Реституція культурних цінностей в умовах російської збройної агресії в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реституція культурних цінностей в умовах російської збройної агресії в Україні

Гаврашенко Аліна Андріївна аспірантка кафедри права, національної безпеки та європейської інтеграції Навчально-наукового інституту «Інститут державного управління», Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна

Анотація

Стаття досліджує актуальну проблему реституції культурних цінностей під час російської збройної агресії в Україні. Автори розглядають цей процес у контексті міжнародної публічної політики та правових аспектів суспільних відносин. Стаття наголошує на необхідності чіткої правової рамки для ідентифікації, повернення та відновлення втрачених або незаконно вивезених культурних цінностей. Вона також підкреслює важливість публічної політики у відновленні історичної справедливості та культурної ідентичності нації. Правові аспекти регулюють процес реституції, встановлюючи механізми взаємодії на національному та міжнародному рівнях та відповідальність за порушення. Стаття закликає до наукового аналізу для розробки ефективних стратегій та політик, які сприяють відновленню та збереженню культурної спадщини та визначенню правових механізмів для боротьби з незаконним вивезенням культурних цінностей.

В статті поглиблено проаналізовано складність процесу повернення та збереження культурних об'єктів, які були втрачені або викрадені внаслідок військових дій на території України. Висвітлено юридичний та міжнародний контекст реституції культурних цінностей, зосереджуючись на важливості міжнародної співпраці та національного законодавства у цьому процесі. Проаналізовано досвід інших країн, які стикалися з аналогічними викликами внаслідок збройних конфліктів, та його можливе застосування в українському контексті.

Особливу увагу приділено ролі технологічних інновацій у виявленні, документуванні та поверненні втрачених культурних цінностей. Розглянуто питання міжнародної підтримки та співпраці у сфері реституції культурних цінностей як важливого аспекту в розв'язанні цього складного питання. Розкрито значення культурної спадщини для національної ідентичності та соціокультурної стабільності в умовах військового конфлікту.

Автор підкреслює, що вироблення та впровадження ефективних публічних політик у цій сфері може сприяти зміцненню законності, покращенню міжнародних відносин та відновленню довіри між націями. Розуміння та розв'язання проблеми реституції культурних цінностей є ключовим елементом соціокультурної безпеки та національного розвитку в постконфліктний період. Стаття надає цінні рекомендації щодо можливих шляхів оптимізації процесу реституції культурних цінностей в Україні, включаючи зміцнення міжнародного діалогу та використання технологічних нововведень. Це дослідження вносить важливий вклад у розуміння складностей та можливих шляхів вирішення проблеми реституції культурних цінностей в умовах збройної агресії.

Ключові слова: культурна спадщина, повернення культурних цінностей, міжнародно-правове регулювання, вивезення культурних цінностей, державна політика у сфері культури, збереження культурної спадщини, публічна культурна політика.

Abstract

Restitution of cultural values in the conditions of Russian armed aggression in Ukraine

Havrashenko Alina Andriivna PhD Student at the Department of Law, National Security and European Integration ESI «Institute of Public Administration», V.N. Karazin Kharkiv National University

The article explores the urgent issue of restitution of cultural property during the Russian armed aggression in Ukraine. The authors examine this process in the context of international public policy and legal aspects of public relations. The article emphasises the need for a clear legal framework for the identification, return, and restitution of lost or illegally exported cultural property. It also emphasises the importance of public policy in restoring historical justice and the cultural identity of the nation. Legal aspects regulate the restitution process, establishing mechanisms of interaction at the national and international levels and responsibility for violations. The article calls for scientific analysis to develop effective strategies and policies that promote the restoration and preservation of cultural heritage and identify legal mechanisms to combat the illicit export of cultural property.

The article analyzes in depth the complexity of the process of returning and preserving cultural objects that were lost or stolen as a result of military operations on the territory of Ukraine. The legal and international context of cultural property restitution is highlighted, focusing on the importance of international cooperation and national legislation in this process. The experience of other countries that faced similar challenges as a result of armed conflicts and its possible application in the Ukrainian context were analyzed.

