Модернізація інституту юридичної відповідальності за вчинення домашнього насильства щодо жінок

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет біоресурсів і природокористування України

Національний транспортний університет

МОДЕРНІЗАЦІЯ ІНСТИТУТУ ЮРИДИЧНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ВЧИНЕННЯ ДОМАШНЬОГО НАСИЛЬСТВА ЩОДО ЖІНОК

Вікторія Валеріївна Медведська, аспірант

старший викладач, адвокат

Постановка проблеми

Перебування України на етапі ратифікації Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами зумовлює актуальність дослідження інституту юридичної відповідальності за домашнє насильство, який є найбільш істотним механізмом гарантії й забезпечення прав і свобод людини та громадянина. Вивчення питань, що пов'язані з інститутом юридичної відповідальності за вчинення домашнього насильства щодо жінок має важливе теоретичне і практичне значення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Деякі питання юридичної відповідальності, яка настає за вчинення домашнього насильства щодо жінок, були предметом дослідження таких науковців, як О.Л. Беспаль, В.О. Горбова, О.С. Дмитращук, А.О. Драгоненко, О.О. Дудоров, О.В. Ковальова, О.Д. Коломоєць, О.О. Кочемировська, Н.В. Лесько. Однак сучасні тенденції боротьби з домашнім насильством щодо жінок зумовлюють продовження напрацювання теоретичних розробок щодо удосконалення інституту юридичної відповідальності, яка настає у разі вчинення домашнього насильства щодо жінок.

Формулювання мети статті

Метою статті є дослідження інституту юридичної відповідальності за вчинення домашнього насильства щодо жінок та формулювання власних пропозицій щодо його удосконалення.

Виклад основного матеріалу

Юридична відповідальність є найважливішим інститутом будь-якої правової системи, одним із внутрішніх аспектів закону та необхідним елементом механізму його реалізації. Юридичну відповідальність можна охарактеризувати як складний, багатогранний, міжгалузевий, функціональний, нормативно-охоронний інститут правового закріплення та (або) здійснення динамічного впливу на важливі суспільні відносини; у разі порушення право регулює відносини відповідальності, що випливають з юридичного факту правопорушення.

До ознак юридичної відповідальності за вчинення насильства у сім'ї щодо жінки можна віднести наступні:

1) визначається нормативно та встановлюється законом;

2) характеризується державним і громадським осудом;

3) має публічний характер, оскільки виступає від імені усього суспільства;

4) є засобом охорони визначеного державою правопорядку;

5) застосовується до осіб, у яких немає стійких організаційних зв'язків із суб'єктами примусу;

6) об'єктом охорони виступають суспільні відносини у сфері захисту прав громадян;

7) суб'єктом, що притягує до юридичної відповідальності, є суд;

8) правовою підставою є закон, а фактичною - вчинення адміністративного чи кримінального правопорушення;

9) реалізується за процедурою, визначеною законом.

Національне законодавство не визнає вчинення насильства у сім'ї щодо жінки окремим видом адміністративного чи кримінального правопорушення, а відтак необхідно керуватись загальними нормами, передбаченими адміністративним та кримінальним законодавством, які встановлюють юридичну відповідальність за вчинення насильства у сім'ї.

Найпоширенішим видом юридичної відповідальності за вчинення насильства у сім'ї щодо жінки є адміністративна. Наука адміністративного права розуміє адміністративну відповідальність як такий вид юридичної відповідальності, коли застосовуються адміністративні стягнення за порушення адміністративно-правових норм¹.

Ознаками насильства в сім'ї щодо жінок як адміністративного правопорушення є:

1) умисність діяння;

2) застосування до жінки як постраждалої особи фізичного, що не спричинило тілесних ушкоджень, психологічного, економічного насильства;

3) наслідками діяння є заподіяння або можливість заподіяння жінці шкоди фізичному або психічному здоров'ю.

Чинна на даний момент диспозиція ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КупАП) «Вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування» викликає у науковій спільноті дискусію, до якої ми теж бажаємо приєднатися.

По-перше, у ч. 1 ст. 173-2 КУпАП зазначено, що адміністративна відповідальність настає за фізичне, психологічне та економічне насильство, яке не спричинило тілесних ушкоджень, але водночас завдало чи могло завдати шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілої².

