Функції та зміст громадської оцінки якості кадрової політики в публічному управлінні
Дослідження змісту процедури оцінювання та критеріїв громадської оцінки якості кадрової політики публічного управління із використанням технічних засобів та інформаційних технологій. Методи, які передбачають змішане використання статистичних розрахунків.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 06.11.2023 |
| Размер файла | 547,0 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Функції та зміст громадської оцінки якості кадрової політики в публічному управлінні
Гасюк Ігор Леонідович доктор наук з державного управління,
професор, заступник директора, Науково-дослідний інститут
публічного управління та права
Баюк Микола Іванович кандидат наук з державного управління, старший викладач кафедри публічного управління та адміністрування, Хмельницький університет управління та права імені Леоніда Юзькова, директор, Хмельницький регіональний центр підвищення кваліфікації
Анотація
Надзвичайно велика кількість інформації про щоденні події в усіх сферах суспільного життя країни, думки різноманітних експертів в соціальних мережах, просто гіперактивних громадян, які висловлюють своє власне бачення розвитку подій та своє відношення до певних змін в політичному житті країни не тільки не полегшує, а й певною мірою ускладнює процес і, власне, саму можливість формування власної позиції та оцінки подій, які відбуваються. Для надання такої оцінки необхідно володіти не тільки достовірними і перевіреними фактами, а й усіма навичками критичного мислення, мати необхідний рівень знань та життєвого досвіду, розуміти де і на якому етапі через засоби масової інформації різноманітні ведучі та пропагандисти намагаються маніпулювати нашою свідомістю, впливаючи на прийняті нами рішення та психоемоційні стани. З метою уникнення можливості з боку провладних засобів масової інформації та різноманітних експертів впливати і формувати громадську думку з того чи іншого приводу на користь тих, хто вибудовує політичний курс для власного збагачення та вузько партійних цілей, громадянському суспільству необхідно володіти базовими поняттями та уміннями здійснювати оцінювання та отримувати оцінку кадрової політики держави за відповідними критеріями. Саме ці знання дозволять значно ускладнити життя різноманітним маніпуляторам суспільною свідомістю приводити до влади недоброчесний, а й подекуди, відверто кримінальний елемент. У статті розглянуто базові поняття громадської оцінки якості кадрової політики в публічному управлінні, визначено її функції та зміст. Значної уваги приділено висвітленню змісту критеріїв оцінювання кадрової політики в цілому та механізму електронного врядування з метою його використання для проведення рейтингового оцінювання діяльності президента, народних депутатів, високопосадовців та службовців органів місцевого самоврядування, територіальних громад, правоохоронних структур.
Ключові слова: публічне управління, кадрова політика, оцінка, функція, громада.
Hasiuk Ihor Leonidovich Doctor of Science in Public Administration, Professor, Deputy Director, Scientific-research institute for public management and law
Baiuk Mykola Ivanovich Candidate of Sciences in Public Administration, Senior Lecturer of the Department of Public Administration, Leonid Yuzkov Khmelnytsky University of Management and Law, Director, Khmelnytsky Regional Center for Advanced Training
Functions and content of public assessment of the quality of personnel policy in public administration
Abstract
An extremely large amount of information about daily events in all spheres of public life, opinions of various experts in social networks, and simply hyperactive citizens expressing their own vision of the development of events and their attitude to certain changes in the political life of the country not only does not facilitate, but also to some extent complicates the process and the very possibility of forming one's own position and assessment of the events taking place. To provide such an assessment, one must have not only reliable and verified facts, but also all the skills of critical thinking, have the necessary level of knowledge and life experience, and understand where and at what stage various presenters and propagandists are trying to manipulate our consciousness through the media, influencing our decisions and psycho-emotional states. In order to avoid the possibility of the pro-government media and various experts to influence and shape public opinion on this or that issue in favor of those who build a political course for their own enrichment and narrow party goals, civil society needs to have basic concepts and skills to evaluate and receive an assessment of the state's personnel policy according to the relevant criteria. This knowledge will make it much more difficult for various manipulators of public consciousness to bring to power not virtuous, but sometimes even openly criminal elements. The article examines the basic concepts of public assessment of the quality of personnel policy in public administration, defines its functions and content. Considerable attention is paid to the content of the criteria for evaluating personnel policy in general and the e-governance mechanism with a view to using it for rating the activities of the President, MPs, high-ranking officials and employees of local self-government bodies, territorial communities, and law enforcement agencies.
Keywords: public administration, personnel policy, estimation, function, community.
