До питання про техніко-юридичну досконалість нормативно-правових актів

Размещено на http://allbest.ru

Інститут держави і права імені В.М. Корецького НАН України

До питання про техніко-юридичну досконалість нормативно-правових актів

Анотація

Стаття присвячена актуальним питанням про техніко-юридичну досконалість нормативно-правових актів, які впливають на його якість. Наголошується що ефективність законодавства в цілому, його правильне розуміння та використання всіма суб'єктами залежить від належного застосування правил юридичної техніки, яка забезпечує системність, структурну та змістовну грамотність нормативно-правового акту. Акцентується на важливості дотримання уніфікованої юридичної термінології.

Ключові слова: юридична техніка, нормативно-правовий акт, засоби юридичної техніки, юридичний термін, законодавча техніка.

Сьогодні Україна утверджується як демократична та європейська держава, а її законодавча база має відповідати загальноприйнятим стандартам ЄС. Нормативно-правовий акт є частиною чинної законодавчої бази. І сьогодні в суспільному житті фактично не існує сфери, яка б тим чи іншим чином не регулювалася правовими нормами, як результатом правотворчої діяльності. Результативність цієї діяльності багато в чому залежить від підготовки таких нормативно-правових актів, які мають бути досконалими за формою і змістом, тобто задовольняти високі вимоги стосовно їх якості та ефективності. Не зважаючи на значні напрацювання в даному питанні, з огляду на сучасність, коли в умовах війни законодавець повинен швидко реагувати на величезну низку суспільних проблем, техніко-юридична досконалість нормативно правових актів набуває нової актуальності. Крім того, актуальність зазначеної проблематики також обґрунтовується активними євроінтеграційними процесами. Адже коли йдеться про удосконалення вітчизняної правової системи, то воно має здійснюватися насамперед шляхом створення досконалих нормативно-правових актів.

Зазначена проблематика ставала пріоритетною у дослідженнях багатьох науковців, серед яких Ж. Дзейко, Л. Луць, І. Онищук, О. Скакун, Ю. Шемшученко, І. Шутак тощо.

Правилами розробки нормативно правових актів, в тому числі і законів займається юридична техніка. Як зазначає В. Лебеденко, юридична техніка в правотворчості охоплює нормативні акти, тобто техніко-юридичні прийоми і правила в процесі вироблення законів і підзаконних нормативно-правових актів, а в правозастосовній діяльності - індивідуальні акти, тобто техніко- юридичні прийоми і правила в процесі вироблення судових актів, договорів тощо. Від юридичної техніки значною мірою залежать ефективність законодавства в цілому, його правильне розуміння та використання суб'єктами правозастосування, його належний вид, систематизація тощо. Разом із тим, на думку вченого, значна частина чинних нормативних правових актів в Україні є неякісною з погляду на нормотворчу техніку. Невдалі формулювання або неточні вживання термінів, допущення суперечностей, некоректні посилання і т. ін. породжують зволікання, сприяють помилкам, виникненню непорозумінь у практичній правничій діяльності, заважають ефективному реформуванню багатьох сфер державного та громадського життя [1, с. 53].

Не можна не погодитися з тезою, що «саме юридична техніка надає змогу забезпечити системність, структурну та змістовну грамотність і єдність як актів правотворчості та тлумачення норм права, так і актів правозастосування, націлених на індивідуалізацію регулюючого впливу правових норм щодо конкретної життєвої ситуації та конкретних суб'єктів. Поділяємо думку, що юридична техніка, її наукова розробка та впровадження в практику забезпечують одноманітність, якість та взаємодію юридичних документів, які в сукупності і складають систему законодавства, систему актів правозастосування, систему актів тлумачення норм права» [2, с. 402].

Юридичну техніку можна розглядати в суб'єктивному сенсі як мистецтво оздоблення правового матеріалу, а в об'єктивному - механізм правотворчості. Вміле застосування її правил на стадії творення нормативно-правових актів дає змогу уникнути у майбутньому проблем його неправильного тлумачення, слугує інструментом запобігання колізій у правовому регулюванні суспільних відносин, адже держава має бути зацікавлена в юридичній мові, зрозумілій для всіх учасників суспільних відносин, що стане надійним засобом комунікації в процесі правового регулювання, управління і судочинства. Тому коли ми говоримо про техніко-юридичну досконалість нормативно-правового акту, ми маємо на увазі правильне і доцільне використання засобів і прийомів технічного характеру, які можуть бути у ньому виражені.

Сьогодні з особливою актуальністю постає проблема юридично- технічної досконалості нормативно-правових актів, що безпосередньо пов'язана з можливістю їх найефективнішої практичної реалізації. Складання якісного та ефективного письмового правового акта (передусім, йдеться про нормативно - правовий акт й акт застосування норм права) можливе лише за умови високого рівня суб'єкта правотворчості та правозастосування, від яких вимагається не тільки професійне використання юридичного інструментарію, а й інтелектуальні здібності, досвід, знання, високий рівень правової культури. Процеси створення, зміни, тлумачення та реалізації правових актів визначають ефективність права у соціумі [3, с. 91].

Погоджуємось із Л. Луць, яка до основних формальних вимог відносить: правильність вибору юридичної форми виразу; правильність структурної організації (послідовна диференціація нормативного матеріалу на структурні одиниці, внутрішня їх узгодженість тощо); відповідність чинній системі джерел права за формальними параметрами. Якщо технічні вимоги - це змістовні і формальні параметри майбутнього джерела права, то до технологічних належать наступні: підготовка проекту фахівцем відповідної галузі права, а також юристами-нормопроектантами, відповідність процедури прийняття джерела права чинній системі джерел права та міжнародним правовим стандартам. Звичайно, важливими в контексті визначення ролі юридичної техніки та технології у правотворенні видаються: підготовка майбутніх юристів-нормопроектантів, які мали б засвоїти теорію правотворчості, вміли б виявляти проблемні ситуації, що виникають у процесі правотворчості, та могли б пропонувати способи їх вирішення, а також створювати нормативно-правові приписи [4, с. 16].

