Застосування заходів кримінально-правового характеру до неповнолітніх

Размещено на http://www.allbest.ru

Хмельницький університет управління та права імені Леоніда Юзькова

Застосування заходів кримінально-правового характеру до неповнолітніх

Нікіфорова Тетяна Іванівна кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри кримінального права та процесу

Анотація

Проаналізовано судову практику застосування щодо неповнолітніх примусових заходів виховного характеру, покарання, звільнення від відбування покарання. Зроблено висновки щодо наявних тенденції у цій сфері. Констатовано, що в Україні реальне позбавлення волі до неповнолітніх застосовується нечасто, натомість найбільше переважає звільнення від відбування покарання з випробуванням. Призначення примусових заходів виховного характеру поступається застосуванню ст.ст. 75, 104 КК, хоча виховні заходи більше відповідають принципам правосуддя, дружнього до дитини. Найефективнішим засобом впливу на поведінку неповнолітнього звільненого з випробуванням є застосування пробаційних програм, які нажаль дуже рідко призначаються судами. З числа примусових заходів виховного характеру найчастіше застосовується передача під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють. Здійснено порівняння національної системи заходів кримінально-правового характеру щодо неповнолітніх та зарубіжних держав, виділено найбільш оптимальні запозичення для вдосконалення національного законодавства. Запропоновано розширити перелік виховних заходів щодо неповнолітніх, в тому числі такими заходами як суспільно- корисні роботи, короткостроковий арешт та передача неповнолітнього в патронажну сім'ю, а також розширити підстави застосування примусових заходів виховного характеру й щодо тяжких злочинів. Зроблено висновок щодо необхідності якнайшвидшого ухвалення спеціального ювенального закону. Проаналізовано розвиток відновного правосуддя щодо неповнолітніх в Україні, зокрема застосування медіації. На основі результатів реалізації «Програми відновлення для неповнолітніх, які є підозрюваними у вчиненні кримінального правопорушення», аналізу Закону України «Про медіацію» та міжнародних стандартів медіації запропоновано підстави та порядок здійснення медіації закріпити в КПК, а щодо неповнолітніх - у майбутньому спеціальному ювенальному законі. Угода, прийнята на основі медіації щодо неповнолітніх, окрім зобов'язання відшкодування чи усунення шкоди, обов'язково повинна містити положення про застосування заходів, спрямованих на корекцію поведінки неповнолітнього та його ресоціалізацію. Зроблено висновок, що перспективи розвитку заходів кримінально-правового характеру щодо неповнолітніх - це медіація та пробація.

Ключові слова: неповнолітній, заходи кримінально-правового характеру (ЗКПХ), примусові заходи виховного характеру (ПЗВХ), пробація, медіація. неповнолітній покарання пробаційний

Nikiforova Tetyana Ivanivna Candidate of legal sciences, associate professor, associate professor of the Department of Criminal Law and Procedure, Leonid Yuzkov Khmelnytskyi University of Management and Law

APPLICATION OF CRIMINAL LAW MEASURES TO MINORS

Abstract

The article analyzes the judicial practice of applying compulsory educational measures, punishment, and release from serving a sentence to minors. The author draws conclusions about the existing trends in this area. It is stated that in Ukraine, actual deprivation of liberty is rarely applied to minors, while release from serving a sentence with probation prevails. The imposition of compulsory educational measures is inferior to the application of Articles 75 and 104 of the CC, although educational measures are more in line with the principles of child-friendly justice. The most effective means of influencing the behavior of a juvenile released on probation is the use of probation programs, which unfortunately are rarely ordered by the courts. Among the compulsory educational measures, the most commonly used is placement under the supervision of parents or persons in loco parentis. The author compares the national system of criminal law measures for minors with that of foreign countries and identifies the most optimal borrowings for improving national legislation. It is proposed to expand the list of educational measures for minors, including such measures as community service, short-term arrest and placement of a minor in a foster family, and to expand the grounds for applying compulsory educational measures in respect of serious crimes. The author concludes that it is necessary to adopt a special juvenile law as soon as possible. The author analyzes the development of restorative justice for juveniles in Ukraine, including the use of mediation. Based on the results of the implementation of the "Restorative Justice Program for Juveniles Suspected of Committing a Criminal Offense", the analysis of the Law of Ukraine "On Mediation" and international mediation standards, the author proposes that the grounds and procedure for mediation should be enshrined in the CPC, and in the future special juvenile law. An agreement adopted on the basis of mediation in respect of minors, in addition to the obligation to compensate or eliminate harm, must necessarily contain provisions on the application of measures aimed at correcting the behavior of a minor and his/her resocialization. It is concluded that the prospects for the development of criminal law measures for minors are mediation and probation.

