Відповідальність за заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу за статутом Міжнародного кримінального суду

Размещено на http://allbest.ru

Відповідальність за заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу за статутом Міжнародного кримінального суду

Постановка проблеми. Від початку активних воєнних дій РФ в Україні навколишньому середовищу завдається шкода. Ведення активних бойових дій спричиняє аварійні ситуації на цивільних, промислових та інфраструктурних об'єктах, що негативно впливає на атмосферне повітря, ґрунти, поверхневі й підземні води, рослинний і тваринний світ. Проте з часу повномасштабної агресії російської федерації проти України з 24 лютого 2022 року масштаб цього негативного впливу зріс настільки, що це дало підстави для його оцінки як екоциду.

Знищення інфраструктури України, за даними громадських організацій «Екодія» та «Українська природоохоронна група», вже призвело до екологічних катастроф або створило ризик таких катастроф. Зокрема, внаслідок руйнування підприємства «Сумихімпром» стався витік аміаку, внаслідок обстрілу 26 лютого 2022 року в Дергачівському районі Харківської області було пошкоджено трансформатор, що забезпечує електроенергією пункт зберігання радіоактивних відходів Харківського міжобласного відділення Асоціації «Радон», 27 лютого 2022 року в результаті ракетного обстрілу стався потужний вибух поруч з місцем зберігання радіоактивних відходів центрального виробничого об'єднання «Радон» у м. Києві [1; 2].

Збільшення інтенсивності пожеж унаслідок обстрілів і ракетно-бомбових уражень призвело до появи специфічних газів від згорання порохів і потрапляння нафтопродуктів у ґрунтові води, забруднення річкових і морських екосистем, які мають транскордонний характер. Унаслідок локальних пожеж у Чорнобильській зоні в атмосферне повітря потрапили речовини у вигляді твердих суспендованих частинок, азоту діоксиду, вуглецю оксиду, метану, діоксиду вуглецю, оксиду азоту, а також виникла загроза підвищення рівня радіації внаслідок руйнування рослинно-ґрунтового шару важкою військовою технікою, яка рухалась через уражені лісові масиви, піднявши разом з пилом радіоактивні частки [2]. Також на 44 % природоохоронних територій України, зокрема у найбільшому степовому заповіднику Європи «Асканія-Нова», ведуться бойові дії, що створює ризик їх знищення [1].

Ці діяння вчинені під час ведення воєнних дій і потенційно можуть охоплюватись поняттям воєнного злочину у значенні ст. 8 Статуту Міжнародного кримінального суду, або Римського статуту (далі - Статут МКС). Необхідність притягнення до відповідальності за злочини, які заподіяли шкоду навколишньому природному середовищу в процесі воєнних дій проти України, як у межах системи національного права, так і на міжнародному рівні, зумовлює потребу у вивченні відповідних положень Статуту МКС та практики їх застосування.

Метою статті є висвітлення ознак заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу в контексті вчинення воєнного злочину за Статутом МКС, а також співвідношення відповідних положень Статуту МКС і статтями 438 (порушення законів і звичаїв війни) та 441 Кримінального кодексу України (далі - КК України), яка передбачає відповідальність за екоцид - масове знищення рослинного або тваринного світу, отруєння атмосфери або водних ресурсів, а також вчинення інших дій, що можуть спричинити екологічну катастрофу.

Аналіз досліджень. У національній правовій науці заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу здебільшого розглядалось як кримінальні правопорушення проти довкілля. Зокрема, це праці О.О. Дудорова, Р.О. Мовчана, Г.С. Поліщук, Ю.А. Турлової та ін. Група науковців, зокрема, О. О. Бахуринська, В. К. Гіжевський, М. П. Кунцевич, М. І. Хавронюк, досліджували заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу в контексті екоциду. Загалом заподіянню шкоди навколишньому природному середовищу як воєнному злочину за Статутом МКС у національній правовій науці приділено недостатньо уваги. Водночас зазначене питання докладніше висвітлено у працях зарубіжних науковців - Д. Палярчик (D. Palarczyk), Р. Перейра (R. Perejra), Ж. де Ептінн (Jerome de Hemptinne), Д. Робін- сон (Darryl Robinson), Д. М. Фріссо (G. M. Frisso), П. Хіггінс (P. Higgins) та ін.

