Проблеми забезпечення прав людини в умовах воєнного стану в контексті права ЄС

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

Проблеми забезпечення прав людини в умовах воєнного стану в контексті права ЄС

Василець Олеся Михайлівна, студентка 3 курсу

Сотник Олександр Сергійович, студент 3-го курсу

Анотація

У цій науковій статті досліджується проблема захисту прав і свобод людини під час дії воєнного стану в контексті права Європейського Союзу (далі - ЄС), у тому ж числі були проаналізовані особливості норм права ЄС, які направлені на захист прав і свобод людини в Європейському Союзі. Актуальність досліджуваної теми пов'язана з тим, що зараз у всьому світі особливо активно відбувається загострення геополітичних конфліктів, які формують нові тенденції в юриспруденції, зокрема, і праві Європейського Союзу. Це пов'язується з тим, що права та свободи громадян в різних країнах, а також на міжнародному рівні постійно порушуються через вчинення державами-агресорами злочинів проти життя і здоров'я людини та проти людства загалом. Це все створює безправ'я та свавілля, призводячи до порушення законодавства Європейського Союзу. У статті було проаналізовано основні права людини, гарантовані Європейським Союзом, можливість їх обмеження під час дії воєнного стану. Також було розглянуто судові та позасудові способи захисту прав людини в праві Європейського Союзу. Звертається особлива увага на вплив воєнного стану на право особи на життя, свободу та недоторканість, право на справедливий судовий розгляд, а також свободу думки, совісті. У статті були виявлені проблеми, пов'язані із застосуванням впровадженого механізму захисту прав людини в контексті права ЄС з в умовах воєнного стану, та розглядаються можливі шляхи їх подолання. Автори статті також проаналізували думки науковців, які досліджували проблему захисту прав і свобод людини на міжнародному рівні. Так, одна група науковців підтримує думку, що в ЄС не існує цілісного механізму прав людини, інша ж група науковців переконана, що система права ЄС наділена досконалим інституційним механізмом щодо дотримання прав людини і основних свобод. Однак автори статті дійшли до узагальненого висновку щодо того, що механізм забезпечення захисту прав людини в рамках Європейського Союзу потребує ґрунтовного реформування, оскільки останній виявився недієвим під час вчинення збройної агресії Російської Федерації проти України.

Ключові слова: захист прав і свобод людини, воєнний стан, право Європейського Союзу, обмеження прав, судові та позасудові механізми захисту прав людини.

Vasylets Olesya Mykhailivna 3rd year student, National Law University of Yaroslav Mudryi

Sotnyk Oleksandr Serhiyovych 3rd year student, National Law University of Yaroslav Mudryi

Problems of providing human rights under the conditions of marital state in the context of EU law

Abstract

This scientific article examines the problem of protection of human rights and freedoms during martial law in the context of the law of the European Union (hereinafter referred to as EC), including the analysis of the peculiarities of EU law aimed at the protection of human rights and freedoms in the European Union. The topicality of the researched topic is connected with the fact that geopolitical conflicts, which are forming new trends in jurisprudence, in particular, and the law of the European Union, are particularly active all over the world. This is due to the fact that the rights and freedoms of citizens in various countries, as well as at the international level, are constantly violated due to the commission of crimes by aggressor states against human life and health and against humanity in general. All this creates lawlessness and arbitrariness, leading to a violation of European Union legislation. The article analyzed the basic human rights guaranteed by the European Union, the possibility of their restriction during martial law. Judicial and extrajudicial ways of protecting human rights in the law of the European Union were also considered. Special attention is paid to the impact of martial law on the individual's right to life, liberty and inviolability, the right to a fair trial, as well as freedom of thought and conscience. The article identified problems related to the application of the implemented human rights protection mechanism in the context of EU law under martial law conditions, and considered possible ways to overcome them. The authors of the article also analyzed the opinions of scientists who studied the problem of protecting human rights and freedoms at the international level. Thus, one group of scientists supports the opinion that there is no integral human rights mechanism in the EU, while another group of scientists is convinced that the EU legal system is endowed with a perfect institutional mechanism for the observance of human rights and fundamental freedoms. However, the authors of the article came to a general conclusion that the mechanism for ensuring the protection of human rights within the framework of the European Union needs thorough reformation, since the latter proved to be ineffective during the armed aggression of the Russian Federation against Ukraine.

Keywords: protection of human rights and freedoms, martial law, law of the European Union, limitations of rights, judicial and extrajudicial mechanisms for the protection of human rights.

