Історико-правові аспекти становлення особистих немайнових відносин в цивільному законодавстві Україні

Размещено на http://allbest.ru

Полтавський інститут економіки і права

ЗВО «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна»

Історико-правові аспекти становлення особистих немайнових відносин в цивільному законодавстві Україні

Басенко Р.О. Кандидат педагогічних наук, доцент,

завідувач кафедри правознавства та фінансів,

заступник директора з науково-педагогічної роботи,

міжнародної та грантової діяльності,

Аванесян Г.М. Доцент кафедри правознавства та фінансів,

Коваленко В.Ф. Старший викладач кафедри правознавства та фінансів,

м. Полтава, Україна

Анотація

У статті представлено аналіз історико-правових аспектів ґенези особистих немайнових прав та відносин у системі цивільного законодавства України. Звернено увагу на той факт, що феномен особистих немайнових прав відповідає правовій гуманістичній філософії та антропологічним уявленням про людину як найвищу цінність. Наголошено, що захист особистих немайнових прав та правове регулювання особистих немайнових відносин визначають автономність, індивідуальність та самоцінність особи, забезпечують збагачення її сутнісних сил, сприяють досягненню фізичного, духовного та соціального благополуччя. Особливу увагу у дослідженні приділено аналізові специфіки розвитку особистих немайнових прав та відносин в різні періоди українського історичного процесу. Проаналізовано історичні тенденції та закономірності захисту та поліпшення особистих немайнових прав, розглянуто історичну динаміку їхнього законодавчого регулювання. Зроблено висновок про важливість законодавчого регулювання та правового захисту особистих немайнових прав і відносин.

Ключові слова: особисті немайнові права; особисті немайнові відносини; особисті немайнові блага; історія захисту прав фізичної особи; цивільне законодавство України; права і свободи особистості; захист прав і свобод.

Abstract

Historical and legal aspects of the formation of personal non-property relations in the civil legislation of Ukraine

Ruslan Basenko

Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor, Head of the Department of Law and Finance, deputy director for scientific and pedagogical work, international and grant activities, Poltava Institute of Economics and Law «Open International University of Human Development «Ukraine», Poltava, Ukraine

Gennady Avanesyan

Associate Professor of the Department of Law and Finance, Poltava Institute of Economics and Law «Open International University of Human Development «Ukraine», Poltava, Ukraine

Volodymyr Kovalenko

Senior lecturer of the Department of Law and Finance, Poltava Institute of Economics and Law «Open International University of Human Development «Ukraine», Poltava, Ukraine

The article presents an analysis of the historical and legal aspects of the genesis of personal non-property rights and relations in the system of civil legislation of Ukraine. Attention is drawn to the fact that the phenomenon of personal non-property rights corresponds to legal humanistic philosophy and anthropological ideas about man as the highest value. It is emphasized that the protection of personal non-property rights and the legal regulation of personal non-property relations determine the autonomy, individuality and self-worth of a person, ensure his enrichment of his essential forces, contribute to the achievement of physical, spiritual and social well-being. Special attention in the research is paid to the analytical specifics of the development of personal non-property rights and relations in different periods of the Ukrainian historical process. Historical trends and patterns of protection and improvement of personal non-property rights are analyzed, historical dynamics of their legislative regulation are considered. The specifics of the legal regulation of personal non-property rights in ancient times, the Kievan-Russian period, the Lithuanian-Polish period, the era of the “Zaporozhsky Army”, Russian-Austrian and Soviet periods have been revealed. It was established that the modern period, which began with the declaration of the state sovereignty of Ukraine and the restoration of independence, became rich in terms of the legislative consolidation of personal non-property rights. It is emphasized that the importance of understanding personal non-property rights is enhanced by the realities of protecting the territorial integrity and independence of modern Ukraine, because there is an urgent need to record and investigate the violation of the rights of natural persons outside the territories of Ukraine, which were temporarily occupied or are still under the control of the occupying forces. A conclusion was made about the importance of legislative regulation and legal protection of personal non-property rights and relationships. It was established that in Ukrainian legal and state-building, the issue of personal non-property rights and relations has always not lost its relevance and required effective legal regulation, and the importance of personal non-property legal relations has always increased. Key words: personal non-property rights; personal non-property relations; personal non-property goods; the history of the protection of the rights of an individual; civil legislation of Ukraine; rights and freedoms of the individual; protection of rights and freedoms.

Вступ

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями. У всі часи становлення і розвитку демократичного громадянського суспільства особисті немайнові блага становили сутнісну основу право- і державотворення. Діалектичний зв'язок між захистом особистих немайнових прав та рівнем демократичного розвитку суспільства уможливлював їхній синхронний розвиток, сприяв взаємодії та зростанню взаємозалежності. Відомо, що загальновизнаною у світовій аналітиці є оцінка ефективності розвитку держави залежно від стану дотримання особистих немайнових прав фізичної особи, зокрема, права на життя, здоров'я, свободу та особисту недоторканність. Тому цілком закономірним є визнання демократичними державами регулювання, охорону та захист особистих немайнових прав як пріоритетного напряму розвитку законодавства та загалом державотворення. Важливість осмислення особистих немайнових прав посилюється й реаліями захисту територіальної цілісності та незалежності сучасної України, адже нагальною є потреба фіксування та розслідування порушення прав фізичних осіб на територіях України, які були тимчасово окуповані чи досі залишаються підконтрольними окупаційним військам.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми і на які спирається автор. Проблематика історичного розвитку, правової сутності та сучасного стану дотримання та захисту особистих немайнових прав, цілком закономірно, була предметом значної кількості наукових студій. З-поміж багатьох вчених окремо відзначимо цивілістів: О. Грищук, І. Жиленкова, І. Забара, Л. Малюга, М. Малеїн, В. Палій, О. Підопригора, Р Стефанчук, Я. Шевченко, С. Шимон та інші. Наукові висновки дослідників дали змогу поглибити розуміння сутності особистих немайнових прав, розглянути їхню правову та гуманістичну основу, окреслити перспективні напрями їхнього розвитку.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, слід розглядати в історико-правовому аспекті. Цікавим для глибшого розуміння сутності особистих немайнових прав є структурування та осмислення історичної ґенези їхнього розвитку, висвітлення історичних аспектів їхнього законодавчого захисту та сучасних державотворчих перспектив.

Формулювання цілей статті (постановка завдання). Статтю присвячено висвітленню історико-правових аспектів ґенези особистих немайнових прав та відносин у системі цивільного законодавства України. Особливу увагу у дослідженні необхідно приділити аналізові специфіки розвитку особистих немайнових прав та відносин в різні періоди українського історичного процесу, розглядові тенденцій та закономірностей захисту та поліпшення сутності особистих немайнових прав, осмисленню історичної динаміки їхнього законодавчого закріплення.

Виклад основного матеріалу дослідження

Відомо, що Конституція України проголошує необхідність забезпечення належного стану і нормативного закріплення та гарантій своєчасного і безперешкодного здійснення особою особистих немайнових прав як ключову умову визнання людини головною соціальною цінністю. Особисті немайнові права відіграють роль індикатора рівня розвитку громадянського демократичного суспільства.

Сьогодні, існує низка підходів до визначення сутності особистих немайнових прав. Ми погоджуємося із запропонованим Л. Малюгою розумінням особистих немайнових прав як певних сутністно-якісних властивостей або стану особи (природні блага фізичної особи) та інші соціально-вартісних властивостей особи (блага соціального характеру та блага, належні особливим утворенням - юридичним особам), які визначають автономність, індивідуальність, цінність особи та забезпечують її фізичну, духовну, соціальну самодостатність та реалізованість як таку [1, с. 3, 6].

Відповідно до статті 3 Конституції України, гарантування прав і свобод людини визначають зміст та спрямованість діяльності держави, а їх закріплення та забезпечення є головним обов'язком держави. У такій демократичній філософії Конституція України увібрала в себе основні положення «Загальної декларації прав людини», «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» з відповідними протоколами, «Міжнародного пакту про громадянські та політичні права», «Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права» та інших міжнародних актів у сфері прав людини і виробила власну низку фундаментальних і непорушних прав людини, забезпечивши їх при цьому дієвими правовими гарантіями здійснення та захисту [8, с. 45].

Відомо, що особисті немайнові відносини як один із найважливіших у житті кожної людини видів правовідносин в усі часи мали вагоме значення для розвитку особистості, держави та права, а відтак викликали широкий інтерес зі сторони як державної влади, так і правознавців. Важливо відзначити, що феномен особистих немайнових прав, без сумніву, відповідає правовій гуманістичній філософії та антропологічним уявленням про людину як найвищу цінність. Ідея особистості є основною ідеєю права, наріжним каменем, на якому будується та повинна будуватися правова система [2, с. 85-87]. Цілком закономірним є тай факт, що найбільшого розвитку філософія особистих немайнових прав набувала у правових системах країн Європи, у яких демократично-гуманістична правова традиція сягає витоками Античності. український цивільний законодавство немайновий

В українському історико-правовому пізнанні історичний процес становлення і розвитку особистих немайнових відносин традиційно поділяють на кілька історичних періодів, зокрема: найдавніший період (від найдавніших часів до 800 р. до н.е.); Античність (800 р. до н.е. - 476 р.); Середньовіччя (476-1492 рр.); ранній Новий час (14921648 рр.); Новий час (1648-1917 рр.); Радянська доба (1917-1991 рр.); новітній період державотворення (із 1991 р.).Слід відзначити, що перші три етапи досить спорадично досліджені в сучасній історико-правовій науці. У цей час особисті немайнові відносини регулювалися переважно правовими звичаями, які в багатьох випадках ґрунтувалися на релігійних світоглядних уявленнях.

Водночас зафіксовано відомості, що свідчать про правове регулювання за допомогою законів. Хоча таке регулювання мало винятково надзвичайний характер. Закони видавалися у випадку війни, стихійного лиха чи інших надзвичайних обставин. Важливе місце в правовій системі посідали й цивільно-правові договори. Здійснювалася активна правова охорона найважливіших особистих немайнових відносин, зокрема тих, змістом яких було життя, здоров'я, честь і гідність особи. Особливості цих періодів значною мірою продовжували існувати і в наступні періоди [5, с. 150].

Поміж основних правових досліджуваного часу слід відзначити такі:

1) Угоди Великого Князя Олега з Візантією 907 та 911 років, а також інші міжнародні угоди, які визначали правовий статус жителів Київської Русі у Візантійській імперії та в інших державах, а також правовий статус іноземців;

2) «Руська Правда» як звід правових положень, своєрідна конституція, яка об'єднувала найрізноманітніші галузі права, в трьох хронологічних частинах: Правда Ярослава, Правда Ярославичів, Устав Володимира Мономаха;

3) Законодавчі акти, рецепійовані з інших держав (наприклад, Закон судний людям, запозичений із Болгарії) [2, с. 98].

Правове регулювання особистих немайнових відносин відбувалося за допомогою звичаєвого права, канонічного (християнського) права та законодавчих актів і зовнішньополітичних угод, які ґрунтувалися переважно на звичаях. Слід відзначити, що дві функції права - правове регулювання та правова охорона - розподілялися між різними видами правових актів: правова охорона здійснювалася переважно засобами законодавчих актів (зокрема, Руської Правди), тоді як докладне правове регулювання відбувалося в інших правових актах - правових звичаях, актах канонічного права. Широке розповсюдження як засіб правового регулювання мали цивільно-правові договори [3, с. 120].

Особлива увага приділялася правовому регулюванню та правовій охороні особистих немай- нових відносин, змістом яких є життя, здоров'я, честь і гідність. Впадає в очі різка станова зумовленість кримінальної відповідальності за посягання на життя та здоров'я представників різних соціальних верств - чим вищий суспільний стан потерпілого від злочину, тим суворіше покарання передбачено в Руській Правді. Регулювалися (переважно з допомогою канонічного права) також інші права - наприклад, право на сім'ю, право на опіку та піклування. Таке важливе особисте немайнове право як право на свободу і особисту недоторканість визнавалося не за всіма підданими Руської Землі - частина з них перебувала в різних видах особистої та майнової залежності різного ступеню. Однак цей час став важливим етапом розвитку особистих немайнових відносин [2, с. 100]. Дещо змінюється ситуація в правовому регулюванні особистих немайнових прав у польсько-литовську добу. Найважливішими правовими актами цього періоду стали Литовські статути, які увібрали в себе переважну більшість правових положень раніше виданих правових актів, а також правових звичаїв, судових рішень і канонічного (релігійного) права: Перший (Старий) Статут Великого Князівства Литовського, Руського та Жомойтського (1529 р.); Другий (Волинський) Статут Великого Князівства Литовського, Руського та Жомойтського (1566 р.); Третій (Новий) Статут Великого Князівства Литовського, Руського та Жомойтського (1588 р.) [2, с. 100].

Перший (Старий) Статут переважно, захищав інтереси магнатів - великих шляхетських землевласників, підтверджував права шляхти, надані раніше привілейованими грамотами, зводив шляхту в єдиний суспільний стан. Також було відзначено й деякі права селян, зокрема, право на землю. Стверджувалося, що право - для всіх єдине. Натомість Другий (Волинський) Статут 1566 р. забезпечував захист інтересів шляхти, обмежував права селян, виражаючи тяжіння до закріпачення селянства [2, с. 121].

У зв'язку з ухваленням в 1569 р. Люблінської унії та заснуванням Речі Посполитої Трьох Націй - литовської, руської та польської, правовий лад ще більше ускладнився, а відтак вже здійснена в 1529-1566 рр. кодифікація мала бути вдосконалена. Саме тому в 1588 р. затверджується Третій (Новий) Статут. Важливо підкреслити, якщо перша редакція Литовського статуту захищала права магнатів і узаконювала права селян, то друга редакція - збільшувала права шляхти і обмежувала права селян, третя редакція Литовського статуту юридично оформила панівне становище шляхти і повністю закріпачила селян, у ній майже нічого не говорилося про права міщан і духовенства [2, с. 122].

У добу української козацької держави «Війська Запорозького» особисті немайнові відносини регулювалися правовими звичаями, Статутами Великого Князівства Литовського, гетьманськими універсалами та іншими актами законодавства. Основні правові акти цього часу: універсали гетьманів, договори (статті), «Пакти та конституції вольностей Війська Запорозького Низового» (1710 р.); «Права, за якими судиться малоросійський народ» (1743 р.) та інші. Важливо відзначити, що досягненням козацької доби була велика увага до людської особистості, що відобразилося в законодавстві.

Натомість наступний період - російсько-австрійська доба кінця XVIII - початку ХХ ст. в історії особистих немайнових відносин має неоднозначну оцінку. З одного боку, в суспільно-правовій думці розвивалися ідеї Просвітництва та ідеї цінності особистості. Однак, з іншого боку, в Україні в цей час розпочинається занепад правового регулювання особистих немайнових відносин, різко обмежується низка особистих немайнових прав. Більшість представників цілого суспільного стану - селянства - була позбавлена права на свободу й особисту недоторканність, оскільки в 1783 р. в Україні запроваджується кріпацтво - один із найтяжчих різновидів особистої та економічної (матеріальної) залежності. Всі суспільні стани - духовенство, дворянство, селянство та міщанство зазнали значного втручання в особисте життя та посягання на найрізноманітніші види особистих немайнових прав - не тільки на політичні (свобода думки та слова, свобода зібрань, свобода об'єднань), але й на особисті, духовні та культурні, соціальні (право вільного вибору занять, право на працю, право на відпочинок), економічні [4, с. 5].

У радянський період (1917-1991 рр.) законодавче регулювання особистих немайнових відносин продовжувало перебувати в занепаді - перш за все у зв'язку з тим, що погляди ідеологів марксизму-ленінізму заперечували все приватне, особисте. У цивільному законодавстві, навіть в останньому Цивільному кодексі УРСР, який було прийнято 18 липня 1963 р., регулювання обмежувалося дуже вузьким колом особистих немай- нових відносин і тільки тих, які безпосередньо пов'язані з майновими - перш за все відносин інтелектуальної власності. Поміж врегульованих цивільним законодавством особистих немайно- вих відносин, не пов'язаних з майновими, можна назвати тільки захист права на честь, гідність і ділову репутацію [5, с. 132]. У той же час на міжнародній арені концепція особистих немайнових прав людини у другій половині XX ст. досягає найвищого розквіту. Проблема прав людини набула значення міжнародного рівня і це знайшло своє відображення у багатьох міжнародно-правових документах, таких як «Загальна декларація прав людини» (10 грудня 1948 р.), «Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права» (16 грудня 1966 р.), «Міжнародний пакт про громадянські та політичні права» та факультативні протоколи до нього (16 грудня 1966 р.), «Європейська конвенція про захист прав людини і основоположних свобод» (4 листопада 1950 р.) та інші [5, с. 150].

Яскравим є той факт, що, у ст. З Статуту Ради Європи, підписаного в Лондоні 5 травня 1949 р., зазначено: «Кожен член Ради Європи повинен визнавати принцип верховенства права і принцип, відповідно до якого всі особи, які знаходяться під його юрисдикцією, повинні користуватися правами людини і основними свободами» [6]. Серйозні порушення прав людини і основних свобод є підставою для призупинення членства держави, яка їх припустилася, або виключення її з Ради Європи [7, с. 39].

Сучасний період, який розпочався з проголошенням державного суверенітету України та відновленням незалежності України став багатим щодо законодавчого закріплення особистих немайнових прав. Зокрема слід назвати ключові документи: «Декларація про державний суверенітет України», «Акт проголошення незалежності України», «Конституція України», «Цивільний кодекс України» та інші. Крім серйозного законодавчого регулювання особистих немайнових прав, вагомим здобутком сучасності є визнання з-поміж усієї низки прав людини саме цих прав як найвищої цінності.

Висновки з цього дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямку

Як бачимо в українському право- та державотворенні проблематика особистих немайнових прав і відносин завжди не втрачала своєї актуальності та потребувала ефективного правового регулювання. Значення особистих немайнових правовідносин завжди зростало, що зумовлювалося сутнісними потребами особистості, адже нематеріальне, немайнове становить набагато важливіше значення для людини ніж матеріальне. У наші дні важливість правового регулювання особистих немайнових прав та відносин набуває все більшої актуальності. Сьогодні перспективним напрямом досліджень, без сумніву, є підготовка змін до законодавства щодо правового регулювання особистих немайнових відносин в умовах воєнного стану, а також врахування специфіки розслідування порушення особистих немайнових прав в умовах тимчасової окупації.

Бібліографічний список

1. Малюга Л. Особисті немайнові права фізичних осіб в цивільному праві: теоретичні основи та проблеми правового забезпечення: автореф. дис. ... кад. юрид. наук. Київ, 2004. 20 с.

2. Бойко М.Д. Правове регулювання підприємництва в Україні: навчально-практичний посібник. Київ: Атіка, 2007. 712 с.

3. Гуменюк О. І. Класифікація особистих немайнових прав учасників цивільних правовідносин. Вісник Хмельницького університету управління та права. 2008. № 11. С. 119-123.

4. Стефанчук Р О. Особисті немайнові права фізичних осіб у цивільному праві: автореф. дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.03. Київ, 2007. 41 с.

5. Юркевич Ю. М., Дутко А. О. Особисті немайнові права особи : навч. посібник / за ред. А. О. Дутко. Львів : Львівський державний університет внутрішніх справ, 2021.444 с.

6. Статут Ради Європи. Лондон, 5 травня 1949 р. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/994_001#Text (дата звернення 30.12.2022).

7. Криворучко Л. С. Захист особистих немайнових прав фізичної особи за міжнародно-правовими стандартами. Правничий вісник Університету «КРОК». 2011. Вип. 9. С. 38-45.

8. Федюк Л. В. Система особистих немайнових прав у цивільному праві : монографія. Івано-Франківськ : ВДВ ЦІТ, 2007. 148 с.

References

1. Maljuga, L. (2004). Osobysti nemajnovi prava fizychnyh osib v cyvil'nomu pravi: teoretychni osnovy ta problemy pravovogo zabezpechennja [Personal non-property rights of natural persons in civil law: theoretical foundations and probl. of legal protection]: avtoref. dys. ... kad. juryd. nauk. Kyi'v. 20 s. [in Ukr.].

2. Bojko, M.D. (2007). Pravove reguljuvannja pidpryjemnyctva v Ukrai'ni [Legal regulation of entrepreneurship in Ukraine]. Kyi'v: Atika [in Ukrainian].

3. Gumenjuk, O. I. (2008). Klasyfikacija osobystyh nemajnovyh prav uchasnykiv cyvil. pravovidnosyn [Classification of personal non-property rights of participants in civil legal relations]. Visnyk Hmel'nyc. univer. upravl. ta prava - Bul. of the Khmelnytskyi Univer. of Management and Law, 11, 119-123. [in Ukrainian].

4. Stefanchuk, R. O. (2007). Osobysti nemajnovi prava fizychnyh osib u cyvil'nomu pravi [Personal non-property rights of natural persons in civil law]: avtoref. dys. ... d-ra juryd. nauk: 12.00.03. Kyi'v [in Ukrainian].

5. Jurkevych, Ju. M. & Dutko, A. O. (2021). Osobysti nemajnovi prava osoby [Personal non-property rights of a person]. L'viv : L'vivs'kyj derzhavnyj universytet vnutrishnih sprav [in Ukrainian].

6. Statut Rady Jevropy [Statute of the Council of Europe]. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/994_001#Text [in Ukrainian].

7. Kryvoruchko, L. S. (2011). Zahyst osobystyh nemajnovyh prav fizychnoi' osoby za mizhnarodno-pravovymy standart. [Protect. of personal non-property rights of an individual according to internat. legal standards]. Pravnychyj visnyk Univer. “KROK”- Legal Bulletin of “KROK” University. 9, 38-45. [in Ukr.].

8. Fedjuk, L. V. (2007). Systema osobystyh nemajnovyh prav u cyvil'nomu pravi [The system of personal nonproperty rights in civil law]: monografija. Ivano-Frankivs'k : VDV CIT [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru