Методологія державно-приватного партнерства в секторі безпеки України: сучасний адміністративно-правовий погляд

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого, м. Харків

Методологія державно-приватного партнерства в секторі безпеки України: сучасний адміністративно-правовий погляд

Мех Юлія Володимирівна

кандидат юридичних наук, доцент

доцент кафедри адміністративного права

та адміністративної діяльності

Анотація

державно-приватний партнерство адміністративно-правовий

Стаття присвячена дослідженню методології державно-приватного партнерства з позиції сучасного адміністративно-правового ракурсу. Зазначено, що методологія в адміністративному праві відображає підхід до тлумачення обраних способів адміністративно-правового впливу на суспільні відносини та обраних засобів впливу, які при цьому застосовуються.

Запропоновано підхід до структуризації доктринального осмислення державно-приватного партнерства в секторі безпеки України, який передбачає виділення таких елементів, як: 1) аналіз сектору безпеки як сфери суспільних відносин в межах яких застосовано державно-приватне партнерство; 2) визначення сутності державно-приватного партнерства як моделі взаємодії публічного та приватного сектору; 3) окреслення особливостей використання державно-приватного партнерства в секторі безпеки; 4) виявлення проблем втілення концепту державно-приватного партнерства в секторі безпеки в правову дійсність Української держави; 5) аналіз міжнародного досвіду державно-приватного партнерства в секторі безпеки та акцентування уваги на тих практиках, що можуть бути застосовані в Україні. Проаналізовано методи, що можуть бути застосовані по кожному з елементі доктринального осмислення державно-приватного партнерства в секторі безпеки України з зазначенням наявних наукових доробок в цьому напрямі.

Виокремлено особливості методології адміністративно-правового впорядкування державно-приватного партнерства в секторі безпеки: 1) відображає наявні стратегічні цілі визнання України як повноправного члена Європейського Союзу; 2) метою використання обраних методів є максимальна ефективність державно-приватного партнерства в секторі безпеки; 3) втілює превалюючий характер диспозитивних взаємозв'язків між суб'єктами сектору безпеки та приватними суб'єктами як учасниками державно-приватного партнерства; 4) у результаті зовнішньо оформлюється через загальноприйняті форми впливу (наприклад, нормативно-правовий акт, адміністративний акт, адміністративний договір; 5) змістовно залежить від специфіки об'єкта в межах якого застосовується державно-приватне партнерство, тобто від специфіки сектору безпеки тощо.

Ключові слова: державно-приватне партнерство, сектор безпеки, методологія, адміністративно-правове регулювання, взаємодія.

Mekh Yuliia Volodymyrivna PhD in Law, associate professor, associate professor of the Department of Administrative Law and Administrative Activities Yaroslav Mudryi National Law University, Kharkiv

Methodology of public-private partnership in the security sector of ukraine: modern administrative and legal view

Abstract

The article is devoted to the study of the methodology of public- private partnership from the point of view of modern administrative and legal perspective. It is noted that the methodology in administrative law reflects an approach to the interpretation of selected methods of administrative-legal influence on social relations and selected means of influence that are used.

An approach to the structuring of the doctrinal understanding of public-private partnership in the security sector of Ukraine is proposed, which involves the selection of such elements as: 1) analysis of the security sector as social relations within which public-private partnership is applied; 2) definition of the essence of public-private partnership as a model of public and private sector interaction; 3) outline the features of using public-private partnership in the security sector; 4) identifying the problems of implementing the concept of public-private partnership in the security sector into the legal reality of the Ukrainian state; 5) analysis of international experience of public-private partnership in the security sector and emphasis on those practices that can be applied in Ukraine. The methods that can be applied to each element of the doctrinal understanding of public-private partnership in the security sector of Ukraine are analyzed, indicating the available scientific developments in this direction.

The peculiarities of the methodology of the administrative-legal regulation of the public-private partnership in the security sector are highlighted: 1) it reflects the existing strategic goals of recognizing Ukraine as a full member of the European Union; 2) the purpose of using the selected methods is the maximum effectiveness of public-private partnership in the security sector; 3) embodies the prevailing nature of dispositive relationships between security sector entities and private entities as participants in a public-private partnership; 4) as a result, it is externally formalized through generally accepted forms of influence (for example, a normative legal act, an administrative act, an administrative contract; 5) meaningfully depends on the specifics of the object within which the public-private partnership is applied, that is, on the specifics of the security sector, etc.