Вступ

Постановка проблеми. Збройні конфлікти, які відбуваються у ХХІ столітті, призводять до порушення основоположних прав та свобод людини, а це впливає на порушення законодавства ЄС та до недостатньо ефективної діяльності міжнародних механізмів захисту прав людини. А тому в статті було проаналізовані основні права, гарантовані Європейським Союзом, можливі обмеження цих прав під час дії воєнного стану, а також судові та позасудові способи захисту прав людини в контексті ЄС.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема захисту прав і свобод людини на міжнародному рівні широко досліджувалася українськими науковцями. Група науковців, такі як Д. Бандас, А.В. Уніят [1, c. 154], С. Асірян, С. Власенко, С Трішина [2, c. 301], М.С. Магдій [3, c. 1] підтримують думку, що в Європейському Союзі не існує цілісного механізму захисту прав людини, а національну систему захисту прав людини, яка функціонує в державах-членах доповнює система на рівні Євросоюзу. Інші дослідники, такі як О.В. Каба, Д.В. Аббакумова [4, c. 435], В.В. Біліченко [5, c. 134], Д.Є. Тацька [6, c. 40] переконані, що система Європейського Союзу вирізняється досконалим інституційним механізмом щодо дотримання прав людини і основних свобод. Проте, наразі через загострення воєнних конфліктів у світі ця тема потребує подальшого дослідження.

Метою статті є дослідити проблеми, що виникають у механізмі забезпечення прав людини в умовах воєнного стану, зокрема, в контексті європейського законодавства та провести аналіз реалізації таких механізмів захисту прав і свобод людини та громадянина на міжнародному рівні. Стаття спрямована на аналіз основних прав людини, гарантованих Європейським Союзом, і їхнє застосування під час дії воєнних конфліктів. Вона ставить за мету виявити проблематичні аспекти, пов'язані з застосуванням європейського законодавства в умовах воєнного стану, а також розглянути можливі шляхи подолання цих проблем.

Виклад основного матеріалу

право свобода воєнний стан

Україна є повноправним членом Ради Європи, учасником Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - ЄКПЛ), має статус кандидата на членство в Європейському Союзі (далі - ЄС) та прагне зміцнити демократичні інститути, забезпечити виконання високих стандартів прав і свобод людини, покращити політичну, економічну та соціокультурну сферу.

Проте, у 2014 році Російська Федерація незаконно вторглася на територію України та розпочала збройну агресію, що призвело до значного порушення прав людини, які захищаються на міжнародному рівні. Це стало причиною гуманітарної катастрофи та привернуло увагу міжнародного співтовариства. Як виявилося, найнезахищенішим виявилося природнє право людини - право на життя.

Через 8 років Російська Федерація розпочала новий етап збройної агресії уже на всій території України, вчиняючи насильство проти мирного населення, вбивство цивільних, руйнування населених пунктів, історичних та культурних пам'яток, а також використання погроз ядерного удару. У зв'язку з чим, у лютому 2022 року на території України було впроваджено воєнний стан Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року [7].

У будь-якому випадку права людини і громадянина є невід'ємною частиною сучасного правового порядку у всьому світі. Вони є універсальними, незалежними від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного або соціального стану, громадянства тої чи іншої держави тощо. На рівні міжнародних нормативно-правових актів та конституційних норм країн гарантується захист прав людини і громадянина протягом всього життя. Обмеження їх можливе лише в разі запровадження у країні надзвичайного чи воєнного стану. Забезпечення прав людини і громадянина є важливим завданням для держави та міжнародного співтовариства.

Це передбачає розробку та впровадження ефективних правових механізмів захисту основоположних прав і свобод людини, моніторинг дотримання прав, підвищення правової свідомості серед громадян. Захист прав людини і громадянина є основою демократичного суспільства та сприяє його справедливому і гармонійному розвитку.

Безпосередньо поняття «прав людини» почало використовуватися в середині ХХ століття, але його походження має корені в історико- філософських концепціях, що сягають задовго до цього часу.

Одним із перших офіційних та всесвітньо відомих документів, який висловлював ідею «прав людини», є Декларація прав людини, яка була затверджена Національними зборами Франції 26 серпня 1789 року (Declaration of the Rights of Man) під час Французької революції [8]. Цей документ затверджував принципи рівності, збереження природніх і невід'ємних прав людини - свободи, власності, безпеки, опору гнобленню та справедливого правосуддя для всіх громадян. Тобто вперше у такому нормативно-правовому акті законодавцем були вказані права людини, а не лише обов'язки перед державою.