Вступ
Постановка проблеми. У вузькому розумінні оцінка - це власне суб'єктивне ставлення щодо певного соціального, економічного явища, яке в подальшому обумовлює той чи інший варіант наших дій, формує наше відношення до певних осіб, рівень довіри до них тощо. Згідно академічного визначення «оцінка» - це судження чи думка про цінність чи якість когось або чогось [3]. Як правило, більшість із нас не замислюється про те, яким чином і на основі яких реальних та фактичних даних ми формуємо нашу оцінку певних явищ. І нам широко нав'язується думка про те, що процедура оцінювання і отримання її результату - самої оцінки є явищем складним і доволі суперечливим. Певної мірою так і є, адже існує величезна кількість алгоритмів, методів оцінювання не тільки знань учнів в школах, але й доволі складних реалій соціально-економічного розвитку країни, окремих галузей, розвитку особистих компетентностей публічних службовців тощо. Часто різні методи оцінювання одного й того суспільного або економічного явища приводять нас до діаметрально протилежних результатів, де і постає питання, а якому ж з них більше вірити, адже, як виявляється, за допомогою статистики можна доволі впевнено брехати і надавати невірної інтерпретації певним фактам [7]. В першу чергу слід відзначити, що «оцінювання» та «оцінка» є пов'язаними, але не синонімічними поняттями. Так, оцінювання визначають як систематичний процес, який полягає у порівнянні діяльності і результатів виконання певних дій, програм, політики з цілями, завданнями з метою визначення ступені їх досягнення або розбіжностей між запланованими показниками і фактично досягнутими [2]. Оцінювання, як організований процес із застосуванням широкого спектру відповідних методів, як вид діяльності більше притаманне організованим громадським структурам, які можуть реально здійснити таке оцінювання, мають в наявності необхідних фахівців та інформацію щодо оцінюваного соціально-економічного явища. Слід відзначити, що це є також невід'ємною функцією органів публічного управління, органів місцевого самоврядування, але зважаючи на реальний стан справ, на теперішній момент вона є майже нереалізованою. Отже, в системі органів публічного управління оцінювання є аналітичною діяльністю, яка спрямована на збирання, аналіз, тлумачення, визначення причино-наслідкових зв'язків, впорядкування інформації про ефективність, економічність, результативність певного виду політики, в тому числі і державної кадрової політики, окремих програм розвитку, процесів (наприклад кадрових), які реалізуються в межах стратегічного плану соціально-економічного розвитку країни. З теоретичної точки зору оцінювання має бути систематичним та об'єктивним, оскільки саме в його результаті ми визначаємо міру цінності і ефективності певного виду діяльності, в тому числі і управлінської. Як зазначали вище, результатом процесу оцінювання є оцінка, яка є висновком процедури оцінювання. Звернемо увагу на те, що оцінювати по суті можна будь-що: процес, явище, ставлення, якість, ефективність, рівень розвитку, галузь, особисті здатності тощо, тому доцільним було б погодитись із тим, що оцінювання можна класифікувати за метою, завданнями, спрямованістю, кінцевими користувачами, місцем оцінювання в процесі (вихідне, проміжне, заключне), технічне або політичне тощо. Технічне оцінювання є прерогативою органів публічного управління та місцевого самоврядування, різноманітних громадських та неурядових організацій, які визначають рівень ефективності, з якою відповідні органи управління досягають цілей шляхом реалізації певних програм та проектів у сферах їх компетенції. Політичне оцінювання спрямоване на визначення ефективності та якості реалізації певних державних політик (економічної, соціальної, гуманітарної, кадрової, національної безпеки тощо) і навколо яких в суспільстві ведуться широкі обговорення. Технічне і політичне оцінювання значно відрізняються між собою методами та засобами. Технічне оцінювання, як правило, здійснюється професіоналами із широким використанням математико-статистичних методів та прикладних комп'ютерних програм, великих обсягів вихідних даних, і на основі якого приймаються стратегічні програми, визначаються цілі та завдання сталого соціально-економічного розвитку тощо. Політичне оцінювання має більш експертне спрямування із використанням загальнозрозумілих критеріїв та алгоритмів оцінювання, носить більш якісний ніж кількісний вимір і дозволяє громадянам висловити об'єктивну суспільну думку щодо діяльності уряду або певного політика, депутата, мера міста. Саме змісту проведення політичного оцінювання з метою отримання громадою оцінки кадрової політики і присвячено нашу статтю.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Наразі налічується надзвичайно велика кількість публікацій, в яких розглядаються групи методів, які використовуються для оцінювання ефективності управлінської або будь-якої іншої діяльності: методи, що базуються на залученні експертів; методи, що базуються на використанні статистичної інформації; методи, які передбачають змішане використання статистичних розрахунків та висновків експертів. Методи оцінювання також поділяють на: параметричні - за системою локальних показників (параметри стану, нормативні, планові, прогнозовані), не плутати із методами математичної статистики, які передбачають нормальність розподілу вихідних даних; інтегральні - з урахуванням сумісності та взаємодоповнюваності окремих показників (коефіцієнти, індекси), які також враховують вагу (приклад, факторні навантаження), значущість окремих показників у результаті оцінки; рейтингові оцінки (для прикладу, метод комплексних статистичних коефіцієнтів) [10].