Keywords: juvenile, criminal legal measures (CLM), compulsory educational measures (CEM), probation, mediation.

Постановка проблеми. Протидія злочинності неповнолітніх була і залишається однією з основних проблем, на вирішення якої спрямована кримінально-правова політика держави. Діяльність міжнародної світової спільноти спрямована на формування юстиції, дружньої до дитини. Система національних ЗКПХ, які можуть застосовуватися до неповнолітніх повинна відповідати цим стандартам. Національне законодавство щодо формування юстиції, дружньої до дитини знаходиться на шляху становлення. Судова практика, намагаючись відповідати міжнародним стандартам сьогодні не завжди має достатній об'єм засобів для досягнення цих цілей. Усе це зумовлює необхідність дослідження законодавства, судової практики, зарубіжного досвіду в частині врегулювання та застосування ЗКПХ щодо неповнолітніх.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Застосування ЗКПХ щодо неповнолітніх, як в аспекті аналізу національного законодавства та практики, так і зарубіжних держав та міжнародних стандартів не раз ставали об'єктом наукових досліджень. Цим питанням, а також розвитку відновного правосуддя в Україні присвячено праці таких вчених як Алексєєва Л.С., Бурдін В.М., Коновалова І.А., Мирошниченко Н.М., Нагорнюк-Данилюк О.А., Савіна Т.А., Тімофєєва Л.Ю., Фоміна Т.Г. та багатьох інших. Проте розвиток ювенальної юстиції, медіації та пробації в Україні відкриває нові горизонти в дослідженні цієї проблеми.

Мета статті. На основі всебічного аналізу національного законодавства та практики його застосування, законодавства та практики зарубіжних держав, міжнародних стандартів охарактеризувати перспективи розвитку заходів кримінально-правового впливу на неповнолітніх.

Виклад основного матеріалу. До неповнолітніх можуть бути застосовані усі, передбачені чинним КК ЗКПХ, що застосовуються до фізичних осіб, окрім заходів, передбачених ст.91-1 КК, оскільки відповідно до другої частини цієї статті вони застосовуються до особи, яка на момент вчинення домашнього насильства досягла 18-річного віку. Тобто до неповнолітніх можуть бути застосовані такі заходи як звільнення від кримінальної відповідальності, покарання, звільнення від покарання та його відбування, примусові заходи медичного характеру, примусове лікування, спеціальна конфіскація. Крім того, чинним КК передбачено вид кримінально- правових заходів, які можуть бути застосовані виключно до осіб, які не досягли 18 років: примусові заходи виховного характеру.

Відповідно до міжнародних стандартів здійснення правосуддя щодо дитини-правопорушника, заходи, які застосовуються до неповнолітніх повинні підпорядковуватися цілям реабілітації та відновлення, позбавлення волі розглядається як крайній захід, який може бути застосовано лише за серйозні правопорушення, пов'язані з насильством 2.

Судова практика та статистка свідчать про те, що реальне позбавлення волі призначається неповнолітнім вкрай рідко, натомість застосовуються інші ЗКПХ. Так, за даними судової статистики, в 2022 році було закінчено 1805 проваджень у справах про кримінальні правопорушення неповнолітніх, з них 1102 з постановленням вироку, 429 закрито, засуджено неповнолітніх 997 осіб, 198 - застосовано ПЗВХ, 630 осіб звільнено від відбування покарання з випробуванням, 166 - призначено реальне позбавлення волі, до 144 - застосовано види покарань, не пов'язані з позбавленням волі [1].

Аналізуючи передбачену КК систему ЗКПХ, які можуть бути застосовані до неповнолітніх, слід зазначити, що за кримінальні проступки та нетяжкі злочини передбачено можливість застосування ПЗВХ, на підставі ч.1 ст. 97 та ч.1 ст. 105 КК. Застосування цих заходів найбільше відповідає цілям виховання та реабілітації. Проте перелік заходів, передбачених ч. 2 ст. 105 КК дуже обмежений. Застереження є найменш суворим ПЗВХ, сутність якого полягає в роз'ясненні неповнолітньому негативних наслідків його поведінки та необхідності в подальшому дотримуватися норм закону. У 2022 році з 198 випадків призначення неповнолітнім ПЗВХ, застереження було призначено в 48 випадках, цей захід є другим за частотою його застосування [1]. Проте застереження має виховний вплив лише щодо неповнолітніх, для яких вчинення кримінального правопорушення стало випадковою пригодою, а не логічним завершенням асоціальної та протиправної поведінки. Для таких неповнолітніх сам факт виявлення суспільно-небезпечної діяльності та притягнення до кримінальної відповідальності вже є найкращим превентивним заходом. Серед ПЗВХ заходом, який передбачає найбільший виховний вплив є обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог щодо поведінки неповнолітнього. За допомогою цього заходу можна припинити або обмежити спілкування неповнолітніх з особами, які негативно на них впливають, перебування в певних небажаних місцях, перебування поза домівкою в пізній час доби, зобов'язати пройти певні програми, тренінги, навчання, лікування від залежностей тощо. Однак на практиці цей захід поширення не має (в 2022 році був застосований лише 25 разів) [1].

Застосування такого заходу як передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання є найбільш поширеним на практиці (120 зі 198 випадків у 2022 році) [1]. З 200 проаналізованих вироків та ухвал, постановлених в 2023 році неповнолітніх, жодного разу не передавали під нагляд педагогічного чи трудового колективу або окремих громадян, лише під нагляд батьків (найчастіше матері) або осіб, які їх заміняють (бабусь, дідусів) [2]. Застосування цього заходу передбачає посилений контроль за поведінкою неповнолітнього з боку батьків та тісну співпрацю останніх зі службою у справах дітей, яка виступає як контролюючий орган, в частині здійснення виховної роботи щодо неповнолітніх. У ППВСУ від 15 травня 2006 року №2 «Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру» зазначається, що неприпустимо передавати неповнолітнього під нагляд батька чи матері, які позбавлені батьківських прав, а також батьків чи інших осіб, котрі через свою поведінку не здатні позитивно впливати на нього [3]. Крім того, суди повинні встановлювати чи не вийшов неповнолітній з під контролю батьків (навіть при позитивній характеристиці останніх), чи мають вони авторитет, та чи погоджуються вони на застосування такого заходу. Проте популярність застосування такого заходу викликає певні сумніви та заперечення. Загальновідомим є той факт, що більшість неповнолітніх правопорушників походять з так званих «неблагополучних сімей», в яких батьки зловживають алкоголем, ведуть асоціальний спосіб життя. Згідно судової статистики в 2022 році з 997 засуджених неповнолітніх 400 виховувалися в неповних сім'ях, зазвичай за відсутності батька, де мати не здатна забезпечити необхідний виховний вплив, навіть якщо веде нормальний спосіб життя і передача неповнолітнього під нагляд такої матері буде безрезультатною [1].

ПЗВХ передбачений п. 4 ч. 2 ст. 105 КК України в 2022 році не було застосовано жодного разу [1]. Така практика є виправданою, адже серед неповнолітніх правопорушників небагато є тих, хто має власні кошти, майно або заробіток. Крім того дуже часто на момент розгляду кримінального провадження заподіяні правопорушенням збитки або шкода вже відшкодовані батьками.

Найбільш суворий ПЗВХ - направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи - в 2022 році був застосований 5 разів [1]. Умови застосування такого заходу передбачають вилучення неповнолітнього із сім'ї, зі звичного йому середовища та поміщення в установу, де його пересування та дозвілля суттєво обмежені. В практиці ЄСПЛ такі умови вважаються позбавленням волі, а тому застосування таких заходів прирівнюється до застосування покарання у виді позбавлення волі, що є крайнім заходом. Серед проаналізованих 200 вироків та ухвал щодо неповнолітніх, цей ПЗВХ було застосовано лише один раз щодо неповнолітнього, який не досяг віку кримінальної відповідальності за відповідне кримінальне правопорушення і характеристика якого була вкрай негативною. Мотивуючи застосування саме цього заходу, суд вказав ряд чинників, які не дозволяють застосувати більш м'які заходи [4].

Таким чином застосування ПЗВХ у більшості випадків зводиться до передачі неповнолітнього під нагляд батьків, які за сімейним законодавством зобов'язані виховувати свою дитину та здійснювати за нею нагляд. Якщо неповнолітній став на шлях протиправної, а тим більше кримінально- протиправної, поведінки, держава повинна задіяти щодо нього більший масив виховних заходів, із залученням відповідних органів, установ та громадських організацій.

У разі вчинення неповнолітнім тяжкого або особливо тяжкого злочину у суду є можливість призначення покарання з реальним його відбуванням або із звільненням від реального відбування. Система покарань щодо неповнолітніх є досить обмеженою. Для неповнолітніх від 14 до 16 років це може бути лише штраф та позбавлення волі на певний строк, причому штраф можна призначити лише неповнолітньому, який має самостійний доход, власні кошти або майно. Тому єдиним видом покарання, який може бути призначений неповнолітнім цього віку часто залишається лише позбавлення волі. Значна частина кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 22 КК належить до тяжких злочинів, що позбавляє суд можливості застосувати інститут звільнення від кримінальної відповідальності та навіть застосувати ПЗВХ відповідно до ч.1 ст. 105 КК. Щодо неповнолітніх від 16 до 18 років, то крім штрафу та позбавлення волі до них ще можуть бути застосовані громадські роботи, виправні роботи та арешт (причому оскільки виправні роботи призначаються неповнолітньому за місцем роботи, то такий вид покарання може бути призначено лише офіційно працевлаштованому обвинуваченому, що трапляється нечасто). Слід також зазначити, що часто (особливо за тяжкі та особливо тяжкі злочини) серед передбачених в санкції покарань до неповнолітнього може бути застосовано виключно позбавлення волі. Для того, щоб уникнути застосування реального позбавлення волі щодо неповнолітнього суди застосовують ст.ст. 75, 104 та 69 КК. У 2022 році за вироками, що набрали законної сили було засуджено 997 неповнолітніх. Реальне позбавлення волі було призначено 166 особам (причому 107 - від 2 до 5 років). При цьому за тяжкі та особливо тяжкі злочини (за які й призначалося реальне позбавлення волі) було засуджено 643 особи. Наведені дані свідчать, що в переважній більшості позбавлення волі призначалося нижче нижчої межі (за ст. 69 КК). Виправні роботи не призначалися жодного разу, громадські роботи - 71, штраф - 68, арешт - в 5 випадках. Звільнено від відбування покарання з випробуванням за ст. 75 КК 630 неповнолітніх[1]. Серед 100 проаналізованих вироків щодо неповнолітніх переважна більшість засуджена за ч. 4 ст. 185 КК (крадіжка, вчинена в умовах воєнного стану). Не бажаючи призначати неповнолітнім реальне позбавлення волі за вперше вчинену некваліфіковану крадіжку, яка є кримінальним проступком, а в умовах воєнного стану стала тяжким злочином, у всіх проаналізованих вироках за цією статтею судами було застосовано або ст.ст. 69 або 75, 104 КК або обидві норми одночасно. Застосовуючи ст. 69 КК суди або призначали покарання нижче нижчої межі на строк від 1 до 3 років, або переходили до іншого більш м'якого виду покарання (в 8 випадках було призначено громадські роботи, в 4 випадках - штраф). При призначенні покарання за ст. 69 КК у виді позбавлення волі, далі суд застосовував ст.ст. 75, 104 КК [2]. Однак таку практику не можна визнати відповідною закону. Норма, передбачена ст. 69 КК вважається виключною, такою що може бути застосована лише в крайньому випадку, коли наявні пом'якшуючі обставини свідчать про низькій ступінь тяжкості конкретного вчиненого діяння, не дивлячись на його приналежність до тяжкого чи особливо тяжкого злочину. Крім того у цій статті йдеться про обов'язкове врахування особи винного, що свідчить про можливість її застосування в індивідуально визначених конкретних випадках, а не за певну категорію кримінальних правопорушень, як у випадку про який йдеться. Застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням також набуло в судовій практиці масового характеру, про неефективність якого свідчить частота вчинення кримінальних правопорушень під час іспитового строку (так у 2022 році кількість неповнолітніх, які вчинили кримінальні правопорушення під час іспитового строку становить 54 особи [1]). У вказаній статистиці не враховано осіб, які порушували обов'язки, встановлені на підставі ст. 76 КК. Уявляється, що суди, усвідомлюючи, що застосування зазначених норм не завжди виправдане та відповідає підставам їх застосування, ідуть на ці кроки вимушено, через відсутність у кримінальному законодавстві інших заходів впливу на неповнолітніх.

Ефективним засобом здійснення соціально-виховної роботи щодо правопорушників у всьому світі визнано пробацію. Згідно Закону України «Про пробацію» соціально-виховна робота проводиться з усіма суб'єктами пробації, тобто з особами засудженими до усіх видів покарання окрім штрафу та обмеження волі, а також із звільненими від відбування покарання з випробуванням. Проте аналізуючи зміст такої роботи, а також рівень навантаження працівників органів пробації доводиться констатувати, що така робота часто має формальний характер. Більшу ефективність має застосування пробаційних програм, призначення яких передбачено щодо осіб звільнених від відбування покарання з випробуванням. Щодо неповнолітніх на сьогодні розроблено п'ять видів пробаційних програм. Проходження пробаційної програми передбачає обов'язкове відвідування неповнолітнім ряду занять, на яких у доступній для підлітків формі подається матеріал, спрямований на досягнення конкретних цілей програми. Спільною метою всіх пробаційних програм є досягнення позитивних змін у поведінці неповнолітнього. Однак аналіз судової практики свідчить, що суди призначають обов'язок виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою вкрай рідко. Зі 100 проаналізованих вироків щодо неповнолітніх в 40 суди застосували ст.ст. 75, 104 КК і лише у 8 з них було призначено обов'язок пройти пробаційну програму, та лише в двох випадках було вказано її вид [2]. В інших випадках вид пробаційної програми визначатиме орган пробації, хоча цей обов'язок покладено на суд.

Щодо врахування зарубіжного досвіду, то слід зазначити, що і в законодавствах держав ЄС, і країн Північної Америки щодо неповнолітніх злочинців передбачено як виховні заходи, так і кримінальні покарання. Виховні заходи часто містяться в окремих законах, а покарання - в нормативно-правових актах, які застосовуються як до повнолітніх, так і неповнолітніх. Наявність так званих «ювенальних законів» є позитивним досвідом, який Україна переймає, проте поки ще не має такого закону (на розгляді ВР перебуває проєкт Закону «Про юстицію, дружню до дитини») [5]. Переліки виховних заходів та покарань щодо неповнолітніх в зарубіжних країнах є подібними до тих, що містяться в національному законодавстві. Щодо позитивних запозичень, то слід звернути увагу на встановлені законом можливості застосування тих чи інших заходів. Зокрема в законодавстві Німеччини передбачено можливість застосування виховних заходів також до осіб, які вчинили тяжкі та особливо тяжкі злочини, що не можливо за чинним КК України [6, с.280]. Запозичення цього досвіду вирішило б проблему невиправданого застосування судами ст.ст. 69 та 75, 104 КК. Позитивним також є досвід держав, у законодавстві яких в якості виховних заходів передбачено безоплатні суспільно-корисні роботи та короткостроковий арешт. Такі заходи (чи як виховні чи як покарання) часто застосовуються в зарубіжних державах, що не можна сказати про вітчизняну судову практику (у 2022 році серед 997 засуджених осіб громадські роботи було застосовано 71 раз, арешт - 5) [1]. Виховному впливу безоплатних робіт в багатьох державах надається велике значення. В деяких законодавствах виконання таких робіт передбачено також під час відбування арешту. Цікавим тут є досвід США в частині застосування такого виховного заходу як «шокове утримання» (арешт від 90 до 180 днів), під час якого неповнолітній постійно зайнятий суспільно-корисною працею, навчанням та навіть стройовою підготовкою [7, с. 122]. Таким, що заслуговує на запозичення є виховний захід у вигляді поміщення неповнолітнього у патронажну сім'ю. Такий захід застосовується до підлітків, які у власних сім'ях не мають достатнього виховного впливу, піклування та сприятливих умов проживання. Звичайно для введення такого заходу у вітчизняне законодавство, потрібно одночасно створити мережу відповідних сімей, правові засади та процедуру передачі неповнолітніх і співпраці з відповідними державними органами. У всіх розвинутих зарубіжних державах перевага виховних заходів над каральним беззаперечна.

Ще одне запозичення, яке зокрема сприйнято авторами проєкту КК є поширення відповідних норм не лише на неповнолітніх, але й на молодих осіб до 21 року (в деяких державах саме з такого віку настає повноліття). Поширення відповідних норм на молодь збільшить їх шанси на ресоціалізацію. Крім того, слід зазначити, що проєкт КК розроблено із врахуванням того, що виховні заходи щодо неповнолітніх та молоді мають бути закріплені в окремому законі [8].

Аналізуючи питання застосування ЗКПХ щодо неповнолітніх не можна оминути питання відновного правосуддя, як альтернативного позасудового способу вирішення конфлікту, активними учасниками якого у кримінальному провадженні є потерпілий та обвинувачений, а також третя безстороння сторона, яка має спеціальну підготовку. Однією із форм відновного правосуддя є медіація. Питанням здійснення відновного правосуддя та медіації присвячено численні міжнародні нормативно-правові акти, які дають відповідні рекомендації щодо „3 національного законодавчого врегулювання цих процедур. Рекомендації № R(99)19 Комітету міністрів Ради Європи державам - членам Ради, які зацікавлені в організації медіації у кримінальних справах, від 15 вересня 1999 р., Керівні принципи № 13 для кращого виконання наявної Рекомендації щодо медіації у кримінальних справах від 7 грудня 2007 р., Рекомендації CM/Rec (2018)8 Комітету міністрів державам членам стосовно відновного правосуддя у кримінальних справах від 3 жовтня 2018 р., Резолюція № 1999/26 від 28 липня 1999 р. «Розробка та впровадження заходів посередництва та відновного правосуддя в кримінальному судочинстві»; Резолюція № 2002/12 від 24 липня 2002 р. «Основні принципи використання програм відновного правосуддя у кримінальних справах» тощо

Модель відновного правосуддя дозволяє порушнику та потерпілому безпосередньо поза рамками досудового розслідування та судового слідства примиритися, вирішити питання щодо усунення наслідків, спричинених кримінальним правопорушенням, відшкодування та компенсування шкоди, дає змогу досягти найкращого співвідношення врахування інтересів потерпілого та правопорушника.

В Україні законодавче врегулювання медіації, в тому числі у кримінальному провадженні, відбулося шляхом прийняття Закону «Про медіацію» від 16 листопада 2021 року. Проте медіація у кримінальних справах здійснювалася в Україні і до прийняття цього закону. У той самий час прийняття відповідного закону тим не менше не врегулювало усі питання щодо здійснення медіації в кримінальному провадженні.

Медіація в Україні до її законодавчого унормування здійснювалась на основі пілотних проектів та програм. Щодо неповнолітніх з 2019 року діє пілотний проєкт «Програма відновлення для неповнолітніх, які є підозрюваними у вчиненні кримінального правопорушення». Мета відповідного проєкту визначена як забезпечення відшкодування заподіяної шкоди, максимально раннє виведення неповнолітніх правопорушників із кримінального процесу з обов'язковим ужиттям узгоджених заходів для їх ресоціалізації та запобігання повторним кримінальним правопорушенням [9]. Для досягнення мети ресоціалізації до реалізації відповідної програми залучаються працівники центрів пробації, які мають досвід ресоціалізації дітей. Щодо результатів реалізації цього проєкту, то в 2021 році було проведено відповідну конференцію, на якій було презентовано успішні приклади застосування цієї програми. Загалом у 2019--2021 роках, за час дії Програми відновного правосуддя, у ній взяли участь 240 неповнолітніх. Понад 200 дітей вже успішно пройшли передбачені угодами про застосування Програми заходи з розвитку особистості, корекції поведінки та ресоціалізації [10].

Прийнятим Законом «Про медіацію» дуже поверхнево врегулювано медіацію в кримінальному провадженні та не передбачено змін до КПК задля унормування процедури медіації саме в кримінальному провадженні. Такі законодавчі прогалини не сприяють активному застосуванню медіації. Відсутність визначення меж медіації в кримінальному процесі теж викликає дискусії щодо видів кримінальних правопорушень, в яких вона може бути застосована та наслідків її застосування. Так, існує позиція, що реалізація угоди, укладеної в результаті здійснення медіації в кримінальному процесі можлива лише в рамках угоди про примирення [11, с.110] . Процесуальним наслідком такої угоди є винесення обвинувального вироку із застосуванням міри покарання, визначеної сторонами. Проте це суттєво обмежує значення відновного правосуддя. Єдиним критерієм для здійснення медіації згідно вищевказаного закону є наявність потерпілого. Результатом медіації задля досягнення раннього виведення з кримінального процесу має бути закриття провадження. Згідно з чинним КК це може бути звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК, а для неповнолітніх також - ч.1 ст. 97 КК. Хоча немає перешкод для прийняття нових законодавчих норм для закриття кримінального провадження саме на підставі укладення відповідної угоди в процесі медіації. Очевидно, що Закон «Про медіацію» встановлює загальні правила її здійснення. Підстави та процедура здійснення медіації в кримінальному провадженні повинна бути врегульована в КПК. Щодо неповнолітніх великі очікування щодо медіації, так само як і щодо інших питань ювенальної юстиції покладається на Закон «Про юстицію, дружню до дитини».

Підсумовуючи усе вищенаведене можна зробити наступні висновки:

Відновне правосуддя щодо неповнолітніх майже повністю повинне замінити традиційне кримінальне провадження. Оскільки однією із цілей цього правосуддя є раннє виведення неповнолітнього з кримінального процесу, необхідно чітко унормувати в КПК підстави та порядок проведення медіації, процесуальним наслідком якої повинно стати закриття провадження саме на підставі угоди, укладеної в процесі медіації. Оскільки медіація можлива у справах за наявності потерпілого, то щодо неповнолітніх - це більше 90% усіх проваджень. За даними судової статистики переважна більшість кримінальних правопорушень, які вчиняються неповнолітніми - це крадіжки, ще значна частина - інші кримінальні правопорушення проти власності, а також проти життя і здоров'я особи [1]. В аналізованому вище пілотному проєкті застосування медіації обмежувалося вчиненими вперше кримінальними проступками та нетяжкими злочинами. Враховуючи міжнародні норми на світову практику обмежувати можливість застосування медіації тяжкістю кримінальних правопорушень не виправдано. Такі обмеження мають поширюватися на певний вид кримінальних правопорушень (наприклад пов'язаних з домашнім насильством). Крім того, потрібно враховувати принцип добровільності медіації, тобто її проведення можливе лише за згодою всіх сторін. Тому якщо обвинувачений, його законний представник та потерпілий, навіть у разі вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, згодні на медіацію, її слід здійснювати. На підтвердження цього можна навести той факт, що крадіжка в умовах воєнного стану є тяжким злочином, а за інших обставин - лише кримінальним проступком. Обов'язковою умовою здійснення медіації щодо неповнолітніх повинно бути не лише відшкодування шкоди або збитків з боку неповнолітнього, але застосування до них заходів розвитку особистості, корекції поведінки та ресоціалізації. Саме необхідний об'єм виховних заходів та заходів соціальної допомоги є запорукою попередження вчинення кримінальних правопорушень неповнолітніми у майбутньому.

