Виконання норм міжнародного гуманітарного права в рамках діяльності міжнародних міжурядових організацій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Юридичний інститут, Київський національний економічний університет їм. Вадима Гетьмана

Виконання норм міжнародного гуманітарного права в рамках діяльності міжнародних міжурядових організацій

Гусар Ольга Анатоліївна кандидат юридичних наук, доцент, професор кафедри публічного та міжнародного права,

Жабчик Дарина Юріївна здобувачка 4 курсу

м. Київ

Анотація

В міжнародному публічному праві спостерігаємо динамічне становлення самостійної галузі міжнародне гуманітарне право (МГП). Правові норми, принципи, які врегульовують специфічні відносини між суб'єктами міжнародного права, що виникають під час збройних конфліктів, породжують в науці міжнародного публічного права поняття «дія міжнародного гуманітарного права», серед якої як окрему правову категорію можна виокремити «реалізацію права». В доктрині права відлік розвитку МГП починається з кінця XIX століття, коли Жан Андрі Дюнан та Френсіс Лібер заклали основи двох складових міжнародного гуманітарного права: так званих «права Женеви», норми якого спрямовані на захист жертв збройних конфліктів, та «права Гааги», що містить правила щодо засобів і способів ведення війни, відповідно.

Під реалізацією норм міжнародного права можна розуміти практичне перетворення правових приписів правомірної поведінки (системи дій чи бездіяльності) суб'єктами міжнародного права допустимими способами, засобами, що визнаються в якості юридично обов'язкової. До форм реалізації норм міжнародного гуманітарного права належить виконання, використання, дотримання, застосування норм.

Під виконання норм МГП на міжнародному рівні важливою є діяльність різних міжнародних міжурядових організацій (ММУО). Активні дії ММУО по реалізації нормативних зобов'язань (виконання норм) повинні сприяти її добросовісній реалізації тим самим встановлюючи правосильність ММУО як одного із суб'єктів міжнародного права. На відміну від інших способів реалізації норм міжнародного права, виконання норм МГУ потребує міжнародно-правової регламентація поведінки та конкретних і чітко визначених дій суб'єкта-виконавця. Виходячи з природи міжнародного гуманітарного права переважна більшість норм реалізуються саме шляхом їх виконання.

Ключові слова: міжнародне гуманітарне право, міжнародні міжурядові організації, Організація Об'єднаних Націй, Організація Американських Держав, Африканський Союз, Рада Європи.

Abstract

Husar Olha Anatoliyivna PhD in Law, Associate Professor, Professor of the Department of Public and International Law, Law Institute, Vadym Hetman Kyiv National Economic University, Kyiv

Zhabchyk Daryna Yuryivna 4th year student, Law Institute, Vadym Hetman Kyiv National Economic University, Kyiv

IMPLEMENTATION OF NORMS INTERNATIONAL HUMANITARIAN LAW WITHIN THE FRAMEWORK OF INTERNATIONAL INTERGOVERNMENTAL ORGANIZATIONS

In an international public law look after the dynamic becoming of independent industry international humanitarian law (IHL). Legal norms and principles which regulate specific relations between subjects of international law arising during armed conflicts give rise to the concept of "operation of international humanitarian law" in the science of public international law, among which "implementation of law" can be distinguished as a separate legal category. In the doctrine of law, the development of IHL begins in the late nineteenth century, when Jean Andry Dunant and Francis Lieber laid the foundations for two components of international humanitarian law: the so-called "Geneva Law", the rules of which are aimed at protecting victims of armed conflicts, and the "Hague Law", which contains rules on the means and methods of warfare, respectively.

The implementation of international law can be understood as the practical transformation of legal prescriptions of lawful behavior (system of actions or inaction) by subjects of international law in permissible ways, by means recognized as legally binding. The forms of implementation of international humanitarian law include the fulfillment, use, observance, and application of norms.

The activities of various international intergovernmental organizations (IGOs) are important for the implementation of IHL at the international level. Active actions of IHLOs to implement normative obligations (implementation of norms) should contribute to its bona fide implementation, thereby establishing the legal capacity of IHLOs as one of the subjects of international law. Unlike other ways of implementing international law, the implementation of IHL requires international legal regulation of behavior and specific and clearly defined actions of the implementing entity. Given the nature of international humanitarian law, the vast majority of rules are realized through their implementation.

