Звернення громадян як інструмент захисту прав і свобод людини і громадянина

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Національний університет «Львівська політехніка»

Навчально-науковий інститут права, психології та інноваційної освіти

Кафедра теорії права та конституціоналізму

Звернення громадян як інструмент захисту прав і свобод людини і громадянина

Богів Я.С., д.ю.н., доцент

Анотація

Стаття присвячена дослідженню питання правової природи та сутності звернення громадян, як важливого інструмента у забезпеченні прав, свобод та законних інтересів особи. Звернуто увагу на конституційну природу звернення громадян, адже саме Конституція, на найвищому рівні, закріпила право усіх направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів. Розглянуто види звернень громадян, розкрито наукові погляди щодо ознак звернень громадян, які притаманні цьому інституту. Підкреслено, що інститут звернень громадян розглядається не лише як інструмент захисту прав, свобод і законних інтересів людини і громадянина, але й як вагомий засіб удосконалення діяльності органів публічної влади, мірило їх належного врядування, елемент контролю за усіма сферами публічного адміністрування.

Abstract

The modern period of the development of Ukrainian society more and more vividly outlines the state's desire to establish the principle of people-centeredness in all spheres of public life, without exception, and thereby affirm that the protection of human and citizen rights is its main task. The European vector chosen by Ukraine involves the introduction of international norms and standards for ensuring the legally established rights and freedoms of people and citizens and their legitimate interests through the use of various mechanisms and means. One of these means is the institution of appeal, which provides an opportunity for a person to realize the granted rights, freedoms and legal interests, as well as to defend them in case of violation.

The article is devoted to the study of the issue of the legal nature and essence of citizens' appeals, as an important tool in ensuring the rights, freedoms and legitimate interests of a person. Attention was drawn to the constitutional nature of citizens' appeals, because it was the Constitution, at the highest level, that enshrined the right of everyone to send individual or collective written appeals or to personally address state authorities, local self-government bodies and officials and officials of these bodies. The types of appeals from citizens were considered, scientific views on the signs of appeals from citizens, which are inherent to this institute, were revealed. It is emphasized that the institution of citizen appeals is considered not only as a tool for protecting the rights, freedoms and legitimate interests of a person and a citizen, but also as a significant means of improving the activities of public authorities, a measure of their proper governance, an element of control over all spheres of public administration.

At the same time, it is emphasized that the institution of citizens' appeal is the most vivid indicator of the degree of development of civil society and the construction of the rule of law.

Результати

Передусім, варто погодитись з твердженням, яке висловлюють Б.В. Бабін та А.В. Ковбан, стосовно того, що «при будь-якому демократичному устрої, права і свободи громадян є найважливішим соціальним і політико-юридичним інститутом, об'єктивно виступає мірилом досягнень цього суспільства, його «візитною карткою», показником зрілості, цивілізованості. Він служить засобом доступу особи до духовних і матеріальних благ, механізмам влади, реалізації своїх інтересів, волевиявлення» [1, с. 5].

Якщо аналізувати право звернення, необхідно підкреслити його конституційну природу, адже саме Конституція України закріпила право усіх «направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк» (ст. 40) [2].

У контексті вказаного вище, Г.М. Котляревська зауважує, що «законодавство про звернення громадян у своїй структурі містить велику кількість нормативно-правових актів різної юридичної сили, що за своїми змістом та формою є досить розрізненими. Зазначене обумовлюється особливим значенням конституційного права громадян на звернення та наявністю значної кількості нормативно- правових актів в різних галузях (конституційній, адміністративній, цивільно-правовій) та сферах (управлінській, соціальній, бюджетній). Відтак, правову основу звернень громадян становлять:

а) Конституція України;

б) міжнародні нормативно-правові акти;

в) Закон України «Про звернення громадян»;

г) підзаконні нормативно-правові акти;

д) індивідуальні акти [3, с. 170].

Досліджуючи звернення громадян як важливу складову захисту прав і свобод людини та громадянина в Україні, В.І. Цимбалюк та К.О. Кісілевич, підкреслюють, що інститут звернення громадян є своєрідною формою громадського контролю, за допомогою якого виражаються погляди, пропозиції чи невдоволення громадян тими чи іншими діями органів державної влади, які повинні бути розглянуті та з приводу яких необхідно прийняти рішення [4, с. 149].

Водночас, науковці акцентують увагу на тому, що «право на звернення є важливим конституційно-правовим засобом захисту та однією з гарантій дотримання прав і свобод громадян. Адже, звернення громадян є однією з форм участі населення в державному управлінні, у вирішенні державних і суспільних справ, можливістю активного впливу громадянина на діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування» [4, с. 149]. Дослідники вважають, що така важлива категорія як звернення громадян, з-поміж іншого, виступає «ефективним способом відновлення порушеного права громадянина через подання до органів державної влади скарг, заяв і клопотань [4, с. 149]. звернення громадянин публічний влада захист право

Отож, Закон України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 року №393/96-ВР у ст. 1 визначає, що «громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Військовослужбовці, працівники органів внутрішніх справ і державної безпеки, а також особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України мають право подавати звернення, які не стосуються їх службової діяльності.