Special attention is paid to the role of technological innovations in identifying, documenting, and returning lost cultural values. The issue of international support and cooperation in the restitution of cultural values is considered an important aspect of solving this complex issue. The importance of cultural heritage for national identity and socio-cultural stability in the conditions of military conflict is revealed.

The author emphasises that the development and implementation of effective public policies in this area can contribute to strengthening the rule of law, improving international relations, and restoring trust between nations. Understanding and addressing the issue of restitution of cultural property is a key element of sociocultural security and national development in the post-conflict period. The article provides valuable recommendations on possible ways to optimize the process of restitution of cultural values in Ukraine, including the strengthening of international dialogue and the use of technological innovations. This study makes an important contribution to understanding the complexities and possible ways of solving the problem of restitution of cultural values in the conditions of armed aggression.

Keywords: cultural heritage, return of cultural values, international legal regulation, export of cultural values, state policy in the field of culture, preservation of cultural heritage, public cultural policy.

культурний цінність інновація військовий

Постановка проблеми

Проблема реституції культурних цінностей в умовах російської збройної агресії в Україні є відображенням широкого контексту міжнародної публічної політики та правових основ суспільних відносин. Реституція вимагає чіткої правової рамки для ідентифікації, повернення та відновлення культурних цінностей, які були втрачені або незаконно вивезені під час конфлікту. Публічна політика в цій сфері має на меті лише забезпечення фізичного повернення культурних цінностей, але й відновлення історичної справедливості та культурної ідентичності нації. Правові основи регулюють процес реституції, встановлюючи механізми взаємодії між учасниками на національному та міжнародному рівнях, а також додають відповідальність за порушення. Через тісний зв'язок між реституцією культурних цінностей та публічною політикою ця проблема заслуговує на увагу як з наукової, так і з практичної точки зору. Науковий аналіз може допомогти в розробці ефективних стратегій та політик, які сприяють відновленню та збереженню культурної спадщини, а також у визначенні правових механізмів для забезпечення відповідальності за незаконне вивезення культурних цінностей.

З практичного погляду, вироблення та впровадження ефективних публічних політик у цій сфері може сприяти зміцненню законності, покращенню міжнародних відносин та відновленню довіри між націями. Розуміння та вирішення проблеми реституції культурних цінностей є великим кроком на шляху до забезпечення соціокультурної безпеки та продовження національного розвитку в постконфліктний період.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Реституція культурних цінностей тісно пов'язана з публічною політикою і правовими основами. Серед дослідників процесів реституції культурних цінностей міститься значна кількість праць як українських, так і зарубіжних науковців, зокрема С. Кот у своїй монографії аналізує роль України в пошуку та порівнянні цінностей у ХХ і на початку ХХІ століття, враховуючи різні історичні періоди, включаючи Українську революцію та період СРСР [18], Хартвіг Фішер досліджує реституцію культурних цінностей з різних точок зору, включаючи етичні та моральні аспекти повернення культурних об'єктів [12], а Марта Суарес-Мансілья розглядає реституцію культурних цінностей через призму європейських директив, пропонуючи розширення поняття «культурні товари» для включення більш широкого спектру об'єктів [8]. Це може включати аналіз правових рамок та політичних стратегій, які сприяють поверненню культурних цінностей до їхніх законних власників або країн походження. Російська агресія в Україні підняла проблеми реституції на новий рівень, особливо у зв'язку з порушенням міжнародних норм і конвенцій ЮНЕСКО щодо збереження культурної спадщини [13, 16]. Проте, аналіз наукових публікацій на тему реституції в контексті російської агресії в Україні вказує на недостатнє висвітлення цієї проблематики, що підкреслює актуальність подальших досліджень у цій сфері.

Формулювання цілей статті (постановка завдання). Глибокий аналіз та дослідження проблематики реституції культурних цінностей, зокрема в контексті відновлення та повернення культурної спадщини в умовах російської збройної агресії в Україні, а також внесок у формулювання ефективних стратегій та політичних рекомендацій для покращення процесу реституції та підвищення обізнаності суспільства щодо важливості повернення та відновлення культурної спадщини.