При цьому під тілесними ушкодженнями прийнято розуміти протиправне заподіяння шкоди здоров'ю іншої людини, що виражається в порушенні цілісності або фізіологічної функції органів і тканин людського тіла.

На думку В.О. Горбової, в диспозиції ст. 173-2 КУпАП слід передбачити адміністративну відповідальність за фізичне насильство в сім'ї у вигляді одного удару, завданого по тим частинам тіла (по руці, нозі, щоці чи обличчю), удар по яким не може спричиняти шкоди різним внутрішнім органам³.

Ми не погоджуємось з даною пропозицією, оскільки диспозиція статті не містить прив'язки до кількості ударів, заподіяння яких є необхідним постраждалій жінці для притягнення до адміністративної відповідальності за фізичне насильство на підставі ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Тобто диспозиція ч. 1 ст. 173-2 КУпАП апріорі охоплює заподіяння фізичного насильства навіть у вигляді одного удару. Разом із тим конкретизація ч. 1 ст. 173-2 КУпАП на одному удару не відповідатиме суті суспільної протиправності адміністративного правопорушення. На наш погляд, акцентувати увагу необхідно не на кількості ударів, а на наслідках, що вони спричиняють. Адже якщо особі заподіяно декілька ударів, які, при цьому, не спричиняють тілесних ушкоджень, то такі діяння також підлягають кваліфікації за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

По-друге, сексуальне насильство є єдиним проявом домашнього насильства, що не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Ми вважаємо, що включення сексуального насильства до диспозиції ст. 173-2 КУпАП сприятиме гармонізації чинного законодавства щодо визначення поняття домашнього насильства та надаватиме можливість захисту особі від вчинення таких дій. Не за всі дії, що охоплюються поняттям сексуальне насильство, особа повинна підлягати кримінальній відповідальності, та й це не є доречним. Відтак, достатнім для виправлення особи, яка вчинила сексуальне насильство у вигляді, наприклад, примушення роздягатися проти волі, нав'язування сексуальної близькості, буде накладення на неї адміністративного стягнення. Водночас, з метою уникнення проблемних питань, які можуть з'явитися під час кваліфікації відповідних дій, законодавцю слід чітко розмежувати адміністративну та кримінальну відповідальність за вчинення сексуального насильства.

З аналізу судових рішень слідує, що об'єктивна сторона адміністративного правопорушення про вчинення домашнього насильства найчастіше полягає в наступному:

- образа нецензурними словами (постанова Святошинського районного суду м. Києва від 23 лютого 2022 р. у справі № 759/2324/22, постанова Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 1 березня 2022 р. у справі № 195/169/22, постанова Кіцманського районного суду Чернівецької області від 1 березня 2022 р. у справі № 718/499/22);

- образа нецензурними словами та погроза фізичною розправою (постанова Деснянського районного суду м. Києва від 18 лютого 2022 р. у справі № 754/799/22, постанова Подільського районного суду м. Києва від 22 лютого 2022 р. у справі № 758/1229/22, постанова Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 28 лютого 2022 р. у справі № 199/1189/22, постанова Маньківського районного суду Черкаської області від 1 березня 2022 р. у справі № 701/133/22, постанова Кіцманського районного суду Чернівецької області від 1 березня 2022 р. у справі № 718/346/22);

- образа нецензурною лайкою та завдання ляпасу по обличчю (постанова Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 1 березня 2022 р. у справі № 209/576/22);

- образа нецензурною лайкою, кидання в бійку, махання ножем (постанова Святошинського районного суду м. Києва від 21 лютого 2022 р. у справі № 759/1302/22, постанова Дарницького районного суду м. Києва від 23 лютого 2022 р. у справі № 753/3011/22, постанова Подільського районного суду м. Києва від 23 лютого 2022 р. у справі № 758/2367/22);

- висловлювання нецензурною лайкою, погроза фізичною розправою, штовхання та вибиття мобільного телефона із рук (постанова Солом'янського районного суду м. Києва від 23 лютого 2022 р. у справі № 760/33811/21).

Досягнення мети адміністративної відповідальності, зокрема й у сфері захисту прав жінок від насильства в сім'ї, безпосередньо пов'язане з конкретними адміністративними стягненнями, ефективність застосування яких залежить від виду та достатності впливу на правосвідомість кривдника й інших осіб з метою попередження нових чи повторних адміністративних правопорушень. На даний момент санкція ст. 173-2 КУпАП передбачає накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.

Ми переконані у необхідності законодавчого підвищення розміру штрафу, який накладається на кривдника, оскільки штраф у розмірі від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на даний момент становить від 170,00 до 340,00 грн, навряд чи спроможний вплинути на виправлення правопорушника, запобігти новому чи повторному вчиненню даного правопорушення.

На нашу думку, штраф має становити від тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто від 17 000,00 грн до 34 000,00 грн.

Водночас застосування штрафу у такому підвищеному розмірі буде доцільним у тому разі, коли кривдником не є чоловік або ж особа, з якою постраждала особа спільно проживає однією сім'єю, але не перебуває у шлюбі, оскільки в іншому випадку це вплине на спільний сімейний бюджет та відповідно на майнові права постраждалої особи. Крім того, сплата штрафу за рахунок коштів сімейного бюджету може призвести до того, що жінка-потерпіла не буде звертатися до державних органів у випадку повторного вчинення насильства щодо неї чи дітей, побоюючись знову зазнати негативних майнових наслідків.

Як свідчить судова статистика, упродовж 2021 р. за ст. 173-2 КУпАП були розглянуті адміністративні справи щодо 118 649 осіб, з яких на 71 686 осіб (60 %) було накладено адміністративне стягнення, щодо 188 осіб (0,2 %) були застосовані заходи впливу до неповнолітніх, передбачені ст. 24-1 КУпАП, та щодо 46 775 осіб (39 %) провадження у справі було закрито, у тому числі у 11 567 випадках (25 %) у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення та у 21 672 випадках (46 %) у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Найбільш розповсюдженою мірою стягнення, яка застосовувалась судом до правопорушника за розглядуване діяння, є штраф. Він був призначений 64 812 особам (90 % притягнутих до відповідальності), ще щодо 5 332 осіб (7,4 %) були застосовані громадські роботи, 1 519 (2,1 %) осіб було піддано адміністративному арешту та 23 особи (0,03 %) відбулися попередженням⁴.

Щодо кримінально-правового регулювання домашнього насильства в Україні слід зазначити, що ст. 126-1 Кримінального кодексу України (далі - КК України) кваліфікує дане діяння як умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких стосунках, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров'я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи⁵.

Ознаками домашнього насильства як кримінального правопорушення є:

1) умисел та систематичність;

2) вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства;

3) потерпілим є подружжя чи колишнє подружжя або інша особа, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких стосунках;

4) наслідками є тілесні ушкодження, фізичні або психологічні страждання, розлади здоров'я, втрата працездатності, емоційна залежність або погіршення якості життя потерпілої особи.

Ознакою вчинення домашнього насильства, що тягне за собою кримінальну відповідальність, є систематичність. Слід зазначити, що КК України не надає визначення систематичності вчинення діяння, передбаченого ст. 126-1 КК України, тому звернемось з даного приводу до наукової літератури та судової практики.

У постанові Верховного Суду від 25 лютого 2021 р. у справі № 583/3295/19 зазначено, що словосполучення «систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства» описує діяння, яке підпадає під регулювання КК України. Закінченим кримінальне правопорушення вважається з моменту вчинення хоча б однієї із трьох форм насильства (фізичного, психологічного чи економічного) втретє, у результаті чого настав хоча б один із вказаних у законі наслідків. При цьому не має значення, чи було відображено в адміністративному протоколі поліції, в обмежувальному приписі чи в іншому документі факт перших двох актів насильства. Факт документування має значення для доказування систематичності, але не більше ніж інші передбачені законом докази⁶. У даній постанові Верховний Суд висловив слушну позицію, що підтвердженням систематичності вчинення домашнього насильства є факт притягнення кривдника до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства. Тобто, якщо кривдник був двічі визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП України, то наступний епізод вчинення ним домашнього насильства, за умови настання відповідних протиправних наслідків (фізичних або психологічних страждань, розладів здоров'я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи), може бути кваліфіковано за ст. 126-1 КК України «Домашнє насильство».

Разом із тим, якщо кривдника за кожен епізод домашнього насильства було притягнуто до адміністративної відповідальності, то зазначені епізоди у своїй сукупності не можуть утворювати складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, оскільки у даному випадку буде йтися не про систематичність, а про порушення принципу юридичної відповідальності non bisin idem («двічі за одне й те саме не карають»), відповідно до якого особа не може бути притягнута до юридичної відповідальності за одне й те саме правопорушення. Саме тому у справі № 663/3390/19 суди визнали невинуватим кривдника у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, та виправдали у зв'язку з відсутністю події кримінального правопорушення, оскільки за кожен із трьох епізодів домашнього насильства, покладених в основу обвинувального акта, кривдник був притягнутий до адміністративної відповідальності⁷.

Кримінальна відповідальність настає виключно за вчинення фізичного, економічного та психологічного насильства. За вчинення сексуального насилля настає кримінальна відповідальність, передбачена в розділі TV «Злочини проти статевої свободи і недоторканності» КК України, а саме: «Зґвалтування» (ст. 152), «Сексуальне насильство» (ст. 153), «Примушування до вступу в статевий зв'язок» (ст. 154), «Вчинення дій сексуального характеру з особою, яка не досягла шістнадцятирічного віку» (ст. 155), «Розбещення неповнолітніх» (ст. 156), «Домагання дитини для сексуальних цілей» (ст. 156¹)⁸.

У свою чергу, О.С. Дмитращук пропонує передбачити у диспозиції ст. 126-1 КК України можливість скоєння домашнього насильства шляхом вчинення дій сексуального характеру (сексуальне насильство)⁹.

Ми не погоджуємось з позицією О.С. Дмитращук, оскільки сексуальне насильство було криміналізовано відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України у зв'язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» № 2227-VIII від 6 грудня 2017 р., який набрав чинності 11 січня 2019 р. Згідно зі ст. 153 КК України вчинення будь-яких насильницьких дій сексуального характеру, не пов'язаних із проникненням в тіло іншої особи, без добровільної згоди потерпілої особи (сексуальне насильство визнається сексуальним насильством¹⁰. Заслуговує на увагу та обставина, що законодавець також вирізняє вчинення сексуального насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, або щодо особи у зв'язку з виконанням цією особою службового, професійного або громадського обов'язку, або щодо жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності.

За вчинення домашнього насильства, передбаченого ст. 126-1 КК України, на винну особу може бути накладено покарання у вигляді громадських робіт на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин, або арешту на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до п'яти років, або позбавлення волі на строк до двох років¹¹.

У 2021 р. судами було розглянуто 1 658 кримінальних справ щодо осіб, які вчинили домашнє насильство, з яких 1498 справ (90 %) завершились постановленням вироку та у 130 справах (7,8 %) закрито провадження¹².

Найбільш розповсюдженою мірою покарання за розглядуване діяння є громадські роботи. Вони були призначені 656 особам (53,3 % засуджених до покарання). Ще 153 особи (12,4 %) були засуджені до арешту. Крім того, 87 злочинцям (7,1 %) призначено позбавлення волі, у т.ч. 23 - на строк один рік, 39 - на строк понад один рік до двох років включно, шести - понад два роки до трьох років включно, 17 - понад три роки до п'яти років включно, двом - понад п'ять років до 10 років включно, а також 42 (3,4 %) - обмеження волі. У 2021 р. 284 засуджених (23,1 %) були звільнені від покарання, причому 283 - з випробуванням та одна особа - з інших підстав¹³.

Окрім адміністративної та кримінальної відповідальності, кривдник також може бути притягнутий до цивільно-правової відповідальності, що здійснюється відповідно до положень Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

На нашу думку, цивільно-правова відповідальність за вчинення домашнього насильства - це передбачене законом і забезпечене силою державного примусу правовідношення, яке настає у результаті вчинення домашнього насильства і виражається в обов'язку кривдника понести додаткові позбавлення майнового характеру з метою найбільш повного відновлення або компенсації порушених прав постраждалої особи.

Для настання цивільно-правової відповідальності за вчинення домашнього насильства відповідно до ст. 1166 ЦК України необхідна наявність наступних складових: а) наявність шкоди; б) протиправна поведінка кривдника; в) причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою кривдника¹⁴.

Жінка, яка є постраждалою особою від домашнього насильства, має право на відшкодування кривдником майнової і моральної шкоди.

Якщо з визначенням майнової шкоди труднощів не виникає (достатньо мати докази, які підтверджують понесені збитки визначені ст. 22 ЦК України), то з визначенням моральної шкоди на практиці є труднощі, оскільки законодавець не встановлює критеріїв визначення її розміру.

При цьому нормами ст. 30 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачена важлива гарантія відшкодування моральної шкоди. Особі, яка має право на відшкодування матеріальних збитків і моральної шкоди, завданих внаслідок домашнього насильства, моральна шкода відшкодовується незалежно від матеріальних збитків, які підлягають відшкодуванню, та не пов'язана з їх розміром¹⁵.

Формування позивачем доказової бази у разі подання заяви про відшкодування матеріальної шкоди не є складним, оскільки шкода завдається або певним матеріальним об'єктам, які можуть бути оглянуті й оцінені тощо, або ж зазначається обсяг витрат позивача, які можуть бути підтверджені документально. У разі подання позовів про компенсацію моральної (немайнової) шкоди у позивачів виникають складнощі щодо формування доказової бази¹⁶. Доведення факту завдання моральної шкоди дуже специфічне, тому позивачу непросто сформувати необхідну доказову базу для підтвердження наявності моральної шкоди та підтвердження причинно-наслідкового зв'язку між діями (бездіяльністю) відповідача і негативними наслідками для позивача у вигляді моральної шкоди¹⁷.

На нашу думку, найбільш проблемним є питання відшкодування цивільно-правової шкоди, якщо кривдник і постраждала особа є подружжям або особами, які спільно проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, оскільки таке відшкодування, імовірно, відбудеться за рахунок коштів сімейного бюджету.

Висновки

Отже, питання про відповідальність за вчинення домашнього насильства залишається актуальним, оскільки має не тільки теоретичне, а й практичне застосування. Його вирішення залежить, поперше, від правильної оцінки кожного з елементів складу правопорушення; по-друге, визначення суспільної небезпечності наслідків правопорушення, а відповідно й норми права, до якої особа притягується до відповідальності, по-третє, від удосконалення законодавства, яке регулює відповідальність за вчинення домашнього насильства шляхом узгодженості його положень, що закріплені в різних нормативно-правових актах.

Таким чином, юридична відповідальність за вчинення насильства у сім'ї щодо жінок має бути тим інститутом, який покликаний захищати жінок від протиправних дій кривдників.

Література

1. Насушна О.В. Земельне правопорушення як підстава притягнення до адміністративної відповідальності. Держава і право. 2009. Вип. 46. С. 272.

2. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ 80731-10#Text (дата звернення: 12.05.2022).

3. Горбова В.О. Адміністративно-правове регулювання протидії насильству в сім'ї: дис.... канд. юрид. наук: 12.00.07. Київ, 2015. С. 193. URL: https://er.nau.edu.ua/handle/NAU/19402 (дата звернення: 12.05.2022).

4. Звіт судів першої інстанції щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення за 2021 р., затверджений Наказом Державної судової адміністрації України від 23 червня 2018 р. № 325 (Форма № 1-П), у редакції наказу Державної судової адміністрації України від 20 серпня 2019 р. № 828. Офіційний інформаційний портал «Судова влада». URL: http://surl.li/bzgwc (дата звернення: 02.04.2022).

5. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 р. № 2341--III. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text (дата звернення: 02.04.2022).

6. Постанова Верховного Суду від 25 лютого 2021 р. у справі № 583/3295/19. URL: http://surl.li/bzgwd (дата звернення: 16.04.2022).

7. Постанова Верховного Суду від 12 жовтня 2021 р. у справі № 663/3390/19. URL. http://surl.li/bxbro (дата звернення: 26.04.2022).

8. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 р. № 2341-III. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14tfText (дата звернення: 02.04.2022).

9. Дмитращук О. С. Запобігання домашньому насильству підрозділами Національної поліції України: дис.... канд. юрид. наук: 12.00.08. Дніпро, 2021. 228 с. С. 91.

10. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 р. № 2341--III. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14tfText (дата звернення: 02.04.2022).

11. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 р. № 2341--III. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14tfText (дата звернення: 02.04.2022).

12. Звіт судів першої інстанції про розгляд матеріалів кримінального провадження за 2021 р., затверджений Наказом Державної судової адміністрації України від 23 червня 2018 р. № 325 (Форма № 1-к), у редакції наказу Державної судової адміністрації України від 19 січня 2021 р. № 15. Офіційний інформаційний портал «Судова влада». URL: https://court.gov.ua/inshe/ sudova_statystyka/zvitnist_21 (дата звернення: 02.04.2022).

13. Звіт про осіб, притягнутих до кримінальної відповідальності та види кримінального покарання за 2021 р., затверджений наказом Державної судової адміністрації України від 23 червня 2018 р. № 325 (Форма № 6). Офіційний інформаційний портал «Судова влада». URL: https://court.gov.ua/inshe/sudova_statystyka/zvitnist_21 (дата звернення: 02.04.2022).

14. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15tfText (дата звернення: 12.05.2022).

15. Про запобігання та протидію домашньому насильству: Закон України від 7 грудня 2017 р. № 2229-VIII. URL: http://surl. li/bfchj (дата звернення: 12.05.2022).

16. Маріц Д.О. Відшкодування моральної шкоди у договорах обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Часопис Київського університету права. 2013. № 2. С. 169-171. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Chkup_2013_2_41 (дата звернення: 22.04.2022).

17. Колінько Ц. Проблеми доведення моральної шкоди за законодавством України. Підприємництво, господарство і право. 2020. № 8. С. 30-34. С. 32. URL: http://pgp-journal.kiev.ua/archive/2020/8Z6.pdf (дата звернення: 22.04.2022).

Резюме

Медведська В.В. Модернізація інституту юридичної відповідальності за вчинення домашнього насильства щодо жінок.

У статті сформульовано власне авторське визначення поняття юридичної відповідальності. Визначено ознаки юридичної відповідальності за вчинення насильства у сім'ї щодо жінки, насильства в сім'ї щодо жінок як адміністративного та кримінального правопорушення. Запропоновано включити сексуальне насильство до диспозиції ст. 173-2 КУпАП, що сприятиме гармонізації чинного законодавства щодо визначення поняття домашнього насильства та надаватиме можливість захисту особі від вчинення таких дій, розмежувавши адміністративну та кримінальну відповідальність за вчинення сексуального насильства. Висловлено думку про необхідність підвищення розміру штрафу як санкції ст. 173-2 КУпАП та доцільність застосування його у тому разі, коли кривдником не є чоловік або ж особа, з якою постраждала особа спільно проживає однією сім'єю, але не перебуває у шлюбі. Визначено відсутність криміналізації сексуального насильства у межах об'єктивної сторони злочину «Домашнє насильство». Окреслено проблемним питання відшкодування цивільно-правової шкоди, якщо кривдник і постраждала особа є подружжям або особами, які спільно проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, оскільки таке відшкодування, імовірно, відбудеться за рахунок коштів сімейного бюджету. сексуальний насильство сім'я жінка

Ключові слова: юридична відповідальність, домашнє насильство, стягнення, правопорушення.

Summary

Viktoriia Medvedska. Modernization of the institution of legal responsibility for domestic violence against women.

National law does not recognize domestic violence against women as a separate type of administrative or criminal offense, and it is therefore necessary to be guided by the general rules of administrative and criminal law that establish legal liability for domestic violence.

The article formulates the author's own definition of the concept of legal responsibility. Signs of legal responsibility for domestic violence against women, domestic violence against women as an administrative and criminal offense have been identified.

It is proposed to include sexual violence in the provision of Article 173-2 of the Code of Administrative Offenses, which will harmonize the current legislation on the definition of domestic violence and provide protection to a person from such acts, distinguishing between administrative and criminal liability for sexual violence. The opinion was expressed that it is necessary to increase the fine as a sanction of Article 173-2 of the Code of Administrative Offenses and the expediency of its application if the offender is not a man or a person with whom the victim lives in the same family but is not married.

There is no criminalization of sexual violence within the objective side of the crime of “Domestic Violence”.

Civil liability for domestic violence is a legal relationship provided by law and enforced by state coercion, which arises as a result of domestic violence and is the duty of the offender to suffer additional deprivation of property in order to fully restore or compensate for the violated rights of the victim. The issue of compensation for civil damage if the offender and the victim are spouses or persons living together as one family but not married is outlined, as such compensation is likely to come from the family budget.

Legal responsibility for domestic violence against women should be an institution designed to protect women from the wrongful acts of perpetrators.

Key words: legal responsibility, domestic violence, penalties, offenses.

Размещено на Allbest.ru