Реформування гендерної політики в умовах євроінтеграції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, м. Дніпро, Україна

Реформування гендерної політики в умовах євроінтеграції

Ірина Грицай

доктор юридичних наук, професор

Анотація

Прагнення України стати частиною світового співтовариства вимагає від населення країни дотримання міжнародних правил. Одним із таких принципів є забезпечення рівних прав і можливостей чоловіків і жінок. Спадщина радянського минулого в Україні негативно вплинула на політику гендерної рівності країни. Як наслідок, з часів незалежності у 1991 році до 2000 року, крім Конституції України, жоден законодавчий акт не регулював тему гендерної рівності. Розглянуто Державну програму «Про схвалення Державної стратегії забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2030 року та затвердження операційного плану з її реалізації на 2022-2024 роки».

Ключові слова: гендерна рівність, стратегія, Глобальний індекс гендерного розриву, гендерні квоти, державна політика, соціальна робота, Збройні Сили України.

Abstract

Iryna Hrytsai

Reforming gender policy in the conditions of European integration

Ukraine's aspiration to become part of the world community requires the country's population to comply with international rules. One of these principles is ensuring equal rights and opportunities for men and women. The legacy of the Soviet past in Ukraine has harmed the country's gender equality policy. As a result, from the time of independence in 1991 to 2000, apart from the Constitution of Ukraine, no legislative act regulated gender equality.

The most crucial issue of gender equality has only recently become relevant. As a result, Ukraine's signing of the Association Agreement with the European Union, participation in the Biarritz Partnership and the International Coalition for Equal Pay (EPIC), which are initiatives aimed at promoting equality between men and women, have influenced the relevance of public policy research in this area. To achieve the research goals, we analysed the legislative framework of gender equality in the country from the late 80s to today. The essential parts of the legislative acts, as well as the spheres they regulate, are defined. The State Program "On approval of the State Strategy for ensuring equal rights and opportunities for women and men for the period up to 2030 and approval of the operational plan for its implementation for 2022-2024" was considered.

The task of the Government Commissioner for Gender Policy is to reduce the disparity between women and men in Ukraine. The effectiveness of gender quotas in practice has been studied. Global gender gap indices for 2022 were estimated. International and national trends in gender equality were documented. Ways to achieve gender equality in the Armed Forces of Ukraine have been determined. The nearest opportunities for changes in the foundations of the state's gender policy are explored through the prism of the analysis of the Strategy for ensuring equal rights and opportunities for men and women until 2030.

Keywords: gender equality, strategy, Global Gender Gap Index, gender quotas, state policy, social work, Armed Forces of Ukraine.

Постановка проблеми

гендерний рівність закон постанова

За останні кілька десятиліть питання гендерної рівності стало більш актуальним. Про це свідчить той факт, що в колах політичних лідерів різних політичних партій та організацій, а також громадських організацій, зокрема міжнародних організацій, відбувається розробка стратегій, спрямованих на забезпечення рівних прав чоловіків і жінок. У віддаленому майбутньому стратегії будуть реалізовуватися через розробку та оприлюднення правових норм.

В Україні останніми роками активізувався процес просування гендерної рівності. Знаковою подією в цьому стало підписання та ратифікація Угоди про асоціацію з Європейським Союзом, згідно з якою Україна на законодавчому рівні взяла на себе відповідальність за наслідування та впровадження демократичних європейських цінностей. Крім того, Україна зобов'язалася враховувати питання гендерної рівності під час розробки та реалізації законів, постанов та нормативно-правових актів.

Однак, незважаючи на значний прогрес у міжнародному співтоваристві на шляху усунення гендерної дискримінації, це питання залишається важливим. Крім того, це питання є особливо гострим у транзитних суспільствах, де, незважаючи на ратифікацію багатьох міжнародних документів та визначення гендерної рівності як конституційного принципу, тендерну дискримінацію не вдалося повністю викорінити.

І навпаки, впровадження ефективних заходів щодо подолання гендерної дискримінації суттєво впливає на ступінь розвитку суспільства країни. Зрештою, найбільшого значення набуває активний процес інтеграції України до європейської спільноти, а також історично зумовлені безуспішні спроби законодавчого врегулювання питань гендерної рівності. Враховуючи все вищевикладене, важливо визначити засади сучасної гендерної політики, яка пов'язана з ратифікацією міжнародних правових актів, як-от Угоди про асоціацію з Європейським Союзом, та дослідження її впливу на Держава і право України в умовах воєнного стану спрямованість держави. тендерна політика. Саме тому показано актуальність цього наукового дослідження.

Дослідження гендерної політики привертають увагу багатьох науковців, політиків та громадських діячів.

Метою статті є дослідження поточного стану та потенціалу реформування гендерної політики в Україні, зокрема впливу міжнародних правових стандартів.

Виклад основного матеріалу

Тендерна рівність у країні є показником демократичного та суспільного розвитку країни. Ось чому в багатьох розвинених країнах рівень експресії високий. Зокрема, дослідження показали, що в країнах із високим відсотком жінок у політичному керівництві спостерігається високий рівень громадянських прав і свобод. Крім того, ці держави є більш просунутими, оскільки забезпечення гендерної рівності сприяє розвитку політичної та економічної різноманітності, а також толерантності та інклюзивності [1].

Країни, що розвиваються, зокрема Україна, схиляються до цих показників. Проте важливо зрозуміти загальне значення слова гендерна рівність перед тим, як досліджувати особливості її реалізації в Україні. У зв'язку з цим рекомендуємо вам дослідити походження концепції гендерної рівності загалом. Як наслідок, гендерна рівність - це філософія, яка виступає за рівні права чоловіків і жінок щодо: сім'ї, роботи, права та особистих стосунків [2].

Процедура законодавчого врегулювання засад гендерної політики в Україні розпочалася наприкінці 80-х років минулого століття з ратифікацією Конвенції ООН «Про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок». Проте протягом наступних 20 років не було досягнуто значного прогресу у зменшенні гендерної нерівності. Ще в 2000 році був ухвалений ще один нормативний документ ООН - Цілі розвитку тисячоліття. Ці цілі повинні бути виконані до 2015 року обов'язково. Основними завданнями цього нормативного документа було забезпечення гендерного співвідношення не менше 30 % до 70% в органах державної влади (зокрема, органах виконавчої та законодавчої влади вищого рівня) [3]. Цим же законодавством регулювався процес розробки регіональних програм сприяння гендерній рівності, але практичних кроків так і не було зроблено, оскільки поряд із пунктами про рівність були напрями реалізації державних програм щодо сім'ї, молоді та дитинства, в яких гендерна рівність просто розчинилася.

Невизначене поняття гендерної рівності гарантується Конституцією України, яка закріплює, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи і не можуть бути пригнічені чи обмежені за ознаками раси, політичних переконань, релігійної належності, статі, національної чи соціальної належності. Проте, як показує практика, Конституція України є насамперед формальною, тому не може слугувати засобом досягнення гендерної рівності [4].

Ще однією законодавчою ініціативою, яка з 2005 року сприяє гендерній рівності, є Закон України «Про гарантування рівно бажаних прав та можливостей жінок і чоловіків». На думку науковців, саме з цього виник законодавчий процес, який призвів до системного створення національного механізму гендерної рівності в Україні. Цей механізм призначений для реалізації міжнародно-правових стандартів і зобов'язань, які підписала наша держава, а також міжнародних договорів. Цей закон визначив такі напрями гендерної політики:

утвердження гендерної рівності;

запобігання дискримінації та проявам насильства за ознакою статі;

залучення як чоловіків, так і жінок до процесу ухвалення важливих для суспільства рішень;

пропаганда принципів гендерної рівності серед населення;

запобігання поширенню інформації про дискримінацію;

сексуальна орієнтація, гендерна ідентичність тощо [5].

Крім того, цей закон встановлює інституційний порядок.

Забезпечення гендерної рівності здійснюється шляхом визначення відповідальних за це органів, установ та організацій, а саме: Верховна Рада України (ВРУ), Уповноважений ВРУ з прав людини, Кабінет Міністрів України (КМУ), Мінсоцполітики України, а також органи місцевого самоврядування. Усі ці суб'єкти зобов'язані створити у своєму штаті уповноважених осіб, які відповідають за забезпечення рівних прав і можливостей, а також громадські об'єднання [17].

Ухвалення Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» стало поштовхом для таких перетворень протягом наступних п'яти років: створення гендерно-спеціальних робочих груп та координаційних рад, спеціальної ради з питань сім'ї [5].

Угода про асоціацію з ЄС, природно, стала новим поштовхом для актуалізації теми розвитку жіночої політики на території України. Визначені в угоді цілі співробітництва щодо забезпечення рівних можливостей чоловіків і жінок, а також протидії дискримінації були покладені в основу «Державної програми забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків на період до 2016 року». Ця програма передбачає, що просування тендерної рівності буде здійснюватися шляхом удосконалення чинного законодавства, прищеплення культури гендерної рівності в суспільстві, заохочення роботодавців дотримуватися міжнародних стандартів щодо рівності працівників, просування концепції гендерної рівності в освітній практиці та проведення інформаційних заходів. кампанії через ЗМІ. [6].

Найвагоміша частина впровадження гендерної політики припала на останні 5 років, за цей час було здійснено такі кроки. Спочатку ухвалена у 2018 році Державна стратегія забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків повинна була діяти до 2021 року. Основними цілями програми мають стати подолання диспропорції в оплаті праці чоловіків і жінок, викорінення гендерних стереотипів, зменшення гендерного дисбалансу у складі державних службовців, поліпшення становища жінок у сферах нерівності, створення комплексної системи реагування на дискримінації, удосконалити нормативно-правову базу програми та підтримувати постійну співпрацю з міжнародними організаціями, іноземними урядами щодо консультацій та своєчасного впровадження заходів щодо сприяння гендерній рівності [7].

Станом на початок 2022 року інформації щодо реалізації цієї програми в Україні в цілому немає. Проте у звіті Кіровоградської ОДА зазначається, що в області виконано лише 6 із 13 завдань Державної соціальної програми, що становить 47,6 % [8].

По-друге, у 2017 році Кабінет Міністрів України скасував перелік нежіночих професій, який містив приблизно 450 різних професій - будівництво, металургія, транспорт, авіація, гірнича промисловість тощо, - до яких раніше не входили жінки [9].

Крім того, 7 червня 2017 року на засіданні КМУ було створено посаду Урядового уповноваженого з питань гендерної політики, а також затверджено відповідне Положення [10].

Проте фактично Урядовий уповноважений не має механізму прямого впливу, внаслідок чого він виконує насамперед функції інформаційно-експертні. Це проявляється в отриманні інформації від посадовців, підготовці запитів і звітів, у тому числі в оприлюдненні рівня рівності прав жінок і чоловіків у різних сферах суспільного життя тощо. Крім того, створення цієї посади не вплинуло на автоматичне підвищення у фінансуванні державних програм у бюджеті, це ще раз підтверджує вузькість прийнятих новацій.

Іншим засобом реалізації гендерної політики є запровадження гендерних квот на національному рівні, тобто по-іншому це законодавчо встановлений відсоток жінок і чоловіків у певній сфері. Першою сферою їх реалізації була політична в Україні. Як наслідок, місцеві вибори у 2020 році були проведені з метою забезпечення того, щоб 40 відсотків осіб у списках партії були одностатевими. Тож відсоток становив 37 %, що все ще гідно поваги. Крім того, у вересні 2020 року було проведено опитування громадської думки, під час якого респондентів запитували, чи підтримують вони збільшення кількості жінок-членів парламенту до 52 %, тоді як лише 14 % виступили проти цієї ідеї. Водночас результати опитування демонструють невідповідність між кількістю чоловіків і жінок, які зберігають гендерні партійні квоти. За результатами опитування жінки частіше підтримують введення квот, ніж чоловіки: 65 % проти - 36 % чоловіків [11].

Крім того, під час 65-ї сесії Комісії ООН зі статусу жінок заступник керівника делегації від України повідомила про затвердження урядом понад 20 показників, які будуть використовуватись для формування гендерно-чутливої політики та моніторингу виконання відповідних державних програм. Крім того, Україна приєдналася до Біарріцького партнерства, яке є міжнародною ініціативою, спрямованою на сприяння рівності прав і можливостей для всіх. EPIC є членом Міжнародної коаліції за рівну оплату праці. Крім того, в Україні створено та виконується державна програма протидії домашньому насильству [12].

Важливо визнати, що цей індекс розраховується в усьому світі з 2006 року.

Дослідження, опубліковане Всесвітнім економічним форумом у 2022 році, показало, що загальний гендерний розрив становив 68 %, це було зниження порівняно з 2021 роком, коли індекс зріс на 0,6 %. Дослідження показали, що якщо нинішні темпи руху збережуться, гендерний розрив буде ліквідовано лише через 100 років, хоча у звіті 2020 року це становитиме 136 років.

Ще одна негативна тенденція спостерігається щодо тендерної рівності в політиці, розрив скорочено лише на 22 %. Крім того, незважаючи на збільшення кількості жінок на політичних посадах у деяких країнах, у більшості країн світу спостерігається негативна тенденція [13].

У 2020 році Global Gender Gap Index вимірював ситуацію в 153 країнах, а в 2021 році їх буде 156. Також за рік Україна опустилася в рейтингу на 15 позицій. Найбільший ступінь гендерної рівності в освіті в нашій країні - Україна посідає 27-ме місце в рейтингу, поступившись лише 26 країнам-лідерам із таким же балом.

Досить перспективним є напрям, пов'язаний із здоров'ям - рейтинг України зріс з 52-ї позиції у 2020 році до 41-ї позиції у 2021 році, але розмір цифри залишився незмінним. Найбільша нерівність у категорії «Народна участь»: у 2020 році Україна посідала 83-є місце, а у 2021 році опустилася на 103-є місце зі 156 країн. Негативно вплинуло і на економічну участь: у 2020 році Україна була на 39-му місці, а станом на 2021 рік опустилася на 5-ту позицію і зараз посідає 44-те місце. Як наслідок, результати цього дослідження свідчать про те, що в Україні спостерігається зростання гендерного розриву в усіх сферах суспільства, за винятком освіти, яка мала значний негативний вплив на всі заходи, прийняті за останні кілька років.

Іншою територією, яка не потрапила до глобального індексу гендерного розриву та зазнала значних змін у просуванні гендерної рівності в Україні, стала армія. Під час дослідження було опитано 1800 респондентів, з яких 81,1 % відповіли, що знають про рівні права та можливості чоловіків і жінок під час проходження військової служби. Крім того, 63,6 % військовослужбовців та 59,2 % жінок-військовослужбовців вважають, що принцип рівних прав і можливостей в армії реалізується повною мірою. Приблизно 54 % повідомили, що за останні кілька років кількість військовослужбовців-жінок значно зросла [14].

Водночас причиною порушення принципу гендерної рівності в Україні більшість респондентів вважають застарілі традиції та уявлення про стосунки чоловіків і жінок у суспільстві [14].

Наприкінці 2021 року відбулося збільшення переліку професій, обов'язкових для взяття жінок на військовий облік, це також стало кроком до підвищення гендерної рівності між чоловіками та жінками.

Крім того, важливою складовою гендерної рівності, яка потребує більшої уваги, є забезпечення гендерної рівності в соціальній роботі. Аналіз даних статті дозволяє зробити висновок, що тема гендерної рівності в цій сфері відсутня. Однак у 90 % випадків у соціальній роботі беруть участь лише жінки. Водночас принцип гендерної рівності починає мати протилежний ефект: метою є вирівнювання рівних можливостей чоловіків і жінок для участі в житті суспільства. Для цього насамперед потрібно подолати наявний дисбаланс в оплаті праці. Такий дисбаланс пов'язаний з участю в його виконанні переважно жінок (це пов'язано з тим, що заробітна плата жінок значно нижча, ніж чоловіків). І навпаки, існує потреба додати такі професії, як соціальна робота, до списку «чоловічих» професій. Цінність проведення цих заходів пояснюється тим, що соціальна робота часто залежить від значного фізичного та психологічного навантаження, до якого більш схильні чоловіки.

Намагаючись зменшити гендерну нерівність, ситуація з гендерною рівністю погіршується.

В Україні у 2021 році Кабінет Міністрів України під керівництвом Прем'єр-міністра Д. Шмигаля розробив проєкт Стратегії забезпечення рівних прав і можливостей чоловіків і жінок на період до 2030 року [15]. Текст стратегії покликаний обґрунтувати необхідність вжиття заходів для подолання наявних диспропорцій між чоловіками та жінками в усіх сферах суспільного життя країни. Крім того, у тексті розглядаються міжнародні угоди, які базуються на забезпеченні гендерної рівності в Україні. Крім того, аналіз проєкту виявив, що питання забезпечення рівноправності жінок у соціальній роботі було відсутнє в обговоренні. На кінець 2021 року Стратегія ще не була ухвалена. Тому його можна додатково вдосконалити з урахуванням аспектів, які були пропущені.

Проте питання, як відбуватимуться трансформації тендерної політики в майбутньому, залишається без відповіді [16].

Висновки

Підсумовуючи виконане дослідження, можна зробити висновок, що на сьогодні Україна перебуває на шляху впровадження активних заходів щодо сприяння тендерній рівності в країні. Каталізатором посилення цих процесів стало підписання Угоди про асоціацію з ЄС, внаслідок чого Україна була змушена виконувати міжнародні зобов'язання, зокрема щодо просування тендерної рівності. Як наслідок, на виконання міжнародних зобов'язань уряд країни ухвалив низку нормативно-правових актів, які зрівнюють права жінок і чоловіків. Серед них: схвалення Державної стратегії забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2030 року та затвердження операційного плану з її реалізації на 2022-2024 роки, створення посади Урядового уповноваженого з питань гендерної політики, запровадження гендерних квот. Незважаючи на ці заходи, результати аналізу Глобального індексу гендерного розриву за 2022 роки показують, що гендерний розрив в Україні не зменшився. Крім того, наша країна опустилася на 15 позицій у загальному рейтингу. Очікування ліпшої ситуації ґрунтується на ухваленні нової Державної стратегії забезпечення рівних прав і можливостей чоловіків і жінок, ця стратегія враховувала б недоліки попередніх стратегій, і як наслідок, мала б змогу забезпечити більш значущий результат у майбутньому.

Список використаних джерел

1. Lopez-Martlnez Maria, Prudencio Jose Riquelme Perea, Manuel de Maya Matallana. Gender equality models in the European Union. International Journal of Sociology and Social Policy. 2022. 42.7/8. S. 605-623.

2. Nalyvaiko L.R., Hrytsai I.O. Gender budgeting as a means of ensuring the gender equality principle. Publishing House “Baltija Publishing”, 2021. DOI https://doi.org/10.30525/978-9934-571-83-1-14.

3. Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації що до жінок. Київ, 1995. 24 с.

4. Конституція України (з офіц. тлумаченням Конституц. Суду України). Київ: Ліра, 2006. 96 с.

5. Юшко А. Закон про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків. Праця і закон. 2005. № 21. С. 11-12.

6. Про затвердження Державної програми забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2016 року: Постанова Кабінету Міністрів України від 26.09.2013 № 717: станом на 10.06.2015. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/717-2013-H#Text.

7. Про затвердження Державної соціальної програми забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2021 року: постанова Кабінету Міністрів України від 11.04.2018 № 273 : станом на 26.09.2020. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/273-2018- п#Тех!

8. Як Кіровоградщина забезпечувала рівність прав та можливостей жінок та чоловіків: 6 із 13. Громадський простір. URL: https://www.prostir.ua/?news=yak-%20kirovohradschyna-zabezpechuvala-rivnist-prav-ta-mozhlyvostej-zhinok-ta-cholovikiv-6-iz-13.

9. Про затвердження Переліку важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок (ДНАОП 0.03-8.08-93): наказ МОЗ України від 29.12.1993 № 256: станом на 22.12.2017. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0051-94#Text.

10. Про Урядового уповноваженого з питань гендерної політики: Постанова Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 № 390. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/390-2017-п#Text.

11. Впровадження ґендерних квот. Центральна Виборча Комісія. URL: https://cvk.gov.ua/actualna-informaciya/vprovadzhennya-gendernih-kvot-tse-timchasoviy-zahid-dlya-zaluchennya-zhinok-do-politichnogo-zhittya-kraini-chlenkinya-tsvk-viktoriya-glushhenko-pro-gendernu-rivnist-v-ukrainskiy-polititsi-u.html.

12. Global Gender Gap Report 2021. World Economic Forum. URL: https://www.weforum.org/reports/global-gender-gap-report-2021/.

13. Gender Gap - 2021: Розрив збільшується, Україна втратила 15 позицій. 50vidsotkiv. URL: https://50vidsotkiv.org.ua/gender-gap-2021-rozryv-zbilshuyetsya-ukrayina-vtratyla-15-pozytsij/.

14. Наливайко Л.Р., Несторова К.Ю. Проблеми правового статусу жінок, що несуть військову службу в Україні, в аспекті гендеризації. Право і суспільство. 2018. № 1. С. 123-127.

15. Про схвалення Державної стратегії забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2030 року та затвердження операційного плану з її реалізації на 2022-2024 роки: розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.08.2022 № 752-р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/752-2022-р#Text.

16. Leheza Yu., Nalyvaiko L., Sachko O., Shcherbyna V., Chepik-Trehubenko O. Principles of law: Methodological approaches to understanding in the context of modem globalization transformations. Ius Humani. Law Journal. 2022. 11(2). S. 55-79. URL: https://doi.org/https://doi.org/10.31207/ih.vni2.312.

17. Основи теорії гендеру: юридичні, політологічні, філософські, лінгвістичні та культурологічні засади: кол. монограф. / кол. Авторів; за заг. ред. Л.Р. Наливайко, І.О. Грицай. Київ: Хай-Тек Прес, 2018. 348 с.

References

1. Lopez-Martinez, M., Prudencio J.R.P., Manuel de M.M. (2022) Gender equality models in the European Union. International Journal of Sociology and Social Policy. No 42.7/8, pp. 605-623.

2. Nalyvaiko, L.R., Hrytsai, I.O. (2021) Gender budgeting as a means of ensuring the gender equality principle. Publishing House "Baltija Publishing”. DOI https://doi.org/10.30525/978-9934-571-83-1-14.

3. Konventsiia pro likvidatsiiu vsikh form dyskryminatsii shcho do zhinok [Convention on the Elimination of All Forms of Discrimination against Women]. Kyiv, 1995. 24 p. [in Ukr.].

4. Konstytutsiia Ukrainy (z ofits. tlumachenniam Konstytuts. Sudu Ukrainy) [The Constitution of Ukraine (with the official interpretation of the Constitutional Court of Ukraine)]. Kyiv: Lira, 2006. 96 p. [in Ukr.].

5. Yushko, A. (2005) pro zabezpechennia rivnykh prav ta mozhlyvostei zhinok i cholovikiv [Law on ensuring equal rights and opportunities for women and men]. Pratsia i zakon.. № 21, pp. 11-12. [in Ukr.].

6. Pro zatverdzhennia Derzhavnoi prohramy zabezpechennia rivnykh prav ta mozhlyvostei zhinok i cholovikiv na period do 2016 roku [On the approval of the State program for ensuring equal rights and opportunities for women and men for the period until 2016]: postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 26.09.2013 № 717: stanom na 10.06.2015. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/717-2013-p#Text. [in Ukr.].

7. Pro zatverdzhennia Derzhavnoi sotsialnoi prohramy zabezpechennia rivnykh prav ta mozhlyvostei zhinok i cholovikiv na period do 2021 roku [On the approval of the State social program for ensuring equal rights and opportunities for women and men for the period until 2021] : postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 11.04.2018 № 273: stanom na 26.09.2020. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/273-2018-p#Text. [in Ukr.].

8. Yak Kirovohradshchyna zabezpechuvala rivnist prav ta mozhlyvostei zhinok ta cholovikiv: 6 iz 13 [How Kirovohrad region ensured equal rights and opportunities for women and men: 6 out of 13]. Hromadskyi prostir. URL: https://www.prostir.ua/?news=yak-%20kirovohradschyna-zabezpechuvala-rivnist-prav-ta-mozhlyvostej-zhinok-ta-cholovikiv-6-iz-13 (data zvernennia: 06.02.2023). [in Ukr.].

9. Pro zatverdzhennia Pereliku vazhkykh robit ta robit iz shkidlyvymy i nebezpechnymy umovamy pratsi, na yakykh zaboroniaietsia zastosuvannia pratsi zhinok (DNAOP 0.03-8.08-93) [On the approval of the List of heavy work and work with harmful and dangerous working conditions in which the use of women's labor is prohibited (DNAOP 0.03-8.08-93)]: nakaz MOZ Ukrainy vid 29.12.1993 № 256: stanom na 22.12.2017. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0051-94#Text. [in Ukr.].

10. Pro Uriadovoho upovnovazhenoho z pytan hendernoi polityky [About the Government Commissioner for Gender Policy]: postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 07.06.2017 № 390. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/390-2017-p#Text. [in Ukr.].

11. Vprovadzhennia gendernykh kvot [Implementation of gender quotas]. Tsentralna Vyborcha Komisiia. URL: https://cvk.gov.ua/actualna-informaciya/vprovadzhennya-gendernih-kvot-tse-timchasoviy-zahid-dlya-zaluchennya-zhinok-do-politichnogo-zhittya-kraini-chlenkinya-tsvk-viktoriya-glushhenko-pro-gendernu-rivnist-v-ukrainskiy-polititsi-u.html. [in Ukr.].

12. Global Gender Gap Report 2021. World Economic Forum. URL: https://www.weforum.org/reports/global-gender-gap-report-2021.

13. Gender Gap - 2021: Rozryv zbilshuietsia, Ukraina vtratyla 15 pozytsii. 50 vidsotkiv. URL: https://50vidsotkiv.org.ua/gender-gap-2021-rozryv-zbilshuyetsya-ukrayina-vtratyla-15-pozytsij/.

14. Nalyvaiko, L.R., Nestorova, K.Yu. (2018) Problemy pravovoho statusu zhinok, shcho nesut viiskovu sluzhbu v Ukraini, v aspekti henderyzatsii [Problems of the legal status of women serving in the military in Ukraine, in the aspect of genderization]. Pravo i suspilstvo. № 1, pp. 123-127. [in Ukr.].

15. Pro skhvalennia Derzhavnoi stratehii zabezpechennia rivnykh prav ta mozhlyvostei zhinok i cholovikiv na period do 2030 roku ta zatverdzhennia operatsiinoho planu z yii realizatsii na 2022-2024 roky [On the approval of the State Strategy for ensuring equal rights and opportunities for women and men for the period up to 2030 and the approval of the operational plan for its implementation for 20222024]: rozporiadZhennia Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 12.08.2022 № 752-r. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/752-2022-r#Text. [in Ukr.].

16. Leheza, Yu., Nalyvaiko, L., Sachko, O., Shcherbyna, V., Chepik-Trehubenko, O. (2022) Principles of law: Methodological approaches to understanding in the context of modern globalization transformations. Ius Humani. Law Journal. No (2), pp. 55-79. URL: https://doi.org/https://doi.org/10.31207/ih.v11i2.312.

17. Osnovy teorii henderu: yurydychni, politolohichni, filosofski, linhvistychni ta kulturolohichni zasady [Basics of gender theory: legal, political, philosophical, linguistic and cultural foundations]: kol. monohr. / kol. Avtoriv; za zah. red. L.R. Nalyvaiko, I.O. Hrytsai. Kyiv: Khai-Tek Pres, 2018. 348 p. [in Ukr.].

Размещено на Allbest.ru