Keywords: international humanitarian law, international intergovernmental organizations, the United Nations, the Organization of American States, the African Union, the Council of Europe.

Постановка проблеми

Сучасні збройні конфлікти свідчать, що попри ґрунтовну кодифікацію МГП, його норми не виконуються належним чином. Міжнародні організації, які є другими після суверенних держав, ключовими суб'єктами міжнародного права, можуть значно вплинути на реалізацію норм МГП. Тому сьогодні, як ніколи, актуальним є дослідження особливостей та способів виконання норм МГП міжнародними організаціями, адже виявлення недоліків та удосконалення функціонування цього механізму допоможе досягти цілей та завдань МГП, а також вплинути на поведінку держав під час збройних конфліктів. міжнародний гуманітарний збройний

Аналіз останніх досліджень і публікацій

В національних наукових напрацюваннях практично відсутні дослідження порядку виконання норм міжнародного гуманітарного права через міжнародні організації. При цьому напрацювання в сфері МГП містяться в доробку В. Г. Буткевича, В. П. Поповича, Є. В. Лук'янченка, М. В. Грушко, М. М. Гнатовського, М. Ю. Черкеса, Т. Р. Короткого. Серед зарубіжних науковців вказаній проблематиці присвятили свої роботи Дітер Флек, Марко Сассолі, Нільс Мельцер, Шерон Вайлл, Дреже Кордула, Ейріні Гіоргу, Зібері Джентіан, Антеа Робертс, Девід Крецмер та інші.

Мета статті. Здійснення аналізу діяльності окремих міжнародних міжурядових організацій та їх інституційних механізмів щодо реалізації норм (МГП)міжнародного гуманітарного права.

Виклад основного матеріалу

Виконання норм МГП може здійснюватися як на національному, так і на міжнародному (універсальному та регіональному) рівнях. Механізм виконання МГП через міжнародні організації функціонує в межах міжнародного рівня. Варто вказати, що виконання, поряд з дотриманням, застосуванням та використанням, є одним із способів реалізації міжнародно-правових приписів, що вимагає від суб єктів активної, добросовісної та добровільної поведінки. Досліджуваними суб'єктами виконання МГП в межах цього дослідження є міжнародні міжурядові організації (ММУО).

Однією з міжнародних організацій універсального характеру, яка найбільшою мірою впливає на забезпечення виконання норм МГП є Організація Об'єднаних Націй (ООН). Діяльність ООН спрямована на підтримку миру і безпеки, забезпечення загальної поваги прав людини та основоположних свобод як у мирний час, так і у період збройних конфліктів. Про руйнівні наслідки збройних сутичок йдеться в Преамбулі Статуту ООН, де визначено, що «народи Об'єднаних Націй сповнені рішучості позбавити прийдешні покоління нещасть війни» [1]. Відповідно ООН зобов'язується «знову утвердити віру в основні права людини, у гідність і цінність особистості…,створити умови, за яких можуть дотримуватися справедливість і повага до зобов'язань, що випливають із договорів та інших джерел міжнародного права» [1]. Як наслідок, на ООН покладено обов'язок забезпечувати виконання міжнародно-правових норм, серед яких і норм МГП. Цей обов'язок поширюється на весь інституційний механізм цієї ММУО, перш за все на головні органи: Генеральну Асамблею (ГА ООН), Раду Безпеки (РБ ООН), Генеральний Секретаріат (ГС ООН), Міжнародний Суд ООН (мС ООН), Економічну та Соціальну Раду (ЕКОСОР).

Генеральна Асамблея сприяє виконанню МГП завдяки нормативному та оперативному аспектам. Нормативний порядок реалізується через резолюції, що ухвалюються на засіданнях самої ГА ООН або через роботу її допоміжних органів. Важливими напрацюваннями ГА ООН в цьому напрямку є: Тегеранська прокламація 1968 р., резолюції «Повага прав людини в період збройних конфліктів» 1968 р., «Основні принципи та керівні вказівки ООН на захист і відшкодування для жертв грубих порушень міжнародного права прав людини та серйозних порушень міжнародного гуманітарного права» 2005 р..

