Наділення штучного інтелекту правовою суб'єктністю: проблеми теорії та практики

Размещено на http://www.allbest.ru/

Таврійський національний університет імені В.І. Вернадського

НАДІЛЕННЯ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ ПРАВОВОЮ СУБ'ЄКТНІСТЮ: ПРОБЛЕМИ ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИКИ

Володимир Цьомра аспірант

кафедри публічного та приватного права

голова ГО «Лабораторія права»

м. Київ



Анотація

Дане дослідження присвячене питанням потенційної можливості наділення штучного інтелекту правовою суб'єктністю, тобто здатністю бути суб'єктом права на рівні із фізичними та юридичними особами, державою та іншими утвореннями, які право визнає як суб'єктів. Як особливий та яскравий приклад участі штучного інтелекту у суспільному житті описано факти набуття роботом громадянства Саудівської Аравії, а також «зустрічі» цього робота із найвищими посадовими особами держав.

Автор зазначає, що вперше проблематика штучного інтелекту була озвучене в середині XX століття американськими вченими, проте в той час дане питання вивчалось лише з технічної точки зору, проте з часом набуло загальносуспільного значення. Як приклад зростання зацікавленості суспільства та держави до питання штучного інтелекту автор наводить прийняття на найвищому рівні окремими державами та міжнародними організаціями офіційних документів у цій сфері, які хоч і не є юридично обов'язковими, проте визначають основні вектори руху в найближчому майбутньому.

Зазначається, що статус «суб'єкт права» визначається виключно правовими нормами. Такий статус може бути наданий державою тим утворенням, які відповідають певним характеристикам. Автор акцентує увагу на тому, що ключовим фактором у досліджуваному питанні є потенційна можливість надання штучному інтелекту часткової чи повної правової суб'єктності.

Зазначено, що станом на сьогоднішній день з точки зору української правової системи штучний інтелект визнається об'єктом, а не суб'єктом. Наведено приклад із інших правових систем, де окремим об'єктам (рікам або горам) надано правосуб'єктність. Проте такі дії є фрагментарними та переважно спрямованими на захист таких об'єктів (або суб'єктів з точки зору їхніх правових систем) як культурних та історичних цінностей.

Описано структуру потенційної правосуб'єктності штучного інтелекту як сукупність трьох основних її складових: правоздатності, дієздатності та деліктоздатності, а також висвітлено основні проблемні моменти окремих її елементів. штучний інтелект правовий суб'єктність

Запропоновано розглянути можливість надання правової суб'єктності штучному інтелекту за аналогією із юридичними особами. Описано основні спільні риси та відмінності юридичних осіб та штучного інтелекту.

У висновках автор зазначає, що питання надання штучному інтелекту правової суб'єктності залежить від конкретної правової системи і для цього достатньо прийняття відповідних правових норм, які б поширювались на штучний інтелект як суб'єкт права. Проте дана можливість розглядається швидше як потенційна, але не критично необхідна в умовах сьогодення. Також акцентується увагу на можливих ризиках та загрозах зміни статусу штучного інтелекту із об'єкта на суб'єкт.

Ключові слова: штучний інтелект, правосуб'єктність, юридична особа, правоздатність, дієздатність, деліктоздатність, електронна особа, суб'єкт права, правова система.



Annotation

Volodymyr Tsomra Graduate student of the Department of Public and Private Law, V.I. Vernadsky Taurida National University, str. John McCain, Kyiv, head of the NGO ”Law Lab”

GIVING ARTIFICIAL INTELLIGENCE LEGAL PERSONALITY: PROBLEMS OF THEORY AND PRACTICE

This article is devoted to the issue of the potential possibility of granting artificial intelligence legal subjectivity, that is, the possibility of being a subject of law on the same level as natural and legal persons, the state and other entities recognized by law as subjects. As a special and vivid example of the participation of artificial intelligence in public life, the facts of the robot's acquisition of the citizenship of Saudi Arabia, as well as the "meetings" of this robot with the highest state officials, are described.

The author notes that for the first time the issue of artificial intelligence was voiced in the middle of the 20th century by American scientists, but at that time this issue was studied only from a technical point of view, but over time it gained general social importance. As an example of the growing interest of society and the state in the issue of artificial intelligence, the author cites the adoption at the highest level by individual states and international organizations of official documents in this area, which, although not legally binding, nevertheless define the main vectors of movement soon.

It is noted that the status of "subject of law" is determined exclusively by legal norms. Such status can be granted by the state to those entities that meet certain characteristics. The author focuses on the fact that the key factor in the researched issue is the potential possibility of granting partial or full legal subjectivity to artificial intelligence.

It is noted that, as of today, from the point of view of the Ukrainian legal system, artificial intelligence is recognized as an object, not a subject. An example from other legal systems is given, where individual objects (rivers or mountains) are given legal personality. However, such actions are fragmented and mainly aimed at protecting such objects (or subjects from the point of view of their legal systems) as cultural and historical values.

The structure of the potential legal personality of artificial intelligence is described as a combination of its three main components: legal capacity, legal capacity, and tortious capacity, and the main problematic points of its individual elements are also highlighted.

It is proposed to consider the possibility of granting legal subjectivity to artificial intelligence by analogy with legal entities. The main common features and differences between legal entities and artificial intelligence are described.

In the conclusions, the author notes that the issue of granting artificial intelligence legal subjectivity depends on a specific legal system, and for this it is sufficient to adopt relevant legal norms that would apply to artificial intelligence as a legal subject. However, this possibility is considered rather as potential, but not critically necessary in today's conditions. Attention is also focused on the possible risks and threats of changing the status of artificial intelligence from an object to a subject.

Keywords: artificial intelligence, legal personality, legal entity, legal capacity, capacity for action, delictual capacity, electronic person, subject of law, legal system.



Постановка проблеми

Життя сучасного суспільства доволі багатогранне та різноманітне. Кожного дня у світі з'являються все нові і нові явища та поняття, які стають невід'ємною частиною життя сучасної людини, певної групи людей чи суспільства в цілому. Так, наприклад, віртуальні активи вже декілька років активно розвиваються у глобальному цифровому простоті, а також стали оборотним активом, в тому числі і в Україні. Проте профільний закон про віртуальні активи був прийнятий лише в 2022 році, проте до цього часу не набрав чинності. Це безпосередній приклад того, що правове регулювання сучасне суспільних відносин не завжди встигає за розвитком самого суспільства та передових технологій. Схожа ситуація сьогодні відбувається і з штучним інтелектом: як явище штучний інтелект відомий і функціонує вже давно, багато країн в тій чи іншій формі використовують його, в тому числі намагаючись максимально інтегрувати в правову систему, проте належного правового регулювання та єдиного підходу до розуміння з точки зору права поки немає. Українська правова система поки глибоко не зачіпає питання правового регулювання штучного інтелекту, проте певні проблемні аспекти вже висвітлюються на науковому рівні. В світі ж точиться дискусія стосовно того, що ж таке штучний інтелект: об'єкт чи суб'єкт.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Дослідження питання штучного інтелекту в Україні поки відбувається на рівні вивчення проблем його правового регулювання. Наприклад, Великанова М.М. (2020 р.) розглядає питання правового регулювання та ризиків застосування штучного інтелекту. Цікавим є питання щодо відповідальності за завдану штучним інтелектом шкоду, яке розглядає вчена [1, с. 185-189]. Каткова Т.Г. висвітлює питання застосування штучного інтелекту при створенні Карти правових реформ [2, с. 46-47]. В світовій наукові спільності ж питання штучного інтелекту вийшли на якісно новий рівень. Так, польська вчена С. Войтчак розглядає питання наділення штучного інтелекту правовою суб'єктністю [3, с. 205-210]. Британські вчені Дж. Чен та П. Берджесс у своїй статті 2019 року намагаються окреслили правові межі юридичної особи та критерії розмежування штучного інтелекту та інших правових явищ [4].

Формулювання основних цілей статті

Основними цілями даного наукового дослідження є висвітлення основних правових аспектів існування штучного інтелекту, визначення правового статусу його існування, а також потенційної можливості наділення штучного інтелекту частковою чи повною правовою суб'єктністю.

Виклад основного матеріалу

Розвиток штучного інтелекту (надалі - ШІ) та його інтеграція в суспільні процеси з кожним роком набирає все більших оборотів. Приватні компанії та корпорації з кожним днем все більше застосовують ШІ у процесі виробництва, налагодженні бізнес-процесів чи оцінці потенційних ризиків. Науково-технічний прогрес дійшов до такого рівня розвитку, що провідні технологічні гіганти починають виробляти людиноподібних роботів, які здатні відтворювати основні функції людини (домовитись про зустріч, поспілкуватись на різноманітні теми чи навіть уникати конфліктів). З кожним наступним кроком у даній сфері юристипрактики та науковці все частіше задаються питанням можливості наділення штучного інтелекту правовою суб'єктністю. Проблематика даного питання підкріплюється рядом фактів, які носять переважно політичний характер, проте значно впливають на їх юридичну складову. В даному контексті достатньо згадали людиноподібного робота Софію, що був розроблений гонконзькою компанією Hanson Robotics. В 2017 році Саудівська Аравія стала першою країною в світі, яка надала роботу громадянство. Тобто робот зі штучним інтелектом в правовому полі був прирівняний до громадянина. А в жовтні 2018 році робота Софію представили в Україні і під час презентації робот Софія «поспілкувалась» з тодішнім Прем'єр-міністром України Володимиром Гройсманом [5]. Звичайно, що а ні надання громадянства якоїсь країни, а ні «спілкування» з високопоставленими державними чиновниками, жодним чином не наближує нас до вирішення питання наділення ШІ суб'єктністю у рамках правового поля. Такі кроки носять яскраве політичне забарвлення та спрямовані, перш за все, на залучення інвестицій чи іншої вигоди. Для науковців та юристів-практиків навпаки виникає ще більше проблем, оскільки невирішеним залишається багато питань, таких як: що робити з «громадянином Софією»; яким чином реалізовуватимуться її громадянські права та обов'язки; який механізм притягнення «громадянина Софії» до відповідальності у разі вчинення делікту; чи надавати всім роботам, які наділені ШІ певного рівня та відповідають визначеним критеріям, громадянство чи підданство; яким чином сприймати вже наявний факт надання роботу громадянства: як прецедент чи як виняткове порушення законодавства та багато інших.

Для того, щоб дати відповідь на поставлені питання щодо предмету даного дослідження, необхідно застосувати декілька методів наукового пізнання. Так, перш за все, необхідно дослідити історію виникнення такого явища, як ШІ, шлях його становлення та розвитку (конкретно-історичний метод [6, с. 95-96]). Разом з тим, необхідно здійснити усестороннє дослідження ШІ саме з точки зору права, вивчити та описати його правовий статус та правове регулювання (принцип усестороннього пізнання [7, с. 161]). І лише після цього можна прибігти до порівняльно-правового методу та дослідити ШІ у порівнянні із іншими правовими явищами [8, с. 19-20].

Сьогодні неможливо чітко сказати коли саме виник ШІ, адже не існує чіткого маркера, який би дозволяв встановити, що саме те чи інше явище можна вважати ШІ. Швидше можемо говорити про ШІ як про сукупність явищ, які виникли внаслідок науково-технічного процесу та з плином часу були інтегровані у декілька схожих між собою систем. Чи не вперше питання ШІ на науковому рівні було висвітлене у 1950 році у статті А. Тюрінга «Обчислювальні машини та розум», де автор сформулював основне питання свого дослідження: чи можуть комп'ютери думати та приймати рішення як людина [9, с. 18]? Автор навіть запропонував проводити тестування машин на виявлення чи встановлення рівня інтелекту («тест Тюрінга»). Проте на законодавчому рівні в той час ще не було необхідності розробляти правове регулювання «діяльності машин», оскільки центром прийняття рішень залишалась саме фізична особа, яка, в тому числі і за допомогою машин, здійснювала свою діяльність. Тобто машини як носії ШІ на ранньому етапі свого розвитку були лише інструментом у прийнятті рішень і не були навіть теоретично наділені ознаками суб'єктності.

Таким чином, ШІ виник і розвивався саме як технічне явище в цілому та не розглядався в якості суб'єкта права зокрема, а був лише інструментом для швидшого та кращого прийняття рішень. Проте в сучасних умовах суспільного розвитку та оцінці ролі і місця ШІ у процесах життєдіяльності людини, суспільства та держави, законодавці різних країн починають приділяти все більшу увагу ШІ. Так, у 2016 році у США на урядовому рівні було видано документ під назвою «Підготовка до майбутнього з штучним інтелектом», де зазначалось, що завдяки технологіям ШІ відкриваються нові широкі можливості для прогресу у критичних сферах. Цей документ викладено у формі методологічних рекомендацій для органів державної влади та інших суб'єктів громадянського суспільства [10, с. 17]. В Україні також було схвалено Концепцію розвитку штучного інтелекту, де, зокрема, міститься єдине легальне з точки зору чинного законодавства визначення ШІ як організованої сукупності інформаційних технологій, із застосуванням якої можливо виконувати складні комплексні завдання шляхом використання системи наукових методів досліджень і алгоритмів обробки інформації, отриманої або самостійно створеної під час роботи, а також створювати та використовувати власні бази знань, моделі прийняття рішень, алгоритми роботи з інформацією та визначати способи досягнення поставлених завдань [11]. Технології штучного інтелекту повинні сприяти трансформації економіки, ринку праці, державних інституцій та суспільства в цілому.

Враховуючи темпи розвитку та впровадженні систем зі ШІ у сучасні суспільні та державні процеси, питання наділення ШІ правовою суб'єктністю (частковою чи повною) постає неймовірно актуальним. Дуже часто ми можемо почути з політичних чи експертних кіл пропозиції залучати ШІ до вирішення судових справ чи у процеси прийняття суспільно значущих рішень, проте імплементація таких нововведень у правову систему лягає першочергово на плечі юристів, оскільки без належного правового регулювання неможливо здійснювати ті чи інші дії в межах правового поля.

Поняття «суб'єкт права» постає сьогодні виключно правовим. Тобто наділення цим статусом можливе за умови володіння певними характеристиками та атрибутами, які дозволяють відмежувати наявну правову реальність від всієї іншої правової маси і відокремити суб'єктів права від об'єктів. Ключовим елементом у цьому складному процесі є саме поняття правосуб'єктності, оскільки саме правосуб'єктність наділяє пусті правові конструкції живим змістом: визначає конкретні права та обов'язки, яким може володіти суб'єкт; встановлює потенційні чи обов'язкові шляхи їхньої реалізації; передбачає настання конкретних негативних правових наслідків за вчинення деліктів. Тобто особа стає суб'єктом права не автоматично чи в силу якихось біологічних чи технічних обставин, а в силу визнання за нею цього статусу з боку держави за умови настання певних обставин чи виконання певних умов або наділення цим статусом. Таким чином, якщо застосовувати даний підхід, то питання наділення штучного інтелекту правосуб'єктністю не є неможливим. Проте не можна сказати, що це потрібно зробити тут і зараз, оскільки воно не є належним чином вивченим. Разом з тим, необхідно зазначити, що деякі вчені вважають, що правосуб'єктність вже переросла площину правових досліджень та є соціальним фактом, тобто характеристикою особи як учасника соціуму, її присутністю у соціальному житті (активною або пасивною).

Як зазначає С. Войтчак, про правову суб'єктність можна розмірковувати з трьох точок зору: філософської, з точки зору права в цілому та з точки зору закону, який діє в конкретному місці та у конкретний час. При цьому не варто забувати, що ці три точки зору не просто стосуються одного і того ж суб'єкта, якого вивчають від більш загального до конкретного, але вони представляють собою різні типи мислення та стосуються різних об'єктів [3, с. 206]. Поняття правої суб'єктності зазвичай аналізують з точки зору конкретної правової системи, в якій діє певний суб'єкт права, та переважно визначається через поєднання декількох правових інститутів: правоздатності (як здатності володіти, набувати та розпоряджатись правами та обов'язками), дієздатності (як здатності своїми діями реалізовувати набуті права та виконувати обов'язки) та деліктоздатності (як здатності нести відповідальність за вчинені делікти, хоча окремі науковці вважають, що це частина дієздатності). Ми не беремось у цьому дослідженні розмірковувати щодо істинності таких тверджень, оскільки, по перше, багато провідних науковців притримуються такої позиції і, по друге, дане дослідження спрямоване на вивчення інших проблем. Наша задача полягає у тому, щоб розглянути можливість ШІ бути носієм правової суб'єктності через призму описаного вище її трактування як загальноприйнятого.

З точки зору розуміння українського права та правової науки суб'єктами права прийнято вважати осіб (фізичних чи юридичних), державу чи територіальні громади, які наділені здатністю мати права та обов'язки і реалізовувати їх в установленому законом порядку [12, с. 91]. Міжнародне право дещо розширює цей список: до суб'єктів права також відносять, наприклад, міжнародні організації чи народи та нації, які борються за незалежність та інші. Тобто, як можемо побачити, категорії «суб'єкт права» та «правосуб'єктність» є тісно взаємопов'язані між собою та часто трактують через призму одна одної: суб'єкт права повинен бути наділений правосуб'єктністю, а правосуб'єктність не може існувати поза межами суб'єкта права.

Якщо притримуватись описаної вище позиції, то ШІ не може бути наділений правосуб'єктністю, навіть частковою, оскільки він не являється суб'єктом права з точки зору українського законодавства. Звісно, можемо апелювати до того факту, що первинним носієм правової суб'єктності була і залишається людина як біологічна істота, яку в праві прийнято іменувати фізичною особою. В свою чергу, юридична особа виникла в процесі життєдіяльності людини, суспільства та держави і була визнана з точки зору права як його суб'єкт. Проте відокремлення юридичної особи як суб'єкта права відбувалося протягом тривалого процесу, через еволюцію абстрактних правових понять. Тому ми не можемо відкидати можливість поширення положень про визнання ШІ суб'єктом права з можливістю бути наділеним правовою суб'єктністю за аналогією із юридичною особою.

Разом з тим, варто згадати практику окремих національних правових систем, де поняття «суб'єкт права» поширюється на те, що точки зору, наприклад, українського права чи деяких інших правових систем вважається об'єктом. Багато науковців були б здивовані, дізнавшись, що в деяких країнах або культурах річки також визнавалися суб'єктами права, наприклад Ганг та Джамуна в Індії чи Вангануї в Новій Зеландії [3, с. 207].

Іншим загальновідомим прикладом із зарубіжних правових систем є складання заповітів, де спадкоємцями визначаються домашні тварини (коти, собаки тощо). Тобто на підставі складеного заповіту у тварин нібито «виникали права», що надає їм статусу суб'єкта права. Стосовно даного прикладу через призму українського законодавства влучно зазначає Шеховцов В.: «...тварина не може бути учасником спадкового правовідношення, а може бути тільки частиною спадкової маси, яка підлягає належному догляду» [13, с. 265]. Абсурдно було б навіть припускати наявність у тварин прав у розумінні цього поняття з точки зору правової науки. Така позиція підтверджується частково і судовою практикою деяких зарубіжних країн. Так, у справі Nonhuman Rights Project, Inc. проти Стенлі (США) суд вказав, що вирішальним для визнання правосуб'єктності істоти є здатність брати на себе права та обов'язки, а не фізична схожість з людьми [14].

Повертаючись до питання можливості наділення ШІ правовою суб'єктністю, необхідно умовно розділити потенційну «правосуб'єктність» ШІ на складові та провести порівняння із іншими найбільш схожими правовими явищами. Це дасть можливість зрозуміти всі переваги та недоліки такого підходу, а також перспективи його розвитку.

Правоздатність займає особливе місце у структурі правосуб'єктності будь-якого суб'єкта права. У сучасному розумінні права суб'єкт права не може бути неправоздатним. В протилежному випадку втрачається сам зміст поняття суб'єкта права як носія прав та обов'язків. Як зазначає А. Пасічник, правоздатність є самодостатньою категорією та достатнім критерієм встановлення факту правового існування суб'єкта права, а дієздатність та деліктоздатність безпосередньо від неї залежать [15, с. 28]. В свою чергу

Артеменко Р. М. зазначає, що сьогодні не можемо говорити про безсуб'єктні права, оскільки існування безсуб'єктних прав не відповідає сучасному розумінню суб'єктивного права як юридично захищеного інтересу конкретної особи (суб'єкта) [16, с. 99]. Тобто поняття «суб'єкт права» та «правоздатність» є нерозривно пов'язані між собою та співвідносяться як форма та зміст (якщо виражатись більш детальніше, то не просто зміст, а його основа). Таким чином, якщо сьогодні говорити про потенційну можливість володіння ШІ правами (тобто бути правоздатним), то відкритим є питання хто чи що буде володіти цими конкретними правами. Досліджуючи питання первинних суб'єктів права інтелектуальної власності, Дмитренко В.В. зазначає, що результати діяльності штучного інтелекту зумовлені його програмуванням на створення певних дій, й не є результатами творчої діяльності, тому штучний інтелект не вважається ні автором, ні суб'єктом права. Штучний інтелект не може вступати у цивільні правовідносини, нести юридичну відповідальність, оскільки сам є результатом інтелектуальної, творчої діяльності його автора [17, с. 155]. Проте це не дає відповіді на питання про потенційні можливості ШІ бути носієм прав та обов'язків. Людині права та обов'язки належать від самого народження. Тому проводити аналогії правової суб'єктності ШІ з людиною (фізичною особою) абсолютно недоцільно. Більш доцільним є порівняння ШІ з юридичною особою, оскільки в обох них відсутня фізична форма існування, вони є результатом діяльності людини і без людської складової неможливе їхнє існування. Окрім того, визнання юридичної особи суб'єктом права відбулось в силу поширення правових норм на взаємовідносини, які вже фактично існували. Тобто це є яскравим свідченням того, що визнання правової суб'єктності ШІ можливе за умови поширення норм права, які регулюють правовий статус суб'єктів права, на ті правовідносини, в яких потенційно може брати участь ШІ як суб'єкт.

Не менш складним є питання потенційної дієздатності та деліктоздатності ШІ. Якщо ж ми вже ведемо мову про дієздатність ШІ, то маємо розуміти, що в такому випадку ШІ повинен бути наділений правоздатністю. Тому ми повинні бути обережними у трактуванні таких можливостей для ШІ, а також розуміти, що ми ведемо мову не про наявні характеристики ШІ, а лише потенційні. Визначення дієздатності для фізичних та юридичних осіб за своє суттю є дуже близькі і схожі та передбачають здатність особи власними діями набувати та реалізовувати права та обов'язки [18, с. 1]. Ключовою відмінністю є механізм її реалізації: фізична особа здатна самостійно реалізовувати свої права та обов'язки, в той же час юридична - лише через фізичних осіб. Тому відкритим залишається питання яким чином ШІ зможе реалізовувати свої права. Якщо ми говоримо про людиноподібного робота (наприклад, робота Софію), то можемо припустити, що враховуючи свої фізичні характеристики та зовнішню схожість із людиною, такі роботи зможуть самостійно здійснювати функції, на які вони будуть запрограмовані. Тобто їхня «діяльність» матиме певне фізичне відображення. Якщо ж ми говоримо про ШІ, як про програмний код, то зовнішньо ми не зможемо побачити процес реалізації прав та обов'язків, проте все ж таки наслідки такої діяльності обов'язково будуть (як матеріальні, так і нематеріальні). Тобто процес реалізації прав та обов'язків менш дискусійний з точки зору його безпосередньої реалізації.

Якщо ж проблема потенційної дієздатності ШІ викликає менше дискусійних питань, то проблема деліктоздатності ШІ залишається не менш складною, а ніж питання правової суб'єктності ШІ в цілому. Деліктоздатність у юридичній науковій літературі визначається як здатність особи нести юридичну відповідальність за вчинені правопорушення (делікти) [19, с. 106]. Під правопорушенням в теорії права розуміють протиправне, винне, соціально шкідливе діяння (дія чи бездіяльність) деліктоздатної особи, яке тягне за собою юридично визначені для правопорушника негативні наслідки. За психологічними ознаками правопорушення як вчинок має свідомо вольовий характер, тобто завжди здійснюється під контролем волі і свідомості суб'єкта. Правопорушенням є лише діяння, вчинене як результат прояву усвідомленої волі особи і з її вини. І, навпаки, дія, що завдає шкоди охоронюваним законом інтересам, є об'єктивно протиправною, але правопорушенням її назвати не можна при відсутності вини [20, с. 359-360]. Таким чином одним із ключових елементів правопорушення є вина як психологічна складова, а оскільки на сьогоднішньому етапі розвитку ШІ у нього відсутня власна воля і свідомість, тому, відповідно, і відсутня можливість усвідомлювати значення свої дій. Як зазначає Дмитренко В.В., ШІ не здатний до творчої діяльності, мислення, прийняття власних рішень та вольових дій, почуттів, відчуття тощо, а результати його діяльності зумовлені програмуванням на створення певних дій. ШІ не усвідомлює запрограмованих дій, а лише відтворює закладені алгоритми [17, с. 155]. Тобто, у випадку вчинення ШІ правопорушення (делікту) виникатимуть наступні питання: чи були такі дії свідомо закладені у алгоритми діяльності ШІ? Чи це була технічна помилка (збій) у роботі ШІ? Тому, виходячи із ситуації, при якій ШІ не спроможний самостійно усвідомлювати значення своїх дій та критично ставитись до них, він не може бути винним у вчиненні правопорушення, а відповідальність за вчинене правопорушення повинна нести особа, яка заклала у ШІ відповідні алгоритми дії. Український законодавець сьогодні також чітко стоїть на традиційній позиції особистої кримінальної відповідальності, дотримуючись антропоцентриського підходу, зумовленої ключовою ознакою суб'єкта - здатністю усвідомлювати фактичний характер і суспільну небезпеку своїх дій (бездіяльності) і керувати ними [21, с. 195-196].

У своїй статті «Штучний інтелект як суб'єкт злочину» Радутний О.Е. доволі близько підійшов до питання відповідальності за вчинення ШІ кримінальних правопорушень. Автор розглядає потенційні можливості як наділення ШІ ознаками правової суб'єктності в цілому, так і притягнення ШІ до відповідальності як суб'єкта злочину зокрема. На думку автора, можливим є варіант наділення ШІ статусом «електронної особи» і такі дії не повинні зустріти заперечень та неприйняття у сфері кримінально-правових відносин. Як аргумент, автор наводить факт визнання юридичної особи суб'єктом злочину, хоча довгий час вважалось, що юридична особа діє не самостійно, а через уповноважених представників [22, с. 108].

Якщо підходити до питання наділення ШІ частковою чи повною правовою суб'єктністю з формально юридичної точки зору, то в умовах сьогодення ШІ не може бути названий суб'єктом права, а лише об'єктом. Безумовно, що кожен суб'єкт права повинен бути визнаним таким зі сторони суспільства та держави. Проте такий формалізм не допомагає у вирішенні поставленого питання, але, навпаки, сприяє виникненню нових, а також поглибленню проблеми з юридичної точки зору. Початковою точкою для аналізу цього питання стала Резолюція Європейського парламенту про цивільно-правові норми з робототехніки [23], що має на меті врегулювати правове становище роботів у людському суспільстві та передбачає, що європейське законодавство може колись наділити роботів правосуб'єктністю [24, с. 64]. Вказаний акт Європейського союзу хоч і не є юридично обов'язковим документом, проте він чітко вказує, що питання правової суб'єктності ШІ не є лише темою наукових досліджень чи фантазій, а потребує вирішення у короткостроковій перспективі. Тому доцільно розглядати дану резолюцію не як декларативну заяву, а як програму майбутнього розвитку.

В наукових колах обговорюється питання деякої подібності автономних роботів і юридичних осіб, родовою ознакою яких є те, що вони належать до класу систем. В якості ознаки, яку можна перенести з юридичної особи, як зразка аналогії, розглядають відмежування сутності та дій юридичної особи (цілого) від сутності та дій її засновників (елементів її створення і управління) [25, с. 429]. На теоретичному рівні немає формальних перешкод для того, щоб визнати ШІ юридичною особою. Надання ШІ повної чи часткової правової суб'єктності можливе за умови, коли новий правовий режим не вступатиме у серйозні суперечності з правовими нормами, які існують на момент його впровадження. Ми маємо приклади визнання зі сторони українського законодавства окремих договірних об'єднань як юридичних осіб, що є непритаманним для світової практики. Наприклад, корпорація в Україні визнається договірним об'єднанням юридичних осіб, в той час як в деяких правових системах корпорація є загальною назвою юридичних осіб.

Між юридичними особами та ШІ існує єдина спільна ознака: відсутність фізичної форми існування. Проте доцільно вказати і на відмінності. Так, корпорації прив'язані до певної юрисдикції через фізичне розташування їхнього зареєстрованого офісу (місцезнаходження). Цей аспект забезпечує один постійний (хоча й змінний) зв'язок із юрисдикцією, який не обов'язково має ШІ. Іншою значною відмінністю є людський субстрат, який є основою будь-якої юридичної особи. Юридичні особи можуть складатися з однієї або кількох осіб, які здійснюють контроль над організацією, кожна з яких може представити свої власні погляди або ідеї. В той же час, ідею ШІ слід тлумачити лише як єдину сутність, яка сама собою керує.



Висновки та перспективи подальших досліджень

Безумовно питання вивчення ШІ з точки зору права перейшло з теоретичної у практичну площину та потребує детального дослідження. Особлива увага повинна бути приділена, перш за все, вивченню та аналізу ризиків, які пов'язані із використанням ШІ у прийнятті важливих рішень. Жодних сумнівів не викликає той факт, що ШІ має ряд функціональних переваг понад людиною, пов'язаних із швидкістю аналізу інформації, оцінці ризиків та прийнятті рішень. Проте чи не сприйме ШІ на певному етапі свого розвитку людину та суспільство як загрозу для власного існування? Ще декілька років тому такі слова здавалися б фантастичним сценарієм загальновідомих американських та європейських фільмів, проте, з огляду на швидкість та якість змін у сфері ШІ, майбутнє стає реальністю вже сьогодні.

Ідеї застосування ШІ у публічному управлінні, економіці, виробництві чи при здійсненні правосуддя сьогодні не просто перебувають на рівні обговорення, а подекуди активно впроваджуються та розвиваються. Проте все частіше ШІ інтелект розглядається не просто як інструмент для допомоги у прийнятті певних рішень, а як центр прийняття цих рішень. Ми повинні бути обережні у таких припущеннях, адже тим самим відбувається певна підміна понять: об'єкт стає суб'єктом.

Провівши детальний аналіз досліджуваного питання можемо акцентувати увагу на наступних висновках:

- Ідея ШІ вже давно переросла технічні та прикладні галузі, як сферу де дане явище виникло, та розглядається як цивілізаційне досягнення суспільства.

- На даному етапі суспільного розвитку, з точки зору права, ШІ розглядається як об'єкт правовідносин: інструмент, який допомагає людині приймати важливі рішення у всіх сферах життєдіяльності.

- Тенденції суспільного розвитку свідчать про переоцінку цінностей та зміну підходу до визначення ролі та місця ШІ у сучасному суспільстві. Як приклад цього можемо навести ряд офіційних документів держав та міжнародних організацій, які почали поступальний рух до визнання ШІ частково чи повністю правосуб'єктним утворенням. Тобто іде поступове зміщення вектору щодо розуміння ШІ не як об'єкта, а як потенційного суб'єкта права.

- Потенційна можливість наділення ШІ правовою суб'єктністю безпосередньо залежить від правової системи конкретної країни. Достатньо лише прийняття формальних змін до законодавства, які поширять положення щодо суб'єктів права в тому числі і на ШІ. Тобто суб'єктом права ШІ може стати виключно в силу норм права. Проте поспішати в цьому питанні точно не варто, адже поряд із значними перевагами ШІ також має і недоліки та ризики.

- Механізм правового регулювання потенційної правової суб'єктності ШІ повинен передбачати чіткі та зрозумілі важелі впливу на це явище, особливо враховуючи той факт, що в силу своїх початкових характеристик ШІ має цілий ряд значних переваг над людиною. Найпростіший домашній комп'ютер може виконувати десятки або сотні тисяч операцій в секунду, що в десятки чи сотні тисяч раз більше, а ніж середньостатистична людина.

Разом з тим, необхідно підсумувати, що недослідженими є ризики та загрози використання ШІ. Так, це, перш за все, недобросовісне чи неконтрольоване використання ШІ, яке може спричинити матеріальні втрати для людей. Разом з тим, можемо говорити і про загрозу диктатури зі сторони осіб, які контролюють ШІ. Яскравим прикладом даних загроз є політика Китаю по відношенню до національної меншини - народу уйгурів, де за допомогою технологій влада контролює кожен крок людей в прямому значенні цієї фрази. З точки зору права, також невирішеними є питання: яким чином здійснюватиметься закріплення прав та обов'язків ШІ як потенційного правосуб'єктного утворення; які механізми їхньої реалізації; і чи не найважливіше питання, хто і яким чином нестиме відповідальність за вчинені ШІ делікти.

Використання ШІ вимагає уваги, в тому числі, і до етичних аспектів та забезпечення прозорості та удосконалення механізмів захисту прав громадян. Першочергово необхідно розробити нормативно-правову базу для регулювання суспільних відносин із застосуванням ШІ. Також важливим є аспект кібербезпеки та захисту персональних даних, адже розвиток ШІ до такого рівня, коли він зможе самостійно приймати певні, навіть найпростіші рішення, ставить під загрозу безпеку зазначеної сфери. Таким чином, як можемо побачити із вище зазначеного, питання потенційної часткової чи повної правової суб'єктності ШІ потребує подальших досліджень, а також вивчення можливих ризиків та шляхів їх мінімізації.



Література

1. Великанова М. М. Штучний інтелект: правові проблеми та ризики. Вісник Національної академії правових наук України. 2020. Т. 27. № 4. С. 185-198. URL: 10.37635/jnalsu.27(4).2020.185-198 (дата звернення: 20.10.2023).

2. Каткова Т.Г. Штучний інтелект в Україні: правові аспекти. Право та суспільство. 2020. № 6. С. 46-55. URL: https://doi.Org/10.32842/2078-3736/2020.6.1.8 (дата звернення.

3. Wojtczak S. Endowing Artificial Intelligence with legal subjectivity. AI& SOCIETY. 2021. №37. P. 205-213. URL: https://doi.org/10.1007/s00146-021-01147-7 (date of access: 21.10.2023).

4. Chen, J., Burgess, P. The boundaries of legal personhood: how spontaneous intelligence can problematise differences between humans, artificial intelligence, companies and animals. Artif Intell Law. 2019. №27. Р. 73-92. URL: https://doi.org/10.1007/s10506-018-9229-x (date of access: 21.10.2023).

5. Робот Софія вперше в Україні: як андроїд поспілкувався з журналістами та Гройсманом. espreso.tv. URL: https://espreso.tv/news/2018/10/12/robot_sofiya_vpershe_v_ ukrayini_ yak_androyid_pospilkuvavsya_z_zhurnalistamy_ta_groysmanom (дата звернення: 22.10.2023).

6. Бикова Я. А. Історичний підхід у сучасних процесах пізнання права. Актуальні проблеми політики. 2012. №44. С. 95-102.

7. Делія Ю. В. Методологія та принципи дослідження проблем правотворчості суб'єктів місцевого самоврядування в Україні. Держава і право. 2012. № 56. С. 156-161.

8. Павліченко Є., Голинська М. Становлення порівняльного правознавства та порівняльно-правової методології. Правовий часопис Донбасу. 2019. № 1 (66). С. 18-24. URL: https://doi.org/10.32366/2523-4269-2019-66-1-18-24 (дата звернення: 23.10.2023).

9. Бєлова І. Передумови виникнення штучного інтелекту. Вектори розвитку науки і бізнесу в глобальному середовищі: тренди та перспективи: матеріали Нац. науково-практ. конф., м. Тернопіль, 7 листоп. 2019 р. Тернопіль, 2019. С. 18-21.

10. Сидорчук Ю. М. Філософсько-правові проблеми використання штучного інтелекту. Право і суспільство. 2017. № 3. Ч. 2. С. 16-19. URL: http://pravoisuspilstvo.org.ua/ archive/2017/3_2017/part_2/6.pdf (дата звернення: 23.10.2023).

11. Про схвалення Концепції розвитку штучного інтелекту в Україні: Розпорядження Каб. Міністрів України від 02.12.2020 р. № 1556-р: станом на 29 груд. 2021 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-2020-р#Text (дата звернення: 24.10.2023).

12. Санжарук Т. О. Поняття «суб'єкт права» та «суб'єкт правовідносин»: питання розмежування. Актуальні проблеми держави і права. 2003. №. 21. С. 91-95. - URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/apdp_2003_21_18 (дата звернення: 25.10.2023).

13. Шеховцов В. В. Філософсько-історичні аспекти трансформації суспільної свідомості щодо тваринного світу як об'єкта екологічного права. Актуальні проблеми держави і права. 2020. № 83. С. 260-267. URL: https://doi.org/10.32837/apdp.v0i83.141 (дата звернення: 26.10.2023).

14. Legal personality and artificial intelligence - newtech.law. newtech.law. URL: https://newtech.law/en/legal-personality-and-artificial-intelligence/ (дата звернення: 26.10.2023).

15. Пасічник А. Щодо поняття правоздатності суб'єкта права. Підприємництво, господарство і право. 2009. № 11. С. 28-31. URL: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/ 123456789/15792 (дата звернення: 27.10.2023).

16. Артеменко Р.М. Місце та роль ознаки майнової відокремленості підприємницького товариства в теоріях про сутність юридичної особи. Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. 2022. № 2(97). С. 94-105. URL: https://doi.org/10.32631/v.2022.2.08. (дата звернення: 27.10.2023).

17. Дмитренко В.В. Щодо первинних суб'єктів права інтелектуальної власності. Юридичний науковий електронний журнал. 2022. №10. С. 154-156. URL: https://doi.org/10.32782/2524-0374/2022-10/35 (дата звернення: 28.10.2023).

18. Кацюба К. В. Цивільна дієздатність непідприємницьких товариств. Теорія і практика правознавства. 2014. 2(6). С 15 (1-10). URL: https://doi.org/10.21564/2225-6555. 2014.2.63299 (дата звернення: 28.10.2023).

19. Болотіна М. Деліктоздатність, як елемент правосуб'єктності особи. Традиції та нові наукові стратегії у Центральній та Східній Європі: Матеріали V Міжнар. науковопракт. конф., м. Київ, 24 черв. 2022 р. / наук. керівник О. Шевченко. Київ, 2022. С. 106-109.

20. Загальна теорія держави і права / М. Цвік та ін.; ред.: М. Цвік, О. Петришин. Харків: Право, 2009. 584 с.

21. Денисов С.Ф., Павлов В.Г. Штучний інтелект: теоретичні аспекти кримінальної відповідальності. Злочинність і протидія їй в умовах сингулярності: тенденції та інновації. 2021. С. 194-197. URL: http://dspace.univd.edu.ua/xmlui/handle/123456789/10428 (дата звернення 01.11.2022).

22. Радутний О.Е. Штучний інтелект як суб'єкт злочину. Інформація і право. 2017. № 4(23). С. 106-115. URL: https://doi.org/10.37750/2616-6798.2017.4(23).273130 (дата звернення.

23. Civil Law Rules on Robotics: European Parliament resolution of 16 February 2017 with recommendations to the Commission on Civil Law Rules on Robotics (2015/2103(INL)). European Parliament. URL: https://www.europarl.europa.eu/doceo/document/TA-8-20170051_EN.html (дата звернення: 01.11.2023).

24. Павленко Ж., Водорєзова С. Поняття електронної особи в цифровій реальності. Вісник НЮУ імені Ярослава Мудрого. Серія: Філософія, філософія права, політологія, соціологія. 2021. Т. 3, № 50. URL: https://doi.org/10.21564/2663-5704.50.235427 (дата звернення.

25. Павленко Ж., Водорєзова С., Трофименко В. Електронна особа в цифровій реальності: аксіологічний аспект. Ціннісні орієнтири в сучасному світі: теоретичний аналіз та практичний досвід: збірник тез IVМіжнародної науково-практичної конференції. 2022. С. 426-430. URL: http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/25983 (дата звернення: 01.11.2023).

References

1. Velikanova, M. M. (20200. Shtuchnij mtelekt: pravovі problemi ta riziki [Artificial intelligence: legal problems and risks]. VUnik Naсіопаї'пої akademu pravovih nauk Ukrami - Bulletin of the National Academy of Legal Sciences of Ukraine, 27, 4, 185-198. Retrieved from 10.37635/jnalsu.27(4).2020.185-198 [in Ukrainian].

2. Katkova, T.G. (2020). Shtuchnij mtelekt v Ukra'i'm: pravovі aspekti [Artificial intelligence in Ukraine: legal aspects]. Pravo ta suspd'stvo - Law and society, 6, 46-55. Retrieved from: https://doi.org/10.32842/2078-3736/2020.6L8 [in Ukrainian].

3. Wojtczak, S. (2021). Endowing Artificial Intelligence with legal subjectivity. AI & SOCIETY., 37, 205-213. Retrieved from: https://doi.org/10.1007/s00146-021-01147-7[in English].

4. Chen, J., Burgess, P. (2019). The boundaries of legal personhood: how spontaneous intelligence can problematise differences between humans, artificial intelligence, companies and animals. Artif IntellLaw, 27, 73-92. Retrieved from: https://doi.org/10.1007/s10506-018-9229-x [in English].

5. Robot Sofya vpershe v Ukra'i'm: jak andro'i'd pospdkuvavsja z zhurnabstami ta Grojsmanom. espreso.tv. [Robot Sophia for the first time in Ukraine: how the android talked to journalists and Groysman. espreso.tv]. espreso.tv Retrieved from https://espreso.tv/news/ 2018/10/12/robot_sofiya_vpershe_v_ukrayini_yak_androyid_pospilkuvavsya_z_zhurnalistamy_ ta_groysmanom [in Ukrainian].

6. Bikova, Ja. A. (2012). Istorichnij pidhid u suchasnih procesah piznannja prava [Historical approach in modern processes of knowledge of law]. Aktual'ni problemi politiki - Actual problems of politics, 44, 95-102 [in Ukrainian].

7. Delija, Ju. V. (2012). Metodologija ta principi doslidzhennja problem pravotvorchosti sub^ktiv miscevogo samovrjaduvannja v Ukraini [Methodology and principles of researching the problems of law-making of local self-government subjects in Ukraine]. Derzhava іpravo - State and law, 56, 156-161 [in Ukrainian].

8. Pavlichenko, Є., Golins'ka, M. (2019). Stanovlennja porivnjal'nogo pravoznavstva ta porivnjal'no-pravovoi metodologii [Formation of comparative jurisprudence and comparative legal methodology]. Pravovij chasopis Donbasu - Legal journal of Donbass, 1 (66), 18-24. Retrieved from https://doi.org/10.32366/2523-4269-2019-66-1-18-24 [in Ukrainian].

9. Вє^^ I. (2019). Peredumovi viniknennja shtuchnogo intelektu [Prerequisites for the emergence of artificial intelligence]. Proceedings from Nac. naukovo-prakt. konf. « Vektori rozvitku nauki і biznesu v global'nomu seredovishhi: trendi taperspektivi » - The Sixth International Scientific and Practical Conference « Vectors of the development of science and business in the global environment: trends and perspectives ». (pp. 18-21). Ternopil [in Ukrainian].

10. Sidorchuk, Ju. M. (2017). Filosofs'ko-pravovi problemi vikoristannja shtuchnogo intelektu [Philosophical and legal problems of using artificial intelligence]. Pravo і suspd'stvo - Law and society, 3, 2, 16-19. Retrieved from http://pravoisuspilstvo.org.ua/archive/2017/3_ 2017/part_2/6.pdf [in Ukrainian].

11. Rozporjadzhennja Kab. Ministriv Ukra'ini “Pro shvalennja Koncepcii rozvitku shtuchnogo intelektu v Ukra'ini” [Decree of the Cabinet of Ministers. of Ministers of Ukraine “On the approval of the Concept of the development of artificial intelligence in Ukraine”]. (n.d). zakon.rada.gov.ua Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-2020-r#Text [in Ukrainian].

12. Sanzharuk, T. 0.(2003). Ponjattja «subLkt prava» ta «subLkt pravovidnosin»: pitannja rozmezhuvannja [Concepts of "subject of law" and "subject of legal relations": the issue of distinction]. Aktual'm problemi derzhavi і prava - Actual problems of the state and law, 21, 91 -95. Retrieved from http://nbuv.gov.ua/UJRN/apdp_2003_21_18 [in Ukrainian].

13. 13.Shehovcov, V. V. (2020). Filosofs'ko-istorichni aspekti transformacii suspil'noi svidomosti shhodo tvarinnogo svitu jak obAkta ekologichnogo prava [Philosophical and historical aspects of the transformation of public consciousness regarding the animal world as an object of environmental law]. Aktual'm problemi derzhavi і pravActual problems of the state and law, 83, 260-267. Retrieved from https://doi.org/10.32837/apdp.v0i83.141 [in Ukrainian].

14. Legal personality and artificial intelligence - newtech.law. newtech.law [Legal personality and artificial intelligence - newtech.law]. newtech.law Retrieved from https://newtech.law/ en/legal-personality-and-artificial-intelligence/ [in Ukrainian].

15. Pasichnik, A. (2009). Shhodo ponjattja pravozdatnosti subLkta prava [Regarding the concept of legal capacity of the subject of law]. PMprwmmctvo, gospodarstvo і pravo - Entrepreneurship, economy and law, 11, 28-31. Retrieved from http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/15792 [in Ukrainian].

16. Artemenko, R.M. (2022). Misce ta rol' oznaki majnovoi vidokremlenosti pidprkmnic'kogo tovaristva v teorijah pro sutnist' juridichnoi osobi [The place and role of the sign of property separation of an entrepreneurial company in theories about the essence of a legal entity]. VEnik Harklvs'kogo nadonal'nogo umversitetu vm^EM^ sprav - Bulletin of Kharkiv National University of Internal Affairs, 2(97), 94-105. Retrieved from https://doi.org/10.32631/ v.2022.2.08. [in Ukrainian].

17. Dmitrenko, V.V. (2022). Shhodo pervinnih sub^ktiv prava intelektual'noi vlasnosti [Regarding the primary subjects of intellectual property law]. Juridichnij naukovij elektronnij zhurnalLegal scientific electronic journal, 10, 154-156. Retrieved from https://doi.org/10.32782/2524-0374/2022-10/35 [in Ukrainian].

18. Kacjuba, K. V. (2014). Civil'na drezdatnist' nepidprremnic'kih tovaristv [Civil legal capacity of non-entrepreneurial societies]. Teorija і praktika pravoznavstva - Theory and practice of jurisprudence, 2(6), 15 (1-10). Retrieved from https://doi.org/10.21564/2225-6555.2014. 2.63299 [in Ukrainian].

19. Bolotina, M. (2022). Deliktozdatnist', jak element pravosub^ktnosti osobi [Capacity for delict as an element of a person's legal personality]. Proceedings from V Mizhnarodna naukovo-praktychna konferentsiia « Tradicii ta novi naukovi strategii u Central'nij ta Shidnij Єvropi » - The Fifth International Scientific and Practical Conference « Traditions and new scientific strategies in Central and Eastern Europe ». (pp. 106-109). Kiiv [in Ukrainian].

20. Cvik, M. (2009). Zagal'na teorija derzhavi і prava [General theory of the state and law]. Harkiv: Pravo [in Ukrainian].