У другій половині ХХ століття, а саме після Другої світової війни, було створено Організацію Об'єднаних Націй (ООН), яка відіграла важливу роль у формуванні сучасного поняття "прав людини". Основним досягненням було прийняття Загальної декларації прав людини в 1948 році [9], яка визнала права, що належать кожній людині незалежно від її походження, статусу чи національності, а також були запровадженні механізми захисту цих прав. Цей міжнародний нормативно-правовий акт сформував загальні для всіх країн стандарти.

Ще одним ключовим документом, що визначає права людини в контексті соціально-економічної сфери життя є Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права, який був прийнятий Генеральною Асамблеєю ООН у 1966 році і встановив такі важливі соціально-економічні права як право на працю, справедливі та гідні умови праці, соціальне забезпечення, право на житло, право на харчування, освіту, культурні права тощо, а також можливість використання людиною своїх соціально- економічних прав задля свого благополуччя та розвитку [10].

Іншим важливим документом, який визначає права людини в контексті громадянських та політичних свобод є Міжнародний пакт про громадянські та політичні права [11]. Цей документ визначає широкий спектр прав і свобод, що належать кожній людині, таких як свобода думки, свобода релігії, право на приватне життя, право на справедливий судовий процес, право на участь у політичному житті та інші. Стверджується, що всі люди народжуються вільними та рівними щодо своїх прав і гідності, і мають право на належний захист від дискримінації.

З того часу поняття «право людини» широко використовується в міжнародному праві, національних конституціях, законах і політичних документах. Воно стало центральним поняттям в охороні та захисті основних свобод, рівності та гідності кожної людини.

Варто погодитися із думкою Т.В. Лесько щодо того, що на перших етапах діяльності ЄС не було приділено значної уваги питанням захисту прав людини, оскільки вони перебували поза межами економічної інтеграції [12, с. 1].

Так, лише в 1969 році Суд ЄС визнав дотримання прав і свобод людини одним із основоположних принципів права ЄС у справі С-29/69 Stauder [13]. Відтак, у державах-членах Європейського Союзу захист прав їх громадян здійснюється як на національному рівні, так і на міжнародному.

Окрім цього, Суд ЄС в процесі прийняття своїх рішень керується не тільки норми права ЄС, але загальноприйнятими нормами міжнародного права.

Щодо України, то вона є стороною Європейської конвенції з прав людини, яка надає можливість громадянам України звертатись до Європейського Суду з прав людини у разі порушення їх прав.

Важливо зазначити, що Україна, як держава-кандидат на вступ до Європейського Союзу, зобов'язана дотримуватись стандартів прав людини ЄС та реалізувати їх у своєму законодавстві і практиці.

Проте, воєнний стан є винятковою ситуацією, коли нормальне функціонування демократичних процесів тимчасово призупиняється, і деякі права можуть бути обмежені або призупинені з метою забезпечення безпеки та оборони держави. Проте, навіть у таких умовах, зобов'язання забезпечення прав людини залишаються актуальними для держав-членів ЄС. Основними причинами обмежень прав людини в умовах воєнного стану можуть бути:

- забезпечення захисту громадян певної держав та збереження національної безпеки під час збройного конфлікту;

- мобілізація фінансових, матеріальних та людських ресурсів;

- забезпечення громадського порядку під час підвищення рівня злочинності;

- захист держави від шпигунства, тероризму та інших загрозам безпеці держави.

Обмеження прав людини під час воєнного стану повинні бути обґрунтованими, пропорційними та тимчасовими. Держави повинні дотримуватись міжнародних стандартів прав людини та забезпечувати, щоб будь-які обмеження були необхідними та відповідали цілям безпеки та захисту населення.

В Україні, наприклад, відповідно до статті 64 Конституції України зазначається, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії обмежень, окрім обмежень прав, які зазначені у ч. 2 ст. 64 Конституції України [14]. Так, під час дії воєнного стану може бути обмежене право на вільне пересування, вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, право на майно (можливе примусове відчуження майна згідно із порядком, встановленим законом за умови подальшої компенсації) тощо [14, статті 34, 41].

На думку А.С. Славка українське законодавство та законодавство більшості держав світу не містить детальних вказівок на те, які саме загрози є достатніми для введення режиму воєнного стану. Проте практика ЄСПЛ свідчить, що такі загрози мають бути неминучими та надзвичайними і потребувати залучення мілітарних формувань для їх відвернення [15, с. 72].

