Концепція кримінально-правової політики перехідного періоду: запрошення до дискусії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Концепція кримінально-правової політики перехідного періоду: запрошення до дискусії

Острогляд Олександр Васильович,

кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри права та правоохоронної діяльності Державного університету «Житомирська політехніка», професор кафедри права та публічного управління ЗВО «Університет Короля Данила»,

Мета. Метою роботи є проаналізувати необхідність розробки концепції кримінально-правової політики перехідного періоду (до часу прийняття постійнодіючої концепції), визначити її можливу структуру та зміст. Методика. Методика включає комплексний аналіз та узагальнення наявного науково-теоретичного матеріалу та формулювання відповідних висновків та рекомендацій. Під час дослідження використовувались наступні методи наукового пізнання: логіко-семантичний (для визначення та поглиблення понятійного апарату «концепція»), порівняльно-правовий та метод аналізу (при аналізі думок українських та іноземних вчених).

Результати

В процесі дослідження визнано, що концепція кримінально-правової політики має визначати стратегію протидії злочинності кримінально- правовими засобами. На час доки не прийнята Концепція кримінально-правової політики, яка має базуватися на Концепції політики в сфері боротьби зі злочинністю, варто прийняти Концепцію кримінально-правової політики перехідного періоду. Наукова новизна. В процесі дослідження встановлено, що Концепція кримінально-правової політики перехідного періоду має забезпечити стабільність законодавства в сфері боротьби зі злочинністю, а також створити передумови для прийняття основної Концепції. Практична значимість. Результати дослідження можуть бути використані у правотворчій діяльності для розробки та прийняття Концепції кримінально-правової політики і таким чином забезпечити юридичну визначеність та стабільність Кримінального кодексу України.

Ключові слова: концепція, кримінально-правова політика, стабільність законодавства, юридична визначеність, злочинність, Кримінальний кодекс.

Oleksandr Ostrohliad

Ph.D in Law, Associate Professor of Law and Law enforcement activity Department, State University «Zhytomyr Polytechnic»,

Professor of Law and Public Management Department, Higher Education Institution

THE CONCEPT OF TRANSITIONAL CRIMINAL LAW POLICY: AN INVITATION TO DISCUSSION

Purpose. The purpose of the work is to analyze the need to develop the concept of the criminal law policy of the transitional period (until the adoption of the permanent concept), to determine its possible structure and content. Methodology. The methodology includes a comprehensive analysis and generalization of the available scientific and theoretical material and the formulation of relevant conclusions and recommendations. During the research, the following methods of scientific knowledge were used: logical-semantic (to define and deepen the conceptual apparatus "concept"), comparative-legal, and the method of analysis (when analyzing the opinions of Ukrainian and foreign scientists). Results: In the process of research, it was recognized that the concept of criminal law policy should determine the strategy of combating crime by means of criminal law. For the time being, until the Concept of criminal law policy is adopted, which should be based on the Concept of policy in the field of fighting crime, it is worth adopting the Concept of criminal law policy of the transitional period. Another aspect that can be the subject of discussion is the definition of a permanent concept of criminal law policy by the so-called "Constitution" of the Criminal Code, that is, to foresee the possibility of changes to it only in case of compliance with the Concept. Otherwise, changes must first be made to the Concept, and then to the Criminal Code. Originality. In the process of the research, it was established that the concept of the criminal law policy of the transitional period should ensure the stability of legislation in the field of fighting crime, as well as create prerequisites for the adoption of the main concept. A draft of such a Concept is proposed. Its structure and content are provided.

Practical significance. The results of the research can be used in law-making activities for the development and adoption of the Concept of criminal law policy and thus ensure the legal certainty and stability of the Criminal Code of Ukraine. Key words: concept, criminal law policy, stability of legislation, legal certainty, crime, Criminal Code.

Постановка проблеми

концепція кримінально-правової політики протидія злочинності

Злочинність цікавить суспільство віддавна. Всі науки, що його вивчають в тій чи іншій мірі стикаються з явищем злочинності. Побутує думка, що злочинність є негативною рисою суспільства і тому її неможливо побороти, що все завдання судових і правоохоронних органів зводиться до утримання її в визначених межах. В самому ж суспільстві одночасно існує два парадоксальні явища: віра в те, що суворістю покарання можна побороти злочинність чи попередити вчинення конкретного злочину, а також недовіра до правоохоронних органів і суду.

Не аналізуючи причини наявності також стану, варто лише відмітити, що частково недовіра до правоохоронної системи обумовлена постійними (часто невиправданими) змінами Кримінального кодексу України, що перешкоджає чіткості його сприйняття.

Саме тому потрібно розпочинати дослідження з концептуальних засад кримінально - правової політики, щоб було зрозуміло з чим і як ми боремося, щоб і громадяни знали, які діяння є караними і які наслідки тягне за собою їх вчинення, а також правоохоронні органи і суд були впевнені, що без належних причин, законодавство не буде змінено під час розслідування чи судового розгляду.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Окремі питання концептуальних засад кримінально-правової політики досліджували: Борисов В., Загурський О., Єпифанова Є., Колос М., Осмоналієв К., Ревін В., Сабітов Т., Тихонов Є., Фріс П., та ін.

Постановка завдання. Визначити необхідність, значення, структуру та змістовне наповнення концепції кримінально-правової політики перехідного періоду.

Виклад основного матеріалу дослідження

Що саме має входити до Концепції кримінально-правової політики це питання не однієї дискусії. Оскільки кожен науковець, що торкався цього питання - пропонує своє, власне бачення вирішення цієї проблеми. Але принаймні, всі вони сходяться в тому що в Україні відсутня Концепція кримінально-правової політики, і що її потрібно приймати, документи програмного характеру, які вже були в нас, давно втратили свою силу і не відповідають реаліям, а також не були Концепцією за своєю суттю.

З цього приводу Борисов В.І. та Фріс П.Л., зокрема, зазначають, що у достатньо широкому комплексі засобів протидії злочинності провідне місце належить саме кримінально-правовій політиці, оскільки вона визначає межі злочинного, чим формулює і межі політики у сфері боротьби зі злочинністю в цілому [і, с.16]. За більше ніж 20 років незалежності в Україні не було вироблено національної доктрини та концепції боротьби зі злочинністю, так само як і кримінально-правової доктрини з відповідною їй концепцією. Не було розроблено та затверджено цілісної стратегії кримінально-правового впливу на злочинність. Фактично в абсолютній більшості вирішувалися (і то не завжди на підставі науково обґрунтованих пропозицій) лише окремі питання (деякі з яких були дійсно важливі), що часто приводило до змін у кримінальному законодавстві, як необхідних, так і невиправданих (цього було значно більше). Звичайно, таке становище багато в чому було викликано саме відсутністю цілісної концепції кримінально -правової політики в країні, у тому числі стратегії розвитку національного кримінального права [і, с.17-18].

На сьогодні в кримінально-правовій теорії фактично не існує розбіжностей стосовно розуміння змісту кримінально-правової політики, як системоутворюючого елементу політики в сфері боротьби (протидії) зі злочинністю.

Стосовно багатоманітності підходів до змісту концептуальних основ кримінально- правової політики, можна навести ряд позиції.

Зокрема Загурський О.Б. з цього приводу зазначив, що вже давно назріла реальна потреба у прийнятті Концепції кримінально-правової політики України, в якій має бути офіційно викладена система відповідних положень, які виражають правову природу, мету і завдання, ефективність кримінально-правової політики, забезпечення її відповідності міжнародним стандартам; - правотворчий рівень. Прийняття важливих законів і підзаконних актів, які б забезпечили реалізацію завдань кримінально-правової політики. Для прикладу, Закон України «Про кримінальні проступки» і т. ін.; - правозастосовчий рівень. Забезпечення ефективності кримінально-правової політики через правильне застосування кримінального закону правозастовчими органами, в тому числі: слідчим суддею, судом та учасниками кримінального провадження [3, с.132].

Сабітов Т.Р. підкреслює, що відсутність єдиного кримінально-політичного нормативного акту не дозволяє визнати кримінальну політику цілісним програмним курсом. Однак пропозиції створити такий документ вже висловлювалися на сторінках юридичної літератури. Все це породжує ситуацію, коли нові кримінально -політичні рішення суперечать давно вже укоріненим в юридичній науці і правової дійсності принципам. У зв'язку з цим життєво необхідно найближчим часом: і) затвердити єдині державні кримінальну і кримінально-правову політики, закріпивши їх в єдиному офіційному документі; 2) вказати в ньому основні принципи проведеної державою політики в галузі боротьби зі злочинністю [13, с.174].

Концептуальні питання кримінально-правової політики цікавлять не тільки українських науковців, зокрема, Осмоналієв К.М. вказує, що високоефективній протидії злочинності в Киргизстані перешкоджають різні фактори, частина з яких має специфічний характер. Серед них відсутність національної концепції кримінальної політики, адекватної реаліям соціального життя. Несформованість упродовж тривалого часу такої концепції сприяла, як показало проведене нами дослідження, якісному погіршенню кримінальної обстановки в країні, помітному зниженню ефективності правоохоронної діяльності та навіть переродженню правоохоронних органів у свій антипод. На думку 35% відсотків з опитаних нами 942 громадян правоохоронні органи безсилі перед злочинністю, а 27% вважають, що правоохоронні органи самі складаються зі злочинців [6, с.233].

Тихонов Є. підкреслює, що відсутність у теорії та практиці боротьби зі злочинністю концептуальних політичних, правових, методологічних, організаційних основ багато в чому пояснюється тим, що в державі ще не вироблено і не прийнято на відповідному рівні концепція кримінальної політики держави в цілому. Це у свою чергу породжує низку інших проблем, у тому числі в законодавчому та нормативному регулюванні боротьби зі злочинністю, її плануванням та координації діяльності системи кримінальної юстиції, а також у правозастосовчій практиці. Істотне відставання їх розвитку від насущних потреб створює додаткову загрозу безпеці особистості, нашого суспільства та держави [14, с.33].

Таким чином можна констатувати, що перехідний процес підходить до завершення і настав час для формулювання концептуальним моментів кримінально-правової політики з визначенням перспектив її розвитку. Оскільки, на сьогодні відсутність такої концепції в цілому (політики в сфері боротьби зі злочинністю та кримінально-правової політики) дозволяє зробити висновок про не бачення кінцевої мети чи результату, до якого прагне держава, що проводить окремі заходи в сфері боротьби зі злочинністю.

Проте, проблемним є не лише формування кримінально-правової політики, але й правової політики загалом, що розглядається як окреме і загальне. Починати звичайно потрібно з концепції правової політики України, але на сьогодні можна говорити про прийняття проміжних концептуальних документів, що підготували б підґрунтя для подальшого концептуального розроблення проблем правової політики загалом.

Варто відзначити, що ж саме розуміється під концепцією кримінально-правової політики.

Ревін В.П. зазначає, що концепція кримінальної політики може бути визначена як сукупність основних ідей і практичних положень, що засновані на Конституції і загальновизнаних принципах міжнародного права, які визначають стратегічні цілі і оптимальні засоби, завдання і ресурси для досягнення ефективного правопорядку і мінімального рівня злочинності [12, с. 42].

Якщо взяти за основу визначення кримінально-правової політики, що сформовано в попередніх працях [7, с. 9], а саме: кримінально-правова політика - системоутворюючий елемент державної політики у сфері протидії злочинності, яка розробляє стратегію і тактику протидії злочинності кримінально-правовими засобами, то таке розуміння концепції може бути визнане прийнятним. Оскільки саме концепція має визначати стратегію протидії злочинності кримінально-правовими засобами. Інші нормативно- правові акти (закони, програми і т.д.) в більшості призначені для вирішення тактичних завдань. Зрозуміло, що Кримінальний кодекс України одночасно поєднує у собі обидва ці аспекти.

Що ж саме має включати концепція, на що спрямовуватися, то тут також немає єдності в поглядах.

Найважливішою, на думку Осмоналієва К.М., концептуальною ідеєю реформування кримінальної політики Киргизстану є ідея усунення надмірності кримінальної репресії. У концепції реформи кримінальної політики слід передбачити наукове, правове, організаційне, кадрове та інше ресурсне забезпечення поступового переходу від каральної моделі боротьби зі злочинністю до профілактичної (включаючи, прийняття нової редакції Кримінального кодексу КР, що відповідає меті поступового скорочення числа осіб, які засуджуються до покарання у вигляді позбавлення волі та інших покарань, пов'язаних із ізоляцією від суспільства). У рамках гуманізації кримінальної політики Киргизстану у кримінальному законодавстві необхідно переглянути систему покарань з урахуванням історичного досвіду, суттєво обмежити сферу застосування страти та позбавлення волі на тривалі терміни, максимальний термін якої слід зменшити у півтора рази, забезпечити реалізацію принципу економії кримінальної репресії та справедливої практики. кримінального закону [6, с. 2692].

Слід підкреслити, що в українському законодавстві були елементи спроб визначити певні напрямки в протидії злочинності, в документах концептуального характеру (хоча більше тактичного, а не стратегічного рівня), зокрема це: Постанова ВРУ від 25.06.1993 № 3325-XII «Про Державну програму боротьби із злочинністю», Указ Президента України від 17.09.1996 № 837/96 «Про Комплексну цільову програму боротьби зі злочинністю на 1996-2000 роки», Розпорядження КМУ від 29 вересня 2010 р. № 1911-р «Про схвалення Концепції Державної програми профілактики правопорушень на період до 2015 року» та ін.

В 2007 році було також презентовано Проект Концепції державної політики у сфері кримінальної юстиції та забезпечення правопорядку в Україні, який схвалила Національна комісія зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права на своєму пленарному засіданні 24 квітня 2007 року [10]. Цим проектом передбачалися зокрема «Концептуальні зміни кримінального законодавства» в окремому розділі. З багатьма змінами під назвою «Концепція реформування кримінальної юстиції України» була затверджена Указом Президента України від 8 квітня 2008 року [5]. Серед іншого Концепція передбачала і заходи щодо реформування кримінального та адміністративно- деліктного законодавства, а саме: з метою гуманізації кримінального законодавства певну частину злочинів необхідно б було трансформувати в кримінальні (підсудні) проступки, обмежити сферу застосування покарань, пов'язаних із позбавленням волі, замінивш и їх, наприклад, штрафними санкціями; кримінально карані діяння будуть поділятися на злочини та кримінальні проступки; кримінальні проступки мають бути об'єднані в новий Кодекс України про кримінальні проступки; на кримінальні проступки поширюватиметься юрисдикція суду, який розглядає кримінальні справи у першій інстанції. Зі створенням мирових судів справи про вчинення кримінальних проступків мають бути передані на їх розгляд; такий підхід до розмежування злочинів і кримінальних проступків має забезпечити: подальшу гуманізацію кримінального законодавства і т.д.

Слід підкреслити, що більшість запропонованих заходів таки була впроваджена, хоча якість такого впровадження могла б бути набагато кращою.

Прийняттю Концепції (чи іншого документу концептуального характеру) має передувати серйозна підготовча робота, в тому числі і ревізійного характеру.

Саме тому Колос М.І. пропонує під час роботи над кримінально-правовим аспектом концепції правової політики держави, а пізніше - над відповідною програмою вдосконалення Кримінального кодексу України взяти до уваги таке.

По-перше, необхідно досконало перевірити положення Кодексу на їх відповідність Конституції України (далі - Конституція) та положенням міжнародних договорів, згоду на обов'язковість яких надала Верховна Рада України.

По-друге, у кримінально-правовому підрозділі концепції правової політики України необхідно закріпити положення, яке спонукало б до створення механізму попереднього контролю за наявністю підстав для здійснення криміналізації або декриміналізації певних суспільно-правових відносин. Це виключило б грубі порушення під час такої діяльності.

По-третє, вважаю, що в концепції правової політики має бути передбачено завдання перевірки його норм на предмет корупційної небезпечності.

По-четверте, важливу роль у законотворчій і правозастосовній діяльності відіграє слово, а точніше, спеціальна юридична термінологія. Неправильне її вживання, на мою думку, зводить нанівець серйозне ставлення до закону як до нормативного акта вищої юридичної сили, що регулює або охороняє найважливіші суспільні відносини, об'єктивно відтворюючи їхню соціальну сутність. Тому, вважаю, дуже важливо, щоб у Концепції правової політики було передбачено завдання ревізії використаних у Кодексі термінів. Адже неприпустимо називати закон або право «кримінальними», тобто злочинними, як це відбувається із сучасним Кодексом [4, с. 115-121].

Визначивши змістовне наповнення (шляхом проведення фахових дискусій в цьому напрямку), а також структуру можливої Концепції, наступним елементом буде планування розробки самого тексту Концепції.

Переходячи до можливої структури Концепції кримінально-правової політики, варто навести ще ряд ґрунтовних положень, висловлених П.Л. Фрісом з приводу правової політики загалом.

Зокрема, він наголошує, що Концепція правової політики, яка є фактично стратегічним планом законодавчої діяльності, дає можливість уникнути хаосу в законодавчому процесі, прийняття непродуманих законодавчих рішень, сконцентруватися на найважливіших законах, здійснивши «градуювання» за ступенем важливості тощо [16, с. 122].

Загальна концепція правової політики має визначати її завдання, цілі, принципи, методи реалізації і на загальному рівні, і в розрізі окремих напрямів. Вона має бути перспективною (щонайменше на 10 років) і слугувати стабільності законодавства загалом. На її основі мають розроблятися і прийматися концепції розвитку окремих галузей права (можливо, у розрізі окремих напрямів діяльності, які регулюються спорідненими галузями системи права - міжгалузеві доктрини політики, наприклад правова політика у сфері боротьби зі злочинністю) [16, с. 122-123].

Відповідно, за твердженням П.Л.Фріса, концепція політики у сфері боротьби зі злочинністю має (може) включати такі розділи.

1. Мета й загальні завдання політики у сфері боротьби зі злочинністю.

2. Напрями політики у сфері боротьби зі злочинністю.

3. Мета, основні завдання та напрями кримінально-правової політики.

4. Мета, основні завдання та напрями кримінальної процесуальної політики.

5. Мета, основні завдання та напрями кримінально-виконавчої політики.

6. Мета, основні завдання та напрями кримінологічної (профілактичної) політики.

7. Забезпечення ефективності політики у сфері боротьби зі злочинністю та її критерії.

8. Строки, етапи та органи реалізації політики у сфері боротьби зі злочинністю.

9. Оцінка реалізації концепції політики у сфері боротьби зі злочинністю [16, с. 126].

Таким чином, при формуванні кримінально-правової політики потрібно йти шляхом сходження від загального до конкретного: Концепція правової політики - Концепція політики в сфері боротьби (протидії) зі злочинністю - Концепція кримінально-правової політики - Концепція кримінально-правової політики протидії окремим групам злочинів (охорони певних видів суспільних відносин).