Виклад основного матеріалу. Відповідно до ст. 5 Статуту МКС юрисдикція Міжнародного кримінального суду (далі - МКС) обмежується найбільш тяжкими злочинами, які викликають занепокоєння всього міжнародного співтовариства. МКС має юрисдикцію стосовно таких злочинів, як: a) злочин геноциду; b) злочини проти людяності; с) воєнні злочини; d) злочин агресії. Стаття 8 Статуту МКС визначає загальні ознаки воєнних злочинів, стосовно яких має юрисдикцію, зокрема у випадках, коли їх вчинено в рамках плану чи політики або в рамках широкомасштабного вчинення таких злочинів.

Для цілей Статуту МКС «воєнні злочини» охоплюють: a) грубі порушення Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, а саме будь-яке з діянь проти осіб або майна, що охороняються згідно з положеннями відповідної Женевської конвенції, що визначені у п. «а» ч. 2 ст. 8 Статуту МКС; b) інші серйозні порушення законів і звичаїв, що застосовуються в міжнародних збройних конфліктах у встановлених рамках міжнародного права, визначені у п. «b» ч. 2 ст. 8 Статуту МКС, серед яких умисне вчинення нападу з усвідомленням того, що такий напад призведе до випадкової загибелі чи поранення цивільних осіб або заподіяння шкоди цивільним об'єктам чи масштабної, довготривалої та серйозної шкоди навколишньому природному середовищу, яка буде явно надмірною порівняно з конкретною та безпосередньо очікуваною загальною військовою перевагою (підпунт «iv») [3]. Отже, заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу за Статутом МКС є воєнним злочином, а тому характеризується двома групами ознак.

Перша група охоплює ознаки, спільні для воєнних злочинів, що випливають з п. 2 (b) ст. 8 Статуту МКС та Елементів злочинів - акта, прийнятого більшістю у дві третини голосів членів Асамблеї держав - учасниць Статуту МКС, призначенням якого є допомога МКС у тлумаченні та застосуванні статей 6, 7 та 8 його Статуту. Зокрема, це передусім контекстуальна ознака: діяння відбувається в контексті міжнародного збройного конфлікту і пов'язане з ним, а виконавець усвідомлює фактичні обставини, що свідчать про існування збройного конфлікту (суб'єктивна ознака). Об'єктивна ознака полягає у тому, що діяння становить серйозне порушення законів та звичаїв, застосовних у міжнародних збройних конфліктах, встановлених у рамках міжнародного права, зазначене у п. «Ь» ч. 2 ст. 8 Статуту МКС [4, с. 387, 391].

Загалом, як зазначає М. Кламберг (M. Klamberg), у цьому пункті передбачено відповідальність за 26 серйозних порушень як договірного, так і звичаєвого міжнародного права. Зокрема, у підпункті «iv» п. «b» ч. 2 ст. 8 частково відображені положення статей 57, 84 та 85 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 8 червня 1977 року [5, с. 73].

Друга група ознак характеризує власне діяння, що розглядається і передбачене підпунктом «iv» п. «b» ч. 2 ст. 8 Статуту МКС: 1) діяння - вчинення нападу; 2) вина - наявність умислу та усвідомлення того, що такий напад призведе до наслідків, визначених у цьому підпункті; 3) альтернативні наслідки - випадкова загибель чи поранення цивільних осіб або заподіяння шкоди цивільним об'єктам чи масштабної, довготривалої та серйозної шкоди навколишньому природному середовищу; 4) характер і обсяг шкоди, яка характеризується як «масштабна, довготривала та серйозна» і є «явно надмірною порівняно з конкретною та безпосередньо очікуваною загальною військовою перевагою». При цьому в п. 3 коментаря до підпункту «iv» п. «Ь» ч. 2 ст. 8 Статуту МКС у Елементах злочинів акцентується увага на тому, що особа, яка вчиняє напад, повинна розуміти імовірність настання хоча б одного з наслідків і «явну надмірність» вчинення такого нападу для досягнення «конкретної та безпосередньо очікуваної військової переваги» порівняно зі шкодою, яка буде завдана навколишньому природному середовищу [6, с. 18].

З Елементів злочину не вбачається визначення поняття «напад» (attack) у контексті саме воєнного злочину, проте у практиці МКС розуміння цього поняття ґрунтується на його дефініції, яка міститься у ст. 49 Протоколу І [5, с. 78]. Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 49 зазначеного акта «напад» означає акти насильства щодо противника незалежно від того, здійснюються вони під час наступу чи під час оборони. Положення Протоколу І, що стосуються нападів, застосовуються до всіх їх видів, незалежно від того, на якій території вони здійснюються, включаючи національну територію, яка належить стороні, що перебуває в конфлікті чи є під контролем протилежної сторони [7]. Між діянням, що становило напад, та наслідками має бути встановлений причинно-наслідковий зв'язок [5, с. 79].

Також Елементи злочину не містять будь-яких відомостей про тлумачення положень про заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу як наслідку такого нападу. Поряд з тим, на думку О. Енгдаля (O. Engdahl), це положення повинно тлумачитись у світлі положень ч. 3 ст. 35 і ст. 55 Протоколу І, а також принципу пропорційності, закріпленого у пункті «b» ч. 5 ст. 51, пункті «Ь» ч. 3 ст. 85 Протоколу І [5, с. 86]. Цю ж позицію підтримує Ж. де Ептінн (J. de Hemptinne), пояснюючи відсутність чіткої вказівки на таку пропорційність безпосередньо у ч. 3 ст. 35 і ст. 55 «делікатною напруженістю (delicate tension), яка існує між державами, щодо захисту навколишнього середовища, з одного боку, та збереженням їхніх стратегічних інтересів - з іншого» [8]. Такий підхід видається обґрунтованим, оскільки відповідно до пункту «b» ч. 1 ст. 21 Статуту МКС у відповідних випадках Суд МКС застосовує положення міжнародних договорів, принципи і норми міжнародного права, у тому числі загальновизнані принципи міжнародного права збройних конфліктів.

Згідно з ч. 3 ст. 35 Протоколу І заборонено застосовувати методи або засоби ведення воєнних дій, які мають на меті завдати або, як можна очікувати, завдадуть масштабної, довготривалої та серйозної шкоди природному середовищу.

Відповідно до ст. 55 Протоколу І при веденні воєнних дій має бути виявлена турбота про захист природного середовища від масштабної, довготривалої і серйозної шкоди. Такий захист включає заборону використання методів або засобів ведення війни, що завдають шкоди природному середовищу або можуть її завдати, заподіюючи цим шкоду здоров'ю населення або ускладнюючи його виживання. Заподіяння шкоди природному середовищу як репресалій заборонено.

Принцип пропорційності, який ґрунтується на повній забороні невибіркового нападу, закріплений у пункті «Ь» ч. 5 ст. 51 Протоколу І, відповідно до якого «Ь) напад, який, як можна очікувати, спричинить втрати життя серед цивільного населення, поранення цивільних осіб та шкоду цивільним об'єктам, або те й інше разом, які були б надмірними щодо конкретної і безпосередньої воєнної переваги, якої передбачається таким чином досягти». Також згідно з пунктом «b» ч. 3 ст. 85 Протоколу І як його серйозні порушення розглядаються дії, «коли вони вчиняються умисно на порушення відповідних положень цього Протоколу І і є причиною смерті або серйозного тілесного ушкодження чи шкоди здоров'ю:.. b) вчинення нападу невибіркового характеру, що стосуються цивільного населення або цивільних об'єктів, коли відомо, що такий напад стане причиною надмірних втрат життя, поранень серед цивільного населення або завдасть шкоди цивільним об'єктам, як це визначено в пунктах a. 2, a. 3 статті 57» (Протоколу І) [7].

Оскільки у пункті «b» ч. 5 ст. 51 та пункті «b» ч. 3 ст. 85 Протоколу І не міститься положень про заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу, фактично пропонується встановлювати ознаки цього діяння за аналогією. Положення Статуту МКС містить декілька норм про тлумачення права: відповідно до ч. 3 ст. 21 тлумачення права повинно відповідати міжнародно визнаним правам людини та не допускати жодного несприятливого розрізнення за ознаками гендеру, як це визначено в п. 3 ст. 7, віку, раси, кольору шкіри, мови, релігії або віросповідання, політичних чи інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, народження або іншими ознаками. Також відповідно до

ч. 2 ст. 22 Статуту МКС визначення злочину підлягає буквальному тлумаченню й не повинно застосовуватися за аналогією [3].