Щодо нормотворчого процесу ГА ООН через допоміжні органи, то вагоме місце відводиться Комісії ООН з міжнародного права. Будучи націленою на кодифікацію та прогресивний розвиток міжнародного права, Комісія працювала над розробкою наступних документів: «Формулювання Нюрнберзьких принципів», «Проект кодексу злочинів проти миру та безпеки людства», «Вплив збройних конфліктів на договори», «Статті про відповідальність держав за міжнародно-протиправні діяння», «Захист навколишнього середовища в період збройних конфліктів та ін.».

Оперативний порядок впливу ГА ООН на реалізацію норм МГП здійснюється в більшій мірі через Раду ООН з прав людини (РПЛ), її допоміжний орган. На основі Резолюції ГА ООН «Єдність заради миру» діяльність РПЛ включає Універсальний періодичний огляд (УПО), роботу спеціальних процедур через доповідачів, груп експертів, агентств, створених та уповноважених в межах ООН. З їх допомогою РПЛ здійснює нагляд за дотриманням МГП та формує щодо цього рекомендації.

В питаннях підтримки миру та безпеки визначну роль має Рада Безпеки ООН. Забезпечення виконання норм міжнародного гуманітарного права через цей орган здійснюється завдяки: наданню рекомендацій сторонам конфлікту для його врегулювання; використанню різних заходів, які не передбачають застосування сили або санкціонують застосування військових сил (ст. 41, 42 Статут ООН); призначенню різного роду обмежень та санкцій; наданню мандатів на проведення миротворчих операцій; створенню механізмів для забезпечення розслідувань та притягнення до індивідуальної кримінальної відповідальності за порушення МГП. Завдячуючи РБ ООН було засновано два спеціальні трибунали щодо колишньої Югославії та щодо Руанди і створено Комісію ООН з компенсації для Іраку. Разом з тим, відповідно до ст. 13 (b) Римського Статуту МКС РБ ООН може передавати в МКС справи щодо серйозних порушень МГП [2].

Як вважає Роскіні, привілейована позиція Ради Безпеки, яка має виняткову компетенцію вживати примусових заходів із застосуванням збройної сили, і чиї рішення є обов'язковими для всіх держав-учасниць ООН, робить її потенційно потужним інструментом проти серйозних порушень МГП, що може принаймні частково виправити відсутність механізмів забезпечення виконання договорів в сфері МГП, де дотримання в основному ґрунтується на добрій волі держав-учасниць [3]. Проте, виходячи з унікальних можливостей РБ ООН, вважаємо її роботу зі збереження миру та забезпечення виконання законів і звичаїв в останні десятиліття неефективною, зокрема це демонструється на прикладі війни на території України. Тому реформування цього органу системи ООН є необхідною передумовою для його належної роботи із забезпечення дотримання МГП.

Міжнародний Суд ООН, на думку Четайла, виконує потрійну функцію щодо впливу на виконання МГП [4]. По-перше, МС ООН роз'яснює та розвиває норми та принципи МГП шляхом вирішення справ, поданих до нього. По-друге, об'єднує міжнародно-правові концепції та принципи в межах ширших рамок міжнародного права, що по-третє, сприяє підтримці єдності МГП та його однаковому застосуванню. Варто також зауважити, що прецедентне право МС ООН допомагає прояснити особливості застосування нормативної основи МГП. Основними напрямками роботи Суду у відношенні забезпечення реалізації МГП є: відповідальність держав за порушення законів та звичаїв війни; сприяння у виплатах репарацій постраждалим від збройної агресії державам, фізичним чи юридичним особам; призначення тимчасових заходів захисту в ситуаціях збройного конфлікту тощо. Знаковими для МГП є наступні рішення МС ООН: Застосування Конвенції про попередження злочину геноциду та покарання за нього 1993 р., Збройна діяльність на території Конго 2000 р., Застосування Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації 2008 р., Правові наслідки будівництва стіни на окупованій палестинській території 2004 р..

Інші органи системи ООН, що безпосередньо не спеціалізуються на міжнародному гуманітарному праві, володіють непрямою компетенцією щодо забезпечення виконання його норм, оскільки кожен з цих органів працює за окремим мандатом, відмінним від того, що дозволяє сприяти реалізації МГП [5, с. 715]. До сфери діяльності наступних органів та інституцій ООН часто потрапляють питання щодо МГП: Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців, Управління Верховного Комісара ООН з прав людини, Дитячий фонд ООН тощо. Виходячи з меж повноважень кожного з органів чи агенцій, вони можуть надавати рекомендації та позиції стосовно застосування МГП, сприяти покращенню правової бази в цій галузі, здійснювати моніторинг або забезпечувати права жертв збройних конфліктів.

Вагоме значення мають міжнародні організації регіонального характеру, до інституційних механізмів яких входять органи, діяльність яких спрямована на забезпечення реалізації законів та звичаїв війни, незважаючи на те, що зазвичай вони працюють в сфері міжнародного права прав людини. Однією із ключових фігур в дотриманні прав людини в межах Ради Європи є ЄСПЛ та Комісар РЄ з прав людини. Виконуючи функції незалежного спостерігача щодо порушень прав, Комісар часто висвітлює проблеми з виконання норм МГП, які є в регіоні. Він може надавати допомогу державам-членам у впроваджені стандартів прав осіб під час збройних конфліктів, виявляти прогалини у захисті, формувати рекомендації та звіти. Важливу роль відіграє також робота Комісара в напрямку підвищення обізнаності про МГП через візити на місця ймовірного порушення прав громадян та діалог з національними органами влади і громадянським суспільством. Щоправда, на відміну від аналогічних інституцій в інших регіональних система захисту прав людини, він не розглядає індивідуальні скарги.

Прикладом роботи Комісара є дослідження порушень законів та звичаїв війни внаслідок збройного нападу Росії на територію України. Зокрема 8 липня 2022 року було видано Меморандум Комісара «Про наслідки війни в Україні в сфері захисту прав людини», де визначено грубі порушення Женевських конвенцій [6].

В системі РЄ працюють Європейський комітет із запобігання катуванням і нелюдському, або такому, що принижує гідність поводженню чи покаранню та Група експертів із боротьби з торгівлею людьми, які не прямо, а опосередковано сприяють виконанню норм МГП, що також можна простежити в її діяльності в контексті війни в Україні.

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) має вагоме значення для виконання норм МГП, попри те, що порушення МГП як такі не підпадають під дію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. Реалізація МГП здійснюється через розгляд індивідуальних заяв (ст. 34 Конвенції) або міждержавних справ (ст. 33 Конвенції) [7]. Резонансними були наступні міждержавні справи, пов'язані зі збройними конфліктами: Кіпр проти Туреччини, Грузія проти Російської Федерації, Україна проти Російської Федерації. Розглянуті індивідуальні заяви щодо порушень МГП, пов'язані з конфліктами між Турецькими силами безпеки та Робітничою партією Курдистану, вірменсько-азербайджанським конфліктом навколо Нагірного Карабаху, операцією НАТО 1999 р. в колишній Югославії та воєнною кампанії в Чечні [8 с. 8,9]. Більшість порушень стосувались права на життя (ст. 2); заборони катування або такого, що принижує гідність поводження (ст. 3); право на свободу та особисту недоторканність (ст. 5); права на справедливий суд (ст. 6), права на ефективний засіб правового захисту (ст. 13) [7].

В рамках Організації Американських Держав функціонує Міжамериканська комісія з прав людини (МАКПЛ) та Міжамериканський суд з прав людини (МСПЛ). Комісія має широку юрисдикцію, яка поширюється на всіх держав-членів ОАД. МАКПЛ виконує подвійну функцію щодо МГП: прийняття індивідуальних скарг та моніторинг. Комісія вважає себе компетентною досліджувати не лише діяльність держав, але й неурядових збройних формувань та виносити висновки з таких питань. Важливим є той факт, що Комісія вільно посилається на МГП, як у своїх моніторингових звітах, так і у рішеннях по індивідуальних скаргах, що є рідкістю для установ в сфері міжнародного права прав людини [9, с. 311].

Що стосується Міжамериканського суду з прав людини, то це автономна судова установа, метою якої є застосування та тлумачення Американської конвенції з прав людини 1969 р. (АКПЛ) (ст. 1 Статуту МСПЛ) [10]. Також Суд, у разі визнання факту порушення Конвенції, може винести рішення, щоб потерпілій стороні було забезпечено відновлення її порушеного права чи свободи та за необхідності сплачено справедливу компенсацію. Незважаючи на те, що Суд не має права застосовувати МГП безпосередньо, все ж може використовувати його для тлумачення положень АКПЛ, коли вони застосовуються під час збройних конфліктів. Для порівняння, ЄСПЛ ніколи прямо не посилався на МГП. Додатково, у своїх рішенням МСПЛ неодноразово доходив висновку, що МГП може бути використано як lex specialis при винесенні рішень про порушення прав людини, яке сталось в контексті збройного конфлікту [11, с. 695].

