надіслана особова справа. Рапорт подається через командний ланцюг, починаючи з безпосереднього командира, який має підписати його та направити вище по ієрархії до посадової особи, уповноваженої приймати рішення щодо звільнення.

Після прийняття рішення, воно повідомляється військовослужбовцю. У разі позитивного рішення, він здає спорядження та зброю, отримує необхідні виплати та документи.

Згадані зміни в законодавстві України мають на меті адаптувати військову службу до поточних потреб і обставин, особливо в контексті воєнного стану. Це відображає необхідність забезпечення ефективного управління персоналом Збройних Сил України під час воєнних дій та кризових ситуацій.

Особливо важливим є те, що термін служби для військовослужбовців, які закінчили вищі військові навчальні заклади, тепер є фіксованим і становить 5 років. Це зміна від попередньої системи, де терміни служби могли коливатися.

Впровадження можливості для строковиків підписати контракт після завершення терміну строкової служби відкриває додаткові можливості для тих, хто бажає продовжити своє служіння в армії на більш довгостроковій основі.

Загалом, ці зміни спрямовані на зміцнення обороноздатності України та забезпечення більш гнучкого та ефективного використання військового персоналу в умовах воєнного стану, а також на підтримку військовослужбовців, які знаходяться у складних обставинах чи стикаються з викликами, пов'язаними з військовою службою.

Треба зауважити, що відповідно до ст. 1-2 закону України від 20 грудня 1991 року N° 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» [6] військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України. Ст.3 даного Закону встановлює, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів, відповідно пенсійне забезпечення таких осіб є елементом соціального забезпечення та ефективного соціального захисту, метою якого є всебічне забезпечення особового складу та членів їх сімей, яке б компенсувало ті обмеження, що встановлені для військових у діючому законодавстві, та умови служби, які властиві саме цій категорії працівників[7, с. 64].

Пенсійне забезпечення військовослужбовців провадиться відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»[8]. Даний нормативний акт датований 1992 роком, має більше восьмидесятий змін та доповнень не враховує та не охоплює масштабність сучасних подій, не може реагувати на вимоги часу і, безумовно, потребує нової редакції в частині зміни принципів і підходів щодо нарахування пенсій військовослужбовцям. Треба зазначити, що даний Закон розповсюджуєтеся не тільки на військовослужбовців, а й на співробітників таких силових органів як: Національне антикорупційне бюро; Служба судової охорони; Управління державної охорони; Національна гвардія України; Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації; Служба безпеки України; Державна інспекція техногенної безпеки; Державна прикордонна служба; Державна служба з надзвичайних ситуацій; Державна кримінально-виконавча служба; Податкова міліція; Бюро економічної безпеки, Національна поліція тощо.

На підставі викладеного, спираючись на загальні ознаки правового інституту, можна виокремити специфічні ознаки інституту пенсійного забезпечення військовослужбовців в особливий період:

цей інститут спрямований на регулювання конкретної групи суспільних відносин, а саме забезпечення пенсійних прав військовослужбовців в умовах особливого періоду. Це включає в себе правила щодо умов нарахування пенсій, визначення розмірів пенсійних виплат, а також особливості пенсійного забезпечення для тих, хто брав участь у бойових діях чи отримав інвалідність під час служби;

норми, які формують цей інститут, утворюють суцільний комплекс і включають загальні принципи пенсійного забезпечення військовослужбовців, такі як справедливість, достатність та відповідність до внесеного вкладу в оборонну здатність держави.

правовий інститут пенсійного забезпечення військовослужбовців чітко відділений в нормативно-правових актах, таких як Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та інші пов'язані законодавчі акти;

правовий інститут пенсійного забезпечення військовослужбовців в особливий період ґрунтується на системі правових норм, якими урегульовується питання правила нарахування пенсій, умови їх виплати, особливості для різних категорій військовослужбовців, а також механізми вирішення спорів та конфліктів.

пенсійний виплата військовослужбовець

1. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254/96-ВР. Відомості Верховної Ради України. 1996, № 30. Ст.142

2. Про військовий обов'язок і військову службу. Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII. Відомості Верховної Ради України. 1992. № 27. Ст.385

3. Положенні про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України. Затверджено Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008

4. Бородін І., Пасіка С. Правовий статус військовослужбовців в Україні European political and law discourse. 2017. №4 (1). С. 164-171

5. Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей. Закон України від 20 грудня 1991 № 2011-XII. Відомості Верховної Ради. 1992. № 15. Ст. 190

6. Шолудько Ю.О., Потопахіна О.М. Соціальний захист військовослужбовців за законодавством України. Актуальні проблеми сучасного права. 2018.

7. Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб: Закон України від 9 квіт. 1992 р. № 2262- ХІІ. Відомості Верховної Ради України. 1992. № 29. Ст. 399.

References

1. Konstytutsiia Ukrainy [Constitution of Ukraine] vid 28.06.1996 r. № 254/96-VR. Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy - Information of the Verkhovna Rada of Ukraine. 1996, № 30. St.142.

2. Zakon Ukrainy Pro viiskovyi oboviazok i viiskovu sluzhbu [Law of Ukraine About military duty and military service] vid 25 bereznia 1992 roku № 2232-XII. Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy - Information of the Verkhovna Rada of Ukraine. 1992. № 27. St.385

3. Ukaz Prezydenta Ukrainy Polozhenni pro prokhodzhennia hromadianamy Ukrainy viiskovoi sluzhby u Zbroinykh sylakh Ukrainy [Decree of the President of Ukraine Provisions on the completion of military service by citizens of Ukraine in the Armed Forces of Ukraine] vid 10 hrudnia 2008 roku № 1153/2008

4. Borodin I., Pasika S. (2017) Pravovyi status viiskovosluzhbovtsiv v Ukraini European political and law discourse [Legal status of military personnel in Ukraine European political and law discourse]. 2017. №4 (1). S. 164-171

5. Zakon Ukrainy Pro sotsialnyi i pravovyi zakhyst viiskovosluzhbovtsiv ta chleniv yikh simei [Law of Ukraine On social and legal protection of servicemen and their family members] vid 20 hrudnia 1991 № 2011-XII. Vidomosti Verkhovnoi Rady - Information of the Verkhovna Rada of Ukraine. 1992. № 15. St. 190

6. Sholudko Yu.O., Potopakhina O.M. (2018) Sotsialnyi zakhyst viiskovosluzhbovtsiv za zakonodavstvom Ukrainy [Social protection of military personnel under the legislation of Ukraine]. Aktualni problemy suchasnoho prava - Actual problems of modern law.

7. Zakon Ukrainy Pro pensiine zabezpechennia osib, zvilnenykh z viiskovoi sluzhby, ta deiakykh inshykh osib [Law of Ukraine On pension provision of persons released from military service and certain other persons] vid 9 kvit. 1992 r. № 2262-KhII. Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy - Information of the Verkhovna Rada of Ukraine. 1992. № 29. St. 399.

Размещено на Allbest.ru