Ознаки діяння визначено у п. «b» ч. 2 ст. 8 Статуту МКС у спосіб, який виключає будь-яку двозначність у їх розумінні. Тому тлумачення пропорційності між умисним нападом і наслідками у виді заподіяння масштабної, довготривалої та серйозної шкоди навколишньому природному середовищу, яка буде явно надмірною порівняно з конкретною та безпосередньо очікуваною загальною військовою перевагою, за аналогією з пропорційністю між умисним нападом і наслідками у виді випадкової загибелі чи поранення цивільних осіб або заподіянням шкоди цивільним об'єктам на підставі норм Протоколу І, враховуючи, що ці діяння закріплені в одній статті Статуту МКС, видається послідовним.

У підпункті «іу» п. «b» ч. 2 ст. 8 Статуту МКС та в Елементах злочину не зазначені ознаки суб'єкта заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу. В світлі цього можна дійти висновку, що ці ознаки визначені у ч. 3 ст. 25 Статуту МКС, у якій закріплено основні засади індивідуальної кримінальної відповідальності, відповідно до яких особа підлягає кримінальній відповідальності й покаранню за злочин, що підпадає під юрисдикцію МКС, якщо ця особа: a) вчиняє такий злочин особисто, спільно з іншою особою або через іншу особу, незалежно від того, чи підлягає ця інша особа кримінальній відповідальності; b) наказує, підбурює або спонукає до вчинення такого злочину, якщо він фактично вчиняється або здійснюється замах на його вчинення; с) з метою сприяння вчиненню такого злочину здійснює пособництво, підбурювання чи в будь-який інший спосіб сприяє його вчиненню або замаху на нього, включаючи надання засобів для його вчинення; d) у будь-який інший спосіб сприяє вчиненню або замаху на вчинення такого злочину групою осіб, які діють зі спільною метою.

Таке сприяння повинно здійснюватися умисно та бути поєднано: і) з метою сприяння злочинній діяльності чи досягненню злочинної мети групи в тих випадках, коли така діяльність чи мета пов'язана з учиненням злочину, що підпадає під юрисдикцію МКС; або іі) з усвідомленням умислу групи вчинити злочин; e) стосовно злочину геноциду, прямо та публічно підбурює інших до вчинення геноциду [3]. Проте у цій статті наведені лише загальні правові рамки індивідуальної кримінальної відповідальності, які описують можливі моделі виконання діяння одноосібно чи групою осіб, не акцентуючи уваги на статусі особи, що вчиняє діяння: комбатанти (особи, які входять до складу збройних сил сторони, що перебуває у конфлікті, за винятком духовного або медичного персоналу), найманці, цивільні особи, які примусово залучені до участі у бойових діях, та ін. З цього випливає, що ознака щодо наявності певного статусу відповідно до Протоколу І не є обов'язковою, на відміну від такої ознаки, як фактична участь у веденні бойових тій у тій чи іншій формі.

Отже, вважаємо, що заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу відповідно до підпункту «іу» п. «b» ч. 2 ст. 8 Статуту МКС становить воєнний злочин, який характеризується такими ознаками:

1) матеріальні або об'єктивні («actus reus»): вчинення діяння - нападу, тобто акту насильства щодо противника; настання наслідку - масштабної, довготривалої та серйозної шкоди навколишньому природному середовищу; причинно-наслідковий зв'язок між нападом і спричиненням шкоди; характер спричиненої шкоди, яка має відповідати оціночним ознакам, тобто бути «масштабною, довготривалою та серйозною» та «явно надмірною порівняно з конкретною та безпосередньо очікуваною загальною військовою перевагою»;

2) суб'єктивні («mens rea») - умисна форма вини при вчиненні нападу та усвідомлення наслідку, характеру та непропорційності заподіяної шкоди, а також тієї обставини, що діяння вчиняється у зв'язку зі збройним конфліктом, незалежно від того, чи є він міжнародним, чи ні; суб'єктом вчинення діяння є особа, яка фактично бере участь у бойових діях, незалежно від її правового статусу відповідно до актів міжнародного права;

3) контекстуальні - вчинення діяння в контексті міжнародного збройного конфлікту, за якого заподіяння масштабної, довготривалої та серйозної шкоди навколишньому природному середовищу є наслідком використання певних методів або засобів ведення війни або власне і є способом ведення війни.