Отже, що ж привертає увагу наукової світової спільноти в предметі оцінювання діяльності публічних службовців і державної політики: технології оцінки державної політики [16], оцінка впливу глобальної державної політики на здоров'я та права людини [15], оцінка державної політики в розрізі розвитку окремих територій Європейського Союзу [12], оцінка сталості державної політики заснованої на показниках сталого розвитку [6], оцінка комунікацій в реалізації державної політики [14], оцінка впливу громадської думки на державну політику і застосуванням інформаційних технологій [5], оцінка державної політики щодо подолання економічної нерівності та бідності в умовах соціальної ізоляції [13], оцінка життєвого циклу під час розробки державної політики [17], дослідження методів оцінки класифікації соціально-економічних та інших явищ [18], принципи та практика оцінки якості в епоху цифрових технологій [8], оцінка ризиків та наслідків для бізнесу в державному секторі [4], оцінка знань державних службовців щодо питань боротьби із корупцією [1], оцінка ефективності системи мотивації персоналу організації [20], суб'єктивні фактори як ризики та методологія їх оцінки [9], оцінка потенціалу місцевих органів влади [11]. Цей перелік можна продовжувати, але основним висновком є те, що спільним в усіх дослідженнях є ретельний підбір критеріїв, ознак, властивостей, які всебічно і максимально повно характеризують певне соціально-економічне явище, сторону державної політики або сферу діяльності. Для нашого дослідження ми вважаємо більш актуальним завданням висвітлення можливих критеріїв оцінювання кадрової політики в цілому, і, що особливо важливо, проводити рейтингову оцінку політиків, народних депутатів, публічних службовців найвищих рангів, президента країни, посадових осіб органів місцевого самоврядування, депутатів місцевих рад, правоохоронних органів, діяльність певних громадських організацій використовуючи інструменти електронного врядування.
Метою статті є дослідження змісту процедури оцінювання та критеріїв громадської оцінки якості кадрової політики публічного управління із використанням технічних засобів та інформаційних технологій.
Виклад основного матеріалу
На нашу думку, під поняттям «громадська оцінка кадрової політики публічного управління» доцільно розуміти отримане внаслідок реалізації процедури оцінювання ціннісне ставлення громадян або суспільства до результатів діяльності публічних та посадових осіб, політиків та депутатів щодо дотримання ними норм чинного законодавства в сфері запобігання корупції, виконання ними своїх функціональних обов'язків, реально досягнутих результатів в справі сталого соціально-економічного розвитку країни. Така оцінка має здійснюватись на усіх етапах кадрового процесу публічного службовця, виборах в народні депутати, президента тощо. Слід відзначити, що відповідно до таких етапів оцінювання можна класифікувати як: попереднє оцінювання, метою якою є визначення придатності і можливості допуску відповідної особи в участі у виборах до рад усіх рівнів, на посаду президента, призначення на найвищі державні посади тощо; поточне оцінювання, спрямоване на визначення міри цінності і власного внеску у справу соціально-економічного розвитку країни, виконання передвиборних обіцянок, виконання своїх функціональних обов'язків, доброчесність і моральність, чесність і відкритість перед суспільством, професіоналізм тощо; підсумкове оцінювання, проводиться з метою визначення подальшої придатності публічної особи для виконання нею відповідних функцій, особливо в разі, коли вона була помічена у махінаціях та корупційних діях. На нашу думку, найкращою для цієї мети буде саме політична рейтингова оцінка із використанням технологій е-врядування на основі відповідних критеріїв, зміст яких ми розглянемо далі.
Таким інструментом може бути, на прикладі України, додаток «Дія», в якому кожен громадянин країни може в особистому кабінеті виборця надати оцінку діяльності народному депутату, який обирався по його виборчому округу, депутатам місцевих рад, чиновникам місцевих органів влади, президенту країни та іншим посадовим особам, які надають адміністративні послуги та послуги дозвільної системи як-от: отримання права на керування транспортними засобами, різноманітні витяги та довідки, отримання документів, що посвідчують особу тощо. Це насамперед буде достовірним і вагомим джерелом збору необхідних даних для систем машинного навчання, які будуть працювати як оцінювальна та рекомендаційна система, визначати рейтинги службовців та депутатів, президента країни, посадовців найвищих рангів відповідно до відгуків громадян із певних соціально-економічних питань або виконаних передвиборних обіцянок політиками, класифікувати діяльність таких осіб за категоріями міри відповідності та корупційними ризиками, створювати рекомендаційний контент, щодо можливості і доцільності обрання і призначення таких осіб на відповідальні державні посади або на посади в органи місцевого самоврядування. Не занурюючись глибоко в тему вибору алгоритмів машинного навчання для реалізації цього завдання лише зазначимо, що сучасний розвиток цих технологій дозволяє його вирішити у найближчій перспективі. Основним завданням на першому етапі є визначення структурної архітектоніки, системи взаємодії між модулями та показниками і їх формою представлення, які будуть доступні до збору і накопичення в базах даних, і які згодом будуть передані алгоритмам для навчання та продукування загальних рейтингів та рекомендацій. Не будемо зупинятись не перевагах цього підходу, лише зазначимо одну із них - це усунення людського фактору і надання громадянам об'єктивної оцінки щодо діяльності певних категорій осіб із подальшим представленням останнім права вибору - вибору свого майбутнього, адже об'єктивна і незаангажована оцінка породжена системою на основі алгоритмів штучного інтелекту краща, ніж агітаційні листівки, витвори політичних технологів, відвертий підкуп голосів і спекуляції свідомістю людей шляхом надання недостовірних особистісних даних або взагалі їх приховування і нерозголошення. Представимо схематично і опишемо, як, на нашу думку, може виглядати архітектоніка такої системи громадянського електронного е-врядування оцінки кадрового політики (рис. 1).
Рис.1 Архітектоніка е-врядування щодо громадської оцінки кадрової політики
громадська оцінка кадровий публічний
Насамперед відповідний додаток може працювати на мобільних пристроях, бути крос-платформним, також може бути представлений у вигляді персонального кабінету на веб-сайті тощо, що забезпечує максимальне широке залучення громадян до активної оцінки поточних подій та діяльності уряду, депутатів, оцінки соціально-економічного стану із автоматичною перевіркою особи шляхом її авторизації за цифровим підписом або в інший спосіб. Другий рівень - це сервера, на яких накопичується інформація у відповідно організованих базах даних, і на яких в подальшому ці дані проходять необхідно підготовку для передачі їх алгоритмам машинного навчання. Третій рівень - це сервера, на яких розгорнута система штучного інтелекту, яка обробляє дані в режимі реального часу, надає результати інформаційним системам для відображення їх на відповідних дашбордах, надає рекомендації за запитами користувачів щодо оцінки діяльності тих чи інших посадових осіб, а під час виборів, рекомендації щодо можливості участі відповідних категорій громадян у виборах, розраховує персональні індекси схильності до корупційних дій, які мають бути розраховані за відгуками громадян у персональних кабінетах. Ми не будемо дуже детально зупинятись на можливих варіантах побудови такої системи, це виходить за рамки нашого дослідження, але вважаємо, що це є одним із найперспективніших напрямів забезпечення ефективного впливу громадянського суспільства на органи влади. Повернемось до важливого питання добору показників і критеріїв оцінки кадрової політики та діяльності посадових осіб, за якими могли б проводити оцінку громадяни в персональних кабінетах в режимі реального часу, представимо орієнтовний їх перелік у табличному вигляді (табл. 1).
Таблиця 1
Перелік критеріїв і показників громадської оцінки кадрової політики
Відразу зазначимо, що це найбільш прості і загальні критерії оцінки діяльності посадових осіб, але які водночас можуть набувати більш конкретної визначеності і предметної деталізації із певних питань соціально- економічного розвитку, якості та рівня життя громадян, відомостей щодо вчинення корупційних злочинів, як от вимагання або отримання хабара, відомості про незадеклароване майно або тіньові доходи, участь через підставних осіб у бізнес схемах, отримання відкатів за розміщення тендерів та закупівлю товарів і послуг за державні гроші, хамське та грубе поводження із громадянами, які звертаються за вирішенням певної проблеми до органів влади, загальна оцінка соціально-економічного розвитку країни та рівня і якості життя громадян. На основі таких даних можна будувати за будь-яким доступним і перевіреним алгоритмом персональні рейтинги професійної діяльності публічного службовця, депутата, президента тощо і в разі, якщо цей рейтинг є низьким і рекомендаційна система вказує на високі ризики корупційних дій та непрофесійність - автоматично порушувати питання щодо початку процедури перевірок таких осіб і порушення питань щодо їх усунення від займаних посад: позбавлення мандата депутата, імпічмент президента за спрощеною процедурою, звільнення з посад високопосадовців або певних публічних службовців, службовців органів місцевого самоврядування, притягувати за перевищення службових повноважень або за бездіяльність тощо.
Окремо має також функціонувати рекомендаційна система, побудована за відгуками громадян щодо осіб, які вирішили приймати участь у виборах на посади депутатів та президента країни як напередодні виборів, так і в міжвиборчий період. Коротко визначимо основні критерії, за якими може здійснюватись таке оцінювання. На нашу думку, першим і найважливішим критерієм є відомості про участь такої особи у корупційних схемах, належності до кримінально-олігархічних угрупувань, зв'язки із недоброчесними та корумпованими особами, неспроможність довести законне походження наявного майна і статків, факти шахраювання із освітою і науковими ступенями, навчанням та професійним досвідом, особливо в частині формального відбування і перебування на посадах непов'язаних із здобутою кваліфікацією та освітою. Також, слід відзначити те, що слід законодавчо обмежити доступ до виборів осіб, які мали кримінальне минуле, в тому числі і погашені судимості, особливо в частині злочинів пов'язаних із корупцією, в економічній сфері, зловживанням службовим становищем, шахрайством, злочинів проти держави та національної безпеки.
Важливим принципом є недопущення злучення бізнесу і влади, шляхом обмеження доступу до державних посад, депутатства, президентства осіб, які мають власний інтерес в бізнес сфері, або пов'язані і працюють топ- менеджерами в компаніях олігархів, адже, на наше переконання, діалог і співпраця влади із діловими колами на рівних є кращою ніж за умови повного диктату бізнес-еліт над владою в країні, коли влада перетворюється на виконавця волі не народу, а осіб, які контролюють левову частку грошових потоків країни. Зібрані відомості через широке опитування і первинне оцінювання громадянами кандидатів має пройти через алгоритми машинного навчання і надати рекомендації відповідно до критеріїв щодо можливості участі такої особи у виборах, або відмови її у реєстрації. Також, у разі допуску в участі у виборах рекомендаційна система має будувати рейтинги і оцінки по кожному із кандидатів за виборчими округами щодо їх можливості і, головне, доцільності бути обраними, і звичайно, остаточне рішення залишається за виборцем-громадянином, хоча тиск політичних технологів на громадян за такої ситуації буде тільки зростати, а недоброчесні політики залучивши різноманітних адвокатів та «громадських правозахисників» будуть шукати прогалини в правовому полі щоби через рішення судів заблокувати незручну для них систему, яка буде надавати їхній діяльності справедливу оцінку. В цьому контексті слід відзначити, що оприлюднення таких оцінок і рекомендацій є доцільним в разі надходження мінімально необхідної кількості відгуків громадян, і які можуть різнитись в залежності від рівня ради або державного органу влади до якої обирається або призначається особа. На нашу думку, для обрання на посаду президента така оцінка може оприлюднюватись, якщо відгуки надали близько 5 відсотків населення країни.
Іншою важливою складовою оцінювання має стати професійна придатність до виконання функцій і обов'язків депутата, президента тощо. Адже, як свідчить практика, більшість народних обранців, депутатів місцевих рад не те що не мають ніякого уявлення як функціонує механізм держави та місцевого самоврядування, але й ще не мають ні відповідних знань, умінь, навичок в галузі економіки, права, сфер виробництва тощо. Такі особи вчаться по ходу справи і вся їх участь зводиться до мовчазних статистів, які голосують за рішення, які вони не розробляли, не розуміють їх наслідків та сутності, і які є по суті мовчазним голосуючим інструментом ділків, які захищають інтереси третіх осіб, а не народу, який їх «обирав». Це питання є дуже актуальним, адже обумовлює необхідність переформатування умов потрапляння кандидатів у ради усіх рівнів та їх функціонування, впорядкування взаємодії виконавчої і законодавчої гілок влади, бо, на нашу думку, соціально-економічним розвитком мають управляти професіонали економісти та виробничники, центральні органи виконавчої влади за широкої участі науково-дослідницьких та аналітичних установ із широким залученням громадськості та громадських організацій, а не комітети рад, в яких засідають люди із незрозумілим фахом або як в більшості випадків особи, які здобули кваліфікацію «юриста», адже це є популярною спеціальністю і такою, яка відкриває широкі можливості діяльності в органах державної влади. На наше глибоке переконання, це не додає ніякої цінності таким депутатам в прийняті зважених та обґрунтованих рішень щодо покращення життя населення та забезпечення сталого соціально-економічного розвитку країни.
Наступним важливим питанням є нівелювання впливу на свідомість виборця різноманітних результатів «незалежних опитувань» та «міркувань політичних експертів», проплачених «незалежних результатів наукових досліджень суспільної думки (якщо така взагалі існує як поняття і феномен)» щодо рейтингів політиків, адже запропонована нами процедура оцінювання буде здійснюватись в режимі реального часу на основі реальних відгуків громадян і не буде залежати від засобів масової інформації і думок різноманітних «гуру від політики» та політичних технологів. Слід зазначити, що жодні соціологічні опитування без володіння респондентами сутності питання і повної інформації про діяльність політиків абсолютно нічого не варта, і саме повноцінному інформуванню громадян можуть допомогти відповідні платформи е-врядування, на яких вони зможуть ділитись фактами протиправної діяльності політиків або посадових осіб. Тому, на нашу думку, більшість ресурсів, на яких висвітлюються результати соціологічних опитувань, різноманітних рейтингів політиків, є відвертим намаганням маніпулювати свідомістю громадян, і не представляють собою ніякої інформаційної цінності з огляду прийняття зваженого і обґрунтованого рішення щодо придатності такої особи до виконання функцій депутата або міністра, президента тощо.
Висновки
Закінчуючи нашу статтю, в якій ми намагались окреслити основні критерії громадської оцінки кадрової політики та технології реалізації самого оцінювання, загрози і виклики ефективній реалізації кадрової політики та процесів, хотіли б навести і до цього часу актуальне висловлювання філософа та економіста, нобелівського лауреата Фрідріха А. Хайєка [19]: «.. уряд вийшов з-під контролю закону: сама концепція закону втратила своє значення. Так зване законодавство (законодавча гілка влади) перестало займатися тим, чого чекав від нього, наприклад, Джон Локк, а саме, законами у сенсі універсальних правил. Все, що штампує тепер законодавчий орган, почало називатися законами. Логіка підказує вважати законодавчим той орган, який видає закони. Але на практиці відбулося протилежне: законами стали вважати все, що походить від так званого законодавчого органу. Поняття закону вихолостилося і стало окреслювати лише розпорядження того інституту, який батьки конституціоналізму назвали б «інститутом для свавілля». Правління стало головним завданням законодавчого органу, а законодавство - лише його побічною функцією. Поняття свавілля також втратило свій класичний сенс. Це слово передбачає «правління без правил», з чиєїсь волі.». Отже, настав час замислитись, а чи потрібне суспільству «правління без правил», яке не сприяє процвітанню та щасливому життю кожного громадянина країни. Саме громадянин із активною життєвою позицією своєю оцінкою подій соціально- економічного життя країни повинен змінювати персональний склад політичного бомонду і активно впливати на політиків та на систему публічного управління в цілому задля забезпечення виконання ними своїх функцій згідно задекларованих в законах прав і свобод громадян.
Література
1. Astafurova, O., Golomanchuk, A., Omelchenko, T., Borisova, A., & Kayushnikova, J. (2021). Analysis of knowledge assessment results of civil servants regarding anti-corruption issues. SHS Web of Conferences, 109. https://doi.org/10.1051/shsconf/202110901006
2. Encyclopedia of State Administration: In 8 Volumes:: State University of Telecommunications. (n.d.). Retrieved October 13, 2022, from https://dut.edu.ua/uploads/l_ 203_38537912.pdf
3. estimation noun - Definition, pictures, pronunciation and usage notes | Oxford Advanced Learner's Dictionary at OxfordLearnersDictionaries.com. (n.d.). Retrieved February 6, 2023, from https://www.oxfordlearnersdictionaries.com/definition/english/estimation
4. Hassel, H., & Cedergren, A. (2021). Integrating risk assessment and business impact assessment in the public crisis management sector. International Journal of Disaster Risk Reduction, 56. https://doi.org/10.1016/j.ijdrr.2021.102136
5. Heidinger, C., Buchmann, E., & Bohm, K. (2010). Impact assessment in public policy: Towards a Web 2.0 application. Information Polity, 15(1-2). https://doi.org/10.3233/IP-2010-0198
6. Hezri, A. A., & Dovers, S. R. (2009). Australia's indicator-based sustainability assessments and public policy. Australian Journal of Public Administration, 68(3). https://doi.org/10.1111/_j.1467-8500.2009.00641.x
7. Huff, D. (1993). How to lie with statistics. WW Norton & Company.
8. Isnaini, I., Sunimaryanti, S., & Andre, L. (2021). Assessment Principles and Practices Quality Assessments in A Digital Age. Spektrum: Jurnal Pendidikan Luar Sekolah (PLS), 9(2). https://doi.org/10.24036/spektrumpls.v9i2.112711
9. Kozlov, A., & Noga, N. (2021). About Some Risks Associated with Subjective Factors, and the Methodology for their Assessment. Review of Business and Economics Studies, 9(3). https://doi.org/10.26794/2308-944x-2021-9-3-94-102
10. Kulinich, R. O. (2007). Statistical assessment of factors of socio-economic development. Znannya.
11. Lin, T. L., Liu, W. H., Chang, Y., & Hsiao, S. C. (2021). Capacity assessment of integrated coastal management for Taiwanese local government. Marine Policy, 134. https://doi.org/10.1016/j.marpol.2021.104769
12. Medeiros, E. (2016). Territorial Impact Assessment and Public Policies: the Case of Portugal and the Eu. Public Policy Port, J(1).
13. Plagerson, S. (2021). Mainstreaming poverty, inequality and social exclusion: A systematic assessment of public policy in South Africa. Development Southern Africa. https://doi.org/10.1080/0376835X.2021.1993793
14. Quy, H., & Ha, T. T. (2018). An Empirical Assessment of Public Policy Communications in Central Region of Vietnam. Modern Economy, 99(12). https://doi.org/10.4236/me.2018.912128
15. Scott-Samuel, A., & O'Keefe, E. (2007). Health impact assessment, human rights and global public policy: A critical appraisal. In Bulletin of the World Health Organization (Vol. 85, Issue 3). https://doi.org/10.2471/BLT.06.037069
16. Seelman, K. D. (2019). An Assessment of Public Policy and Technology. Technology and Disability, 2(1). https://doi.org/10.3233/tad-1993-2106
17. Seidel, C. (2016). The application of life cycle assessment to public policy
development. International Journal of Life Cycle Assessment, 21(3).
https://doi.org/10.1007/s11367-015-1024-2
18. Tharwat, A. (2018). Classification assessment methods. Applied Computing and Informatics, 17(1). https://doi.org/10.1016/j.aci.2018.08.003
19. The Political Order of a Free People by Friedrich A. Hayek | Goodreads. (n.d.). Retrieved February 12, 2023, from https://www.goodreads.com/book/show/1108261.The_ Political_Order_of_a_Free_People
20. Zadorova, T. V., Shigilcheva, S. A., & Bogatova, T. A. (2021). Assessment of the efficiency of the staff motivation system in the organization. Bulletin of Udmurt University. Series Economics and Law, 31(4). https://doi.org/10.35634/2412-9593-2021-31-4-559-566
References
1. Astafurova, O., Golomanchuk, A., Omelchenko, T., Borisova, A., & Kayushnikova, J. (2021). Analysis of knowledge assessment results of civil servants regarding anti-corruption issues. SHS Web of Conferences, 109. https://doi.org/10.1051/shsconf/202110901006
2. Encyclopedia of State Administration: In 8 Volumes:: State University of Telecommunications. (n.d.). Retrieved October 13, 2022, from https://dut.edu.ua/uploads/l_203_38537912.pdf
3. estimation noun - Definition, pictures, pronunciation and usage notes | Oxford Advanced Learner's Dictionary at OxfordLearnersDictionaries.com. (n.d.). Retrieved February 6, 2023, from https://www.oxfordlearnersdictionaries.com/definition/english/estimation
4. Hassel, H., & Cedergren, A. (2021). Integrating risk assessment and business impact assessment in the public crisis management sector. International Journal of Disaster Risk Reduction, 56. https://doi.org/10.1016/j.ijdrr.2021.102136
5. Heidinger, C., Buchmann, E., & Bohm, K. (2010). Impact assessment in public policy: Towards a Web 2.0 application. Information Polity, /5(1 2). https://doi.org/10.3233/IP-2010-0198
6. Hezri, A. A., & Dovers, S. R. (2009). Australia's indicator-based sustainability assessments and public policy. Australian Journal of Public Administration, 68(3). https://doi.org/10.1111/j.1467-8500.2009.00641.x
7. Huff, D. (1993). How to lie with statistics. WW Norton & Company.
8. Isnaini, I., Sunimaryanti, S., & Andre, L. (2021). Assessment Principles and Practices Quality Assessments in A Digital Age. Spektrum: Jurnal Pendidikan Luar Sekolah (PLS), 9(2). https://doi.org/10.24036/spektrumpls.v9i2.112711
9. Kozlov, A., & Noga, N. (2021). About Some Risks Associated with Subjective Factors, and the Methodology for their Assessment. Review of Business and Economics Studies, 9(3). https://doi.org/10.26794/2308-944x-2021-9-3-94-102
10. Kulinich, R. O. (2007). Statistical assessment of factors of socio-economic development. Znannya.
11. Lin, T. L., Liu, W. H., Chang, Y., & Hsiao, S. C. (2021). Capacity assessment of integrated coastal management for Taiwanese local government. Marine Policy, /34. https://doi.org/10.1016Zj.marpol.2021.104769
12. Medeiros, E. (2016). Territorial Impact Assessment and Public Policies: the Case of Portugal and the Eu. Public Policy Port, J(1).
13. Plagerson, S. (2021). Mainstreaming poverty, inequality and social exclusion: A systematic assessment of public policy in South Africa. Development Southern Africa. https://doi.org/10.1080/0376835X.2021.1993793
14. Quy, H., & Ha, T. T. (2018). An Empirical Assessment of Public Policy Communications in Central Region of Vietnam. Modern Economy, 09(12). https://doi.org/10.4236/me.2018.912128
15. Scott-Samuel, A., & O'Keefe, E. (2007). Health impact assessment, human rights and global public policy: A critical appraisal. In Bulletin of the World Health Organization (Vol. 85, Issue 3). https://doi.org/10.2471/BLT.06.037069
16. Seelman, K. D. (2019). An Assessment of Public Policy and Technology. Technology and Disability, 2(1). https://doi.org/10.3233/tad-1993-2106
17.Seidel, C. (2016). The application of life cycle assessment to public policy development. International Journal of Life Cycle Assessment, 2/(3).
18. Tharwat, A. (2018). Classification assessment methods. Applied Computing and Informatics, /7(1). https://doi.org/10.1016/j.aci.2018.08.003
19. The Political Order of a Free People by Friedrich A. Hayek | Goodreads. (n.d.).
Retrieved February 12, 2023, from https://www.goodreads.com/book/show/1108261. The_Political_Order_of_a_Free_People
20. Zadorova, T. V., Shigilcheva, S. A., & Bogatova, T. A. (2021). Assessment of the efficiency of the staff motivation system in the organization. Bulletin of Udmurt University. Series Economics and Law, 3/(4). https://doi.org/10.35634/2412-9593-2021-31-4-559-566
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Підвищення ефективності діяльності органів державної влади та якості реалізації ними завдань та функцій держави як необхідна умова на шляху до європейської інтеграції та сталого розвитку суспільства. Стратегія державної кадрової політики на 2011-2020 рр.
реферат [90,3 K], добавлен 21.01.2014Аналіз та механізми впровадження державної політики. Державне управління в умовах інтеграції України в ЄС та наближення до європейських стандартів. Методи визначення ефективності державної політики, оцінка її результатів, взаємовідносини гілок влади.
доклад [36,5 K], добавлен 27.05.2010Методологія системи управління кадрами. Структура та основний зміст роботи кадрових служб, їх права і відповідальність. Організація планування індивідуальної роботи з кадрами. Підбір, розстановка і висунення керівних кадрів. Резерв кадрів, робота з ним.
курсовая работа [59,8 K], добавлен 30.01.2012Державна кадрова політика у сфері державної служби. Розробка концепції державної кадрової політики, визначення її змісту, системи цілей та пріоритетів. Механізми управління службовцями. Аналіз вітчизняного та зарубіжного досвіду роботи з кадрами.
реферат [26,4 K], добавлен 23.12.2010Атестація - один з чинників кадрової політики у сфері державної служби. Цілі, завдання та функції атестації. Організація і проведення атестації державних службовців. Атестація посадових осіб органів місцевого самоврядування. Управління атестацією.
реферат [21,3 K], добавлен 30.11.2008Сучасні методи фізико-хімічного аналізу якості промислових та продовольчих товарів на базі експертних лабораторій та лабораторій контролю якості. Особливості технологій виробництва товарів на підприємствах. Інструментальні методи контролю якості товарів.
отчет по практике [1,5 M], добавлен 26.05.2015Типи інформаційних технологій, що використовуються в залежності від функцій державного управління. Розробка адресної книги та календаря засобами MS Outlook та SIMPLEGROUPWARE для спортивних заходів Тернопільської обласної організації ФСТ "Спартак".
курсовая работа [1,8 M], добавлен 19.09.2014Аналіз дослідження різних теоретичних підходів до визначення правового врегулювання оцінки доказів у процесі третейського розгляду. Визначення ключових критеріїв подальшого розвитку правової регламентації оцінки доказів альтернативного судочинства.
статья [43,4 K], добавлен 19.09.2017Державна політика щодо забезпечення розвитку населених пунктів. Визначення та використання земель житлової та громадської забудови. Земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва.
реферат [20,0 K], добавлен 23.03.2009Створення професійного штату службовців органів місцевого самоврядування - один з важливих елементів розвитку української державності. Дослідження основних ознак інформаційно-аналітичного забезпечення Державної кримінально-виконавчої служби України.
статья [14,4 K], добавлен 11.09.2017
