Метод примусу в адміністративній діяльності підрозділів ювенальної превенції Національної поліції України

Abstract

Karina Pisotska

Method of forces in the administrative activity of juvenial prevention divisions of the National police of Ukraine

The article considers the method of coercion in the activities of juvenile prevention units of the National Police of Ukraine.

The analysis of legal sources and works of scientists on the definition of administrative coercion and the author's definition of the method of administrative coercion in the activities of juvenile prevention units of the National Police of Ukraine as the use of authorized units of juvenile prevention units of the National Police of Ukraine. the rights and interests of the child, as well as the protection of public interests and the interests of others from the wrongful acts of minors, through the prevention and cessation of offenses.

The peculiarities of the method of coercion in the activities of juvenile prevention units of the National Police of Ukraine are revealed, such as: measures of administrative coercion are applied only by authorized officials, which are determined by law, by applying coercive measures, the authorized official must persuade the citizen to comply with the universally binding rules of conduct or to suspend or punish him for committing illegal acts, types, procedure of application, terms of application of measures of administrative coercion are determined by normative legal acts, one of the defining features of administrative coercion is that measures of influence are applied compulsorily.

It is emphasized that the immediate purpose of administrative coercion is the prevention of administrative offenses and the cessation of illegal behavior at the time of its commission and the indirect purpose - the protection of public rights and interests of all members of society.

It is determined that the administrative coercion used by juvenile prevention units is mostly determined by the fact that the main object of the unit's administrative activities are minors, as coercive measures can be applied to children who have committed offenses and to others who have committed offenses against children.

Вступ

Постановка проблеми. На сьогодні кожна правова держава світу використовує примус як один із невід'ємних елементів у системі заходів управління, в тому числі і щодо неповнолітніх. Але це не відміняє того, що в науковому середовищі є проблематика застосування адміністративного примусу в діяльності ювенального поліцейського у сфері забезпечення прав і свобод дитини. Частина науковців вважають цей метод недопустимим, адже здебільшого суб'єктом впливу є дитина, що буде характеризуватися як юридичне насильство щодо неповнолітнього. Інша частина наукової спільноти переконана - примус є допустимим і необхідним правовим знаряддям в забезпеченні правового порядку та захисті прав та інтересів громадян та дітей зокрема. В адміністративній діяльності підрозділів ювенальної превенції метод адміністративного примусу також є одним із важливих методів діяльності. Та водночас серед усіх методів у діяльності ювенального поліцейського примус є правовим інструментом, що належить до найбільш жорстких засобів впливу. Тому вивчення та аналіз методу примусу в адміністративній діяльності підрозділів ювенальної превенції Національної поліції України є актуальним дослідницьким завданням, яке ми спробуємо вирішити в межах цієї наукової статті.

Аналіз публікацій, в яких започатковано вирішення цієї проблеми. Питанню застосування адміністративного примусу, зокрема і підрозділами Національної поліції, присвятили свої праці такі вітчизняні науковці: В. Б. Авер'янов, О. М. Бандурка, Д. М. Бахрах, Є. Безсмертний, Ю. Битяк, О. Ф. Кобзар, С. Ківалов, А. Комзюк, Т. Коломоєць, Р. В. Миронюк, Р. М. Опацький, М. І. Пелех, В. Шкарупа та ін. На сьогодні таке поняття, як «адміністративний примус» не зустрічається в жодному нормативно-правовому акті. Однак, як свідчить аналіз наукової літератури, незважаючи на велику кількість наукового доробку у сфері адміністративного примусу, з питання здійснення адміністративного примусу в адміністративній діяльності підрозділів ювенальної превенції Національної поліції України зараз практично відсутні будь-які дослідження.

Мета статті полягає у визначенні поняття методу примусу в адміністративній діяльності підрозділів ювенальної превенції Національної поліції України.

Виклад основного матеріалу

Адміністративний примус займає важливе місце в правозастосовній системі України, за допомогою його застосування реалізуються найважливіші правоохоронні функції органів поліції. Адміністративний примус є насамперед самостійним різновидом державного (правового) примусу. Правовий примус виявляється насамперед у різних формах відповідальності: кримінальній, адміністративній, дисциплінарній і майновій, які несуть громадяни, посадові і юридичні особи, що допустили правопорушення, а також у застосуванні уповноваженими державними органами та посадовими особами інших заходів примусового впливу щодо осіб, які добровільно не виконують вимоги правових норм [1, с. 34].

Слушно у своєму дослідженні зазначає А. М. Іваницький про те, що державна влада, а також уповноваженні суб'єкти органів державної влади здійснюють примус через норми права і вказаний примус є невід'ємною рисою права, головна умова права в будь-якій державі - це легітимне вчинення примусу з боку особи, спеціально уповноваженої на його застосування. Є цілком логічним висновок про те, що норми права є неможливим виконувати без спеціально уповноважених органів, які уповноваженні захищати дотримання таких норм права, в тому числі і шляхом застосування заходів примусу [2, с. 58].

За своєю соціально-правовою природою адміністративний примус є органічною складовою державного примусу [3, с. 338].

Найчастіше під примусом розуміють психологічний або фізичний вплив на певних осіб з метою спонукання, примушення їх виконувати правові норми [4, с. 193]. Звичайно ж, державний примус має бути заходом, як крайньої необхідності, що використовується уповноваженою особою в межах визначених законом.

Питанню класифікації заходів адміністративного примусу присвячено багато праць.

Пропонуємо надати визначення поняттю адміністративного примусу в діяльності підрозділів ювенальної превенції Національної поліції, що спочатку потребує вивчення вже наявних наукових позицій на предмет визначення поняття адміністративного примусу.

Наприклад, А. Поліщук зазначає, що адміністративний примус - це різновид державного примусу (окремий інститут адміністративного права), який за своєю суттю є втручанням у сферу правових інтересів правопорушника, інших суб'єктів права. Йому, як і державному примусу загалом, властиві характерні риси, сутність яких зводиться до використання державними органами способів примусового характеру з метою забезпечення належного поводження людей [5, с. 55].

М. Пелех вважає що адміністративний примус - це система засобів впливу (психологічного або фізичного) на поведінку та свідомість учасників суспільних відносин, який здійснюється уповноваженими особами органів державної влади на підставі правових норм з метою превенції вчинення адміністративних правопорушень, а також присікання їх вчинення та спонукання таких учасників суспільних відносин до правомірної поведінки [6, с. 75].

Погоджуємося з цією науковою позицією авторів, адже встановлюючи співвідношення між поняттям адміністративного та державного примусу, варто зазначити, що адміністративний примус є одним із видів державного примусу.

Цікавою є думка А. Комзюка, який вважає, що примус (вимушене насильство) є контрнасильством, право на яке державі делегувало суспільство, і тому зазначене явище має моральне і правове обґрунтування [7, с. 27-28].

На нашу думку, досить нестандартна позиція автора щодо визначення поняття, з якою ми частково погоджуємося, та все ж таки науковцем не досить всебічно розкрито сутність адміністративного примусу, зокрема науковець не вказав об'єктів та суб'єктів адміністративного примусу, систему засобів або ж яким шляхом буде досягнуто це поняття.

С. Ківалов та Л. Біла зазначають, що адміністративний примус - це владне, здійснюване в односторонньому порядку і в передбачених правовими нормами випадках застосування від імені держави до суб'єктів правопорушень, по-перше, заходів попередження правопорушень, по-друге, запобіжних заходів щодо правопорушень, по-третє, заходів відповідальності за порушення нормативно-правових положень. [8, с. 27-28].

Частково погоджуємось з визначенням авторів, зокрема науковці вперше зазначають таку характерну особливість адміністративного примусу, як застосування в односторонньому порядку.

Питанням визначення поняття адміністративно примусу займалися багато інших вчених.

На думку О. Дручек, поняття адміністративного примусу треба визначити як застосування відповідними суб'єктами до осіб, які не перебувають в їх підпорядкуванні, незалежно від волі і бажання останніх, передбачених адміністративно-правовими нормами заходів впливу морального, майнового, особистісного (фізичного) та іншого характеру з метою охорони відповідних суспільних відносин шляхом попередження і припинення правопорушень, а також покарання за їх вчинення [9, с. 414].

Адміністративний примус - це застосування органами виконавчої влади та їх посадовими особами, а у випадках, зазначених у законі, - судами (суддями) або представниками громадськості, передбачених адміністративно-правовими нормами заходів впливу морального, майнового, особистісного та іншого характеру з метою запобігання і припинення правопорушень, притягнення винних до відповідальності [10, с. 135].

Наявна позиція, яка прагне об'єднати вищезазначені наукові позиції.

Зокрема, Т. Коломоєць вважає, що адміністративний примус - це особливий різновид державно-правового примусу, тобто визначені нормами адміністративного права способи офіційного фізичного або психологічного впливу уповноважених державних органів, а у деяких випадках і громадських організацій, на фізичних та юридичних осіб у вигляді особистих, майнових, організаційних обмежень їх прав, свобод та інтересів у випадках вчинення цими особами протиправних діянь (у сфері відносин публічного характеру) або в умовах надзвичайних обставин в межах окремого адміністративного провадження задля запобігання та припинення протиправних діянь, забезпечення провадження в справах про правопорушення, притягнення винних осіб до відповідальності, запобігання та локалізації наслідків надзвичайних ситуацій [11, с. 160].

Хочемо також зазначити, що безпосередньою метою застосування адміністративного примусу є превенція адміністративних правопорушень та припинення протиправної поведінки в момент її вчинення та опосередкованою метою - захист суспільних прав та інтересів всіх членів суспільства.

Що ж до визначення поняття адміністративного примусу у діяльності Національної поліції, зокрема в діяльності підрозділів ювенальної превенції серед наукових досліджень не багато вчених які б займалися вивченням цього питання.

Б. Марченко, зазначає, що адміністративний примус (у діяльності правоохоронних органів) - це визначений нормами публічного права спосіб офіційного фізичного чи психологічного впливу посадових осіб правоохоронних органів на свідомість та поведінку фізичних і юридичних осіб, навіть усупереч їх волі та бажанню, у вигляді особистих, майнових, організаційних обмежень їх прав, свобод та інтересів, що здійснюється з метою охорони суспільних відносин, шляхом попередження і припинення правопорушень та притягнення винних до юридичної відповідальності [12, с. 12].

М. Пелех розуміє адміністративний примус у діяльності Національної поліції України як застосування уповноваженими особами підрозділів Національної поліції України до учасників суспільних правовідносин, які порушують адміністративно - правові приписи, заходів адміністративного впливу, що мають на меті забезпечення публічної безпеки та порядку в суспільних відносинах, охорону прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави, шляхом превенції та припинення правопорушень.

Щодо методу примусу в діяльності поліції щодо неповнолітнього, то О. Дручек зазначає, що метод примусу у діяльності НП України як суб'єкта забезпечення прав і свобод дитини - це застосування передбачених законодавством заходів впливу на правопорушника з метою охорони суспільних відносин у зазначеній сфері [9, с. 146].

Важливим є розуміння того, що адміністративний примус, який застосовують підрозділи ювенальної превенції, здебільшого визначається тим, що основним об'єктом адміністративної діяльності підрозділу є неповнолітні, адже заходи примусу можуть застосовуватись як до дитини, що скоїла правопорушення, так і до інших, які вчинили правопорушення щодо дитини.

Як вже зазначалося раніше у дослідженнях, адміністративна діяльність підрозділів ювенальної превенції здійснюється за допомогою прямих та непрямих засобів впливу на волю об'єкта своєї діяльності в межах компетенції, що визначена законодавством. Такі засоби та прийоми впливу на об'єкта діяльності називають методами. Хочемо зазначити, що використання методів адміністративної діяльності підрозділами ювенальної превенції порівняно з іншими підрозділами, що здійснюють превентивну діяльність, є специфічною, адже об'єктом такого впливу є неповнолітня особа та її оточення [14, с. 126].

Отже, на основі аналізу наукових позицій можемо зробити висновок, що метод адміністративного примусу в діяльності підрозділів ювенальної превенції Національної поліції України - це застосування уповноваженими особами підрозділів ювенальної превенції Національної поліції України, передбачених законодавством, заходів адміністративного впливу на правопорушника, з метою захисту прав та інтересів дитини, а також захисту суспільних інтересів та інтересів інших осіб від протиправних дій неповнолітніх осіб, шляхом превенції та припинення правопорушень.