З цього вбачається, що лише ті діяння, які характеризуються наведеними ознаками, можуть кваліфікуватись як воєнний злочин за підпунктом «іу» п. «Ь» ч. 2 ст. 8 Статуту МКС. Водночас діяння, які, хоча і спричинили масштабну, а можливо й невідновну, шкоду довкіллю, ґрунтам, водним ресурсам, тваринному та рослинному світу, але за відсутності однієї або декількох ознак не становитимуть воєнного злочину відповідно до підпункту «іу» п. «b» ч. 2 ст. 8 Статуту МКС.

Проте такі дії можуть кваліфікуватись за ст. 438 КК України як «інші порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також віддання наказу про вчинення таких дій», оскільки має місце серйозне порушення норм міжнародного права в частині положень статей 35, 51, 55 85 Протоколу І, або за ст. 441 КК України як екоцид. Диспозиція норми, закріпленої у ст. 441 КК України, у якій визначено ознаки екоциду, сформульована без вказівки на належність цього злочину певного виду, тобто, як убачається з назви розділу ХХ КК України, - до злочинів миру, або безпеки людства або міжнародного правопорядку. З диспозиції норми, закріпленої у ст. 441 КК України, також не вбачається зв'язку з контекстом збройного конфлікту або веденням війни. Положення Статуту МКС теж не є орієнтиром щодо визначення місця екоциду в системі злочинів, які викликають занепокоєння всього міжнародного співтовариства, з огляду на відсутність у Статуті МКС положень про цей злочин.

Водночас у грудні 2021 року НУО «Фундація щодо зупинення екоциду» (Stop Ecocide Foundation) скерувала заяву до 20-ї Асамблеї держав-учасниць про внесення змін до Статуту МКС у частині доповнення ст. 5 ще одним злочином, який можна віднести до «найбільш тяжких злочинів, які викликають занепокоєння всього міжнародного співтовариства» і на які має бути поширена юрисдикція МКС, - екоцидом. Організація запропонувала таке визначення екоциду: протизаконні або свавільні дії, вчинені з розумінням імовірності заподіяння широкомасштабної або довготривалої серйозної шкоди навколишньому середовищу [9]. Ця пропозиція ще розглядається, і вона зазнала критики як фахівців з міжнародного права, так і екологічних організацій [8].

Висновки і перспективи подальшого наукового пошуку. Як убачається з викладеного, заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу розглядається у Статуті МКС як воєнний злочин, який характеризується сукупністю ознак - контекстуальних, матеріальних («actus reus») та суб'єктивних («mens rea»), для встановлення яких потрібно звертатись, крім іншого, до інших актів міжнародного права. Невідповідність тих діянь, що вчинені в ході воєнних дій в Україні, хоча вони спричинили масштабне заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу, сукупності зазначених вище ознак виключає прийняття МКС для вивчення відповідних ситуацій та унеможливлює притягнення винних осіб до відповідальності в межах юрисдикції МКС.

Проте такі діяння, залежно від конкретних ознак, можуть кваліфікуватись за ст. 438 КК України як «інші порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також віддання наказу про вчинення таких дій», оскільки має місце серйозне порушення норм міжнародного права в частині положень статей 35, 51, 55 85 Протоколу І, або, за наявності відповідних ознак, за ст. 441 КК України як екоцид. Перспективи подальшого наукового пошуку охоплюють дослідження розмежування екоциду (ст. 441 КК України) і злочину, передбаченого ст. 438 КК України, у формі «інших порушень законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також віддання наказу про вчинення таких дій», та застосування норм міжнародного гуманітарного права при визначенні ознак порушень законів та звичаїв війни, унаслідок яких заподіяно серйозну шкоду навколишньому природному середовищу.