Тож внаслідок повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України, становлення додаткових військових обов'язків на українських громадян та обмеження деяких прав і свобод, Україна була зобов'язана відступити від окремих зобов'язань за Міжнародним пактом про громадянські та політичні права та ЄКПЛ [16].

Разом з тим, Хартія основоположних прав Європейського Союзу є первинним джерелом права ЄС, яка гарантує широкий спектр прав, таких як право на життя, право на свободу і безпеку, право на ефективний засіб правового захисту та на справедливий судовий розгляд тощо. Хартія ЄС є джерелом стандартів захисту прав людини для усіх органів та інституцій ЄС [17, с. 25].

У зв'язку з цим, права людини в умовах воєнного стану можуть забезпечуватися через різні механізми відповідно до європейського права, таких як звернення до:

1) Органів, які займаються моніторингом питання дотримання прав людини з боку Європейського Союзу та держав-членів - це, до прикладу, спеціалізовані позасудові інститути, що забезпечують захист прав особи - Агентство Європейського Союзу з питань основоположних прав, омбудсмен Європейського Союзу, Комісія ЄС та Рада ЄС. Так, до омбудсмена ЄС можуть звернутися окремі особи, до Агентства основних прав ЄС - лише органи ЄС, до Ради ЄС - лише країни-учасниці ЄС.

2) Рада ЄС - це головний нормотворчий орган ЄС, а питання захисту прав особи є однією із її функцій. Після ухвалення висновку Парламенту ЄС, Рада ЄС на вимогу третини країн-учасниць або Комісії має можливість визначити порушення будь-якою країною-учасницею принципів, які зазначаються у ст. 2 ЄКПЛ. У цілому можна стверджувати про ефективність такого органу, оскільки є можливість ухвалити офіційне рішення та притягнути до відповідальності винну сторону.

3) Комісія ЄС є головним виконавчим органом Європейського Союзу, який виконує функції дізнання та має можливість накладення штрафних санкцій внаслідок вчинення протиправних дій будь-якого правопорушення країною-учасницею, які були покладеними на неї установчими нормативно-правовими актами ЄС, в тому ж числі протиправні дії, які вчиняються в галузі прав людини. Тобто, по суті, фізична чи юридична особа має можливість звернутися до Комісії з фактом вчиненого правопорушення країною-учасницею. Можна говорити про ефективність цього органу, проте повноваження притягнення до відповідальності покладається на інший орган - Суд ЄС.

4) Агентство основоположних прав було створено у 2007 році. У даного інституту є обмежена дієздатність, тобто є право лише на складення щорічних звітів та створення висновків по конкретним питанням, які були поставлені іншими інститутами Європейського Союзу.

5) У той же час, посада європейського омбудсмена була уведена Маастрихтським договором 1992 року, а сам омбудсмен вперше почав виконувати свої обов'язки в 1995 році. До компетенції вищезазначеного органу входить розгляд скарг на неефективну роботу всіх інститутів та органів Європейського Союзу, окрім Суду ЄС. У деяких випадках, у разі порушення прав людини, омбудсмен має право самостійно розпочати розгляд справи. У цілях виключення випадків втручання у внутрішню компетенцію держав-членів в повноваження європейського омбудсмена не було включено право розгляду скарг проти національних, регіональних та місцевих органів влади. Рішення цього органу як і Агентства основних прав носить виключно консультативний характер та ці органи є скоріше доповненням до легітимних органів влади.

6) Єдиним судовим механізмом захисту порушених прав є Суд Європейського Союзу, що відграє ключову роль у розвитку концепції захисту прав людини в рамках європейської правової системи. Він і залишається найефективнішим інструментом по захисту порушених прав ЄС. Деякий час сфера компетенції судових органів не пересікалася, проте поступово Суд ЄС отримав компетенцію розглядати позови, які стосувалися захисту прав людини з орієнтиром на ЄКПЛ. Аналізуючи судову практику ЄСПЧ та Суду ЄС можна дійти висновку стосовно координації двох європейських правозахисних систем, а також про тенденцію розвитку права міжнародних організацій в області захисту прав людини. Початково Суд Європейського Союзу повинен був вирішувати спори між державами-членами та інститутами і органами ЄС, проте, незважаючи на деякі досягнення, доступ до наднаціональної юрисдикції індивідів залишається доволі обмеженим.

7) Звернення до Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) - одного з основних міжнародних органів, який розглядає скарги про порушення прав, включаючи пов'язані з воєнним конфліктом в Європі. Хоча Європейський Суд з прав людини не є прямим органом ЄС, проте він відіграє важливу роль у захисті прав людини Так, наприклад, протягом 2022 року в ЄСПЛ розглядалося близько 38% від усіх справ у роботі суду, незважаючи на виключення Росії з Ради Європи в березні 2022 року. Більша частина з цих справ - позови українців, які постраждали від держави-агресора. Окрім цього, важливим кроком є розгляд ЄСПЛ міждержавних категорій справ, а саме, наразі принаймні чотири справи на розгляді в ЄСПЛ проти Росії, ініціатором яких виступає Україна [18]. Проте, на думку О.С. Розумовського Європейський суд з прав людини кваліфікацію ситуації збройного конфлікту не здійснює, що є аксіоматичним для будь-якого застосування норм міжнародного гуманітарного права. Єдиним питанням, яке може вирішувати Європейський суд з прав людини, є встановлення наявності чи відсутності порушення державою Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Таким чином, він застосовує лише міжнародне право захисту прав людини та не повинен згідно з Конвенцією визначати, чи держава діяла у відповідності з Женевськими конвенціями про захист жертв війни (1949 р.) або Додатковими протоколами до них [19, с. 141].

Таким чином, можна стверджувати, що процес формування концепції прав людини в праві ЄС пройшов довгий та важкий шлях, а механізм захисту прав людини все ще розвивається.

Висновки

Проаналізувавши все вищесказане можна дійти висновку, що механізм забезпечення захисту прав людини в рамках Європейського Союзу потребує ґрунтовного реформування. Потрібен абсолютно новий підхід до розгляду скарг індивідів на порушення прав людини зі сторони інститутів і органів Європейського Союзу, а також з боку держав-членів в частині імплементації та застосування норм наднаціонального характеру.

В умовах воєнного стану, держави-члени ЄС повинні забезпечувати, щоб будь-які обмеження прав людини були обґрунтованими, пропорційними та тимчасовими, з метою забезпечення безпеки та захисту населення. Забезпечення прав людини є важливим аспектом навіть у найскладніших ситуаціях, і ЄС прагне забезпечити його збереження й в умовах воєнного конфлікту.

У контексті права ЄС Україна стикається з проблемами порушення прав людини в умовах воєнного стану, оскільки механізми захисту прав людини виявляються неефективними. Незважаючи на наявність правових норм і міжнародних зобов'язань, реалізація та захист прав людини зустрілися з численними перешкодами та викликами.

Процедури, які були розроблені для захисту прав людини, не відповідають сучасним потребам. Обмежені можливості доступу до наднаціональної юрисдикції, недостатнє використання спеціалізованих процедур та відсутність ефективного контролю над порушеннями прав людини створюють значні прогалини в системі захисту.

Ці проблеми вимагають реформування механізмів захисту прав людини в контексті праві ЄС. Необхідно розробити нові підходи до розгляду скарг індивідів, вдосконалити процедури забезпечення контролю за дотриманням прав людини. Для досягнення цих цілей можуть бути потрібні ґрунтовні зміни в законодавстві ЄС, а також посилення співпраці з міжнародними організаціями та партнерами.

Література

1. Бандас Д. Захист прав людини в Європейському Союзі. Економіка України в умовах глобалізації і регіоналізації: зб. тез доп. Міжнар. наук.-практ. конф. студ. та молод. вчених. Тернопіль: ТНЕУ, 2014. С. 154-158. URL: http://dspace.wunu.edu.ua/bitstream/ 316497/17190/1/154-158.pdf (дата звернення: 22.05.2023)

2. Асірян С., Власенко С., Трішина С. Приєднання Європейського Союзу до Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Підприємництво, господарство і право, міжнародне право 12/2020. URL: http://pgp-journal.kiev.ua/archive/ 2020/12/53.pdf (дата звернення: 22.05.2023)

3. Магдій М.С. Захист прав людини в Європейському Союзі. Матеріали XLVU науково- технічної конференції підрозділів ВНТУ, Вінниця, 2018 р. URL: https://conferences.vntu.edu.ua/ index.php/all-hum/all-hum-2018/paper/download/4773/3869 (дата звернення: 23.05.2023)