Судом розглянуто значну кількість справ, що розвинули положення про застосування МГП, тлумачення норм його та співвідношення з іншими галуззями міжнародного права, зокрема МППЛ, а також винесено низку рішень щодо порушень прав осіб в період війни та виплати їм компенсацій. До важливих для МГП справ МСПЛ належать: Bamaca-Velasquez v. Guatemala 2000; Las Palmeras v. Colombia 2001; Santo Domingo Massacre v. Colombia 2012. В загальному цей механізм можна ефективно застосовувати в контексті МГП, проте він має досить обмежену дію, оскільки справу до Суду може подати лише Міжамериканська Комісія з прав людини та народів (АКПЛН) або держава-учасниця.

Інституційна система Африканського Союзу (АС) включає два важливі для нашого дослідження органи: Африканська комісія з прав людини та народів (АКПЛН) та Африканський суд з прав людини та народів (АСПЛН).

Африканська комісія з прав людини та народів хоч і входить в систему органів АС, проте є автономною та працює на підставі Африканської хартії з прав людини та народів. Комісія повинна виявляти масові та серйозні порушення прав людини, проте має право лише привертати увагу Асамблеї глав держав та урядів АС до існування таких порушень та чекати запиту Асамблеї, що зобов'яже її провести глибоке дослідження та прозвітувати перед нею (ст. 58 АХПЛН) [12].

Комісія розглядала декілька серйозних порушень МГП, включаючи зґвалтування, масові поховання, примусове переміщення осіб, знищення майна та позасудові страти. Згідно зі ст. 60 АХПЛН їй дозволено посилатися під час вирішень справ на договори, прийняті в рамках Африканського Союзу, які містять конкретні відсилання на МГП [12]. За ст. 61 Хартії можуть використовуватись міжнародні конвенції, визнані державами-членами АС. Під дію цих положень підпадають Женевські конвенції 1949 р. та Додаткові протоколи до них 1977 р., Протокол 2003 р. до Африканської хартії прав жінок, Конвенція АС про захист та допомогу внутрішньо переміщеним особам в Африці 2009 р. та ін.. Надана можливість використовувати договірне МГП в межах МППЛ є важливим кроком, що дозволяє залучати цей механізм для забезпечення реалізації МГП.

Юрисдикція АСПЛН поширюється на випадки тлумачення та застосування АХПЛН та інших інструментів з прав людини, ратифікованих державами-членами АС. АСПЛН намагається частіше виступати механізмом виконання норм МГП. У справі, що стосувалася збройного конфлікту в Лівії, Суд, діючи proprio motu, зобов'язав лівійський уряд утримуватися від будь-яких дій, які можуть призвести до втрати життя чи порушення особистої недоторканності людей, що порушить положення АХПЛН або інших договорів, згоду на обов'язковість якого надала Лівія [13].

Через недостатню розвиненість африканської системи захисту прав людини та невелику кількість справ в АСПЛН щодо порушення прав осіб під час збройних конфліктів, важко говорити про вже наявний вагомий внесок даного механізму у забезпечення реалізації норм МГП. Незважаючи на те, що консультативна юрисдикція Суду може бути важливою з точки зору з'ясування зв'язку між МГП та МППЛ в африканській системі захисту прав людини, а також щодо конкретних питань із захисту потерпілих в контексті ведення війни, рівень залучення АСПЛН є незначним. Необхідно на основі досвіду Європейського та Міжамериканського судів з прав людини напрацьовувати прецедентне право та сприяти більш чіткій та оперативній роботі в сфері МГП.

Висновки

Аналіз діяльності Організації Об'єднаних Націй, Ради Європи, Організації Американських Держав, Африканського Союзу дозволяє визначити, що виконання норм МГП міжнародними міжурядовими організаціями здійснюється через : сприяння розробки міжнародно-правових актів в сфері МГП або прийняття їх від свого імені; проведення моніторингу, аналізу, збору даних; надання допомоги жертвам збройних конфліктів;

здійснення контролю за дотриманням прав людини в період війни через регіональні суди з прав людини та інші спеціалізовані органи з прав людини;

використання інструментів вирішення міжнародних спорів; надання рекомендацій іншим суб'єктам міжнародного права щодо належного виконання ними своїх обов'язків за МГП; проведення або взяття участі в миротворчих операціях тощо.

Література

1. Статут Організації Об'єднаних Націй і Статут Міжнародного Суду : Статут Орг. Об'єдн. Націй від 26.06.1945 р. : станом на 16 верес. 2005 р.

2. Римський статут міжнародного кримінального суду : Статут Міжнар. судів від 17.07.1998 р. : станом на 16 січ. 2002 р.

3. Roscini M. The United Nations Security Council and the Enforcement of International Humanitarian Law. Israel Law Review. 2010. Vol. 43, no. 2. P. 330-359. URL: http://surl.li/ gwwzg (date of access: 10.04.2023).

4. Chetail, Vincent. The contribution of the International Court of Justice to international humanitarian law. Revue Internationale de la Croix-Rouge/International Review of the Red Cross. 2003. Vol. 85, no. 850. P. 235

5. Fleck, Dieter. The handbook of international humanitarian law. Oxford University Press, 2021. 758 p.

6. Memorandum on the human rights consequences of the war in Ukraine: The Council of Europe Commissioner for Human Rights, Strasbourg, 8 July 2022.

7. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод : Конвенція Ради Європи від 04.11.1950 р.: станом на 1 серп. 2021 р.

8. Zyberi, Gentian. Enforcement of International Humanitarian Law. International Human Rights Institutions, Tribunals, and Courts. Singapore, 2018. p. 377-400.

9. Pfanner T. Various mechanisms and approaches for implementing international humanitarian law and protecting and assisting war victims. International Review of the Red Cross. 2009. Vol. 91, no. 874. P. 279-328.

10. Statute of the Inter-American Court of Human Rights: Organization of American States (OAS). 1 October 1979.

11. Tabak, Shana. Ambivalent Enforcement: International Humanitarian Law at Human Rights Tribunals. Michigan Journal of International Law 2016. Page 661-712

12. African Charter on Human and Peoples' Rights: Organization of African Unity. 01 June 1981.

13. Oder, Judy. The African Court on Human and Peoples' Rights' order in respect of the situation in Libya: A watershed in the regional protection of human rights? African human rights law journal, 2011, 495-510.

References

1. Statut Ob'ednanih Nadj і Statut Mlzhnarodnogo Sudu [he Charter of the United Nations and the Charter of the International Court of Justice]. (n.d).

2. Rims'kij statut mіzhnarodnogo krimіnal'nogo sudu [Rome Statute of the International Criminal Court]. (n.d).

3. Roscini, M. (2010). The United Nations Security Council and the Enforcement of International Humanitarian Law. Israel Law Re^vie^, 43, 2, 330-359.

4. Chetail, Vincent. (2003). The contribution of the International Court of Justice to international humanitarian law. Revue Internationale de la Croi:x-Rouge/International Re^vie^w of the Red Cross., 85, 850, 235

5. Fleck, Dieter. The handbook of international humanitarian law. Oxford University Press, 2021. 758 p.

6. Memorandum on the human rights consequences of the war in Ukraine, surl.li Retrieved from http://surl.li/gikwc [in English].

7. Konvendja pro zahist prav ljudini і osnovopolozhnih svobod []Convention on the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms. (n.d). zakon.rada.go^v.ua

8. Zyberi, Gentian (2018). Enforcement of International Humanitarian Law. International Human Rights Institutions, Tribunals, and Courts. Singapore, 377-400.

9. Pfanner, T. (2009). Various mechanisms and approaches for implementing international humanitarian law and protecting and assisting war victims, /nternat/ona/ Review the Red Cross, 91, 874, 279-328.

10. Statute of the Inter-American Court of Human Rights: Organization of American States (OAS).

11. Tabak, Shana (2016). Ambivalent Enforcement: International Humanitarian Law at Human Rights Tribunals. Michigan Journal o;f /^te^^atio^a/ Law , 661-712

12. African Charter on Human and Peoples' Rights: Organization of African Unity. 01 June 1981.

13. Oder, Judy (2011). The African Court on Human and Peoples5 Rights5 order in respect of the situation in Libya: A watershed in the regional protection of human rights? Af^^can human rights /aw journal, 495-510.

Размещено на Allbest.ru