Особливості кримінальної відповідальності за сексуальне насильство

Олександра Скок

кандидат юридичних наук

Катерина Вербицька

Мета статті полягає у проведенні комплексного аналізу особливостей кримінальної відповідальності за сексуальне насильство.

Виклад основного матеріалу. Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами, від 11 травня 2011 року, під сексуальним насильством визначає, в тому числі, і зґвалтування [1], а Головне юридичне управління зауважило, що поняття «сексуальне насильство» охоплює поняття «зґвалтування» [2].

О. Дудоров зазначає, що до сексуального насильства можуть належати такі дії : «сім'явипорскування на зовнішні геніталії жінки навіть із наступним заплідненням; тертя по зовнішніх геніталіях жінки, її губах і сідницях язиком, руками, статевим членом, штучним фалосом чи іншим предметом; мацання геніталій руками; фроттаж (отримання сексуального задоволення шляхом тертя статевими органами до тіла вибраного об'єкта в натовпі, в переповненому транспорті та ін. [4, с. 90]); кунілінгус - оральна стимуляція жіночих геніталій; анілінгус - оральна стимуляція входу в анальний отвір; вестибулярний коїтус - притуляння чоловічого статевого члену до входу в піхву жінки; введення статевого органу чоловіка між молочними залозами жінки; міжстегновий коїтус; орогенітальний контакт жінки з чоловіком; лесбійство - форма задоволення статевої пристрасті жінки шляхом вчинення нею різноманітних дій сексуального характеру з іншою жінкою» [5, с. 52-53].

Кваліфікуючими ознаками сексуального насильства є вчинення його: повторно; особою, яка раніше вчинила будь-яке із кримінальних правопорушень, передбачених ст. 152, 154, 155 КК України; щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винуватий перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах; щодо особи у зв'язку з виконанням нею службового, професійного чи громадського обов'язку; щодо жінки, яка завідомо для винуватого перебувала у стані вагітності (ч. 2 ст. 153 КК України). Особливо кваліфікуючими ознаками сексуального насильства є: вчинення групою осіб (ч. 3 ст. 153 КК України); вчинення щодо неповнолітньої особи (ч. 3 ст. 153 КК України); вчинення щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років (ч. 4 ст. 153 КК України); спричинення тяжких наслідків (ч. 5 ст. 153 КК України); вчинення щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років повторно (ч. 6 ст. 153 КК України); вчинення щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років особою, яка раніше вчинила будь-яке із кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 152, ст. 155 або ч. 2 ст. 156 КК України (ч. 6 ст. 153 КК України).

Наступним кроком, який вплинув на зміст ст. 153 КК України, стало ухвалення Верховною Радою України Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впровадження Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи, та посилення відповідальності за злочини, вчинені проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи» від 19 грудня 2019 року № 409-ІХ. Цей закон доповнив ст. 153 КК України частиною 6, яка встановила відповідальність за сексуальне насильство, вчинене щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди повторно або особою, яка раніше вчинила будь -яке з кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 152, ст. 155 або ч. 2 ст. 156 КК України [7]. З урахуванням положень Пояснювальної записки до законопроєкту № 0887 від 29 серпня 2019 року, внесення зазначених змін спрямовано на «надання відповідної медичної допомоги особам, що страждають розладом сексуальної переваги (педофілією), а також через посилення кримінального покарання за такі злочини та впровадження Єдиного реєстру злочинців засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканності малолітньої чи малолітнього, створення умов для запобігання вчиненню ними нових злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи» [8].

Треба зазначити, що відповідно до абз. 3 п. 4 Порядку формування та ведення Єдиного реєстру засуджених та осіб, узятих під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 26 червня 2018 року № 2023/5 «Єдиний реєстр осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи» (далі - ЄРЗСН), є складовою частиною Реєстру (відповідно до п. 2 Порядку - це інформаційна система, що містить відомості про засуджених, осіб, узятих під варту) та містить відомості про осіб, які вчинили кримінальні правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи, у тому числі осіб, судимість яких за такі кримінальні правопорушення знята або погашена в установленому законом порядку» [9]. Зараз ЄРЗСН працює в тестовому режимі.

Міжнародний протокол із документування та розслідування сексуального насильства в конфлікті, який узагальнює кращу практику документування сексуального насильства як злочину або порушення міжнародного права та в якому викладено окремі думки щодо наслідків від сексуального насильства, було представлено у 2017 році [10]. Автори цього видання, а саме Сара Ферро Рібейро і Данае ван дер Стратен Понтоз, запропонували поділ наслідків від сексуального насильства на чотири основні групи (рис. 1).

Тож фізичними наслідками можуть бути: травми (тазові, генітальні, анальні та оральні); хвороба; інфекції, що передаються статевим шляхом; статева дисфункція; інвалідність; безплідність. Соціальними наслідками - зруйновані відносини з партнерами (подружжям) та дітьми; покинуті партнери (подружжя); соціальне тавро ганьби, неприйняття громадянами та ізоляція; ізоляція, внаслідок переселення. Психологічними наслідками - гострий стресовий розлад; депресія; гнів, патологічний стан тривоги, страх; сором, самозвинувачення та низька самооцінка; суїцидальні думки та поведінка; поведінка з високим ризиком щодо здоров'я; емоційний ступор; у дітей - неврологічні зміни в мозку внаслідок травми, що, розвиваючись, призводять до дисфункції нервової системи та неврологічних дисфункцій. Соціально-економічними та правовими наслідками можуть бути втрата засобів для існування та економічна залежність; втрата ролі або функції в суспільстві [10].

Порівняння статистичних даних Генеральної прокуратури за 2020-2021 рр. вказує на те, що у 2020 році обліковано кримінальних правопорушень - 87 (76 - 2021 р.); кримінальні правопорушення, в яких особам вручено повідомлення про підозру - 69 (60 - 2021 р.); кримінальні правопорушення у провадженнях, досудове розслідування в яких зупинено відповідно до ст. 280 КПК України: у зв'язку з захворюванням підозрюваного - 0 (0 - 2021 р.); коли місцезнаходження підозрюваного невідомо - 2 (0 - 2021 р.); коли слідчий суддя відмовив у задоволенні клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування - 0 (0 - 2021 р.); у зв'язку з виконанням процесуальних дій в межах міжнародного співробітництва - 0 (0 - 2021 р.); кримінальні правопорушення, за якими провадження направлені до суду (п. п. 2, 3 ст. 283 КПК України) - 57 (42 - 2021 р.), у тому числі: з обвинувальним актом - 50 (38 - 2021 р.); з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності - 0 (0 - 2021 р.); з клопотанням про застосування примусових заходів медичного характеру - 7 (3 - 2021 р.); з клопотанням про застосування примусових заходів виховного характеру - 0 (1 - 2021 р.); кримінальні правопорушення, за якими провадження скеровані до суду з клопотанням про закриття за п. 3¹ ч. 1 ст. 284 КПК - 0 (0 - 2021 р.); кримінальні правопорушення, вчинені окремими категоріями осіб, провадження за якими закінчені з них: особами, які раніше вчиняли кримінальні правопорушення - 15 (9 - 2021 р.); групою осіб - 0 (0 - 2021 р.); особами у стані алкогольного сп'яніння - 13 (12 - 2021 р.); неповнолітніми або за їх участю - 3 (2 - 2021 р.); кримінальні правопорушення, у яких провадження закрито, усього - 28 (12 - 2021 р.), у т.ч.: за п. п. 1, 2, 4, 6, 9¹ ч. 1 ст. 284 КПК України - 26 (12 - 2021 р.); за п. 10, абзацом 14 ч. 1 ст. 284 КПК України - 0 (0 - 2021 р.); кримінальні правопорушення, в яких на кінець звітного періоду рішення не ухвалено (про закінчення або зупинення) - 26 (34 - 2021 р.) (рис. 2) [12, 13]. '

Рис. 2. Графік співвідношення процесуальних рішень, ухвалених у 2020-2021 рр. за ст. 153 КК України

За віком на час вчинення кримінального правопорушення за ст. 153 КК України, у 2020 році, зареєстровано: до 14 років - 0; 14-15 років - 3; 16-17 років - 0; 18-28 років - 10; 29-39 років - 16; 40-54 років - 9; 55-59 років - 2; 60 років і більше - 1. У 2021 році: до 14 років - 1; 14-15 років - 0; 16-17 років - 1; 18-28 років - 5; 29-39 років - 9; 40-54 років - 9; 55-59 років - 1; 60 років і більше - 1 (рис. 3) [14-15].

Рис. 3. Графік вікового показника осіб, які вчинили сексуальне насильство у 2020-2021 рр.

Треба зазначити, що дії осіб, які вчинили сексуальне насильство, було кваліфіковано за ч. 1, 2, 3, 4, 6 ст. 153 КК України (рис. 4).

Рис. 4. Діаграма кількісного показника кваліфікації дій осіб, які вчинили сексуальне насильство

Висновки. Кримінальний кодекс України у ст. 153 встановлює відповідальність за вчинення будь-яких насильницьких дій сексуального характеру, не пов'язаних із проникненням в тіло іншої особи, без добровільної згоди потерпілої особи, тобто за сексуальне насильство. Наслідками сексуального насильства, визначеними міжнародним правом, треба вважати фізичні, психологічні, соціальні, соціально-економічні та правові. Для кожної категорії потерпілих осіб, як-то: жінки, чоловіки, діти, крім загальних наслідків, характерними є особливі наслідки - притаманні саме цим категоріям осіб. Дослідження вироків судів України показало, що в резолютивній частині вони містять покарання у вигляді позбавлення волі, відповідних строків, призначеного особам, які вчинили сексуальне насильство, яке кваліфіковано за різними частинами ст. 153 КК України. Треба звернути увагу, що за віковим показником осіб, які вчинили сексуальне насильство, у 2021 році, він підвищений щодо осіб, яким на момент вчинення сексуального насильства було до 14 років та 16-17 років, що вказує на омолодження злочинності цього виду.

Список використаних джерел