4. Каба О.В. Механізм європейської системи захисту прав людини, 2012. C. 434-438 URL: https://dspace.nlu.edu.ua/bitstream/123456789/11866/1/Kaba.pdf (дата звернення: 23.05.2023)

5. Біліченко В.В. Механізм європейської системи захисту прав людини. Науковий вісник Ужгородського національного університету, 2018. С. 133-135. URL: https://dspace.uzhnu.edu.ua/ jspui/bitstream/lib/30924/1/%D0%9C%D0%95%D0%A5%D0%90%D0%9D%D0%86%D0%97% D0%9C%20%D0%84%D0%92%D0%A0%D0%9E%D0%9F%D0%95%D0%99%D0%A1%D0% AC%D0%9A%D0%9E%D0%87%20%D0%A1%D0%98%D0%A1%D0%A2%D0%95%D0%9C% D0%98%20%D0%97%D0%90%D0%A5%D0%98%D0%A1%D0%A2%D0%A3%20%D0%9F% D0%A0%D0%90%D0%92%20%D0%9B%D0%AE%D0%94%D0%98%D0%9D%D0%98.pdf (дата звернення: 22.05.2023)

6. Тацька Д.Є. Механізм європейської системи захисту прав людини. ІІ Міжнародна науково-практична конференція, м. Острог, 7-8 квітня 2017 р. с. 40-43. URL: http://molodyvcheny.in.ua/files/conf/law/22april2017/13.pdf (дата звернення: 22.05.2023)

7. Указ Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/64/2022#Text (дата звернення: 22.05.2023)

8. Declaration of the Rights of Man approved by the National Assembly of France, August 26, 1789. URL: https://avalon.law.yale.edu/18th_century/rightsof.asp (дата звернення: 22.05.2023)

9. Загальна декларація прав людини, прийнята і проголошена резолюцією № 217 А (ІІІ) Генеральною Асамблеєю ООН від 10 грудня 1948 року. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/995_015#Text (дата звернення: 22.05.2023)

10. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права, прийнятий 16 грудня 1966 року Генеральною Асамблеєю ООН Док. № ООН А/ББ8/2200 А (XXI). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_042#Text (дата звернення: 22.05.2023)

11. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, прийнятий 16 грудня 1966 року Генеральною Асамблеєю ООН Док. ООН А/КБ8/2200 А (XXI). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_043#Text (дата звернення: 22.05.2023)

12. Лесько Т.В. Захист прав людини в Європейському Союзі. Вінниця, 2018 р. 4с. URL: https://conferences.vntu.edu.ua/index.php/all-hum/all-hum-2018/paper/download/4269/3536 (дата звернення: 23.05.2023)

13. Judgment of the Court of 12 November 1969. Erich Stauder v City of Ulm - Sozialamt.Reference for a preliminary ruling: Verwaltungsgericht Stuttgart - Germany. Case 29- 69

14. Конституція України. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, № 30, ст. 141. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4378 (дата звернення: 22.05.2023)

15. Славко А.С. Обмеження прав і свобод людини і громадянина з аумов дії режиму воєнного стану: порівняльно-правовий аспект. Серія Право. Випуск 41, Том 2, 2016. С. 68-72. URL: https://dspace.uzhnu.edu.uaZj spui/bitstream/lib/39598/1/%D0%9E%D0%91%D0%9C% D0% 95%D0%96%D0%95%D0%9D%D0%9D%D200%%AF% D0%9F%D0%A0%D0%90%D0%92% 20%D0%86%20%D0%A1%D0%92%D0%9E%D0%91%D0%9E%D0%94%20%D0%9B%D0% AE%D0%94%D0%98%D0%9D%D0%98%20%D0%86%20%D0%93%D0%A0%D0%9E%D0% 9C%D0%90%D0%94%D0%AF%D0%9D%D0%98%D0%9D%D0%90.pdf (дата звернення: 22.05.2023)

16. Clarifying communication Regarding derogation measures. URL: https://treaties.un.org/ doc/Publication/CN/2022/CN.65.2022-Eng.pdf (дата звернення 22.05.2023)

17. Добрянський С. Хартія основних прав Європейського Союзу як регіональний праволюдинний стандарт. Вісник Національної академії правових наук України № 3 (74), 2013. С. 23-30. URL: http://visnyk.kh.ua/web/uploads/pdf/ilovepdf_com-23-30.pdf (дата звернення: 22.05.2023)

18. Мудра І. Прогрес позовів проти Росії: досягнення України в ЄСПЛ за рік повномасштабної війни, 2023. Новини Interfax-Ukraine. URL: https://interfax.com.ua/news/ blog/905166.html (дата звернення: 22.05.2023)

19. Розумовський О.С. Захист прав людини, пов'язаного з порушенням ст. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.) в умовах збройного конфлікту. Науковий вісник Ужгородського Національного Університету, Вип. 70. 2022. С. 141-145.