Яким же чином і де потрібно відобразити концепцію вже кримінально-правової політики? Досвід попередніх програмних документів свідчить про те, що якщо цей документ не має відповідного нормативного закріплення, а також відповідних ресурсів його виконання, «запобіжників» невиконання, то і результат такого документу мізерний.

В цьому випадку варто підтримати думку Є.В. Єпифанової щодо того, що необхідно чітко сформулювати основні положення кримінально-правової політики, наприклад, як вже неодноразово відзначалося в літературі, в Концепціях кримінальної політики, надавши цьому документу юридичну силу. І вже на базі цієї Концепції реформувати сучасне кримінальне законодавство, з врахуванням правозастосовчої практики і теоретичних концепцій, що вироблені в кримінальному праві, а також з застосуванням позитивного досвіду закордонних країн у цій сфері [2, с.29].

Висновки

Таким чином, можна зробити кілька узагальнень:

1. Необхідність прийняття Концепції кримінально-правової політики (як і політики в сфері боротьби зі злочинністю, а також загалом правової політики) вже давно назріла.

2. Для забезпечення її належного впровадження варто прийняти Концепцію у вигляді закону, а також забезпечити належні організаційні та матеріальні ресурси.

3. Доки триває дискусія щодо змістовного наповнення кожного структурного елементу правової політики України та в майбутньому розробка проектів таких концепцій, можливо, як проміжний варіант, для забезпечення стабільності кримінального законодавства та реалізації принципу юридичної визначеності, розумної єдності судової практики, єдності кримінально-правової термінології, прийняти Концепцію кримінально-правової політики перехідного періоду. Дію якої визначити, наприклад, в ю років, або до прийняття базової концепції.

4. Структурно та змістовно ця Концепція може мати такий вигляд (кожен елемент звичайно потребуватиме обговорення та доопрацювання):

Концепція кримінально-правової політики перехідного періоду (проект)

На даний час триває розробка нового Кримінального кодексу України, який має стати проривом в регулюванні відносин, що пов'язані з вчиненням кримінальних правопорушень, реально забезпечити дотримання прав усіх учасників таких відносин, в першу чергу потерпілого, а також встановити можливості справедливої реакції держави на вчинення протиправних дій.

Проте, в суспільстві існує занепокоєння, що майбутній Кодекс може отримати в спадок всі негативні моменти політично обумовлених змін чинного кримінального законодавства.

Таким чином, в Україні існує нагальна об'єктивна потреба у створенні дієвих механізмів реального забезпечення стабільності кримінального законодавства відповідно до цієї Концепції, що має ґрунтуватися на досягненнях і традиціях національного законодавства, положеннях міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Терміни, що вживаються в Концепції:

Кримінально-правова політика - системоутворюючий елемент державної політики у сфері протидії злочинності, яка розробляє стратегію і тактику протидії злочинності кримінально-правовими засобами.

Принципи кримінально-правової політики - основні вихідні положення стратегії і тактики протидії злочинності кримінально-правовими засобами.

Метод (спосіб) реалізації кримінально-правової політики це система прийомів практичного здійснення, втілення у життя кримінально-правової політики.

Криміналізація, як метод (спосіб) реалізації кримінально-правової політики це процес виявлення суспільно-небезпечної поведінки, а також як результат цього процесу, тобто віднесення діянь до категорії злочинів.

Підстава криміналізацїї це причина, явище, які обумовлюють, що певне діяння стає кримінально караним. Відповідно підставою криміналізацїї буде суспільно-небезпечна поведінка особи, яка потребує кримінально-правової заборони, або здатність певною поведінкою спричинити істотну шкоду соціальним цінностям.

Критерії криміналізацїї це підстави для оцінки, визначення, мірило, тобто встановлені значення параметрів, яким має відповідати певна поведінка, щоб стати кримінально караною. До таких критеріїв зокрема належать: характер самого дії, що виражається у порушенні безумовних правових заборон; спосіб скоєння діяння, який найчастіше сам собою злочинний; шкідливі наслідки, що настали внаслідок суспільно небезпечної поведінки; відношення суб'єкта небажаної суспільно небезпечної поведінки до наслідків, що настали в результаті такого діяння; мотивація небажаної поведінки, що свідчить про її суспільну небезпеку тощо.

Умови криміналізацїї - необхідні обставини, які уможливлюють здійснення криміналізацїї, передбачають можливість боротьби з певною небажаною поведінкою кримінально-правовими засобами (аморальність, відносна поширеність відповідних діянь, можливість впливу на діяння кримінально-правовими засобами при умові відсутності інших засобів боротьби, можлива доказовість кримінально-процесуальними засобами тощо).

Принципи криміналізації це вихідні положення її здійснення. До принципів криміналізації належать: ненадмірність кримінально-правової заборони; визначеність і єдність термінології; своєчасність.

Кримінальне правопорушення це діяння, що здатне заподіяти (заподіює) істотну шкоду соціальним цінностям, яке відповідає складу кримінального правопорушення, передбаченого Кримінальним Кодексом.

Розділ І

Загальні положення

В основу реалізації даної Концепції мають бути покладені доктринальні положення національного права, загальновизнані принципи міжнародного права.

Метою Концепції кримінально-правової політики перехідного періоду (далі - Концепція) є забезпечення стабільності кримінального законодавства та реалізації принципу юридичної визначеності до прийняття постійнодіючої Концепції кримінально- правової політики. Вона має будуватися на таких принципах кримінально-правової політики:

- принцип відповідності кримінально-правової політики іншим елементам політики у сфері боротьби зі злочинністю;

- принцип врахування (відповідності) соціально-правової психології;

- принцип економії репресії;

- принцип доцільності;

- принцип невідворотності відповідальності;

- принцип диференціації й індивідуалізації відповідальності та покарання;

- принцип соціальної справедливості [15, с.217-218].

Завданням Концепції є створення науково обґрунтованої методологічної основи забезпечення стабільності кримінального законодавства України, а саме:

забезпечення належної підготовки законопроектів змін до Кримінального кодексу України;

уніфікація кримінально-правової термінології;

гарантування стабільності Кримінального кодексу;

підготовка належної бази для прийняття постійнодіючої Концепції кримінально - правової політики.

Розділ II

Законопроектна діяльність та уніфікація термінології

1. Вимоги щодо супровідних документів до законопроекту змін до Кримінального кодексу України

Поданий законопроект повинен містити всі необхідні супровідні документи, що передбачені ст. 91 Регламенту Верховної ради України [9]. Сам законопроект і супровідні документи повинні відповідати Правилам оформлення проектів законів та основним вимогам законодавчої техніки (Методичні рекомендації) [8].

В пояснювальні записці до законопроекту змін до Кримінального кодексу України, якщо питання стосується криміналізації, в розділі «інші відомості, необхідні для розгляду законопроекту» обов'язково має бути зазначено підстави, критерії та умови криміналізації. Якщо питання стосується декриміналізації в розділі «інші відомості, необхідні для розгляду законопроекту» обов'язково має зазначено, які зміни в підставах, критеріях та умовах криміналізації викликають необхідність декриміналізації.

До супровідних документів законопроекту обов'язково подається експертний висновок, в якому вказується можливість розгляду такого законопроекту (суб'єкти дачі таких висновків можуть бути різними: відповідні структурні підрозділи Апарату Верховної Ради; Національна академія правових наук України; навчально -наукові установи; Пленуму Верховного Суду (пропозиція розробників Проєкту ККУ) тощо. Це питання потребує окремого обговорення з врахуванням ключового аспекту - цей висновок має бути обов'язковим і позитивним. Крім того варто розглянути і необхідність проведення кримінологічної експертизи, яка на разі зупинилася на рівні проекту закону «Про кримінологічну експертизу проектів нормативно-правових актів»).

2. Уніфікація термінології законопроекту змін до Кримінального кодексу України

Кожен термін, який вживається в законопроекті має відповідати змісту такого ж

терміну чинного Кримінального кодексу.

В випадку впровадження нового терміну до законопроекту додається відповідний філологічний експертний висновок відповідності сучасній українській мові (за необхідності правилам словотворення) та несуперечності з іншими положеннями кримінального законодавства.

3. Наслідки недотримання в законопроекті змін до Кримінального кодексу України та супровідних документах вимог цього Розділу

Законопроект та супровідні документи, що не відповідають вимогам цього розділу не передається до розгляду Верховною радою України, а поданий законопроект знімається з розгляду.

Розділ III

Стабільність Кримінального кодексу України (в цьому питанні варто використати напрацювання робочої групи з розробки Проєкту Кримінального кодексу України -

стаття 1.1.3. [11])

1. З метою забезпечення знання положень та стабільності Кримінального кодексу:

Кримінальний Кодекс (далі Кодекс), а також закони про внесення змін до нього офіційно оприлюднюються в порядку, встановленому законом;

зміни до цього Кодексу вносяться виключно шляхом прийняття окремого закону про внесення змін до цього Кодексу, який також може містити положення про зміни до Кримінального процесуального кодексу, Кримінально -виконавчого кодексу і Кодексу України про адміністративні правопорушення;

зміни до цього Кодексу вносяться не частіше одного разу протягом однієї сесії Верховної Ради України, крім випадків скасування кримінальної відповідальності за діяння або поліпшення правового статусу особи, яка вчинила кримінальне

правопорушення;

одна і та сама стаття (частина статті, пункт статті) цього Кодексу не може бути змінена раніше, ніж після спливу дванадцяти місяців з дня набрання чинності законом про попередні зміни до неї, крім випадків скасування кримінальної відповідальності за діяння або поліпшення правового статусу особи, яка вчинила кримінальне

правопорушення;

зміни до цього Кодексу не можуть набрати чинності раніше, ніж через тридцять днів з дня, наступного за днем їх офіційного оприлюднення. Як виняток, закон, який скасовує кримінальну відповідальність за діяння або поліпшує правовий статус особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, набуває чинності з дня, наступного за днем його офіційного оприлюднення, а закон, яким змінюється розмір розрахункової одиниці, - з 1 січня року, наступного за роком, у якому цей закон був офіційно оприлюднений.

вказані положення можуть не застосовуватися в особливий період і під час надзвичайного стану.

положення закону про внесення змін до Кримінального кодексу включається до цього Кодексу з моменту набрання чинності таким законом [11].

Зрозуміло, що даний проект Концепції ще потребує широкого обговорення та удосконалення, зокрема, щодо пеналізації/депеналізації та інших ключових моментів кримінально-правової політики.

Але необхідність такого документу вже не викликає жодних сумнівів. Ще одним аспектом, що може бути предметом обговорення це визначення постійнодіючої концепції кримінально-правової політики т.з. «Конституцією» Кримінального кодексу, тобто передбачити можливість змін до нього лише у випадку відповідності Концепції. В іншому випадку - зміни спочатку повинні бути внесені до Концепції, а потім до Кримінального кодексу.

Список використаних джерел

концепція кримінально-правової політики протидія злочинності

1. Борисов В.І., Фріс П.Л. Поняття кримінально-правової політики. Вісник Асоціації кримінального права України. 2013. № 1(1). С. 15-31

2. Епифанова Е.В России необходима концепция уголовной политики. Российская юстиція. 2008. №4. С. 26-31

3. Загурський О.Б. До питання про необхідність дослідження проблем кримінально - правової політики України // Публічне право. 2013. № 1. С. 128-133

4. Колос М. І. Кримінально-правова політика в Україні: окремі проблеми та шляхи їх вирішення // Правова політика України: концептуальні засади та механізми формування : зб. матеріалів наук.-практ. конф. (Київ, 5 груд. 2012 р.) / за ред. О. М. Руднєвої, д. ю. н., проф. К. : НІСД, 2013. С. 114-122

5. Концепція реформування кримінальної юстиції України. Затверджено Указом Президента України від 8 квітня 2008 року № 311/2008. URL:https://minjust.gov.ua/news/ministry/ukaz-kontseptsiya-reformuvannya-kriminalnoi-yustitsii- peredbachae-nadannya-ministerstvu-yustitsii-nizki-novih-povnovajen-8289

6. Осмоналиев К. М. Уголовная политика современного Кыргызстана: становление и развитие: диссертация ... доктора юридических наук: 12.00.08. Москва, 2005. 333 с.

7. Острогляд О.В. Основні положення кримінально-правової політики України та Кримінального права України (Загальна частина): навчальний посібник [в схемах та визначеннях, практичні завдання. 3-тє вид., переробл. та допов. Івано-Франківськ: Симфонія форте, 2021. 340 с.

8. Правила оформлення проектів законів та основні вимоги законодавчої техніки (Методичні рекомендації). Видання четверте, виправлене і доповнене. Київ, 2014. URL: http://static.rada.gov.ua/site/bills/info/zak_rules.pdf

9. Про Регламент Верховної Ради України. Закон України. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2010, № 14-15, № 16-17, ст.133. URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1861-17#n753

10. Проект Концепції державної політики у сфері кримінальної юстиції та забезпечення правопорядку в Україні. URL: https://helsinki.org.ua/articles/proekt-kontseptsiji-derzhavnoji-polityky-u-sferi-kryminalnoji-yustytsiji-ta-zabezpechennya- pravoporyadku-v-ukrajini/

11. Проєкт Кримінального кодексу України. URL:https://newcriminalcode.org.ua/ criminal-code

12. Ревин В. П. Уголовная политика : учебник для бакалавриата и магистратуры. 2-е изд., испр. и доп. М. : Издательство Юрайт, 2018. 278 с.

13. Сабитов Т. Р. Уголовно-правовая политика Российской Федерации и ее принципы. Весник НГУ. Серия: Право. 2007. Том 3. Вип. 1. С. 167-165

14. Тихонов Е. Уголовная политика государства в сфере защиты прав личности. Уголовное право. 2001. № 2. С. 31-35

15. Фріс П. Л. Ідеологія кримінально-правової політики: монографія. Івано-Франківськ : Супрун В. П. 2021. 389 с.

16. Фріс П.Л. До питання про концепцію політики у сфері боротьби зі злочинністю. Правова політика України: концептуальні засади та механізми формування: зб. матеріалів наук.-практ. конф. (Київ, 5 груд. 2012 р.) / за ред. О. М. Руднєвої, д. ю. н., проф. К. : НІСД, 2013. С. 122-126.

References

1. Borysov, V.I., Fris, P.L. (2013) Poniattia kryminalno-pravovoi polityky [The concept of

criminal law policy]. Visnyk Asotsiatsii kryminalnoho prava Ukrainy, 1(1). 15-31. (in

Ukrainian)

2. Epyfanova, E. V. (2008). Rossyy neobkhodyma kontseptsyia uholovnoi polytyky [Russia needs a concept of criminal policy]. Rossyiskaia yustytsyia, 4, 26-31. (in Russian)

3. Zahurskyi, O.B. (2013) Do pytannia pro neobkhidnist doslidzhennia problem kryminalno-pravovoi polityky Ukrainy [To the question of the need to study the problems of the criminal law policy of Ukraine]. Publichne pravo, 1, 128-133. (in Ukrainian)

4. Kolos, M. I. (2013). Kryminalno-pravova polityka v Ukraini: okremi problemy ta shliakhy yikh vyrishennia [Criminal law policy in Ukraine: specific problems and ways to solve them]. Pravova polityka Ukrainy: kontseptualni zasady ta mekhanizmy formuvannia: zb. materialiv nauk.-prakt. konf. (Kyiv, 5 hrud. 2012 r.). (pp. 114-122). K.: NISD. (in Ukrainian)

5. The concept of criminal justice reform of Ukraine. Approved by Presidential Decree No.

311/2008 (2008, April 8). Available at: https://minjust.gov.ua/news/ministry/ukaz-kontseptsiya-reformuvannya-kriminalnoi-yustitsii-peredbachae-nadannya-ministerstvu- yustitsii-nizki-novih-povnovajen-8289 (in Ukrainian)

6. Osmonaliyev, K. M. (2005). Criminal policy of modern Kyrgyzstan: formation and development: Doctor of Law diss. Moskva. (in Russian)

7. Ostrohliad, O. V. (2021). Osnovni polozhennia kryminalno-pravovoi polityky Ukrainy ta Kryminalnoho prava Ukrainy (Zahalna chastyna) [v skhemakh ta vyznachenniakh, praktychni zavdannia [The main provisions of the criminal law policy of Ukraine and the Criminal Law of Ukraine (General part)]. Ivano-Frankivsk: Symfoniia forte. (in Ukrainian)

8. Rules for drawing up draft laws and basic requirements of legislative technique. Kyiv, 2014. Available at: http://static.rada.gov.ua/site/bills/info/zak_rules.pdf (in Ukrainian).

9. About the Regulations of the Verkhovna Rada of Ukraine: Law of Ukraine. Vidomosti

Verkhovnoi Rady Ukrainy (VVR), 2010, 14-15, 16-17, st.133. Available at:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ 1861-17#n753 [in Ukrainian].

10. Draft Concept of state policy in the field of criminal justice and law enforcement in Ukraine. Available at: https://helsinki.org.ua/articles/proekt-kontseptsiji-derzhavnoji-polityky- u-sferi-kryminalnoji-yustytsiji-ta-zabezpechennya-pravoporyadku-v-ukrajini/ [in Ukrainian]

11. Draft of the Criminal Code of Ukraine. (2022). Available at: https://newcriminalcode.org.ua/criminal-code (in Ukrainian)

12. Revin V. P. (2018) Ugolovnaya politika [Criminal policy]: uchebnik dlya bakalavriata i magistratury. 2-e izd.. ispr. i dop. M. : Izdatelstvo Yurayt. 278 s. [in Russian].

13. Sabitov, T. R. (2007) Ugolovno-pravovaya politika Rossiyskoy Federatsii i eye printsipy [Criminal law policy of the Russian Federation and its principles]. Vesnik NGU. Seriya: Pravo. (Vol 3), 1, 167-165. (in Russian)

14. Tykhonov, E. (2001). Uholovnaia polytyka hosudarstva v sfere zashchyty prav lychnosty [Criminal policy of the state in the field of protection of individual rights]. Uholovnoe pravo, 2, 31-35. (in Russian)

15. Fris, P. L. (2021). Ideolohiia kryminalno-pravovoi polityky [Ideology of criminal law policy]. Ivano-Frankivsk: Suprun V. P. (in Ukrainian)

16. Fris, P. L. (2013). Do pytannia pro kontseptsiiu polityky u sferi borotby zi zlochynnistiu [To the question about the concept of policy in the field of fighting crime]. Pravova polityka Ukrainy: kontseptualni zasady ta mekhanizmy formuvannia: zb. materialiv nauk.-prakt. konf. (Kyiv, 5 hrud. 2012 r.). (pp. 122-126). K.: NISD. (in Ukrainian)

Размещено на Allbest.ru