Виклад основного матеріалу

Реституція культурних цінностей в умовах російської збройної агресії в Україні є актуальним і складним питанням, яке зустрічається на перехресті міжнародного права, культурної політики та гуманітарних відносин.

Реституція - це процес повернення об'єктів культурної, історичної або матеріальної цінності до їхніх законних власників або місця походження після того, як вони були незаконно вилучені, викрадені або передані. Цей термін часто використовується в контексті міжнародного права, культурної спадщини та музейної справи. Процес реституції може включати юридичні переговори, міжнародні угоди, судові рішення та дипломатичні зусилля, спрямовані на відновлення прав власників або забезпечення повернення вкрадених або незаконно перебуваючих у чужому володінні об'єктів культурної цінності. Реституція важлива для збереження культурної спадщини, відновлення історичної справедливості та зміцнення міжнародних відносин.

На жаль, у світі не існує однієї конкретної установи, яка б займалася питаннями реституції культурних цінностей на глобальному рівні. Однак, питання реституції культурних цінностей часто регулюються на міжнародному рівні через двосторонні або багатосторонні угоди між країнами, а також через міжнародні судові органи.

Поняття реституції в Україні з'явилося у зв'язку з потребою повернення культурного майна, яке було втрачено або викрадено. Один із перших кроків на шляху реалізації реституційного процесу в Україні було зроблено ще у 1992 році, коли Президент України віддав указ «Про заходи щодо повернення релігійним організаціям культового майна» від 4 березня 1992 року № 125. За цим указом, Раді Міністрів Кримської АРСР, виконавчим комітетам обласних, Київської та Севастопольської міських рад народних депутатів було доручено впродовж 1992-1993 років здійснити передачу релігійним громадам у власність або безоплатне користування культового майна [22].

Це свідчить про те, що поняття реституції в Україні з'явилося у ранніх 90-х роках ХХ століття, що співпадає з періодом набуття Україною незалежності та початком формування її державної політики у сфері культурної спадщини.

З 2014 року, коли Росія почала збройну агресію проти України, значна кількість культурних цінностей була знищена, втрачена або незаконно вивезена з території України. Сюди входять мистецькі твори, археологічні знахідки, історичні пам'ятки та інші об'єкти культурної спадщини.

Повернення культурних цінностей після розпочатого конфлікту є основним засобом компенсації шкоди, заподіяної культурній спадщині. Це процес, який включає: відшкодування, повернення втрачених або вивезених культурних цінностей та відновлення пошкоджених об'єктів культурної спадщини [15]. Однак реалізація реституції на практиці є складним завданням, що потребує постійної координації на міжнародному рівні, визначення відповідальності за правопорушення та забезпечення повернення культурних цінностей законним власникам або країнам, з яких походять ці цінності.

Ситуація щодо реституції культурних цінностей в Україні також зумовлена історичними, політичними та соціокультурними факторами, які додатково розширюють процес вирішення цього питання. У зв'язку з цим тема реституції культурних цінностей в умовах російської збройної агресії в Україні потребує глибокого аналізу та обговорення з планом розробки ефективних стратегій та механізмів захисту та відновлення культурної спадщини країни.

Збереження культурної спадщини та цінностей - це ключовий аспект в підтримці національної ідентичності та самосвідомості України, особливо в контексті зовнішніх викликів та агресії. Культурні цінності є невід'ємною частиною національної історії та гордості, вони розвивають ключову роль у формуванні громадського суспільства та підтримці культурного різноманіття. Більше того, вони служать мостом для міжкультурного діалогу та взаєморозуміння, що, у свою чергу, сприяє міжнародному світу та безпеці. У контексті російської агресії, збереження та відновлення культурної спадщини України стає ще більш важливим, оскільки являє собою символ національного відродження та опори.

Вивезення культурних цінностей та знищення культурної спадщини України розпочалося ще в 2014 році з приходом російської агресії, особливо у Криму та на сході України. З початком повномасштабного вторгнення Росії 24 лютого 2022 року ця проблема стала ще більш глобальною, після чого розповсюдилася на всій території України, оскільки російські війська систематично нищать культурну спадщину не лише в межах окупованих регіонів та лінії зіткнення, а й на території всієї країни щоденно її обстрілюючи.

Ці події значно ускладнили процеси збереження та реституції культурних цінностей, збільшивши ризик втрати важливих елементів культурної та історичної спадщини країни.

Реституція культурних цінностей обговорюється та регулюється на різних рівнях - міжнародному, регіональному та національному. Однією з ключових міжнародних угод, що регулюють цю сферу в Україні, є Гаазька конвенція 1954 року «Про захист культурних цінностей у разі збройного конфлікту» [12]. Конвенція забезпечує основні принципи та повернення культурних цінностей у разі військових конфліктів [1].

У 2020 році Україною було ратифіковано Другий протокол Гаазької конвенції, що стало важливим кроком на шляху формування правової основи захисту та реституції культурних цінностей в умовах збройного конфлікту [17, 21], проте на сьогодні цей крок не приносить очікуваних результатів, що підкреслює складність та багатогранність викликів, пов'язаних з реституцією культурних цінностей.

Національне законодавство України щодо охорони культурної спадщини включає кілька ключових законів та нормативних актів, які регулюють цю сферу. Зокрема: Закон України «Про охорону культурної спадщини» № 1805-III, який регулює правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, та захист традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього та майбутнього поколінь [20] та Закон України №2518-VI : який вимагає від посадових осіб органів охорони культурної спадщини дотримання законодавства про охорону культурної спадщини [19] та включає положення про охорону національного культурного забезпечення, включаючи культурну спадщину, а також музейну справу, колекціонування, архівну та бібліотечну справи.

Окрім створеної законодавчої бази, в Україні функціонує Національна служба охорони культурної спадщини та Державна інспекція культурної спадщини, а після початку повномасштабної війни у березні 2022 р. під координацією ЮНЕСКО, Міжнародної ради музеїв, ICCROM та інших міжнародних організацій розпочав свою роботу «Штаб порятунку спадщини», який займається відновленням та порятунком культурної спадщини [23].

Судові рішення також мають важливу роль у формуванні правової основи для реституції культурних цінностей. Вони можуть встановлювати прецеденти та інтерпретувати існуючі закони та угоди, надаючи юридичну основу для вирішення спорів та захисту культурної спадщини. Наразі, Україна намагається протистояти російському загарбнику на міжнародній арені інформуючи суспільство про численні загарбницькі напади на культурну спадщину України та готуючи позови до Гаазького суду та Міжнародного кримінального суду [11].

Після анексії Криму в 2014 році Росія швидко приступила до археологічних розкопок в регіоні, що є джерелом багатьох давніх скарбів, включаючи скіфське золото. Тільки під час будівництва Кримського мосту, який перетинає вузьку Керченську протоку, через яку колись курсували стародавні кораблі, що перевозили зерно, кераміку та інші вантажі між Азовським і Середземним морями, було знайдено понад 1 мільйон артефактів. І наразі є побоювання, що об'єкту всесвітньої спадщини ЮНЕСКО Херсонес Таврійський може бути завдано шкоди, оскільки українська влада не може контролювати археологічні роботи в цьому стародавньому чорноморському місті. Як повідомило Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, за цей час близько 29 російських контрольованих суб'єктів взяли участь у незаконних розкопках. Будь-які спроби контролювати якість та проведення розкопок Україною були заблоковані російською окупаційною адміністрацією в Криму[6, 11].

З початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року було виявлено значне пошкодження та руйнування культурної спадщини України. Відомі дані вказують на наступні збитки:

1. Пошкодження культурних об'єктів : за даними від 27 вересня 2022 року ЮНЕСКО підтвердила пошкодження 291 об'єкта -- 122 релігійних місць, 27 музеїв, 109 будівель історичного та/або художнього інтересу, 19 пам'ятників, 13 бібліотек та 1 архів [4].

2. Знищення культурної спадщини: Міністерство культури України зафіксувало 367 воєнних злочинів проти культурної спадщини України, включаючи знищення 29 музеїв, 133 церков, 66 театрів та бібліотек, а також столітнього єврейського цвинтаря. Цей цвинтар у місті Глухів Сумської області, який є місцем паломництва для євреїв, був знищений двома російськими ракетами 8 травня 2022 року [9].

3. Розкрадання культурної спадщини: протягом бойових дій багато об'єктів української культурної спадщини були знищені або пошкоджені. Одним з останніх масштабних розкрадань стало пограбування галереї Альбіна Гавдзинського у Новій Каховці, яке було здійснено як раз перед знищенням Каховської дамби у червні 2023 року [14].

У захист культурних цінностей в Україні в контексті російської збройної агресії вживалися різні правові механізми. Були обговорені питання, пов'язані із захистом культурної власності, включаючи застосування договірного права, практичні проблеми, що випливають з цих обов'язкових міжнародно-правових зобов'язань, а також можливість судових розслідувань військових злочинів, окрім того, було вказано, що рішення Міжнародного суду справедливості від 8 листопада 2019 року продовжити розгляд справи, ініційованої Україною проти Російської Федерації через конфлікт, було значною правовою перемогою для уряду України [2]. Це підкреслює, що Україна використовує міжнародні правові механізми захисту своїх культурних цінностей в умовах збройного конфлікту.

Усі ці рівні правового регулювання взаємодіють між собою, створюючи складну структуру правових норм та механізмів для забезпечення реституції культурних цінностей та захисту культурної спадщини в умовах змінених міжнародних та національних умов.

Міжнародний досвід реституції культурних цінностей станом на 2023 рік свідчить про розвиток нових форм угод та співпраці в цій сфері. Ось деякі ключові особливості, проблеми та успішні ініціативи, а також відпрацьовані механізми, які були виявлені, і які варто взяти до уваги Україні:

• Нові форми угоди та співпраці: ЮНЕСКО ініціює обговорення та співпрацю між країнами з повернення коштів та реституції культурних цінностей. Наприклад, 27 червня 2023 року ЮНЕСКО організувало захід, присвячений обговоренню нових форм угод та запитів партнерів на повернення та реституцію, а також щодо позики або обміну культурної власності. Захід зібрав представників державних органів, професіоналів у галузі культурної спадщини та правопорядку, експертів, партнерських організацій, а також представників арт-ринку [8] .

• Останні випадки повернення та реституції: ЮНЕСКО підтримує відкрите звернення щодо повернення та реституції культурних цінностей. Наприклад, 15 червня 2023 року Австралія повернула два культурні об'єкти Мексиці, а 19 квітня 2022 року Німеччина повернула Італії чотири незаконно вивезені культурні об'єкти [3] .

* Цифрова реституція: з'являються нові моделі цифрової реституції культурних товарів для постколоніальних та постзалежних країн, які включають створення цифрових копій із об'єднаними NFT та створення нових прав власності на фізичні та цифрові об'єкти [5].

Ці приклади показують, що міжнародний досвід реституції культурних цінностей постійно розвивається, а країни та міжнародні організації продовжують шукати нових шляхів співпраці та впровадження правових механізмів для забезпечення повернення культурних цін їх законним власникам або країнам, де вони були створені.

З кожним роком питання захисту та збереження культурної спадщини в Україні набуває все більшої важливості. На міжнародній арені культурна спадщина все більше розглядається через призму виконання цілей сталого розвитку ООН до 2030 року. Зокрема, в останніх політичних документах ЮНЕСКО акцентується на важливості культури та творчості як ключових факторах сталого розвитку, а також на значущості створення інклюзивних та стійких міських просторів, зберігаючи природну та культурну спадщину (Ціль сталого розвитку №11); зосереджено увагу на відновленні та поверненні викрадених культурних цінностей та протидії їхньому незаконному обігу (Ціль сталого розвитку №16); підкреслено важливість створення справедливих, мирних та інклюзивних суспільств, які цінують знання, культурну спадщину та різноманітність (Ціль сталого розвитку №5) [10].

У зв'язку з геополітичними викликами та збереженням національної ідентичності, культурна спадщина виступає важливим активом, який сприяє зміцненню соціальної згуртованості та патріотизму серед громадян. Захист культурної спадщини також відіграє ключову роль у забезпеченні сталого розвитку країни та підтриманні її історичного та культурного багатства для майбутніх поколінь.

Висновки

Процес реституції культурних цінностей в Україні набув актуальності у світлі російської агресії, яка вказала на втрату або крадіжку значущих об'єктів культурної спадщини. Перший крок у реалізації реституційних процесів було зроблено ще у 1992 році, але ситуація значно загострилася в останні роки. Міжнародний досвід в галузі реституції вказує на важливість міжнародних угод та судових рішень, які можуть служити основою для розв'язання аналогічних проблем в Україні. Проте, проблема реституції стикається з викликами через відсутність ефективного національного законодавства та міжнародної підтримки. Реалізація реституційних ініціатив може сприяти збереженню української культурної спадщини, зміцненню національної ідентичності та підтримці суверенітету країни в умовах збройного конфлікту. У випадку України, реституція культурних цінностей в умовах війни з Росією вимагає специфічного підходу, з огляду на юридичні, політичні та дипломатичні перешкоди, а саме:

• активного включення України в міжнародні угоди може сприяти поверненню вкрадених культурних цінностей;

• використання новітніх технологій може полегшити процес ідентифікації та відновлення культурних цінностей;

• співпраці з міжнародними партнерами може забезпечити необхідну підтримку та ресурси для реституції;

• підвищення обізнаності громадськості щодо важливості реституції культурних цінностей є критично важливим для забезпечення підтримки цих зусиль на всіх рівнях суспільства;

• міжнародних судових рішень, що можуть бути потужним інструментом для повернення культурних цінностей, але вони також залежать від взаємного визнання судових систем та юрисдикцій між країнами;

• цифрові технології, такі як блокчейн та SD-сканування, можуть полегшити ідентифікацію та відслідковування культурних цінностей, а також сприяти їх поверненню;

• активної участі громадськості та освітніх кампаній, що можуть підвищити обізнаність громадян та мобілізувати підтримку зусиль з реституції;

• формування спеціалізованих програм для юристів та суддів, що спеціалізуються на питаннях культурної спадщини та міжнародного права;

• зміцнення міжнародної співпраці та формування партнерства з музеями, університетами та іншими культурними установами з метою обміну досвідом та знаннями;

• продовження розробок та впровадження нових технологій для ідентифікації, відслідковування та повернення культурних цінностей.

Через комплексність питання реституції культурних цінностей в умовах збройного конфлікту, багатогранний підхід та міжнародна співпраця є критично важливими.

Реституція культурних цінностей під час збройних конфліктів є вкрай складною задачею. Збройні конфлікти часто призводять до грабежу, втрати або пошкодження культурних цінностей, які є невід'ємною частиною національної та глобальної культурної спадщини. Ця проблема вимагає міжнародної уваги та співпраці для розробки ефективних механізмів реституції, які б допомогли забезпечити повернення викрадених або втрачених об'єктів культурної цінності до їх законних власників або місць походження. У світлі невизначеності збройних конфліктів, забезпечення правильного та своєчасного документування та відстеження культурних цінностей також стає ключовим аспектом, який відіграє важливу роль у процесі реституції та збереження культурної спадщини для майбутніх поколінь.

Література

1. 1954 Convention for the Protection of Cultural Property in the Event of Armed Conflict. The Hague Convention. UNESCO.

2. Case Watch: Ukraine ICJ Ruling Strengthens Protections against Discriminatory Use of Citizenship Law. Open Society Foundations. 2019.

3. Cases of return and restitution under the aegis of the 1970 Convention. UNESCO

4. Damaged cultural sites in Ukraine verified by UNESCO. UNESCO.

5. Stec P., Jagielska-Burduk A. Digital Restitution of Cultural Goods: In Search of a Working Model. International Journalfor the Semiotics of Law - Revue Internationale de Semiotique juridique. 2023.

6. From Scythians to Goths: `Looting' Russia Strikes Gold Digging Up Crimean Antiquities. Radio Free Europe/Radio Liberty. July 04, 2021.

7. New forms of agreements and cooperation in the field of return and restitution of cultural property. UNESCO.

8. Suarez-Mansilla M. Restitution of cultural heritage in the European directives: Towards an Enlargement of the Concept of `Cultural Goods'. Art Antiquity and Law. 2018. Vol. 23(1).

9. Datskevych N. Russia is destroying Ukraine's cultural heritage. Voxeurop. 9 June 2022.

10. THE 17 GOALS. United Nations. Department of Economic and Social Affairs Sustainable Development

11. Kurmanova T. Ukraine: War Crimes Against Cultural Heritage. Institute for War & Peace Reporting. 2023.

12. Hicks D. What are the next challenges for cultural restitution? The Art Newspaper. 7 February 2022.

13. Аналіз загроз знищення, незаконного привласнення та вивезення рухомих культурних цінностей України на територію РФ. Офіційний веб-сайт Національного інституту стратегічних досліджень.

14. Лодигіна А. Викрадена пам'ять. Як Альбін Гавдзинський живописав спорудження Каховської ГЕС. Українська правда. 4 липня 2023.

15. Знищене та вивезене Росією. Як після війни Україна повертатиме свою культурну спадщину? Офіційний веб-сайт LB.ua.

16. Культурна спадщина України, яку зруйнували та знищили окупанти в перебігу російсько-української війни. Офіційний веб-сайт Національного інституту стратегічних досліджень.

17. Культурні цінності України у разі збройного конфлікту відтепер під захистом Гаазької конвенції. МКІП. Офіційний веб-сайт органів виконавчої влади України.

18. Повернення і реституція культурних цінностей у політичному та культурному житті України (ХХ -- поч. ХХІ ст.). Чтиво. 2020.

19. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони культурної спадщини: Закон України від 09.09.2010 р. № 2518-VI.

20. Про охорону культурної спадщини: Закон України від 16.10.2020 р. № 1805-III.

21. Про приєднання У країни до Другого протоколу до Гаазької конвенції про захист культурних цінностей у разі збройного конфлікту 1954 року: Закон України від 30.04.2020 р. № 585-IX.

22. Реституція по-українськи: відновлення історичної справедливості чи пастка для церкви?

23. Уряд запустив роботу двох інституцій із охорони культурної спадщини. База даних «Радіо Свобода» / Новини. Політика.

References

1. UNESCO (n.d.). 1954 Convention for the Protection of Cultural Property in the Event of Armed Conflict. The Hague Convention.

2. Open Society Foundations (November 19, 2019) Case Watch: Ukraine ICJ Ruling Strengthens Protections against Discriminatory Use of Citizenship Law.

3. UNESCO (n.d.). Cases of return and restitution under the aegis of the 1970 Convention.

4. UNESCO (n.d.). Damaged cultural sites in Ukraine verified by UNESCO.

5. Stec P., Jagielska-Burduk A. (2023). Digital Restitution of Cultural Goods: In Search of a Working Model. International Journalfor the Semiotics of Law - Revue internationale de Semiotique juridique.

6. Radio Free Europe/Radio Liberty (July 04, 2021). From Scythians to Goths: `Looting' Russia Strikes Gold Digging Up Crimean Antiquities.

7. UNESCO (n.d.). New forms of agreements and cooperation in the field of return and restitution of cultural property.

8. Suarez-Mansilla M. (2018). Restitution of cultural heritage in the European directives: Towards an Enlargement of the Concept of `Cultural Goods'. Art Antiquity and Law, 23(1).