Щодо неповнолітніх, для яких відновне правосуддя неможливе (за відсутності згоди потерпілого чи самого обвинуваченого на медіацію або у разі вчинення кримінальних правопорушень без потерпілого) повинна бути розроблена розгалужена система виховних заходів та розширено перелік підстав для їх застосування (тобто і у разі вчинення тяжкого злочину). Система покарань теж потребує вдосконалення. Головна мета - це створення системи виховних та каральних заходів, спрямованих на корекцію поведінки неповнолітнього та його ресоціалізацію. І тут дуже важливе значення має не формальний підхід, а дійсне застосування необхідного об'єму відповідних заходів. Для цього, щоб розвантажити відповідні державні органи потрібно чітко законодавчо врегулювати залучення до виховної та реабілітаційної роботи громадських та релігійних організацій, а головне розробити заходи для заохочення їх участі у цьому. Певні досягнення у цій сфері є, але то лише початок [12].

Виховні заходи слід передбачити в окремому ювенальному законі (проєкт Закону «Про юстицію, дружню до дитини» їх не містить, а повинен містити), а в КК - лише покарання. Система покарань, а головне підстави для застосування щодо неповнолітніх (молоді до 21 року) повинні бути м'якшими, ніж для повнолітніх порушників.

Все більшого значення, саме як система наглядових та соціально-виховних заходів, набуває пробація. Тісна співпраця засуджених та звільнених від відбування покарання з працівниками органів пробації та інших осіб, що беруть участь в реалізації відповідних заходів дає позитивні результати. Розвиток пробації - головне завдання кримінально-правової політики в частині запобігання кримінальним правопорушенням та ресоціалізації порушників.

Таким чином, медіація та пробація - це ті рушійні сили, які повинні визначати систему, підстави та порядок застосування ЗКПХ щодо неповнолітніх.

Література

Стан здійснення правосуддя у кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення судами загальної юрисдикції у 2022 році // URL: https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/ogliady/Stan_Pra vosuddya_Criminal_2022.pdf

Єдиний державний реєстр судових рішень // URL: https://reyestr.court.gov.ua/

Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру: Ш1ВСУ від 15 травня 2006 року №2 // URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/ show/v0002700-06#T ext

Ухвала Святошинського районного суду м. Києва від 21 липня 2023 року // URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/112345755

Проєкт Закону про юстицію, дружню до дитини від 4 червня 2021 року // URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_Upf351H72137

Томашівський П., Кушпіт В. Зарубіжний досвід звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності та покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Серія: «Юридичні науки». № 3 (31), 2021. С. 279-284 // URL: https://science.lpnu.ua/sites/default/ files/journal-paper/2021/nov/25432/3 8.pdf

Серебренникова А.В. Уголовное право зарубежных государств. Курс уголовного права. Общая часть. Том 2. М.: ИКД Зерцало. М, 2002. 394c.

Проект Кримінального кодексу України // URL: https://newcriminalcode.org.ua/ upload/media/2023/05/22/kontrolnyj-tekst-proektu-kk-22-05-2023.pdf

Наказ Міністерства юстиції України та Генеральної прокуратури України №172/5/10 від 21.01.2019р. Про реалізацію пілотного проекту «Програма відновлення для неповнолітніх, які є підозрюваними у вчиненні кримінального правопорушення» // URL: https://ips.ligazakon.net/document/RE33058?an=2

Відновне правосуддя для неповнолітніх. Програма підвела підсумки // URL: https://yvu.com.ua/vidnovne-pravosuddya-dlya-nepovnolitnih-programa-pidvela-pidsumky/

Фоміна Т.Г. Медіація у кримінальному провадженні: новели законодавства та перспективи його вдосконалення. Право і безпека. 2022. №1 (84). С. 104-114. // URL: https://dspace.univd.edu.ua/server/api/core/bitstreams/125836df-1483-4fc5-837b- f2746493917d/content

Нікіфорова Т.І. Взаємодія органу пробації та інституцій громадянського суспільства в реалізації завдань пробації. Університетські наукові записки. Часопис Хмельницького університету управління та права. 2019. №69. C.124-137

References

Stan zdijsnennya pravosuddya v kryminalnyh provadzhenniah ta spravah pro administratyvni pravoporushennia sudamy zagalnoi yuryzdyktsii v 2022 rotsi [The state of administration of justice in criminal proceedings and cases of administrative offenses by courts of general jurisdiction in 2022] // URL: https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_ folder_for_uploads/supreme/ogliady/Stan_Pravosuddya_Criminal_2022.pdf

Yedynyi derzhavnyi reiestr sudovyh rishen [Unified State Register of Court Decisions] // URL: https://reyestr.court.gov.ua/

Pro praktyku rozgliadu sudamy sprav pro zastosuvannia prymusovuh zahodiv vyhovnogo harakteru: PPVSU vid 15 travnya 2006 roku №2 [On the practice of consideration by courts of cases on the application of compulsory educational measures: Resolution of the Plenum of the Supreme Court of Ukraine of May 15, 2006 No. 2] // URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/v0002700-06#Text

Uhvala Sviatoshynskogo raionnogo sudu vsd 21 lypnia 2023 roku [Ruling of the Sviatoshynskyi District Court of Kyiv of July 21, 2023] // URL: https://reyestr.court.gov.ua/ Review/112345755

Proiekt zakonu pro yustytsiiu druzhniu do dytyny vid 4 lupnia 2021 roku [Draft Law on Child Friendly Justice of June 4, 2021] // URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1? pf3511=72137

Tomashivskyi P., Kushpit V. Zarubizhni dosvid zvilnennia nepovnolitnih vid kryminalnoi vidpovidalnosti iz zastosuvanniam prymusovuh zahodiv vyhovnogo harakteru [Foreign experience of exemption of minors from criminal liability and punishment with the use of compulsory educational measures] // Visnyk Natsionalnogo universytetu “Lvivska Politehnika”. Seria “Yurydychni nauky” [Bulletin of Lviv Polytechnic National University. Series: "Legal Sciences"] № 3 (31), 2021. 279-284 // URL: https://science.lpnu.ua/sites/default/files/journal- paper/2021/nov/25432/38.pdf

Serebrennikova A.V. Ugolovnoe pravo zarubezhnyh gosudarstv. Kurs ugolovnogo prava. Obshcaia chast. Tom 2 [Criminal law of foreign countries. Course of criminal law. General part. Volume 2.] Moscow: ICD Zertsalo. М, 2002. 394c.

Proiekt Kryminalnogo kodeksu Ukrainy [Draft Criminal Code of Ukraine] // URL: https://newcriminalcode.org.ua/upload/media/2023/05/22/kontrolnyj-tekst-proektu-kk-22-05-2023.pdf.

Nakaz Ministerstva yustutsii Ukrainy ta Generalnoi prokuratury Ukrainy pro realizatsiiu pilotnogo proiektu “Programa vidnovlennia dlia nepovnolitnih, yaki ye pidozriuvanymy u vchynenni kryminalnogo pravoporushennia” [Order of the Ministry of Justice of Ukraine and the Prosecutor General's Office of Ukraine No. 172/5/10 of January 21, 2019. On the Implementation of the Pilot Project "Recovery Program for Minors Suspected of Committing a Criminal Offense"] // URL: https://ips .ligazakon.net/document/RE33058? an=2

Vidnovne pravosuddia dlia nepovnolitnih. Programa pidvela pidsumky [Restorative Justice for Juveniles. The program summarized the results] // URL: https://yvu.com.ua/vidnovne- pravosuddya-dlya-nepovnolitnih-programa-pidvela-pidsumky/

Fomina T.G. Mediatsiia u kryminalnomu provadzhenni: novely zakonodavstva ta perspektyvy yogo vdoskonalennia [Mediation in criminal proceedings: novelties of legislation and prospects for its improvement.] Pravo i bezpeka [Law and security]. 2022. №1 (84). 104-114. // URL: https://dspace.univd.edu.ua/server/api/core/bitstreams/125836df-1483-4fc5-837b-f2746493917d/ content

Nikiforova T.I. Vzaiemodiia organu probatsii ta instytutsii gromadianskogo suspilstva v realizatsii zavdan probatsii [Interaction of the probation body and civil society institutions in the implementation of probation tasks]. Universytetski naukovi zapysky. Chasopys Khmelnytskogo Universytetu upravlinnia ta prava [University scientific notes. Journal of Khmelnytskyi University of Management and Law]. 2019. №69. 124-137Размещено на Allbest.ru