Особи, які не є громадянами України і законно знаходяться на її території, мають таке ж право на подання звернення, як і громадяни України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами» [5].

Натомість, у ст.3 вказаного вище Закону законодавець роз'яснив, що необхідно розуміти під зверненням і які види звернень можуть бути, а саме: «Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб» [5].

Розглядаючи питання звернення громадян як засобу забезпечення законності у публічному адмініструванні, Ю.З. Біла-Тюріна виокремлює ознаки звернень громадян, які притаманні цьому інституту та називає такі:

«1) суспільні відносини, які виникають, змінюються та припиняються внаслідок подання звернень громадян регламентовано нормами публічного права(конституційного, адміністративного);

2) суб'єктом подання звернення є фізична особа;

3) суб'єктом розгляду звернень громадян є органи державної влади, місцевого самоврядування, об' єднання громадян, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, засоби масової інформації, посадові особи та посадові особи цих органів;

4) предмет звернення громадян стосується сфери функціонування суб'єкта розгляду конкретного звернення та/або соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів суб'єкта подання звернення» [6, с. 30].

Натомість, А.А. Стародубцев, звертає увагу на той факт, що дія Закону «Про звернення громадян» охоплює не всі звернення. Вчений підкреслює, що, сфера його застосування не поширюється на категорії звернень (заяв і скарг) громадян, порядок розгляду яких встановлено відповідними статтями Кримінально-процесуального та Цивільного процесуального кодексів, а також Кодексом законів про працю України. Не підлягають також розгляду звернення військовослужбовців, працівників органів внутрішніх справ і державної безпеки, що стосуються їх службової діяльності. Дія Закону не поширюється на розгляд скарг на рішення загальних зборів членів колективних сільськогосподарських підприємств, акціонерних товариств, юридичних осіб, створених на основі колективної власності, а також на рішення вищих державних органів, оскільки для таких звернень передбачено розгляд у судовому порядку [7, с. 77].

Згадувана нами Г.М. Котляревська, посилаючись на М.О. Кравцова, зауважує, що «однією із найважливіших проблем сучасного суспільного розвитку є питання взаємовідносин держави і громадянина в умовах формування ефективних національних та міжнародних інструментів захисту прав і свобод людини, адже наявність чи відсутність основних прав і свобод людини виступає найбільш яскравим показником ступеня розвитку громадянського суспільства та побудови правової держави. Говорячи ж про сучасні тенденції розвитку механізму взаємодії держави та суспільства в Україні, а також його проблемні аспекти, передусім слід вказати, що в умовах проголошеного Україною курсу на євроінтеграцію, важливим фактором розвитку діалогічної моделі взаємодії у системі «держава - громадянин» став розвиток інституту звернень громадян як релевантного інструменту впливу громадянського суспільства на публічну владу, можливість участі громадян у процесах підготовки та прийняття державно-управлінських рішень та управлінні державними справами» [8, с. 323].

У цьому контексті варто зауважити, що як запоруку становлення громадянського суспільства розглядають інститут звернення і В.І. Цимбалюк та К.О. Кісілевич, зауважуючи той факт, що саме через розвиток цього інституту відбувається своєрідне сприяння формуванню правосвідомості громадян [4, с. 149].

Варто підкреслити, що ст.19 Закону України «Про звернення громадян» закріпила низку обов'язків, які покладаються на органи державної влади, місцеве самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від їх форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, а також їхніх керівників й інших посадових осіб, які вони мають виконувати під час розгляду заяв чи скарг. З-поміж, таких обов'язків, необхідно виділити об'єктивну, всебічну і вчасну перевірку заяви чи скарги (ст.19 абз. 2) [5]. Водночас, доцільно наголосити й на тому, що звернення громадян, спрямовані не лише на відстоювання власних прав та інтересів, але й слугують засобом їх активної участі в управлінні державними і громадськими справами, а також безпосереднього впливу на удосконалення діяльності органів публічної влади.

Однак, на думку Г.М. Котляревської, прослідковується низка проблемних питань, з-поміж яких вчена називає низьку зацікавленість органів публічного адміністрування співпрацювати з громадянами, відсутність довгострокових програм дослідження та аналізу стану громадської думки в умовах перехідного суспільства, незадовільний стан просвітницько-виховної роботи серед різних цільових груп населення. Окрім того, дослідниця акцентує на відсутності загальної функції стратегічних комунікацій, адже більшість функціоналу спеціалістів зводиться до тактичних дій, які частіше є направленими на вирішення поточних проблем, а також відсутність прогнозування й стратегічного планування, які базувалися б на запиті від громадськості [8, с. 325]

Доволі важливим питанням у контексті дослідження інституту звернення є характеристика механізму розгляду звернень громадян. Так, О.С. Дніпров, зауважує, що «конструкція цього механізму визначається сукупністю адміністративно-правових засобів, що застосовуються уповноваженими суб'єктами з метою недопущення посягань на вказані у зверненні права або законні інтереси громадянина. Така загальна конструкція механізму адміністративно-правового регулювання процедур розгляду звернень громадян обумовлена концепцією інституту звернення громадян як правового засобу, що використовується в рамках конституційного, адміністративного, міжнародного права, а також низці процесуальних галузей права тощо» [9, с. 71].

Варто зауважити, що вчений пропонує розглядати механізм адміністративно-правового регулювання процедури розгляду звернень громадян у вузькому та широкому розумінні. «Так, у вузькому розумінні вказаний механізм зводиться до сукупності правових засобів, які впливають на суспільні відносини, що виникають у процесі звернення громадян та їх безпосереднього розгляду. У межах вузького підходу ключовими елементами виступають норми права як фундаментальний елемент механізму адміністративно-правового регулювання, а також суспільні відносини (адміністративно-правові відносини). У широкому значенні механізм адміністративно-правового регулювання процедури розгляду звернень громадян, окрім названих елементів, включає низку інших, перелік яких у наукових колах не є вичерпним. В свою чергу, до таких елементів можуть бути віднесені: суб'єкти, правосуб'єктність, форми та методи, способи правового впливу та реалізації права, правопорядок, правова культура, правова свідомість, правовий режим законності, юридичні факти та інші складники [9, с. 71].

У контексті сьогодення, особливу увагу варто звернути на те, що в умовах воєнного стану інститут звернення громадян також є одним із засобів забезпечення законності у сфері публічної влади. Так, Ю.З. Біла-Тюріна вважає, що «звернення громадян має подвійну правову природу: з одного боку є інститутом адміністративного права, функціональне призначення якого полягає у створенні адміністративно-правового механізму захисту прав, свобод та законних інтересів громадян та відображення специфіки діяльності суб'єктів публічної адміністрації, а з іншого є формою громадського контролю за діяльність органів державної влади в цілому, та окремих посадових чи службових осіб зокрема, за допомогою якої відбувається сприяння формуванню правосвідомості громадян, що є запорукою становлення громадянського суспільства» [6, с. 29].

Водночас, підкреслюючи вагомість інституту звернення громадян, законодавець п.9 ч.6 ст.15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року №389-VIII, передбачив повноваження військових адміністрацій, які стосуються розгляду звернень громадян. Зокрема, начальник військової адміністрації: веде особистий прийом громадян та забезпечує на відповідній території додержання законодавства щодо розгляду звернень громадян та громадських об'єднань» [10].

Висновки

Підсумовуючи викладене вище можемо констатувати, що інститут звернень громадян є сьогодні доволі вагомим інструментом для належного забезпечення прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина. Ті завдання, які покладаються на вказаний інститут, полягають не лише у відстоювання належних прав, але й відіграють важливу роль у процесі удосконалення діяльності органів публічної влади, виступають мірилом їх належного врядування, елементом контролю за усіма сферами публічного адміністрування. Значного розповсюдження сьогодні набуває такий вид звернення як електронна петиція.

Список використаних джерел

1. Бабін Б.В., Ковбан А.В. Права людини та громадянське суспільство: навч. посібн. для студ. вищих навч. закладів. Одеса: Фенікс, 2014. 320 с.

2. Конституція України: Закон України від 28.06.1996 р. №254к/96-ВР.

3. Котляревська Г.М. Щодо питання удосконалення законодавства про звернення громадян. Правова позиція. 2020. №2 (27). С. 169-173.

4. Цимбалюк В.І., Кісілевич К.О. Звернення громадян як важлива складова захисту прав і свобод людини та громадянина в Україні. Молодий вчений. 2017. №5.1 (45.1). травень. С.149-154.

5. Про звернення громадян: Закон України від 2 жовтня 1996 року №393/96-ВР. Відомості Верховної Ради України. 1996. №47. Ст. 256

6. Біла-Тюріна Ю.З. Звернення громадян як засіб забезпечення законності у публічному адмініструванні. Наука та суспільне життя України в епоху глобальних викликів людства у цифрову еру (з нагоди 30-річчя проголошення незалежності України та 25-річчя прийняття Конституції України): у 2 т.: матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Одеса, 21 трав. 2021 р.) / за загальною редакцією С.В. Ківалова. Одеса: Видавничий дім «Гельветика», 2021. Т. 2. С. 29-32.

7. Стародубцев А.А. Звернення громадян як засіб забезпечення законності діяльності публічної адміністрації. Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія: Право. 2017. Вип. 23. С. 76-78.

8. Котляревська Г.М. Адміністративно-правове забезпечення механізму звернення громадян в Україні: дис. на здобуття наукового ступеня докт. юрид. наук; спец.: 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. Запорізький національний університет, Запоріжжя, 2020. 434 с.

9. Дніпров О.С. Механізм адміністративно-правового регулювання процедури розгляду звернень громадян. Наукові записки. Серія: Право. 2020. Вип. 9. С. 69-73.

10. Про правовий режим воєнного стану: Закон України від 12 травня 2015 року №389-VIII. Відомості Верховної Ради України. 2015. №28. Ст. 250.

Размещено на allbest.ru