9. Datskevych N. (9 June, 2022). Russia is destroying Ukraine's cultural heritage. Voxeurop.

10. United Nations (n.d.). The 17 goals. Department of Economic and Social Affairs Sustainable Development.

11. Kurmanova T. (2023). Ukraine: War Crimes Against Cultural Heritage. Institute for War & Peace Reporting

12. Hicks D. (7 February 2022). What are the next challenges for cultural restitution? The Art Newspaper.

13. Official website of the National Institute for Strategic Studies (n.d.). Analiz zahroz znyshchennia, nezakonnoho pryvlasnennia ta vyvezennia rukhomykh kulturnykh tsinnostei Ukrainy na terytoriiu RF [Analysis of the threats of destruction, misappropriation and export of movable cultural property of Ukraine to the territory of the Russian Federation]. [in Ukrainian].

14. Stolen Memory. How Albin Gawdzinski painted the construction of the Kakhovka HPP.

15. Lodyhina, A. (July 4, 2023). Vykradena pamiat. Yak Albin Havdzynskyi zhyvopysav sporudzhennia Kakhovskoi HES [Lodygina A. Stolen Memory. How Albin Gawdzinski painted the construction of the Kakhovka HPP]. Ukrainskapravda. [in Ukrainian].

16. Official website of the National Institute for Strategic Studies (n.d.). Kulturna spadshchyna Ukrainy, yaku zruinuvaly ta znyshchyly okupanty v perebihu rosiisko-ukrainskoi viiny [Cultural heritage of Ukraine, which was destroyed by the occupiers during the Russian- Ukrainian war]. [in Ukrainian].

17. Official website of the executive authorities of Ukraine (n.d.). Kulturni tsinnosti Ukrainy u razi zbroinoho konfliktu vidteper pid zakhystom Haazkoi konventsii. MKIP [Cultural property of Ukraine in the event of armed conflict is now protected by the Hague Convention. ICIP].

18. Chtyvo (2020). Povernennia i restytutsiia kulturnykh tsinnostei u politychnomu ta kulturnomu zhytti Ukrainy (KhKh -- poch. KhKhI st.). [Return and restitution of cultural property in the political and cultural life of Ukraine (XX - early XXI centuries)].

19. Verkhovna Rada of Ukraine (2010). Pro vnesennia zmin do deiakykh zakonodavchykh aktiv Ukrainy shchodo okhorony kulturnoi spadshchyny: Zakon Ukrainy vid 09.09.2010 r. № 2518-VI. [On Amendments to Certain Legislative Acts of Ukraine on the Protection of Cultural Heritage: Law of Ukraine of 09.09.2010, № 2518-VI].

20. Verkhovna Rada of Ukraine (2020). Pro okhoronu kulturnoi spadshchyny: Zakon Ukrainy vid 16.10.2020 r. № 1805-III. [On the Protection of Cultural Heritage: Law of Ukraine of 16.10.2020 № 1805-Ш].

21. Verkhovna Rada of Ukraine (2020). Pro pryiednannia Ukrainy do Druhoho protokolu do Haazkoi konventsii pro zakhyst kulturnykh tsinnostei u razi zbroinoho konfliktu 1954 roku: Zakon Ukrainy vid 30.04.2020 r. № 585-IX. [On Ukraine's accession to the Second Protocol to the Hague Convention for the Protection of Cultural Property in the Event of Armed Conflict of 1954: Law of Ukraine of 30.04.2020 № 585-IX].

22. Restytutsiia po-ukrainsky: vidnovlennia istorychnoi spravedlyvosti chy pastka dlia tserkvy? [Restitution in Ukrainian: restoration of historical justice or a trap for the church?]. (n.d.).

23. Uriad zapustyv robotu dvokh instytutsii iz okhorony kulturnoi spadshchyny. Baza danykh «Radio Svoboda» / Novyny. Polityka [The government has launched two institutions for the protection of cultural heritage. Radio Liberty database / News]. (n.d.). Politics.

Размещено на Allbest.ru