До загальних прийомів та правилами щодо застосування юридичної техніки також належить дотримання юридичної термінології, тобто системи усталених, загальноприйнятих і визнаних юридичною наукою та практикою юридичних термінів, словесних позначень понять, що використовуються під час викладу змісту закону, іншого нормативно-правового акта чи юридично- значущого документа. Зазначене вимагає дотримання вимог термінологічної уніфікації, а саме таких: однозначність - застосування в нормативному акті або іншому юридично значущому документі понять і термінів в одному й тому ж, тотожному значенні; загальна визнаність - використання загальновідомих і поширених серед наукової спільноти та пересічних громадян термінів, визначень, формулювань, дефініцій і т. ін., а не надуманих і вигаданих спеціально для певного закону, нормативно-правового акта, юридично значущого документа; стабільність (постійність, усталеність) - закріплення в певній незмінній формі термінології нормативно-правового акта, а не зміна її з прийняттям кожного нового нормативно-правового акта чи закону; доступність - простота та адекватність термінології, що використовується; чіткість у викладі нормативно-правового матеріалу, тобто виключення різного розуміння та можливості багатоманітного тлумачення положень норми права; дотримання певних юридичних конструкцій, тобто непорушних і чітких, відпрацьованих юридичною наукою, законодавчою діяльністю та перевірених практикою правозастосовної діяльності типових схем побудови нормативно-правового матеріалу з використанням особливого типу системного зв'язку між його елементами [5]. Особливо обережним треба бути під час впровадження у національне правове поле запозичень іноземної термінології. Результатом уніфікації може бути система упорядкованих відповідно до правил, належним чином оформлених юридичних термінів.

Робота над нормативно-правовим актом являє собою окреме мистецтво, що включає багато логічно-послідовних дій, серед яких: послідовний виклад тексту нормативно-правового акту, його мова та чітко витриманий професійний стиль. Разом із тим важливим є його зрозумілість та доступність широким верствам населення. Адже помилково побудована фраза, непослідовність, неправильне використане слово здатні викликати негативні наслідки. Тому закономірність полягає в тому, що чим досконаліший текст закону, тим менше виникає ускладнень під час його виконання, дотримання й застосування. Саме тому логіка, стиль і мова закону - одні з основ засобів законодавчої техніки, яка є різновидом юридичної.

В контексті необхідності правил розробки законів висловлювався і Ш. Л. Монтеск'є, який наголошував що їх ігнорування призводить до появи декларативних (недіючих) законів, які послаблюють дію інших нормативно-правових актів законодавства [6]. І. Бентам, якого іноді називають основоположником теорії законодавчої техніки, адже саме він запропонував створити науку про законодавче мистецтво, надавав власне визначення окремим правилам техніки розробки законів, які, у свою чергу, безпосередньо впливають на формування ознак закону, тим самим простежуючи пряму залежність між дотриманням правил розробки законів та рівнем ефективності і досконалості нормативно-правових актів [7].

На сучасному етапі за допомогою засобів законодавчої техніки (юридичних конструкцій, юридичних понять, юридичних термінів, правових презумпцій, правових фікцій) забезпечується техніко-юридична якість (змістова, структурна, стилістична) законів та зрозумілість й доступність їх адресату [8, с. 9]. Правильне та доцільне використання технічних засобів і прийомів закріплюється в правилах законодавчої техніки, що належать до особливого різновиду технічних норм, які стосуються сфери правового регулювання. право законодавство юридичний техніка

Отже, нормативно-правовий акт як офіційний документ, за допомогою якого воля держави доводиться до відома громадян, повинен мати техніко - юридичну досконалість. Від ясності та доступності законодавства залежить ефективність правового регулювання суспільних відносин, а також реалізації правових норм, забезпечення захисту прав і свобод широких верств населення, що, в свою чергу, сприятиме інтеграції у Європейський прості. Це означає, що національне законодавство повинно максимально відповідати європейському, що дасть можливість ефективно проводити реформи, на шлях яких стала наша держава у 2014 році.

Список використаних джерел

[1] Лебеденко, В.І. (2014). Юридична техніка: поняття, призначення, методологічні засади застосування. Інформація і право, (2), 52-56.

[2] Ведєрніков, Ю. А., Папірна, А. В. (2008). Теорія держави та права. Київ: Знання.

[3] Кучук, А.М., Замковий Є.М. (2017). Юридична техніка як засіб ефективності правових актів. Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, (1), 90-97.

[4] Луць, Л.А. Роль юридичної техніки у правотворчості. Юридична техніка: доктринальні основи та проблеми викладання: тези доповідей та повідомлень учасників науково-практичної конференції (15-17). 30 вересня - 1 жовтня, 2015, Харків, Нац. юрид. ун-т ім. Ярослава Мудрого.

[5] Любченко, М.І. (2015). Юридична термінологія: поняття, особливості, види. Харків: ТОВ «Видавництво права людини».

[6] Montesquieu, С. (2002). The Spirit of Laws (Great Minds Series). Publisher:Prometheus.

[7] Bentham, J. (2007). An Introduction to the Principles of Morals and Legislation. Publisher: Dover Publications.

[8] Мозолюк-Боднар, Л.М. (2021). Вплив юридичної техніки на зміцнення державної дисципліни: теоретичний аспект дослідження. Вчені записки ТНУ імені В. І. Вернадського, (1), 7-11. https://doi.org/10.32838/TNU-2707-0581/2021.1/02.

Размещено на Allbest.ru