Вплив зовнішніх факторів на становлення систем місцового самоврядування
Дослідження питання виникнення та динаміки систем місцевого самоврядування в галузі конституційного права України. Розгляд основних наукових доробок з питань систем місцевого самоврядування. Аналіз формування іберійської системи місцевого самоврядування.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 22.02.2023 |
| Размер файла | 28,1 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Сумський державний університет
Вплив зовнішніх факторів на становлення систем місцового самоврядування
Семенов Володимир Миколайович кандидат наук з державного управління, доцент, доцент кафедри психології, політології та соціокультурних технологій
Суми
Анотація
В сучасній Україні продовжується процес реформування системи місцевого самоврядування, який розпочався у 2014 році. Станом на сьогоднішній день вже практично завершено добровільне об'єднання територіальних громад і укрупнення районів. Але реформування необхідно продовжувати, зокрема у напрямку подальшої децентралізації. Для цього необхідне наукове обґрунтування подальших реформ і вивчення світового досвіду з цих питань. У цьому контексті важливо дослідити сучасні системи організації місцевого самоврядування, що існують в світі.
Над цією проблематико працює доволі значна кількість науковці у різних галузях знань. У юридичній науці ці питання досліджуються авторами у галузях конституційного права України та державного (конституційного) права зарубіжних кран. До них можна віднести В. Бесчастного, О. Гріна, С. Пашкова, О. Панкевича, В. Суботіна, О. Філонова, В. Федоренка та ін. У галузі публічного управління та адміністрування над тематикою систем місцевого самоврядування працювали В.Бабаєв, В. Лісничий, Н Камінська та ін.
Метою статті обрано завдання визначення зовнішніх факторів, що впливають на становлення та розвиток систем місцевого самоврядування.
У світі, станом на сьогоднішній день, існує класифікація поділу на чотири основних системи місцевого самоврядування (їх можна умовно назвати «базовими»): англо-саксонська, романо-германська, іберійська та «радянська». Автори інколи визначають їх назви та кількість по різному, але змістовне наповнення переважно співпадає.
Щодо розповсюдження різних систем місцевого самоврядування думки різних науковців практично співпадають. Більшість авторів зазначає, що англо-саксонська система поширена в Австралії, Канаді, Новій Зеландії, Індії, США та ін., а континентальна (романо-германська) в Бельгії, Італії, Польщі, Франції та ін. Іберійська модель має місце у Бразилії, Португалії, Мексиці, Іспанії, а «радянська» система сьогодні існує лише в Китаї та Північній Кореї.
До зовнішніх факторів, що мали вплив на формування та розвиток тих чи інших систем місцевого самоврядування можна віднести такі: історичні, географічні, релігійні фактори, фактичне розселення людей на території, адміністративні завдання, інтереси оборони, поліцейський контроль, зручності збирання податків, глобалізація тощо.
Ключові слова: місцеве самоврядування, системи місцевого самоврядування, англо-саксонська система, романо-германська система, іберійська система, «радянська» система.
Abstract
Semenov Volodymyr Mykolayovych Associate Professor, Ph.D in Sciences in Public Administration, Associate Professor of the Department of Psychology, Political Science and Sociocultural Technologies, Sumy
THE INFLUENCE OF EXTERNAL FACTORS ON THE FORMATION OF LOCAL GOVERNMENT SYSTEMS
The process of the local self-government system reformation, which began in 2014, continues in modern Ukraine. As of today, the voluntary unification of territorial communities and consolidation of districts has already been practically completed. But reformation must be continued, besides in the direction of further decentralization. For those purposes, scientific substantiation of further reforms and research on world experience is needed. In this context, it is important to study modern systems of local self-government organization that exist in the world.
Quite a significant number of scientists in various fields of knowledge are working on this issue. In legal science, these issues are investigated in the fields of constitutional law of Ukraine and state (constitutional) law of foreign countries. Such as V. Beschastny, O. Green, S. Pashkov, O. Pankevich, V. Subotin, O. Filonov, V. Fedorenko, and others. In the field of public management and administration, V. Babaev, V. Lisnychy, N. Kaminska and others worked on the subject of local self-government systems.