воєнний злочин екоцид природне середовище міжнародний кримінальний

Перелік використаних джерел

1. Овчинніков О. Екологічний тероризм російської армії в Україні. ЕкоРайон. 08.04.2022. URL: https://eco.rayon.in.ua/topics/503988-ekologichniy-terorizm-rosiyskoi- armii-v-ukraini

2. Радзій В. Екоцид: наслідки і ціна російської агресії. ЕкоРайон. 15.04.2022. URL: https://eco.rayon.in.ua/topics/506221-ekotsid-naslidki-i-tsina-rosiyskoi-agresii

3. Римський статут Міжнародного кримінального суду: міжнародний документ від 17.07.1998. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_588/Text

4. Теорія та практика міжнародного кримінального права: підручник /Н. А. Зелін- ська, С. С. Андрейченко, Н. В. Дрьоміна-Волок, Д. О. Коваль. Одеса: Фенікс, 2017. 582 с.

5. Commentary on the Law of the International Criminal Court/ AbdouM. etc.; Editor Klamberg M. Brussels: Torkel Opsahl Academic EPublisher, 2017. 775 р.

6. Elements ofCrimes. International Criminal Court. 2011. URL: https://www.icc-cpi. int/sites/default/files/ElementsOfCrimesEng.pdf

7. Додатковий протокол до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 8 червня 1977року. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_199/Text

8. Hemptinne de J. Ecocide: an Ambiguous Crime? Blog of the European Journal of International Law. URL: https://www.ejiltalk.org/ecocide-an-ambiguous-crime/

9. International Criminal Court. Statement to the 20th Assembly of States Parties to the Rome Statute of the International Criminal Court. December 2021. URL: https://asp. icc-cpi.int/sites/asp/files/asp_docs/ASP20/ASP20.GD.StopEcocide.07.12.pdf

БРИНЗАНСЬКА О.

1) substantive (objective, «actus reus»): committing an act - an attack as act of violence against the enemy; the consequence - damage to the natural environment; the causal links between the attack and damage; the damage must be suitable for evaluation characteristics - «widespread, long-term and severe damage» and «clearly excessive in relation to the concrete and direct overall military advantage anticipated»;

2) subjective («mens rea») - intentionally launching an attack in the knowledge that such attack would cause the damage which would be clearly unproportional to military advantage, also perpetrator must be in the knowledge that an attack is acted in the process of armed conflict, but isn't not necessarily to realize the kind of armed conflict - international of non-international; the perpetrator is the person which takes part in hostilities regardless of its legal status according to the acts of international law;

3) contextual - attack is committed within the context of an international armed conflict, also widespread, long-term and severe damage to the natural environment is the consequence of using of the certain methods or means of warfare or on its own became the method of warfare.

Also the article examines the correlation between the relevant provisions of the Statute of the International Criminal Court and Art. 438 (violations of the laws and customs of war) and Art. 441 of the Criminal Code of Ukraine, which provides for responsibility for ecocide.

Acts that are suitable for abovementioned characterics (substantive, subjective, contextual) can be qualified as a war crime in accordance with sp. «iv» p. «b» of p. 2 of Art. 8 of the Statute of the International Сriminal Сourt. Other acts, that, although they caused widespread, and possibly irreversible, damage to the natural environment, soils, water resources, animal and plant life, but in the absence of one or more of the abovementioned characterics, will not constitute a war crime in accordance with the sp. «iv» p. «b» of p. 2 of Art. 8 of the Statute of the International Criminal Сourt. However, such actions may qualify under Art. 438 of the Criminal Code of Ukraine as «other violations of the laws and customs of war provided for by international treaties, the binding consent of which was given by the Verkhovna Rada of Ukraine, as well as the issuing of an order to commit such actions», because there is a severe violation of international law within the context ofthe provisions of articles 35, 51, 55 85 of Additional Protocol to the Geneva Conventions for the Protection of Victims of International Armed Conflicts. Also such actions may qualify under Art. 441 of the Criminal Code of Ukraine as ecocide - mass destruction of flora and fauna, poisoning of the atmosphere or water resources, as well as the commission of other actions that can cause an environmental disaster.

Key words: the Statute of the International Criminal Court, war crime, widespread, long-term and severe damage, the natural environment, methods or means of warfare, proportionality, military advantage anticipated, other violations of the laws and customs of war, ecocide.

Размещено на Allbest.ru