References

1. Bandas D. (2014). Zakhyst prav liudyny v Yevropeiskomu Soiuzi [Protection of human rights in the European Union], Ekonomika Ukrainy v umovakh hlobalizatsii i rehionalizatsii: zb. tez dop. Mizhnar. nauk.-prakt. konf. stud. ta molod. Vchenykh. Ternopil: TNEU. S. 154-158. URL: http://dspace.wunu.edu.ua/ bitstream/316497/17190/1/154-158.pdf (data zvernennia: 22.05.2023) [in Ukrainian].

2. Asirian S., Vlasenko S., Trishyna S. (2020). Pryiednannia Yevropeiskoho Soiuzu do Yevropeiskoi Konventsii pro zakhyst prav liudyny i osnovopolozhnykh svobod [Accession of the European Union to the European Convention on the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms]. Pidpryiemnytstvo, hospodarstvo i pravo, mizhnarodne pravo,. URL: http://pgp-journal.kiev.ua/archive/2020/12/53.pdf (data zvernennia: 22.05.2023) [in Ukrainian].

3. Mahdii M.S. (2012). Zakhyst prav liudyny v Yevropeiskomu Soiuzi [Protection of human rights in the European Union]. Materialy XLVII naukovo-tekhnichnoi konferentsii pidrozdiliv VNTU, Vinnytsia. URL: https://conferences.vntu.edu.ua/index.php/all-hum/all-hum- 2018/paper/download/4773/3869 (data zvernennia: 23.05.2023) [in Ukrainian].

4. Kaba O.V. (2020). Mekhanizm yevropeiskoi systemy zakhystu prav liudyny [The mechanism of the European system of human rights protection]. C. 434-438 URL: https://dspace.nlu.edu.ua/bitstream/123456789/11866/1/Kaba.pdf (data zvernennia: 23.05.2023) [in Ukrainian].

5. Bilichenko V.V. (2018). Mekhanizm yevropeiskoi systemy zakhystu prav liudyny [The mechanism of the European system of human rights protection]. Naukovyi visnyk Uzhhorodskoho natsionalnoho universytetu. S. 133-135. URL: https://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/bitstream/ lib/30924/ 1/%D0%9C%D0%95%D0%A5%D0%90%D0%9D%D0%86%D0%97%D0%9C%20%D0%84% D0%92%D0%A0%D0%9E%D0%9F%D0%95%D0%99%D0%A1%D0%AC%D0%9A%D0%9E% D0%87%20%D0%A1%D0%98%D0%A1%D0%A2%D0%95%D0%9C%D0%98%20%D0%97% D0%90%D0%A5%D0%98%D0%A1%D0%A2%D0%A3%20%D0%9F%D0%A0%D0%90%D0% 92%20%D0%9B%D0%AE%D0%94%D0%98%D0%9D%D0%98.pdf (data zvernennia: 22.05.2023) [in Ukrainian].

6. Tatska D.Ie. (2017). Mekhanizm yevropeiskoi systemy zakhystu prav liudyny [The mechanism of the European system of human rights protection]. II Mizhnarodna naukovo- praktychna konferentsiia, m. Ostroh. s. 40-43. URL: http://molodyvcheny.in.ua/files/conf/law/ 22april2017/13.pdf (data zvernennia: 22.05.2023) [in Ukrainian].

7. Ukaz Prezydenta Ukrainy «Pro vvedennia voiennoho stanu v Ukraini» [Decree of the President of Ukraine "On the introduction of martial law in Ukraine"] №4 64/2022 vi4 24.222^022. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/64/2022#Text (data zvernennia: 22.05.2023) [in Ukrainian].

8. Declaration of the Rights of Man approved by the National Assembly of France, August 26, 1789. URL: https://avalon.law.yale.edu/18th_century/rightsof.asp (data zvernennia: 22.05.2023) [in English].

9. Zahalna deklaratsiia prav liudyny, pryiniata i proholoshena rezoliutsiieiu [The Universal Declaration of Human Rights] № 217 A (III) Heneralnoiu Asambleieiu OON vid 10 hrudnia 1948 roku. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_015#Text (data zvernennia: 22.05.2023) [in Ukrainian].

10. Mizhnarodnyi pakt pro ekonomichni, sotsialni i kulturni prava, pryiniatyi 16 hrudnia 1966 roku Heneralnoiu Asambleieiu OON Dok. № OON A/RES/2200 A (XXI) [International Covenant on Economic, Social and Cultural Rights], URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ 995_042#Text (data zvernennia: 22.05.2023) [in Ukrainian].

11. Mizhnarodnyi pakt pro hromadianski i politychni prava, pryiniatyi [The International Covenant on Civil and Political Rights] 16 hrudnia 1966 roku Heneralnoiu Asambleieiu OON Dok. OON A/RES/2200 A (XXI). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_043#Text (data zvernennia: 22.05.2023) [in Ukrainian].

12. Lesko T.V. (2018). Zakhyst prav liudyny v Yevropeiskomu Soiuzi [Protection of human rights in the European Union]. Vinnytsia. 4s. URL: https://conferences.vntu.edu.ua/ index.php/all-hum/all-hum-2018/paper/download/4269/3536 (data zvernennia: 23.05.2023) [in Ukrainian].

13. Judgment of the Court of 12 November 1969. Erich Stauder v City of Ulm - Sozialamt. Reference for a preliminary ruling: Verwaltungsgericht Stuttgart - Germany. Case 29- 69 [in English].

14. Konstytutsiia Ukrainy [Constitution of Ukraine], Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy (VVR), 1996, № 30, st. 141. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/ 96-%D0%B2%D1%80#n4378 (data zvernennia: 22.05.2023) [in Ukrainian].

15. Slavko A.S. (2016). Obmezhennia prav i svobod liudyny i hromadianyna z aumov dii rezhymu voiennoho stanu: porivnialno-pravovyi aspekt [Limitation of the rights andfreedoms of a person and a citizen under the conditions of the martial law regime: a comparative legal aspect imitation of the rights and freedoms of a person and a citizen under the conditions of the martial law regime: a comparative legal aspect]. Seriia Pravo. Vypusk 41, Tom 2. S. 68-72. URL: https://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/bitstream/lib/39598/1/%D0%9E%D0%91%D0%9C%D0%95% D0%96%D0%95%D0%9D%D0%9D%D0%AF%20%D0%9F%D0%A0%D0%90%D0%92%20% D0%86%20%D0%A1%D0%92%D0%9E%D0%91%D0%9E%D0%94%20%D0%9B%D0%AE% D0%94%D0%98%D0%9D%D0%98%20%D0%86%20%D0%93%D0%A0%D0%9E%D0%9C% D0%90%D0%94%D0%AF%D0%9D%D0%98%D0%9D%D0%90.pdf (data zvernennia: 22.05.2023) [in Ukrainian].

16. Clarifying communication Regarding derogation measures. URL: https://treaties.un.org/ doc/Publication/CN/2022/CN.65.2022-Eng.pdf (data zvernennia 22.05.2023) [in English].

17. Dobrianskyi S. (2013). Khartiia osnovnykh prav Yevropeiskoho Soiuzu yak rehionalnyi pravoliudynnyi standart [The Charter of Fundamental Rights of the European Union as a regional human rights standard]. Visnyk Natsionalnoi akademii pravovykh nauk Ukrainy № 3 (74), S. 23-30. URL: http://visnyk.kh.ua/web/uploads/pdf/ilovepdf_com-23-30.pdf (data zvernennia: 22.05.2023) [in Ukrainian].

18. Mudra I. (2023). Prohres pozoviv proty Rosii: dosiahnennia Ukrainy v YeSPL za rik povnomasshtabnoi viiny [Progress of lawsuits against Russia: achievements of Ukraine in the ECtHR in a year offull-scale war]. Novyny Interfax-Ukraine. URL: https://interfax.com.ua/news/ blog/905166.html (data zvernennia: 22.05.2023) [in Ukrainian].

19. Rozumovskyi O.S. (2022). Zakhyst prav liudyny, poviazanoho z porushenniam st. 2 Konventsii pro zakhyst prav liudyny i osnovopolozhnykh svobod (1950 r.) v umovakh zbroinoho konfliktu [Protection of human rights related to the violation of Art. 2 of the Convention on the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms (1950) in conditions of armed conflict], Naukovyi visnyk Uzhhorodskoho Natsionalnoho Universytetu, Vyp. 70. S. 141-145. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru