Класифікаційні характеристики кримінально-правової політики України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

Класифікаційні характеристики кримінально-правової політики України

Оболенцев Валерій Федорович

кандидат юридичних наук, доцент

доцент кафедри кримінально-правової політики

Анотація

протидія кримінальний правопорушення злочин

Кримінально-правова політика - це напрямок загальнодержавної діяльності з протидії кримінальним правопорушенням (злочинам) з метою захисту базових соціальних інституцій, прав та свобод громадян.

Мета дослідження: вдосконалення вітчизняної кримінально-правової політики.

Завдання дослідження: визначити класифікаційні характеристики кримінально-правової політики України.

Методологічною базою дослідження обрано метод класифікації.

За походженням елементів система кримінально-правової політики стверджується як штучна система, оскільки вона створюється людьми, їх свідомою діяльністю. Отже щодо цієї штучної системи реалізується механізм цілеутворення у діяльності осіб, які її створили.

За типом матеріального субстрату системних складових система кримінально-правової політики є соціальною системою.

За критерієм відкритості систему кримінально-правової політики до систем відкритих. Відтак в ній мають місце обернені зв'язки, а відтак - і системна саморегуляція.

За критерієм однорідності елементів систему кримінально-правової політики можемо класифікувати як нелінійну систему з різнорідними елементами - суб'єктами нормотворчої діяльності, правоохоронцями, науковцями-теоретиками. У теорії стверджується, що керування нелінійними системами є більш складним, ніж лінійними і це треба враховувати на практиці щодо інформаційної координації, ієрархічних зв'язків та ресурсного забезпечення.

У класифікації систем за складністю система кримінально-правової політики є складною системою. Тож вона є доволі стабільною під впливом зовнішнього середовища. Підтвердженням тому можна вбачати у її належному функціонуванні в умовах збройної агресії РФ проти України.

З урахуванням масштабів просторових параметрів систему кримінально-правової політики маємо класифікувати як макросистему. За теорією масштабні системи більш стабільно функціонують у порівнянні з системами меншого масштабу.

За кількістю функцій систему кримінально-правової політики можна класифікувати як багатофункціональну систему.

За критерієм передбачуваності діяльнісного результату систему кримінологічної науки можемо класифікувати як імовірнісну систему.

У класифікації систем за видами структурованості систему кримінально-правової політики можна вважати стільниковою системою. Тут елементи (нормотворці, правоохоронці, науковці-криміналісти та їх осередки) здійснюють функціонально-координуючу роботу у форматі ієрархії та координації.

За просторовим розташуванням система кримінально-правової політики є дискретною системою.

В залежності від періоду (стадії) їх існування систему кримінально-правової політики відносимо до тих, які знаходяться на стадії кризи.

За ознакою поведінкових характеристик систему кримінально-правової політики віднесено до поведінкових цілеспрямованих систем.

У класифікації систем за ступенем організованості кримінально-правової політики можна розглядати як «добре організовану» систему.

Ключові слова: кримінально-правова політика; класифікація; системний підхід; злочинність; система; запобігання злочинності; самодетермінація злочинності.

Obolentsev Valeriy Fedorovich PhD in Law, Associate Professor, Associate Professor of the Department of criminal - legal policy, Yaroslav Mudryi National Law University

Classification characteristics of the criminal-legal policy of Ukraine

Abstract

Criminal law policy is a direction of national activity to counter criminal offenses (crimes) with the aim of protecting basic social institutions, rights and freedoms of citizens.

The purpose of the article: improvement of domestic criminal law policy.

The task of the article: to determine the classification characteristics of the criminal law policy of Ukraine.

The method of classification was chosen as the methodological base of the study.

According to the origin of the elements, the system of criminal law policy is asserted as an artificial system, since it is created by people, their conscious activity. Therefore, in relation to this artificial system, the goal-setting mechanism is implemented in the activities of the persons who created it.

According to the type of material substrate of system components, the system of criminal law policy is a social system.

According to the criterion of openness, the system of criminal law policy is an open system. Therefore, inverse relations take place in it, and therefore - systemic self-regulation.

According to the criterion of homogeneity of elements, the system of criminal law policy can be classified as a non-linear system with heterogeneous elements - subjects of rule-making activity, law enforcement officers, theoretical scientists. In theory, it is stated that the management of non-linear systems is more complex than linear systems and this should be taken into account in practice regarding information coordination, hierarchical relationships and resource provision.

In the classification of systems by complexity, the system of criminal law policy is a complex system. Therefore, it is quite stable under the influence of the external environment. The confirmation of this can be seen in its proper functioning in the conditions of armed aggression of the Russian Federation against Ukraine.

Taking into account the scale of spatial parameters, the system of criminal law policy should be classified as a macro system. In theory, large-scale systems function more stably compared to smaller-scale systems.

According to the number of functions, the system of criminal law policy can be classified as a multifunctional system.

According to the criterion of the predictability of the activity result, the system of criminological science can be classified as a probabilistic system.

In the classification of systems by types of structuring, the system of criminal law policy can be considered a cellular system. Here, the elements (rulemakers, law enforcement officers, forensic scientists and their units) perform functional and coordinating work in the format of hierarchy and coordination.

The system of criminal law policy is a discrete system based on its spatial location.

Depending on the period (stage) of their existence, the system of criminal law policy is classified as those that are at the stage of crisis.

Based on behavioral characteristics, the system of criminal law policy is classified as a behavioral goal-directed system.

In the classification of systems according to the degree of organization of criminal law policy, it can be considered as a "well organized" system.

Keywords: criminal law policy; classification; systematic approach; criminality; system; crime prevention; self-determination of crime.

Постановка проблеми

Кримінально-правова політика - це напрямок загальнодержавної діяльності з протидії кримінальним правопорушенням (злочинам) з метою захисту базових соціальних інституцій, прав та свобод громадян. У сучасних умовах повномасштабної агресії рф проти України заходи кримінально-правової політики набувають особливого значення, адже вони спрямовуються не тільки на попередження усталених форм криміналу, але й на протидію злочинам окупантів. Тож зараз від ефективності кримінально-правового регулювання у значному ступені залежить обороноздатність, а відтак - і майбутнє країни.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Узагальнення наукових джерел дає підстави стверджувати про ґрунтовність та комплексність напрацювань вітчизняних фахівців з щодо проблематики кримінально-правової політики. Зокрема, Острогляд О. визначив первинні ознаки кримінально-правової політики[1, с. 98]. Фріс П.Л. окреслив предмет кримінально-правової політики. [2, с. 17-18]. Борисов В.І. виділив напрями кримінально-правової політики та суб'єктів її формування[3]. Шепітько М.В. запропонував комплексну модель вітчизняної кримінально-правової політики[4].

Але до цього часу у вітчизняній науці на належному рівні не розкрито системні властивості кримінально-правової політики, зокрема - у частині її класифікаційних характеристик.

Мета та завдання статті

З урахуванням вказаного нами визначено мету та завдання статті.

Мета статті - вдосконалення вітчизняної кримінально-правової політики.

Завдання статті: визначити класифікаційні характеристики кримінально-правової політики України.

Матеріали та методи дослідження

В якості матеріалів нашого дослідження використано нормативні акти вищих органів державної влади, які безпосередньо формують державну кримінально-правову політику України.

Стан криміногенної ситуації та оцінка ефективності реалізації заходів кримінально-правової політики нами оцінювались згідно даних кримінально-правової статистики що містяться у звітах Офісу Генерального прокурора.

Методологічною базою нашого дослідження було обрано метод класифікації. Він являє собою поділ обсягу поняття за обраними критеріями задля систематизації та отримання нових знань про виділені групи. Результатом класифікації є групи об'єктів, виділені відповідно до попередньо визначених ознак.

Звертаємо увагу, що раніше на засадах системного підходу нами було використано метод класифікації у системному аналізі явищ державної сфери і встановлено класифікаційні характеристики системи держави України, злочинності та заходів її запобігання[5].

Виклад основного матеріалу

За походженням елементів виділяють три види систем: 1)природні, тобто створені природою і є частиною природнього Світу (тварини та рослини); 2) штучні, створені людиною - соціальні осередки (організації, об'єднання, політичні партії) та штучні матеріальні вироби (автотранспорт, будівлі і т. ін.); 3)комбіновані - створені людиною з природніх об'єктів з метою використання їх властивостей (заповідник, квітка на підвіконні та ін.) [6, с. 35-36]. Відповідно до наведеного систему кримінально-правової політики маємо вважати штучною системою, оскільки її було створено у результаті свідомої діяльності людей. Отже щодо цієї штучної системи реалізується механізм штучного цілеутворення.

За типом матеріального субстрату системних складових виділяються чотири види систем: 1) неорганічні (планети, атмосфера, мінерали); 2) органічні (живі істоти); 3) соціальні (суспільні осередки); 4) змішані, складовими яких є системи трьох попередніх видів (галузі економіки) [7, с. 76]. За цієї класифікацією система кримінально-правової політики є соціальною системою з властивостями саме соціального змісту.

За критерієм відкритості виділяють два види систем: 1) відкриті системи, в яких відбувається обмін матерією, енергією, інформацією з оточуючим середовищем; 2) закриті системи, які не отримують з оточуючого середовища і не надають назовні матерію, енергію чи інформацію. Система кримінально-правової політики пов'язана із зовнішнім середовищем адаптуючою та адаптаційною активністю, в ній мають місце обернені зв'язки і системна саморегуляції. За таких обставин є підстави вважати її системою відкритою.

За критерієм однорідності елементів виділяють два види систем: 1) лінійні системи, елементи яких є однорідними (наприклад, студентська група); 2) нелінійні системи, сформовані різнорідними елементами (наприклад, море). За цією класифікацією систему кримінально-правової політики можемо класифікувати як нелінійну систему з різнорідними елементами - суб'єктами нормотворчої діяльності, правоохоронцями, науковцями-теоретиками. У теорії стверджується, що керування нелінійними системами є більш складним, ніж лінійними, і це треба враховувати на практиці щодо інформаційної координації, ієрархічних зв'язків та ресурсного забезпечення досліджуваного системного об'єкта.

Основним критерієм у класифікації систем за складністю є кількість структурних елементів об'єкта. Простою є система, в якій до 1 тис. елементів. Складними вважаються системи, в яких кількість елементів від 1 тис., до 1 млрд. Надскладні об'єднують більш ніж 1 млрд. елементів. За нашими оцінками кількість суб'єктів кримінально-правової політики (нормотворців, правоохоронців та науковців-криміналістів) перевищує 1 тис. осіб, тож цей системний об'єкт можна класифікувати як складну систему. Тож їй притаманна стабільність в умовах впливу зовнішнього середовища (функціонування в умовах збройної агресії РФ проти України).

З урахуванням масштабів просторових параметрів виділяють види систем [7, с. 77]: 1)мікросистеми (мікроорганізми); 2) мезосистеми (знаряддя, прилади); 3) макросистеми (тваринні популяції, галузі економіки); 4) метасистеми (Сонячна система); 5) мегасистеми (Всесвіт). Відповідно, систему кримінально-правової політики маємо класифікувати як макросистему. У теорії стверджується, що масштабні системи більш стабільно функціонують у порівнянні з системами меншого масштабу.

Системи виконують різну кількість функцій, тож за цим критерієм виділяють системи: 1) однофункціональні; 2) багатофункціональні. Враховуючи кількість функцій системи кримінально-правової політики (утримання населення від злочинних дій та припинення розпочатих злочинних посягань, профілактика, випередження та припинення злочинів), її можна класифікувати як багатофункціональну систему.

Згідно критерія передбачуваності результату виділяють два види систем: 1) детерміновані системи - результат їх діяльності можна заздалегідь передбачити відповідно до наявних планів або відомих закономірностей, зазвичай він запланований; 2) імовірнісні системи - остаточний результат їх функціонування попередньо передбачити складно або взагалі неможливо [7, с. 79]. Визначити клас системи кримінально-правової політики за цією класифікацією у пропонуємо у такий спосіб. Остаточно результат правоохоронної практики - непередбачуваний, що підтверджується даними кримінальної статистики. Тож за окресленою класифікацією систему кримінологічної науки можемо класифікувати як імовірнісну систему.

У класифікації систем за видами структурованості виділяють декілька видів класів: 1) центристські системи - їх основні елементи знаходяться у центрі і впливають на оточення в різний спосіб (наприклад, Сонячна система); 2) скелетні системи - в них організуючі елементи розташовуються вздовж осі (наприклад, дерево); 3)стільникові системи. В них організуючі елементи розкидані по всій системі [7, с. 78] (наприклад, система стільникового телефонного зв'язку). Систему кримінально-правової політики можна вважати стільниковою системою, оскільки її робота у цілому координується окремими уповноваженими суб'єктами (вищими органами державної влади, керівництвом правоохоронних органів та наукових осередків).

За просторовим розташуванням системи поділяють два види: 1) континуальні (суцільні) системи - в них елементи розташовуються фактично суцільним масивом (наприклад, море); 2) дискретні (несуцільні) системи - їх елементи розташовуються несуцільно зі значними територіальними проміжками (наприклад, дерева у лісі). Враховуючи територіальне розташування елементів та зв'язки між ними система кримінально-правової політики є дискретною системою.

У теорії виділяють п'ять стадій їх існування[8, с. 160].

Виникнення. Це стадія, коли з'являється запит на існування системи та її первинна об'єктивізація у зовнішньому середовищі.

Становлення. Тут відбувається структуризація системи та формування її зв'язків (внутрішніх та зовнішніх).

Зрілість. Це період, коли система налаштовується і працює відповідно до проектних параметрів.

Криза. На цьому етапі у системі посилюються проблеми у внутрішньому функціонуванні та у її взаємодії із зовнішнім середовищем. Постає питання щодо вирішення цих проблем через перетворення системи або про зміну параметрів функціонування.

Перетворення. Тут система або продовжує функціонувати у перетвореному варіанті відповідно до нових параметрів. або система змінює своє цільове призначення та працює з новою метою, або система знищується або утилізується. Відповідно, за критерієм стадії існування системи класифікують на такі види[8, с. 169]: 1) системи на стадії виникнення; 2) системи на стадії становлення (формування); 3) системи на стадії зрілості; 4) системи у кризовому стані; 5) системи, що перетворюються.

Задля визначення стадії розвитку вітчизняної системи кримінально-правової політики маємо вказати такі обставини.

Стадія виникнення вітчизняної системи кримінально-правової політики - це період відновлення Незалежності України у 1990-1992 роках. У цей час формувались нормотворчі інституції, правоохоронні органи та наукові структури, що мали забезпечити новий вітчизняний формат запобігання злочинності.

Стадія становлення (формування) у вітчизняній системі кримінально-правової політики відбулась у період 1992-2001 р.р. У цей час вдосконалювалось кримінальне, кримінально-процесуальне, кримінально-виконавче законодавство. У 1996 р. було прийнято нову Конституцію України, а у 2001 р. - новий Кримінальний кодекс. Таким чином сформувались фундаментальні засади протидії злочинності в нашій країні.

Стадію зрілості та стабільної роботи вітчизняної системи кримінально-правової політики можна орієнтовно окреслити періодом 2002 р. - 2009 р. При тому відбувалось посилення проблем внутрішньсистемного функціонування, кримінально-правова статистика демонструвала тенденцію погіршення криміногенної ситуації в країні.

Стадія кризи - від 2009 р. У цей рік Рада національної безпеки та оборони України визнала, що «Діяльність держави з протидії злочинності не має належного наукового забезпечення, нові технології та методики розробляються повільно та безсистемно, а наявні розробки впроваджуються недостатньо активно»[9]. У відповідь на ці виклики у згаданий період проводились заходи реформування правоохоронної діяльності. Зокрема, у 2012 р. було прийнято новий кримінально-процесуальний кодекс України. Але це не зупинило загальнодержавну кризу, яка дедалі більше поглиблювалась і обумовила суспільні протести на Майдані у 2013 р. У 2014 р. криза посилилась агресією РФ в нашу країну.

Тож постало питання щодо вирішення цих проблем через перетворення системи або про зміну параметрів її функціонування. У 2019 р. розпочала свою роботу Комісія з правових реформ при Президенті України. У Концепції реформування кримінального законодавства України[10] було окреслені проблеми, які обумовили реформування кримінального законодавства України. Зокрема тут стверджувалось, що за дев'ятнадцять років чинності КК України 2001 року його принципові положення були зруйновані несистемними і часто необґрунтованими змінами. Станом на 20 серпня 2020 р. до Кодексу було внесено 1088 змін та доповнень, з них - 222 зміни та доповнення до Загальної частини КК і 856 - до Особливої частини.

За наявності наведених кризових обставин у вітчизняній кримінально-правової політиці маємо відносити цю систему до тих, які знаходяться на стадії кризи.

За ознакою поведінкових характеристик виокремлюють: 1)реактивні системи; 2)поведінкові системи. Реактивні - це системи, які на вплив зовнішнього середовища реагують пасивно. Поведінкові ж системи навпаки реагують на зовнішній вплив активно і адекватно. Система кримінально-правової політики реагує на запити суспільства активно (через адаптивну й адаптуючу активність), тож її можна класифікувати як поведінкову систему.

Існує розподіл поведінкових систем на адаптивні та цілеспрямовані. Адаптивні реагують на зовнішній вплив, пристосовуються до змін оточуючого середовища несвідомо. Цілеспрямовані системи можуть генерувати для себе цілі. Відповідно до наведеного систему кримінально-правової політики можна визнати поведінковою цілеспрямованою системою, і щодо цього визначати її системну мету.

Існує класифікація систем за ступенем організованості, у якій їх поділяють на «добре організовані» та «погано організовані». У «добре організованих» системах наочно проявляється детермінація, яка може бути підтверджена експериментально, і є можливість визначити всі їх елементи за зв'язки. У «погано організованих» системах прояв детермінації не є наочним. Тому завдання визначення всіх системних компонентів і зв'язків не ставиться а функціональність систем виявляється не через дослідження об'єкта у цілому, а певної репрезентативної частини [11, с. 41]. За цією класифікацією систему кримінально-правової політики можна розглядати як «добре організовану» систему.

Висновки

Можемо стверджувати, що зараз система вітчизняної кримінально-правової політики знаходиться на стадії кризи.

Кризові тенденції у системі вітчизняної кримінально-правової політики посилились після початку повномасштабного вторгнення РФ в нашу країну у лютому 2022 р.

Кризовий етап вважається періодом перебудови системи, отримання нею стабільного вектору просування до нової якості. Тож відносно перспектив системи кримінально-правової політики ми вбачаємо нагальними процеси перетворення, оновлення та налаштування.

У перспективі мають бути продовжені дослідження системи кримінально-правової політики з використанням методики системного аналізу.

Література

1. Острогляд О. Поняття та ознаки кримінально-правової політики. Национальный юридический журнал: теория и практика. 2020. С. 95-99. http://www.jurnaluljuridic.in.ua/archive/2020/4/15.pdf.

2. Фріс П.Л. Кримінально-правова політика Української держави: теоретичні, історичні та правові проблеми. К.: Атіка, 2005. 332 с. http://lib.pnu.edu.ua:8080/bitstream/123456789/2263/1/%d0%9a%d0%bd%d0%b8%d0%b3%d0%b0.doc.

3. Борисов В.І. Державна політика у сфері боротьби зі злочинністю та її напрямки. Проблеми законності. 2009. Вип. 100. С. 305-312.

4. Шепитько М.В. Понимание уголовной политики и ее модель. Наука кримінального права в системі міждисциплінарних зв'язків: матер. міжнар. наук.-практ. конф., 9-10 жовт. 2014 р. / НЮУ імені Ярослава Мудрого. Харків, 2014. С. 165-170.

5. Оболенцев В.Ф. Системний аналіз та моделювання системи запобігання злочинності в Україні: монографія. Харків: Юрайт, 2021. 192 с. https://dspace.nlu.edu.ua/jspui/bitstream/123456789/19459/1/Obolencev_2021_192.pdf.

6. Сорока К.О. Основи теорії систем і системного аналізу: навч. посіб. Харків: ХНАМГ, 2004. 291 с.

7. Маца К.А. Системы неорганические, органические, социальные: свойства и принципы организации. - К.: Издательство географической литературы «Обри», 2008. - 196 с. С. 76.

8. Сурмин Ю.П. Теория систем и системный анализ: учеб. пособие. К.: МАУП, 2003. 368 с. http://www.vgam2004.narod.ru/_tssa/surmin_TSSA.pdf.

9. Про стан злочинності у державі та координацію діяльності органів державної влади у протидії злочинним проявам та корупції: Рішення Ради нац. безпеки та оборони України, введ. в дію Указом Президента від 27.10.2009 р., № 870/2009. Офіційний вісник України. 2009. № 83. Ст. 2809.

10. Концепція реформування кримінального законодавства України: розроблена Робочою групою з питань розвитку кримінального права. https://newcriminalcode.org.ua/concept.

11. Лямець В.І., Тевяшев Д.А. Системний аналіз. Вступний курс / 2-ге вид. Харків: ХНУРЕ, 2004. 448 с. С. 40-41.

References

1. Ostrohlyad, O. (2020). Ponyattya ta oznaky kryminal'no-pravovoyi polityky [Concepts and signs of criminal law policy]. Natsional'nyy yurydychnyy zhurnal: teoriya i praktyka - National legal journal: theory and practice. 8, 95-99. [in Ukrainian].

2. Fris, P.L. (2005). Kryminal'no-pravova polityka Ukrayins'koyi derzhavy: teoretychni, istorychni ta pravovi problemy [Criminal and legal policy of the Ukrainian state: theoretical, historical and legal problems]. Kyiv: Atika. [in Ukrainian].

3. Borysov, V.I. (2009). Derzhavna polityka u sferi borot'by zi zlochynnistyu ta yiyi napryamky [State policy in the sphere of crime control and its directions]. Problemy zakonnosti - Problems of legality. 100, 305-312. [in Ukrainian].

4. Shepyt'ko, M.V. (2014). Ponymanye uholovnoy polytyky y ee model' [Understanding criminal policy and its model]. Proceedings from: Mizhnar. nauk.-prakt. konf., 9-10 zhovt. 2014 r. “Nauka kryminal'noho prava v systemi mizhdystsyplinarnykh zv'yazkiv - Materials of international science and practice conf., 9-10 oct., 2014 “Science of criminal law in the system of interdisciplinary relations” (p.p. 165-170). Kharkiv: NYUU imeni Yaroslava Mudroho. [in Ukrainian].

5. Obolentsev, V.F. (2021). Systemnyy analiz ta modelyuvannya system zapobihannya zlochynnosti v Ukrayini [System analysis and modeling of the crime prevention system in Ukraine].Kharkiv: Yurayt. [in Ukrainian].

6. Soroka, K.O. (2004). Osnovy teoriyi system i systemnoho analizu [Fundamentals of systems theory and system analysis]. Kharkiv: KHNAMH. [in Ukrainian].

7. Matsa, K.A. (2008). Neorhanichni, orhanichni, sotsial'ni systemy: vlastyvosti ta pryntsypy orhanizatsiyi [Inorganic, organic, social systems: properties and principles of organization]. Kyiv: Obryi. [in Russian].

8. Surmin, Yu.P. (2003). Teoriya system i systemnyy analiz [Theory of systems and system analysis]. Kyiv: MAUP. [in Russian].

9. Pro stan zlochynnosti u derzhavi ta koordynatsiyu diyal'nosti orhaniv derzhavnoyi vlady u protydiyi zlochynnym proyavam ta koruptsiyi: Rishennya Rady nats. bezpeky ta oborony Ukrayiny, vvedeno v diyu ukazom Prezydenta vid 27.10.2009 r. № 870/2009 [On the state of crime in the state and coordination of activities of state authorities in countering criminal manifestations and corruption: Decision of the National Council. of Security and Defense of Ukraine, introduced entered into force by Presidential Decree dated 10/27/2009, No. 870/2009]. Official Gazette of Ukraine [Ofitsiynyy visnyk Ukrayiny] 2009. No. 83. Art. 2809. [in Ukrainian].

10. Kontseptsiya reformuvannya kryminal'noho zakonodavstva Ukrayiny: rozroblena Robochoyu hrupoyu z pytan' rozvytku kryminal'noho prava [The concept of reforming the criminal legislation of Ukraine: developed by the Working Group on the Development of Criminal Law.]. Retrieved from: https://newcriminalcode.org.ua/concept [in Ukrainian].

11. Lyamets, V.I., Tevyashev, D.A. (2004). Systemnyy analiz. Vstupnyy kurs [System analysis. Introductory course]. Kharkiv: KHNURE. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru