Теоретико-правові аспекти конституційного регулювання права на відпочинок в Україні та в європейських державах
Аналіз конституційної практики нормативного регулювання права на відпочинок, закріпленого в ст. 45 Конституції України, відповідних нормах конституцій європейських держав. Викладення цієї норми відповідно до вимог міжнародних документів з прав людини.
Рубрика | Государство и право |
Вид | статья |
Язык | украинский |
Дата добавления | 06.08.2023 |
Размер файла | 15,0 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Теоретико-правові аспекти конституційного регулювання права на відпочинок в Україні та в європейських державах
Наталія Рєзанова
кандидат
філософських наук, доцент
(Національний університет «Запорізька політехніка», м. Запоріжжя, Україна)
Юрій Кириченко
доктор юридичних наук, доцент
У статті досліджено конституційну практику нормативного регулювання права на відпочинок, закріпленого в ст. 45 Конституції України, та відповідних нормах конституцій європейських держав. Обґрунтовано необхідність викладення зазначеної норми відповідно до вимог міжнародних документів з прав людини. Запропоновано ст. 45 Конституції України викласти в такій редакції: «Кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право гарантується встановленням максимальної тривалості робочого часу та мінімальної тривалості відпочинку, наданням вихідних і святкових днів, оплачуваної щорічної відпустки, а також здійсненням інших умов, передбачених законом».
Ключові слова: Конституція, відпочинок, право на відпочинок, відпустка, щорічна відпустка.
Abstract
Yuriy Kyrychenko, Nataliya Riazanova. Theoretical and legal aspects of the constitutional regulation of the right to rest in Ukraine and in European countries. The article examines the constitutional practice of normative regulation of the right to rest enshrined in Art. 45 of the Constitution of Ukraine, and the corresponding norms of the constitutions of European states. There is a well-founded need to set out the specified norm in accordance with the requirements of international human rights documents.
It has been noted that the right to rest is of particular importance for the restoration of health, physical and mental abilities of workers, which is given the least attention in the legal literature than other constitutional human rights. The authors have found that the right to rest is an internationally recognized right, which is reflected in the Universal Declaration of Human Rights, the International Covenant on Economic, Social and Cultural Rights and the European Social Charter (revised), as well as in various formulations and volumes enshrined in constitutions of most European states. It has been emphasized that despite the significant diversity of the constitutional norms of European states regarding the right to rest, there is a certain similarity between them in the principles of regulation of this right, the norms of international legal acts on human rights are being implemented into national legislation. It has been noted that the rules of the constitutions of European states use different terminology to designate the subjects of the right to rest.
It has been emphasized that in connection with the military aggression of the Russian Federation against Ukraine, martial law was introduced in Ukraine, according to which some constitutional rights and freedoms of a person and a citizen, in particular the right to rest, may be temporarily limited, and the Law of Ukraine "On the organization of labor relations in the conditions of martial law", according to which, during the period of martial law, the provision of annual basic leave to an employee by the decision of the employer may be limited to 24 calendar days for the current working year. And in the event that the duration of an employee's annual basic leave is more than 24 calendar days, the provision of unused days of such leave during the period of martial law is transferred to the period after the termination or cancellation of martial law.
The authors have proposed, taking into account the European experience of the constitutional and legal regulation of the right to rest, the provisions of Art. 45 of the Constitution of Ukraine shall be amended as follows: "Everyone who works has the right to rest. This right is guaranteed by establishing the maximum duration of working hours and the minimum duration of rest, providing weekends and holidays, paid annual leave, as well as implementing other conditions provided for by law".
Keywords: Constitution, rest, right to rest, vacation, annual leave.
Постановка проблеми
Право на відпочинок, закріплене в ст. 45 Конституції України, має особливе значення для відновлення здоров'я, фізичних і розумових здібностей працівників та тісно взаємопов'язане з іншими конституційними правами людини, зокрема з правом на життя, на працю, на охорону здоров'я тощо. Проте, незважаючи на це, в юридичній літературі цьому праву приділено найменше уваги, ніж іншим правам людини.