Keywords: public-private partnership, security sector, methodology, administrative and legal regulation, interaction.

Постановка проблеми

Науковий аналіз втілення ідеї державно-приватного партнерства в секторі безпеки України є новим напрямком адміністративно-правової науки. Це опосередковано сучасним пошуком нових способів публічно-владного впливу на суспільні відносини в секторі безпеки. Дослідження методологічного аспекту державно-приватного партнерства здійснюється в умовах зростання кількості завдань, які мають бути вирішеними під час дії правового режиму воєнного стану. Пошук оптимальних способів та технологій в секторі безпеки призвів до виділення державно-приватного партнерства як одного з провідних напрямів удосконалення управління сектором безпеки. Трансформація використання державно-приватного партнерства з приватного сектору в публічний якісно спричинена визнанням ідеї належного врядування як основи управлінської діяльності. Акцент публічно-приватної взаємодії стрімко змінив переважну імперативність на розширення диспозитивності. Таким чином, для забезпечення дієвого та ефективного механізму публічно-владного впливу в секторі безпеки, своєчасним та актуальним є дослідження методології державно-приватного партнерства в секторі безпеки.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблематика визначення місця методології в адміністративно-правовому вчинені була предметом дослідження В.Б. Авер'янова, О.Ф. Андрійко, М.В. Бевзенка, Ю.П. Битяка, В.В. Галунька, Т.О. Коломоєць, В.К. Колпакова, О.Б. Червякової. Специфікація методології до управління в секторі безпеки досліджувалась такими науковцями, як: О.М. Бандурка, А.Т. Комзюк, В.А. Ліпкан, В.Я. Настюк, О.С. Проневич, В.В. Сокуренко, Р.В. Шаповал, І.М. Шопіна та інші. Проте, до теперішнього часу детермінація державно-приватного партнерства в секторі безпеки не є завершеним процесом. На цьому фоні відбувається оновлення методології адміністративно-правового впливу на суспільні відносини в секторі безпеки.

Мета статті - аналіз методології державно-приватного партнерства в секторі безпеки.

Виклад основного матеріалу

У цілому, методологія в праві спрямована на об'єднання, інтеграцію, побудову певної структури і схему самого дослідження з одночасним визначенням методів дослідження. Під методом розуміється спосіб пізнання явищ; прийом або система прийомів, які застосовуються в якій-небудь галузі діяльності [1, c. 617]. Від вибору методології залежить можливість вивчення особливостей досліджуваного явища, системи суспільних відносин, в яких воно знаходиться, розкрити сутність, зміст та правову природу досліджуваних понять змісту і сутності правової діяльності, а також потреба в застосуванні конкретних явищ.

Методологія в адміністративному праві відображає підхід до тлумачення обраних способів адміністративно-правового впливу на суспільні відносини та обраних засобів впливу, які при цьому застосовуються. Як слушно відмічено Пономарьовим С.П., методологія дослідження адміністративно-правових засад діяльності сектора безпеки і оборони визначається як широке збірне поняття, яке включає в себе різні джерела адміністративного права, різні категорії світогляду, через призму яких можна здійснити пізнання багатосторонньої діяльності суб'єктів сектора безпеки і оборони, дати оцінку правовим явищам, зробити обґрунтовані і об'єктивні висновки, викласти авторське бачення сутності функції суб'єктів сектора безпеки і права, сформулювати науково обґрунтовані визначення понять, розробити пропозиції по удосконаленню діяльності сектора безпеки і оборони в інтересах суспільства і держави і вирішити наукову проблему адміністративно-правового забезпечення діяльності сектора безпеки і оборони України в сучасних умовах і на перспективу [2, с. 265].

Виходячи з того, що державно-приватне партнерство в секторі безпеки України є моделлю взаємодії публічного та приватного сектору в межах суспільних відносин, що стосуються безпеки держави, доцільною є така структуризація доктринального осмислення державно-приватного партнерства в секторі безпеки України:

аналіз сектору безпеки як сфери суспільних відносин, в межах яких застосовано державно-приватне партнерство;

визначення сутності державно-приватного партнерства як моделі взаємодії публічного та приватного сектору;

окреслення особливостей використання державно-приватного партнерства в секторі безпеки;

виявлення проблем втілення концепту державно-приватного партнерства в секторі безпеки в правову дійсність Української держави;

аналіз міжнародного досвіду державно-приватного партнерства в секторі безпеки та акцентування уваги на тих практиках, що можуть бути застосовані в Україні.

Здійснення аналізу сектору безпеки як суспільних відносин, в межах яких застосовано державно-приватне партнерство, можливе з врахуванням загальнонаукових та спеціальних методів теоретичного та практичного спрямування. Під час дослідження вказаної проблематики науковцями застосовано метод ретроспективного аналізу, який дозволив виявити тенденції формування сектору безпеки з моменту незалежності України та її поступову трансформацію. Як приклад, можуть слугувати дослідження: Кузьмук О.І. щодо формування сектору безпеки [3]; Ситника Г.П. в частині систематизації наукових підходів до концептуалізації соціального явища національна безпека в теорії і практиці [4]; Бодрука О.С. стосовно оновлення управлінської складової в секторі безпеки [5]. Акцентуємо увагу на висновках Качинського А.Б., якими обґрунтовано потреби у створенні нових концептуальних підходів, заснованих на методології системного аналізу та інформаційних технологіях, зокрема великих даних. Означене надасть змогу здійснювати прогнозування та ухвалення рішень у галузі національної безпеки за допомогою відповідних індикаторів і показників [6].

Вивчаючи проблематику трансформації сектору безпеки, виникла необхідність чіткого тлумачення цієї сфери суспільних відносин як об'єкта управлінського впливу та використання відповідного категоріального апарату. Наприклад, сектор безпеки, державна безпека, національні інтереси, промислово-оборонний комплекс тощо; принципи державного регулювання сектором національної безпеки; процедура здійснення демократичного контролю в секторі безпеки тощо. Для цього науковцями використано як діалектичний метод наукового пізнання, так і методи аналізу та синтезу [7,8,9]. За останній період вагомими є висновки, які зроблено авторським колективом (Павленко Д.Г., Семенюк Ю.В. Лисецький Ю.М.) щодо характеристики захисту національних інтересів від різних негативних впливів природного й соціального характеру; вказівки на те, що національна безпека: а) характеризує ступінь захищеності життєво важливих інтересів, прав і свобод особи, суспільства та держави від зовнішніх і внутрішніх загроз або ступінь відсутності загроз правам і свободам людини, базовим інтересам і цінностям суспільства та держави та б) є кількісно-якісною характеристикою розвитку соціальної системи, вона відображає результати впливу тенденцій розвитку й умов життєдіяльності соціуму, його інститутів, за яких забезпечується збереження якісної визначеності соціальної системи й вільне функціонування, яке відповідає її природі. Її можна розглядати як специфічну властивість динамічних систем, комплексний критерій оцінки їх якості та ефективності [10].

Аналогового значення має використання діалектичного методу при дослідженні положень національних нормативно-правових актів, що регулюють організаційно-правові відносин, що виникають у процесі впорядкування суспільних відносин. Наприклад, законах України «Про національну безпеку України», «Про Раду національної безпеки і оборони України», Кодекс України про адміністративні правопорушення, підзаконних нормативно-правових актах, типу постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження положення про Міністерство оборони України» чи указу Президента України « Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14 вересня 2020 року «Про Стратегію національної безпеки України» тощо.

Метод моделювання використано для виділення ідеальних зв'язків, що супроводжують адаптацію взаємодії приватного сектору з публічними інституціями під час впорядкування суспільних відносин в секторі безпеки.

Щодо визначення сутності державно-приватного партнерства як моделі взаємодії публічного та приватного сектору, то наявні наукові підходи сформовано на підставі застосування діалектичного аналізу тлумачення державно-приватного партнерства залежно від обраної основної ознаки, що характеризує це поняття: як форму взаємодії, що спрямована на вирішення суспільно значущих завдань на взаємовигідних умовах [11]; як співробітництво держави, суб'єктів підприємницької діяльності і громадянських інститутів в економічній, політичній, соціальній, гуманітарній та інших сферах суспільної діяльності для реалізації суспільно значущих проектів на засадах пріоритетності інтересів держави, її політичної підтримки, консолідації ресурсів сторін, ефективного розподілу ризиків між ними, рівноправності і прозорості відносин для забезпечення поступального розвитку суспільства [12]; як форма міжсекторного соціального партнерства [13, с. 44]; як механізм, що дозволяє, з одного боку, притягнути приватні інвестиції для фінансування соціально-значимих проектів, а з іншого -- створити нові можливості для здійснення підприємницької діяльності приватними компаніями [14, с. 111].

Як наслідок виокремлено загальні ознаки державно-приватного партнерства: 1) учасниками є державні та приватні суб'єкти; 2) взаємовідносини сторін у партнерстві визначені офіційними документами (договорами); 3) взаємовідносини мають партнерський (рівноправний) характер; 4) партнери мають спільні цілі при конкретному державному інтересі; 5) для досягнення цілей об'єднуються всі види активів (внески і ресурси) партнерів; 6) витрати і ризики розподіляються між партнерами, які беруть участь у використанні отриманих результатів, згідно із взаємними домовленостям.

Стратифікація особливостей державно-приватного партнерства в окремих сферах суспільних відносин здійснена на основі методів аналізу та синтезу та прослідковується у працях Paoletto G. [15], Savas E. [16], Torres L., Pina V. [17], Комарницької Г.О. та Комарницького І.М. [18] тощо.

Щодо окреслення особливостей використання державно-приватного партнерства в секторі безпеки, то станом на теперішній час, це питання розглядається у взаємозв'язку з виявлення проблем втілення концепту державно-приватного партнерства в секторі безпеки та аналізом міжнародного досвіду з означеного. Так, на основі використання методу порівняльного аналізу та сукупності емпіричних методів, Маркєєвою О.Д. та Розвадовським Б.Л. проаналізовано теоретичні підходи до державно-приватного партнерства та їхні особливості в безпековій сфері. Досліджено кращий світовий досвід (США, ЄС, Німеччини, Великої Британії, Польщі, Бельгії та інших країн) із розбудови довіри між державним і приватним сектором у сфері національної безпеки. Авторами нормативно-правові та організаційні засади державно-приватного партнерства в Україні, наведено ефективні приклади такої взаємодії. Окреслено перспективні напрями розвитку безпекового державно-приватного партнерства в Україні та можливі способи їх імплементації [19].

Корисними є висновки Черчата А.О. щодо партнерства в країнах з різним рівнем соціально-економічного розвитку, реалізованих за допомогою концесійної форми державно-приватного партнерства. Як результат, автор доводить, що такий вид партнерства успішно застосовуються в транспортній (автодороги, залізниці, аеропорти, порти, трубопровідний транспорт) і соціальній інфраструктурі (охорона здоров'я, освіта, розвага, туризм), житлово-комунальному господарстві (водопостачання, електропостачання, очищення води, газопостачання та ін.), в інших сферах (в'язниці, оборона, об'єкти військової сфери) [20; 21].

Отже, специфіка методології адміністративно-правового впорядкування державно-приватного партнерства в секторі безпеки полягає у такому: 1) відображає наявні стратегічні цілі визнання України як повноправного члена Європейського Союзу; 2) метою використання обраних методів є максимальна ефективність державно-приватного партнерства в секторі безпеки; 3) втілює превалюючий характер диспозитивних взаємозв'язків між суб'єктами сектору безпеки та приватними суб'єктами як учасниками державно-приватного партнерства; 4) у результаті зовнішньо оформлюється через загальноприйняті форми впливу (наприклад, нормативно-правовий акт, адміністративний акт, адміністративний договір; 5) змістовно залежить від специфіки об'єкта в межах якого застосовується державне приватне партнерство, тобто від специфіки сектору безпеки тощо. Доцільним є подальше дослідження державно-приватного партнерства в секторі безпеки відповідно до запропонованої структури наукового пізнання з використанням відповідних методів.

Висновки

Методологія адміністративно-правового дослідження державно-приватного партнерства в секторі безпеки відображає підхід до тлумачення обраних способів адміністративно-правового впливу на вказаний напрям реформування сектору безпеки. Доцільним визнано структурувати доктринальне осмислення державно-приватного партнерства в секторі безпеки України шляхом: 1) аналізу сектору безпеки як сфери суспільних відносин в межах яких застосовано державно-приватне партнерство; 2) визначення сутності державно-приватного партнерства як моделі взаємодії публічного та приватного сектору; 3) окреслення особливостей використання державно-приватного партнерства в секторі безпеки; 4) виявлення проблем втілення концепту державно-приватного партнерства в секторі безпеки в правову дійсність Української держави; 5) аналізу міжнародного досвіду державно-приватного партнерства в секторі безпеки та акцентування уваги на тих практиках, що можуть бути застосовані в Україні.

Література

1. Новий тлумачний словник української мови: в 4 т.: т. 2 / уклад. В. Яременко, О. Сліпушко. К.: Аконіт, 1999. С. 617.

2. Пономарьов С.П. Методологія та методи дослідження адміністративно-правових засад сектору безпеки і оборони України. Науковий вісник Ужгородського національного університету. 2017. Випуск 43. Том 3. С. 263-268.

3. Кузьмук О.І. Від Воєнної організації до Сектора безпеки і оборони України. Наука і оборона. 2012. № 4. С. 12-21.

4. Ситник Г.П. Концептуалізація соціального явища національна безпека в теорії і практиці публічного управління. Науковий часопис Академії національної безпеки. 2019. Вип. 1-2 (21-22). С. 8-30.

5. Бодрук О.С., Єжеєв М.Ф. Проблемні питання імплементації нової моделі сектору безпеки для України. Стратегічна панорама. 2009. № 1. С. 132-138.

6. Качинський А.Б. Моніторинг державної державної політики національної безпеки за допомогою сучасних інформаційних технологій. Стратегічна панорама. 2019. № 1. Ст. 100-105.

7. Ліпкан В.А., Ліпкан О.С., Яковенко О.О. Національна і міжнародна безпека в визначеннях та поняттях. Київ: Текст, 2006. 256 с.

8. Кондратьєв Я.Ю., Ліпкан В.А. Концепція національної безпеки України: теоретико-правові аспекти зарубіжного досвіду. Київ: Національна академія внутрішніх справ України, 2003. 20 с.

9. Mekh Yuliia, Georgiievskyi Iurii, Ignatchenko Iryna, Maslova Iana, Kostenko Inesa. Public-Private Partnership in the Security Sector: Updating in the Conditions of Counteracting the COVID-19 and Armed Aggression in Eastern Ukraine. Revista de la Universidad del Zulia. Volume: 13, Issue: 37, 2021. P. 347-361.

10. Павленко Д.Г., Семенюк Ю.В. Лисецький Ю.М. Національна безпека: поняття, складники, чинники впливу. Вчені записки ТНУ імені В.І. Вернадського. Серія: Державне управління. 2021. Том. 32. С. 102-107.

11. Нейкова І.С. Державно-приватне партнерство як складова інвестиційного механізму інноваційного розвитку. Науковий вісник Національного університету ДПС України (економіка, право). 2010. № 1(48). С. 152-160.

12. Павлюк К.В. Сутність і роль державно-приватного партнерства в соціально-економічному розвитку держави. Наукові праці КНТУ. Економічні науки. 2010. № 17. С. 10-19.

13. Надолішній П.І., Піроженко Н.В. Публічно-приватне партнерство в Україні: теоретико-методологічні засади і умови інституціалізації. Теоретичні та прикладні питання державотворення. 2012. Вип. 10. С. 17-52.

14. Жук В.П. Організація державно-приватного партнерства в зарубіжних країнах. Інвестиції: практика та досвід. 2012. № 11. С. 111-113.

15. Paoletto G. Public Private Partnerships: An Overview of Cause and Effect [Text] / G. Paoletto // Public Private Partnerships in the Social Sector, 442 Issues and Country Experiences in Asia and Pacific / [Yidan Wang (ed.)]. - Tokyo: ADBI Press, 2000.

16. Savas E.S. Privatisation and Public-Private Partnerships [Text] / E.S. Savas. - London and New York: Chatham House, 2000.

17. Torres L. Public-private partnership and private finance initiatives in the EU and Spanish local governments [Text] / L. Torres, V. Pina // The European Accounting Review. 2001. № 10:3. р. 604-619.

18. Komarnitska, G.A. and Komarnytskyy, I.M., 2018. Formation of the innovative development potential in mountainous area of Lviv region. In: S. Illiashenko, W. Strielkowski, eds. Innovative management: theoretical, methodical and applied grounds. Prague: Prague Institute for Qualification Enhancement. p. 128-140.

19. Держава та приватний сектор на захисті національної безпеки: від взаємодії до партнерства: аналіт. доп. / [О.Д. Маркєєва, Б.Л. Розвадовський]. Київ: НІСД, 2021. 72 с.

20. Черчата А.О. Державно-приватне партнерство як результат інтеграції держави та бізнес-структур. Науковий вісник ІФНТУНГ. Серія: Економіка та управління в нафтовій і газовій промисловості. 2020. № 1 (21). С. 94-102. D0I:10.31471/2409-0948-2020-1(21)-94-102 С. 96.

21. Грицай, С. "Цифрова валюта центральних банків: нестандартний методологічний підхід у правовому полі України." Філософські та методологічні проблеми права (2022): 25-34. https://doi.org/10.33270/01222302.25.

References

1. V. Yaremenko, O. Slipushko (1999) Novyy tlumachnyy slovnyk ukrayinskoyi movy [New explanatory dictionary of the Ukrainian language]. K.: Akonit, S. 617. [in Ukrainian].

2. Ponomarov S.P. (2017) Metodolohiya ta metody doslidzhennya administratyvno-pravovykh zasad sektoru bezpeky i oborony Ukrayiny [Methodology and research methods of the administrative and legal foundations of the security and defense sector of Ukraine]. Naukovyy visnyk Uzhhorodskoho natsional'noho universytetu [Scientific Bulletin of the Uzhhorod National University], 43 (3). S. 263-268. [in Ukrainian].

3. Kuzmuk O.I. (2012) Vid Voyennoyi orhanizatsiyi do Sektora bezpeky i oborony Ukrayiny [From the Military Organization to the Security and Defense Sector of Ukraine]. Nauka i oborona [Science and defense], 4. С. 12-21. [in Ukrainian].

4. Sytnyk H.P. (2019) Kontseptualizatsiya sotsial'noho yavyshcha natsional'na bezpeka v teoriyi i praktytsi publichnoho upravlinnya [Conceptualization of the social phenomenon national security in the theory and practice of public administration]. Naukovyy chasopys Akademiyi natsionalnoyi bezpeky [Scientific journal of the National Security Academy], 1-2. s. 8-30. [in Ukrainian].

5. Bodruk O.S., Yezheyev M.F. (2009) Problemni pytannya implementatsiyi novoyi modeli sektoru bezpeky dlya Ukrayiny [Problematic issues of the implementation of a new model of the security sector for Ukraine]. Stratehichna panorama [Strategic Panorama], 1. S. 132-138. [in Ukrainian].

6. Kachynskyy A.B. (2019) Monitorynh derzhavnoyi derzhavnoyi polityky natsional'noyi bezpeky za dopomohoyu suchasnykh informatsiynykh tekhnolohiy [Monitoring of state national security policy using modern information technologies]. Stratehichna panorama [Strategic panorama], 1. S. 100-105. [in Ukrainian].

7. Lipkan V.A., Lipkan O.S., Yakovenko O.O. (2006) Natsionalna i mizhnarodna bezpeka v vyznachennyakh ta ponyattyakh [National and International Security in Definitions and Concepts]. Kyyiv, 256 s. [in Ukrainian].

8. Kondratyev Ya.Yu., Lipkan V.A. (2003) Kontseptsiya natsonal'noyi bezpeky Ukrayiny: teoretyko-pravovi aspekty zarubizhnoho dosvidu [The concept of national security of Ukraine: theoretical and legal aspects of foreign experience]. Kyyiv: Natsionalna akademiya vnutrishnikh sprav Ukrayiny, 20 s. [in Ukrainian].

9. Mekh Yuliia, Georgiievskyi Iurii, Ignatchenko Iryna, Maslova Iana, Kostenko Inesa (2021). Public-Private Partnership in the Security Sector: Updating in the Conditions of Counteracting the COVID-19 and Armed Aggression in Eastern Ukraine. Revista de la Universidad del Zulia. Volume: 13, Issue: 37, 2021. P. 347-361. [in English].

10. Pavlenko D.H., Semenyuk Yu.V. Lysetskyy Yu.M. (2021) Natsionalna bezpeka: ponyattya, skladnyky, chynnyky vplyvu [National security: concepts, components, influencing factors]. Vcheni zapysky TNU imeni V.I. Vernadskoho. Seriya: Derzhavne upravlinnya [Academic notes of TNU named after V.I. Vernadskyi. Series: State Administration], 32. S. 102-107. [in Ukrainian].

11. Neykova I.S. (2010) Derzhavno-pryvatne partnerstvo yak skladova investytsiynoho mekhanizmu innovatsiynoho rozvytku [Public-private partnership as a component of the investment mechanism of innovative development]. Naukovyy visnyk Natsionalnoho universytetu DPS Ukrayiny (ekonomika, pravo) [Scientific bulletin of the National University of the State of Ukraine (economics, law)], 1(48). S. 152-160. [in Ukrainian].

12. Pavlyuk K.V. (2010) Sutnist i rol derzhavno-pryvatnoho partnerstva v sotsialnoekono-michnomu rozvytku derzhavy [The essence and role of public-private partnership in the socioeconomic development of the state]. Naukovi pratsi KNTU. Ekonomichni nauky [Scientific works of KNTU. Economic Sciences], 17. S. 10-19. [in Ukrainian].

13. Nadolishnii P.I., Pirozhenko N.V. Publichno-pryvatne partnerstvo v Ukraini: teoretyko-metodolohichni zasady i umovy instytutsializatsii [Public-private partnership in Ukraine: theoretical and methodological principles and conditions of institutionalization]. Teoretychni ta prykladni pytannia derzhavotvorennia [Theoretical and applied issues of state formation]. 2012. Vyp. 10. S. 17-52. [in Ukrainian].

14. Zhuk V.P. Orhanizatsiia derzhavno-pryvatnoho partnerstva v zarubizhnykh krainakh [Organization of public-private partnership in foreign countries]. Investytsii: praktyka ta dosvid [Investments: practice and experience]. 2012. № 11. S. 111-113. [in Ukrainian].

15. Paoletto G. (2000) Public Private Partnerships: An Overview of Cause and Effect [Text]. Public Private Partnerships in the Social Sector. Issues and Country Experiences in Asia and Pacific. Tokyo: ADBI Press. (in English).

16. Savas E.S. (2000) Privatisation and Public-Private Partnerships [Text] / E.S. Savas. London and New York: Chatham House. (in English).

17. Torres L. Public-private partnership and private finance initiatives in the EU and Spanish local governments. The European Accounting Review. 2001. № 10:3. р. 604-619. (in English).

18. Komarnitska, G.A. and Komarnytskyy, I.M., 2018. Formation of the innovative development potential in mountainous area of Lviv region. In: S. Illiashenko, W. Strielkowski, eds. Innovative management: theoretical, methodical and applied grounds. Prague: Prague Institute for Qualification Enhancement. p.128-140. (in English).

19. Markyeyeva O.D., Rozvadovskyy B.L. (2021) Derzhava ta pryvatnyy sektor na zakhysti natsional'noyi bezpeky: vid vzayemodiyi do partnerstva [The State and the Private Sector in Defense of National Security: From Engagement to Partnership]. Kyyiv, 72 s. [in Ukrainian].

20. Cherchata A.O. (2020) Derzhavno-pryvatne partnerstvo yak rezul'tat intehratsiyi derzhavy ta biznes-struktur [Public-private partnership as a result of the integration of the state and business structures]. Naukovyy visnyk IFNTUNH. Seriya: Ekonomika ta upravlinnya v naftoviy i hazoviy promyslovosti [IFNTUNG scientific bulletin. Series: Economics and Management in the Oil and Gas Industry], 1 (21). S. 94-102. DOI:10.31471/2409-0948-2020-1(21)-94-102. [in Ukrainian].

21. Hrytsai, S. "Digital currency of central banks: a non-standard methodological approach in the legal field of Ukraine." Philosophical and methodological problems of law (2022): 25-34. https://doi.org/10.33270/01222302.25.

Размещено на Allbest.ru