The purpose of the article is to determine the external factors affecting the formation and development of local self-government systems.
In today's world, there is a classification which divides local self-governments into four main systems (they can be conventionally called "basic"): Anglo-Saxon, Romano-Germanic, Iberian and "Soviet". Different authors sometimes define their names and number in different ways, but the content is mostly the same.
Regarding the spread of different systems of local self-government, the opinions of different authors are practically the same. Most authors mention that the Anglo-Saxon system is widespread in Australia, Canada, New Zealand, India, the USA, etc., and the continental (Romano-Germanic) in Belgium, Italy, Poland, France, etc. The Iberian model takes place in Brazil, Portugal, Mexico, Spain, and the "Soviet" system exists today only in China and North Korea.
The following can be attributed to external factors that had an impact on the formation and development of certain local self-government systems: historical, geographical, religious factors, the actual resettlement of people on the territory, administrative tasks, defense interests, police control, ease of tax collection, globalization, etc.
Keywords: local self-government, local self-government systems, Anglo-Saxon system, Romano-Germanic system, Iberian system, "Soviet" system.
Вступ
Постановка проблеми. Реформування системи місцевого самоврядування в напрямку її децентралізації стало актуальним практично відразу після прийняття Конституції України в 1996 році. Фактично цей процес розпочався у квітні 2014 року, коли розпорядженням Кабінету Міністрів України № 333-р була схвалена Концепція реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні. 18 червня того ж року Розпорядженням Кабінету Міністрів України був затверджений План заходів з її реалізації. На початку 2015 р. Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про добровільне об'єднання територіальних громад», яким було врегульовано відносини, що виникали у процесі добровільного об'єднання територіальних громад сіл, селищ, міст. Також було проведено укрупнення районів в межах областей. Процеси проведення децентралізації в нашій країні продовжуються і в цьому контексті важливим є дослідження світового досвіду з цих питань. У світі процеси децентралізації влади розпочалися ще наприкінці двадцятого століття. В різних країнах вони проходили по різному і певною мірою ця різниця була обумовлена тим, що у різних країнах сучасного світу існують різні системи місцевого самоврядування і відповідно різний рівень децентралізації. З огляду на це, було б доречним проаналізувати причини, які обумовили формування різних систем місцевого самоврядування, що є доречним при проведенні подальшої децентралізації місцевої влади в нашій країні.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Тематиці становлення та розвитку систем місцевого самоврядування у наукових колах приділяється доволі значна увага. Традиційно вона опрацьовується фахівцями з конституційного права України та державного (конституційного) права зарубіжних країн. У галузі конституційного права України питання виникнення та динаміки систем місцевого самоврядування розглядаються переважно в контексті її національної складової. Це є цілком слушним з огляду на те, що в національному конституційному праві України досліджується саме вітчизняна система місцевого самоврядування, яка визначена і закріплена в Конституції України. Тому саме в дослідженнях з конституційного права зарубіжних країн можна розглянути системи місцевого самоврядування інших країн. Серед основних наукових доробок з питань систем місцевого самоврядування можна відзначити такі: підручник за авторством В.Федоренко «Конституційне право України» [1]; навчальний посібник «Конституційне (державне) право зарубіжних країн» за редакцією В.Бесчастного [2]; навчальний посібник О.Гріна «Конституційне право зарубіжних країн» [3]; підручник О.Панкевича «Державне право зарубіжних країн» [4] та ін. У цих роботах ґрунтовно описано різні системи організації місцевого самоврядування та їх особливості, але на жаль, не завжди повною мірою відображено історію їх походження і розвитку. Також можна зазначити, що праці цих авторів формують сучасні погляди та підходи щодо особливостей систем та моделей місцевого самоврядування з огляду на те, що вони мають доволі широке коло поширення і доступні як для студентів так і для науковців.
Окремо слід відзначити доробки авторів, що працюють у галузі публічного управління та адміністрування. Серед них можна відзначити навчальний посібник «Політичні та адміністративні системи зарубіжних країн» за авторством В. Лісничого [5]. У цьому навчальному посібнику охарактеризовано адміністративні і політичні системи восьми провідних країн світу, кожній з яких присвячено окремий розділ у якому, в тому числі, наведена характеристика системи місцевого самоврядування. Серед іншого матеріалу у посібнику присутній стислий історичний огляд по кожній країні. Над питаннями типології організації управління на місцевому рівні працював В.Бабаєв [6].
Серед новітніх досліджень щодо систем місцевого самоврядування можна виділити монографію Н Камінської «Європейська система місцевого і регіонального самоврядування та Україна» [7]. У цій монографії проведено комплексне дослідження сучасної європейської системи місцевого самоврядування. Зокрема в ній наведена загальна характеристика сучасних моделей місцевого і регіонального самоврядування.
Незважаючи на те, що питанням виникнення та розвитку систем місцевого самоврядування присвячена доволі значна кількість публікацій можна стверджувати, що необхідність подальших досліджень залишається актуальною. Зокрема, в питаннях впливу зовнішніх факторів на формування систем місцевого самоврядування.
Мета статті - визначення зовнішніх факторів, що впливають на становлення та розвиток систем місцевого самоврядування.
Виклад основного матеріалу
У світу станом на сьогоднішній день існує класифікація поділу на чотири основних системи місцевого самоврядування (їх можна умовно назвати «базовими»): англо-саксонська, романо-германська, іберійська та «радянська». Різні автори інколи визначають їх назви та кількість по різному, але змістовне наповнення переважно співпадає.
Так О.Грін визначає наступні системи організації публічної влади на місцях: англо-американська, романо-германська (також він наводить ще дві їх назви - європейська або континентальна), радянська модель та мусульманська система [3, с. 94]. Як бачимо, У О.Гріна на відміну від «базової» класифікації з'являється мусульманська система, яка не зустрічається у інших дослідників [3, с. 94]. Цей дослідник також акцентує увагу на теологічному впливі, який має місце і в іберійський системі та стверджує, що він мав вплив на формування цієї системи. Характерним для цього автора є те, що англосаксонська система у нього має назву англо-американська.
В.Федоренко згадує лише дві системи, що базуються на громадівській теорії місцевого самоврядування - англо-саксонську та континентального права (романо-германська) [1, с. 575].
В.Бесчастний виокремлює чотири «базові» системи: англо-саксонську, романо-германську, іберійську та систему рад [2, с. 323]. Але щодо іберійської системи та системи рад, як окремих, він зазначає, що - іноді виокремлюють іберійську та систему рад [2, с. 323]. Тобто можна зробити висновок, що базовими для нього є англо-саксонська та романо-германська системи. місцевий самоврядування конституційний іберійський
О.Панкевич виділяє лише дві «базових» системи місцевого самоврядування - англо-саксонську та континентально-європейську [4, с. 241]. Хочеться звернути увагу на те, що в його варіанті романо-германська система має іншу назву, а саме - континентально-європейська.
У науковій статті «Типологічні моделі організації управління на місцевому рівні» В.Бабаєв виокремлює чотири основних системи (моделі) муніципального управління: англо-саксонську, французьку (континентальну), іберійську та змішану [6, с. 12-13]. Звертаємо увагу на те, що у варіанті В. Бабаєва, на відміну від інших підходів до класифікацій систем місцевого самоврядування, відсутня «радянська система», романо-германська (континентальна) отримує назву «французької» і з'являється змішана система. Також зазначимо, що він називає системи місцевого самоврядування моделями муніципального управління, це має сенс, з огляду на те, що у окремих наукових школах система місцевого самоврядування є синонімом муніципальної системи. Так, зокрема, В.Федоренко зазначає, що термін «муніципальна влада» та інші на практиці часто є ототожненнями чи інтерпретаціями терміну «місцеве самоврядування» [1, с. 575].
Н. Камінська у монографії «Європейська система місцевого і регіонального самоврядування та Україна» згадує вище наведені моделі, але схиляється до думки (бо у монографії аналізує саме їх) про існування двох основних систем (моделей) у місцевому управлінні і самоврядуванні: англосаксонської чи муніципальної та континентальної (романо-германської) або біполярної [7, с.76].
Для розуміння особливостей кожної з систем необхідно навести їх стислу характеристику, спираючись на матеріали та аргументи, що наводяться зазначеними вище авторами.
За О.Гріном кожна з систем місцевого самоврядування має такі особливості. Англо-американська система характеризується наявністю місцевого самоврядування на всіх рівнях держави, суб'єкта федерації або державно-автономного округу. Для європейської або континентальної характерно поєднання місцевого самоврядування з місцевим управлінням. Особливістю радянської моделі є те, що всі представницькі органи формуються виборним шляхом, нижчестоящі органи є підконтрольним вищестоящим. Мусульманська система (з переліку авторів про неї задує лише він), на його погляд характеризується тим, що місцеве самоврядування та управління пов'язане зі своєрідністю ашшури та теологічним світоглядом [3, с. 94].
В.Бабаєв визначає характерні ознаки систем муніципального управління наступним чином. Для англо-саксонської системи притаманно наступне: значна автономія органів муніципального управління; відсутність на місцях повноважних представників центральної влади, здійснення контролю через центральні міністерства та суди; виборність низки посадових осіб органів муніципального управління місцевою громадою; повноваження органів муніципального управління визначаються згідно з позитивним принципом правового регулювання [6, с. 12].
Особливостями французької (континентальної моделі) В.Бабаєв назвав: відносно високий ступінь централізації, наявність вертикального підпорядкування; поєднання муніципального самоврядування і прямого державного управління на місцях; повноваження органів муніципального управління визначаються згідно з негативним принципом правового регулювання [6, с. 13].
Щодо характерних ознак іберійської системи В.Бабаєв визначає їх наступним чином: управління здійснюється обраними міською громадою представницькими органами муніципального управління і відповідними головними посадовими особами; посадові особи водночас є головами рад та їх виконавчих органів, затверджуються центральною владою як представники державної влади з правом контролю за діяльністю ради [6, с. 13].
Як зазначалося вище, В.Бабаєв також виокремлює комбіновану модель муніципального управління, яка поєднує названі вище ознаки англо-саксонської та континентальної моделей [6, с. 13].
Н Камінська, яка, як зазначалося вище, схильна виділяти англо-саксонську та континентальну системи, визнаяає такі їхні основні характеристики. Для англо-саксонської це: формальна автономія і самостійність місцевого самоврядування; рада - колегіальний представницький орган, обраний населенням, є головним органом муніципальної одиниці, що має право ухвалення рішень, керівництва і контролю; керівник ради (мер, голова, лідер) може обиратися населенням або радою; відсутність на місцях уповноважених центрального уряду, які опікують органи місцевого самоврядування [7, с. 77].
При характеристиці континентальної системи Н Камінська виокремлює такі ознаки: поєднання прямого державного управління у вигляді уповноважених уряду і місцевого самоврядування в одній адміністративно-територіальній одиниці; суб'єктами місцевого самоврядування визнаються місцеві співтовариства, що наділяються правами юридичної особи публічного права; одноманітність муніципального режиму передбачає, що правами муніципалітетів наділені як сільські, так і міські комуни (громади); існує певна ієрархія місцевого самоврядування; діяльність органів місцевого самоврядування контролює представник центральної влади на місцях, загалом існує система різноманітних форм державного контролю [7, с. 81].
Щодо розповсюдження різних систем місцевого самоврядування думки різних авторів практично співпадають. В.Федоренко зазначає, що англосаксонська система поширена в Австралії, Канаді, Новій Зеландії, США та ін., а континентального права (романо-германська) в Бельгії, Італії, Польщі, Франції та ін. [1, с. 575]. Щодо сучасної України - він вважає, що в нашій країні сформована континентальна модель [1, с. 575].
В.Бабаєв про поширення моделей муніципального управління пише, що англо-саксонська існує у Великобританії, США, Канаді, Австралії, Новій Зеландії; французька (континентальна) в країнах континентальної Європи, більшості країн Латинської Америки; іберійська - у Бразилії, Португалії, Мексиці, Іспанії, а комбінована у Німеччині, Австрії, Росії [6, с. 12-13].
Стосовно існування різних систем місцевого самоврядування у сучасному світі Н.Камінська зазначає, що англо-саксонська модель характерна для Великобританії, США, Канаді, Індії, Австралії [7, с. 76], а континентальна (романо-германська) набула поширення у більшості країн континентальної Європи, франкомовній Африці, Латинській Америці, Близькому Сході [7, с. 80].
Щодо реалізації на практиці у зарубіжних країнах «радянської» системи більшість авторів говорить про її існування у сучасному Китаї, Північній Кореї, Кубі та В'єтнамі. Н.Камінська дещо звужує коло існування системи рад, а саме, вона говорить про її існування лише в Китаї та Північній Кореї [7, с. 76].
Підсумовуючи інформацію стосовно поширення зазначених систем місцевого самоврядування у світі можна відзначити, що найбільш поширеними є англо-саксонська та романо-германська системи, менш поширена станом, на сьогодні, іберійська система місцевого самоврядування. Щодо згаданої вище мусульманської системи узагальненої системної інформації про її розповсюдження немає. Але можна припустити, що її «ареалом» є країни де державна система побудована на релігійних нормах шаріату. До речі, питання дослідження мусульманської систему місцевого самоврядування можна визначити як завдання для подальших наукових досліджень.
Значна кількість авторів схиляються до думки, що останнім часом між системами (моделями) місцевого самоврядування відбувається зближення, зокрема у напрямку децентралізації. Н. Камінська про це говорить наступне: «Порівнюючи англо-саксонську і континентальну системи місцевого самоврядування, зазначимо, що в демократичних країнах розходження між ними не мають принципового характеру. Їх сучасна форма як результат реформ у цій сфері свідчить про зближення інколи відмінних муніципальних систем, зростання ролі суспільних начал місцевого самоврядування [7, с. 83]».
Отже, проаналізувавши особливості «базових» систем організації місцевого самоврядування можна заначити, що між ними існують доволі суттєві відмінності. Відповідно постає цілком слушне питання - «Якими були причини виникнення відмінностей між основними системами місцевого самоврядування, які існують сьогодні у світі?».
Серед авторів, що зробили спробу відповісти на це питання є О.Грін. Але він говорить про фактори, що впливають на адміністративно територіальний поділ в країні. Але можна стверджувати, що з адміністративно-територіальним поділом напряму пов'язана організація місцевого самоврядування в тій чи іншій країні. Зокрема, О.Грін визначив такі чинники, які впливають на адміністративно-територіальний поділ держави: географічні фактори; фактичне розселення людей на території; адміністративних завдань - інтересів оборони, поліцейського контролю, зручності збирання податків тощо; об'єднання невеликих держав, які перетворювалися на територіальні одиниці нової великої держави; анексії - насильницького приєднання слабких держав до метрополії [3, с. 91]. Можна припустити, що частина з них має вплив і на становлення тієї чи іншої системи місцевого самоврядування в окремо взятій країні. Розглянемо вплив цих факторів на формування «базових» систем місцевого самоврядування.
Історичний та географічний фактори вплинули на те, що англосаксонська система має найбільший рівень децентралізації. Як було зазначено вище вона поширена в Великобританії, США, Канаді, Індії, Австралії, Новій Зеландії. Всі зазначені країни були в минулому колоніями Великої Британії. Поділяє цю думку і Н.Камінська, яка зазначає, що англо-саксонська система виникла у Великобританії, а потім була запозичена багатьма країнами, перш за все її колоніями [7, с. 76].
Всі британські колонії знаходилися далеко від метрополії і застосовувати в них централізовану систему було не раціонально бо керуючий вплив на колонії дуже складно реалізувати через великі відстані і відповідно ускладнену комунікацію і зв'язок з ними. Тому більш раціональним було запровадження децентралізованої системи, яка історично склалася у Англії.
Формування цієї системи в Англії питання для окремого дослідження. Але можна припустити, що на Британських островах вона сформувалася у ранньому середньовіччі. Слід також згадати, що феодалізм в Англії мав свої особливості. Зокрема в цій країні діяв феодальний принцип - «васал мого васала не мій васал». Він означав, що феодальна еліта - герцоги, графи, барони є підлеглими короля. Але їх підлеглі (тобто дворяни нижчого ніж вони рангу) королю безпосередньо не підпорядковуються Наприклад, у тогочасній Франції, діяв протилежний принцип - «васал мого васала мій васал». Тобто вся шляхта країни підпорядкована королю, незалежно від її рангу і статусу.
Вплив історичного фактору на формування романо-германської (континентальної) більш централізованої ніж англо-саксонська системи можна простежити на прикладі Німеччині. Німеччина тривалий час не була єдиною країною. Фактичне об'єднання дрібних німецьких держав у єдину країну відбулося лише у другій половині ХІХ століття. До цього вони мали той чи інший рівень автономії і наголосимо на тому, що більшість з них була невелика за розміром. У таких умовах формування невеликих але сильно централізованих міні-держав було цілком зрозумілим. І кожна з цих держав мала свої незалежні органи управління. Після об'єднання в єдину країну ця особливість зберіглася і була поширена на всю країну. Фактично колишні міні- держави перетворилися на адміністративно-територіальні одиниці - землі великої країни зі збереженням системи публічного управління, яка існувала в них до об'єднання. Нагадаємо, що сучасна Німеччина є федеральної країною. Слід також зазначити, що системи організації публічної влади на місцях у суб'єктах федерації сучасної Німеччини - землях має відмінності і інколи доволі суттєві.
Формування іберійської системи місцевого самоврядування, яка на думку багатьох науковців є більш централізованою ніж континентальна і англо-саксонська, на нашу думку теж пов'язано зі впливом історичних факторів. Як говорилося вище вона поширена в Бразилії, Португалії, Мексиці, Іспанії та деяких інших країнах Південної Америки. Сформована на Піренейському півострові, який ще має історичну назву Іберія (звідки саме і такий топонім) ця система спочатку сформувалася в Іспанії та Португалії. Швидше за все необхідність сильної централізації публічного управління була пов'язана з реконкістою. Реконкіста це боротьба країн Піренейського півострову проти арабського завоювання, яка тривала доволі довго. Централізація в умовах війни цілком нормальне явище. Після завершення реконкісти ця система зберіглася і пізніше була поширена на колонії Іспанії та Португалії.
Додатковим історичним фактором, що посилив тенденцію до централізації публічної влади в іберійській системі місцевого самоврядування - це потужний вплив католицької церкви в цих країнах, а саме в них переважають католицькі релігійні громади. Католицька церква, як одна з течій християнства є організацією з високим рівнем централізації. І у поєднані з іншими факторами сприяла централізації при формуванні іберійської системи місцевого самоврядування.
До історичних факторів, що на доволі тривалий час законсервували централізовану іберійську систему місцевого самоврядування в Іспанії, можна додати тривале існування в цій країні (протягом 1939 - 1975 років) диктатури Франциско Франко. Як зазначає британський військовий історик Д.Блек, цей політичний діяч приділяв багато уваги централізації країни [8, с. 42].
Новим зовнішнім фактором, що впливає на розвиток систем місцевого самоврядування стає глобалізація сучасного світу. Вона зокрема впливає на те, що останнім часом між зазначеним системами місцевого самоврядування кількість відмінностей постійно зменшується. Як приклад можна навести створення Європейського Союзу, наслідком якого стала уніфікація національних правових систем і відповідно систем місцевого самоврядування у тому числі.
Висновки
Перш ніж перейти до висновків буде доречним навести думку Н.Камінської щодо визначення для країни оптимальної системи місцевого самоврядування. Вона зазначає, що при цьому не слід копіювати зарубіжні моделі, а важливо базуватися на історичному розвитку місцевого самоврядування, враховувати реальні межі та потреби застосування європейських моделей місцевого самоврядування в Україні [7, с. 92].
Сучасні системи (моделі) організації місцевого самоврядування, а саме: англо-саксонська, романо-германська (континентальна), іберійська та «радянська» сформувалися в різних країнах протягом тривалого часу під впливом різноманітних зовнішніх факторів: історичних, географічних, релігійних, фактичного розселення людей на території, адміністративних завдань, інтересів оборони, поліцейського контролю, зручності збирання податків, глобалізації тощо.
Ці системи (моделі) місцевого самоврядування поширені більшою чи меншої мірою у більшості країн сучасного світу. Найбільш широке застосування отримали англо-саксонська, та романо-германська системи. Дещо менш поширена іберійська система. Обмежено, практично точково, використовується сьогодні «радянська» система місцевого самоврядування.
У процесі реформуванні вітчизняної системи місцевого самоврядування на сучасному етапі, з огляду на зазначене у цій статті, обов'язково необхідно враховувати такі національні зовнішні фактори як доволі суттєва регіональна поляризація України, яка має прояви у економіці, кількісному та національному складі населення, природно-ресурсному потенціалі регіонів тощо. Також потрібно враховувати історичний фактор. Ще на початку ХХ століття сучасні українські землі входили до двох імперій, що належали до різних цивілізацій - європейської та азійської. І цей фактор, безперечно, вплинув на різні погляди у населення регіонів нашої країни, що перебували у їхньому складі на зміст та структуру місцевого самоврядування.
Не слід забувати і про географічний фактор. Україна є однією з найбільших за розміром європейських країн і включає різні природно-географічні зони, що теж може мати вплив на підходи до організації місцевого самоврядування. Ці, та інші питання повинні стати об'єктом наукових досліджень перш ніж переходити до практичного реформування системи місцевого самоврядування.
Література
1. Федоренко В.Л. Конституційне право України: підруч. / В.Л.Федоренко. - К.: Видавництво Ліра-К, 2016. - 616 с.
2. Конституційне (державне) право зарубіжних країн: навчальний посібник / В.М. Бесчастний, О.В. Філонов, В.М. Суботін, С.М. Пашков. - К.: Знання, 2007. - 467 с.
3. Грін О.О. Конституційне право зарубіжних країн: навчальний посібник: Альб. Схем / О.О. Грін. - Ужгород: Видавництво ФОП Береза А.Е., 2015. - 183 с.
4. Панкевич О.З. Державне право зарубіжних країн: підручник / О.З. Панкевич. - Львів. Львівський університет внутрішніх справ, 2018. - 260 с.
5. Лісничий В.В. Політичні та адміністративні системи зарубіжних країн: навчальний посібник / В.В. Лісничий - К.: ВД «Професіонал», 2004. - 336 с.
6. Бабаєв В.М. Типологічні моделі організації управління на місцевому рівні / В.М.Бабаєв // Актуальні проблеми державного управління. - 2006. - №3(30). - С. 9 - 20.
7. Камінська Н. В. Європейська система місцевого і регіонального самоврядування та Україна: монографія. / Н. В.Камінська. - К.: ТОВ «КНТ», 2021. - 414 с.
8. Black J. A Bieif History of Spain. London, 2019, p. 320
References
1. Fedorenco, V.L. (2016). Konstytuciyne pravo Ukrany [Constitutional law of Ukraine]. Kyiv. Lira [in Ukrainian].
2. Beschastny, V.M., Filonov, O.V., Subotin, V.M, Pashkov, S.M. (2007). Konstytuciyne (derzhavne) pravo zarubizhnyh krayn [Constitutional (state) law of foreign countries]. Kyiv. Znannia [in Ukrainian].
3. Grin, O.O. (2015). Konstytuciyne pravo zarubizhnyh krayn [Constitutional law of foreign countries]. Uzhgorod. FOP Bereza [in Ukrainian].
4. Pankevych, O.Z. (2018). Derzhavne pravo zarubizhnyh krayn [State law of foreign countries]. Lviv. Lvivsky universytet vnutrishnich sprav [in Ukrainian].
5. Lisnychy V.V. (2004). Politychni ta administratyvni systemy zarubizhnyh krayn [Political and administrative systems offoreign countries]. Kyiv. VD Profesional [in Ukrainian].
6. Babayev, V.M. (2006). Typologichni modeli organizaciy upravlinya na miscevomu rivni [Typological Models of Managerial Organization at Local Levei]. Aktualni problemy derzhavnogo upravlinya, 3(30), 9-20 [in Ukrainian].
7. Kaminska N.V. (2021). Evropeyska systema miscevogo i regionalnogo samovryaduvannya [The European system of local and regional self-government and Ukraine]. Kyiv. TOV «KNT» [in Ukrainian].
8. Black J. A Bieif History of Spain. London, 2019. [in English].
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Особливості конституційної конструкції та моделі місцевого самоврядування в Україні. Проблеми реалізації права територіальної громади на місцеве самоврядування на законодавчому рівні. Неконституційні чинники впливу на розвиток місцевого самоврядування.
курсовая работа [41,1 K], добавлен 25.09.2014Поняття місцевого самоврядування, основні засади організації та здійснення, історія становлення і розвитку в Україні. Характеристика ознак місцевого самоврядування та структура органів. Необхідність утвердження місцевого самоврядування у містах.
контрольная работа [48,9 K], добавлен 16.12.2012Поняття та основнi концепції органів місцевого самоврядування. Принципи місцевого самоврядування в Україні, а також система, функції. Прохождення служби в органах місцевого самоврядування. Посади в органах місцевого самоврядування. Статті Закону України.
курсовая работа [42,2 K], добавлен 08.11.2008Теоретичні основи місцевого самоврядування. Історія функціонування територіальних громад на теренах України. Поняття та система місцевого самоврядування. Повноваження, функції і гарантії. Представницькі органи і реформування місцевого самоврядування.
дипломная работа [124,5 K], добавлен 30.03.2009Загальна характеристика основних проблем місцевого самоврядування в Україні. Аналіз формування органів самоврядування через вибори. Несформованість системи інституцій як головна проблема інституційного забезпечення державної регіональної політики України.
реферат [23,1 K], добавлен 01.10.2013Місцеве самоврядування - право і спроможність органів місцевого самоврядування в межах закону здійснювати регулювання і управління суттєвою часткою суспільних справ в інтересах місцевого населення. Служба в органах місцевого самоврядування в Україні.
реферат [36,3 K], добавлен 02.05.2008Публічно-правова природа місцевого самоврядування. Дослідження основних теорій походження місцевого самоврядування (вільних громад, громадської, державницької, а також радянської, теорії муніципального соціалізму, дуалізму та соціального обслуговування).
реферат [33,5 K], добавлен 20.04.2010Поняття та конституційні принципи місцевого самоврядування, їх закріплення в чинному законодавстві. Місцеве самоврядування в Україні як частина організації управлінської діяльності в державі. Система й організаційно-правові форми місцевого самоврядування.
реферат [53,7 K], добавлен 29.10.2010Дослідження вчення про місцеве самоврядування в європейських країнах. Становлення демократії у Франції. Історичні факти та події, які вплинули на подальший розвиток місцевого самоврядування у країні. Встановлення самостійності територіальних громад.
статья [31,1 K], добавлен 31.08.2017Історія розвитку місцевого самоврядування в Європі, закладення теоретичних основ вчення про нього та прийняття міжнародних документів. Становлення місцевого самоврядування в Україні з урахуванням досвіду демократичних держав, його конституційні засади.
статья [34,5 K], добавлен 20.08.2013