Аналіз публікацій, в яких започатковано вирішення цієї проблеми. Дослідженням окремих питань конституційно-правового регулювання права на відпочинок займались В. Авескулов, М. Афанасьєва, Р. Бараннік, І. Бойко, О. Жаров,
О.Загоруйко, В. Коротін, О. Кравченко, Н. Пилипчук, В. Прокопенко, М. Савчин, В. Хромей, С. Черноус, Н. Шукліна, О. Ярошенко та інші вчені.
Водночас деякі питання окресленої проблематики залишаються недостатньо дослідженими і потребують подальшого наукового розвитку.
Метою статті є проведення порівняльно-правового аналізу конституційного регулювання права на відпочинок в Україні та європейських державах, а також формулювання відповідних пропозицій щодо вдосконалення положень ст. 45 Конституції України.
Виклад основного матеріалу
Важливе місце в системі прав людини посідають соціальні права, які дозволяють громадянам реалізовувати можливу поведінку або діяльність у соціальній сфері. На думку В. Хромей, соціальні права та свободи людини і
громадянина - це міра можливої поведінки або діяльності людини в соціальній сфері, що передбачає задоволення законних інтересів і потреб у сфері трудової діяльності, соціального захисту та охорони здоров'я [1, с. 144]. Реалізація цих прав сприяє формуванню соціальної держави та стабілізує суспільне життя.
Серед соціальних прав людини значне місце належить праву на відпочинок, яке закріплене в ст. 45 Конституції України, і має особливе значення для відновлення здоров'я, фізичних і розумових здібностей працівників. Під відпочинком розуміють час, вільний від виконання трудових обов'язків, що використовується працівником на власний розсуд.
Право на відпочинок є міжнародно визнаним правом, що знайшло своє відображення у ст. 24 Загальної декларації прав людини, ст. 7 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права та ст. 2 Європейської соціальної хартії (переглянута), а також у різних формулюваннях і обсягах закріплено в конституціях Азербайджану, Андорри, Болгарії, Вірменії, Італії, Латвії, Литви, Люксембургу, Північної Македонії, Молдови, Польщі, Португалії, Сан-Марино, Сербії, Словаччини, Туреччини, Угорщини, Франції, Хорватії та Чорногорії.
Порівняльно-правовий аналіз відповідних положень норм конституцій зазначених європейських держав дає підстави стверджувати про певну різноманітність конституційно-правового регулювання права на відпочинок. При цьому як зауважує Н. Г. Шукліна, з погляду обсягу регулювання Конституція України посідає проміжне становище між латиноамериканськими конституціями, де це питання регулюється найбільш докладно, та соціалістичними конституціями, в яких містяться докладно матеріальні гарантії права на відпочинок. Однак у конституціях низки європейських держав досліджуване право тільки згадується, оскільки докладне регулювання традиційно належить до сфери трудового права [2, с. 291-292].
Варто зазначити, що в переважній більшості європейських держав право на відпочинок викладено як складова права на працю. Тим часом як у конституціях Азербайджану, Вірменії, Латвії і Литви досліджуване право виокремлено в окрему статтю. Проте, незважаючи на значну розмаїтість конституційних норм європейських держав щодо права на відпочинок, треба зазначити, що між ними простежується певна схожість у принципах регулювання цього права, здійснюється імплементація норм міжнародно-правових актів з прав людини у національне законодавство.
Дотримуючись вимог міжнародних документів з прав людини, вітчизняний законодавець практично повністю імплементував положення Загальної декларації прав людини (лише з деякими стилістичними правками) у ч. 1 ст. 45 Конституції України, в якій проголошено, що «кожен, хто працює, має право на відпочинок». Тобто зазначене положення адресовано виключно людині, яка перебуває в трудових відносинах з підприємствами, установами чи організаціями незалежно від форми власності, а також працює за трудовим договором у фізичної особи. При цьому як відзначає В. Авескулов, що, якщо йдеться про загальну можливість відпочивати, то конструкція «право на відпочинок» безумовно є коректною, оскільки будь-яка людина може як займатися активними видами діяльності, так і відпочивати, і за такого бачення право на відпочинок є гарантією забезпечення принципу заборони примусової праці. Проте ч. 1 ст. 45 Конституції України говорить про право на відпочинок кожного, хто працює, а отже, йдеться саме про відпочинок у межах трудових відносин [3, с. 6].
Аналогічний підхід, як і в Конституції України, застосували законодавці деяких європейських держав, зокрема Болгарії, Італії, Латвії, Литви, Північної Македонії, Польщі, Португалії, Словаччини, Туреччини, Хорватії, які закріпили у своїх конституціях положення, відповідно до якого відпочинок може бути наданий лише тим, хто працює.
Комплексний аналіз положень норм конституцій європейських держав засвідчив, що в них вживається різна термінологія щодо позначення суб'єктів права на відпочинок. Наприклад, у конституціях Азербайджану, Андорри, Вірменії, Сербії суб'єктом цього права є людина, яка позначена безособовим терміном «кожен» або «кожна людина», у конституціях Португалії і Туреччини закріплено термін «усі трудящі», у конституціях Литви і Македонії - «кожен, хто працює», в конституціях Словаччини і Польщі - «працівник», у Конституції Італії - «трудящі», у Конституції Хорватії - «кожен працівник», у Конституції Болгарії - «працівники та службовці», а в Конституції Латвії - «ті, хто працюють». Проте в конституціях Люксембургу, Молдови, Сан-Марино і Чорногорії суб'єкт права на відпочинок зовсім не визначений.
Треба наголосити, що Конституція України в ч. 2 ст. 45 закріпила способи забезпечення права на відпочинок, що є недоцільним, оскільки це питання повинно вирішуватися на рівні галузевого законодавства. І тому треба положення ч. 2 ст. 45 вилучити з тексту Основного закону України.
Техніко-юридична конструкція ч. 3 ст. 45 Конституції України свідчить про те, що в ній закріплені умови здійснення права на відпочинок, а саме: 1) максимальна тривалість робочого дня; 2) мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки; 3) вихідні та святкові дні, які визначаються законом.
Також деякі умови здійснення права на відпочинок на конституційному рівні закріплені в Азербайджані, Вірменії, Італії, Латвії, Литві, Північній Македонії, Польщі, Сербії та Хорватії. Зокрема, у ст. 33 Конституції Вірменії записано, що «максимальний час праці, вихідні дні і мінімальна тривалість щорічної оплачуваної відпустки встановлюється законом» [4], у
ч.2 ст. 36 Конституції Італії проголошено, що «максимальна тривалість робочого дня встановлюється законом» [5], а в п. 2 ст. 66 Конституції Польщі встановлено, що максимальна норма робочого часу визначається законом» [6, с. 218].
Отже, узагальнюючи зміст положень Конституції України та конституцій європейських держав, в яких закріплено право на відпочинок, пропонуємо ч. 3 ст. 45 Конституції України, яка автоматично стає частиною другою і в якій подається перелік вимог, що закріплені в міжнародно-правових актах, викласти в новій редакції.
А також доповнити зазначену частину гарантіями, що значно її посилить та буде повністю відповідати ст. 2 Європейській соціальній хартії (переглянута), в якій встановлено, що сторони зобов'язуються: 1) встановити розумну тривалість щоденної та щотижневої роботи ...; 2) встановити оплачувані святкові дні; 3) встановити щорічну оплачувану відпустку .; 4) встановити для працівників, зайнятих на таких роботах (з небезпечними або шкідливими умовами праці - авт.), скорочену тривалість робочого часу або додаткові оплачувані відпустки; 5) забезпечити щотижневий відпочинок [7, с. 105].
Досліджуючи конституційне право на відпочинок, варто також звернути увагу на те, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 22.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» був введений воєнний стан в Україні, відповідно до якого тимчасово, на період його дії, можуть обмежуватися деякі конституційні права і свободи людини і громадянина, зокрема і право на відпочинок [8].
Також було ухвалено Закон України від 15.03.2022 «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», що визначає особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, та осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами, у період дії воєнного стану. Згідно зі ст. 12 цього Закону, у період дії воєнного стану надання працівнику щорічної основної відпустки за рішенням роботодавця може бути обмежено тривалістю 24 календарні дні за поточний робочий рік.
У випадку, якщо тривалість щорічної основної відпустки працівника становить більше 24 календарних днів, надання не використаних у період дії воєнного стану днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану [9].
Більше того, зазначений закон надає право роботодавцю у період дії воєнного стану відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв'язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об'єктах критичної інфраструктури [9].
Висновки
конституційне право на відпочинок
Отже, на основі проведеного дослідження можна зробити висновок про те, що право на відпочинок є міжнародно визнаним правом, що знайшло своє відображення в низці важливих міжнародних документах з прав людини, а також в більшості європейських держав.
Зважаючи на європейський досвід конституційно-правового регулювання права на відпочинок, пропонуємо ст. 45 Конституції України викласти в такій редакції: «Кожен, хто працює, має право на відпочинок.
Це право гарантується встановленням максимальної тривалості робочого часу та мінімальної тривалості відпочинку, наданням вихідних і святкових днів, оплачуваної щорічної відпустки, а також здійсненням інших умов, передбачених законом».
Список використаних джерел
1. Хромей В. В. Реалізація конституційного права на відпочинок. Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. 2013. № 4 (69). С. 143-149.
2. Шукліна Н. Г. Конституційно-правове регулювання прав і свобод людини і громадянина в Україні (проблеми теорії та практики) : монограф. Київ : Центр навч. літ-ри, 2005. 424 с.
3. Авескулов В. Д. Використання часу відпочинку у трудових правовідносинах. Форум права. 2015. № 2. С. 5-9.
4. Конституція Республіки Вірменія від 27.112005. URL: http://www.parliament.am.
5. Конституція Італійської Республіки від 22.12.1947. URL : http://www.regione.toscana.it.
6. Бостан С. К. Конституції постсоціалістичних країн Європейського Союзу : хрестоматія. Запоріжжя : Національний університет «Запорізька політехніка», 2019. 499 с.
7. Права людини: міжнародні договори Організації Об'єднаних Націй та Ради Європи / упоряд. В. Павлик, В. Тесленко. Київ : Факт, 2001. 152 с.
8. Про введення воєнного стану в Україні : Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022. URL: https://www.president.gov.ua/documents/642022-41397.
9. Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану : Закон України від 15.03.2022. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text.
References
1. Khromey, V. V. (2013) Realizatsiya konstytutsiynoho prava na vidpochynok [Implementation of the constitutional right to rest]. Zovnishnya torhivlya: ekonomika, finansy, pravo. № 4 (69), pp. 143-149. [in Ukr.].
2. Shuklina, N. H. (2005) Konstytutsiyno-pravove rehulyuvannya prav i svobod lyudyny i hromadyanyna v Ukrayini (problemy teoriyi ta praktyky) [Constitutional and legal regulation of human and citizen rights and freedoms in Ukraine (problems of theory and practice)] : monohraf. Kyiv : Tsentr navch. lit-ry, 424 p. [in Ukr.].
3. Aveskulov, V. D. (2015) Vykorystannya chasu vidpochynku u trudovykh pravovydnosynakh [Use of rest time in labor relations]. Forum prava. № 2, pp. 5-9. [in Ukr.].
4. Konstytutsiya Respubliky Virmeniya vid 27.11.2005. [The Constitution of the Republic of Armenia of November 27, 2005]. URL : http://www.parliament.am [in Ukr.].
5. Konstytutsiya Italiyskoyi Respubliky vid 22.12.1947 [Constitution of the Italian Republic of December 22, 1947]. URL : http://www.regione.toscana.it [in Ukr.].
6. Bostan, S. K. (2019) Konstytutsiyi postsotsialistychnykh krayin Yevropeyiskoho Soyuzu [Constitutions of the post-socialist countries of the European Union] : khrestomatiya. Zaporizhzhia : Natsionalnyi universytet «Zaporizka politekhnika», 499 p. [in Ukr.].
7. Prava liudyny: mizhnarodni dohovory Orhanizatsiyi Obyednanykh Natsiy ta Rady Yevropy [Human rights: international treaties of the United Nations and the Council of Europe] / uporyad. V. Pavlyk, V. Teslenko. Kyiv : Fakt, 2001. 152 p. [in Ukr.].
8. Pro vvedennya voyennoho stanu v Ukrayini [On introduction of martial law in Ukraine] : Ukaz Prezydenta Ukrayiny vid 24 lyutoho 2022 roku № 64/2022. URL: https://www.president.gov.ua [in Ukr.].
9. Pro orhanizatsiyu trudovykh vidnosyn v umovakh voyennoho stanu [On organization of labor relations under martial law] : Zakon Ukrayiny vid 15.03.2022. URL: http://www.rada.gov.ua [in Ukr.].
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Сутність, структурні та функціональні особливості методу конституційного регулювання. Методологія конституційно-правових досліджень. Джерела конституційного права України, конституційно-правові норми. Інститут конституційного оформлення народовладдя.
курсовая работа [41,8 K], добавлен 09.08.2014Загальнотеоретична характеристика значення й сутності часу відпочинку працівників. Опис головних рис цього правового явища. Аналіз норм регламентації робочого часу в чинному законодавстві України як однієї з гарантій забезпечення права на відпочинок.
статья [19,6 K], добавлен 14.08.2017Поняття, предмет і метод конституційного права України. Особливості конституційного права, як галузі національного права України. Розвиток інституту прав і свобод людини та громадянина. Проблеми та перспективи побудови правової держави в Україні.
реферат [32,4 K], добавлен 29.10.2010Перехідний період системи технічного регулювання в Україні. Політика адаптації вітчизняного законодавства в області норм і стандартів до Європейських вимог. Закон України "Про стандарти, технічні регламенти та процедури підтвердження відповідності".
курсовая работа [122,9 K], добавлен 28.12.2013Правове регулювання конституційного права України. Конституційні права, свободи та обов’язки громадян України та гарантії їх дотримання. Основи конституційно–правового статусу людини і громадянина. Зв’язок між конституційним і фінансовим правом.
контрольная работа [24,8 K], добавлен 08.12.2013Теоретико-правові аспекти, визначення поняття відпочинку, види відпочинку в трудовому законодавстві. Правове регулювання відпусток, щорічні та додаткові відпустки, особливості їх надання та правовий порядок оформлення. Законодавство з питань відпочинку.
курсовая работа [35,5 K], добавлен 24.05.2010Вивчення сутності конституційного права, як галузі права в системі національного права, як науки і як навчальної дисципліни. Конституційно-правові інститути, норми та відносини і їх загальна характеристика. Система правових актів і міжнародних договорів.
курсовая работа [33,5 K], добавлен 03.02.2011Утвердження інституту омбудсмана у світі та в Україні. Механізм імплементації новітніх міжнародних стандартів з прав людини в Україні. Конвенція про захист прав людини та основних свобод для України: європейська мрія чи реальний захист прав людини?
курсовая работа [48,3 K], добавлен 13.04.2008Виникнення засад адміністративного права: від поліцейського до адміністративного права. Формування науки адміністративного права в європейських країнах. Правове регулювання управління на теренах України в період середньовіччя і на сучасному етапі.
курсовая работа [57,6 K], добавлен 24.07.2010Історія становлення Конституційного Суду України, його значення. Права та обов'язки цього органу державної влади, основні напрямки і види діяльності, що здійснюється відповідно до правової охорони Конституції та здійснення конституційного правосуддя.
реферат [24,0 K], добавлен 28.04.2014