Забезпечення прав людини в контексті здійснення правосуддя в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Таврійський національний університет імені В.І. Вернадського

Кафедра публічного та приватного права

Забезпечення прав людини в контексті здійснення правосуддя в Україні

Ярмолюк Ольга Юріївна

Здобувачка вищого освітнього ступеня магістр

Предместніков Олег Гарійович

д-р. юрид. наук, професор, заслужений юрист України

Анотація

Ця стаття присвячена аналізу забезпечення прав людини в контексті здійснення правосуддя в Україні. Робота досліджує ключові аспекти, пов'язані з гарантуванням справедливого судочинства, незалежності судів та доступу до справедливого суду. Аналізуються нормативно-правові акти, міжнародні стандарти та роль різних структур у забезпеченні прав людини в судовому процесі. Дослідження також звертає увагу на існуючі проблеми та виклики, з якими стикається система правосуддя в Україні та пропонує конкретні рекомендації щодо поліпшення ситуації. Ключові слова: права людини, система правосуддя України, Конституція України, Європейський суд з прав людини

Вступ

Конституція України наділяє кожну людину та громадянина певним колом прав та свобод, їх дотримання та захист є пріоритетним завданням держави. Здійснення правосуддя та захист прав людини є фундаментальними основами функціонуючої демократії. Право на справедливий судовий розгляд є основоположним компонентом прав людини та гарантує, що особам надається право на справедливий і неупереджений процес, коли їхні права, свободи чи інтереси поставлені під загрозу. На превеликий жаль, війна в Україні значно ускладнила роботу системи правосуддя, що призвело до численних порушень прав людини та викликів з дотримання стандартів належної правової процедури та справедливого судового розгляду.

Мета роботи. Дослідити забезпечення прав людини під час здійснення правосуддя в Україні та виокремлення проблем, що можуть виникнути під час здійснення правосуддя у воєнний час, аналіз практики Європейського суду з прав людини.

Матеріали і методи. Матеріалами для дослідження служили архівні дані, матеріали з Інтернету, статті, присвячені забезпеченню прав людини в контексті здійснення правосуддя в Україні.

Виклад основного матеріалу

24 лютого 2022 року Президент України видав Указ № 64/2022, яким було введено воєнний стан через цинічне повномасштабне вторгнення військ Російської Федерації на територію суверенної держави України, що вплинуло на всі сфери життєдіяльності суспільства, а також на національну судову систему [1]. Як зазначає Генеральний прокурор у своїй Прес-конференції про роботу прокуратури за рік повномасштабної агресії росії, з 24 лютого 2022 року вже було зареєстровано понад 68 000 воєнних злочинів через які загинуло понад 9000 людей, серед яких понад 900 - діти. Розслідування воєнних злочини та притягнення винних до відповідальності в умовах бойових дій стало безпрецедентним викликом для всієї системи національного правосуддя [2].

На початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації (кінець лютого та березень 2022 року), українські суди перебували у «шоковому» стані та не здійснювали правосуддя окрім невідкладних питань. Даний застій судової системи пояснюється тим, що численна кількість працівників судової системи стали на захист нашої держави та долучились до лав Збройних Сил України, деякі суди були пошкодженні, зруйновані або знаходились на окупованій території.

Однак, Конституція України гарантує здійснення правосуддя навіть під час війни. Таким чином, правосуддя в Україні покладається виключно на суди як у мирний, так і у воєнний час, а передача цих повноважень іншим органам або створення спеціальних судів в таких ситуаціях є неприпустимим. Крім того, Конституцією України забороняється будь-яке скорочення або прискорення судочинства, тож суди продовжують здійснювати правосуддя з урахуванням обстановки ведення військових дій та можливих загроз для життя учасників судового процесу [3].

Конституційні гарантії та особливості діяльності судів, органів та установ системи правосуддя в умовах воєнного стану також закріплені в Законі України «Про правовий режим воєнного стану» № 389-VIII від 12.05.2015 р., який визначає, що система правосуддя діє виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України та повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Однак, відповідно до ч. 3 ст. 26 вищезгаданого Закону, у разі неможливості здійснення правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів [4]. Таким чином, низка судів у Донецькій, Луганській, Запорізькій, Київській, Чернігівській, Херсонської та інших областях були вимушені припинити свою діяльність через неможливість здійснювати правосуддя, а територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в таких судах була змінена відповідними рішеннями Вищої ради правосуддя або розпорядженнями Голови Верховного Суду України.

Попри вирішення питання з підсудністю судових справ, національна судова система щодня затикається з численними викликами, що можуть впливати на процес здійснення судочинства, такими як: проблеми електропостачання судових установ, неможливість проведення або численні перенесення судових засідань через оголошення повітряної тривоги, перебої у роботі офіційного веб порталу Судова влада України, на якому публікується інформація про діяльність судів загальної юрисдикції, інших органів і установ судової гілки влади, проблеми з направленням повісток, судових рішень, виконавчих документів та іншої кореспонденції у зв'язку із недофінансуванням витрат, пов'язаних з відправленням поштової кореспонденції, технічні проблеми під час проведення дистанційного судового засідання за допомогою відеоконференцзв'язку, тощо. Зазначені проблеми можуть порушувати основні права людини, зокрема право на справедливий судовий процес, доступ до інформації, ефективну виконавчу діяльність та свободу виявлення думок.

Варто зазначити, що право на ефективний судовий захист є необхідною складовою кожного суб'єктивного права особи, яке може бути здійснене як безпосередньо самою особою, так і через діяльність органів або організацій, уповноважених державою, що створюють всі необхідні умови для відновлення порушеного права, припинення правопорушення та притягнення винних осіб до відповідальності.

У кожній сучасній демократичній державі права, свободи та обов'язки людини і громадянина, а також механізми їх реалізації та захисту закріплені на рівні національних конституцій та інших нормативно-правових актів. Громадянам має бути надана можливість реалізації своїх законних прав як через національне, так і міжнародне законодавство про механізми захисту прав людини.

Таким чином, частина 3 статті 8 Конституції України гарантує можливість звернення до суду для захисту своїх конституційних прав і свобод людини і громадянина, а стаття 55 Конституції України гарантує право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб а також право після використання всіх національних засобів юридичного захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.

Необхідно наголосити на тому, що 17 липня 1997 р. Україна прийняла Закон «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція) чим визнала юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування даної Конвенції та надала право громадянам і юридичним особам України, вичерпавши національні засоби правового захисту на національному рівні, звернутися до Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) за захистом своїх прав і свобод, порушених Україною [5].

Найчастіше до ЄСПЛ подають заяви через порушення права на життя (стаття 2 Конвенції), наприклад справа LANDI проти Італії про невжиття органами влади превентивних заходів у зв'язку з рецидивом домашнього насильства з боку партнера заявниці, який вчинив замах на її вбивство та заподіяв смерть її сину; порушення права на справедливий суд (стаття 6 Конвенції), наприклад Закарпатська обласна спілка споживчих товариств та інші проти України про не розгляд касаційної скарги першого заявника по суті до ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо офіційного тлумачення термінів «найвищий судовий орган», «вищий судовий орган», «касаційне оскарження», які містяться у статтях 125, 129 Конституції України; ніякого покарання без закону (стаття 7 Конвенції), наприклад у справі Купінський проти України про заміну покарання у вигляді довічного позбавлення волі з можливістю його скорочення, призначеного угорськими судами, на фактично нескоротне покарання у вигляді довічного позбавлення волі після переведення заявника для відбування покарання до України; порушення права на повагу до сімейного та приватного життя (стаття 8 Конвенції), для прикладу справа Луценко проти України про репресії щодо заявника у формі дисциплінарних стягнень і переведення до інших в'язниць, застосовані адміністрацією пенітенціарної установи після ухвалення ЄСПЛ рішення за його скаргою за статтею 6 Конвенції, тощо [6].

Враховуючи аналіз практики ЄСПЛ щодо України, основними причинами порушень прав людини є недосконалість національного законодавства а також його неналежне застосування судами або іншими державними органами. Таким чином, Україна не спроможна в повній мірі забезпечити ефективний засіб захисту на національному рівні та (як держава-відповідач) зобов'язана виконувати рішення Європейського суду відповідно до ст. 46 Конвенції, а також відшкодовувати заявнику матеріальну та моральну шкоду та судові витрати якщо дане відшкодування було визначено у рішенні ЄСПЛ.

Висновки

правовий судочинство

Зменшення кількості заяв до Європейського суду з прав людини може бути досягнуто шляхом вдосконалення судової системи на національному рівні. Україна має здійснити реформи, спрямовані на покращення роботи судів, зменшення судової навантаженості, впровадження альтернативних методів врегулювання спорів та забезпечення доступності правової допомоги задля покращення доступності та ефективності національної судової системи. Також, важливо підвищувати компетентність суддів й викорінювати корупцію в системі судових органів, що є ключовими факторами для забезпечення справедливого правосуддя. Щодо вирішення проблем, пов'язаних з порушенням прав людини під час здійснення правосуддя, то надзвичайно важливим є забезпечення безперебійного електропостачання та резервного джерела живлення а також впровадження заходів безпеки для захисту судових приміщень, тощо.

Список використаних джерел

[1] Про введення воєнного стану в Україні: Указ Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022. Вилучено з URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/64 /2022# n2.

[2] Прес-конференція Андрія Костіна про роботу прокуратури за рік повномасштабної агресії РФ. веб-саит. Вилучено з: URL: https://www.gp.gov.ua/ua/posts/preskonferenciya-andriya-kostina-pro-roboti- prokuraturi-za-rik-povnomasstabnoyi-agresiyi-rf.

[3] Конституція України: Закон України від 28.06.1996 року № 254к/96 Вилучено з URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1% 80# Text.

[4] Про правовий режим воєнного стану: Закон України від 12.05.2015 р. № 389-VIII. Вилучено з URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#n47.

[5] Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції: Закон України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР. Вилучено з URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/475/97-%D0%B2%D1%80.

[6] Зведений огляд рішень Європейського суду з прав людини: Вилучено з URL:https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/o gliady/Zved_oglyad_ESPL_2022.pdf.

Размещено на Allbest.ru